Ухвала

від 05.02.2018 по справі 2-89/10

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-89/10

Провадження № 4-с/484/3/18

Ухвала

іменем України

05.02.2018 року суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Максютенко О.А. вивчивши матеріали скарги ОСОБА_1 на постанову начальника відділу ДВС від 13.10.2017 року в частині виведення в окреме провадження постанов про стягнення виконавчого збору та стягнення витрат на проведення виконавчих дій

встановив:

13.12.2017 року до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову начальника відділу ДВС від 13.10.2017 року в частині п.6 та п.7 ВП №38583586 про виведення в окреме провадження постанов про стягнення виконавчого збору ВП № 55292584 від 01.12.2017 року та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій ВП №55292638 від 01.12.2017 року.

Як вбачається із матеріалів справи скаржник просить суд визнати незаконною та скасувати постанову начальника Першого Малиновського ВДВС ГТУЮ в Одеській області від 13.10.2017 року в частині п.6 про стягнення виконавчого збору у розмірі 227879.49 грн; визнати незаконною та скасувати постанову начальника Першого Малиновського ВДВС ГТУЮ в Одеській області від 13.10.2017 року в частині п.6 про стягнення виконавчого збору у розмірі 227879.49 грн; визнати незаконною та скасувати постанову начальника Першого Малиновського ВДВС ГТУЮ в Одеській області від 13.10.2017 року в частині п.7 про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 50 грн.; визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Першого Малиновського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Бодрягової Л.В., ВП № 55292584 від 01.12.2017 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 227879.49 грн; визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Першого Малиновського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Бодрягової Л.В., ВП № 55292584 від 01.12.2017 року про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 50 грн.

Розглядаючи питання про прийняття вищевказаної скарги до провадження, вважаю, що у відкритті провадження слід відмовити за таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно ст. 447, 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції

В силу вимог п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження в редакції Закону від 02 червня 2016 року № 1404-19 (далі - Закон № 1404), постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження є окремими та самостійними видами виконавчих документів, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах , в редакції зі змінами, внесеними постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 4, справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до розгляду в порядку цивільного судочинства.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону № 1404, який діє з 05.10.2016 року, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що Закон № 1404 є процесуальним законом, який крім іншого, передбачає юрисдикцію органів по розгляду скарг, зокрема, на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, визначає, що вони розглядаються адміністративним судом.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Тлумачення поняття суб'єкт владних повноважень надано у п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, де зазначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Частиною 1 статті 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого листа № 2-89/10, виданого Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за результатами розгляду цивільної справи за позовом ПАТ ОСОБА_2 Аваль до ТОВ Спеціалізована науково-дослідна технологічна лабораторія Біозахист та до ОСОБА_1 про стягнення з них в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в розмірі 2278794,89 грн.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 04.04.2017 року стягувача ПАТ ОСОБА_2 Аваль замінено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3

18.09.2017 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі заяви від 31.08.2017 року згідно п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону № 1404 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Пунктами 6, 7 постанови начальника Першого Малиновського відділу ДВС міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області від 13.10.2017 року зобов'язано державного виконавця вивести в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. 01.12.2017 року державним виконавцем відкрито виконавчі провадження з цього приводу.

Тобто, у даному випадку заявник оскаржує рішення посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання публічно-владних управлінських функцій в результаті здійснення контролю за діями державного виконавця, та окремі процесуальні документи державного виконавця, які відповідно до Закону № 1404 підлягають примусовому виконанню , а не рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Таким чином, вимогами спеціального Закону № 1404 передбачено, що розгляд скарг на дії державного виконання щодо стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій здійснюється в порядку адміністративного судочинства.

Отже, справи щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, прийнятих у виконавчих провадженнях стосовно примусового виконання судового рішення у цивільній справі, належать до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини, вважаю, що слід відмовити у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову начальника відділу ДВС від 13.10.2017 року в частині п.6 та п.7 ВП №38583586 про виведення в окреме провадження постанов про стягнення виконавчого збору ВП № 55292584 від 01.12.2017 року та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій ВП №55292638 від 01.12.2017 року, так як скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз'яснити заявнику право на звернення із вказаними вимогами до Першого Малиновського відділу ДВС міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції в Одеській області в порядку адміністративного судочинства до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст.186 ЦПК України, суддя,

постановив :

відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження за скаргою на постанову начальника відділу ДВС від 13.10.2017 року в частині п.6 та п.7 ВП №38583586 про виведення в окреме провадження постанов про стягнення виконавчого збору ВП № 55292584 від 01.12.2017 року та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій ВП №55292638 від 01.12.2017 року;

скаргу ОСОБА_1 у відкритті провадження за скаргою на постанову начальника відділу ДВС від 13.10.2017 року в частині п.6 та п.7 ВП №38583586 про виведення в окреме провадження постанов про стягнення виконавчого збору ВП № 55292584 від 01.12.2017 року та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій ВП №55292638 від 01.12.2017 року та додані до неї матеріали повернути заявнику.

Роз'яснити ОСОБА_1 право на звернення для захисту свого права в порядку адміністративного судочинства до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Апеляційного суду Миколаївської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: