Вирок

від 15.01.2018 по справі 755/8691/15-к

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/8691/15-к

1кп/755/361/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2018 р. колегія суддів Дніпровського районного суду м. Києва в складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарях ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

представниці потерпілої ОСОБА_9 ,

захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

обвинувачених ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 06 січня 2015 року за №12015100040000242 за обвинуваченням:

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Макіївки, Донецької області, громадянина України, з повною середньою освітою, одруженого, працював на посаді вантажника ДПВАТ «Київхліб» Хлібокомбінат №12», маючого на утриманні малолітню дитину, тимчасово зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований в АДРЕСА_3 , раніше судимого вироком Донецького обласного суду від 26.01.2000 року за ст. 93 П «Б», «Г», «Е», «І», ст. 122 ч. 1, ст. 140 ч. 2, ст. 42 КК України до 15 років позбавлення волі, 12 червня 2013 року звільненого умовно-достроково з Біленківської ВК Запорізької області №99 на строк 10 місяців 28 днів,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м.Кам`янець-Подільський, Хмельницької обл., громадянки України, з вищою освітою, незаміжньої, непрацюючої, маючої на утриманні малолітню дитину, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимої вироком Оболонського районного суду м. Києва від 23 квітня 2013 року за ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч.3 ст. 358 КК України до 6 років позбавлення волі, Апеляційним судом м. Києва на підставі ст. 2 Закону України «Про амністію» від 15 травня 2014 року звільненої від відбування покарання, як така що відбула ? призначеного покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_12 у грудні 2014 року в співучасті з ОСОБА_13 вчинила заволодіння шляхом обману квартирою за адресою: АДРЕСА_5 , за наступних обставин.

Так, приблизно в грудні 2014 року ОСОБА_12 при невстановлених слідством обставинах отримала інформацію про наявність квартири АДРЕСА_6 , власник якої помер. Тоді в ОСОБА_12 виник злочинний намір на заволодіння шляхом обману зазначеною квартирою. З цією метою ОСОБА_12 розробила план злочинних дій відповідно до якого підшукала особу, а саме ОСОБА_13 , який погодився виконувати функцію фіктивного покупця (власника) нерухомого майна.

Так, діючи відповідно до розробленого злочинного плану, ОСОБА_12 призначила на 15 грудня 2014 року зустріч раніше не знайомому ОСОБА_13 , яка відбулась біля будівлі «Головпоштампу» по вул. Хрещатик, 22 в м. Києві. Під час зустрічі, ОСОБА_13 , достовірно знаючи про те, що його документи будуть використані для втілення злочинних намірів ОСОБА_12 , добровільно передав останній паспорт громадянина України та довідку про присвоєння ідентифікаційного коду на своє ім`я, що були необхідними для виготовлення підробленого договору купівлі-продажу кв. АДРЕСА_6 , які мали бути використані для подальшого незаконного заволодіння вищевказаною квартирою.

У подальшому, в невстановлений час, за невстановлених обставин, у невстановленому місці ОСОБА_12 виготовила підроблений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_5 , в якому власноручно в штампі «РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НАПИС на правовстановлювальному документі» внесла неправдиві відомості про те, що 14 липня 2009 року ОСОБА_13 придбав у громадянина ОСОБА_14 квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , зазначивши, що вказаний договір був посвідчений 14 липня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 за реєстровим № 1496, що не відповідало дійсності.

Відповідно до п. 3 висновку експерта від 01.04.2015 №177/тдд: рукописний текст на штампі «РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НАПИС на правовстановлювальному документів» у наданому на дослідження договорі купівлі-продажу, виконано гр. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

17 грудня 2014 року приблизно о 10 годині 35 хвилин за адресою: АДРЕСА_7 , ОСОБА_12 надала ОСОБА_13 для підпису раніше виготовлений підроблений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_5 . ОСОБА_13 , ознайомившись з вказаним договором, усвідомлюючи, що станом на 14 липня 2009 року перебував у місцях позбавлення волі в Беленківській ВК Запорізької області №99, ніколи не бачив громадянина ОСОБА_14 та ніколи не купував зазначеної вище квартири, продовжуючи діяти за злочинним планом з ОСОБА_12 підписав наданий нею договір, тим самим здійснив пособництво у виготовленні підробленого договору, який виступав знаряддям для подальшого заволодіння вищевказаною квартирою шляхом обману.

Продовжуючи свої злочинні дії, які полягали у пособництві, а саме в усуненні перешкод для продажу квартири АДРЕСА_6 , ОСОБА_13 цього ж дня, 17 грудня 2014 року приблизно о 10 годині 40 хвилин, за адресою: АДРЕСА_8 . Відповідно до розробленого ОСОБА_12 злочинного плану, підробив довіреність, в яку вніс неправдиві відомості про те, що він, будучи власником кв. АДРЕСА_6 , уповноважив ОСОБА_12 продати зазначену квартиру за ціною та на інших умовах на її розсуд. Вищевказана підроблена довіреність була посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 , на бланку №НАЕ 956645 за реєстраційним №4846.

Після чого, 25 грудня 2014 року ОСОБА_12 по АДРЕСА_9 , на підставі вищевказаних підроблених документів, уклала з ОСОБА_17 договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_6 , яка належала ОСОБА_14 , завдавши останньому матеріальної шкоди в особливо великих розмірах на суму 599414 грн.

12 січня 2015 року ОСОБА_12 , відповідно до розробленого злочинного плану, з метою приховування злочинних дій, прибула в офіс приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_18 за адресою: АДРЕСА_10 , для посвідчення наступної нотаріальної дії договору дарування квартири ОСОБА_19 . ОСОБА_12 надала нотаріусу документи, що підтверджують право власності ОСОБА_17 на квартиру АДРЕСА_6 , які були отримані на підставі підроблених документів. Вищевказаний договір дарування був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_18 , на бланку №НАК 737092, за реєстраційним №131.

Крім того, 15 грудня 2014 року біля будівлі «Головпоштампу» по вул. Хрещатик, 22 в м. Києві, ОСОБА_12 вступила в попередню змову з ОСОБА_13 , який достовірно знав про те, що його документи будуть використані для втілення злочинних намірів ОСОБА_12 , отримала його паспорт громадянина України та довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, що були необхідними для виготовлення підробного договору купівлі-продажу кв. АДРЕСА_6 , який мав бути використаний для подальшого незаконного заволодіння вищевказаною квартирою.

У подальшому, в невстановлений час, за невстановлених обставин, у невстановленому місці, ОСОБА_12 виготовила підроблений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_5 , в якому власноручно в штампі «РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НАПИС на правовстановлювальному документів» внесла неправдиві відомості про те, що 14 липня 2009 року громадянин ОСОБА_13 придбав у громадянина ОСОБА_14 квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , зазначивши, що вказаний договір був посвідчений 14 липня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 за реєстровим №1496, що не відповідало дійсності.

Відповідно до п. 3 висновку експерта від 01.04.2015 №177/тдд: рукописний текст на штампі «РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НАПИС на правовстановлювальному документів» у наданому на дослідження договорі купівлі-продажу, виконано гр. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

17 грудня 2014 року приблизно о 10 годині 35 хвилин за адресою: АДРЕСА_7 , ОСОБА_12 надала ОСОБА_13 раніше виготовлений підроблений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_5 , для підпису.

ОСОБА_13 , ознайомившись з вказаним договором, усвідомлюючи, що станом на 14 липня 2009 року перебував у місцях позбавлення волі в Беленківській ВК Запорізької області №99, ніколи не бачивши громадянина ОСОБА_14 , та ніколи не купувавши зазначеної вище квартири, продовжуючи діяти за злочинним планом ОСОБА_12 , підписав вказаний договір, тим самим здійснив пособництво у шахрайстві та виготовленні підробленого договору, який виступав знаряддям для подальшого заволодіння вищевказаною квартирою шляхом обману.

Крім того, 17 грудня 2014 року приблизно о 10 годині 40 хвилин за адресою: АДРЕСА_8 , ОСОБА_13 , за попередньою змовою з ОСОБА_12 , надав приватному нотаріусу Київського міського територіального округу ОСОБА_16 підроблений договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_5 , використавши таким чином завідомо підроблений документ.

У подальшому приватний нотаріус ОСОБА_16 посвідчила від імені ОСОБА_13 довіреність № НАЕ 956645 від 17.12.2014 року, за реєстраційним №4846. Відповідно до якої ОСОБА_13 уповноважив ОСОБА_12 продати за ціною та інших умовах за її розсудом квартиру за АДРЕСА_6 , яка йому не належала.

Крім того, 25 грудня 2014 року ОСОБА_12 , в приміщенні офісу по АДРЕСА_9 , надала приватному нотаріусу Київського міського округу ОСОБА_20 , підроблені документи, а саме: договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_5 від 14 липня 2009 року, довіреність від 17 грудня 2014 року, для укладання з ОСОБА_17 від імені фіктивного власника ОСОБА_13 договору купівлі-продажу кв. АДРЕСА_6 , використавши таким чином завідомо підроблені документи.

У подальшому, приватний нотаріус Київського міського територіального округу ОСОБА_20 посвідчила договір купівлі-продажу квартири за реєстраційним АДРЕСА_11 , відповідно до якого право власності на квартиру за АДРЕСА_6 , перейшла від ОСОБА_13 до ОСОБА_17 .

Згідно висновку експерта від 01.04.2015 №1477/тдд:

1. Відбиток печатки в наданому на дослідження договорі купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_5 , КБМБТІ «Комунальне підприємство», - проставлено не печаткою КБМБТІ «Комунальне підприємство», експериментальні відбитки якої надано в якості порівняльного матеріалу.

Відбиток печатки КБМБТІ «Комунальне підприємство» в наданому на дослідження договорі купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_5 , нанесено рельєфним кліше печатки за допомогою відшарування барвника від робочої поверхні кліше.

2. Підпис та рукописний текст у розділі «Підписи» в графі «ПОКУПЕЦЬ» у наданому на дослідження договорі купівлі-продажу від імені ОСОБА_13 , виконано самим гр. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

3. Рукописний текст на штампі «РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НАПИС на правовстановлювальному документів» у наданому на дослідження договорі купівлі-продажу, - виконано гр. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

4. Підпис та рукописний текст у наданій на дослідження довіреності посвідченої 17.12.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 , зареєстрований в реєстрі за № 4846, на бланку серії НАЕ №956645, від імені ОСОБА_13 , виконано самим гр. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Таким чином, дії ОСОБА_13 кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, а дії ОСОБА_12 кваліфіковані за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_12 винуватою себе не визнала та показала, що влітку 2014 року до неї зателефонував її знайомий ОСОБА_21 , з котрим вона познайомилась в той час, коли перебувала у СІЗО. Його потім виправдали та він працював в карному розшуку Оболонського району. Він знав, що вона раніше працювала нотаріусом, мала юридичну освіту, тому він попросив її його проконсультувати. Коли вони зустрілись в нього в кабінеті ОСОБА_22 познайомив її із ОСОБА_23 та він назвався працівником СБУ. ОСОБА_22 повідомив її, що саме у цієї людини до неї декілька запитань. ОСОБА_24 повідомив їй про квартиру, котра знаходиться за адресою по АДРЕСА_12 , що у нього є всі документи на цю квартиру і оскільки він нічого не розуміє в паперах, просив йому допомогти переоформити цю квартиру, яка до цього належала ОСОБА_25 та який помер. За цю роботу ОСОБА_24 їй пообіцяв винагороду. Також зазначила, що їй був наданий телефон невідомого їй ОСОБА_26 , котрому вона повинна була зателефонувати, щоб він оформив на неї довіреність. Через місяць вона надала останньому свої дані, копію свого паспорту та ІПН для оформлення довіреності, і згодом їй надали довіреність, документи та інформаційну довідку з БТІ, а технічного паспорту не було. Вона з цими документами повинна була у нотаріуса оформити договір купівлі продажу. Квартиру мали переоформити на ОСОБА_17 . Вона віднесла копії документів нотаріусу на вул. Гончара та, коли та перевірила всі документи, сказала, що все з ними в порядку Після переоформлення квартири, ОСОБА_23 забрав документи собі і сказав, що до наступного переоформлення це буде як забезпечення того, що вони не продадуть цю квартиру. Через деякий час, після Нового року, ОСОБА_23 сказав, що цю квартиру необхідно закласти в ломбард, та сказав, що вона повинна бути присутня на цій угоді, щоб прослідкувати, щоб все було нормально, на що вона погодилась. Повідомила, що ОСОБА_13 вона вперше побачила у слідчого. Станом на 12 січня 2015 року угода дарування була завершена і в реєстр були внесені відомості про перехід речових прав власності.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 вину свою не визнав та показав, що в жовтні 2014 року йому зателефонував його знайомий ОСОБА_27 , з яким він познайомився під час відбування покарання, та сказав, що хоче купити квартиру в м. Києві, оформити її на себе, а його попросив надіслати копію паспорту та ідентифікаційного коду. ОСОБА_27 сказав, що перебуває в зоні АТО, звідти виїхати не може, тому попросив його оформити квартиру на нього, для чого й попросив копію його паспорта та коду. В кінці листопада 2014 року даний знайомий знову зателефонував та сказав, що до нього приїде чоловік з документи і необхідно буде зробити довіреність на ОСОБА_12 . З останньою він спілкувався по телефону декілька разів, оскільки для оформлення довіреності йому потрібні були її копія паспорту та ідентифікаційного коду. 17 грудня 2014 року незнайомий йому чоловік приїхав до нього на роботу, йому зателефонував ОСОБА_27 , повідомив про даного чоловіка, і вони разом поїхали до нотаріуса, де йому дали вже підписаний договір купівлі-продажу, укладений між ним та ОСОБА_14 , якого він особисто не підписував, відповідно до якого він був власником квартири, і там вони оформили довіреність, зміст якої він не читав. Довіреність він віддав даному чоловікові, поїхав на роботу і більше їх не бачив, а з ОСОБА_12 вперше зустрівся в міліції, за вказані дії йому грошові кошти ніхто не обіцяв і в подальшому не платив, він хотів лише допомогти купити квартиру, договір він не читав і не знав, що той підписаний заднім числом, на момент якого він відбував покарання у Беленківській ВК Запорізької обл. №99.

Крім того, у судовому засіданні, у відповідності до вимог положеньст.352 КПК України, були допитані свідкита попереджені про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання.

Свідок ОСОБА_15 суду показала, що ні ОСОБА_13 , ні ОСОБА_14 до неї не зверталися і продаж квартири АДРЕСА_6 вона не посвідчувала. В реєстрі, за даним номером зареєстрований зовсім інший договір за іншою адресою та між іншими сторонами. Вони одразу ж написали клопотання слідчому, який займався справами щодо шахрайства стосовно нотаріусів. Зазначила, що вказаний договір був підроблений, а також нею добровільно надавались документи на запит слідчого..

Свідок ОСОБА_23 суду показав, що жодних документів ОСОБА_12 не надавав. Познайомився з останньою в Оболонському РВ, де перебував з приводу крадіжки телефону свого сина. Прізвище ОСОБА_25 його невідоме, будь-яких шахрайських дій з квартирою на Хрещатику він не здійснював, та жодних домовленостей із ОСОБА_28 не мав. Із ОСОБА_29 він взагалі не знайомий.

Свідок ОСОБА_30 суду показав, що до них в управління надійшла оперативна інформація, що невідомі особи, використовуючи підроблені документи, заволоділи квартирою АДРЕСА_6 . Під час перевірки даної інформації з`ясувалося, що ОСОБА_12 , використовуючи підроблені документи від імені ОСОБА_13 , за дорученням, продала вищевказану квартиру ОСОБА_17 . В подальшому протягом місяця таж сама особа намагається її знову продати та заволодіти грошовими коштами громадян. Ним здійснювалось оперативне супроводження вказаного кримінального провадження та на виконання доручення щодо встановлення місця знаходження ОСОБА_13 вони з`ясували місце перебування ОСОБА_13 , доставили його до слідчого, після чого ОСОБА_13 ухвалою слідчого судді було обрано запобіжний захід.

Свідок ОСОБА_31 суду показав, що до управління надійшла оперативна інформація відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які шахрайським шляхом намагаються продати квартиру АДРЕСА_6 в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса. З метою перевірки було здійснено виїзд до даної контори, де ОСОБА_12 затримали. Далі через оперативні джерела були встановлені номери телефонів ОСОБА_32 та визначено його місце знаходження.

Свідок ОСОБА_33 суду показав, що є посадовою особою БТІ і на його робочому місці працівник міліції відбирав підписи, було проведено почеркознавчу експертизу, оскільки була підроблена довідка про реєстрацію, на якій був реєстраційний напис за його підписом. Вказав, що він має права підпису на всіх без виключення документах, а печатка знаходиться у іншого заступника, однак працівниками міліції вона також вилучалася.. Крім того, повідомив, що КП «Київського міського БТІ» на запит органу досудового розслідування надавалась відповідь щодо реєстрації прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_6 (останній - перехід права власності від ОСОБА_34 до ОСОБА_14 на підставі договору купівлі-продажу від 18 квітня 2008 року), і дана реєстрація в БТІ є останньою.

Свідок ОСОБА_16 суду показала, що 17 грудня 2014 року до неї в приміщення нотаріальної контори, розташованої за адресою: АДРЕСА_8 , з`явився ОСОБА_13 з проханням оформити довіреність на продаж квартири АДРЕСА_6 . За його проханням був виготовлений проект довіреності, який ОСОБА_13 прочитав та погодив. Вказала, що особу ОСОБА_13 встановлювали за паспортом, в якому зображення на фотокартці було ідентичним з особою, яка була присутньою. При встановленні особи ОСОБА_13 та перевірці його цивільної дієздатності вона з`ясувала, що він має волевиявлення на оформлення довіреності на продаж майна, що він розуміє значення умов такого правочину та правові наслідки. Зазначила, що на її запитання ОСОБА_13 відповідав чітко і неї не виникало ніяких сумнівів. Останній у її присутності підписав документ, власноручно написав, що він його прочитав та даний текст відповідає його волі. Чи був ОСОБА_29 один та яким чином та ким сплачувались послуги пригадати не змогла.

Свідок ОСОБА_35 суду показала, що з 2007 року працює на посаді помічника нотаріусу ОСОБА_16 В грудня 2014 року вона знаходилася на роботі. Вказала, що довіреність на продаж квартири скоріше за все готувала вона, але довірителя не пам`ятає та не пам`ятає чи була дана особа сама. Перед виготовлення довіреності вона перевірила паспорт довірителя, уточняла на які дії довіритель бажає видати довіреність. Зазначила, що дані паспорту та коду особи переписуються з документів, але це можуть бути і копії, оригінали не вимагаються. Повідомила, що на довіреностях щодо продажу майна не завжди пишуться приписи довірителем власноручно, це вже вирішує нотаріус.

Свідок ОСОБА_20 суду показала, що з 1997 року вона безперервно здійснює нотаріальну діяльність. В грудні 2014 року за посвідченням договору купівлі-продажу квартири, розташованої на вул. Хрещатик до неї звернулась ОСОБА_12 . Вона переглянула документи, по яким питань в неї не виникло і призначила час, щоб сторони прийшли для посвідчення договору. Перед посвідченням договору вона перевірила дану квартиру на наявність арештів, заборон, іпотек, податкових застав, і на момент посвідчення договору ніяких заборон стосовно квартири не було. Зазначила, що вона посвідчила договір купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_12 , за дорученням діяла ОСОБА_12 , яка повідомила, що власник в м. Києві не перебуває. Стосовно розрахунку за дану квартиру їй нічого не відомо, оскільки вона до цього відношення не має. Після складання договору, вона внесла його в реєстр та видала покупцю витяг з реєстру про реєстрацію права власності. Договір був посвідчений 25 грудня 2014 року. Повідомила, що договір купівлі-продажу від 14 липня 2009 року був без витягу з реєстру, тобто не був посвідчений в новому реєстрі, тому вона спочатку реєструвала право власності на ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_18 суду показала, що до неї звернувся представник обдарованого ОСОБА_19 , прізвища якого не пам`ятає, з наміром укласти договір дарування квартири, розташованої на АДРЕСА_13 . Вона перевірила їхні документи, в реєстрі перевірила дані, які наявні по квартирі, та побачила, що правовстановлюючий документ був договір купівлі-продажу від 25 грудня 2014 року. Вона перевірила відсутність заборон та арештів, які були відсутні, крім того з реєстру було видно, що попередній документ, який встановлює право власності, був договір купівлі-продажу від 2009 року. Спочатку до неї звертався представник дарувальника, а 12 січня 2015 року до неї прийшов дарувальник та обдарований на укладення договору. Під час укладення договору в офіс зайшла ОСОБА_12 , а до того вона була в сусідньому кабінеті. Коли ж вони підписали договір та зареєстрували перехід права власності на обдарованого, то через пару хвилин до кабінету зайшли працівники Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві, попросили, щоб вони припинили всі дії, а дарувальника та обдарованого попросили вийти з кабінету. Через 30-40 хвилин працівники міліції та сторони договору покинули її офіс. Зазначила, що на момент приходу працівників міліції договір був нею підписаний, посвідчений і її обов`язки як реєстратора були виконані. Ніяких дій щодо переходу права власності на підставі договору вона з реєстру не вилучала. Дублікат договору вона видала повністю дзеркальний, але на іншому бланку, тому пояснити чому оригінал договору на двох сторінках, а дублікат на чотирьох вона не може.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_36 суду показав, що ОСОБА_12 є його колишнього дружиною. Вказав, що йому відомо, що ОСОБА_12 приймає участь у кримінальній діяльності. ОСОБА_13 він не знає та стосовно квартири АДРЕСА_6 йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_37 суду показав, що працює консьєржем по АДРЕСА_12 протягом тривалого часу. Зазначив що десь у 2014 році до нього звернувся чоловік, який назвався ОСОБА_24 , який до цього цікавився мешканцем цього будинку ОСОБА_25 та повідомив, що ОСОБА_25 пішов з життя. У цій розмові він представив йому ОСОБА_28 , та сказав її пропускати та що вона буде прибирати у квартирі.

Свідок ОСОБА_38 суду показав, що також є консьєржем вказаного будинку та дав аналогічні ОСОБА_39 показання. Вказані свідки не змогли повідомити суду, ким та чому були вивезені речі родини ОСОБА_25 та хто це зробив та на якій підставі ОСОБА_28 приходила прибиратись у цій квартирі.

Вказані показання свідків суд визнає належними оскільки, вони прямо і непрямо підтверджують існування/відсутність обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність і недостовірність, можливість та неможливість використання інших доказів та допустимими, враховуючи, що останні отримані у порядку встановленомуКПК України.

Тобто, цими показаннями, які є процесуальними джерелами доказів, у розумінніст. 84 КПК України, підтверджується орієнтовний час та інші обставини вчинення даного кримінального правопорушення.

У відповідності до вимог ч.1ст. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 92 КПК України визначено, що обов`язок доказування обставин, передбаченихстаттею 91 цього Кодексупокладається на слідчого, прокурора, а обов`язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.

Згідно дост. 84 КПК Українидоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Статтею 86 КПК Українизазначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Так, з досліджених судом, у порядкуст. 358 КПК України, у судовому засіданні, документів, тобто спеціально створених з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомостей, судовим слідством було встановлено наступне.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 12 січня 2015 року по АДРЕСА_10 , в підсобному приміщенні офісу приватного нотаріуса ОСОБА_18 з її добровільної згоди, про що вона повідомила під час судового засідання були виявлені та вилучені оригінал договору дарування квартири в АДРЕСА_5 , що нею посвідчений, згідно якого ОСОБА_17 дарувальник, а ОСОБА_19 обдарований, оригінал витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, копія плану, копія паспорту та податковий номер гр. ОСОБА_17 , а також мобільні телефони Нокіа та Самсунг (т. 4 а. с. 208-213). Відповідно до Постанови про визнання речових доказів від 13 січня 2015 року вказані документи приєднані в якості речових доказів до матеріалів кримінального провадження (т. 4 а.с. 248). Мобільні телефони так само 13 січня 2015 року визнані речовими доказами та передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві (т.4 а.с. 200).

Відповідно до ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва клопотання слідчого СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_40 було задоволено та останньому наданий тимчасовий доступ до оригіналів документів, що зберігаються у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_20 ,з можливістю їх вилучення (т. 4 а. с. 230).

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів та протоколу огляду предметів від 26 лютого 2015 року, складеного старшим слідчим СВ Дніпровського РУ ГУМВС України у місті Києві ОСОБА_41 ним були оглянуті договір купівлі- продажу квартири в АДРЕСА_5 від 14.07.2009 року, довіреність від 17 грудня 2014 року якою ОСОБА_13 уповноважує ОСОБА_12 продати квартиру; інформаційна довідка з КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 17 грудня 2014 року; довідка форми 3 від 24.12.2014 року КП «Хрещатик» на квартиру, заяви від ОСОБА_12 до приватного нотаріуса , копія паспорта ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , звіт про проведення незалежної експертної оцінки нерухомого майна, витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та договір купівлі-продажу квартири від 25.12.2014 року.

Вказані документи визнані речовими доказами відповідно до Постанови слідчого та приєднані до матеріалів кримінального провадження (т. 4 а.с. 249-250).

ОСОБА_42 звернулась із заявою про визнання її потерпілою (т. 1 а.с. 156), в рамках кримінального провадження №120151000040000242 за ч. 4 ст. 190 КК України. Скільки предметом даного кримінального правопорушення є квартира АДРЕСА_6 , яка в силу ст. 368 ЦК України та ст.ст. 60, 61 СК України є суб`єктом спільної сумісної власності її та її чоловіка ОСОБА_14 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 та її було визнано потерпілою у цьому кримінальному провадженні.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уклав шлюб з ОСОБА_43 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , якій після укладення шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_25 (т. 1 а. с. 157, 208).

Як вбачається із копії договору купівлі-продажу, витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів та реєстраційного посвідчення № НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 158 -161, 183-184), витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів (т. 1 а. с. 185), реєстраційного посвідчення № НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 186), ОСОБА_14 придбав у ОСОБА_44 квартиру за номером АДРЕСА_6 та дана квартира 24 квітня 2008 року зареєстрована за ОСОБА_14 на праві приватної власності.

Відповідно до іпотечного договору №1264 ІП-і від 12 серпня 2008 року (т. 1 а. с. 162-167, 187-192), ОСОБА_14 , як боржник, передає, а Закрите акціонерне товариство «Сведбанк Інвест» приймає в іпотеку предмет іпотеки, а саме двокімнатну квартиру номер АДРЕСА_6 , та згідно даного договору кредитодавець надає позичальнику право користуватися кредитом у доларах США, що надаються кредитодавцем для споживчих потреб в межах кредитної лінії, що відновлюється, з загальним лімітом заборгованості 300000 доларів США під проценти на строк до 11 серпня 2010 року включно.

Згідно листа-повідомлення директора відділення №1 КМКЦ АТ «Сведбанк» (публічне) ОСОБА_45 , від 08.02.2011 року (т. 1 а.с. 168, 193), зняття заборони відчуження (т. 1 а.с. 169, 197), витягу про реєстрацію у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстрація вилучення запису) від 17.02.2011 року (т. 1 а.с. 170, 196), витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (реєстрація вилучення запису) (т. 1 а.с. 171, 195), знято заборону відчуження нерухомого майна, а саме квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , накладену 12 серпня 2008 року за реєстровим №5035 ОСОБА_46 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, у зв`язку з укладенням договору іпотеки, посвідченого 12 серпня 2008 року ОСОБА_46 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим №5034.

Згідно до Акту прийому-передачі документів з кредитної справи позичальника ОСОБА_14 , від 17.02.2011 року (т. 1 а. с. 172, 194), АТ «Сведбанк» передав, ОСОБА_14 прийняв оригінали документів: договір купівлі-продажу квартири від 18.04.2008 року, витяг з державного реєстру правочинів від 18.04.2008 року, реєстраційне посвідчення № 004605 від 24.04.2008 року.

Відповідно до свідоцтва про смерть (т. 1 а.с. 173, 207), ОСОБА_14 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Як вбачається з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №38946813, від 19.11.2014 року (т. 1 а.с. 174, 206) до Спадкового реєстру внесено реєстраційний запис щодо спадкодавця ОСОБА_14 .

З копії інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, від 19.12.2014 року (т. 1 а. с. 175, 213) вбачається, що згідно з даними Бюро, кв. АДРЕСА_6 на праві власності зареєстрована за ОСОБА_14 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_47 від 18.04.2008 р., № 1110.

Згідно довідки КП по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва, від 10.11.2014 року (т. 1 а.с. 177, 178, 214, 215), ОСОБА_14 з 20.05.2008 року зареєстрований в АДРЕСА_5 і займає загальну площу 58,90 кв.м., житлова площа 34.70 кв.м. у двокімнатній квартирі на сьомому поверсі семиповерхового будинку, який належить КП УЖГ «Хрещатик».

Як вбачається з інформаційної довідки (т. 1 а.с. 198-205), згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_6 23.02.2015 року, відповідно до договору купівлі-продажу, серія та номер 267, від 23.02.2015 року, зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_48 . 12.01.2015 року право власності на дану квартиру зареєстровано на підставі договору дарування за ОСОБА_19 . 25.12.2014 року право власності на квартиру, відповідно до договору купівлі-продажу, серії та номер 376, від 25.12.2014 року, зареєстровано за ОСОБА_17 . Відповідно до запису про право власності:8249098, 25.12.2014 року, на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер 1496, від 14.07.2009 року, зареєстровано право власності на квартиру за ОСОБА_13 . На підставі ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 05.03.2015 року на вищевказану квартиру накладено арешт.

Згідно довідки про взяття на обліку особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та території районі проведення антитерористичної операції (т. 1 а.с. 211), ОСОБА_49 переміщено з тимчасового окупованої території (району проведення антитерористичної операції) в АДРЕСА_14 .

Згідно до постанови приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_50 , про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 29.04.2015 року (т. 1 а.с. 216-217), ОСОБА_51 відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_6 , та у видачі Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя на квартиру АДРЕСА_6 , на підстав того, що дана квартира зареєстрована за іншою особою.

З довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, від 12.01.2015 року (т. 1 а.с. 218), вбачається, що починаючи з 01.01.2013 року. Функції щодо державної реєстрації прав власності на об`єкти нерухомого майна делеговані Державні реєстраційній службі України. Виходячи з вищевикладеного, з 01.01. 2013 року Бюро позбавлено доступу до Реєстру, отже в Бюро наявна інформація про державну реєстрацію прав власності на об`єкти нерухомого майна до 01.06.2010 року, відповідно до якої останній власником квартири являвся ОСОБА_14 .

Згідно копії свідоцтва про право власності на житло від 14.10.1993 року (т. 1 а.с. 219), вбачається, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_5 . Приватизована згідно із Законом України «Про приватизація державного житлового фонду» та на прав спільної власності належить ОСОБА_52 та ОСОБА_53 .

Відповідно до копії договору купівлі-продажу, від 16.10.1999 року (т. 1 а.с. 221), право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , перейшло від ОСОБА_54 , ОСОБА_55 до ОСОБА_56 .

Відповідно до копії договору купівлі-продажу, від 06.02.2002 року (т. 1 а.с. 223), право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , перейшло від ОСОБА_56 до ОСОБА_57 .

Відповідно до копії договору купівлі-продажу, від 28.11.2007 року (т. 1 а.с. 225), право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , перейшло від ОСОБА_57 до ОСОБА_44 .

Відповідно до копії договору купівлі-продажу, від 28.11.2007 року (т. 1 а.с. 225-226), право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , перейшло від ОСОБА_57 до ОСОБА_44 .

Відповідно до копії договору купівлі-продажу, від 18.04.2008 року (т. 1 а.с. 228), право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , перейшло від ОСОБА_44 до ОСОБА_14 .

Відповідно до договору купівлі-продажу, від 14.07.2009 року (т. 1 а.с. 229), право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , перейшло від ОСОБА_14 до ОСОБА_13 .

Згідно листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , від 21.01.2015 року (т. 1 а.с. 241), вбачається, що нею 14 липня 2009 року за реєстровим №1496 не посвідчувався договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 , а за даним номером 14 липня 2009 року посвідчено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_15 (т. 1 а.с. 249).

З наявної у матеріалах кримінального провадження довіреності, від 17.12.2014 року (т. 2 а.с. 7), витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей (т. 2 а.с. 10) та витягу зі справи №02-33 т. 4 реєстру для реєстрації нотаріальних дій (т. 2 а.с. 14-17) вбачається, що ОСОБА_13 уповноважує ОСОБА_12 продати за ціною та на інших умовах за його розсудом належну йому на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_6 .

Відповідно до звіту про проведення незалежної експертної грошової оцінки нерухомого майна від 24.12.2014 року (т. 2 а.с. 18-22), проведеного ПП «Лідес Консалт» ЄДРПОУ 35162916, вартість квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_5 становить 599414 грн. 46 коп., без ПДВ.

Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 25.12.2014 року (т. 2 а.с. 32-33, ОСОБА_12 , від імені ОСОБА_13 , передає у власність покупцю ОСОБА_17 квартиру АДРЕСА_6 .

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, від 25.12.2014 року (т. 2 а.с. 34, 59), приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_20 внесено запис про право власності №8249098 за ОСОБА_13 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_5 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1496.

Згідно довідки КП по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик» від 24.12.2014 року (т. 2 а.с. 45) вбачається, що довідка видана ОСОБА_13 про те, що він є власником квартири без в АДРЕСА_5 і займає загальну площу 58,90 кв.м., житлова площа 34.70 кв.м. у двокімнатній квартирі на сьомому поверсі семиповерхового будинку.

З інформаційної довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, від 17.12.2014 року (т. 2 а.с. 46), вбачається, що згідно даними Бюро кв. АДРЕСА_6 , на праві приватної власності зареєстрована за ОСОБА_13 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_15 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 14.07.2009 року, №1496, зареєстрованого КП «КМБТІ РПВ на ОНМ» 17.07.2009 року. В книзі д. 1284-37 за реєстровим №2778.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження (т. 2 а.с. 50), ОСОБА_12 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу 25 грудня 2014 року із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_6 .

Згідно заяви ОСОБА_12 , на ім`я приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_20 , від 25.12.2014 року (т. 2 а.с. 51), ОСОБА_12 , діюча по Довіреності від імені ОСОБА_13 , цією заявою стверджує той факт, що квартира АДРЕСА_13 , є придатною для використання за призначенням, недієздатних, обмежено дієздатних та дітей віком до 18 років не зареєстровано, дана квартира в користуванні малолітніх, неповнолітніх не перебуває, а також те, що продаж ОСОБА_13 даної квартири здійснюється вперше у 2014 році.

Згідно заяви ОСОБА_12 , на ім`я приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_20 , від 25.12.2014 року (т. 2 а.с. 52), ОСОБА_12 стверджує той факт, що квартира АДРЕСА_13 , є особистою власністю ОСОБА_13 та не є спільною сумісною власністю.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження (т. 2 а.с. 53), ОСОБА_17 звертався до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу 13 січня 2015 року із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_6 .

Згідно заяви ОСОБА_17 , на ім`я приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_20 , від 25.12.2014 року (т. 2 а.с. 54), ОСОБА_12 стверджує той факт, що квартира АДРЕСА_13 , є його особистою приватною власністю та не є спільною сумісною власністю.

Згідно копії квитанції №2 від 25.12.2014 року (т. 2 а.с. 55), ОСОБА_17 у відділенні №18 філії «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит», по бул. Кольцова, буд. 14-А в м. Києві, вніс на поточний рахунок ОСОБА_12 600 000 грн. згідно Договору купівлі-продажу (житлова нерухомість, квартира) від 25.12.2014 року без ПДВ.

Як вбачається з копії інформаційної довідки з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів (т. 2 а.с. 56), вбачається, що приватним нотаріусом ОСОБА_16 17.12.2014 року витрачено бланк на довіреність.

Як вбачається з копії інформаційної довідки з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів (т. 2 а.с. 57), вбачається, що приватним нотаріусом ОСОБА_15 14.07.2009 року витрачено бланк на договір про відчуження нерухомого майна, крім земельних ділянок.

Як вбачається з копії повного витягу з Єдиного реєстру довіреностей (перевірка дійсності довіреності) від 25.12.2014 року (т. 1 а.с. 58), 17.12.2014 року приватним нотаріусом ОСОБА_16 посвідчено довіреність, виданою ОСОБА_13 на ім`я ОСОБА_12 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави від 25.12.2014 року (т. 2 а.с. 60), в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна інформація стосовно ОСОБА_13 та ОСОБА_17 відсутня.

Згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів від 25.12.2014 року (т. 2 а.с. 61-62), у Державному реєстрі іпотек відомості щодо квартири за адресою: АДРЕСА_5 , відсутні.

Згідно витягу за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові прав, їх обтяження на об`єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, від 25.12.2014 року (т. 2 а.с. 62), відомості стосовно ОСОБА_13 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Відповідно до витягу за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об`єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.12.2014 року (т. 2 а.с. 63), власником квартири за адресою: АДРЕСА_5 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1496, виданого 14.07.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , являється ОСОБА_13 .

З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.12.2014 року (т. 2 а.с. 64), вбачається, що власником квартири за адресою: АДРЕСА_5 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 376, виданого 25.12.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_20 , являється ОСОБА_17 .

Відповідно до договору дарування, від 12.01.2015 року (т. 2 а.с. 65) ОСОБА_17 подарував, а ОСОБА_19 прийняв у дар належну ОСОБА_17 на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_6 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.01.2015 року (т. 2 а.с. 66, 77), право власності на квартиру АДРЕСА_6 , на підставі договору дарування квартири, серія та номер: 131, від 12.01.2015 року, зареєстровано за ОСОБА_19 .

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 23.02.2015 року (т. 2 а.с. 72), ОСОБА_19 передав у власність, а ОСОБА_58 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_6 .

Згідно дублікату, що має силу оригіналу договору дарування квартири від 20.01.2015 року (т. 2 а.с. 73-74), ОСОБА_17 подарував, а ОСОБА_19 прийняв у дар належну ОСОБА_17 на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_6 .

Як вбачається з довідки КП по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик», від 26.01.2015 року (т. 2 а.с. 78), виданої ОСОБА_19 , останній дійсно зареєстрований в АДРЕСА_5 і займає загальну площу 58,90 кв.м., житлова площа 34.70 кв.м. у двокімнатній квартирі на сьомому поверсі семиповерхового будинку. Власником особового рахунку на цю житлову площу є ОСОБА_19 .

Згідно звіту про незалежну оцінку вартості житлової двокімнатної квартири від 23.02.2015 року, загальною площею 58, 90 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , становить 902097 грн. 68 коп. (т. 2 а.с. 83-84).

Відповідно до заяви ОСОБА_19 на ім`я приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_59 від 23.02.2015 року (т. 2 а.с. 90), ОСОБА_19 стверджує про те, що квартира АДРЕСА_6 належить йому на праві особистої приватної власності.

Згідно заяви ОСОБА_60 від 23.02.2015 року (т. 2 а.с. 93), остання надає згоду своєму чоловікові ОСОБА_61 на укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 .

Відповідно до витягу за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові прав, їх обтяження на об`єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.02.2015 року (т. 2 а.с. 95), у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості стосовно ОСОБА_19 відсутні.

Відповідно до витягу за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові прав, їх обтяження на об`єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.02.2015 року (т. 2 а.с. 96), у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості стосовно ОСОБА_62 відсутні.

Відповідно до витягу за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на об`єкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.02.2015 року 18:10:56 (т. 2 а.с. 97), власником квартири за адресою: АДРЕСА_5 , на підставі дублікату договору дарування, серія та номер: 40, виданого 21.01.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_18 , являється ОСОБА_19 .

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 23.02.2015 року (т. 2 а.с. 101), в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна інформація стосовно ОСОБА_19 , ОСОБА_62 та ОСОБА_63 відсутня.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.02.2015 року (т. 2 а.с. 102), право власності на квартиру АДРЕСА_6 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 267, виданого 23.02.2015 року, зареєстровано за ОСОБА_48 .

Згідно платіжного доручення №1 від 23.02.2015 року ОСОБА_48 у філії Центрального РУ АТ «Банку «Фінанси та Кредит» в м. Києві здійснено оплату в сумі 900000 грн. на ім`я ОСОБА_19 за договором купівлі-продажу квартири від 23.02.2105 року за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.03.2015 року ОСОБА_13 впізнав ОСОБА_12 як особу, яка надала йому підроблений договір купівлі-продажу квартири на Хрещатику в м. Києві (т.4 а.с.194-195).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року позов ОСОБА_64 до ОСОБА_13 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_62 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_67 про визнання недійним договору відчуження квартири, визнання прав власності та витребування майна, задоволено. Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6 , укладеного між ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , посвідчений 14.07.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 (запис в реєстрі №1496), на підставі якого 25.12.2014 р. приватним нотаріусом Київського міського округу ОСОБА_20 здійснена реєстрація права власності у Держаному реєстрі на ім`я ОСОБА_13 . Визнано за ОСОБА_68 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_6 . Визнано за ОСОБА_68 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_6 у порядку спадкування за законом за померлим ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_14 . Витребувано квартиру АДРЕСА_6 у ОСОБА_62 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_64 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) (т.3 а. с. 208-215).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва вищевказане рішення Печерського районного суду м. Києва від 17.02.2016 року, за апеляційного скаргою ОСОБА_62 , поданою представником ОСОБА_69 , залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_62 без задоволення.

Порушень вимог ст.ст.104-106,223,240 КПК Українисудом не встановлено та сторонами не доведено.

Вказані документи суд визнає належними і допустимими доказами, оскільки останні відповідають вимогамКПК України, а безпосередньо порушень вимог ст.ст.87,99 КПК України, судом не встановлено та сторонами не доведено.

Відповідно до протоколу обшуку від 20.03.2015 року проведеного старшим слідчим ОСОБА_41 у приміщенні квартири де проживала ОСОБА_12 на підставі ухвали слідчого судді від 18 березня 2015 року (т. 4 а. с. 140-150) були виявлені та вилучені аркуші паперу із рукописним текстом а також блокноти. Вказані предмети були визнані речовими доказами та передані на збереження до камери збереження речових доказів (т. 4 а. с. 135-136)

Відповідно до висновку експерта №177/тдд від 01 квітня 2015 року (т. 1 а.с. 232-236) та долученої до висновку експерта від 01.04.2015 №177/тдд ілюстративної таблиці (т.1 а.с. 237-239), вбачається:

1. Відбиток печатки в наданому на дослідження договорі купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_5 . КБМБТІ «Комунальне підприємство», - проставлено не печаткою КБМБТІ «Комунальне підприємство», експериментальні відбитки якої надано в якості порівняльного матеріалу.

Відбиток печатки КБМБТІ «Комунальне підприємство» в наданому на дослідження договорі купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_5 , нанесено рельєфним кліше печатки за допомогою відшарування барвника від робочої поверхні кліше.

2. Підпис та рукописний текст у розділі «Підписи» в графі «ПОКУПЕЦЬ» у наданому на дослідження договорі купівлі-продажу від імені ОСОБА_13 , виконано самим гр. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

3. Рукописний текст на штампі «РЕЄСТРАЦІЙНИЙ НАПИС на правовстановлювальному документів» у наданому на дослідження договорі купівлі-продажу, - виконано гр. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

4. Підпис та рукописний текст у наданій на дослідження довіреності, посвідченої 17.12.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_16 , зареєстрований в реєстрі за № 4846, на бланку серії НАЕ № 956645, від імені ОСОБА_13 , виконано самим гр. ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.232-239).

Відповідно дост. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбаченихКПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Аналізуючи зібрані по справі докази в своїй сукупності, у суду немає підстав сумніватися в достовірності висновку проведеної у справі експертизи, оскільки вона проведена з дотриманням встановленого процесуального порядку, компетентним фахівцем, що володіє спеціальними знаннями для вирішення постановлених перед ними питань і мав тривалий стаж експертної роботи, експертний висновки не суперечать іншим, зібраним по справі доказам, є науково обґрунтованими. Більш того, в наданій захисником ОСОБА_12 рецензії на вказаний висновок, підтверджено що у дослідницькій частині хід дослідження викладено відповідно до методичних рекомендацій логічно та послідовно.

Також колегія суддів перевіривши доводи захисника щодо протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.03.2015 року згідно якого ОСОБА_13 впізнав ОСОБА_12 як особу, яка надала йому підроблений договір купівлі-продажу квартири на Хрещатику в м. Києві не вбачає невідповідностей вимогам ст. 228, 231 КПК України, а тому достовірність відомостей, що зафіксовані відповідним протоколом сумнівів не викликають та разом із іншими дослідженими у судовому засіданні доказами підтверджують причетність і ОСОБА_13 , і ОСОБА_12 до вказаних злочинів.

Колегія суддів погоджується із доводами захисника та вважає, що дані протоколів слідчого експерименту від 03 березня 2015 року за участі ОСОБА_13 є недопустимими доказами, оскільки вони отримані без дотримання порядку, встановленому Кримінальним процесуальним законом України.

Зокрема, відповідно до вимог частини 1 та 6 статті 240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Тобто, закон зобов`язує слідчого за результатами проведеної слідчої дії відобразити у протоколі всі дії, виконані її учасниками при підготовці і відтворенні дій, обстановки, обставин події, що перевіряється.

Як вбачається із досліджених в судовому засіданні протоколів слідчих експериментів від 03.03.2015 року вони не містять жодних даних про умови і результати проведеного слідчого експерименту, а лише відмітку слідчого про те, що під час слідчого експерименту проводився відеозапис, який додається до протоколу

Даючи оцінку доводам захисника щодо недопустимості протоколів тимчасового доступу до документів операторів мобільного зв`язку, в ході яких були вилучені CD диски з інформацією стосовно вхідних та вихідних з`єднань, як було встановлено під час судового розгляду між обвинуваченими ОСОБА_13 та ОСОБА_12 протягом грудня 2014 року, які були отримані на підставі ухвал слідчих суддів співробітниками оперативного підрозділу, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 41 КПК закріплено, що під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого.Співробітники оперативних підрозділів(крім підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України)не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», оперативні підрозділи проводять слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у кримінальному провадженні за дорученням слідчого, прокурора в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.Письмові доручення щодо проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, надані слідчим, прокурором у межах компетенції та в установленому порядку, є обов`язковими до виконання оперативним підрозділом.

За таких умов твердження обвинуваченого ОСОБА_13 що він жодних злочинів не вчинював, а лише хотів допомогти другу, прізвище якого назвати не зміг, повністю спростовані дослідженими у судовому засіданні доказами.

ОСОБА_13 не заперечував та визнав, що приватний нотаріус ОСОБА_16 посвідчила від його імені довіреність № НАЕ 956645 від 17.12.2014 року, за реєстраційним №4846, відповідно до якої ОСОБА_13 уповноважив ОСОБА_12 продати за ціною та інших умовах за її розсудом квартиру за АДРЕСА_6 , яка йому ніколи не належала.

Так само, обвинувачений визнав, що не укладав із ОСОБА_14 договору купівлі-продажу від 14 липня 2009 року, гроші за договором не сплачував та квартиру від ОСОБА_14 не отримував. Аналогічні дані, містяться в рішенні Печерського районного суду від 12 листопада 2015 року, яке набрало законної сили.

Окрім того, цим рішенням встановлено, що відповідно до довідки Біленьківської ВК управління ДПС України в Запорізькій області, ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4 з 18.06.2000 р. по 20.06.2013 р. відбував покарання у Біленьківській виправній колонії та за час відбування покарання не залишав її території (т. 3 а.с. 210, т.5 а.с.140).

Крім того в матеріалах кримінального провадження наявна копія Довідки про звільнення ОСОБА_13 , згідно якої він відбував покарання в установі ДПСУ з 10 травня 1999 року по 20 червня 2013 року та був звільнений умовно-достроково на 10 місяців 28 днів

Так само критично, суд ставиться до показів обвинуваченої ОСОБА_12 , що вона не причетна до вказаних злочинів, а лише намагалась допомогти за винагороду ОСОБА_23 оформити документи щодо цієї квартири, єдине, що викликало в обвинуваченої занепокоєння була безтоварність операції з приводу купівлі-продажу цієї квартири ОСОБА_70 .

При цьому суд також враховує, що ОСОБА_12 має вищу юридичну освіту, була зареєстрована як приватний нотаріус, тому її твердження що вона не причетна до вказаного злочину, а лише отримувала документи через ОСОБА_23 суд вважає обраною лінією захисту.

Так, само критично суд ставиться і до тверджень обвинувачених, що вони не були знайомі та не діяли спільно, оскільки стороною як встановлено судом, підробленого договору купівлі продажу від 14 липня 2009 року був саме ОСОБА_13 , який в свою чергу уповноважив ОСОБА_12 продати вказану квартиру, яка як він визнав у судовому засіданні йому ніколи не належала, а перед ОСОБА_12 , як вона визнала в судовому засіданні стояло завдання переоформити документи на цю квартиру з людини яка померла, про що їй повідомив ОСОБА_23 та просив проконсультувати та допомогти.

Подальші дії ОСОБА_12 , яка вчинила всі необхідні дії для реєстрації власником квартири за адресою: АДРЕСА_5 , на підставі підробленого договору купівлі-продажу, серія та номер: 1496, виданого 14.07.2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_15 , саме ОСОБА_13 та уклала від його імені договір купівлі-продажу, серія та номер: 376, виданого 25.12.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_20 , із ОСОБА_17 без отримання будь-яких коштів за вказану квартиру, та подальша її участь щодо підшукання осіб для подальшої реалізації вказаної квартири свідчать про спрямованість її дій саме на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Більш того, у судовому засіданні ОСОБА_13 стверджував, що жодних коштів за посвідчення довіреності він не сплачував, в той час як нотаріус зазначила, що її послуги були оплачені, щоправда не змогла пригадати ким саме та чи був ОСОБА_29 один чи з ОСОБА_28 . Також не узгоджуються між собою покази обвинувачених в частині того, хто кому передавав документи та яким чином.

Так, діючи від імені ОСОБА_13 та як стверджує ОСОБА_12 не будучі обізнаною про факт підробки договору купівлі-продажу остання підписувала документи у нотаріуса та стверджувала, що продаж ОСОБА_13 даної квартири здійснюється вперше у 2014 році, стверджувала, що квартира АДРЕСА_13 , є особистою власністю ОСОБА_13 та не є спільною сумісною власністю та нею нотаріусу було надано інформаційну довідку від 17.12.2014 року з Київського БТІ, яку також було підроблено та без якої була неможлива реєстрації власником квартири за адресою: АДРЕСА_5 саме ОСОБА_13 .

Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_12 показувала суду, що саме свідок ОСОБА_23 повідомив їй що в нього є документи на квартиру на Хрещатику, яка належала ОСОБА_25 і цю квартиру треба переоформити. Також вона зазначила, що весь пакет документів постійно перебував у свідка ОСОБА_23 , який це пояснював тим, щоб вона не змогла переоформити квартиру без його відома. Тим самим, обвинувачена ОСОБА_12 опосередковано підтвердила, що її дії носили незаконний характер та вона не могла цього не розуміти, будучи у минулому приватним нотаріусом.

В той же час допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_23 будь-яку причетність до вказаного злочину заперечував.

Також не знайшло свого підтвердження що ОСОБА_13 отримав від ОСОБА_12 грошову винагороду у розмірі 1000 грн, тому суд виключає вказану обставину із обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Суд бере до уваги вимоги ч.1 ст.337 КПК України, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, зважаючи на невизнання обвинуваченими своєї вини, враховуючи належність та допустимість доказів, досліджених в судовому засіданні, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, за обставин, встановлених судом.

Тож, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_13 за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчини пособництво у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), за попередньою змовою групою осіб, вчиненому в особливо великих розмірах;

за ч. 3 ст. 358 КК України, оскільки він підробив інший офіційний документ, який видається установою, яка має право видати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, за попередньою змовою групою осіб;

за ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки він використав завідомо підроблений документ.

В свою чергу, суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_12 за ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки вона заволоділа чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах;

за ч. 3 ст. 358 КК України, оскільки вона підробила інший документ, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем, за попередньою змовою групою осіб;

за ч. 4 ст. 358 КК України оскільки він використав завідомо підроблений документ.

Підстав, у відповідності до ч. 3ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Крім цього суд встановив, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 358 ч.4 КК України ОСОБА_13 та ОСОБА_12 скоїли 17 грудня та 25 грудня 2014 року, відповідно.

Згідно ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ст.358 ч.4 КК України, відноситься до злочинів невеликої тяжкості і з дня вчинення злочину минуло три роки.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що кримінальне провадження за ст. 358 ч.4 КК України відносно ОСОБА_13 та ОСОБА_12 підлягає закриттю, у зв`язку із закінченням строків давності.

При цьому суд, виходить із того, що відповідно до ст. 369 КПК України судове рішення, у якому суд вирішує питання по суті, викладається у формі вироку, що в свою чергу цілком кореспондується із статтею 374 КПК України, згідно якої суд зобов`язаний прийняти рішення за повним об`ємом обвинувачення.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченим ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , суд, відповідно дост. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), особи винних та обставини, що пом`якшують та обтяжують їх покарання.

Згідност. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_13 судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_13 є рецидив злочинів.

Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_13 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, працює, стан здоров`я, одружений, має малолітню дитину сина ОСОБА_71 , 2014 року народження, раніше судимий, позицію сторони обвинувачення у справі та потерпілої, щодо необхідної міри покарання; ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), відповідно дост. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; роль серед співучасників, його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, на підставіст.70 КК України,яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

В свою чергу, обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_12 судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують її покарання, судом не встановлено.

Також, суд враховує, що обвинувачена ОСОБА_12 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, не працює, має малолітню дитину сина ОСОБА_72 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , стан здоров`я, той факт, що вона вже була засуджена за шахрайство та підроблення офіційного документа; позицію сторони обвинувачення та представника потерпілої у справі, щодо необхідної міри покарання; ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), відповідно дост. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, роль серед співучасників, її поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення волі, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, на підставіст.70 КК України,яке буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для звільнення від відбування покаранняз випробуванням, у відповідності до вимогст. 75 КК України, або ж застосуванняст. 69 КК України, чи нормст. 69-1 КК Українидо обвинувачених кожного окремо, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_64 до ОСОБА_13 та ОСОБА_12 про стягнення моральної шкоди, яка була завдана кримінальними правопорушеннями, суд виходить з наступного.

Представник цивільного позивача у судовому засіданні позов підтримала та згідно з цим позовом моральна шкода завдана потерпілій полягає у пережитих нею душевних хвилювань з приводу самого факту шахрайства, втрати права на квартиру, втрати можливості проживати у м. Києві, вимушеності постійно знаходитися в зоні бойових дій при наявності квартири у м. Києві та діями стосовно повернення квартири.

У судовому засіданні цивільні відповідачі та їх захисникизаявлений цивільний позов не визнали повністю.

Тож, суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши надані ними доказами з точки зору належності і допустимості, та розглянувши сам спіру кримінальному провадженні,на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України,за правилами, встановленими цим Кодексом та в частині процесуальних відносин, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, які цим Кодексом не врегульовані, застосувавши норми Цивільного процесуального кодексу України в частині, що не суперечать засадам кримінального судочинства, вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України, особа,якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Суд зазначає, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Отже, саме на відповідачу лежить тягар доведення того, що шкоду завдано не з його вини, проте в порушення зазначених положень законодавства відповідач належними доказами не довів відсутності своєї вини в заподіянні шкоди, апріорі, судом визнано доведеним, щовнаслідок вчинення кримінальних правопорушень, вчинених відповідачами, цивільному позивачу було завдано моральну шкоду.

Разом з тим, вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує, за яких обставин і якими діями вона завдана, яким є ступінь вини заподіювача, в якій грошовій сумі потерпіла вказує та пов`язані з нею втрати та з чого при цьому виходить.

В судовому засіданні судом було встановлено, що потерпілій/цивільному позивачу було завдано моральну (немайнову) шкоду.

У відповідності з ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Зокрема, п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» N 4 від 31.03.95 року регламентовано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Суд, враховуючи наявність моральної (немайнової) шкоди у потерпілої, яка була завдана кримінальними правопорушеннями (злочинами), та виходячи з положень ст. 128 КПК України, та норм ЦК України, визначає розмір такої шкоди для стягнення з відповідачів, солідарно з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), стану здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та з урахуванням інших обставин, у тому числі, що поховавши чоловіка та враховуючи ситуацію яка склалась в її житті вона була позбавлена своєї власності, та тривалий час відновлювала своє право на користування цією квартирою та безумовно зазнала страждань, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає за необхідне цивільний позов задовольнити та стягнути з обвинувачених/цивільних відповідачів, солідарно на користь потерпілої/цивільного позивача 500 000 гривень 00 копійок.

Процесуальні витрати за проведення експертизи, відповідно дост.124 КПК України, необхідно стягнути з обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_12 в рівних частках.

Питання щодо речових доказів у кримінальному проваджені, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.368-371,373-374,376 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

ОСОБА_13 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України у виді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 4 років позбавлення волі;

На підставі ч.1ст. 70 КК Україниза сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_13 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_13 звільнити від кримінальної відповідальності за ст. 358 ч.4 КК України, на підставі ст.ст.44, 49 КК України, а кримінальне провадження в цій частині закрити, у зв`язку із закінченням строків давності.

Строк відбування покарання ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обчислювати з 04 березня 2015 року.

На підставі ч.5ст. 72 КК України,зарахувати обвинуваченому ОСОБА_13 увідбуте покарання, строк його попереднього ув`язнення в Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби в м. Києві та Київській області з 04 березня 2015 року по 20 червня 2017 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_13 увідбуте покарання, строк його попереднього ув`язнення в Київському слідчому ізоляторі Управління Державної пенітенціарної служби в м. Києві та Київській області з 21 червня 2017 року по 15 січня 2018року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_13 до вступу вироку в законну силу змінити - з тримання під вартою на особисте зобов`язання, звільнити його негайно з - під варти.

Вважати ОСОБА_13 таким , що повністю відбув основне покарання.

ОСОБА_12 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України та призначити її покарання:

за ч. 4 ст. 190 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

за ч. 3 ст. 358 КК України у виді 4 років позбавлення волі;

На підставі ч.1ст. 70 КК Україниза сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_12 остаточне покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_12 звільнити від кримінальної відповідальності за ст. 358 ч.4 КК України, на підставі ст.ст.44, 49 КК України, а кримінальне провадження в цій частині закрити, у зв`язку із закінченням строків давності.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу щодо ОСОБА_12 залишити без змін у виді застави.

Після набрання вироку законної сили, у випадку не порушення покладених на ОСОБА_12 обов`язків, заставу у розмірі 304 500 (триста чотири тисячі п`ятсот) гривень повернути заставодавцю.

Строк відбування покарання ОСОБА_12 рахувати з моменту взяття її під варту в порядку виконання вироку.

Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_12 час її попереднього ув`язнення з 20 березня 2015 року по 14 квітня 2015 року, де одному дню попереднього ув`язнення відповідає два дні позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_64 до ОСОБА_13 та ОСОБА_12 задовольнити.

Стягнути солідарно, з ОСОБА_13 (податковий номер НОМЕР_4 ) та ОСОБА_12 (податковий номер НОМЕР_5 ) на користь потерпілої ОСОБА_64 (податковий номер НОМЕР_2 ) 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.

Стягнути з ОСОБА_13 та ОСОБА_12 в рівних частках на користьдержави процесуальні витрати на залучення експертадля проведення експертизи у сумі 923 грн. 30 коп., що становить 461 грн. 65 коп. з кожного.

Речові докази компакт-диски з інформацією про з`єднання обвинувачених з прив`язкою до місцевості зберігати в матеріалах кримінального провадження (т. 4 а. с.179-182); виявлені та вилучені під час обшуку приміщення квартири ОСОБА_12 документи (т.4 а.с. 135-136) зберігати при матеріалах кримінального провадження; документи відповідно до Постанови про визнання речових доказів від 13 січня 2015 року, що приєднані в якості речових доказів до матеріалів кримінального провадження (т. 4 а.с. 248); документи визнані речовими доказами відповідно до Постанови слідчого та приєднані до матеріалів кримінального провадження (т. 4 а.с. 249-250)- зберігати при матеріалах кримінального провадження. Мобільні телефони, що передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві (т.4 а.с. 200) передати по приналежності..

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя