Рішення

від 12.08.2010 по справі 2-5946/10

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 2-5946/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2010 року М .Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Прінь І.П.,

при секретарі Бевз О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську Запорізької області про визнання протиправною бездіяльність, про зобов'язання здійснити нарахування та виплати недоплаченої доплати до пенсії як „дитині війни",

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що народилася у 1937 році і, відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни", відноситься до цієї категорії громадян та має право на отримання надбавки до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.06 року.

Дію цього положення Закону щодо підвищення пенсії було призупинено Законами „Про Державний бюджет України на 2006 рік" та „Про Державний бюджет України на 2007 рік", проте рішенням Конституційного Суду України № 6 рп/2007 від 09.07.07 року визнано неконституційними відповідні норми Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік". Але відповідач доплату до пенсії їй, як дитині війни, з 09.07.2007р. їй не здійснював. У 2008 році доплата до пенсії здійснювалася на підставі Закону України №107-VI Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України . Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення зазначеного щодо викладення положень ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни №2195-IV в новій редакції. Однак доплата з цього часу здійснюється у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року. Зважаючи на викладене просить визнати протиправною бездіяльність відповідача і зобов'язати його нарахувати та виплатити на її користь недоплачене підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2006року по 01.01.2008р. і з 01.01.2008р. по день розгляду справи у суді.

Позивач у судове засідання не з'явилася, подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача також подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги не визнає, подали письмові заперечення в яких зазначають, що ст.6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни №2195 від 18.11.2004р. передбачено, що дітям війни пенсії, або щомісячне грошове утримання, або соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% о від мінімальної пенсії за віком. Пенсійний Фонд протягом 2006-2007 років не мав підстав для призначення та виплати вказаного підвищення пенсій, оскільки дія ст. 6 цього Закону була призупинена на ці роки. У 2007 році підвищення пенсій дітям війни виплачувалося в порядку, встановленому ст. 111 ЗУ Про державний бюджет України на 2007 рік , яка передбачала виплату такого підвищення особам, що є інвалідами війни у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України № 6 рп/2007 від 09.07.07 року визнано неконституційними відповідні норми Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", проте законом не визначено механізм розрахунку підвищення пенсії, не визначено яким органом, за який рахунок та з яких джерел має виплачуватися пенсія, тому у 2007 році доплати до пенсії позивач не отримував.

З 01.01.2008р. механізм реалізації положень ст.6 ЗУ №2195 було врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті Законом України Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України і дітям війни пенсії були підвищені на 10% від прожиткового мінімуму для осіб які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008р. №10-рп/2008 визнано неконституційним положення ЗУ Про Державний бюджет на 2008 рік і з 22.05.2008р. позивачу виплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до Постанови КМУ №530 від 28.05.2008р. Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян

Також відповідач зазначає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Положення „Про Пенсійний Фонд України" передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, отже, відповідач не мав права використовувати кошти Фонду не за цільовим призначенням. Представник відповідача посилається також на невизначеність розміру пенсії, з якої слід розраховувати підвищення, оскільки вважає, що згідно зі статтею 28 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначений цим законом мінімальний розмір пенсії застосовується тільки для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону.

Представник також зазначає, що законом не визначено механізм розрахунку підвищення пенсії, не визначено яким органом, за який рахунок та з яких джерел має виплачуватися пенсія, в якому процедурному порядку здійснювати призначення і виплату пенсії.

Вивчивши матеріали справи, аналізуючи надані в справі докази, суд дійшов висновку про наступне.

Позивач є пенсіонером та має статус дитини війни, що підтверджується наявним у неї посвідченням і не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни №2195, який набрав чинності 01.01.06 року, дітям війни пенсія підвищується на ЗО % мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 3 Закону України Про соціальний захист дітей війни встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє осіб, яким вона повинна виплачуватись, права на таку допомогу. Законом Про соціальний захист дітей війни не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.

Законами України Про Державний бюджет України на 2006 рік і Про Державний бюджет України на 2007 рік було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано неконституційними норми відповідних статей Закону України Про Державний бюджет України на 2007 рік .

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VI Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України текст статті 6 Закону України №2195-IV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік N 107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни №2195-IV в новій редакції.

Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом

України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, вимоги позивача про здійснення перерахунку та виплати доплати до пенсії за період з 01.01.2007р. по 09.07.2007р., і з 01.01.2008р. по 22.05.2008р. задоволенню не підлягають, оскільки дія ст. 6 Закону України №2195-IV у цей період була призупинена.

Таким чином суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. і з 22.05.2008р. по день розгляду справи у суді.

Ст. 62 ЗУ Про державний бюджет України на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність затверджений у наступному розмірі: з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня -411 гривень.

Ст. 58 ЗУ Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Ст. 54 ЗУ Про державний бюджет України на 2009 рік встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року (498,00 грн).

Ст. 52 ЗУ Про державний бюджет України на 2010 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність затверджений у наступному розмірі: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня -706 гривень, з 1 липня - 709 гривень.

Як вбачається з наданих відповідачем довідок позивачу доплата до пенсії, як дитині війни, у 2007 році не здійснювалася, а у 2008-2010 роках виплачувалася доплата у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.

Оскільки позивачу відмовлено в нарахуванні та виплаті передбаченого ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни щомісячного підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що також не спростовується і відповідачем, зазначені дії відповідача є протиправними та суперечать чинному законодавству, а тому права позивача підлягають відповідному захисту.

Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись па відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону №2195.

Крім того, відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі Кечко проти України від 08.11.2005р., що є частиною національного законодавства, органи влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Заперечення щодо невизначеності органу виплати підвищення пенсії судом до уваги не приймаються, оскільки іншого державного органу, який здійснює виплату пенсії, крім ПФУ, законодавством не визначено. Щодо невизначеності механізму, джерел та процедури виплати, то це не є підставою для невиконання Закону. Крім того, після ухвалення рішення судом нарахування і виплата має проводитися в порядку, визначеному законодавством для виконання судових рішень.

Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Не можуть бути задоволені вимоги позивача, щодо зобов'язання здійснення нарахування та виплати такої доплати до пенсії у майбутньому, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.

Керуючись ст.ст.6,7 Закону України Про соціальний захист дітей війни , рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду

України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2007 рік №489-V від 19.12.2006 року, Законом України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України №107-VI від 28.12.2007 року, Законом України Про державний бюджет на 2009 рік № 835-VI від 26.12.2008 року, Законом України Про державний бюджет на 2010 рік N 2154-VI від 27.04.2010 року, Законом України Про пенсійне забезпечення , ст.ст. 10, 11, 60, 208, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м. Бердянську Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Бердянську Запорізької області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачене підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007р., з 22 травня 2008 року по 12 серпня 2010 року, з урахуванням різниці, яка вже була виплачена у цей період.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня отримання цього рішення.

Суддя І.П. Прінь