Рішення

від 26.01.2018 по справі 389/2770/16-а

ЗНАМ’ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26.01.2018

Провадження №2-а/389/87/16

ЄУН 389/2770/16-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді Берднікової Г.В.

при секретарі Чукановій О.А.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представників відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Знам'янської міської ради Кіровоградської області, міського голови м. Знам'янка Кіровоградської області ОСОБА_5, виконавчого комітету Знам'янської міської ради Кіровоградської області, Фінансового управління виконавчого комітету Знам'янської міської ради Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із вищевказаним позовом. Вказала, що працювала на посаді начальника Знам'янського міського фінансового управління з грудня 2010 року по 20 жовтня 2016 року. Має відповідний досвід роботи та освітньо-кваліфікаційний рівень.

22 квітня 2016 року на ХІ сесії сьомого скликання Знам'янською міською радою Кіровоградської області прийнято рішення за № 194 Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Знам'янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради , де у додатку № 1 скорочена посада начальника фінансового управління з 01.07.2016 року. Додатком 3 рішення Штати апарату Знам'янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради , штатний розпис затверджено не у відповідності до типового штатного розпису бюджетної установи, а визначена лише чисельність працівників з назвами посад без зазначення посадових окладів та без затвердження керівником установи. Внесення змін до штату працівників не має відповідних обґрунтувань щодо зміни основних функцій і завдань фінансового управління.

Позивачем як посадовою особою, якій надано право погоджувати проекти рішень міської ради, надано заперечення до проекту рішення, однак вони не обговорювались на постійних депутатських комісіях, не були озвучені на сесії, не надано на них відповіді юридичним відділом та відділом забезпечення діяльності міської ради. Таким чином порушена процедура прийняття рішення № 194.

Положенням про фінансове управління Знам'янського міськвиконкому передбачено, що начальник управління призначається та звільняється за погодженням з департаментом фінансів Кіровоградської ОДА. Зазначені вимоги міським головою не враховано. Також міським головою не проводились консультації з Радою трудового колективу з приводу внесення змін до структури фінансового управління та його правління.

На думку позивача оскаржуване рішення не відповідає Конституції України та законам України, прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення та без належного обґрунтування підстав та причин скорочення посад, що зазначені у додатку 1 до рішення, а також в порушення процедури підготовки відповідних питань до розгляду на сесії, а отже таке рішення підлягає скасуванню.

Проект рішення, який оприлюднений на офіційному сайті міської ради 03.03.2016 року відрізнявся від затвердженого рішення, а проект рішення оприлюднений на тому ж сайті 08.04.2016 року з не дотриманням 20-денного терміну, передбаченого ч. 3 ст. 15 Закону України Про доступ до публічної інформації .

У рішенні № 194 в дод. 1 відсутня назва структурного підрозділу, в якому планувалось скоротити посаду начальника управління житлово-комунального господарства, а виходячи з протоколів постійних депутатських комісій та протоколу сесії міської ради внесення змін та доповнень до проекту рішення від 03.03.2016 року не відбувалось. Лист-погодження до проекту рішення від 08.04.2016 року взагалі відсутній.

Отже, при прийнятті рішення порушено ряд вимог чинного законодавства, а саме структуру та чисельність міської ради затверджено не у відповідності до типових штатів, затверджених КМУ. Не дотримано вимог закону щодо звільнення керівника управління виконавчих органів ради без погодження з відповідними органами виконавчої влади. Також, позивач відзначила, що положеннями чинного законодавства не передбачено поєднання посад заступника міського голови та начальника управління. Оскаржуване рішення має й ознаки корупційних діянь, оскільки положення Закону України Про запобігання корупції забороняють суміщення та сумісництво для осіб, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону.

Позивач також зазначила, що про майбутнє звільнення із займаної посади її було письмово попереджено 11.05.2016 року, але запропоновані посади не входили до структури фінансового управління, не відповідали її фаху та кваліфікації. Розпорядженням міського голови від 20.10.2016 року № 506-к її було звільнено з посади у зв'язку із скороченням штату. При цьому, відповідачем не вирішено питання щодо її працевлаштування на рівнозначну посаду. Таким чином на її думку розпорядження про звільнення є незаконним та порушило її конституційне право на працю. Водночас порушено і її переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу.

З урахуванням наведеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд визнати незаконним та скасувати рішення від 22.04.2016 р. № 194 Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Знам'янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради , скасувати розпорядження міського голови про її звільнення, поновивши на посаді начальника фінансового управління Знам'янського міськвиконкому та стягнувши з фінансового управління Знам'янського міськвиконкому середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, при цьому зобов'язавши також нарахувати їй компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (інфляційні втрати), починаючи з 21.10.2016 року по день фактичного розрахунку зі стягненням на її користь цих коштів, а також стягнути з виконавчого комітету Знам'янської міської ради моральну шкоду, заподіяну незаконним звільненням у сумі 1 000 000 грн.

Позивач та її представник у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві

Представники відповідачів у судовому засіданні заперечили проти задоволення позову, вказуючи на те, що виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються такі питання як затвердження за пропозицією міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених КМУ, витрат на їх утримання. Визначати чисельність, штат і структуру установи є правом роботодавця і суд не може обговорювати питання доцільності та правомірності проведення таких дій. Процедура звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України виконавчим комітетом дотримана, отже відсутні підстави для скасування розпорядження міського голови від 20.10.2016 р. № 506-к як і підстави для задоволення решти позовних вимог.

Заслухавши позивача, її представника та представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 10 грудня 2010 року працювала на посаді начальника фінансового управління Знам'янського міськвиконкому.

Розпорядженням Знам'янського міського голови ОСОБА_5 Про звільнення ОСОБА_1А. від 20.10.2016 №506-к позивача звільнено з займаної посади у зв'язку зі скороченням штату з 20.10.2016 (п.1 ст.40 КЗпП України).

Підставою для видання оскаржуваного розпорядження стало рішення Знам'янської міської ради Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Знам'янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради від 22.04.2016 №194 та розпорядження міського голови Про вивільнення працівників у зв'язку з реорганізацією та прийняттям структури та загальної чисельності апарату Знам'янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради від 27.04.2016 №161-к.

Отже, судом з'ясовано, що 22 квітня 2016 року Знам'янською міською радою Кіровоградської області прийнято рішення № 194 Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Знам'янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради , яким з метою удосконалення управління і діяльності усіх виконавчих органів міської ради, покращення організаційного, правового, консультативного, інформаційного, фінансового та іншого забезпечення, виконання ними власних і делегованих повноважень, економії бюджетних коштів, міською радою, зокрема, вирішено: зменшити загальну чисельність апарату Знам'янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради, скоротивши посади, зазначені у додатку 1; затвердити структуру та загальну чисельність апарату Знам'янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради, згідно з додатком 2 та ввести її в дію з 01 липня 2016 року; затвердити штати апарату Знам'янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради згідно з додатком 3.

Пояснювальна записка до проекту рішення від 03.03.2016 року (а.с. 183, т. 2), лист-погодження від 03.03.2016 року (а.с. 182, т. 2), проект рішення пройшов попереднє обговорення на засіданнях постійних депутатських комісій (а.с. 134-155, 244-250 т. 2, а.с. 1-7 т. 3).

Згідно додатку 1 до вказаного рішення до переліку посад Знам'янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради, що скорочуються, потрапила і посада, на якій працювала позивач - начальник фінансового управління Знам'янського міськвиконкому.

Згідно з додатком 3 Штати апарату Знам'янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради у керівному складі міської ради та її виконавчого комітету серед інших затверджено і посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів-начальника фінансового управління.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) спірного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України .

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування в Україні визначає ОСОБА_2 України "Про місцеве самоврядування в Україні" .

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання.

Повноваження міського голови визначені у ч.4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" , відповідно до якої міський голова, зокрема, має право вносити на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктами 2, 3 пункту 89 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI (щодо затвердження Кабінетом Міністрів України типових штатів органів місцевого самоврядування), визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втратили чинність.

Крім того, постанова КМУ від 03.12.1997 року № 1349 Про фінансове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування , якою було рекомендовано в тому числі міським головам під час підготовки пропозицій щодо структури виконавчих органів міських рад, загальної чисельності апарату рад та їх виконавчих комітетів дотримуватися типових штатів згідно з додатками № 1-5 - втратила чинність з 01.01.2015 року на підставі постанови КМУ від 26.11.2014 року № 664.

Відповідно до ст. 51 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виконавчим органом міської ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно міського голови, заступника (заступників) міського голови, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. Після закінчення повноважень ради, міського голови її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

За п.3 ч.1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування України виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема: утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск.

Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України (стаття 3 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування ).

Правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України , законами України Про місцеве самоврядування в Україні , Про статус депутатів місцевих рад , Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів , Про службу в органах місцевого самоврядування та іншими законами України (частина перша статті 7 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування ). Зокрема, правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначення загальних засад діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі регулюються Законом України Про службу в органах місцевого самоврядування .

Статтею 1 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування визначено службу в органах місцевого самоврядування як професійну на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Посадовою особою місцевого самоврядування ОСОБА_2 ( частина 1 статті 2) визначає особу, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно - розпорядчих та консультативно - дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 10 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради шляхом затвердження відповідною радою.

Відтак, заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів - начальник фінансового управління є посадовою особою місцевого самоврядування, а відповідно до змісту статті 3, частини 1 статті 10 Закону така посада є виборною, оскільки затверджується радою.

Щодо правомірності внесення змін до структури виконавчих органів ради, введення посади заступника міського голови - начальника фінансового управління та виведення начальника фінансового управління, то за п. 3, 5 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні як відзначалось вище виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання.

Європейська хартія місцевого самоврядування визначає, що … органи місцевого самоврядування мають можливість визначати свої власні внутрішні адміністративні структури з урахуванням місцевих потреб і необхідності забезпечення ефективного управління .

Отже, зміна структури виконавчих органів ради та загальної чисельності апарату ради можлива виключно на пленарних засіданнях цієї ради, органам місцевого самоврядування надано можливість самостійно затверджувати загальну чисельність апарату місцевої ради, її виконавчих органів та витрати на їх утримання.

Відповідно до ст.61 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , органи місцевого самоврядування самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети.

Стаття 64 вищезазначеного Закону, дає право міським радам самостійно розпоряджатися коштами відповідних місцевих бюджетів, визначати напрями їх використання. Повноваження голови міської ради обумовлені ст.42 цього Закону та надають йому право бути розпорядником бюджетних коштів і затверджувати штатний розпис. Також це зазначено і в положенні пункту 33 Постанови КМ України від 28.02.2002 року №228 Про порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ .

Суд має відзначити, що роботодавцю надано право визначати чисельність, штат і структуру підприємства, установи, організації, а суд під час розгляду відповідних справ не може обговорювати питання доцільності та правомірності проведення таких дій незалежно від того, як часто роботодавець вдається до них. Орган місцевого самоврядування в даному випадку в межах своєї компетенції самостійно вирішує питання щодо структури, штату та чисельності працівників, суд не втручається в діяльність цього органу щодо створення структури і штатів, оскільки це віднесено до компетенції самого органу.

Стосовно доводів позивача щодо порушення заборони суміщення та сумісництва при поєднанні посад заступника міського голови-начальника фінансового управління, що суперечить ст. 25 Закону України Про запобігання корупції , слід зазначати, що заступник міського голови працює в раді на постійній основі, затверджується радою, входить до складу виконавчого комітету відповідної міської ради. Обмеження щодо несумісності службової діяльності заступника міського голови з іншою посадою стосуються конкретної особи, яка працюючи на посаді не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.

В свою чергу оскаржуване рішення не передбачає роботу однієї особи за сумісництвом на двох посадах, а встановлює одну штатну посаду заступник міського голови-начальник фінансового управління .

Відповідно до розділу 3 регламенту Знам'янської міської ради Кіровоградської області VІІ скликання, підготовку питань, що вносяться на розгляд ради організовує секретар ради. До проекту подається пояснювальна записка (ст. 23). Секретар Ради забезпечує попереднє обговорення постійними комісіями, науковцями, громадськістю та оприлюднення проектів рішень, що виносяться на розгляд Ради шляхом розміщення їх на сайті Ради. Узагальнення зауважень і пропозицій до проекту рішення, вироблення кінцевої редакції покладається на секретаріат з урахуванням позицій ініціаторів і можуть бути додатково розглянуті на спільних засіданнях постійних комісій Ради.

Якщо в результаті внесення змін стала іншою суть оприлюдненого рішення або окремих його положень, в тому числі внесення суттєвих змін до проекту рішення, такий проект підлягає повторному оприлюдненню і може бути прийнятий лише через 20 днів після такого оприлюднення. Даний пункт не поширюється на редакційні зміни та виправлення, які не змінюють суть рішення (ст. 24).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Згідно з ч.1 статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" - доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації: 1) в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2)наданням інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до ч.1 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" органи місцевого самоврядування є розпорядниками інформації, які згідно із статтями 14 , 15 вказаного Закону зобов'язані оприлюднювати передбачену цим та іншими законами інформацію.

Частиною 3 статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Під час розгляду справи встановлено, що проект оскаржуваного рішення був оприлюднений у передбачений ч. 3 ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" строк на офіційному сайті Знам'янської міської ради в розділі проекти рішень міської ради в строки передбачені законодавством, а саме за 20 робочих днів до дати розгляду питання - 03 березня 2016 року (а.с. 16-18, 201, т. 2). На сесії міської ради 18 березня 2016 року його було знято з розгляду (а.с. 202-204 т. 2). Оприлюднений 08.04.2016 року проект рішення не зазнав таких змін, які б змінили суть самого рішення, отже проект рішення загалом не потребував повторного оприлюднення.

На підставі витягу з протоколу одинадцятої сесії Знам'янської міської ради сьомого скликання від 22.04.2016 та відеозапису відповідної сесії, оглянутого під час судового розгляду, судом встановлено, що під час прийняття оскаржуваного рішення депутати мали можливість прийняти участь в його обговоренні, при цьому жодних доповнень чи зауважень від депутатів не надійшло, в тому числі щодо порушення процедури підготовки проекту рішення, що вноситься на розгляд ради. Не висловлювались депутатами і пропозиції щодо необхідності внесення певних поправок або заперечення щодо окремих положень проекту рішення, зокрема і депутатами, що входили до постійної комісії з питань бюджету та економічного розвитку міста. Жоден з депутатів не виявив бажання взяти слово для виступу, прийняти участь в обговоренні проекту рішення. Зрештою, оскаржуване рішення було підтримано більшістю депутатів від загального складу ради внаслідок вільного волевиявлення шляхом поіменного голосування без будь-якого примусу, що не викликає сумніву (а.с. 179-181, т. 2, а.с. 160, т. 3).

Важливою ознакою демократичного устрою держави, складовою її конституційного ладу є місцеве самоврядування, яке визнається і гарантується на конституційному рівні та є однією із форм здійснення народовладдя.

Суд звертає увагу на те, що Україна є демократичною, правовою державою, в якій визнається і гарантується місцеве самоврядування, що є правом територіальної громади в тому числі самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, які в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, що є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Конституційне призначення місцевого самоврядування полягає у праві територіальних громад як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (ради та їх виконавчі органи) самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що міська рада, приймаючи рішення у зв'язку з новою структурою і загальною чисельністю апарату Знам'янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради, що включала посаду заступника міського голови - начальника фінансового управління, діяла у відповідності до законодавства, в межах своїх повноважень із дотриманням встановленої процедури. Таким чином судом не встановлено підстав для визнання незаконним та скасування рішення Знам'янської міської ради від 22.04.2016 р. № 194 Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Знам'янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради , а тому у відповідній частині позовних вимог слід відмовити.

Слід зауважити, що згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 6 КАС (в редакції до 15.12.2017 року, що діяла на час звернення позивача до суду з даним позовом) встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Аналогічні приписи містить ст.5 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017 року).

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України , в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України ). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8 , статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту .

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Порушення вимог Закону діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями. Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, в адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову.

На думку суду оскаржуване рішення вплинуло на права позивача лише у частині вирішення питання про скорочення посади, на якій вона на той час перебувала; в іншій частині оскаржуване рішення жодним чином на права чи обов'язки позивача не вплинуло, а відтак у позивача відсутнє і право на оскарження такого рішення в цілому.

Належить відмітити і те, що наявність незначних порушень під час підготовки рішення до розгляду та під час його прийняття на сесії міської ради, на які посилається позивач у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях (а.с. 135-142, т. 3) як-то: не проведення голосування щодо поправок за відсутності при цьому зауважень депутатів щодо необхідності внесення певних поправок або заперечень щодо окремих положень проекту рішення, зокрема і у депутатів, що входили до постійної комісії з питань бюджету та економічного розвитку міста; порушення при прийнятті процедурного рішення про переголосування за відсутності сумнівів в результаті остаточного рішення - не може бути достатньою підставою для нівелювання законності прийнятого на сесії рішення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

У судовому засіданні встановлено, що 27.04.2016 міським головою на підставі вказаного вище рішення міської ради 22.04.2016 № 194 винесено розпорядження № 161-к Про вивільнення працівників у зв'язку з реорганізацією та прийняттям структури та загальної чисельності апарату Знам'янської міської ради та її виконавчого комітету, виконавчих органів міської ради , яким зобов'язано попередити про вивільнення осіб, які обіймали наступні посади: у фінансовому управлінні - начальника управління.

З 26.04.2016 року по 10.05.2016 року начальник фінансового управління ОСОБА_1 перебувала на лікарняному (лікарняний лист від 26.04.2016, а.с. 243, т. 1). 11.05.2016 ОСОБА_1 ознайомлена із розпорядження міського голови від 27.04.2016 № 161-к, попереджена про майбутнє вивільнення з одночасною пропозицією переведення на інші посади (а.с. 234, т. 1).

Так, позивачу надавались для ознайомлення відповідні попередження про майбутнє вивільнення з одночасною пропозицією переведення на посади (а.с. 235-242 т. 1):

начальника відділу економічного розвитку, промисловості, інфраструктури та торгівлі виконавчого комітету Знам'янської міської ради - 11.05.2016 ОСОБА_1 не погодилась;

заступника начальника-начальника відділу житлово-комунального господарства управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства міської ради - 18.05.2016 ОСОБА_1 не погодилась, зазначивши, що пропозиція не за фахом;

провідного спеціаліста Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді виконавчого комітету - 18.05.2016 ОСОБА_1 не погодилась, зазначивши, що пропозиція не за фахом та не рівнозначна;

державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету (тимчасово, на час перебування штатного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) - 18.05.2016 ОСОБА_1 не погодилась, зазначивши, що тимчасова посада не є працевлаштуванням;

головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства міської ради (тимчасово, на час перебування штатного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) - 18.05.2016 ОСОБА_1 не погодилась, зазначивши, що тимчасова посада не є працевлаштуванням;

провідного спеціаліста відділу прийому громадян та прийняття рішень Управління соціального захисту населення виконавчого комітету - 18.05.2016 ОСОБА_1 не погодилась, зазначивши, що пропозиція не за фахом та не рівнозначна;

головного спеціаліста відділу прийому громадян та прийняття рішень Управління соціального захисту населення виконавчого комітету - 18.05.2016 ОСОБА_1 не погодилась, зазначивши, що запропонована посада не рівнозначна;

головного спеціаліста відділу культури і туризму виконавчого комітету Знам'янської міської ради - 18.05.2016 ОСОБА_1 не погодилась, зазначивши, що запропонована посада не відповідає фаховому та освітньо-квалфікаційному рівню.

Отже, як встановлено позивач не дала своєї згоди на переведення на жодну із запропонованих їй посад. Зауваження останньої з приводу того, що вона не відмовлялась від пропозицій, суд сприймає критично, так як відповіді наявні на відповідних попередженнях не виликають сумнівів у відсутності погодження на переведення. Доказів того, що позивач погодилась на переведення на будь-яку посаду із зазначених вакансій, матеріали справи не містять. З заявами про переведення на іншу роботу до відповідача остання не зверталась, при ознайомлені з вакансіями ніяких пропозицій не висловлювала.

Згідно довідки виконавчого комітету Знам'янської міської ради від 05.09.2017 № 01-25/474/3 (а.с. 89-91, т. 2), серед наявних вакантних посад позивачу не були запропоновані посади: начальника управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради та начальника відділу архітектури та містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства міської ради (тимчасово, на час перебування штатного працівника на військовій службі за контрактом до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію) у зв'язку із відсутністю відповідної освіти (інженера-архітектора або інженера-будвельника).

Позивач має освіту інженера-економіста, а зазначеної вище освіти необхідної для зайняття посад начальника управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради та начальника відділу архітектури та містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства міської ради позивач відповідно не має. Посилання позивача на те, що на час попередження її про звільнення відповідні посади не передбачали вимог щодо наявності освіти інженера-архітектора або інженера-будівельника, а зміни у відповідні посадові інструкції внесено в серпні 2016 року, а відтак роботодавцем вказані посади їй не були запропоновані безпідставно, суд не приймає до уваги, оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на робтодавця з дня попередження про вивільнення і до дня розірвання трудового договору, і тому роботодавець вважається таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. З аналізу представлених посадових інструкцій вбачається, що для зайняття таких посад дійсно необхідна освіта за відповідним профілем та кваліфікація, тобто здатність виконувати завдання та обов'язки відповідної роботи. Кваліфікація визначається рівнем освіти та спеціалізацією. Спеціалізація пов'язана як з необхідною галуззю знань, використовуваними інструментами чи устаткуванням, так і з продукцією, яка виробляється, або надаваними послугами і відповідає певною мірою деталізованому колу професійних завдань та обов'язків. Відмінність між кваліфікацією інженера-економіста та інженера-архітектора/інженера-будівельника є очевидною.

Згідно вказаної вище довідки станом на 20.10.2016 залишались вакантними наступні посади:

начальника відділу архітектури та містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства міської ради (тимчасово, на час перебування штатного працівника на військовій службі за контрактом до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію) - посада не пропонувалась у зв'язку із відсутністю відповідної освіти;

начальника управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Знам'янської міської ради - посада не пропонувалась у зв'язку із відсутністю відповідної освіти;

заступника начальника-начальника відділу житлово-комунального господарства управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства міської ради - посада пропонувалась 18.05.2016, ОСОБА_1 відмовилась;

головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства управління містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства міської ради (тимчасово, на час перебування штатного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) - посада пропонувалась 18.05.2016, ОСОБА_1 відмовилась;

провідного спеціаліста Центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді виконавчого комітету - посада пропонувалась 18.05.2016, ОСОБА_1 відмовилась;

державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету (тимчасово, на час перебування штатного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) - посада пропонувалась 18.05.2016, ОСОБА_1 відмовилась;

головного спеціаліста відділу культури і туризму виконавчого комітету Знам'янської міської ради - посада пропонувалась 18.05.2016, ОСОБА_1 відмовилась.

Долучена до матеріалів справи за клопотанням позивача довідка виконавчого комітету Знам'янської міської ради від 30.03.2017 року аналогічного характеру, але при розгляді спору за позовом іншого працівника до того самого роботодавця (а.с. 158-159) вказує на те, що станом на 24.10.2016 року, крім зазначених вище також рахувалась вакантною посада провідного спеціаліста апарату управління Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Знам'янської міської ради (тимчасово на час перебування штатного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку). Вказана посада є рівнозначною запропонованій позивачу посаді в Управлінні соціального захисту населення виконавчого комітету Знам'янської міської ради, але на постійній основі, від якої остання відмовилась з посиланням на її не рівнозначність. Також зі змісту цієї довідки слідує, що вакантною залишалась посада головного спеціаліста відділу загального контролю та роботи із зверненнями громадян виконавчого комітету Знам'янської міської ради (тимчасово на час перебування штатного працівника у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку). Водночас, у довідці відзначено, що ця посада потребує вищої освіти за кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра у сфері комп'ютерних технологій. В свою чергу, позивач відповідної освіти не має.

В ході судового розгляду представник відповідача засвідчив, що позивачу були запропоновані усі вакантні посади, які були наявні у виконавчому комітеті, його структурних підрозділах та які вона могла обіймати з урахуванням освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Слід також відзначити і те, що позивач не погоджувалась на жодну запропоновану тимчасову посаду, відзначаючи, що така не є працевлаштуванням. Не погоджувалась позивач і на будь-які запропоновані їй посади, які вона вважала не рівнозначними займаній нею посаді до її скорочення. Найвищою запропонованою позивачу посадою є посада начальника відділу економічного розвитку, промисловості, інфраструктури та торгівлі виконавчого комітету Знам'янської міської ради, однак своєї згоди на переведення при наданні цієї пропозиції 11.05.2016 року позивач також не надала.

В судовому засіданні позивач наголошувала, що роботодавець повинен був їй запропонувати і вакантну посаду заступника міського голови-начальника фінансового управління. При цьому, суд ще раз зауважує, що відповідно до змісту статті 3, частини 1 статті 10 Закону така посада є виборною, оскільки затверджується радою.

Отже, з моменту попередження про майбутнє звільнення та до моменту самого звільнення позивача ознайомлювали з наявними вакантними посадами з метою надання можливості вибору підходящої роботи, пропозиціями роботодавця про переведення, на що вона своєї згоди не надала. Сама позивач заяви про переведення її на іншу посаду до керівника установи також не подавала.

Матеріали справи свідчать, що у період з 20.05.2016 по 19.10.2016 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному та у відпустці (а.с. 232-233, 243-247 т. 1).

20.10.2016 міським головою винесено розпорядження № 506-к Про звільнення ОСОБА_1А. , яким останню звільнено з займаної посади начальника фінансового управління у зв'язку зі скороченням штату з 20.10.2016 (п.1 ст.40 КЗпП України ).

Вищенаведені обставини справи свідчать і сторонами не спростовано, що зміни в організації праці виконавчого комітету Знам'янської міської ради мали місце у зв'язку зі скороченням штату працівників.

ОСОБА_1 про наступне вивільнення попереджена персонально, враховуючи її перебування на лікарняному, 11.05.2016, тобто не пізніше ніж за два місяці до дати звільнення - 20.10.2016, що відповідає вимогам ч.1 ст.49-2 КЗпП України .

При цьому одночасно з попередженням про звільнення і в подальшому їй було запропоновано інші посади як у виконавчому комітеті, так і в інших підрозділах міської ради, від переведення, на які позивач відмовилась.

З положень наведеної ч.3 ст.49-2 КЗпП України (у контексті спірних правовідносин) випливає, що законодавцем передбачений певний порядок дій працівника (за його вибором) у разі відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу в цій же установі: при відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Тобто одночасність надання пропозиції працівнику щодо іншої посади у тій самій установі разом з попередженням про наступне звільнення такого працівника не є беззаперечною умовою дотримання порядку звільнення на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України , оскільки у частині 3 статті 49-2 КЗпП України законодавець передбачив випадки, коли може бути відсутньою робота (посада) за відповідною професією чи спеціальністю, або відсутня згода працівника перейти на іншу посаду.

Такий висновок узгоджується також з вищенаведеними приписами ч.2 ст.40 КЗпП України , з якою вбачається, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

З встановлених судом обставин справи вбачається, що позивачу пропонувались наявні вакантні посади, які позивач могла б обіймати з наявною у неї освітою та кваліфікацією, проте позивач відмовилась від таких посад.

Стосовно доводів позивача про відсутність реалізації відповідачем-4 вимог ст.42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі суд звертає увагу на наступне.

Стаття 42 КЗпП України встановлює переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці.

Згідно положень даної статті при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Отже, роботодавець має встановити наявність переважного права на залишення на роботі у кожного працівників з урахуванням рівня кваліфікації і продуктивності праці при звільненні працівників у зв'язку із змінами в організації праці (зокрема, скороченням).

Разом з цим, з урахуванням того, що посаду, яку скорочено, займала лише одна особа - позивач, суд не приймає доводи позивача про те, що її звільнення проведено з порушенням процедури передбаченої ст. 42 КЗпП України та не враховано її переважне право залишення на роботі. Порівняння продуктивності праці та кваліфікації працівників можливе лише у випадках скорочення однієї з декількох рівнозначних посад.

Що стосується поворотного прийняття на роботу, то слід відзначити, що за приписами ст.42-1 КЗпП України , працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу , та в інших випадках, передбачених колективним договором.

Вказаним у ст.42 КЗпП України працівникам право на укладення трудового договору виникає у випадку, якщо власник після раніше проведеного ним скорочення чисельності або штату та звільнення працівників знову здійснює прийняття працівників на роботу.

В той же час, стаття не містить обов'язку власника або уповноваженого ним органу попереджати працівників, звільнених за п.1 ст.40 КЗпП України , про те, що останній знову здійснює прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Для реалізації встановленого ст. 42-1 Кодексу законів про працю України права на укладення трудового договору у випадку, якщо власник після раніше проведеного ним скорочення чисельності або штату та звільнення працівників знову здійснює прийняття працівників на роботу, працівник повинен звернутися до роботодавця із відповідною заявою про прийняття його на роботу.

Згідно з рішеннями Знам'янської міської ради від 21.10.2016 № 481, 482 внесено зміни до рішення від 22.04.2016 № 194, зокрема, посаду заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів-начальника фінансового управління виведено із структури керівного складу міської ради та її виконавчого комітету та введено до структури Фінансового управління; заступником міського голови з питань діяльності виконавчих органів-начальником фінансового управління затверджено ОСОБА_6 З посадової інструкції заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів-начальника фінансового управління, що затверджена міським головою 25.10.2016 року, вбачається, що завдання та обов'язки є більш розширеними ніж за посадою начальника фінансового управління. Крім того, як відзначалось вище відповідна посада є виборною.

В свою чергу, і позивач не зверталась до роботодавця з відповідною заявою про прийняття її на роботу. Отже, підстави для застосування положень стосовно поворотного прийняття на роботу відсутні.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що звільнення позивача відбулось із дотриманням вимог норм трудового законодавства, зокрема: у відповідача мало місце скорочення штату працівників; позивач була вчасно попереджена про наступне звільнення і їй запропоновані наявні вакантні посади, від яких вона відмовилась. Отже, позовні вимоги щодо скасування розпорядження міського голови про її звільнення, а відтак і позовні вимоги про поновлення її на роботі й похідні від них вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з відповідною компенсацією інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди - задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 07.11.2016 за клопотанням позивача їй було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у даній справі. Таким чином з урахуванням положень ст. 139 КАС України з позивача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 551,20 грн. (за вимогу про відшкодування моральної шкоди за ставкою судового збору, що встановлена на час звернення позивача до суду з даним позовом).

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, витрати позивача на правничу допомогу відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Знам'янської міської ради Кіровоградської області, міського голови м. Знам'янка Кіровоградської області ОСОБА_5, виконавчого комітету Знам'янської міської ради Кіровоградської області, Фінансового управління виконавчого комітету Знам'янської міської ради Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 551,20 (п'ятсот п'ятдесят одна грн. двадцять коп.) грн.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Знам'янський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 27400, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Знам'янська міська рада Кіровоградської області, вул. Михайла Грушевського, 19, м. Знам'янка, Кіровоградська область, 27400, код ЄДРПОУ 32986436.

Відповідач: Міський голова м. Знам'янка Кіровоградської області ОСОБА_5, вул. Михайла Грушевського, 19, м. Знам'янка, Кіровоградська область, 27400.

Відповідач: Виконавчий комітет Знам'янської міської ради Кіровоградської області, вул. Михайла Грушевського, 19, м. Знам'янка, Кіровоградська область, 27400, код ЄДРПОУ 04055191.

Відповідач: Фінансове управління виконавчого комітету Знам'янської міської ради Кіровоградської області, вул. Михайла Грушевського, 18, м. Знам'янка, Кіровоградська область, 27400, код ЄДРПОУ 02314151.

Дата складення повного судового рішення - 26 січня 2018 року.

Суддя Г.В. Берднікова