АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №757/10/15-ц
Апеляційне провадження №22-ц/796/666/2018
Головуючий у суді першої інстанції: Остапчук Т.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.
25 січня 2018 року м. Київ
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:
головуючого - судді Кирилюк Г.М.,
суддів: Рейнарт І.М., Музичко С.Г.
при секретарі Юрчуку С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Жардан ле Рои , ОСОБА_10, ОСОБА_11 про зобов'язання перебудувати будинок, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року,
встановила:
У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням подальших змін та уточнень просила зобов'язати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСББ Жардан ле Рои , ОСОБА_10 здійснити перебудову будинку АДРЕСА_1 таким чином, щоб відстань до житлового будинку АДРЕСА_2 була не менше 10 (десяти) м, а відстань до межі земельної ділянки по АДРЕСА_2 була не менше 1 (одного) м.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0515 га, кадастровий номер НОМЕР_1, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.07.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу і зареєстрованого в реєстрі за №378; державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_2 від 21.06.2007; державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3 від 13.06.2008 р.
Крім цього, відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 25.07.2008 р., вона є власником житлового будинку із будівлями і спорудами за вищевказаною адресою.
Відповідачі є власниками земельної ділянки, будинку, машиномісць по АДРЕСА_1, на якій було здійснено самочинне будівництво житлового будинку, що має загальну площу 3 337,5 кв.м., у т.ч. житловою площею 113,6 кв.м. Вказаний будинок був введений в експлуатацію Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві шляхом видачі сертифікату відповідності КВ000479 від 15.06.2010, як самовільно збудований.
Внаслідок недотримання відповідачами належної відстані до її власності, вона позбавлена можливості здійснювати ремонт будинку, належним чином доглядати за земельною ділянкою та будинком, вживати протипожежних заходів, у тому числі забезпечувати проїзд пожежних машин.
Посилаючись на вказані обставини та положення ст. 321, 391, ч. 1 ст.376, ч.7 ст.376 ЦК України просила позов задовольнити.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2017 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Свої доводи обґрунтовує тим, що прийняття будинку в експлуатацію чи наявність дозвільних документів на будівництво не спростовує факт істотного порушення будівельних норм і правил під час будівництва. Прийняття спірного будинку в експлуатацію не спростовує того факту, що він збудований з істотним порушенням державних будівельних норм. За таких підстав висновки суду, що спірний будинок втратив ознаки самочинного будівництва не відповідають дійсності.
Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності, а тому позовних вимог про знесення будинку по АДРЕСА_1 в м. Києві заявлено не було. З огляду на це, безпідставним є висновок суду першої інстанції в частині не зазначення, які саме приміщення потрібно знести.
На момент придбання будинку по АДРЕСА_2 будівництво на АДРЕСА_1 не було завершено, а тому вона не знала про порушення відповідачами ДБН та можливе порушення її прав.
Будинок по АДРЕСА_2 на момент пред'явлення позову був у придатному стані і лише в 2017 році був пошкоджений пожежею. Разом з тим, факт пошкодження вказаного нерухомого майна не позбавляє її права на його захист.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_9 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представники ОСОБА_8 - ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ "Про судоустрій і статус суддів", у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення судового рішення без змін, а скарги без задоволення з таких підстав.
У положеннях спеціальної матеріально-правової норми, що міститься в частині першій статті 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо цей об'єкт: 1)збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2)збудований без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3)збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Будівництво вважається правомірним, якщо власник земельної ділянки чи землекористувач або інша особа одержали у встановленому містобудівельним законодавством порядку дозвіл на забудову.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалась на те, що під час здійснення самочинного будівництва по АДРЕСА_1 у м. Києві відповідачами було допущено істотні порушення будівельних норм і правил, що призвело до неможливості реалізувати їй свої права, як власника сусіднього домоволодіння.
Відмовляючи у задоволенні вказаного позову суд першої інстанції виходив з підстав його необґрунтованості.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договорів купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчених 25 липня 2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Портновою Т.В., ОСОБА_3 набула право власності на земельну ділянку площею 0,0515 га, що розташована в АДРЕСА_2 (а.с. 7,8 т.1).
Відповідно до договору купівлі-продажу жилого будинку від 25 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Портновою Т.В., ОСОБА_3 набула у власність жилий будинок за АДРЕСА_2, житловою площею 47,10 кв.м., нежитловою площею 15,2 кв.м., розташований на земельній ділянці площею 0,0515 га (а.с. 10-11 т.1).
З матеріалів справи вбачається, що на момент набуття позивачем права власності на житловий будинок та земельну ділянку по АДРЕСА_2, обсяг виконаних будівельно-монтажних робіт з будівництва житлового будинку на земельній ділянці по АДРЕСА_1 складав 80% (а.с.69 т.1). Станом на 15 червня 2010 року на будівельному майданчику по АДРЕСА_1 здійснювалися внутрішньо-оздоблювальні роботи (а.с.68 т.1).
Вказана обставина дає підстави для висновку, що позивач на момент укладення договорів купівлі-продажу у липні 2008 р. могла передбачити можливість порушення свого права власності, проте відповідних превентивних способів захисту для запобігання такому порушенню не вчинила.
Відповідно до звіту Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ" від 3.03.10 р. №143а/03, погодженого Головним управлінням МНС України 13.04.2010 р., за результатами обстеження будівлі, розташованої по АДРЕСА_1 встановлено, що будівля споруджена у відповідності до державних стандартів, будівельних норм і правил, відповідає санітарно-гігієнічним, екологічним, протипожежним вимогам, що діяли на момент закінчення будівництва (а.с.22-26 т.3).
Відповідно до довідки, виданої виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24.03.2010 р. №015-849/д, житловий будинок (літ.А) на АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці загальною площею 1000 кв.м. в межах, визначених державними актами на право власності на земельну ділянку. Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) погоджує прийняття вказаного будинку в експлуатацію (а.с. 64 т.1).
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві сертифікатом відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам, реєстраційний номер КВ000479 від 15 червня 2010 р., засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта: приватного житлового будинку (літ. А) загальною площею 3337,5 кв.м., у т.ч. житловою площею 1113,6 кв.м., відповідно до технічного паспорту, виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна за станом на 22.03.2010 р., за адресою: АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва, державним стандартам, будівельним нормам і правилам. Забудовниками об'єкта є : ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 (а.с.20 т.1).
У визначений законом строк ОСОБА_3 не звернулась до суду за захистом своїх прав. У зв'язку з цим ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2014 року позовну заяву ОСОБА_3 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про скасування сертифікату відповідності від 15 червня 2010 р. залишено без розгляду (а.с.65 т.1).
Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 29.11.2013 р. №2987/13-41/2988/13-43, межі земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_3 на праві власності, у зв'язку з будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_1 не порушені (п.1); відстань між житловим будинком АДРЕСА_1 та межею земельної ділянки АДРЕСА_2, коливається в межах 0-1 м., що не відповідає п.3.25 ДБН 360-92**"Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" ( п.2.3); станом на момент проведення дослідження відстань між зазначеними житловими будинками коливається в межах 2,55 м -3,00 м, що не відповідає вимогам п.1 додатку 3.1 "Протипожежні вимоги" ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" ( а.с. 21-23 т.1).
Відповідно до вказаного висновку, за результатами проведеного натурного обстеження, фізичний знос конструктивних елементів житлового будинку АДРЕСА_2 становить 60-80%, характеризується як ветхій, при якому стан несучих конструктивних елементів аварійний, а не несучих - дуже ветхий, обмежене виконання елементами будинку своїх функцій (а.с.24 т.1).
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2014 року ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою та житловим будинком по АДРЕСА_2 шляхом зобов'язання відповідачів солідарно демонтувати частину будинку АДРЕСА_1 та частину підпірної стіни з лінійними спорудами (бетонний паркан), які порушують суміжну межу земельної ділянки по АДРЕСА_1 та земельної ділянки по АДРЕСА_2 відповідно до стандартів та нормативів, встановленими державними будівельними нормами України (а.с.88-90 т.1).
Вказаним судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено, що належний ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 жилий будинок відповідає державним стандартам та будівельним нормам і правилам, його зведенням не були порушені будь-які права чи законні інтереси ОСОБА_3, як власниці земельної ділянки по АДРЕСА_2.
Відповідно до положень ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Переглядаючи справу за наявними в ній доказами, колегія суддів враховує ту обставину, що 23 жовтня 2014 року виникла пожежа, внаслідок якої було знищено дерев'яні конструкції будинку АДРЕСА_2, про що складено акт про пожежу від 23.10.2014 р. ( а.с.209-210 т.2).
Відповідно до висновку експерта КНДІСЕ за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 28.04.2016 р. №14034/15-43/14035/15 -43, при проведенні натурного обстеження було встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_2 станом на час проведення експертизи знаходиться в непридатному для проживання стані - за візуальним обстеженням основні конструкції зазначеного житлового будинку були пошкоджені при пожежі, проведення дослідження залишків згорівших конструкцій небезпечно для життя.
Можливість перебудови (повної або часткової) об'єкта нерухомого майна передбачає розроблення та затвердження відповідно до законодавства проектної документації на реконструкцію, що не входить до компетенції судових експертів. Надати відповідь щодо визначення можливості перебудови об'єкту - приватного будинку (літ.А) на земельній ділянці по АДРЕСА_1 в разі порушення вимог ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень" не вбачається за можливе (а.с. 212-218 т.1).
З огляду на недоведеність самої можливості провести відповідну перебудову житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами; тієї обставини, що до моменту звернення до суду з даним позовом фізичний знос конструктивних елементів житлового будинку АДРЕСА_2 вже становив 60-80%, а стан несучих конструктивних елементів був аварійним; у жовтні 2014 року будинок позивача було фактично знищено полум'ям, колегія суддів дійшла висновку, що захист прав позивача щодо забезпечення можливості здійснювати ремонт будинку, доглядати за земельною ділянкою, вживати протипожежних заходів у визначений нею спосіб, а саме шляхом зобов'язання відповідачів перебудувати будинок АДРЕСА_1, не відповідатиме загальним засадам цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності (п. 6 ч.1 ст.3 ЦК України).
Розглядаючи зазначений позов, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 26 січня 2018 року.
Головуючий:
Судді:
Суд | Апеляційний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 25.01.2018 |
Оприлюднено | 30.01.2018 |
Номер документу | 71867050 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Синельников Євген Володимирович
Цивільне
Апеляційний суд міста Києва
Кирилюк Галина Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні