Постанова

від 30.06.2020 по справі 757/10/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 червня 2020 року

м. Київ

справа № 757/10/15-ц

провадження № 61-14780св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Жардан ле Рои , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Титикало Романа Сергійовича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2018 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Титикало Романа Сергійовича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII , що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Жардан ле Рои (далі - ОСББ Жардан ле Рои ), ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про зобов`язання перебудувати будинок.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0515 га, кадастровий номер 8000000000:82:189:0051, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу і зареєстрованого в реєстрі № 378, державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 053915 від 21 червня 2007 року, державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 053916 від 13 червня 2008 року.

Крім цього, відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 25 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу і зареєстрованого в реєстрі № 375, вона є власником житлового будинку із будівлями і спорудами за вищевказаною адресою.

Позивач вказала, що відповідачі є власниками земельної ділянки, будинку, машиномісць по АДРЕСА_2 , на якій було здійснено самочинне будівництво житлового будинку, що має загальну площу 3 337,5 кв.м, у тому числі житловою площею 1113,6 кв.м. Цей будинок був введений в експлуатацію Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві шляхом видачі сертифікату відповідності КВ000479 від 15 червня 2010 року.

Внаслідок недотримання відповідачами належної відстані до її власності, вона позбавлена можливості здійснювати ремонт свого будинку, належним чином доглядати за земельною ділянкою та будинком, вживати протипожежних заходів, у тому числі забезпечувати проїзд пожежних машин.

З урахуванням уточнених позовних вимог просила суд зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСББ Жардан ле Рои , ОСОБА_7 здійснити перебудову будинку АДРЕСА_2 таким чином, щоб відстань до житлового будинку АДРЕСА_1 була не менше 10 м, а відстань до межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 була не менше 1 м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року позов залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачкою не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог та обставин про порушення її прав, а наявні у справі докази спростовують твердження ОСОБА_1 .

Не погодившись з таким рішенням, позивачка звернулася до суду з апеляційною скаргою на нього.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду міста Києва від 29 вересня 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У березні 2018 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Титикало Р. С. надійшла касаційна скарга на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2018 року , у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції ухвалені рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

08 травня 2018 року на адресу Касаційного цивільного суду в складі Верховного суду від представника ОСОБА_6 - адвоката Бахмач А. О. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому представник відповідача просить суд касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Титикало Р. С. залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

26 квітня 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 25 липня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Портновою Т. В., ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку площею 0,0515 га, що розташована в АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу жилого будинку від 25 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Портновою Т. В., ОСОБА_9 набула у власність жилий будинок АДРЕСА_1 , житловою площею 47,10 кв.м, нежитловою площею 15,2 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 0,0515 га.

Відповідачі є власниками земельної ділянки, будинку, машиномісць по АДРЕСА_2 , на якій було здійснено самочинне будівництво житлового будинку, що має загальну площу 3 337,5 кв.м, у тому числі житловою площею 1113,6 кв.м. Цей будинок був введений в експлуатацію Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві шляхом видачі сертифікату відповідності КВ000479 від 15 червня 2010 року.

Відповідно до звіту Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ від 03 березня 2010 року № 143а/03, погодженого ГУ МНС України 13 квітня 2010 року, за результатами обстеження будівлі, розташованої по АДРЕСА_2 встановлено, що будівля споруджена у відповідності до державних стандартів, будівельних норм і правил, відповідає санітарно-гігієнічним, екологічним, протипожежним вимогам, що діяли на момент закінчення будівництва.

Відповідно до довідки, виданої виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24 березня 2010 року № 015-849/д, житловий будинок (літ.А) на АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці загальною площею 1 000,00 кв.м в межах, визначених державними актами на право власності на земельну ділянку. Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) погоджує прийняття вказаного будинку в експлуатацію.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві сертифікатом відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам, реєстраційний номер КВ000479 від 15 червня 2010 року засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта: приватного житлового будинку (літ. А) загальною площею 3 337,5 кв.м, у тому числі житловою площею 1113,6 кв.м, відповідно до технічного паспорту, виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна станом на 22 березня 2010 року, за адресою: АДРЕСА_2 , державним стандартам, будівельним нормам і правилам. Забудовниками об`єкта є: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 серпня 2014 року позовну заяву ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про скасування сертифікату відповідності від 15 червня 2010 року залишено без розгляду.

Відповідно до висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи від 29 листопада 2013 року № 2987/13-41/2988/13-43, межі земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 на праві власності, у зв`язку з будівництвом житлового будинку по АДРЕСА_2 не порушені.

Відповідно до вказаного висновку, за результатами проведеного натурного обстеження, фізичний знос конструктивних елементів житлового будинку АДРЕСА_1 становить 60-80%, характеризується як ветхій, при якому стан несучих конструктивних елементів аварійний, а не несучих - дуже ветхий, обмежене виконання елементами будинку своїх функцій.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2014 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою та житловим будинком по АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання відповідачів солідарно демонтувати частину будинку АДРЕСА_2 та частину підпірної стіни з лінійними спорудами (бетонний паркан), які порушують суміжну межу земельної ділянки по АДРЕСА_2 та земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до стандартів та нормативів, встановленими державними будівельними нормами України.

Вказаним судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено, що належний ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 жилий будинок відповідає державним стандартам та будівельним нормам і правилам, його зведенням не були порушені будь-які права чи законні інтереси ОСОБА_1 , як власниці земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Крім того, встановлено, що 23 жовтня 2014 року виникла пожежа, внаслідок якої було знищено дерев`яні конструкції будинку АДРЕСА_1 , про що складено акт про пожежу від 23 жовтня 2014 року.

Відповідно до висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 28 квітня 2016 року № 14034/15-43/14035/15 -43, при проведенні натурного обстеження було встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 станом н а час проведення експертизи знаходиться в непридатному для проживання стані - за візуальним обстеженням основні конструкції зазначеного житлового будинку були пошкоджені при пожежі, проведення дослідження залишків згорівших конструкцій небезпечно для життя.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що під час здійснення самочинного будівництва по АДРЕСА_2 відповідачами було допущено істотні порушення будівельних норм і правил, що призвело до неможливості реалізувати їй свої права, як власника сусіднього домоволодіння, а саме: щодо забезпечення можливості здійснювати ремонт будинку, доглядати за земельною ділянкою та будинком, вживати протипожежних заходів у визначений нею спосіб.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

Відповідно до змісту частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Знесення об`єкта самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з`ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

Відповідно до звіту Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ від 03 березня 2010 року № 143а/03, погодженого ГУ МНС України 13 квітня 2010 року, за результатами обстеження будівлі, розташованої по АДРЕСА_2 встановлено, що будівля споруджена у відповідності до державних стандартів, будівельних норм і правил, відповідає санітарно-гігієнічним, екологічним, протипожежним вимогам, що діяли на момент закінчення будівництва.

Відповідно до довідки, виданої виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 24 березня 2010 року № 015-849/д, житловий будинок (літ.А) на АДРЕСА_2 , розташований на земельній ділянці загальною площею 1 000,00 кв.м в межах, визначених державними актами на право власності на земельну ділянку. Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) погоджує прийняття вказаного будинку в експлуатацію.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві сертифікатом відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам, реєстраційний номер КВ000479 від 15 червня 2010 року засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта: приватного житлового будинку (літ. А) загальною площею 3 337,5 кв.м, у тому числі житловою площею 1113,6 кв.м, відповідно до технічного паспорту, виготовленого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна станом на 22 березня 2010 року, за адресою: АДРЕСА_2 , державним стандартам, будівельним нормам і правилам. Забудовниками об`єкта є: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачкою не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог та обставин про порушення її права, а наявні у справі докази спростовують її твердження.

Відповідно до частин першої-третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, згідно частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2014 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні належною їй земельною ділянкою та житловим будинком по АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання відповідачів солідарно демонтувати частину будинку АДРЕСА_2 та частину підпірної стіни з лінійними спорудами (бетонний паркан), які порушують суміжну межу земельної ділянки по АДРЕСА_2 та земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до стандартів та нормативів, встановленими державними будівельними нормами України.

Вказаним судовим рішенням, що набрало законної сили, встановлено, що належний ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 жилий будинок відповідає державним стандартам та будівельним нормам і правилам, його зведенням не були порушені будь-які права чи законні інтереси ОСОБА_1 , як власниці земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).

Таким чином, обставини, встановлені рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2014 року, мають преюдиційне значення при розгляді цієї справи.

З огляду на викладене, оскільки позивачкою не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог та обставин про порушення її права, а наявні у справі докази спростовують її твердження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про залишення позову ОСОБА_1 без задоволення.

Доводи касаційної скарги про те, що під час здійснення будівництва по АДРЕСА_2 відповідачами було допущено істотні порушення будівельних норм і правил, що призвело до неможливості реалізувати позивачу свої права, як власника сусіднього домоволодіння, є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Серявін та інші проти України , заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Титикало Романа Сергійовича залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 25 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев