Рішення

від 12.01.2018 по справі 372/1417/16-ц

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1417/16-ц

Провадження № 2-25/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2018 року м.Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінченко О.М.

при секретарях Абашідзе Т.П., Бинчук О.О.,

прокурорів Підяш О.С., Тарасенко А.С.Ю

представника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Державного підприємства Київське лісове господарство до ОСОБА_2, Акціонерного товариства Європейський газови банк в особі ліквідатора Ковальова Віктора Михайловича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни про визнання недійсними договору іпотеки та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор в інтересах позивачів звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій просить:

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 від 11.06.14 НОМЕР_2.

- визнати недійсним договорів іпотеки від 11.06.14 №1289, укладений між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством Європейський газовий банк

- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства Київське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 8,0030 га, що розташована в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером НОМЕР_1, вартістю 86986 грн. 69 коп.

Обгрунтовуючи позов, прокурор зазначив що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31.03.2015 № 372/272/15-ц задоволено позов першого заступника прокурора області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства Київське лісове господарство до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_5, Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району, треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13.

Визнано протиправним і скасовано розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 29.12.03 № 746 Про передачу земельних ділянок у власність , в частині передачі у власність земельних ділянок, загальною площею 8,30 га ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_14.

Визнано протиправним і скасовано підпункт 3 додатку до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району від 18.08.06 № 93 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок громадянам (згідно додатку) на території села Старі Безрадичі Старобезрадичівської сільської ради .

Визнано недійсним державний акт на право власності на землю площею

8,30 га, виданий на ім'я ОСОБА_5, з кадастровим номером НОМЕР_1.

Витребувано на користь ДП Київське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_5 земельну ділянку площею 8,0030 га, що розташована в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером НОМЕР_1.

Вказане рішення суду набрало законної сили.

Разом з тим ОСОБА_5 відчужив земельну ділянку, площею 8,0030 га, належну йому на праві власності на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.03.2011 за № 2004, про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 від 11.06.14 № 13706774.

Крім того, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірну земельну ділянку ОСОБА_2 в подальшому передав в заставу Публічному акціонерному товариству ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК на підставі договору іпотеки від 11.06.14 № 1289.

При цьому прокурор посилається на порушення передачі в незаконне володіння відповідачу земельної ділянки, порушення законодавства при винесені рішення про державну реєстрацію права власності відповідача, підтверджуючи при цьому неправомірність вибуття із загальнодержавної власності земельних ділянок, які відноситься до лісового фонду.

В судовому засіданні прокурор позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на підстави вказані в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_1 проти позову заперечив посилаючись на те, що рішення Обухівського районного суду Київської області від 31.03.2015 № 372/272/15-ц, на яке посилається прокурор, оскаржується в Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Вислухавши прокурора, представників позивача, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31.03.2015 № 372/272/15-ц задоволено позов першого заступника прокурора області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства Київське лісове господарство до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_5, Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району, треті особи - ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13. Визнано протиправним і скасовано розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 29.12.03 № 746 Про передачу земельних ділянок у власність , в частині передачі у власність земельних ділянок, загальною площею 8,30 га. ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9. ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_14. Визнано протиправним і скасовано підпункт 3 додатку до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району від 18.08.06 № 93 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок громадянам (згідно додатку) на території села Старі Безрадичі Старобезрадичівської сільської ради .

Визнано недійсним державний акт на право власності на землю площею 8,30 га., виданий на ім'я ОСОБА_5, з кадастровим номером НОМЕР_1. Витребувано на користь ДП Київське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_5 земельну ділянку площею 8,0030 га, що розташована в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером НОМЕР_1.

Вказане рішення суду набрало законної сили.

Судом встановлено, що, що ОСОБА_5 відчужив земельну ділянку, площею 8,0030 га, належну йому на праві власності на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04.03.2011 за № 2004, про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 від 11.06.14 № 13706774.

Крім того, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірну земельну ділянку ОСОБА_2 в подальшому передав в заставу Публічному акціонерному товариству ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК на підставі договору іпотеки від 11.06.14 № 1289.

Як вже було встановлено рішенням Обухівського районного суду від 31.03.2015, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, яка перебувала у власності ОСОБА_5 відносилась до категорії земель лісового фонду та перебувала у користуванні ДП Київське лісове господарство (квартал 110 Козинського лісництва), у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про її витребування з незаконного володіння ОСОБА_5

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п. 9 ч. З ст. 129 Конституції України, є обов'язковість рішень суду.

Згідно ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Частиною першою ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 153 ЗК України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. ст. 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Так, відповідно до п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав від 07.02.2014 № 5 якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 Цивільного кодексу України). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 Цивільного кодексу України.

У зв'язку із цим, необхідно розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. ст. 330, 388 ЦК України право власності на земельну ділянку, яку було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11.02.2015 у справі № 6-1 цс 15; від 16.04.2014 у справі № 6-146цс13.

Як встановлено рішенням Обухівського районного суду від 31.03.2015 спірна земельна ділянка вибула з власності держави з порушенням вимог ст.ст. 6,14,19 Конституції України, ст.ст. 20, 21, 55, 56, 57, 116, 118, 122, 149, 164, 207 Земельного кодексу України, ст.ст. 5, 7, 8, 27,31,57, 63, п. 5 Перехідних положень Лісового кодексу України, ст.ст. З, 21, 43 Закону України Про місцеві державні адміністрації .

Київським обласним управління лісового та мисливського господарства та ДП Київське лісове господарство погодження про можливість вилучення та зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення загальною площею 8,0030 га в кварталі ПО Козинського лісництва, виділах 13-20 ДП Київське лісове господарство громадянам не надавались.

Таким чином, з державної власності без згоди землекористувача ДП Київське лісове господарство незаконно вибула вказана земельна ділянка шляхом прийняття розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 29.12.03 № 746 та виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки, чим порушено інтереси держави (які вже скасовані в судовому порядку).

Крім того, ст. 8 ЛК України визначено, що у державній власності перебувають усі ліси, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається й реалізується державою в особі Кабінету Міністрів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про Кабінет Міністрів України діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, вирішення питань державного управління у сфері, зокрема, охорони навколишнього природного середовища та природокористування.

До основних повноважень Кабінету Міністрів України згідно з п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України Про Кабінет Міністрів України у сфері охорони навколишнього природного середовища належить здійснення в межах своїх повноважень державного управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 13 Земельного кодексу України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.04 № 7 спори, пов'язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Припинення права власності особи на земельну ділянку можливе шляхом припинення дії правового титулу як підстави виникнення такого права, тобто скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, а саме свідоцтва на право власності.

Враховуючи, що рішенням Обухівського районного суду від 31.03.2015 встановлено незаконність відведення у власність громадянам спірної земельної ділянки (скасовано розпорядження Обухівської РДА) та подальше її відчуження на підставі договорів купівлі-продажу на користь ОСОБА_5, а також що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 від 11.06.14 № 13706774 є похідною від визнання протиправним розпорядження Обухівської РДА, оскаржуване рішення приватного нотаріуса слід скасувати в судовому порядку.

Згідно з ч. ч. 1,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 15 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.І ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. ст. 203, 216 ЦК України договір іпотеки від 11.06.14 № 1289, укладений між ПАТ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАЗОВИЙ БАНК та ОСОБА_2 підлягає визнанню недійсним та скасуванню у судовому порядку.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Так, Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб'єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб'єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб'єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб'єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на положення частини першої статті 83, частини першої статті 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст; у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Статтею 122 ЗК України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування відповідно із земель державної та комунальної власності.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Судом встановлено, що земля, віднесена розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 29.12.2003 № 746 до земель сільськогосподарського призначення, а в подальшому на підставі рішення Старобезрадичівської сільської ради від 18.08.2006 № 93 - до земель для будівництва та обслуговування жилого будинку, мала лісогосподарське призначення та вкрита лісами. Фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення землі, яку було поділено на окремі ділянки, безоплатно приватизовано громадянами, що призвело до одержання у власність земельних ділянок єдиним масивом, загальною площею 8,0030 га.

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах Раймондо проти Італії від 22 лютого 1994 року, Філліпс проти Сполученого Королівства від 5 липня 2001 року, Аркурі та інші проти Італії від 5 липня 2001 року, Ріела та інші проти Італії від 4 вересня 2001 року, Ісмаїлов проти Російської Федерації від 6 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

За правилами статей 83, 84 ЗК України до земель державної та комунальної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, віднесено землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини другої статті 56 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Таке саме правило встановлене статтею 12 ЯК України.

Отже, стосовно землі лісогосподарського призначення закон установлює пріоритет державної, комунальної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам місцевого самоврядування та органам виконавчої влади передавати в приватну власність ліси та землю відповідного цільового призначення поза складом угідь селянських, фермерських та інших господарств, або й у складі цих угідь, якщо площа ділянки більше, ніж 5 га.

Таким чином, законно набути права приватної власності на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 8,0030 га із земель державної чи комунальної власності не могла жодна юридична чи фізична особа, в тому числі й ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, та в подальшому відповідно ОСОБА_5 та ОСОБА_2 Натомість останні набули таке право власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідача на землю стало можливим у результаті прийняття органом виконавчої влади розпорядження.

Згідно з практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення від 8 липня 1986 року в справі Літгоу та інші проти Сполученого Королівства ) одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України

від 16.12.2015 у справі № 6-2510ц 15.

Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Європейського суду з прав

людини у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 158, 259, 264-265, 268, 273, 365 ЦПК України, ст.ст. 321,387,388,392,393 ЦК України, ст. ст. 1, 12, 118,149,153,186-1 ЗК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 від 11.06.2014 року за НОМЕР_2.

Визнати недійсним договір іпотеки від 11.06.2014 року №1289, укладеного між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством Європейський Газовий Банк

Витребувати на користь держави в особі Кабінету міністрів України та Державного підприємства Київське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 8,0030 га з кадастровим номером: НОМЕР_1, вартістю 86986,69 грн., розташовану в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Заходи забезпечення позову вжиті відповідно до ухвали Обухівського районного суду від 14 липня 2017 року у виді накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області - скасувати.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Зінченко