Ухвала

від 11.07.2018 по справі 372/1417/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОКРЕМА ДУМКА

11 липня 2018 року м. Київ

У порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, висловлюю окрему думку й прошу додати її до справи № 372/1417/16-ц.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 11 липня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ Європейський газовий банк залишено без задоволення,рішення Обухівського районного суду Київської області від 12січня 2018 року залишено без змін.

У справі, яка переглядалась суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вважав, що задовольняючи позовні вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 від 11 червня 2014 року № 13706774, обґрунтовував свої висновки тим, що рішенням Обухівського районного суду від 31 березня 2015 року встановлено незаконність відведення у власність громадянам спірної земельної ділянки (скасовано розпорядження Обухівської РДА) та подальше її відчуження на підставі договорів купівлі-продажу на користь ОСОБА_3, а також, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 від 11 червня 2014 року №13706774 є похідною від визнання протиправним розпорядження Обухівської РДА.

Вирішуючи даний спір, і задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 11 червня 2014 року №1289, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ Європейський газовий банк , суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст.203,216 ЦК України.

Вирішуючи даний спір, і задовольняючи позовні вимоги про витребування на користь держави в особі КМУ та ДП Київське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_2, земельну ділянку площею 8,0030 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, вартістю 86986, 69 грн., розташовану в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що законно набути права приватної власності на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 8,0030 га із земель державної чи комунальної власності не могла жодна юридична чи фізична особа. Натомість особи набули таке право власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідача на землю стало можливим у результаті прийняття органом виконавчої влади розпорядження. Апеляційний суд Київської області погодився з висновками суду першої інстанції.

Однак, з висновками Апеляційного суду Київської області не погоджуюсь з огляду на таке.

Встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року позов першого заступника прокурора області в інтересах держави в особі КМУ, ДП Київське лісове господарство до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання протиправними і скасування розпорядження, рішення, визнання недійсним державного акту на право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено.

Визнано протиправним і скасовано розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 29 грудня 2003 року №746 Про передачу земельних ділянок у власність в частині передачі у власність земельних ділянок, загальною площею 8,0030 га ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4

Визнано протиправним і скасовано підпункт 3 додатку до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району від 18 серпня 2006 року №93 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок громадянам (згідно додатку) на території села Старі Безрадичі Старобезрадичівської сільської ради .

Визнано недійсним державний акт на право власності на землю площею 8,0030 га, виданий на ім'я ОСОБА_3, з кадастровим номером НОМЕР_1. Витребувано на користь ДП Київське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_3 земельну ділянку площею 8,0030 га, що розташована в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером НОМЕР_1.

Також встановлено, що ОСОБА_3 відчужив земельну ділянку, площею 8,0030 га, належну йому на праві власності на користь ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 2011 року за №2004, про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 від 11 червня 2014 року № 13706774.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, спірну земельну ділянку ОСОБА_2 у подальшому передав у заставу ПАТ Європейський газовий банк на підставі договору іпотеки від 11 червня 2014 року №1289.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

При вирішенні спору в частинні витребування майна з чужого незаконного володіння, вважаю, що суд апеляційної інстанції не вірно застосував положення ст.ст.387,388 ЦК України не звернув увагу і не врахував те, що державні акти, на підставі яких земельні ділянки вибули із власності держави і передані громадянам, не оспорено. Без визнання їх недійсними, витребування земельних ділянок від інших осіб, які набули їх у власність, зокрема, за цивільно-правовими угодами, неможливо, оскільки не оспорення первісного переходу права власності від власника до іншої особи і визнання незаконною правової підстави цього переходу не відновлює право власності такого власника, а відтак унеможливлює захист його порушеного права у спосіб, передбачений ст.388 ЦК України.

Що узгоджуються з правовим висновоком, викладеним у постанові Верховного Суду України, прийнятим за наслідками розгляду заяви про перегляд судових рішень в порядку Глави 3 Розділу V ЦПК України у справі №6-14цс13 від 24 квітня 2013 року.

Вказаним також спростовуються доводи позивача про те, що не є необхідним оскарження державних актів на право власності перших набувачів спірних земель.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересамдержави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вище зазначені норми права вважаю, що вимоги позовної заяви про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 від 11 червня 2014 року № 13706774; визнання недійсним договору іпотеки від 11 червня 2014 року №1289, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ Європейський газовий банк не підлягають до задоволення у зв'язку із їх недоведеністю.

Крім того, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що у матеріалах справи відсутній оспорюваний договір іпотеки від 11 червня 2014 року №1289, що позбавляє суд можливості перевірити дотримання вимог законодавства при його укладанні.

З урахуванням викладеного вважаю, що право власності на земельну ділянку позивача не було порушено відповідачами у справі , позовні вимоги є не обґрунтованими.

Суддя Апеляційного суду Київської області Л.П.Сушко

11.07.2018