Постанова

від 11.07.2018 по справі 372/1417/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/1417/16-ц Головуючий у І інстанції Зінченко О. М. Провадження № 22-ц/780/1638/18 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П. Категорія 46 11.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області

у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

секретар судового засідання Гуторка А.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Європейський газовий банк на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 січня 2018 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства Київське лісове господарство до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства Європейський газовий банк в особі ліквідатора ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко Інни Леонтіївни про скасування рішення, визнання недійсним договору іпотеки та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2016 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з вказаним позовом та просив скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 від 11 червня 2014 року № 13706774; визнати недійсним договір іпотеки від 11 червня 2014 року № 1289-110614/1, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ Європейський газовий банк ; витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства Київське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 8, 0030 га, що розташована в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером НОМЕР_1 вартістю 86 986 грн. 69 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року у цивільній справі № 372/272/15-ц, визнано протиправним і скасовано розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 29 грудня 2003 року № 746 Про передачу земельних ділянок у власність в частині передачі у власність земельних ділянок загальною площею 8,0030 га ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11; визнано протиправним і скасовано підпункт 3 додатку до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 18 серпня 2006 року № 93 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок громадянам (згідно додатку) на території села Старі Безрадичі Старобезрадичівської сільської ради ; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 8, 0030 га серія НОМЕР_2, виданий 28 березня 2006 року на ім'я ОСОБА_12, з кадастровим номером НОМЕР_1 та витребувано на користь ДП Київське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_12 дану земельну ділянку. Натомість, 04 березня 2011 року ОСОБА_12 на підставі договору купівлі-продажу № 2004 відчужив на користь ОСОБА_2 належну йому на праві власності земельну ділянку площею 8,0030 га, про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 від 11 червня 2014 року № 13706774. В подальшому, ОСОБА_2 передав вищевказану ділянку в заставу ПАТ Європейський газовий банк на підставі договору іпотеки від 11 червня 2014 року № 1289.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 січня 2018 року скасовано рішення приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Шевченко І.Л. про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 від 11 червня 2014 року № 13706774; визнано недійсним договір іпотеки від 11 червня 2014 року № 1289-110614/1, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ Європейський газовий банк ; витребувано на користь держави в особі Кабінету міністрів України та ДП Київське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 8,0030 га з кадастровим номером НОМЕР_1, розташовану в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області.

В апеляційній скарзі ПАТ Європейський газовий банк просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що ні позовна заява, ні оскаржуване рішення не містять пояснень, у який спосіб та коли було виявлено про те, що спірна ділянка не належить ОСОБА_12, судом першої інстанції така обставина не досліджувалась, не зазначено кому та за яких обставин стало відомо, що речове право на спірну земельну ділянку перейшло до іншої особи. На момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 березня 2011 року, що належала ОСОБА_12, ніяких заборон на відчуження вказаної земельної ділянки не існувало, як і не було скасовано державної реєстрації права власності ОСОБА_12 на спірну земельну ділянку. Визнаний рішенням суду від 31 березня 2015 року недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 28 березня 2006 року, який був виданий на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених з громадянами, які відчужили свої земельні ділянки ОСОБА_12, не може бути незаконним та скасованим з підстав скасування підпункту 3 додатку до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району від 18 серпня 2006 року № 93, адже дане рішення постановлено вже після видання вказаного державного акту. Натомість, на підставі скасованого рішення № 93 було видано інший державний акт від 25 жовтня 2006 року Серії НОМЕР_4, який є дійсним та належним підтвердженням права власності. Більш того, державний акт на право власності від 28 березня 2006 року серії НОМЕР_2 виданий на ім'я ОСОБА_12 не може визнаватися судом недійсним, так як втратив свою чинність після отримання ним нового державного акту від 25 жовтня 2006 року серії НОМЕР_4. Підстав для визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 березня 2011 року немає, адже перехід права власності від ОСОБА_12 до ОСОБА_2 відбувся на підставі діючих та не скасованих правовстановлюючих державних актів. Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04 березня 2011 року укладений задовго до ухвалення Обухівським районним судом Київської області у справі № 372/272/15-ц, ніким не оскаржувався, недійсним не визнавався і на сьогодні є чинним. Державні акти, на підставі яких земельні ділянки вибули з власності держави і передані громадянам, не оспорені, тобто первісний перехід права власності від власника до іншої особи не оспорено, а отже захист порушеного права позивача у спосіб передбачений ст. 388 ЦК України є неможливим, оскільки договір іпотеки також є цивільно-правовою угодою. Судом першої інстанції в основу оскаржуваного рішення покладено рішення у справі № 372/272/15-ц, яке не може вважатись належним та допустимим доказом, оскільки даним рішенням скасовано зовсім інший державний акт від 28 березня 2006 року серії НОМЕР_2, перехід права власності відбувся на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка належала ОСОБА_12 на підставі державного акту від 25 жовтня 2006 року Серії НОМЕР_4. Скасування рішення приватного нотаріуса КМНО Шевченко І.Л. про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 від 11 червня 2011 року № 13706774 не відповідає дійсним обставинам справи, суперечить Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки державний акт на право власності серії НОМЕР_4 від 25 жовтня 2006 року, на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію, не оспорено. Оскаржуване рішення не містить обґрунтувань та не наводить жодного доказу, за яких підстав має бути скасоване рішення приватного нотаріуса про реєстрацію права власності ОСОБА_2 Визнання незаконними розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 29 грудня 2003 року № 746 Про передачу земельних ділянок у власність та підпункту 3 додатку до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 18 серпня 2006 року № 93 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок громадянам (згідно додатку) на території села Старі Безрадичі Старобезрадичівської сільської ради , не може бути підставою для визнання договору іпотеки недійсним. Суд першої інстанції не звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини, яка наголошує на неприпустимості позбавлення добросовісного набувача права власності на майно без одночасного вирішення питання про сплату йому відповідної компенсації, а допущені органами влади порушення при передачі майна у власність конкретної особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не були допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача такого майна. Суд першої інстанції не зупинив провадження у даній справі, продовжив розгляд та ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення лише на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області у справі № 372/272/15-ц, яке прийнято до провадження судом касаційної інстанції.

На адресу апеляційного суду від прокурора надійшов відзив, в якому він вказує, що правовстановлюючим документом ОСОБА_13, в розумінні ч. 2 ст. 126 ЗК України (в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 04 березня 2011 року) є не державний акт, а безпосередньо договір купівлі-продажу. Можливість витребування дійсним власником чи постійним користувачем майна з чужого незаконного володіння не може ставитись у залежність від чинності правовстановлюючого документу, а визнання недійсним такого документа ЦК України не вимагається. Прокурор вказує, що договір іпотеки від 11 червня 2014 року № 1289-110614/1 укладений з порушенням ч. 2 ст. 203 ЦК України, оскільки на момент укладення даного договору, ОСОБА_2 право власності у законний спосіб не набув, оскільки спірне майно могло бути витребуване з його володіння. Також зазначає, що суд першої інстанції об'єктивно зазначив, що позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права є похідною, оскільки судом встановлені підстави для витребування спірної земельної ділянки, та визначено, що вона належить на праві власності державі в особі Кабінету Міністрів України, а отже, наявність запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 не відповідає дійсному обсягу цивільних прав вказаних суб'єктів.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 29 грудня 2003 року № 746 Про передачу земельних ділянок у власність затверджено технічну документацію зі складання державних актів на право приватної власності на землю громадянам в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району та передано у приватну власність земельні ділянки 41-му громадянину України, для ведення особистого селянського господарства загальною площею 41,046 га.

У подальшому, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14 та ОСОБА_15 отримали державні акти на право власності.

Вказані землевласники, на підставі договорів купівлі-продажу від 09 березня 2006 року за № № 774, 771, 743, 782, 736, 740, 789, 778 відчужили земельні ділянки загальною площею 8,0030 га на користь ОСОБА_12, про що внесено відповідні відомості до Державного реєстру правочинів.

На підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу ОСОБА_12 видано державний акт серії НОМЕР_2 від 28 березня 2006 року на право власності на земельну ділянку площею 8,0030 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Старобезрадичівської сільської ради від 18 серпня 2006 року № 93 (підпункт 3 додатку до пункту 1-3 рішення) цільове призначення земельної ділянки ОСОБА_12 змінено з особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, про що останньому видано державний акт на право власності на землю, кадастровий номер НОМЕР_1.

У подальшому, ОСОБА_12 на підставі договору купівлі-продажу від 04 березня 2011 року відчужив на користь ОСОБА_2 належну йому на праві власності земельну ділянку площею 8,0030 га, про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. прийнято рішення № 13706774 від 11 червня 2014 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_2

На підставі договору іпотеки № 1289-110614/1 від 11 червня 2014 року ОСОБА_2 передав в іпотеку ПАТ Європейський газовий банк земельну ділянку площею 8,0030 га, з кадастровим номером НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту серії НОМЕР_4 від 25 жовтня 2006 року на право власності на земельну ділянку.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року у цивільній справі № 372/272/15-ц, визнано протиправним і скасовано розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 29 грудня 2003 року № 746 Про передачу земельних ділянок у власність , в частині передачі у власність земельних ділянок, загальною площею 8,0030 га ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11; визнано протиправним і скасовано підпункт 3 додатку до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 18 серпня 2006 року № 93 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок громадянам (згідно додатку) на території села Старі Безрадичі Старобезрадичівської сільської ради ; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 8,0030 га серія НОМЕР_2, виданий 28 березня 2006 року на ім'я ОСОБА_12, з кадастровим номером НОМЕР_1 та витребувано на користь ДП Київське лісове господарство з незаконного володіння ОСОБА_12 дану земельну ділянку.

Рішення суду першої інстанції набрало законної сили.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка придбана ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу у ОСОБА_12, який не мав права її відчужувати, оскільки набув права власності всупереч закону, що встановлено рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року у цивільній справі № 372/272/15-ц.

Апеляційний суд по суті погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України, відповідно до ч. 4 якої ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Згідно з нормою ст. 319 цього Кодексу власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Разом з тим, відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває прав власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Аналіз змісту ст. 388 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений даною нормою спосіб захисту прав у вигляді витребування майна, придбаного за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, застосовується у випадку відсутності між сторонами договірних відносин і не потребує визнання недійсним як цивільно-правової угоди, так і виданого на підставі цієї угоди державного акту.

Добросовісність набуття майна в розумінні статті 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлене законом.

Отже, відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 29 грудня 2003 року № 746 затверджено технічну документацію зі складання державних актів на право приватної власності на землю громадянам в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району та передано у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 41,046 га, зокрема, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які в подальшому отримали державні акти на право власності.

Вищевказані землевласники, на підставі договорів купівлі-продажу від 09 березня 2006 року відчужили земельні ділянки загальною площею 8,0030 га на користь ОСОБА_12 у зв'язку з чим, останньому було видано державний акт серії НОМЕР_2 від 28 березня 2006 року на право власності на земельну ділянку площею 8,0030 га, кадастровий номер НОМЕР_1, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Старобезрадичівської сільської ради від 18 серпня 2006 року № 93 (підпункт 3 додатку до пункту 1-3 рішення) цільове призначення земельної ділянки ОСОБА_12 змінено з особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування жилого будинку, про що останньому видано державний акт на право власності на землю, кадастровий номер НОМЕР_1.

04 березня 2011 року ОСОБА_12 на підставі договору купівлі-продажу відчужив на користь ОСОБА_2, належну йому на праві власності, земельну ділянку площею 8,0030 га, про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_2

На підставі договору іпотеки № 1289-110614/1 від 11 червня 2014 року ОСОБА_2 передав в іпотеку ПАТ Європейський газовий банк належну йому на праві власності земельну ділянку площею 8, 0030 га, з кадастровим номером НОМЕР_1.

Також встановлено, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року скасовано розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 29 грудня 2003 року № 746 Про передачу земельних ділянок у власність , в частині передачі у власність земельних ділянок, загальною площею 8,0030 га ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11; скасовано підпункт 3 додатку до пунктів 1-3 рішення Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області від 18 серпня 2006 року № 93 Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок громадянам (згідно додатку) на території села Старі Безрадичі Старобезрадичівської сільської ради ; визнано недійсним державний акт на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданий на ім'я ОСОБА_12 та витребувано з його незаконного володіння на користь ДП Київське лісове господарство дану земельну ділянку.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що 04 березня 2011 року ОСОБА_12 на підставі договору купівлі-продажу відчужив на користь ОСОБА_2, належну йому на праві власності, земельну ділянку площею 8,0030 га з кадастровим номером 3223187700:12:028:003, про що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. прийнято рішення № 13706774 від 11 червня 2014 року про реєстрацію права власності за ОСОБА_2

Отже, покупець ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.

Оскільки рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року скасовано розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 29 грудня 2003 року № 746 Про передачу земельних ділянок у власність та визнано недійсним державний акт на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданий на ім'я ОСОБА_12, витребувано у останнього на користь ДП "Київське лісове господарство зазначену земельну ділянку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_12 не мав права відчужувати спірну земельну ділянку, оскільки набув на неї права власності всупереч закону.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення статті 388 ЦК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що за правилами цієї статті закону земельну ділянку можливо витребувати у ОСОБА_2 як у добросовісного набувача.

В апеляційній скарзі банк зазначає, що рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року у справі № 372/272/15-ц було визнано недійсним лише державний акт серії НОМЕР_3 від 28 березня 2006 року, проте на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04 березня 2011 року право власності ОСОБА_12 посвідчувалось державним актом серії НОМЕР_4 від 25 жовтня 2006 року, який у судовому порядку недійсним не визнавався, є дійсним та належним підтвердженням права власності. Державний акт на право власності від 28 березня 2006 року серії НОМЕР_2 виданий на ім'я ОСОБА_12 не може визнаватися судом недійсним, так як втратив свою чинність після отримання ним нового державного акту від 25 жовтня 2006 року серії НОМЕР_4.

Разом з тим, державні акти, про які зазначає в апеляційній скарзі відповідач стосуються однієї і тієї ж земельної ділянки площею 8,0030 га з кадастровим номером НОМЕР_1. Правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності на земельну ділянку, є державний акт виданий на ім'я ОСОБА_12 28 березня 2006 року. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року, яке набрало законної сили було встановлено, що ОСОБА_12 набув право власності на земельну ділянку з порушенням вимог чинного законодавства. У зв'язку з цим державний акт від 28 березня 2006 року було визнано недійсним, а вищезазначену земельну ділянку було витребувано у ОСОБА_12 з незаконного володіння. Державний акт серії НОМЕР_4 від 25 жовтня 2006 року не видавався на підставі правочину, в результаті укладення якого ОСОБА_12 набув право власності на нерухоме майно.

У зв'язку з зазначеним, апеляційний суд вважає, що посилання відповідача на державний акт серії НОМЕР_4 від 25 жовтня 2006 року, як на підставу підтвердження права власності ОСОБА_12 не заслуговують на увагу, оскільки вказаний державний акт виданий в зв'язку з зміною цільового призначення земельної ділянки.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що державні акти, на підставі яких земельні ділянки вибули з власності держави і передані громадянам не оспорено, а отже захист порушеного права позивача у спосіб передбачений ст. 388 ЦК України є неможливим.

Однак, чинності та оспорення зазначених державних актів не є предметом розгляду у даній справі, оскільки підставою для визнання недійсним договору іпотеки та витребування у ОСОБА_2 земельної ділянки за позовом прокурора є визнання недійсним державного акту виданого на ім'я ОСОБА_12 та витребування у нього зазначеної земельної ділянки на користь ДП Київське лісове господарство відповідно до рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 березня 2015 року.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції ПАТ Європейський газовий банк зазначає, що скасування рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки державний акт від 25 жовтня 2006 року серії НОМЕР_4 не оспорено.

Апеляційний суд вважає такі доводи відповідача необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майна, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду, зокрема, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Оскільки майно підлягає витребуванню із чужого володіння та враховуючи те, що ефективний захист порушеного права дійсного власника спірної земельної ділянки можливий лише в сукупності із скасуванням реєстрації права власності особи, яка незаконно набула це право, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав до скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л. про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 від 11 червня 2014 року № 13706774.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 11 червня 2014 року № 1289, який було укладено між ОСОБА_2 та ПАТ Європейський газовий банк , апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Приписами ст. 5 Закону України Про іпотеку встановлено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна, за умови, що таке майно належить іпотекодавцю на праві власності.

Судом встановлено, що ОСОБА_12 не мав законних підстав для продажу ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, оскільки отримав її у власність з порушенням чинного законодавства. Відповідно ОСОБА_2, придбав земельну ділянку у особи, яка не мала права її відчужувати, а отже не набув права власності у встановлений законом спосіб. У зв'язку з зазначеним, ОСОБА_2 не мав права передавати земельну ділянку в іпотеку банку.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції вимог ст. 201 ЦПК України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року), оскільки таке зупинення суперечило б принципу ефективного судового процесу, направленого на недопущення затягування розгляду справи (постанова Верховного суду від 03 травня 2018 року провадження № 61-612св17).

Доводи апелянта про те, що суд не звернув уваги на практику Європейського суду з прав людини, яка наголошує на неприпустимості позбавлення добросовісного набувача права власності на майно без одночасного вирішення питання про сплату йому відповідної компенсації, а допущені органами влади порушення при передачі майна у власність конкретної особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не були допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача такого майна, є безпідставними, оскільки результат розгляду позову прокурора по суті у даній справі не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного позбавлення майна, закладеним у статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, добросовісний власник, із власності якого майно витребовується, не позбавлений можливості відновити своє право на підставі ст. 661 ЦК України, яка встановлює, що в разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а, відтак, вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Європейський газовий банк залишити без задоволення.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повне судове рішення складено 16 липня 2018 року.

Головуючий суддя: Сушко Л.П.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Фінагеєв В.О.