Ухвала

від 31.01.2018 по справі 910/5718/15-г

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

УХВАЛА

31 січня 2018 року

м. Київ

справа № 910/5718/15-г

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

розглянувши матеріали заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин"

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України у складі Губенко Н.М. - головуючого, Барицької Т.Л., Картере В.І. від 09 серпня 2017 року, постанови Київського апеляційного господарського суду у складі Станіка С.Р. - головуючого, Куксова В.В., Гончарова С.А. від 22 травня 2017 року та ухвали Господарського суду міста Києва у складі Літвінової М.Є. від 27 березня 2017 року

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин"

про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 13 липня 2016 року таким, що не підлягає виконанню

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_11

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин" 09 листопада 2017 року звернулось до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 09 серпня 2017 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 22 травня 2017 року та ухвали Господарського суду міста Києва від 27 березня 2017 року у даній справі.

Вказану заяву на підставі підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) передано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

За приписами підпункту 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

За результатами перевірки матеріалів заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин", здійсненої на виконання приписів частини 2 статті 111 20 , статті 111 21 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року) Суд зазначає таке.

Згідно частини 1 статті 111 15 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року) сторони, треті особи, прокурор мають право подати заяву про перегляд судових рішень господарських судів після їх перегляду в касаційному порядку. При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року) підставою для подання такої заяви є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Звертаючись до Верховного Суду України з даною заявою, правовою підставою такого звернення заявник визначає наведений вище пункт 1 частини 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року) та зазначає про неоднакове застосування Вищим господарським судом України положень статті 36 Закону України "Про іпотеку", що спричинило, на його думку, до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування свої доводів заявником до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 20 грудня 2016 року у справі № 914/3604/15, від 02 жовтня 2017 року у справі № 908/2517/16, від 14 грудня 2016 року у справі № 914/3812/15, від 08 листопада 2016 року у справі № 5011-50/9028-2012, від 10 лютого 2014 року у справі № 6/174-09, від 22 квітня 2014 року у справі № 910/15784/13, від 22 вересня 2014 року у справі № 910/18713/13, а також копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2014 року у справі № 6-7917св15, від 08 липня 2015 року у справі № 6-7917св15.

Суд зазначає, що під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема:

1) різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;

2) різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;

3) різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню;

4) різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Аналіз доданих до заяви рішень судів касаційної інстанції та оскаржуваної постанови, не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права, оскільки прийняття таких рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду.

Крім цього, Суд зазначає, що не бере до уваги посилання заявника на копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 липня 2015 року у справі № 6-7917св15, оскільки цією ухвалою суд касаційної інстанції частково скасував рішення судів попередніх інстанцій й направив справу на новий судовий розгляд у зв'язку із неповним встановленням фактичних обставин справи.

Всі інші доводи поданої заяви фактично зводиться до висловлення незгоди із прийнятими судовими рішеннями, проханням про повторний перегляд матеріалів справи, переоцінкою доказів та встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд заяв яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, є джерелом права в Україні, неодноразово вказував, зокрема і у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99). Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

Вирішення того кола питань, які ставить заявник перед Судом, лежить у межах процесуальних повноважень судів попередніх інстанцій, а ті посилання на правові позиції судів, які заявник наводить у тексті заяви, не дають Суду підстав для допуску справи до провадження.

За таких обставин, керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), статтею 111 21 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу чинній до 15 грудня 2017 року), Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин" у допуску справи № 910/5718/15-г до провадження Суду за заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 09 серпня 2017 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 22 травня 2017 року та ухвали Господарського суду міста Києва від 27 березня 2017 року.

2. Копію даної ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г