Постанова

від 21.03.2019 по справі 910/5718/15-г

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2019 р. Справа№ 910/5718/15-г

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Хрипуна О.О.

секретар судового засідання Мельничук О.С.,

представники сторін:

від позивача Пономаренко І.С.,

від відповідача Нестеришин Т.С.,

від третьої особи не з`явились,

розглядає апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 (повний текст ухвали складено 23.01.19)

про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 у справі №910/5718/15-г таким, що не підлягає виконанню

у справі №910/5718/15-г (суддя Шкурдова Л.М.)

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Ратіо Інвест"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4

про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 977 733,76 доларів США та 6 226 803,22 грн пені., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Банк Форум звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок тканин про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 977 733,76 доларів США.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 року у справі №910/5718/15-г позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин", як з поручителя гр. ОСОБА_4, на користь публічного акціонерного товариства "Банк Форум" заборгованість в розмірі 977 733 доларів США 76 центів, що в гривневому еквіваленті складає 23 310 701 грн. 02 коп.

13.07.2016 року Господарським судом міста Києва видано накази №910/5718/15-г на примусове виконання рішення від 02.12.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року, задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РатіоІнвест" про заміну сторони її правонаступником, замінено публічне акціонерне товариство "Банк Форум" у справі №910/5718/15-г на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РатіоІнвест".

У грудні 2018 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин" на адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року у справі №910/5718/15-г.

Вказана заява обґрунтована тим, що у зв'язку з реалізацією Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РатіоІнвест" предмету іпотеки, в силу вимог ч.4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання за Кредитним договором є припиненими.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 року по справі №910/5718/15-г у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року у справі №910/5718/15-г таким, що не підлягає виконанню відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не надано доказів на підтвердження того, що вимоги нового кредитора за Кредитним договором є повністю погашеними та, що зобов'язання сторін за Кредитним договором є припиненими.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 та прийняти нове рішення, яким визнати наказ Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 у справі №910/5718/15-г таким, що не підлягає виконанню.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що висновки суду першої інстанції є повністю помилковими, не відповідають обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права. Зокрема на думку апелянта після набуття іншою особою в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними. Також скаржник звертає увагу, що місцевий господарський суд безпідставно не звернув увагу на те, що вартість предмету іпотеки, на який було звернуто стягнення ТОВ ФК Ратіо Інвест , є значно більшою за розмір вимог ТОВ ФК Ратіо Інвест за рішенням (наказом). Також, на думку апелянта матеріали справи місять докази, що в сукупності підтверджують погашення вимог кредитора - ТОВ ФК Ратіо Інвест до ОСОБА_4 та, відповідно до осіб, які поручались за виконання ним свого зобов`язання, тобто про припинення зобов`язання за кредитним договором та договорами забезпечення. Окрім цього, скаржник звертає увагу, що посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №910/2535/18 є недоречним та некоректним оскільки відносини та фактичні обставини, за яких здійснювалось застосування Верховним Судом норм матеріального права є різними у справі №910/2535/18 та у даній справі.

Відтак, наведені скаржником обставини на його думку, свідчать про те, що у зв`язку з реалізацією ТОВ ФК Ратіо Інвест права на позасудове врегулювання шляхом продажу предмету іпотеки, з урахуванням ч. 4, ст. 36 Закону України Про іпотеку , зобов`язання ОСОБА_4 є припиненими у зв`язку з виконанням та вимоги ТОВ ФК Ратіо Інвест щодо виконання ОСОБА_4, а також його поручителями, в тому числі ТОВ Будинок Тканин , зобов`язань за кредитним договором є недійсними, тобто припиненими.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.01.2019 року у справі №910/5718/15-г та призначено розгляд справи на 21.03.2019 року.

11.03.2019 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ ФК Ратіо Інвест надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

В судове засідання 21.03.2019 року представник відповідача надав усні пояснення по справ, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Частиною 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 року у справі №910/5718/15-г позов задоволено частково. (т.1, а.с. 199-207).

13.07.2016 року Господарським судом міста Києва видано накази №910/5718/15-г на примусове виконання рішення від 02.12.2015 року. (т.2, а.с. 12-13).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року, задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РатіоІнвест" про заміну сторони її правонаступником, замінено публічне акціонерне товариство "Банк Форум" у справі №910/5718/15-г на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РатіоІнвест". (т.2, а.с. 47-49).

У грудні 2018 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин" на адресу Господарського суду міста Києва надійшла заява про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року у справі №910/5718/15-г. (т. 5, а.с. 79-266).

Вказана заява обґрунтована тим, що у зв'язку з реалізацією Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РатіоІнвест" предмету іпотеки, в силу вимог ч.4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання за Кредитним договором є припиненими.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, відсутність обов'язку повністю або частково у зв'язку з його припиненням є самостійною підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Як вбачається з матеріалів справи 20.08.2008 року між ПАТ Банк Форум та ОСОБА_4 укладений кредитний договір №0435/08/01-CLNv, відповідно до якого банк відкрив ОСОБА_4 кредитну лінію на умовах кредитного договору. (т. 5, а.с. 91-94).

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитними договором, між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю Будинок тканин було укладено Договір поруки від 20.08.2008 року. (т.5, а.с. 95).

Також, 20.08.2008 року в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитними договором між ПАТ Банк Форум та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №3885. (т. 5, а.с. 96-99).

Відповідно до п. 1.2. договору іпотеки предметом іпотеки були наступні об`єкти нерухомого майна, належні ОСОБА_4:

- Земельна ділянка, площею 0, 0534 га, кадастровий номер 8000000000:82:296:0034, за адресою місто Київ, вул. Панфіловців (на даний час - Добровольчих батальйонів), 10;

- земельна ділянка, площею 0, 0481 га, кадастровий номер 8000000000:82:296:0033, за адресою місто Київ, вул. Панфіловців (на даний час - Добровольчих батальйонів), 12;

- житловий будинок, загальною площею 848, 60 кв.м. за адресою місто Київ, вул. Панфіловців (на даний час - Добровольчих батальйонів), 10, 12.

Згідно з розділом 6 договору іпотеки сторони узгодили застереження про позасудове задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 6.1. договору іпотеки встановлено, що сторони цього договору дійшли згоди вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження, що міститься у цьому договорі.

В подальшу, 25.07.2016 року ТОВ ФК Ратіо Інвест , на аукціоні, проведеному ТОВ Електронні торги України , придбало права вимоги за кредитним договором.

29.07.2016 року між ПАТ Банк Форум та ТОВ ФК Ратіо Інвест укладено договір про відступлення прав вимоги №159-Ф. (т.6, а.с. 102-109).

Також, 29.07.2016 року між ПАТ Банк Форум та ТОВ ФК Ратіо Інвест укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки. (т.5, а.с. 100-102).

20.01.2017 року між ТОВ ФК Ратіо Інвест , як продавцем та ТОВ Каунт-Про , як покупцем укладені договори купівлі-продажу наступних об`єктів:

- Земельна ділянка, площею 0, 0534 га, кадастровий номер 8000000000:82:296:0034, за адресою місто Київ, вул. Панфіловців (на даний час - Добровольчих батальйонів), 10;

- земельна ділянка, площею 0, 0481 га, кадастровий номер 8000000000:82:296:0033, за адресою місто Київ, вул. Панфіловців (на даний час - Добровольчих батальйонів), 12;

- житловий будинок, загальною площею 848, 60 кв.м. за адресою місто Київ, вул. Панфіловців (на даний час - Добровольчих батальйонів), 10, 12. (т.5, а.с. 103-114).

У пунктах 4 договорів купівлі-продажу визначено, що сума продажу земельної ділянки площею 0, 0534 га становить 6 320 463, 00 грн., сума продажу земельної ділянки площею 0, 0481 га становить 5 752 922, 00 грн., сума продажу житлового будинку дорівнює вартості, визначені на підставі оцінки суб`єктом оціночної діяльності і складає 11 501 491, 00 грн.

Загалом, було продано на суму 23 574 876, грн.

Отже, як свідчить зміст договорів купівлі-продажу від 20.01.2017 року, ТОВ ФК Ратіо Інвест було здійснено позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки .

Стаття 36 Закону України "Про іпотеку" врегульовує порядок та наслідки позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, частиною четвертою вказаної статті передбачено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Таким чином, з моменту виконання боржником умов і прийняття їх кредитором припиняється існування прав і обов'язків сторін, що становлять зміст кредитних зобов'язальних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 559, ч.1 ст. 593 Цивільного кодексу з припиненням основного зобов'язання, забезпеченого заставою або порукою, припиняється порука і право застави (постанова Верховного Суду України від 04.02.2015 року у справі №6-243цс14).

Отже, згідно із ч.4 ст.36 закону Про іпотеку після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

З моменту завершення позасудового врегулювання (після передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або його продажу) основне зобов'язання за кредитним договором вважається припиненим унаслідок його належного виконання (ст.ст.598, 599 ЦК).

Таким чином, правовим результатом припинення основного зобов'язання є припинення іпотеки відповідно до ст.17 Закону Про іпотеку (ухвала Вищий господарський суд України від 10.02.2014 року у справі №6/174-09, ухвала Вищий спеціалізований суд України від 08.07.2015 року у справі №6-7917св15).

В постанові від 07.10.2015 року (справа №6-222цс15) Верховний Суд України висловив позицію, що боржник має право на законне очікування прийняття предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів підкреслює, що позивач сам обрав такий спосіб захисту як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження про задоволення його вимог як іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, здійснивши від свого імені продаж земельних ділянок та житлового будинку.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України Про іпотеку є недійсними.

Зазначена позиція викладена Касаційним цивільним судом Верховного Суду, постанова від 20.06.2018 року, справа №756/31271/15-ц та Касаційним цивільним судом Верховного Суду, постанова від 16.05.2018 року, справа №330/2119/15-ц

Шлях позасудового врегулювання, визначений в ст. 36 Закону України "Про іпотеку", вважається завершеним після проведення реєстрації права власності як юридичного факту.

В матеріалах справи наявні копії Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна зі змісту яких вбачається, що власник житлового будинку загальною площею 848, 6 кв.м., земельної ділянки площею 0, 0534 га та земельної ділянки площею 0, 0481 га є ТОВ Каунт-Про на підставі договорів купівлі-продажу від 20.01.2017 року. (т.5, а.с. 209-220).

Законом України "Про іпотеку" чітко визначаються умови можливості проведення позасудового врегулювання і його наслідки: це - визначення такого шляху в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя, наявність заборгованості боржника, яка зумовлює відповідне право на застосування такого шляху і наслідок його завершення - недійсність інших вимог до боржника.

Як вбачається з умов договору іпотеки, останній містить застереження щодо позасудового врегулювання.

Як зазначено у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 19.04.2018 року по справі №910/9508/17 Законом України "Про іпотеку" встановлено спосіб задоволення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі, зокрема, відповідного застереження в іпотечному договорі.

Цей спосіб реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Після набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, якою забезпечено згідно іпотечного договору усі існуючі борги позичальника, вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Колегія суддів бере до уваги, що як вбачається із наведеною вище практики Верховного Суду, останній здебільшого виходить з єдиної позиції, що у випадку позасудового звернення на предмет іпотеки (як шляхом реєстрації права власності так і шляхом продажу третій особі від імені іпотекодавця) кредитор втрачає право вимоги до боржника за зобов'язанням, яке забезпечувалось іпотекою .

За таких обставин, враховуючи припинення основного зобов`язання у зв`язку з зверненням стягнення на предмет іпотеки, припиняється і порука, яка забезпечувала основне зобов`язання. (ч. 1, ст. 559 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.1, ч.4, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, тоді як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Вінчіч та інші проти Сербії , заява № 44698/06).Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), також пов'язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід'ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті треба проаналізувати: чи глибинні та довготривалі розбіжності в судовій практиці національних судів, чи національне право пропонує засоби для подолання таких розбіжностей, чи ці засоби застосовуються, і якщо застосовуються, то якими є наслідки (рішення ЄСПЛ у справі Томіч та інші проти Чорногорії , заява № 18650/09, у справі Шахін і Шахін проти Туреччини , заява № 13279/05).

На підставі вищенаведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів при вирішенні даної справи виходить саме з вищевказаних висновків Верховного Суду.

Питання щодо виконання виданого кредитору наказу у разі, коли такий обов'язок боржника за таким наказом відсутній повністю або частково у зв'язку з його припиненням (через виконання боржником, іншою особою тощо) підлягають вирішенню в порядку, передбаченому частиною другою статті 328 ГПК України. (постанова Великої Палати Верховного Суду по справі №921/107/15-г/16 від 18.09.2018 року).

Відповідно до ст. 328 Господарського процесуального кодексу України, підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли наказ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача наказу на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею наказу; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред'явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього наказу до виконання. (постанова Верховного Суду від 16.01.2018 року в справі № 755/15479/14-ц).

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №910/9026/13 від 12.10.2018 р., в межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі в т.ч. судових наказів.

Відповідно до ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

При цьому, відповідно п. 5 ч. 1 до ст. 39 абз. 2 ч 1 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі: скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, виконавчим документом, на підставі якого має виконуватись рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 року є наказ Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року.

При цьому у разі визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, виконавче провадження підлягає закінченню та не може бути розпочато знову.

Отже, враховуючи вище наведену позицію Верховного Суду та встановлені колегією суддів обставини справи щодо реалізації позивачем (кредитором) позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для визнання наказу Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року по справі №910/5718/15-г виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 року, яке постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2016 року залишене без змін про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин" заборгованість в розмірі 977 733 доларів США 76 центів, що в гривневому еквіваленті складає 23 310 701 грн. 02 коп.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року у справі №910/5718/15-г таким, що не підлягає виконанню є необґрунтованим, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з прийняттям нової ухвали про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року у справі №910/5718/15-г таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до п. 2, ч. 1, ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно з ч. 1, ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин" на ухвалу господарського суду міста Києва від 17.01.2019 року №910/5718/15-г задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 17.01.2019 року №910/5718/15-г скасувати.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин" про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року у справі №910/5718/15-г таким, що не підлягає виконанню задовольнити.

4. Визнати наказ Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 року по справі №910/5718/15-г виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 року, яке постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2016 року залишене без змін про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин" заборгованість в розмірі 977 733 доларів США 76 центів, що в гривневому еквіваленті складає 23 310 701 грн. 02 коп.

5. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Ратіо Інвест" (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, код ЄДРПОУ 26253000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин" (07101, Київська обл., м. Славутич, вул. Ентузіастів, 7, код ЄДРПОУ 38508974) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну гривню) 00 коп.

6. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5718/15-г.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.03.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

О.О. Хрипун