Ухвала

від 17.01.2019 по справі 910/5718/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

17.01.2019Справа № 910/5718/15-г

За заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин"

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

Сторони у справі:

позивач (стягувач): Публічне акціонерне товариство "Банк Форум"

відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 977 733,76 доларів США та 6 226 803,22 грн пені.

Суддя: Шкурдова Л.М.

Секретар судового засідання Масна А.А.

Представники сторін:

від заявника (боржника) - не з'явився

від позивача (стягувача) - Пономаренко І.С., за статутом

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2015 року у справі № 910/5718/15-г позов задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин", як з поручителя гр. ОСОБА_1, на користь публічного акціонерного товариства "Банк Форум" заборгованість в розмірі 977 733 доларів США 76 центів, що в гривневому еквіваленті складає 23 310 701 грн 02 коп.

13.07.2016 року Господарським судом міста Києва видано накази №910/5718/15-г на примусове виконання рішення від 02.12.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2016 року, задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РатіоІнвест" про заміну сторони її правонаступником, замінено публічне акціонерне товариство "Банк Форум" у справі №910/5718/15-г на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РатіоІнвест".

10.12.2018 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ТОВ "Будинок тканин" надійшла заява про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду міста Києва від 13.07.2016 у справі № 910/5718/15-г.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2018 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок тканини" про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду міста Києва від 13.07.2016 у справі № 910/5718/15-г призначено на 10.01.2019.

У судовому засіданні 10.01.2019 оголошено перерву до 17.01.2019.

Представник стягувача в судовому засіданні 17.01.2019 проти поданої заяви заперечив посилаючись на те, що зобов'язання сторін за Кредитним договором та Договором іпотеки не припинилися, оскільки повне погашення вимог кредитора за рахунок продажу предмета іпотеки не відбулося.

Представник заявника (боржника) в судове засідання 17.01.2019 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин" про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду міста Києва від 13.07.2016 у справі № 910/5718/15-г не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає наступне.

20.08.2008 між Публічним акціонерним товариством "Банк Форум" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (далі - Кредитний договір).

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором, між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будинок тканин" було укладено Договір поруки від 20.08.2008.

Крім того, виконання зобов'язань за Кредитним договором було забезпечено у тому числі Договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 3885 (далі - Договір іпотеки).

Відповідно до п. 1.2. Договору іпотеки предметом іпотеки були наступні об'єкти нерухомого майна:

- земельна ділянка, площею 0,0534 га, кадастровий номер 8000000000:82:296:0034, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Панфіловців (Добровольчих батальйонів), 10;

- земельна ділянка, площею, 0,0481 га, кадастровий номер 8000000000:82:296:0033, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Панфіловців (Добровольчих батальйонів), 12;

- житловий будинок, загальною площею 848,60 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Панфіловців (Добровольчих батальйонів), 10, 12.

За твердженням заявника, 20.01.2017 на підставі ст. 38 Закону України "Про іпотеку" та рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2016 у справі №200/20250/16-ц між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РатіоІнвест", як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каунт-Про", як покупцем укладені договори купівлі продажу, на підставі яких було відчужено предмет іпотеки.

Заявник зазначає, що у зв'язку з реалізацією Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "РатіоІнвест" предмету іпотеки, в силу вимог ч.4 ст. 36 Закону України Про іпотеку ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання за Кредитним договором є припиненими.

Суд не погоджується з даним твердженням заявника, з огляду на таке.

За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, за змістом статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у Главі 49 Цивільного кодексу України визначено види забезпечення виконання зобов'язання.

Інститут забезпечення виконання зобов'язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов'язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, майнові поручителі.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань згідно з частиною 1 ст.553 ЦК України є порука.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ч.ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Іншим видом застави відповідно до приписів ст.575 ЦК України є іпотека. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частинами 1, 2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч.ч.1, 3 ст.33 Закону України "Про іпотеку").

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними (ч.ч. 1, 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку").

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, правила якого мають пріоритетне застосування до іпотечних правовідносин.

Закон чітко визначає, що умовами здійснення позасудового врегулювання є: необхідність визначення такого способу в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, та наявність заборгованості боржника, яка зумовлює відповідне право на застосування такого способу. Наслідком завершення позасудового врегулювання є недійсність наступних вимог кредитора (іпотекодержателя) до боржника щодо виконання основного зобов'язання.

Проте нормами чинного законодавства не обмежено право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов'язання декількома видами забезпечення.

Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному, а здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

Таким чином, внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем (кредитором) права власності на нього, кредитор не втрачає права вимоги до боржника щодо одержання задоволення порушеного основного зобов'язання за рахунок іншого виду забезпечення. Недійсними в розумінні ч.4 ст.36 Закону України "Про іпотеку" є наступні вимоги кредитора до боржника, які залишились невиконаними та виходять за межі інших видів забезпечення основного зобов'язання цим боржником.

Оскільки розмір забезпечення основного зобов'язання може мати істотне значення для кредитора при погодженні ним умов основного зобов'язання, у яке він вступає, припинення усіх інших забезпечень при реалізації кредитором одного з них - суперечило б принципу справедливості та розумності.

Вказані висновки викладені в постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №910/2535/18.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, суд не погоджується з доводами заявника, стосовно того, що позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки припиняє вимоги кредитора-іпотекодержателя до всіх осіб, у яких існують забезпечувальні зобов'язання за виконання боржником своїх обов'язків, в тому числі і до заявника, як поручителя за Кредитним договором.

Водночас, заявником не надано доказів на підтвердження того, що вимоги нового кредитора за Кредитним договором є повністю погашеними та, що зобов'язання сторін за Кредитним договором є припиненими.

Доводи заявника стосовно того, що вартість предмету іпотеки значно перевищує вартість, за якою цей предмет іпотеки було реалізовано новим кредитором в позасудовому порядку судом не приймається до уваги, оскільки вказані обставини не є предметом розгляду у даній справі.

За таких обставин, враховуючи, що заявником не надано доказів припинення зобов'язань сторін за Кредитними договором, суд дійшов висновку що заява ТОВ Будинок тканин про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 у справі №910/5718/15-г є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Будинок тканин про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 у справі №910/5718/15-г таким, що не підлягає виконанню відмовити.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строк, встановлений ст.256 ГПК.

Суддя Шкурдова Л.М.

Дата складення тексту ухвали: 23.01.19