Постанова

від 31.01.2018 по справі 824/379/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.01.2018 Київ К/9901/187/17 824/379/17-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 824/379/17-а

за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Малого приватного підприємства Каленчук Клінік про стягнення адміністративно-господарських санкцій

за касаційною скаргою Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року (прийняту у складі судді Ловицького В. К.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року (прийняту у складі колегії суддів Полотнянка Ю. П., Загороднюка А. Г., Трачук Т. О.),

І. ПРОЦЕДУРА

1 . У червні 2017 року Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до МПП Каленчук Клінік , у якому просить: стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів в сумі 31666,00 грн та пеню у розмірі 791,95 грн.

2 . Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач у 2016 році належним чином не виконав вимоги Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (далі - Закон № 875-ХІІ) щодо забезпечення працевлаштування інвалідів та в силу ст. 20 цього Закону своєчасно не сплатив штрафні санкції в сумі 31666,00 грн, з огляду на що позивачем нарахована пеня у розмірі 791,95 грн. В добровільному порядку штрафні санкції та пеню відповідачем не було сплачено, що стало підставою звернення до суду із позовною заявою.

3 . Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

4 . Приймаючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що робоче місце для інваліда на відповідній посаді було створено відповідачем ще у 2014 році. Однак, відповідно до листа Чернівецького міського центру зайнятості від 30 травня 2017 р. № 24-13/1590 впродовж 2016 року не було видано жодного направлення для працевлаштування інвалідів на вакантну посаду підприємства відповідача у зв'язку з відсутністю претендентів відповідної кваліфікації на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості. Отже, відповідач вжив достатніх та залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. За наведених підстав, стягнення з МПП Каленчук Клінік адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів є необґрунтованим, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

5 . 19 грудня 2017 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у справі № 824/379/17-а.

6 . У поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у даній справі, а також прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

7. Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2017 у зазначеній справі було відкрито провадження та установлено десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу. 23.01.2018 до Верховного Суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу. Відповідач наводить доводи, які співпадають з аргументами, покладеними в основу рішень суду першої та апеляційної інстанції.

8. У касаційній скарзі не було заявлено жодних клопотань.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9 . Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 лютого 2017 р. відповідач подав до Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2016 рік за формою 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року №42.

10 . В даному звіті відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становила 26 осіб, а середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві інвалідів становила 0 осіб, в той час коли встановлений норматив складав 1 робоче місце, тобто не працевлаштовану 1 особу - інваліда. Фонд оплати праці штатних працівників склав 823300,00 грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника складала 31666,00 грн. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідачем у звіті визначена у розмірі 31666,00 грн.

11 . 27 квітня 2017 р. позивач направив на адресу відповідача претензію у зв'язку із не виконанням нормативу працевлаштування інвалідів, відповідно до якої позивач зобов'язаний був самостійно сплатити на рахунок відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 31779,41 грн, в тому числі пеня 114,03 грн.

12 . Крім того встановлено, що згідно розрахунку адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та пені з 15 квітня 2017 р. за прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачем станом на 16 червня 2017 р. основний борг становить 31665,38 грн та пеня в сумі 791,95 грн.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13 . Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

14 . Згідно з ч. 3 статті 18 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

15 . Так, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42 затверджена форма звітності № 10-ПІ Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів та Інструкція щодо її заповнення.

16 . Відповідно до п. 1.1 наказу № 42 форма № 10-ПІ (річна) Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів , що заповнюється за рік, поширюється на всі підприємства, установи і організації, у тому числі підприємства громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, у яких працює за основним місцем роботи, від 8 і більше осіб.

17 . Згідно з п. 2.1 наказу №42 звіт складається роботодавцями щороку і до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

18 . Наказом Міністерства соціальної політики № 316 від 31 травня 2013 року затверджено форму звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) .

19 . Відповідно до п. 2.1 наказу № 316, форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

20 . Розглядаючи доводи позивача стосовно невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та ненадання чіткої та вичерпної інформації центру зайнятості, а також позбавлення можливості сприяти в пошуку та направленні для працевлаштування інваліда, судами враховано наступні обставини справи.

21 . Законом № 875-XII покладено обов'язок на підприємства, установи чи організації виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, а інваліду надано право на працевлаштування та оплачувану роботу, шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

22 . В той же час, Законом № 875-XII, зокрема, ст. 18, не передбачено обов'язку працедавця здійснювати безпосередній пошук інвалідів з метою працевлаштування.

23 . Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, зокрема, інформацією наданою Чернівецьким міським центром зайнятості від 30 травня 2017 року № 24-13/1590, що відповідачем 21 грудня 2015 року та 09 грудня 2016 р. подано звіт форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) щодо вільних робочих місць на посаду лікар-стоматолог. Впродовж 2016 року відбувалося підтвердження актуальності вакансії.

24 . Окрім того встановлено, що 09 грудня 2016 року МПП Каленчук Клінік направлено до Чернівецького міського центру зайнятості лист за вих. №41 від 09.12.2016 року з проханням посприяти та направити на їхнє підприємство осіб з особливими потребами на вакансію лікар-стоматолог. Разом з тим впродовж 2016 року не було видано жодного направлення для працевлаштування інвалідів на вакантну посаду лікаря-стоматолога, у зв'язку з відсутністю претендентів відповідної кваліфікації на обліку в Чернівецькому міському центрі зайнятості.

25 . Водночас проаналізувавши всі доводи позивача щодо нестворення робочого місця, суди попередніх інстанцій, з посиланням на відповідні докази та норми чинного законодавства, вмотивовано їх відхилили, зазначивши, що такі є лише припущенням.

26 . З наведеного слідує, що відповідачем вжито усіх залежних від нього заходів щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів, тому підстави для стягнення з МПП Каленчук Клінік адміністративно-господарських санкцій та пені відсутні.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27 . Аргументуючи вимоги касаційної скарги позивач, зокрема, звертає увагу на те, що рішення судів попередніх інстанцій не ґрунтуються на належних, допустимих та об'єктивно існуючих доказах всупереч вимогам ст. 19, 20 Закону № 875-ХІІ. Крім того, на думку скаржника, судами допущено неповне з'ясування обстави, що мають значення по справі, зокрема, не перевірено добросовісне виконання відповідачем вимог указаного Закону щодо створення робочого місця для інваліда на підприємстві відповідача. Також зазначає, що у межах Чернівецької області достатньо інвалідів для працевлаштування, а отже їх пошук, створення відповідних умов праці та зацікавленість роботи на підприємстві залежить лише від роботодавця.

28 . Позивач вважає, що суди попередніх інстанцій не надали належної уваги викладеним фактам та прийняли необґрунтоване, помилкове рішення щодо відмови у позові.

V. ОЦІНКА СУДУ

29 . Надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, колегія суддів зазначає таке.

30 . Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

31 . Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

32 . Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

33 . До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

34 . У справі Пономарьов проти України (заява N 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008, п. 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції , має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

35 . Разом з тим, доводи касаційної скарги зводяться до необхідності судом касаційної інстанції вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскарженому рішенні чи відкинуті ним, а також вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що є неприпустимим з огляду на викладені вище мотиви.

36 . Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд виходить з того, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

37 . Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

38 . Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

39 . Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

40 . З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні

41 . Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб