Рішення

від 31.01.2018 по справі 826/14385/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2018 року № 826/14385/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

при секретарі судового засідання Хаюк К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомГоловного управління Державної фіскальної служби у Київській області доТовариства з обмеженою відповідальністю Дакстер Трен Товариства з обмеженою відповідальністю Груп 1 провизнання правочину недійсним за участю представника позивача Крапівнер В.Р.

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у Київський області звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Дакстер Трен та Товариства з обмеженою відповідальністю Груп 1 , у якому просило суд визнати недійсним правочин між ТОВ Дакстер Трен (Код ЄДРПОУ 40076727) і ТОВ ГРУП 1 (Код ЄДРПОУ 35625166), за результатами якого складено податкову накладну від 27.05.2016 року №7.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що податкова накладна від 27 травня 2017 року №7, виписана Товариством з обмеженою відповідальністю Дакстер Трен на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Груп 1 на загальну суму 57600,00 грн. в період коли директором Товариства з обмеженою відповідальністю Дакстер Трен значився ОСОБА_2, який відповідно до вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року у кримінальній справі №755/1949/17, визнаний винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205-1 Кримінального Кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов і просив його задовольнити.

Представники відповідачів до суду не прибули, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце проведення судових засідань.

Станом на 31 січня 2018 року до суду будь-які відомості про зміну місцезнаходження відповідачів не надходили.

Пунктом 1 частини 4 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, вважається, що відповідачі належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, а також про їх права та обов'язки, зокрема про право надати відзив на позовну заяву або заяву про визнання позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Дакстер Трен зареєстровано за адресою: 08720, Київська область, м. Обухів, вулиця Миру, 11-А.

З 22 червня 2016 року по 27 липня 2016 року директором та головним бухгалтером на підприємстві рахувалась ОСОБА_3.

З 12 травня 2016 року по 22 червня 2016 року директором та головним бухгалтером на підприємстві рахувався ОСОБА_2.

Відповідно до податкової накладної від 27 травня 2016 року №7, виписаної на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Груп 1 , у вказаний період надано послуги на загальну суму 57600,00 грн. ( у тому числі ПДВ).

Однак, вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 08.02.2017 року у кримінальній справі №755/1949/17 встановлено, що керівник ТОВ Дакстер Трен ОСОБА_2 до діяльності вказаного товариства жодного відношення не мав, фінансово-господарською діяльністю займались інші особи, а він зареєстрував підприємство за винагороду.

За таких обставин, керуючись інтересами держави Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулось до суду із заявленим позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними роз'яснено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського Кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 статті 208 Господарського Кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9, якої визначено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (п. 8 постанови).

Верховним Судом України наголошено на тому, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Звертаючись до суду із даним позовом, податковий орган, як на підставу для визнання правочину, укладеного між ТОВ Дакстер Трен та ТОВ Груп 1 , недійсним, посилається лише на наявність вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 08.02.2017 року у кримінальній справі №755/1949/17 стосовно ОСОБА_2

Для з'ясування всіх обставин справи судом витребовувалися у позивача, як суб'єкта владних повноважень, що звернувся із даним позовом, ряд доказів, які б підтверджували чи спростовували діяльність та фактичну можливість вчинення господарських операцій ТОВ Дакстер Трен та ТОВ Груп 1 , зокрема, сам договір, про визнання якого недійсним податковий орган звернувся до суду та на підставі якого складену податкову накладу № 7 від 27.05.2016 року; докази наявності умислу сторін (сторони) спірного правочину на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави; докази наявності (відсутності) сторін правочину за місцем реєстрації/знаходження; докази наявності (відсутності) у сторін чи у постачальника послуг виробничих можливостей провадження власної господарської діяльності; належним чином завірені копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ Дакстер Трен та ТОВ Груп 1 на день укладення спірного правочину та свідоцтва платників податку на додану на додану вартість, тощо.

Проте, податковим органом надані лише копія податкової накладної №7 від 27.05.2016 року, копія фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва ТОВ Дакстер Трен , реєстраційні дані щодо ТОВ Дакстер Трен та ТОВ Груп 1 , витяг з ЄДР станом на 13.12.2017 року щодо ТОВ Дакстер Трен . Слід звернути увагу, що наведені документи, подані позивачем, не завірені належним чином.

Позивачем не долучено до матеріалів справи договір між ТОВ Дакстер Трен та ТОВ Груп 1 про надання послуг, хоча такий договір витребовувався судом.

На вимогу суду щодо надання такого договору, позивач вказував на відсутність договору у податкового органу і заявив клопотання про витребування договору у відповідачів.

Положеннями статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Разом з тим, пунктом 4 частини другої статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язано особу, що подає таке клопотання, зазначити про заходи, яких особа вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Позивачем не надані були докази, наявність яких вимагається п. 4 ч. 2 зазначеної статті.

Більше того, копія фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва ТОВ Дакстер Трен , реєстраційні дані щодо ТОВ Дакстер Трен та ТОВ Груп 1 , витяг з ЄДР станом на 13.12.2017 року щодо ТОВ Дакстер Трен (не завірені належним чином) надані позивачем були лише на вимогу суду. Інших доказів позивачем не надано, хоча обставини отримання таких доказів лежать в площині повноважень контролюючого органу.

Позивач, як суб'єкт владних повноважень не вправі покладати обов'язок доказування на платників податків - юридичних осіб.

Разом з тим, не зважаючи на відсутність доказів вжиття контролюючим органом заходів самостійно, суд зобов'язав відповідачів надати договір, на підставі якого складена податкова накладна №7 від 27.05.2016 року. Проте, відповідачі, як уже було зазначено вище, до суду не з'явились, судові виклики повернуті з відміткою поштового органу за закінченням встановленого строку зберігання .

Як на підставу визнання правочину, укладеного між ТОВ Дакстер Трен та ТОВ Груп 1 недійсним, позивач посилався на податкову накладну №7 від 27.05.2016 року.

Відповідно до вимог п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

Водночас, з огляду на податкову накладну №7 від 27.05.2016 року серед обов'язкових реквізитів податкової накладної відсутні відомості щодо договору.

Щодо посилання податкового органу на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 08.02.2017 року у кримінальній справі №755/1949/17 стосовно ОСОБА_2, суд зазначає, що таким лише визнано ОСОБА_4, як керівника ТОВ Дакстер Трен , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України. Проте такий вирок не містить навіть посилань на взаємовідносини ТОВ Дакстер Трен з ТОВ Груп 1 . Відповідно, відсутні і посилання на укладені будь-які правочини з ТОВ Груп 1 .

Судове рішення має бути законним і обгрунтованим. Зокрема, обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи, з урахуванням вимог статей 73, 74, 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо належності, допустимості та достовірності доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Судове рішення не може бути побудоване на припущеннях.

Позивач просить визнати недійсним договір, тобто певний акт, який породжує певні наслідки у вигляді прав та обов'язків для сторін договору, та повинен мати індивідуально визначені реквізити (ознаки), такі, зокрема, як дату укладення, номер договору, сторін договору та їх підписи, тощо. Водночас, договір між ТОВ Дакстер Трен та ТОВ Груп 1 , який є предметом заявленого позову, не наданий суду ні позивачем, ні відповідачами. Відтак, не досліджувався судом.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене позов Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 12, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволені позову Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Дакстер Трен та Товариства з обмеженою відповідальністю Груп 1 про визнання правочину недійсним відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко