Постанова

від 30.01.2018 по справі 12/50-1683

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2018 р. Справа № 12/50-1683

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А. (доповідач)

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1.

секретар судового засідання Кишенюк Н.Т.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача : ОСОБА_2-представник

від ВДВС: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії "ОСОБА_1 України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ №31/13-5179 від 15.12.2017

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 21.11.2017 (суддя Стадник М.С., м. Тернопіль)

за скаргою Дочірньої компанії "ОСОБА_1 України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції

у справі №12/50-1683

за позовом Дочірньої компанії "ОСОБА_1 України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", м. Тернопіль

про стягнення 4 552 603,29 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.11.2017 у справі № 12/50-1683 (суддя Стадник М.С.) скаргу Дочірньої компанії "ОСОБА_1 України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" №31/13-2987 від 20.07.2017р. на дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції у справі №12/50-1683 - відхилено.

Приймаючи зазначену ухвалу суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до протоколу №1 від 12.09.2011р. засідання комісії з питань списання заборгованості ПАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» , підписаним головою комісії, заступником голови комісії (головним бухгалтером) та всіма членами комісії - списано заборгованість відповідача перед ДК «ОСОБА_1 України» за Угодою №16/05-159 від 18.02.2005 р. (у протоколі «Населення ТФ» ) на суму 11 365 037,60 грн., із яких : основний борг - 10 266 762,64 грн. та штрафні санкції - 1 098 274,96 грн., які виникли на підставі Договору № 03/02-755 від 29.05.02 р. за природний газ для потреб населення.

Дочірньою компанією «ОСОБА_1 України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» подано апеляційну скаргу №31/13-5179 від 15.12.2017, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 21.11.2017 у справі № 12/50-1683, визнати неправомірними дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, які полягають у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.03.2012 №23745110 при виконанні наказу Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2010 №12/50-1683; визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.03.2012 №23745110, винесену державним виконавцем вказаного відділу при виконанні наказу Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2010 №12/50-1683, посилаючись на те, що ухвала суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник вважає, що судом не взято до уваги, що списання заборгованості на підставі Закону України «Про деякі питання списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» за Угодою №16/05-159 від 18.02.2005 (у протоколі «Населення ТФ» ) на суму 11 365 037,60 грн., із яких : основний борг - 10 266 762,64 грн. та штрафні санкції - 1 098 274,96 грн., які виникли на підставі договору № 03/02-755 від 29.05.2002 за природний газ для потреб населення боржником є безпідставним, оскільки дана заборгованість не підпадає під дію Закону.

Скаржник зазначає, що рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі №12/50-1683 з боржника стягнуто на користь ДК «ОСОБА_1 України» заборгованість за угодою №16/05-159 від 18.02.2005, предметом якої є приймання-передача заборгованості з споживачів природного газу - населення на ВАТ «Тернопільгаз» .

На думку скаржника, позивачем не було створено комісії, не проводилося звіряння розрахунків, не підписувалися відповідні акти та не затверджувався протокол про списання заборгованості, а затвердження протоколу про списання заборгованості комісією боржника не є підставою для списання боргу, так як не було визначено та затверджено комісіями боржника та стягувача обсяг заборгованості.

Отже, при винесенні постанови про закінчення провадження ВП №23745110 від 30.03.2012, державний виконавець не пересвідчився у стягувача про існування заборгованості за виконавчим документом.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації Тернопільміськгаз у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на те, що заборгованість ПАТ «Тернопільгаз» по Угоді про розрахунки (населення 1999 року) за №16/05-159 від 18.02.2005, яка укладена на суму 10 721 598,84 грн., а також штрафні санкції на суму 1 098 274 96 грн., які визначені рішенням Господарського суду Тернопільської області у справі за № 12/50-1683 списана відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» . Відповідно до п.8 «Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію» , затв. Постановою Кабінету Міністрів України за №894 від 08.08.2011, ПАТ «Тернопільгаз» надіслав Протокол за №1 від 12.09.2011 засідання комісії, згідно якого заборгованість за угодою №16/05-159 від 18.02.2005 (борг населення 1999 року), що обліковувалась у бухгалтерському обліку товариства, списана, про що листом за №1/1 від 12.09.2011 з додаванням оригіналу протоколу повідомлено ДК «ОСОБА_1 України» .

Також, відповідач зазначає, що факт списання заборгованості по Угоді за №16/05-159 встановлено судовим рішенням у справі за №1/93/5022-1022/2012, відповідно до якого, відмовлено у задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії "ОСОБА_1 України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" про стягнення 3 484 519,74 грн. - боргу за поставлений природний газ, 63 639,35 грн. - пені, 188 878,84 грн. - суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 172 625,25 грн. - 3% річних, всього - 3 909 663, 18грн., у зв`язку із списанням заборгованості відповідно до Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електроенергію» .

Представники скаржника та Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції в судові засідання не з явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.11 ст.270 ГПК України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Оскільки скаржник та ВДВС клопотань про відкладення розгляду справи суду не направили, має місце доказ належного повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників скаржника та ВДВС.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, Львівський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13.04.2010, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.07.2010 та постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2010, позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" на користь Дочірньої компанії "ОСОБА_1 України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 4 459 609,14грн., з них: 3 387 070, 18грн. - боргу згідно угоди про розрахунки №16/05-159 від 18.02.2005, 4 894,43грн. - пені, 904 565,82грн. - інфляційних, 163 078,71грн. - 3% річних, 25 500,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На примусове виконання рішення 14.12.2010 видано накази.

Дочірня компанія "ОСОБА_1 України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась із скаргою №31/13-2987 від 20.07.2017 до Господарського суду Тернопільської області в порядку ст. 121-2 ГПК України, в якій просила:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, які полягають у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 30.03.2012р. №23745110 при виконанні наказу господарського суду Тернопільської області №12/50-1683 від 14.12.2010р.;

- визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.03.2012р. №23745110, винесену державним виконавцем при виконанні наказу господарського суду Тернопільської області №12/50-1683 від 14.12.2010р.

Як вбачається із матеріалів справи, скаржником оскаржуються дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції вчинені у 2011-2012 роках, тобто в період чинності Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999, а тому суд розглядає скаргу з врахуванням даної редакції Закону.

Згідно ст.ст.1,17 Закону України "Про виконавче провадження" накази господарських судів, є виконавчим документом і підлягають виконанню Державною виконавчою службою у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.3 ст.49 Закону про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з п.1 ст.31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ст.12 Закону сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду ( ч.1 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно ст.121-2 ГПК України (в редакції, чинній станом на день винесення ухвали суду від 21.11.2017) скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала.

Як вбачається іх матеріалів справи та зазначено вище, на виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.04.2010 у справі №12/50-1683, яке набрало законної сили 20.07.2010, видано 14.12.2010 наказ про стягнення з відповідача на користь позивача 3 387 070,18 грн. - боргу згідно угоди про розрахунки №16/05-159 від 18.02.2005, 4 894,43 грн. - пені, 904 565,82 грн. - інфляційних, 163 078,71 грн. - 3% річних, 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Оригінал наказу на примусове виконання рішення суду направлено стягувачем 29.12.2010 начальнику Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції із заявою від 29.12.2010 №31/10-14533, що підтверджується фіскальним чеком.

Надалі, старшим державним виконавцем Першого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції ОСОБА_4, за завою стягувача від 29.12.2010, винесено 19.01.2011 постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №23745110 з виконання наказу та встановлено строк для добровільного його виконання до 26.01.2011.

Також, старшим державним виконавцем Сивак Т.М. винесено 20.04.2011 постанову про звільнення майна з-під арешту на виконання припису прокурора.

30.03.2012 Головним державним виконавцем Сивак Т.М. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до якої виконавче провадження підлягає закінченню у разі списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа та протоколу засідання комісії ВАТ «Тернопільгаз» про списання кредиторської заборгованості згідно рішень суду, зокрема, заборгованості і згідно рішення суду у даній справі.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» №3319-УІ від 12.05.2011 (набрав чинності з 04.06.2011) дія цього Закону поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію «Нафтогаз України» та її дочірні підприємства ДК «ОСОБА_1 України» , ДК «Укртрансгаз» , ДК «Укргазвидобування", ДАТ «Чорноморнафтотаз» та ДП «Енергоринок» .

На умовах, визначених цим законом, підлягає списанню, зокрема, заборгованість за природний газ (у тому числі реструктуризована) підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, у тому числі ліквідованих підприємств, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національної акціонерної компанії «Нафгогаз України» та її дочірніх підприємств ДК «ОСОБА_1 України» , ДК «Укртрансгаз» , ДК «Укртазвидобування» , ДАТ «Чорноморнафтотаз» , що обліковувалася станом на 01.01.2010 і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом (п..2.1 ст.2 Закону ).

Згідно п.2.2 ст.2 Закону підлягає списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, визначеним у ст.1 Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Списання заборгованості відповідно до Закону здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п.2.5 ст.2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» ).

Постановою Кабінету Міністрів України №894 від 8 серпня 2011 затверджено "Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію" згідно п.6 якого для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входить керівник такого учасника, як голова комісії, та головний бухгалтер і яка визначає обсяг заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Відповідно п.8 Порядку учасники процедури списання подають кредиторам протягом 10 днів після затвердження зазначеного в пункті 6 цього Порядку протоколу, але не пізніше 31 грудня 2011 року, інформацію про суми списаної заборгованості (основної суми заборгованості, пені, штрафних та фінансових санкцій) в розрізі договорів щодо постачання природного газу, а також видів заборгованості.

Відповідно до протоколу №1 від 12.09.2011 засідання комісії з питань списання заборгованості ПАТ по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» , підписаним головою комісії, заступником голови комісії (головним бухгалтером) та всіма членами комісії - списано заборгованість відповідача перед ДК «ОСОБА_1 України» за Угодою №16/05-159 від 18.02.2005. (у протоколі «Населення ТФ» ) на суму 11 365 037,60 грн., із яких : основний борг - 10 266 762,64 грн. та штрафні санкції - 1 098 274,96 грн., які виникли на підставі Договору № 03/02-755 від 29.05.2002 за природний газ для потреб населення.

На адресу стягувача боржником направлено листи № 1/1 від 12.09.2011 та № 01/2267 від 22.12.2011 із повідомлення про списання вищезазначеної заборгованості.

Факт списання загальної заборгованості за природний газ ПАТ "Тернопільгаз" перед ДК "ОСОБА_1 України" по Угоді №16/05-159 від 18.02.2005 на суму 11 365 037,60 грн. боргу та санкцій встановлений рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.01.2013 у справі №1/93/5022-1022/2012, яке набрало законної сили 10.04.2013.

Як вбачається із рішення суду, судом відмовлено у задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії «ОСОБА_1 України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» про стягнення заборгованості по Угоді №16/05-159 від 18.02.2005 в сумі 3 909 663,18 грн., з яких: 3 484 519,74 грн. - основний борг, 63 639,35 грн. - пеня, 188 878,84 грн. - інфляційні втрати, 172 625,25 грн. - 3% річних та стягнення судового збору станом на 01.11.2012, у зв'язку із списанням загальної суми заборгованості по Угоді на підставі Закону.

Отже, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що зазначеним рішенням спростовуються доводи стягувача щодо того, що боржником не узгоджено суму заборгованості, яка підлягала списанню згідно Закону .

Отже, зобов'язання припинилося в силу Закону. що узгоджується із ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України (в редакції, чинній станом на день винесення ухвали суду) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи наведене, факти, встановлені вищезазначеним рішенням, а саме щодо списання заборгованості за Угодою №16/05-159 від 18.02.2005, мають преюдиційне значення та не потребують доказування при розгляді даної скарги.

Доводи скаржника щодо невідшкодування судових витрат не беруться судовою колегією до уваги, оскільки сплата таких підтверджена платіжними дорученнями №11244 від 31.10.2017 на суму 25 500,00 грн. та №11247 від 31.10.2017 на суму 236,00 грн.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що за наведених обставин, постанова про закінчення виконавчого провадження прийнята державним виконавцем у відповідності до чинного законодавства і його дії є правомірними.

Згідно із ч.ч.1,2 ст. 86 ГПК України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства та інших законодавчих актів) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи наведені в апеляційній скарзі, оскільки скаржником не спростовано фактів, покладених в основу оскаржуваної ухвали, а відтак, скаржником не доведено фактів, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги, відповідно до ст.129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 271, 275, 276,282 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 21.11.2017 у справі № 12/50-1683 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "ОСОБА_1 України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" м. Київ №31/13-5179 від 15.12.2017 без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Верховного Суду.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.

(Повний текст постанови складено 05.02.2018)