Рішення

від 14.06.2007 по справі 4/100

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/100

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "14" червня 2007 р.Справа №  4/100

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю. І., розглянувши матеріали справи № 4/ 100

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Славія", м. Донецьк  

до відповідача 1: відкритого акціонерного товариства "Маловисківський цукровий завод", м. Кіровоград    

     відповідача 2: відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра", м. Київ     

про визнання  договору недійсним  

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов  про визнання  договору   застави майна  від  31.03.2005 року  укладеного між  ВАТ  “Маловисківський   цукровий завод” та  ВАТ КБ “Надра”  в розмірі  заявлених  вимог  на суму  5695000 грн.   

Заслухавши представника  позивача  та  відповідача та дослідивши  матеріали  справи, господарський  суд,-

                                                  ВСТАНОВИВ:

Представники сторін:

від позивача - Самарін А.С. , довіреність № 2  від 01.06.07 ;

від відповідача 1 - Косаренко В.А., розпорядник майна   ;

від відповідача 2 - Ковтун А.В. , довіреність № б/н  від 20.12.06 ;

Позивач  звернувся  27.03.2007 року  до суду  з позовом  про визнання   недійсним  договору застави майна  від  31.03.2005 року  на  суму  заявлених вимог в розмірі  5695000 грн. укладеним  між  відповідачами 1 та 2 з моменту його підписання.

Позовні вимоги   обґрунтовано наступним. Позивач   є кредитором   відповідача 1, по справі  №10/143 господарського  суду Кіровоградської  області  про  банкрутство  відповідача 1,  розпорядником  майна  визнано  його грошові вимоги  в  розмірі  1328803 грн. і включено до   четвертої  черги реєстру  вимог кредиторів. Заборгованість  відповідача 1  перед  відповідачем 2  виникла в результаті   укладання  між ними  договору застави майна від  31.03.2005 року у  відповідності  до умов  якого відповідач 1  виступив  майновим поручителем  належного  виконання зобов'язань за  основним  договором -  врахування  векселя  з реверсом від  31.03.2005 року , який  було  укладено  між  відповідачем 2 та  ТОВ “Компанія “Укрспецсервіс”. За  договором  застави   відповідач 1  передав  відповідачу 2 в заставу  цілісний  майновий  комплекс  підприємства ( приміщення, обладнання,  устаткування). Враховуючи, що  за  основним  договором   ТОВ “Компанія  “Укрспецресурс” не  виконало  свої  зобов'язання,  відповідач  2  набув   права звернення на предмет застави.

Від імені ВАТ «Маловисківський цукровий завод» договір застави підписала особа,  яка не мала права його підписувати, а саме  Перебейніс Любов Микитівна, яка в договорі застави пойменована, як «директор».

Відповідно до довідки з єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України починаючи з грудня 1998 року незмінним директором ВАТ «Маловисківський цукровий завод» є Зарічний Іван Олексійович.

За даними Державного реєстратора виконавчого комітету Маловисківської  міської ради Кіровоградської області директором ВАТ «Маловисківський цукровий завод» є  Зарічний І.О.          

Будь-які документи, що підтверджують повноваження Перебейніс Л.М. відсутні.

Окрім того, відповідно до п.13.2.11 статуту ВАТ «Маловисківський цукровий  завод» вищий орган управління товариством - збори учасників повинен був «затвердити угоду, укладену на суму, що перебільшує вартість активів Товариства».

Згідно з п. 8.1. статуту Відповідача 1. статутний фонд ВАТ «Маловисківський  цукровий завод» складає 248 153 гривень.

Збори учасників ВАТ «Маловисківський цукровий завод» не приймали рішення

про затвердження (погодження на укладання) договору застави від 31.03.05р., укладеного  з  ВАТ КБ «Надра».          

Цивільний кодекс України висуває загальні вимоги, додержання яких є  необхідними для чинності правочину.

Так, відповідно до ч.2. ст. 203 ЦКУ: «Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності».

Відповідно до  ч.1. ст.215 підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, в т.ч., ч.2. ст. 203 ЦКУ.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні  особи мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав .

Майнові права позивача фактично порушено зважаючи на те, що розпорядником майна грошові вимоги ВАТ КБ «Надра» неправомірно включено в першу чергу реєстру  вимог кредиторів, що апріорі позбавляє можливості ТОВ «Торговий дім «Славія» отримати належні йому грошові кошти при задоволенні грошових вимог всіх кредиторів в процедурі банкрутства боржника.

Відповідач  1  письмові  пояснення по суті позовних вимог не подав, направлена  відповідачу 1   поштова кореспонденція  повертається до суду з  відміткою установи зв'язку про те, що   організація  не  існує. В судовому засіданні   представник  відповідача 1  розпорядник  майна   Косаренко  В.А. пояснив, що  він  визнав   спірний  договір  застави   дійсним  та включив відповідача 2   до першої  черги  реєстру  вимог  кредиторів.

Відповідач 2 вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що  не підлягають задоволенню з наступних підстав.

31.03.2005р. між Відповідачами було укладено договір застави майна, перелік якого  наводиться у додатку до зазначеного договору.

Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 3087169 від 12.04.2005р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис про обтяження та заборону відчуження майна Відповідача 1, яке зазначене у Додатку № 1 до Договору.

Зазначений Договір з боку Відповідача 1 був підписаний Перебийніс Любов  Микитівною, яка на той час виконувала обов'язки директора, посада якого передбачена п. 15.11. Статуту Відповідача 1.

Як стверджує позивач, директором Відповідача 1 є Зарічний Іван Олексійович.

Дане твердження є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки Зарічний Іван Олексійович є головою виконавчого органу товариства - головою правління, а  не  директором.

Крім того, в межах своїх повноважень, голова правління відповідача 1 наказом від 12.01.2004р. № 12/6-к призначив на посаду директора ВАТ „Маловисківський цукровий завод" Перебийніс Любов Микитівну.

Також, як стверджує позивач, спірний Договір, на підставі ст. 13.2.11. Статуту  в відповідача 1, повинен був бути затверджений вищим органом товариства - зборами учасників як такий, що укладений на суму, що перебільшує вартість активів товариства які за твердженням   позивача складаються лише з його статутного фонду.

Відповідач 2 вважає  це твердження   безпідставним, оскільки активами товариства є будь-яке майно, грошові кошти та інше.

Поняття активів визначено ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку  підприємств :

матеріальний актив - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що в відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.

нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності,  також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Таким чином, вартість активів відповідача 1 становить значно більше, ніж вартість д договору, а тим більш розмір статутного фонду, а тому твердження  позивача про те, що спірний договір мав бути затверджений зборами учасників є безпідставним.

Цивільним кодексом та іншими актами цивільного  законодавства не встановлено, що не затвердження правочину зборами учасників товариства чи   якимось іншим органом тягне за собою недійсність такого правочину, оскільки з точки зору цивільного кодексу „затвердження" не означає укладення.

Проаналізувавши  правовідносини  між учасниками спору та надавши  їм   юридичну  оцінку, господарський  суд прийшов  до переконання, що   позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення  повністю. Такий  висновок  господарський  суд зробив на підставі наступного.

Спірний   договір  є спільним юридичним актом двох  юридичних  осіб.  

Погодження  ними умов договору  повинно проходити  щонайменше дві стадії: шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір, яка має назву оферти, і прийняття  пропозиції другою стороною, або акцепту.

Загальний порядок укладення цивільно-правових договорів на час  виникнення   правовідносин   визначався   статтями  глави 20 Господарського кодексу України та  розділу 2 Цивільного кодексу України.

За приписом ст. 638 Цивільного кодексу України  договір є укладеним, якщо сторони в належній формі  досягли згоди з усих істотних умов  договору.

Момент з якого  договір вважається  укладеним  визначається на підставі  аналізу   статей 640, 641 та 642 Цивільного кодексу України: Договір вважається укладеним у момент одержання акцепту особою, яка направила оферту. Якщо ж для укладення договору, крім згоди сторін, потрібна передача майна або вчинення іншої дії (реальний договір), то він вважається укладеним з моменту передачі відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно до   статті 203 Цивільного кодексу України   особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний  обсяг цивільної дієздатності. Господарський  суд вважає   визначальним  для  вирішення  спору  по суті є  факт наявності  у    представника  відповідача 1 Перебийніс Л.М. повноважень на підписання   договору застави  від 31.03.2005 року. В судовому засіданні представник  відповідача 1 надав пояснення про те, що на підприємстві  відсутні  будь - які документи, які стосуються  його діяльності в спірний  період. Однак, господарським судом приймається  до уваги, що   прокуратурою Кіровоградської області  30.09.2005 року  порушено  кримінальну справу стосовно  службових осіб ВАТ “Маловисківський цукровий завод” за  ознаками злочину, передбаченого  ч.1 ст.222 КК України за  фактом шахрайства з фінансовими ресурсами №80-843, розслідування  якої  проводиться   слідчим відділом УМВС України в Кіровоградській області  та  вважає за  можливе  для  повного, об'єктивного та всебічного  розгляду   обставин справи  використати   копія  документів з вказаної кримінальної справи.

Оспорюючи    позовні вимоги в частині наявності у  Перебийніс Л.М. повноважень  на укладання  спірного  договору  застави відповідач 2 не довів   відповідність  свого заперечення  положенням ст. 237 Цивільного кодексу України про те, що представництвом є правовідношення, в якому  одна сторона зобов'язана або має право вчинити правочин від імені  другої сторони, яку вона представляє. Аналізуючи   обставини  при яких було укладено спірний договір, господарський суд звертає увагу на   пояснення   представника  відповідача  2 Дойнеко І.В., який   укладав  вказаний  договір застави від імені   відповідача 2 з яких вбачається, що   представник ВАТ КБ “Надра” підписав договір  застави та  посвідчив  свій підпис печаткою Кіровоградської філії КБ “Надра”,  та передав  підписані  екземпляри  договору застави   працівникам  підприємства “Артеміда”,  представники ВАТ “Маловисківський цукровий завод” в його присутності  договір не підписували та взагалі не були при цьому присутні. Вказане пояснення підтверджується    в результаті огляду  договору  застави від  31.03.2005 року, де  на сторінці №4  підпис  Дойнеко І.В. засвідчено прикладенням  печатки Філії Кіровоградського регіонального  управління ВАТ КБ “Надра”.

Допитана в якості свідка по кримінальній справі №80-843  Перебийніс Л.М.  категорично  відмовилась  визнати факт укладання нею  від імені  ВАТ “Маловисківський цукровий завод”  договору  застави від 31.03.2005 року  посилаючись на те, що у вказаний період вона  на  цьому підприємстві  вже не працювала  і  будь-яких повноважень на укладання   договору застави не мала. На підтвердження своїх  показів   Перебийніс  надала  трудову  книжку  на  прізвище  Бабенко (Перебийніс) Любов Микитівни 1952 року народження, де  в  розділі  “Відомості  про роботу” виконано запис  від  01.03.2001 року  про звільнення  по ст. 36 п.5 КзпП України по переводу з  ВАТ “Маловисківський  цукровий завод” в ТОВ “Проторгцукор”. Крім того,  у вказаній  трудовій книжці  є запис  про те, що  29.12.2004 року   Перебийніс Л.М. звільнена  з ТОВ “Промторгцукор” у зв'язку з ліквідацією  підприємства.

Таким чином, господарський суд приходить до переконання, що  Перебийніс Л.М. станом на 31.03.2005 року  не працювала на підприємстві  відповідача 1 та не мала будь-якого відношення  до укладання спірного  договору.

Поряд з цим, аналізом  закріплених  на час  укладання  спірного договору  повноважень  органів  управління  ВАТ “Маловисківський цукровий завод” встановлено, що   протокол засідання  спостережної ради від 29.03.2005 року  не  може слугувати  доказом того, що на вказаному засіданні   приймалось  рішення про   виступ  майновим поручителем перед ВАТ КБ “Надра” по зобов'язанням ТОВ “Компанія “Укрспецресурс” щодо викупу  векселів ТОВ “Ортіс” та  надання повноважень директору  ВАТ “Маловисківський цукровий завод” Перебийніс  Л.М. підписати  договір застави майна ВАТ “Маловисківський цукровий завод, оскільки  Статутом  відкритого акціонерного товариства  “Маловисківський  цукровий завод” затвердженого загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства “Маловисківський  цукровий завод” протокол №1 від 21.08.1998 року  та зареєстрованого  розпорядженням Маловисківської районної державної  адміністрації 3.11.1998 року,  не передбачено  такого органу як  “Спостережна  рада”, а   до повноважень  Ради товариства  не  відноситься   прийняття  рішень з питань, викладених  у вказаному  протоколі. Згідно до ст.238 Цивільного кодексу України  представник може бути уповноваженим на вчинення  лише тих правочинів, право начинення яких має особа, яку він представляє. Для   створення, зміни чи припинення цивільних прав і обов'язків особи  по правочину, вчиненому  представником з перевищенням  повноважень, згідно до ст.241 Цивільного кодексу України необхідно наступне схвалення  правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. З матеріалів  справи не вбачається, а сторонами спору не доведено, що   укладений  договір  застави  було   схвалено загальними зборами акціонерів  відповідача 1.

За приписом ст. 41 Закону України “Про господарські  товариства” ( в редакції, що діяла на час укладання  спірного договору) вищим органом управління товариством є загальні збори, до компетенції яких, зокрема, належить  затвердження   договорів (правочинів), укладених на суму, яка перевищує  зазначену  в  статуті товариства. Пунктом  13.2.11 Статуту  товариства в редакції, затвердженій   загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства “Маловисківський  цукровий завод” протокол №1 від 21.08.1998 року  передбачено, що  до компетенції  загальних зборів  акціонерів, крім  іншого, належить   затвердження угод, укладених на суму, що  перебільшує вартість активів  товариства.

В п.8.1 Статуту  зазначено, що статутний  фонд товариства складає   248153 грн.

Доказів того, що   активи підприємства  на час укладення   спірного договору  перевищували статутний  фонд   підприємства, зокрема в  22,94 рази,  якщо враховувати умови договору застави від 31.03.2005 року, сторонами  не подано, визначити  їх розмір  з врахуванням  пояснень   представника  відповідача 1 про відсутність на підприємстві  будь-яких  документів  на  даний час  неможливо. Натомість платіжна неспроможність  відповідача 1 повністю підтверджується    порушенням  ухвалою господарського суду Кіровоградської області  18.07.2006 року  справи №10/143 про   банкрутство.

За таких обставин,  господарський  суд приходить до переконання, що   договір  застави від 31.03.2005 року  був  укладений  ВАТ “Маловисківський цукровий завод” неуповноваженою особою, що згідно до положень ст.ст. 203, 215 та  241 Цивільного кодексу України  є підставою для визнання такого  договору  недійсним.

Таку  правову  позицію викладено    в п. 17 Роз'яснення ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999 року (з послідуючими змінами) “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” та  підтримано  в  постанові  Верховного суду  України від 13.03.2007 року  по справі №7/76/06 про визнання договору  недійсним.

Крім того, господарським судом звертається увага на ту обставину, що   в додаток №1 до договору застави від 31.03.2005 року  під  № №769, 846, 847, 848, 849, 867, 868, 871, 883, 884 включено   віси  залізничні, віси автомобільні, площадка для   вивантаження  буряка,  будівля РЮПРО,  приміщення для складування  жому та віси жомові, які  відносяться  до нерухомого майна та згідно до  вимог статті 13 Закону України  “Про заставу” в редакції, що діяла на час   укладання  договору, у випадках коли предметом застави є нерухоме  майно, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі   відповідних  правоустановчих  документів. Нотаріальне посвідчення  договору застави нерухомого майна здійснюється  за місцем  знаходження  нерухомого майна. За приписом ст.14 Закону України “Про заставу” недотримання вимог щодо форми договору  застави та  його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими  законодавством України.

Аналізуючи умови  укладеного договору застави виходячи з положень  ст.627 Цивільного кодексу України про  свободу договору  господарський  суд  не находить підстав вважати, що   вказаний  договір  було   укладено    представником ВАТ “Маловисківський  цукровий завод” в  результаті   вільного   вибору  умов договору  у відповідності  до  ст. 6 цього кодексу, оскільки   фактично не було враховано   вимог  розумності та справедливості. Укладаючи  договір на заставу   майна  підприємства  не було враховано, що   заставодавець  фактично  не   отримує  будь-яких   благ   чи переваг для задоволення своїх  прав чи інтересів, а лише   появлявся   невиправданий  ризик  втратити  значну частину  майна   акціонерного товариства в  разі невиконання  умов основного  договору -  врахування  векселя  з реверсом від  31.03.2005 року , який  було  укладено  між  відповідачем 2 та  ТОВ “Компанія “Укрспецсервіс”.

Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленим.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною  є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу та обставин щодо виконання угоди, стосовно дійсності якої виник спір,  не  входять до предмету доказування в  даному  судовому процесі.

Господарський  суд вважає за необхідне  задовольнити   клопотання   відповідача 2 про залучення до матеріалів  справи письмових доказів (оригіналу договору  застави), однак  після  огляду  цього документа   повернути його відповідачу 2, оскільки  господарський суд не вважає  можливим   проведення  судово - криміналістичної  експертизи   по дослідженню   справжності підпису    Перебийніс Л.М. на договорі  застави враховуючи, що  позивачем  та  відповідачем 1 не виконано вимогу  суду  про забезпечення  в порядку  ст.30 ГПК України   явки в  судове засідання   Перебийніс  Л.М.  та  суд  позбавлений  можливості   відібрати у неї   зразки підписів, необхідних для   представлення  експерту  в разі  призначення  експертизи.

У відповідності до ст.49 ГПК України судові витрати  покладаються на   відповідача 1 та  відповідача 2 в  рівних частках.

Враховуючи  викладене,   керуючись  ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський  суд,-

                                              ВИРІШИВ:

Позов  задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір застави б/н від 31.03.2005 року  укладений між відкритим акціонерним  товариство комерційний банк “Надра” та Відкритим акціонерним товариством “Маловисківський цукровий завод” з дати його укладання.

Стягнути з  відкритого акціонерного товариства  “Маловисківський цукровий завод” (в особі  розпорядника майном  Косаренко В.А. м.Кіровоград вул. Преображенська 6 кв.29  поштова  адреса   м.Мала виска Кіровоградської області  вул. Кондратюка  10) р/р 26002331129 в Маловисківському відділенні Ощадбанку України, МФО 323862, код 000372061  на користь   товариства з обмеженою  відповідальністю “Торговий  дім “Славія” м.Донецьк вул. Унівеситетська 97 (поштова адреса  м.Кіровоград вул. Леніна 24 ) р/р 26009420022172 в КФ УСБ, м. Кіровоград, МФО 323293 код 30503497 суму сплаченого  державного мита в розмірі  42 грн.50 коп. та  витрати на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу в розмірі   59 грн.

Наказ видати.

Стягнути з  Відкритого акціонерного товариства Комерційний  банк “Надра” (м.Київ вул. Артема  15) р/р 32002180102 в ГУ НБУ м. Києва та Київської області, МФО 321024, код 20025456  на користь   товариства з обмеженою  відповідальністю “Торговий  дім “Славія” м.Донецьк вул. Унівеситетська 97 (поштова адреса  м.Кіровоград вул. Леніна 24 ) р/р 26009420022172 в КФ УСБ, м. Кіровоград, МФО 323293 код 30503497  суму сплаченого  державного мита в розмірі  42 грн.50 коп. та  витрати на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу в розмірі   59 грн.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до Дніпропетровського  апеляційного  господарського  суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя