Постанова

від 30.01.2018 по справі 2а/0470/5809/11

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2018 Київ К/9901/438/18 2а/0470/5809/11

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтеройл на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 (головуючий суддя - Дурасова Ю.В., судді: Проценко О.А., Туркіна Л.П.) у справі № 2а/0470/5809/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Інтеройл до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Інтеройл звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило: визнати протиправним та скасувати рішення від 07.04.2011 № 450/290 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість; зобов'язати відповідача вчинити дії щодо поновлення реєстрації за свідоцтвом від 16.02.2010 № 100270238 платником податку на додану вартість з дня скасування цієї реєстрації, тобто з 05.04.2011; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська вчинити дії щодо внесення до Реєстру платників податку на додану вартість запису про відміну анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача за свідоцтвом від 16.02.2010 № 100270238 платником податку на додану вартість з 05.04.2011.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 29.05.2013 адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 26.11.2013 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 скасував та відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтеройл оскаржило його в касаційному порядку.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 та залишити без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2013.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтеройл посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 4, 16, 17, 18, 19 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 № 755-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 86, 159, 165 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).

Зокрема, позивач наголошує на порушенні органом доходів і зборів процедури встановлення його фактичного місцезнаходження.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Інтеройл зареєстровано як платника податку на додану вартість 16.02.2010 та йому видано відповідне Свідоцтво № 100270238.

23.03.2011 відповідачем сформовано повідомлення № 128 за формою № 18-ОПП, в якому зазначено про проведення стосовно юридичної особи позивача заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження. За результатами проведених заходів виявлено: відсутність юридичної особи за місцезнаходженням: м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, буд. 21, оф. 607; фактичне місцезнаходження юридичної особи або адреса, за якою здійснюється зв'язок, не встановлено.

На підставі зазначеного повідомлення 25.03.2011 державним реєстратором на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Інтеройл направлено рекомендований лист, який 28.03.2011 повернуто до Управління з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпропетровської міської ради з поміткою підприємства поштового зв'язку: За зазначеною адресою не проживає .

У зв'язку з цим, 04.04.2011 державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис № 12241430004047580 про відсутність юридичної особи позивача за вказаним місцезнаходженням.

З огляду на внесення державним реєстратором такого запису, контролюючим органом прийнято рішення від 07.04.2011 № 450/290 про анулювання з 05.04.2011 реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Інтеройл як платника податку на додану вартість на підставі підпункту ж пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Задовольняючи адміністративний позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не вжив всіх необхідних заходів, передбачених пунктом 3.1 розділу ІІІ Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 17.05.2010 № 336 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для встановлення місцезнаходження позивача, що призвело до передчасного та безпідставного направлення державному реєстратору повідомлення за формою № 18-ОПП про відсутність товариства за місцезнаходженням та, відповідно, обумовлює неправомірність прийнятого на підставі такого повідомлення рішення від 07.04.2011 № 450/290 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2013, зазначив про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відомості про відсутність позивача за його місцезнаходженням, внесені державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є відповідно до підпункту ж пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) належною підставою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваного акта індивідуальної дії, слід враховувати, що відповідно до підпункту ж пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається, зокрема, у разі якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наявний запис про відсутність юридичної особи або фізичної особи за її місцезнаходженням (місцем проживання) або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Правила внесення державним реєстратором змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, визначено приписами статті 19 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 № 755-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до абзацу другого частини дванадцятої статті 19 цього Закону у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Згідно з абзацом другим частини чотирнадцятої статті 19 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 № 755-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Судами з'ясовано, що анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість на підставі підпункту ж пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зумовлено в наведеному випадку наявністю в Єдиному державному реєстрі запису № 12241430004047580 про відсутність юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Інтеройл за вказаним місцезнаходженням, вчиненого державним реєстратором 04.04.2011.

Підставою для внесення державним реєстратором такого запису слугувало отримання ним від органу доходів і зборів повідомлення за формою № 18-ОПП про відсутність юридичної особи позивача за її місцезнаходженням.

Разом з тим, процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку до направлення державному реєстратору органом державної податкової служби повідомлення встановленого зразка передбачена розділом XII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 979 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 12.4 розділу XII цього Порядку щодо кожного платника податків, щодо якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за формою, що затверджується центральним органом державної податкової служби. До Єдиного банку даних юридичних осіб та Реєстру самозайнятих осіб вносяться дані про подання запиту.

В силу приписів пункту 12.5 розділу XII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 979 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 21) для вжиття заходів, передбачених частино восьмою статті 19 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 № 755-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Аналогічні правила встановлення місцезнаходження платника податків закріплено і Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 17.05.2010 № 336, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зокрема, підпунктами 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 розділу ІІІ, - щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурний підрозділ органу державної податкової служби проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.

Згідно з пунктом 3.2 розділу ІІІ вказаного Положення у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу державної податкової служби, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що підрозділ податкового органу надсилає повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням державному реєстратору для вжиття заходів, передбачених абзацом другим частини чотирнадцятої статті 19 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 № 755-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), лише після здійснення передбачених Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 979 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), та Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 17.05.2010 № 336, (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), заходів для встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 15.04.2014 у справі № 21-4а14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Червоний сердолік до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, Державного реєстратора Департаменту державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі, що розглядається, суд першої інстанції встановив, що доказів на підтвердження виконання визначених наведеними Порядком та Положенням заходів для встановлення фактичного місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Інтеройл відповідачем не подано.

Судом апеляційної інстанції, в свою чергу, не встановлено інших обставин та не досліджено будь-яких нових доказів.

Отже, враховуючи те, що підставою для анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість послугувала наявність в Єдиному державному реєстрі запису про його відсутність за вказаним місцезнаходженням, внесеного реєстратором за наслідками проведеної органом доходів і зборів процедури з порушенням зазначених вище нормативних положень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність такого анулювання та необхідність поновлення реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Інтеройл як платника податку на додану вартість.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції скасував постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2013, яка відповідає закону.

Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтеройл задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 у справі № 2а/0470/5809/11 скасувати.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.05.2013 у справі № 2а/0470/5809/11 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.М. Шипуліна

Судді Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк