Постанова

від 30.01.2018 по справі 920/1193/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2018 р. Справа № 920/1193/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А. , суддя Пелипенко Н.М.

секретар судового засідання Кохан Ю.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 14.12.2017)

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства ОПТ ПЛЮС , м. Ромни, Сумська область (вх. №3704 С/3) та апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Аероплан , м. Москва, Російська Федерація (вх. №3826 С/3) на рішення Господарського суду Сумської області від 15.11.2017 у справі № 920/1193/16

за позовом Закритого акціонерного товариства Аероплан , м. Москва, Російська Федерація

до Приватного підприємства ОПТ ПЛЮС , м. Ромни, Сумська область

про стягнення суми компенсації в розмірі 96000,00 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Закрите акціонерне товариство Аероплан , м. Москва, Російська Федерація звернулось до Господарського суду Сумської області із позовом про стягнення з Приватного підприємства ОПТ ПЛЮС , м. Ромни, Сумська область 29000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

17.01.2017 позивачем згідно заяви (вх. № 132к) збільшено розмір позовних вимог. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача на свою користь 64000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав та в доход державного бюджету 6400,00 грн. штрафу за порушення майнових авторських прав.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 09.02.2017 у справі № 920/1193/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2017, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства Аероплан задоволені частково, стягнуто з Приватного підприємства ОПТ ПЛЮС (вул. Горького, 194-А, м. Ромни, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 31488040) на користь Закритого акціонерного товариства Аероплан (АДРЕСА_1, Російська Федерація, 109147, ОДРН 1057746600559) 32000 грн. 00 коп. компенсації, 1600 грн. 00 коп. судового збору, а також стягнуто з Приватного підприємства ОПТ ПЛЮС (вул. Горького, 194-А, м. Ромни, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 31488040) в доход Державного бюджету України (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030101) штраф у розмірі 3200 грн. 00 коп.

23.05.2017 на примусове виконання судового рішення видано відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2017 у справі № 920/1193/16 рішення Господарського суду Сумської області від 09.02.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд. Суд касаційної інстанції вказав на те, що попередні судові інстанції у розгляді справи виходили з наявності у Товариства права на об'єкти інтелектуальної власності (частини аудіовізуального твору, які можуть використовуватися самостійно), на підставі поданих позивачем (Товариством) копій документів (Авторського договору, акта приймання-передачі робіт за цим договором тощо); поза перевіркою та оцінкою попередніх судових інстанцій залишилися в процесі розгляду справи доводи відповідача (Підприємства) стосовно: подання ним доказів того, що він (відповідач) не був стороною у господарській операції, що зафіксована відеозаписом від 08.04.2017, про який ідеться в оскаржуваних судових рішеннях; несправжності використаної як доказ зі справи видаткової накладної від 08.04.2016 № ПП-127288; відсутності на упаковці товару (ящиках), які зафіксовані у відеозапису, зображень персонажів анімаційного телесеріалу Фіксики , так само як і на упаковці кондитерських виробів (цукерок). Відповідні доводи відповідача судами не спростовано, пов'язаних з ними обставин не з'ясовано та в рішеннях зі справи не відображено.

Під час нового розгляду справи позивач звернувся до Господарського суду Сумської області із заявою про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 3073к від 25.10.2017), відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на свою користь 96000,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав та 9600,00 грн. штрафу в дохід державного бюджету за порушення майнових авторських прав.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 25.10.2017 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 3073к від 25.10.2017) прийнято до розгляду.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 15.11.2017 по справі № 920/1193/16 (суддя Резніченко О.Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства ОПТ ПЛЮС на користь Закритого акціонерного товариства Аероплан 16000 грн. 00 коп. компенсації, 1600 грн. 00 коп. судового збору. У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено. Стягнуто з Приватного підприємства ОПТ ПЛЮС в доход Державного бюджету України штраф у розмірі 1600 грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено 20.11.2017.

04.12.2017 відповідач на дане рішення суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Сумської області від 15.11.2017 по справі № 920/1193/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно з доводами відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, судом першої інстанції у вирішенні спору не враховано те, що:

- позивачем не доведена належність йому авторських прав, на захист яких заявлено вимогу про стягнення компенсації;

- факт порушення авторських прав відповідачем є недоведеним, оскільки позивач не підтвердив факт реалізації відповідачем цукерок Фіксіленд 08.04.2016; наданий позивачем відеозапис від 08.04.2016 не підтверджує, що ПП ОПТ ПЛЮС було стороною господарської операції;

- згідно даних бухгалтерського та податкового обліку приватного підприємства ОПТ ПЛЮС , по накладній № ПП-163 03 8 товар отримало ТОВ Компанія Візит Сервіс ;

- при відтворенні відеозапису, що міститься на оптичному диску для лазерних систем зчитування Verbatim CD-R з написом ОПТ ПЛЮС 02.09.2016, встановлено, що на упаковці товару(ящиках), які зафіксовано на відео, відсутні зображення персонажів анімаційного телесеріалу Фіксики . Під час відеофіксації ящики не розпаковувались, детальна фіксація зображень на упаковці цукерок не проводилась. На додатку 1 до позовної заяви від 24.10.2016 як доказ порушення авторських прав відповідачем 02 вересня 2016 року слугує фото №4. На зазначеному фото видно ящики, зображення персонажів анімаційного телесеріалу Фіксики на них відсутні, що знаходиться в ящиках - невідомо;

- відповідачем понесена відповідальність по сплаті штрафу в сумі 1600,00 грн. в доход держави за порушення виключних майнових прав позивача згідно наказу, виданого 23.05.2017 на виконання рішення Господарського суду Харківської області у справі № 920/1193/16, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2017.

Водночас, відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням (вх. № 12487 від 04.12.2017) про призначення судової технічної експертизи документів по справі № 920/1193/16 за позовом ЗАТ Аероплан до ПП ОПТ ПЛЮС про стягнення 96000,00 грн. в якості компенсації за порушення майнових авторських прав стосовно наступних питань:

- чи відповідає давність виконання документів, а саме: авторського договору № 0906 від 01.09.2009, сторонами якого зазначені ЗАО Аероплан та фізична особа ОСОБА_2; акту приймання-передачі результатів робіт від 25.11.2009, який є невід'ємною частиною авторського договору № 0906 від 01.09.2009, з додатком №1; додаткової угоди № 1 від 21.01.2015 до авторського договору № 0906 від 01.09.2009, вказаним в них датах? Якщо ні, то яка давність виконання цих документів?

- яка давність нанесення відбитків печаток в наданих на дослідження документах, а саме: авторському договорі № 0906 від 01.09.2009, сторонами якого зазначені ЗАО Аероплан та фізична особа ОСОБА_2; акті приймання-передачі результатів робіт від 25.11.2009, який є невід'ємною частиною авторського договору № 0906 від 01.09.2009, з додатком №1; додатковій угоді № 1 від 21.01.2015 до авторського договору № 0906 від 01.09.2009?

- чи виготовлені засвідчені копії авторського договору № 0906 від 01.09.2009, сторонами якого зазначені ЗАО Аероплан та фізична особа ОСОБА_2; акту приймання-передачі результатів робіт від 25.11.2009, який є невід'ємною частиною авторського договору № 0906 від 01.09.2009, з додатком №1; додаткової угоди № 1 від 21.01.2015 до авторського договору № 0906 від 01.09.2009 з оригінальних примірників цих же документів, які є предметом даного дослідження?

Проведення судової технічної експертизи документів відповідач просить доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, що знаходиться за адресою: 03057, м. Київ, вул. Смоленська, 6.

Для проведення експертизи відповідач просить зобов'язати позивача надати в судове засідання оригінальні примірники документів, а саме: авторського договору № 0906 від 01.09.2009, сторонами якого зазначені ЗАО Аероплан та фізична особа ОСОБА_2; акту приймання-передачі результатів робіт від 25.11.2009, який є невід'ємною частиною авторського договору № 0906 від 01.09.2009, з додатком №1; додаткової угоди № 1 від 21.01.2015 до авторського договору № 0906 від 01.09.2009.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання відповідач посилається на наявність у нього сумнів у достовірності наданих суду для огляду оригіналів документів, спираючись на відсутність можливості встановлення належності підпису на цих документах ОСОБА_2 та вважаючи, що авторський договір та додатки до нього є підробленими. Крім того, відповідач припускає, що час виготовлення договору та актів може не співпадати із датами, що проставлені в цих документах, а тому допускає, що порушення могло мати місце до складання договору. Саме з цих підстав відповідач заявляв у суді першої інстанції клопотання про призначення експертизи давності виконання згаданих документів, яке на думку, відповідача безпідставно залишене судом без задоволення.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2017 для розгляду справи № 920/1193/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.12.2017 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження. Розгляд справи № 920/1193/16 призначено на 19.12.2017 о 12:30 год. Позивача зобов'язано надати відзив на апеляційну скаргу відповідача з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

Згідно Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.12.2017, у зв'язку з відпусткою судді Істоміної О.А. для розгляду справи № 920/1193/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М., суддя Пушай В.І.

18.12.2017 уповноваженим представником позивача через канцелярію суду надано клопотання (вх. № 13124) про відкладення розгляду справи до вирішення питання про прийняття апеляційної скарги ЗАТ Аероплан на рішення Господарського суду Сумської області від 15.11.2017 по справі № 920/1193/16.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2017 розгляд справи № 920/1193/16 відкладено на 30.01.2018 о 14:00 год.

Позивач (ЗАТ Аероплан ) також не погодився з рішенням Господарського суду Сумської області від 15.11.2017 по справі № 920/1193/16, подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що суд першої інстанції всебічно, об'єктивно та повно дослідив наявні у матеріалах справи докази, а також правильно надав правову кваліфікацію відносинам сторін, однак невірно визначив розмір компенсації за порушення авторських прав, тому просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, за яким: - стягнути з відповідача на користь позивача суму компенсації за порушення авторських прав в розмірі 10 мінімальних заробітних плат (32000,00 грн.), стягнути з відповідача до Державного бюджету України штраф за заявленим позовом у повному обсязі в розмірі 3200,00 грн., а судові витрати покласти на Приватне підприємство ОПТ ПЛЮС .

Апеляційна скарга позивача мотивована помилковим застосуванням судом першої інстанції положень пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні І положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-УІІІ для визначення розміру компенсації за порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності, оскільки приписи цього Закону жодним чином не поширюються на правовідносини, що виникли між сторонами, та не можуть бути застосовані для визначення розміру компенсації за порушення авторських прав. Позивач зазначає, що вказаною нормою визначається, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат, тобто у вказаній нормі мова йде виключно про виплати, які виникають з трудових та/або договірних правовідносин. Натомість між відповідачем та позивачем наявні недоговірні правовідносини, які стосуються порушення майнових авторських прав останнього.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства Аероплан , м. Москва, Російська Федерація (вх. №3826 С/3) на рішення Господарського суду Сумської області від 15.11.2017 у справі № 920/1193/16. Встановлено відповідачу строк до 03.01.2018 для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу позивача (вх. № 68 від 04.01.2018), в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції має бути скасоване повністю з підстав, заявлених стороною відповідача, а не з підстав, на які посилається позивач в своїй апеляційній скарзі. Відповідач вказує на те, що виплата компенсації, передбаченої положенням пункту г частини другої статті 52 Закону України Про авторське право і суміжні права підпадає під ознаки інших виплат , про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-УІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні згаданої компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав. При визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 N 1774-УІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1600 грн. За вказаних обставин, відповідач просить апеляційну скаргу позивача на рішення Господарського суду Сумської області від 15.11.2017 по справі № 920/1193/16 залишити без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 призначено справу № 920/1193/16 за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства Аероплан , м. Москва, Російська Федерація (вх. №3826 С/3) на рішення Господарського суду Сумської області від 15.11.2017 до розгляду на 30.01.2018 о 14:00 год.

Позивач надав письмові пояснення (вх. № 1008 від 29.01.2018) стосовно авторських прав позивача та наданого відповідачем клопотання про проведення судової технічної експертизи, в яких заявляє про належність йому авторських прав на малюнки персонажів анімаційного фільму Фіксики , оскільки ані презумпція авторства ОСОБА_2, ані дійсність Авторського договору № А0906 від 01,09.2009 не спростовані у встановленому чинним законодавством порядку. Більш того, про авторські права ЗАТ Аероплан та безумовно актуальність анімаційного фільму Фіксики свідчить велика кількість ліцензійних кондитерських виробів, фотокопії примірників обгорток яких додають до пояснень. На всіх ліцензійних кондитерських виробах із зображенням персонажів анімаційного фільму Фіксики , незалежно від часу та місця їх виготовлення та введення у цивільний обіг, зазначається інформація, яка ідентифікує Позивача як правовласника: Виготовлено за ліцензією ЗАТ Аероплан . Усі права захищені. © ЗАТ Аероплан 2005 - 2016 . На виконання вимог Постанови Вищого господарського суду України від 05.09.2017 при повторному розгляді справи Господарським судом Сумської області представниками позивача було надано для огляду оригінал Авторського договору № А0906 від 01.09.2009 та додатків до нього. 25.10.2017 у судовому засіданні судом першої інстанції були оглянути оригінали вищевказаних документів та встановлена візуальна тотожність оригіналів копіям долучених до матеріалів справи, про що винесена відповідна ухвала. За таких обставин, позивач вважає доводи відповідача необґрунтованими, а припущення останнього щодо невідповідності оригіналів Авторського договору №А0906 від 01.09.2009 та додатків до нього копіям долученим до матеріалів справ, не підкріпленими жодними доказами.

Позивач також заперечує проти призначення у справі судово-технічної експертизи за клопотанням відповідача, посилаючись на її недоцільність, оскільки відповідач не може поставити під сумнів справжність підписів сторін та відтиску печатки на авторському договорі, факт їх волевиявлення і, як наслідок, наявність у позивача авторських прав. Відповідачем не надано жодних доказів неправомірності використання вказаних у позовній заяві творів образотворчого мистецтва та не спростовано презумпцію винного завдання шкоди.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VІІІ, прийнятого 03.10.2017 та введеного в дію 15.12.2017, до Господарського процесуального кодексу України внесено зміни.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно Протоколів автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.01.2018, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Пушая В.І. для розгляду справи № 920/1193/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А., суддя Пелипенко Н.М.

До початку розгляду справи по суті колегія суддів у відповідності до статті 207 Господарського процесуального кодексу України розглянула клопотання відповідача про призначення судової технічної експертизи документів по справі № 920/1193/16 (вх. № 12487 від 04.12.2017) та дійшла висновку, що відмову в його задоволенні.

Так, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є суперечливими.

Однак питання, які запропоновані відповідачем на вирішення експерта, не потребують спеціальних знань, а наявні у матеріалах справи докази є достатніми для встановлення фактів, що стосуються заявлених позовних вимог, входять до предмета доказування у справі та підлягають дослідженню судом. Доводи скаржника (відповідача) ґрунтуються на припущеннях, а призначення експертизи давності виконання згаданих у клопотанні документів є недоцільним і має наслідком затягування розгляду справи.

Згідно статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції оскаржується одночасно обома сторонами у справі та за раніше поданою скаргою відповідача не переглянуто в апеляційному порядку, тому апеляційні скарги позивача та відповідача підлягають спільному розгляду, що сприятиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, не ускладнить вирішення спору та дасть можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Представник відповідача в судове засідання 30.01.2018 не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника відповідача - ОСОБА_3, повідомленням про вручення відповідачу копії ухвали від 19.12.2017 про відкладення розгляду справи за апеляційною скаргою ПП ОПТ ПЛЮС та повідомленням про вручення відповідачу копії ухвали від 23.01.2018 про призначення справи до розгляду за апеляційною скаргою ЗАТ Аероплан .

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням частини першої та пункту 1 частини третьої статті 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи, явка у судове засідання 30.01.2018 не визнавалася обов'язковою, клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило, а в матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи апеляційних скарг та письмових пояснень сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг сторін, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, котрі стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційних скаргах та своїх запереченнях, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Позивач наполягає на порушенні його майнового авторського права відповідачем, що стало підставою для звернення до суду за їх захистом.

Предметом даного судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача 96000,00 грн. компенсації за порушення авторських прав та стягнення з відповідача в доход державного бюджету штрафу в розмірі 9600,00 грн.

Розглядаючи даний спір та застосовуючи норми матеріального і процесуального права судом першої інстанції встановлено як наявність авторських прав позивача, так і факт порушення авторських прав позивача відповідачем.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 01.09.2009 між Закритим акціонерним товариством Аероплан (замовник) та громадянином ОСОБА_2 (виконавець) укладено Авторський договір №А0906 від 01 вересня 2009 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується виконати роботи щодо розробки образів персонажів фільму, створенню ескізів та фонів для фільму, і передати результати робіт позивачу за актом приймання - передач. Одночасно з переданням результатів роботи виконавець зобов'язується передати позивачу виключні права на них, у тому числі для створення фільму.

Пунктом 1.2. Авторського договору у редакції додаткової угоди від 21.01.2015 передбачено, що права (право) - це виключне право на відповідний результат робіт виконавця по цьому договору, що передається замовнику в межах виконання цього договору, як на результат інтелектуальної діяльності. Зміст виключного права в кожному випадку визначається у відповідності до норм Цивільного кодексу РФ, в тому числі статтями 1229 та 1270 цього кодексу.

У відповідності до пункту 2.1. Авторського договору, строк передачі виключних прав складає весь строк дії авторського права, починаючи з дати підписання ОСОБА_3 приймання-передачі результатів роботи.

Згідно з актом від 25 листопада 2009 року приймання-передачі результатів робіт за Авторським договором №А0906 від 01 вересня 2009 року, робота виконавця по розробці образів персонажів фільму, створенню ескізів та фонів для фільму виконана у повному обсязі та виключні майнові авторські права передані замовнику. Зображення образів персонажів фільму містяться у Додатку №1 до ОСОБА_3.

Відповідно до пункту 8.10. Авторського договору у редакції додаткової угоди від 21.01.2015, сторони згодні та визнають, що передачею результатів робіт по цьому договору шляхом підписання передбаченого пунктом 2.2. договору ОСОБА_3 прийому-передачі результатів робіт, виконавець здійснює відчуження прав на користь замовника.

Відповідно до положення пункту 2 частини першої статті 1 Закону України Про міжнародне приватне право іноземним елементом є ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце за території іноземної держави.

Статтею 4 Закону України Про міжнародне приватне право передбачено, що право, яке підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно із колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Згідно з положеннями статті 37 Закону України Про міжнародне приватне право до правовідносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності застосовується право держави, у якій вимагається захист цих прав.

Відповідно до статті 1 Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів 1971 року країни, до яких застосовується Конвенція, утворюють Союз для охорони прав авторів на їх літературні та художні твори. Україна є учасницею Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів 1971 року з 25 жовтня 1995 року, а Російська Федерація є учасницею цієї ж Конвенції з 13 березня 1995 року.

Стаття 5 вказаної Конвенції встановлює, що відносно творів, з яких авторам надається охорона на підставі цієї Конвенції, автори користуються в країнах Союзу, крім країни походження твору, правами, які надаються нині або будуть надані в подальшому відповідними законами цих країн своїм громадянам, а також правами, особливо наданими цією Конвенцією, користування цими правами і здійснення їх не пов'язані з виконанням будь-яких формальностей; отже користування і здійснення не залежать від існування охорони в країні походження твору. Отже, крім установлених цією Конвенцією положень, обсяг охорони, рівно як і засоби захисту, забезпечують автору охорону його прав, регулюються виключно законодавством країни, в якій виникає потреба в ній.

Таким чином, вищезазначене дає позивачу право вимагати захисту порушених прав інтелектуальної власності у порядку, передбаченому законодавством України, застосовуючи норми матеріального і процесуального права України.

Статтею 2 Закону України Про авторське право і суміжні права унормовано, що законодавство України про авторське право і суміжні права базується на Конституції України і складається з відповідних норм Цивільного кодексу України, цього Закону, законів України Про кінематографію , Про телебачення і радіомовлення , Про видавничу справу , Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм та інших законів України, що охороняють особисті немайнові права та майнові права суб'єктів авторського права і суміжних прав.

Згідно приписів статті 8 Закону України Про авторське право і суміжні права , об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори.

Статтею 1 Закону України Про авторське право і суміжні права визначено, що аудіовізуальний твір - твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.

Статтею 9 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.

Отже, назва твору, фрази, словосполучення та інші частини твору, які можуть використовуватися самостійно, підлягають охороні як об'єкт авторського права тільки у тому випадку, коли вони є результатом творчої діяльності автора і є оригінальними.

Елементами літературного художнього твору, які охороняються авторським правом, є елементи його форми: внутрішньої (композиція твору, його структура, художні образи); зовнішньої (мова, словарний склад, стиль мовлення тощо).

Твір складається із багатьох елементів, як юридично байдужих (які не охороняються авторським правом), так і юридично значущих (на які поширюється авторсько-правова охорона).

Аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал Фіксіки є об'єктом авторського права. Назва твору, образи персонажів твору - анімаційного телесеріалу Фіксики , а саме Папус , Мася , Сімка та Нолік є персонажами, можуть бути використані самостійно, є найбільш впізнаними елементами твору для широкої публіки, тому є юридично значущими, розглядаються судом як твір та отримують таку ж правову охорону.

Згідно зі статтею 6 Закону України Про авторське право і суміжні права іноземці та особи без громадянства, відповідно до міжнародних договорів чи на основі принципу взаємності, мають однакові з особами України права, передбачені цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про авторське право і суміжні права автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.

За приписами статті 11 Закону України Про авторське право і суміжні права первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Стаття 435 Цивільного кодексу України передбачає, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Згідно зі статтею 7 Закону України Про авторське право та суміжні права суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Статтею 31 Закону України Про авторське право та суміжні права визначено, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором.

Колегія суддів апеляційної інстанції враховує, що у розгляді справ про захист авторських прав потрібно виходити з того, що, поки не доведено інше, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору. Водночас, інші докази, пов'язані з авторством твору, досліджуються лише в разі якщо авторство даної особи на твір оспорюється або заперечується.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами.

Відповідно до положень статті 74 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування (пункт 3 статті 75 ГПК України).

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 77, 78 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

На підтвердження факту набуття позивачем виключних прав на образи персонажів аудіовізуального твору Фіксики останній подав для долучення до матеріалів справи копії Авторського договору № 0906 від 01.09.2009, акту прийому-передачі результатів робіт від 25.11.2009 по Авторському договору № 0906 від 01.09.2009, додатку № 1 до акту прийому-передачі результатів робіт по Авторському договору № 0906 від 01.09.2009, додаткової угоди від 21.01.2015 до Авторського договору № 0906 від 01.09.2009.

Судом першої інстанції у судовому засіданні 25.10.2017 були візуально оглянуті оригінали Авторського договору № А0906 від 01 вересня 2009 року, акту прийому-передачі результатів робіт від 25.11.2009 по Авторському договору № 0906 від 01.09.2009, додатку № 1 до акту прийому-передачі результатів робіт по Авторському договору № 0906 від 01.09.2009, додаткової угоди від 21.01.2015 до Авторського договору № 0906 від 01.09.2009.

За результатами огляду вказаних документів судом першої інстанції було встановлено:

- тотожність наданих оригіналів наявним у справі копіям;

- наявність підписів сторін та печатки Закритого акціонерного товариства Аероплан на Авторському договорі № А0906 від 01 вересня 2009 року, акті прийому-передачі результатів робіт від 25.11.2009 по Авторському договору № 0906 від 01.09.2009, додатку № 1 до акту прийому-передачі результатів робіт по Авторському договору № 0906 від 01.09.2009 та додатковій угоді від 21.01.2015 до Авторського договору № 0906 від 01.09.2009.

Відповідно до вимог статей 31-33 Закону України Про авторське право і суміжні права авторський договір може укладатися у простій письмовій формі. Договір, як двосторонній правочин, вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Він вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частини перша, друга статті 207 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доводи відповідача про розбіжність між копіями, які знаходяться в матеріалах справи та документами, наданими представником позивача в якості оригінальних примірників, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки відповідач не вказав яким чином відповідне свідчить про відсутність у позивача авторських прав, на які останній посилається в обґрунтування позову.

За встановленого вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано з урахуванням приписів статей 32, 34, 36 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) прийнято додані в обґрунтування позову Авторський договір № А0906 від 01 вересня 2009 року, акт прийому-передачі результатів робіт від 25.11.2009 по авторському договору № 0906 від 01.09.2009, додаток № 1 до акту прийому-передачі результатів робіт по авторському договору № 0906 від 01.09.2009, додаткову угоду від 21.01.2015 до авторського договору № 0906 від 01.09.2009 в якості належних та допустимих доказів у справі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України Про авторське право і суміжні права особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів: латинська літера c , обведена колом, - (зображення знака не наводиться); ім'я особи, яка має авторське право; рік першої публікації твору. Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.

Позивач обґрунтовано посилається на те, що про авторські права ЗАТ Аероплан та актуальність анімаційного фільму Фіксики свідчить велика кількість ліцензійних кондитерських виробів, на всіх ліцензійних кондитерських виробах із зображенням персонажів анімаційного фільму Фіксики , зазначається інформація, яка ідентифікує Позивача як правовласника: Виготовлено за ліцензією ЗАТ Аероплан . Усі права захищені. © ЗАТ Аероплан 2005-2016 .

Згідно зі статтею 3 Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року, яка набула чинності для України 17.01.1994, будь-яка Договірна Держава, за внутрішнім законодавством якої неодмінною умовою охорони авторського права є дотримання формальностей, як-от: депонування примірників, реєстрація, застереження про збереження авторського права, нотаріальні посвідчення, сплата зборів, виготовлення або випуск у світ примірників твору на території цієї Держави, - має вважати ці вимоги виконаними щодо всіх творів, які охороняються на підставі цієї Конвенції, і які вперше випущені в світ поза територією цієї Держави і автори яких не є її громадянами, якщо, починаючи з першого випуску в світ цих творів, усі їхні примірники, випущені з дозволу автора або будь-якого іншого власника його прав, носитимуть знак С із зазначенням імені власника авторського права і року першого видання, цей знак, ім`я і рік випуску мають бути розташовані таким чином і на такому місці, які б ясно показували, що авторське право зберігається.

У справі міститься диск з оригінальними серіями анімаційного серіалу Фіксики , серійний номер АА 1211288, на якому є відповідний знак охорони авторського права. Крім того, цей знак міститься на долучених до матеріалів справи етикетках кондитерських виробів із зображенням персонажів анімаційного фільму Фіксики , що виготовлені за ліцензією ЗАТ Аероплан (а.с. 76, том 1, а.с. 81-82 том 2).

Жодних обґрунтованих заперечень щодо факту набуття позивачем виключних прав на образи персонажів аудіовізуального твору Фіксики відповідач не надав.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача щодо недоведеності авторських прав позивача, є безпідставними, а тому колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються.

Щодо порушення авторських прав позивача відповідачем колегія суддів зазначає наступне.

Згідно умов авторського договору та наявних у справі доказів, позивачу належать виключні майнові авторські права на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал Фіксики та на його складові частини, в тому числі і на зображення образів персонажів твору - анімаційного телесеріалу Фіксіки , а саме Папус , Мася , Сімка та Нолік , а отже, і наявність права захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до суду із позовом про стягнення компенсації за їх порушення.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення зазначеної компенсації позивач послався на те, що 8 квітня 2016 року на оптовому складі, що знаходиться в місті Ромни Сумської області було зафіксовано факт розповсюдження (реалізації, продажу) наступного товару: кондитерських виробів (цукерки Фіксіленд ), на лицьовій стороні яких незаконно (без дозволу ЗАТ Аероплан ) використано оригінальну назву, словесно-зображувальний елемент Тидищ та зображення чотирьох персонажів (Папус, Мася, Нолік та Сімка) з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу Фіксики вагою 3 кг 15г; кондитерських виробів (цукерки Фіксіленд шоу-бокс), на лицьовій стороні яких незаконно (без дозволу ЗАТ Аероплан ) використано оригінальну назву та зображення чотирьох персонажів (Папус, Мася, Нолік та Сімка) з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу Фіксіки вагою 1кг 35г/30шт. Також, 2 вересня 2016 року повторно на оптовому складі було зафіксовано факт розповсюдження цукерок Фіксіленд , на лицьовій стороні яких незаконно (без дозволу ЗАТ Аероплан ) використано оригінальну назву, зображення чотирьох персонажів (Папус, Мася, Сімка та Нолік) та словесно-зображувальний елемент Тидищ з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу Фіксіки вагою 2кг 70г, у кількості 60 штук.

Таким чином, позивач вважає, що своїми неправомірними діями відповідач шляхом розповсюдження (реалізації, продажу) на оптовому складі контрафактної продукції з зображенням персонажів аудіовізуального твору - анімаційного телесеріалу Фіксіки : Папус , Мася , Нолік та Сімка порушив виключні майнові права позивача на об'єкти інтелектуальної власності, на частини аудіовізуального твору, які можуть використовуватися самостійно. При цьому, розмір компенсації позивач обґрунтував кількістю зафіксованих фактів продажу товару.

Відповідач, заперечуючи проти вимог позивача, при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції вказав, що документи купівлі-продажу цукерок, які зафіксовані відеозаписом від 08.04.2017 свідчать про те, що ПП ОПТ ПЛЮС не був стороною цієї господарської операції. ПП ОПТ ПЛЮС не здійснює роздрібну торгівлю, тому не могло видати видаткову накладну № ПП-127288 від 08.04.2016, де отримувачем товару значиться кінцевий споживач. 02.09.2016 згідно даних бухгалтерського та податкового обліку приватного підприємства ОПТ ПЛЮС по накладній № ПП-163038 товар отримало товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Візит Сервіс , скарг і претензій щодо якості товару від останнього не надходило. На відеозаписі від 02.09.2016 демонструється пакувальний ящик, на якому відсутні зображення персонажів анімаційного телесеріалу Фіксики . Під час відео фіксації ящик не розпаковувався, фіксація зображень на упаковці товару, який знаходився в ящику, не проводилась. На думку відповідача суд першої інстанції не дав цим аргументам належної правової оцінки.

ОСОБА_2, відповідно до статті 1 Закону України Про авторське право і суміжні права виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором.

Згідно зі статтею 426 Цивільного кодексу України, способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом. Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Відповідно до статті 440 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Згідно зі статтею 441 Цивільного кодексу України, використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом (стаття 443 Цивільного кодексу України).

Статтею 15 Закону України Про авторське право і суміжні права визначено, що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) зокрема належить виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що особа, яка розповсюджує примірники і в яких відображено об'єкти авторського права та/або суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення законодавства про авторське право і суміжні права і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договором з третіми особами. Водночас, відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України Про авторське право і суміжні права при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами.

В процесі розгляду даної справи судом першої інстанції здійснено дослідження наданих письмових та речових доказів, в тому числі здійснено огляд оригіналів доказів на які посилається позивачем в обґрунтування позовних вимог, досліджено оптичні диски для лазерних систем зчитування Verbatim CD-R з відеозаписами реалізації товару 08.04.2016 та 02.09.2016, що підтверджується протоколом судового засідання від 25.10.2017.

В дотримання процесуальних норм суд першої інстанції також було досліджено долучену до матеріалів справи етикетку цукерки з написом цукерки Фіксіленд з зображенням персонажів анімаційного телесеріалу Фіксики , а саме Папус , Мася , Сімка та Нолік (том 1 аркуш справи 75), досліджено фотокопії продукції - цукерок з написом цукерки Фіксіленд з зображенням персонажів анімаційного телесеріалу Фіксики , а саме Папус , Мася , Сімка та Нолік у коробці з написом Ромни кондитер (том 1 аркуші справи 71-74), що знайшло своє відображення в мотивувальній частині рішення.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції та підтверджується в ході апеляційного розгляду справи, зокрема, в межах доводів апеляційної скарги відповідача, факт реалізації (продажу) товару (кондитерських виробів цукерки Фіксіленд з зображеннями образів персонажів твору - анімаційного телесеріалу Фіксики : Папус , Мася , Сімка та Нолік ), виключні майнові права на які належать позивачу, підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:

- видатковою накладною № ПП - 127288 від 08.04.2016 на загальну суму 287 грн. 99 коп., в якій вказано найменування відповідача (постачальника), код ЄДРПОУ та печатка ПП ОПТ Плюс для накладних, назва цукерок, що реалізуються Фіксіленд ;

- видатковою накладною № ПП - 163038 від 02.09.2016 на загальну суму 200 грн. 96 коп., в якій вказано найменування відповідача (постачальника), код ЄДРПОУ та печатка ПП ОПТ Плюс для накладних, назва цукерок, що реалізуються Фіксіленд ;

- рахунком-фактурою № ПП-000108 від 02.09.2016, в якому вказано найменування відповідача (постачальника), код ЄДРПОУ та печатка ПП ОПТ Плюс для накладних, назва цукерок, що реалізуються Фіксіленд ;

- квитанцією до прибуткового касового ордера від 02.09.2016 № 303760 ПП Опт плюс з відміткою оплачено ;

- свідоцтвом якості до ТТН № КФ3968 від 18.07.2016, в якому вказано придбаний у ТОВ Роменський завод продовольчих товарів товар, цукерки глазуровані Фіксіленд (п. 26), отримувач ПП ОПТ ПЛЮС ;

- фотокопіями придбаного товару.

Процес купівлі-продажу товарів 8 квітня та 2 вересня 2016 року, отримання видаткових накладних, відповідність та наявність на товарах зображень персонажів анімаційного фільму Фіксики зафіксовано за допомогою відеозйомки (оптичні диски для лазерних систем зчитування Verbatim CD-R з написом з відеозаписом реалізації товару 08.04.2016, 02.09.2016).

Дослідженням відеозапису купівлі продукції 08.04.2016 судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що отримання накладної № ПП - 127288 від 08.04.2016 на загальну суму 287 грн. 99 коп., оплата товару у вікно з найменуванням ПП Опт - плюс час роботи 8:30-17:30; обідня перерва 12:30-13:30 , будівля з вивіскою Опт плюс, ви завжди в плюсі , а також передача за накладною цукерок у коробках (образи персонажів твору - анімаційного телесеріалу Фіксики , а саме Папус , Мася , Сімка та Нолік вбачаються на коробці придбаних цукерок та на обгортках придбаних цукерок в коробці з написом Ромни кондитер ; з відеозапису купівлі продукції 02.09.2016 вбачається будівля з вивіскою Опт плюс, ви завжди в плюсі , отримання свідоцтва якості до ТТН № КФ3968 від 18.07.2016, в якому вказано придбаний у ТОВ Роменський завод продовольчих товарів товар, цукерки глазуровані Фіксіленд (п. 26), отримувач ПП ОПТ ПЛЮС , оплата товару у вікно з найменуванням ПП Опт - плюс час роботи 8:30-17:30; обідня перерва 12:30-13:30 , отримання видаткової накладної № ПП - 163038 від 02.09.2016 на загальну суму 200 грн. 96 коп., в якій вказано найменування відповідача (постачальника), код ЄДРПОУ та печатка ПП ОПТ Плюс для накладних, назва цукерок, що реалізуються Фіксіленд , отримання рахунку - фактури № ПП-000108 від 02.09.2016, в якому вказано найменування відповідача (постачальника), код ЄДРПОУ та печатка ПП ОПТ Плюс для накладних, назва цукерок, що реалізуються Фіксіленд , отримання квитанції до прибуткового касового ордера від 02.09.2016 № 303760 ПП Опт плюс з відміткою оплачено , передача продукції у коробках з написом Ромни кондитер з цукерками на етикетці яких зображено образи персонажів твору - анімаційного телесеріалу Фіксики , а саме Папус , Мася , Сімка та Нолік .

На підставі повного та всебічного дослідження вказаних обставин спору та наявних у справі доказів у їх сукупності судом першої інстанції, колегія суддів відхиляє безпідставні заперечення відповідача щодо недоведеності позивачем факту продажу саме відповідачем цукерок Фіксіленд з зображеннями образів персонажів твору - анімаційного телесеріалу Фіксики , а саме Папус , Мася , Сімка та Нолік , оскільки ці твердження скаржника спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Вказаним у повній мірі підтверджується обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що відповідачем фактично здійснювалось розповсюдження товару із використанням самостійних частин - образів персонажів аудіовізуального твору анімаційного телесеріалу Фіксики , які отримують правову охорону нарівні з твором.

Факт відсутності у відповідача правової підстави на використання твору та його окремих частин, зокрема образів персонажів, останнім не спростовано, а тому цей факт суд першої інстанції обґрунтовано визнав встановленим.

Отже, встановлений судом першої інстанції факт порушення відповідачем майнових прав суб'єкта авторського права (позивача) шляхом вчинення дій, які визнаються порушенням авторського права, підтвердився і в ході апеляційного розгляду справи.

Відповідно до статті 1 Всесвітньої конвенції про авторське право 1952 року, яка набула чинності для України 17.01.1994, кожна Договірна Держава зобов'язується вжити всіх заходів, необхідних для забезпечення достатньої і ефективної охорони прав авторів і всіх інших власників авторських прав на літературні, наукові і художні твори, як-от: твори письмові, музикальні, драматичні та кінематографічні, твори живопису, графіки та скульптури.

Підпунктом а частини першої статті 50 Закону України Про авторське право та суміжні права визначено, що порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для захисту таких прав, в тому числі судового, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені статтями 14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені статтями 15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21 - 25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Частиною першою статті 52 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.

Згідно статті 431 Цивільного кодексу України порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 432 Цивільного кодексу України суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до пункту г частини першої статті 52 Закону України Про авторське право і суміжні права при порушеннях будь-якою особою, зокрема, авторського права, передбаченого статтею 50 закону, суб'єкти авторського права мають право подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права, або виплату компенсацій.

Пунктом г частини другої статті 52 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом г частини другої статті 52 Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно з правовою позицією, викладеною у п. 42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 „Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав при вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені в судовому рішенні.

Колегія суддів враховує, що розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. Відсутність вини порушника не звільняє його від обов'язку припинити порушення права інтелектуальної власності, а так само не виключає застосування щодо нього заходів, спрямованих на захист таких прав. У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права, не є достатнім загальне посилання суду на неправомірне використання твору відповідачем, тому мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання об'єкта такого права.

Встановлені фактичні обставини справи свідчать про вчинення відповідачем одного триваючого порушення прав позивача на образи персонажів аудіовізуального твору анімаційного телесеріалу Фіксики , які отримують правову охорону нарівні з твором (реалізація кондитерських виробів цукерок Фіксіленд з зображеннями образів персонажів твору - анімаційного телесеріалу Фіксики , а саме Папус , Мася , Сімка та Нолік ). При цьому, кількість фіксацій єдиного триваючого порушення позивачем не впливає на кількість порушень відповідачем, яке залишається єдиним триваючим порушенням для нього; у період між здійсненням фіксацій факту порушення (придбанням товарів 08.04.2016 та 02.09.2016) позивач не звертався до відповідача з попередженням (претензією) про припинення порушення його прав.

Відповідач є особою, яка здійснила виключно розповсюдження (продаж) товару, виробленого іншою особою, а тому таке порушення є похідним, пов'язаним з можливою необізнаністю відповідача про правовий статус такого товару, а отже суд вважає, що у відповідача не було заінтересованості саме в порушенні прав позивача та відсутній умисний характер дій шляхом розповсюдження спірного товару, спрямованих саме на обман споживачів.

Виходячи з засад справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, з огляду на розмір заявлених позовних вимог і встановленого законом мінімального розміру компенсаційних заходів, спрямованих на захист майнових прав суб'єктів авторського права, за наявності встановленого порушення, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким повністю погоджується колегія суддів про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації в розмірі 10 мінімальних заробітних плат за неправомірне використання самостійних частин твору - анімаційного телесеріалу Фіксики , які отримують правову охорону нарівні з твором.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України Про авторське право і суміжні права суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

Оскільки при розгляді даної справи підтвердився факт порушення відповідачем виключних майнових прав позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для накладення на відповідача штрафу.

Наведені відповідачем доводи про необхідність скасування рішення у повному обсязі колегія суддів відхиляє з огляду на те, що всі зазначені аргументи відповідача були ретельно досліджені судом першої інстанції та додатково перевірені на предмет їх обґрунтованості судом апеляційної інстанції в процесі апеляційного розгляду справи.

Втім, ухвалюючи рішення у даній справі суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача компенсації лише в розмірі 16000,00 грн. та 1600,00 грн. штрафу до Державного бюджету України.

Даний висновок суду першої інстанції мотивовано тим, що згідно пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.

За вказаного, суд першої інстанції визначився, що мінімальна заробітна плата, яка на момент прийняття рішення становить 3200,00 грн., не може бути застосована, як розрахункова велична для визначення розміру компенсації за порушення авторських прав, а тому застосував її в розмірі 1600,00 грн., стягнувши з відповідача на користь позивача 16000,00 грн. компенсації та поклавши на відповідача штраф у розмірі 1600,00 грн., який підлягає стягненню до Державного бюджету України.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині визначення сум компенсації та штрафу позивач у своїй апеляційній скарзі просить суд апеляційної інстанції переглянути рішення в цій частині, оскільки вважає, що неправильне застосування судом норм матеріального права, які в даному випадку не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, призвело до невірного визначення розміру компенсації за порушення авторських прав та розміру штрафу, що підлягає стягненню до Державного бюджету України. Відповідно до статті 8 Закону України Про державний бюджет України на 2017 рік встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 3200,00 грн.

Колегія суддів приймає викладені в апеляційній скарзі позивача аргументи, оскільки положення пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні І положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-УІІІ не поширюються на правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі, а тому не можуть бути застосовані для визначення розміру компенсації за порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-УІІІ приведено поняття мінімальної заробітної плати у відповідність до європейської практики та міжнародних норм, зокрема шляхом:

- запровадження нової методології визначення мінімальної заробітної плати (як нижньої межі оплати праці, що гарантується державою);

- встановлення мінімального посадового окладу у розмірі, не меншому від прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року;

- незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при побудові схем посадових окладів, визначенні плати за надання адміністративних послуг, судового збору, суми податків тощо.

Таким чином, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат, якими компенсація за порушення майнових авторських прав не являється. А тому за заявленим позовом у даній справі підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 32000,00 грн. компенсації.

Частиною першою статті 277 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 277 ГПК України).

З урахуванням вищевказаного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства Аероплан , м. Москва, Російська Федерація підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Сумської області в частині відмови в позові про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації за порушення авторських прав в сумі 16000,00 грн. та суми штрафу в розмірі 1600,00 грн. до державного бюджету прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому наявні підстави для його скасування в означеній частині з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції приймає до уваги те, що відповідно до статі 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Як вбачається з матеріалів даної справи № 920/1193/16, рішенням Господарського суду Сумської області від 09.02.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2017, позовні вимоги Закритого акціонерного товариства Аероплан задоволені частково, стягнуто з Приватного підприємства ОПТ ПЛЮС на користь ЗАТ Аероплан 32000,00 грн. компенсації та 1600,00 грн., а також стягнуто з Приватного підприємства ОПТ ПЛЮС в Доход державного бюджету України (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м.Суми), 22030101) штраф у розмірі 3200,00 грн.

23.05.2017 на примусове виконання судового рішення видано відповідні накази, зокрема наказ про примусове виконання рішення суду, яким стягнуто з Приватного підприємства ОПТ ПЛЮС (вул. Горького, 194-А, м. Ромни, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 31488040) в Доход державного бюджету України (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м.Суми), 22030101) штраф у розмірі 3200 грн. 00 коп. (том 1 аркуш справи 204).

Супровідним листом вказаний наказ направлений для виконання до Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (том 1 аркуш справи 203).

02.06.2017 старшим державним виконавцем вказаного вище відділу ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження ВП № 54053167 на підставі наказу № 920/1193/16 виданого Господарським судом Сумської області про стягнення штрафу в розмірі 1600,00 грн. з ПП ОПТ ПЛЮС на користь держави (том 1 аркуш справи 242).

29.06.2017 старшим державним виконавцем вказаного вище відділу ОСОБА_4 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 54053167, у зв'язку зі стягненням з ПП ОПТ ПЛЮС штрафу за наказом суду від 23.05.2017 № 920/1193/16 на користь державного бюджету в сумі 1600,00 грн. (том 1 аркуші справи 240).

Поряд з цим, постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2017 у справі № 920/1193/16 рішення господарського суду Сумської області від 09.02.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Поворот виконання рішення в порядку, визначеному статтею 122 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), не здійснювався.

Згідно положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність.

Приймаючи до уваги наявність належних доказів часткового виконання рішення у справі № 920/1193/16 відносно стягнення з відповідача штрафу в доход Державного бюджету України в сумі 1600,00 грн., з метою недопущення подвійного стягнення вказаної суми з відповідача, керуючись завданням господарського судочинства, колегія суддів дійшла висновку, що прийняте при новому розгляді справи в апеляційній інстанції рішення в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 1600,00 грн. до Державного бюджету України не підлягає виконанню.

Керуючись статтями 129, 232, 269, 270, 273, пунктом 2 частини першої статті 275, пунктом 4 частини першої статті 277, статтями 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства ОПТ ПЛЮС , м. Ромни, Сумська область залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Аероплан , м. Москва, Російська Федерація задовольнити.

Рішення Господарського суду Сумської області від 15.11.2017 у справі № 920/1193/16 в частині відмови в позові про стягнення з відповідача на користь позивача суми компенсації в розмірі 16000,00 грн., штрафу в доход Державного бюджету України в розмірі 1600,00 грн. - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства ОПТ ПЛЮС (вул. Горького, буд. 194-А, м. Ромни, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 31488040) на користь Закритого акціонерного товариства Аероплан (АДРЕСА_1, Російська Федерація, 109147, ОДРН 1057746600559) суму компенсації в розмірі 16000,00 грн.

Стягнути з Приватного підприємства ОПТ ПЛЮС (вул. Горького, буд. 194-А, м. Ромни, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 31488040) на користь Закритого акціонерного товариства Аероплан (АДРЕСА_1, Російська Федерація, 109147, ОДРН 1057746600559) судовий збір в розмірі 1760,00 грн. за подачу апеляційної скарги.

Стягнути з Приватного підприємства ОПТ ПЛЮС (вул. Горького, буд. 194-А, м. Ромни, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 31488040) в доход Державного бюджету України 1600,00 грн. штрафу.

В іншій частині рішення Господарського суду Сумської області від 15.11.2017 у справі № 920/1193/16 залишити без змін.

На виконання даної постанови доручити Господарському суду Сумської області видати відповідні накази про стягнення з відповідача на користь позивача суми компенсації в розмірі 16000,00 грн. та 1760,00 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 05.02.18

Головуючий суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.

Суддя Пелипенко Н.М.