Ухвала

від 12.02.2018 по справі 140/2371/15-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

12 лютого 2018 р.

м. Київ

провадження № 51-3472 ск 18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду ускладі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 17 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 06 грудня 2017 року.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

ВирокомНемирівського районного суду Вінницької області від 17 березня 2017 року

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Балківці Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5років з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_5 , судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 06 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково та змінено вирок суду першої інстанції. Виключено з мотивувальної частини вироку обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 тяжкі наслідки, завдані злочином. Стягнуто в рівних долях з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати в сумі 5120,64 грн. Вирок в частині стягнення солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» на користь ОСОБА_6 18762грн матеріальної шкоди, стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 50000 грн моральної шкоди, на користь ОСОБА_7 5000 грн моральної шкоди та стягнення солідарно з ОСОБА_4 і ТДВ «Денисівка» на користь ОСОБА_8 3194 грн матеріальної та 50000 грн моральної шкоди скасовано та направлено кримінальне провадження у цій частині до того ж суду для призначення нового розгляду в порядку цивільного судочинства. В решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину за наступних обставин .

Так, ОСОБА_4 , перебуваючи з 1981 року на посаді водія автобуса ТДВ «Денисівка», яке розташоване в м. Чернівці по вул. Моріса Тореза, 64б, під час експлуатації пасажирського автобуса «Mercedes-Benz 0303», державний номерний знак НОМЕР_1 , протягом трьох років належним чином не стежив за його технічним станом, будучи присутнім під час проведення ремонтно-відновлювальних робіт, які були виконані з порушенням технології ремонту та низької якості, пов`язаних з відновленням цілісності ходової частини транспортного засобу, що мала несправності у вигляді руйнування площадки кріплення поперечної реактивної тяги переднього мосту автобуса, не переконався у належній працездатності та ефективності її роботи, відновленні міцності та функціональності даного вузла, достовірно знаючи про наявність даної несправності, продовжував експлуатувати зазначений технічно-несправний транспортний засіб.

19.05.2015 року близько 8.30 год.перед виїздом з території ТДВ «Денисівка», яке розташоване в м. Чернівці по вул. Моріса Тореза, 64б, всупереч вимогам п. 2.3 (а) Правил дорожнього рухуУкраїни, для забезпечення безпеки дорожнього руху перед виїздом в черговий рейс, не забезпечив технічно-справний стан транспортного засобу, натомість продовжив експлуатувати технічно-несправний автобус «Mercedes-Benz 0303», державний номерний знак НОМЕР_1 .

Рухаючись за маршрутом «Чернівці-Севастополь», 19.05.2015 року близько 19 години водій ОСОБА_4 , керуючи зазначеним автобусом, рухаючись в напрямкум. Гайсин автодорогою Стрий - Кіровоград - Знам`янка, поблизу с. Червоне Немирівського району Вінницької області, в момент виникнення небезпеки для руху у вигляді початку втрати поперечної стійкості транспортного засобу, відповідно не відреагував на зміну дорожньої обстановки, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, натомість продовжив свій рух, що призвело до подальшої втрати курсової стійкості та перекидання автобуса.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажири автобуса «Mercedes-Benz 0303», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від отриманих травм померли на місці пригоди; ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Таким чином, ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 2.3 (а, б), 12.3, 31.1, 31.3(a) Правил дорожнього руху України.

Порушення ОСОБА_4 вищезазначених вимог Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

Засуджений ОСОБА_4 звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, просить змінити вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 17.03.2017та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 06.12.2017 та пом`якшити призначене покарання із застосуванням статей 69 та 75 КК України.

Мотиви Суду

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 не оскаржує висновків суду в частині доведеності його винуватості у вчиненні злочину та кваліфікацію його дій за ч. 3 ст.286КК України.

На думку колегії суддів, доводи засудженого ОСОБА_4 про невідповідність призначеного судами покарання ступеню тяжкості скоєного кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, а саме необґрунтоване незастосування до нього судами першої та апеляційної інстанцій положень, передбачених ст. ст. 69, 75 КК України, є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, покарання винній особі має бути призначено у межах санкції закону, за яким її визнано винною, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу, із врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання. У разі призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом за вчинений злочин, суд має керуватися підставами, визначеними ст. 69 КК України. При цьому, призначене покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи, яка вчинила злочин, та попередження нових злочинів. Крім того, при звільненні особи від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України, суд має врахувати тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, які в сукупності свідчать про можливість виправлення цієї особи без відбування покарання.

Як вбачається зі змісту доданих до касаційної скарги копій судових рішень, при призначенні ОСОБА_4 покарання судом першої інстанції дотримано вимоги статей 50, 65 КК України, оскільки враховано ступінь суспільної небезпеки та тяжкість скоєного злочину (3 потерпілих загинули, 8 отримали тілесні ушкодження середньої ступеню тяжкості), конкретні обставини справи, дані про його особу (вперше притягується до кримінальної відповідальності, до адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, одружений, є інвалідом третьої групи, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність будь-яких намірів уникнути від кримінальної відповідальності), обставини, що пом`якшують покарання (повністю визнав свою вину, щиро розкаявся ) та дійшов вірного висновку про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства. Крім того, судом першої інстанції визнано обставиною, що обтяжує покарання тяжкі наслідки, завдані злочином. Проте апеляційний суд виключив з мотивувальної частини вироку цю обставину. Призначене засудженому покарання є необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення нових злочинів.

Судами враховано, що як на підстави для призначення більш м`якого покарання в ч. 1 ст. 69 КК вказується на дві групи чинників, які певним чином характеризують вчинений злочин і особу винного: а) наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; б) дані, що характеризують особу винного. Однак у будь-якому випадку встановлені по справі пом`якшуючі обставини повинні перебувати в такому співвідношенні одна з одною і в цілому настільки істотно (значно) знижувати (зменшувати) ступінь тяжкості вчиненого, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б у даному випадку явно недоцільним.

Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого, в порядку ст. 404 КПК України, ретельно перевіривши всі доводи апеляційної скарги, не знайшов підстав для призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України, оскільки суд першої інстанції врахував всі обставини, які пом`якшують покарання, враховано також особу засудженого, тяжкість вчиненого ним злочину. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Оскільки кримінальний закон відносно ОСОБА_4 застосовано правильно, а призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, тому законних підстав для призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України та для звільнення від відбування призначеного йому покарання на підставі ст. 75 КК України колегія суддів ВС також не вбачає.

Постановлені відносно засудженого ОСОБА_4 вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 17 березня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 06 грудня 2017 року відповідають вимогам кримінального процесуального закону, є законними, обґрунтованими та вмотивованими.

Враховуючи наведені у скарзі мотиви та надані до неї копії судових рішень, керуючись п.2 ч. 2 ст. 428 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 немає.

З цих підстав Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 17 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 06 грудня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_18