Постанова

від 08.02.2018 по справі 128/3986/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/772/145/2018

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції Саєнко О. Б.

Доповідач :Береговий О. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 рокуСправа № 128/3986/16-цм. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Берегового О.Ю.,

суддів Денишенко Т.О., Матківської М.В.,

за участі секретаря судового засідання Торбасюк О.І., позивача ОСОБА_3, її представника адвоката ОСОБА_4, представників відповідача Хижинецької сільської ради Сокиринецької об'єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області адвоката ОСОБА_6, представника відповідача та сільського голови ОСОБА_7, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_8 ОСОБА_9, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22 листопада 2017 року ухваленого в залі судових засідань місцевого суду під головуванням судді Вінницького районного суду Вінницької області Саєнко О.Б., у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Хижинецької сільської ради Сокиринецької об'єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_10, Державного реєстратора Вінницької районної державної адміністрації, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_8, Державного кадастрового реєстратор управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, про визнання незаконним та скасування рішення 34 сесії 06 скликання Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 30 вересня 2014 року, рішення 35 сесії 06 скликання Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 02 грудня 2014 року, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексний номер: 20948066 від 27 квітня 2015 року, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності серії СТА 704670, виданого 27 квітня 2015 року ОСОБА_10,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся з позовом до Хижинецької сільської ради Сокиринецької об'єднаної територіальної громади Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_10, Державного реєстратора Вінницької районної державної адміністрації, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_8, Державного кадастрового реєстратор управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області, про визнання незаконним та скасування рішення 34 сесії 06 скликання Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 30 вересня 2014 року, рішення 35 сесії 06 скликання Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 02 грудня 2014 року, скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обмежень, індексний номер: 20948066 від 27 квітня 2015 року, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності серії СТА 704670, виданого 27 квітня 2015 року ОСОБА_10.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є власником 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 а іншим співвласником 1/2 частки є ОСОБА_8.

Право власності на вказане будинковолодіння набуте ним у відповідності до вимог Закону України Про власність , ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР як члена господарського двору, а ОСОБА_8 в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_11.

Згідно записів в земельно-шнуровій книзі колгоспу ім. Сталіна села Сокиринці в 1950-1956 роках за ОСОБА_12 (дідом позивача) рахувалась присадибна земельна ділянка площею 0,8100 га. В 1952 році внесено зміни в земельно-шнурову книгу про переведення земельної ділянки на сина (батька позивача) ОСОБА_13.

Будинковолодіння АДРЕСА_1 належало до колгоспного двору. Згідно записів в погосподарській книзі по особовому рахунку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 до 1993 року рахувалась земельна ділянка площею 0,57 га, з 1993 року 0,87 га.

В 2015 році ним разом з іншим співвласником замовлялась проведення поточної інвентаризації земельної ділянки та будинковолодіння. Згідно технічного паспорта, виготовленого КП ВООБТІ 21 січня 2015 року за будинковолодінням проінвентаризована земельна ділянка площею 0,8970 га.

Того ж року йому стало відомо, що належна йому на праві користування земельна ділянка, як члена колгоспного двору , оскільки він як на час смерті ОСОБА_14 так і на даний час проживає та зареєстрований в будинку НОМЕР_2 , була передана у власність відповідачу ОСОБА_10

Звернувшись на адресу Сокиринецької сільської ради, йому було повідомлено відповіддю від 21 серпня 2015 року № 34-В, що оскільки земельна ділянка не оброблялась та плата не сплачувалась, рішенням 34 сесії 6 скликання від 30 вересня 2014 року земельну ділянку площею 0,2500 га по АДРЕСА_1, яка перебувала в користуванні померлої ОСОБА_11, переведено у землі запасу та згідно рішення 35 сесії 6 скликання від 02 грудня 2014 року виділено учаснику АТО відповідача ОСОБА_10

Оскільки він та інший власник будинковолодіння, не надавали жодних погоджень на вилучення належної їм частини земельної ділянки, просив визнати недійсним та скасувати п.п. 1.1. рішення 34 сесії 06 скликання Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 30 вересня 2014 року Про переведення присадибної земельної ділянки в землі запасу сільської ради , рішення 35 сесії 06 скликання Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 02 грудня 2014 року в частині надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведенні земельної ділянки орієнтовною площею 0.2500 га для будівництва обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 ОСОБА_15, скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав їх обмежень, індексний номер 20948066 від 27 квітня 2015 року визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності серії НОМЕР_4, видане 27 квітня 2015 року ОСОБА_10, визнати незаконним та скасувати рішення Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області щодо затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки площею 0.2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 кадастровий номер НОМЕР_3, ОСОБА_10.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 22 листопада 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що, оскільки ОСОБА_3 не є землекористувачем спірної земельної ділянки на відповідній правовій підставі, оскільки ним не вчинено будь-яких юридичних дій з метою оформлення права користування чи права власності спірною земельною ділянкою площею 0,87 га, тому вважав що позов є безпідставним, оскільки ніяких прав позивача відповідачами не порушено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

У апеляційній скарзі посилається на ст. 20 ЗК УРСР (в редакції 1970 року), який був чинним при реєстрації земельної ділянки за будинковолодінням, яка визначала, що право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу в реєстрових книга виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів. В зв'язку з веденням в дію ЗК УРСР (в редакції 1970 р.) Указом Президії Верховної Ради УРСР від 25 грудня 1970 року Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР , визначено, що надані громадянам до 1 січня 1971 року присадибні земельні, а також земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва і для городів зберігаються в розмірах, передбачених раніше діючим законодавством. Згідно п. 5 постанови Верховної Ради Української РСР від 18.12.1990 року Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР , громадяни підприємства, установи організації, які мають у користуванні земельні ділянки надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому у порядку права власності на землю або землекористування. Виходячи з викладеного скаржник вважає, що незалежно від розмірів земельних ділянок отриманих за раніше діючим законодавством за ним зберігається право на спірну земельну ділянку.

Відповідно до абз. 3 п. 3 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Згідно п. 8 ч. 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом Вінницької області.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач являється власником 1/2 житлового будинку по АДРЕСА_1, як члена колишнього колгоспного двору, що підтверджується копією рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 15 липня 2016 року та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 вересня 2016 року (т.1 а.с.22-23, 24-25).

Іншим співвласником 1/2 частки вищевказаного будинковолодінння являється ОСОБА_8, що підтверджується копією рішення Апеляційного суду Вінницької області від 27 травня 2016 року та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 вересня 2016 року (т.1 а.с.24-25, 26-27).

Відповідно до архівного витягу від 07 вересня 2015 року № 231 з протоколу № 6 загальних зборів Сокиринецького колгоспу ім. Сталіна (перейменовано на Дніпро ) Вінницького району Вінницької області, що відбулися 10 квітня 1952 року, задоволено заяву ОСОБА_16 про переведення номеру і присадибної ділянки 0,81 з його батька ОСОБА_17 на ОСОБА_13 (т.1 а.с.30).

Архівним витягом від 07 вересня 2015 року № 232 із земельно-шнурової книги колгоспу ім. Сталіна ( Дніпро ) села Сокиринці, Вінницького району Вінницької області 1950-1956 роки підтверджується, що за ОСОБА_17 рахувалась присадибна ділянка площею 0,81 га; 12 квітня 1952 року внесено зміни в земельно-шнурову книгу про переведення земельної ділянки на сина ОСОБА_13 у зв'язку із смертю ОСОБА_12 (т.1 а.с.31).

Згідно з копією довідки Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 18 грудня 2015 року № 611, будинковолодіння АДРЕСА_1 належало до колгоспного двору (т.1 а.с.32).

Згідно записів в погосподарській книзі по особовому рахунку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 до 1993 року рахувалась земельна ділянка площею 0,57 га, з 1993 року 0,87 га (т.1 а.с.33-49).

Відповідно до копії довідки, виданої Сокиринецькою сільською радою Вінницького району Вінницької області 07 листопада 2016 року № 775, на момент смерті ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, рахувалася земельна ділянка орієнтовною площею 0,8700 га. Дана земельна ділянка не була приватизована (т.1 а.с.51).

Також судом встановлено, що рішенням Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області 34 сесії 06 скликання від 30 вересня 2014 року переведено присадибну земельну ділянку орієнтовною площею 0,25 га, яка знаходиться по АДРЕСА_1, яка раніше перебувала в користуванні померлої ОСОБА_11, у землі запасу сільської ради (т.1 а.с.13).

В подальшому рішенням Сокиринецької сільської ради Вінницького району Вінницької області 35 сесії 06 скликання від 02 грудня 2014 року надано ОСОБА_10, яка приймає участь у антитерористичній операції, визначеної Законом України Про боротьбу з тероризмом , дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність присадибної земельної ділянки з земель запасу, громадської та житлової забудови орієнтовною площею 0,25 га для будівництва жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в межах населеного пункту (т.1 а.с.12).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно із ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У роз'ясненнях Пленуму Верховного Суду України, наданих у п. 10 постанови від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Статтями 125, 126 Земельного Кодексу України, який діяв на момент відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року матері позивача ОСОБА_11 передбачалось, що право власності та право постійного користування на

земельну ділянку виникає після одержання її власником або

користувачем документа, що посвідчує право власності чи право

постійного користування земельною ділянкою, та його державної

реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного

користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від спадкодавця до спадкоємців, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що спадкодавець ОСОБА_11 при житті не оформлювала та не отримала правовстановлюючого документу, який би підтверджував її право власності чи право користування земельною ділянкою.

Не оформив у відповідності до вимог земельного законодавства права власності на зазначену земельну ділянку також і член колгоспного двору, що встановлено рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 15 липня 2016 року у справі № 128/106/16-ц, позивач у справі ОСОБА_3

Також, як встановлено, позивач відмовився від прийняття спадщини після померлої ОСОБА_11, подавши відповідну заяву до Вінницької районної державної нотаріальної контори, що підтверджено копією спадкової справи № 379/2005 року до майна померлої, яка міститься в матеріалах, позбавивши себе будь-яких майнових прав на користь іншої особи, а саме ОСОБА_18

Спростовуючи доводи скаржника, з приводу застосування до даних правовідносин Земельного Кодексу УРСР, а також постанови Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 року, які регулюють порядок збереження прав на земельні ділянки, в тому числі і за членами колгоспного двору, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, землі, на яких розташований будинок, ? частка якого на даний час належить позивачу, відносились до земель колгоспу ім. Сталіна (Дніпро) с. Сокиринці Вінницького району Вінницької області.

Земельним Кодексом УРСР поміж іншого був також урегульований порядок надання земельних ділянок особам, які не є членами колгоспу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 78 ЗК УРСР робітники і службовці, які проживають у сільській місцевості, але не працюють у сільському господарстві, користуються присадибними земельними ділянками, включаючи площу, зайняту будівлями, - не більше 0,15 га.

Оскільки, як підтверджено копіями витягів з погосподарських книг, місце роботи ОСОБА_3 значиться: м. Вінниця , водій (т. 1 а.с. 33-49), що свідчить про те, що останній не працював у сільському господарстві, а тому права на користування земельною ділянкою площею більше 0,15 га він не мав.

За таких обставин, решту земельної ділянки, яка була закріплена за колгоспним двором, членом якого являвся позивач, він міг отримати у власність лише в порядку спадкування після смерті своєї матері.

Разом з тим, як вірно зазначено судом першої інстанції, при наявності решти земельної ділянки площею 0,62 га, якою фактично на даний час користується позивач, він вправі у відповідності до вимог земельного законодавства звернутись до органу місцевого самоврядування із заявою про надання йому її у власність для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд тощо.

З огляду на викладене, загальний висновок суду про те, що оскаржуваними рішеннями та свідоцтвом ніяких прав позивача не порушено є вірним.

Таким чином, у розглядуваній справі, суд першої інстанції хоча і не врахував встановленого апеляційним судом, однак правильно вирішив спір по суті. А оскільки внаслідок винесення апеляційним судом власного рішення результат по суті спору не зміниться, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22 листопада 2017 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 лютого 2018 року.

Суддя-доповідач: /підпис/

Судді: /підпис/ /підпис/

Згідно з оригіналом: О.Ю. Береговий