Рішення

від 09.02.2018 по справі 915/2168/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2018 року Справа № 915/2168/15

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П. при секретарі Степановій І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОПІК-Україна» (код ЄДРПОУ 33535542),

юридична адреса: 07400, Київська обл., місто Бровари, вул. Шолом-Алехема, буд. 93, оф. 4,

поштова адреса: 54046, м. Миколаїв, вул. Гагаріна, 2/2,

до відповідача: приватного підприємства Виробничо-торгівельна фірма «ТАБ» , 54052, м.Миколаїв, вул. Самойловича, 38 (код ЄДРПОУ 19295417),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на боці позивача - публічне акціонерне товариство Банк "Морський" (код ЄДРПОУ 20748213 ) в особі ліквідатора ОСОБА_1 (вул. Дніпровська Набережна, 13, м. Київ, 02098).

про стягнення 1040901,15 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 16.09.2017 року;

від відповідача: представник не з'явився;

від третьої особи: представник не з'явився.

В С Т А Н О В И В:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОПІК-Україна» (позивач) пред'явлено позов до приватного підприємства «Виробничо - торгівельна фірма «ТАБ» (ПП «ВТФ«ТАБ» , відповідач) про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 1040901 грн. 15 коп., із яких: 998760 грн. 97 коп. - заборгованість з повернення кредитних коштів; 42140 грн. 18 коп. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, право вимоги за яким позивач набув на підставі договору відступлення права вимоги, укладеного з ПАТ Банк «Морський» .

Враховуючи наявність боргу за відступленою вимогою, позивач в судовому порядку просить стягнути з відповідача зазначену суму грошових коштів.

У наданих суду 01.11.2016 року поясненнях по справі (том 1 а.с. 200-202) позивачем зазначено, що відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору та відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Отже, необхідними ознаками для кваліфікації правовідносин як факторингу є, в тому числі, здійснення фінансування клієнта та отримання фактором плати за користування клієнтом грошовими коштами, які надаються під відступлення права вимоги. При укладенні договору про відступлення права вимоги сторони, у даному випадку, керувались положеннями статей 512-519 ЦК України, умови зазначеного договору не містять ознак для кваліфікації правовідносин як факторингу.

У наданих суду 15.01.2018 року додаткових поясненнях (том 3 а.с. 1-3) позивачем зазначено, що заборгованість відповідача виникла саме через неповернення ним грошових коштів, отриманих через відновлювальну кредитну лінію, у розмірі 998760,97 грн., та відсотків за користування кредитом у розмірі 42140,00 грн.

Справа неодноразово розглядалася по суті господарським судом Миколаївської області, як судом першої інстанції.

15.11.2017 року постановою Вищого господарського суду України були скасовані постанова Одеського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Миколаївської області, яким у задоволенні позову було відмовлено.

У постанові Вищого господарського суду України зазначено, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином усіх умов в сукупності на предмет того, чи відбулося фактичне фінансування новим кредитором (позивачем) первісного кредитора, за отримане за укладеним між ними договором право вимоги до боржника чи все-таки відбулася договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору, що притаманне договорам, які мають іншу правову природу, а ніж договори факторингу і для укладення яких (інших договорів - договорів відступлення права вимоги), сторона, яка отримує право вимоги, не повинна бути фінансовою установою, позаяк, висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову з тих підстав, що він не є фінансовою установою, є передчасним.

Ухвалою суду від 01.12.2017 року справа № 915/2168/15 прийнята до провадження суддею Алексєєвим А.П., розгляд справи призначений на 14.12.2017 року.

Ухвалою суду від 14.12.2017 року розгляд справи відкладено на 17.01.2018 року.

17.01.2018 року судом під час судового засідання було постановлено ухвалу про повернення із стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження згідно вимог нової редакції ГПК України, яка набула чинності 15.12.2017 року.

Ухвалою суду від 17.01.2018 року проведення підготовчого засідання відкладено на 09.02.2018 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на боці позивача публічне акціонерне товариство Банк "Морський" (код ЄДРПОУ 20748213 ) в особі ліквідатора ОСОБА_1

09.02.2018 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач та третя особа явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили.

Ухвали суду про проведення судових засідань 14.12.2017 року, 17.01.2018 року та 09.02.2018 року, надіслані на адресу відповідача, повернуті поштовою установою до суду з поміткою «за закінченням терміну зберігання» .

Третя особа про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідач відзиву на позов не надав, свої заперечення, які він надавав під час розгляду справи по суті раніше, письмово не підтримав.

За клопотання позивача розгляд справи відбувався в режимі відеоконференції.

09.02.2018 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між публічним акціонерним товариством Банк «Морський» (далі - Банк) та ТОВ «Сота-Плюс» (далі - позичальник) укладено кредитний договір від 03.06.2011 року №640511-КЮ (том 1 а.с. 5-7), за умовами якого Банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у формі відновлюваної відзивної кредитної лінії для ведення фінансової, господарської та іншої уставної діяльності, в тому числі на поповнення обігових коштів, у сумі 2000000 грн.; відкрити позичальнику позичковий рахунок та перераховувати позичкові кошти траншами по заяві позичальника в межах ліміту, передбаченого пп. 1.1 договору на поточний рахунок позичальника, а ТОВ «Сота-Плюс» - повернути отриману суму кредиту до 03.06.2014 року, здійснюючи чергові платежі по погашенню у відповідності до графіку зниження ліміту кредитної лінії, і за користування кредитними коштами сплатити відсотки в розмірі 20 % річних, які нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом на суму фактичного залишку на позичковому рахунку, щомісячно, з 1 по 10 число (включно) наступного місяця (п.п. 1.1, 1.2, 1.4.1, 1.4.2, 2.3.1, 2.3.3 договору).

При розрахунку відсотків ураховується перший день користування кредитом та не враховується останній день користування кредитом; проценти нараховуються за методом «факт-факт» , коли для розрахунку береться фактична кількість днів у місяці та в році (п.п. 1.4.3, 1.4.4 договору).

При здійсненні першого строкового платежу по зобов'язанням позичальника відсотки розраховуються за період від дня отримання окремих сум по кредиту до початку його погашення. При наступних платежах відсотки розраховуються на залишок заборгованості за період від попереднього платежу (п. 1.4.5 договору).

Даним договором встановлено, що у випадку не надходження платежів від позичальника в установлені дійсним договором строки суми несплачених в строк платежів переносяться на рахунок прострочених кредитів (відсотків), відсотки за користування кредитом нараховуються кожного місяця за період з 1 числа поточного місяця (або з дати фактичної видачі коштів по кредитному договору) по останній день поточного місяця включно або на дату фактичного погашення кредиту (п.п. 1.4.6, 1.4.7).

У відповідності до п.п. 6.1 даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У додатку №1 до даного кредитного договору сторони встановили позичальнику графік зниження ліміту кредитної лінії (том 1 а.с. 8).

Згідно чинного законодавства України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

07.06.2012 року ПАТ Банк «Морський» , ТОВ «Сота-Плюс» (первісний позичальник) та ПП «ВТФ «ТАБ» (новий позичальник) уклали договір переводу зобов'язань за №640511/об (том 1 а.с. 10), згідно якого первісний позичальник переводить зобов'язання по кредитному договору №640511-КЮ від 03.06.2011року, який був укладений між ним та банком, а новий позичальник приймає на себе зобов'язання останнього перед банком по кредитному договору по погашенню кредиту в формі відновлювальної відзивної кредитної лінії на умовах і в порядку, передбачених кредитним договором (п. 1.1).

Згідно п. 1.2 первісний позичальник переводить на нового позичальника зобов'язання по кредитному договору в об'ємі і на умовах які існували в момент укладання даного договору. На момент підписання даного договору зобов'язання складають:

- ліміт кредитування - 2000000 грн;

- залишок заборгованості по кредиту - 0,00 грн;

У відповідності до п.п. 1.3 зобов'язання, вказані в п.п. 1.1 даного договору, переходять до нового позичальника, і він стає позичальником по кредитному договору №640511-КЮ від 03.06.2011 року з моменту вступу в силу даного договору.

Сторони узгодили, що перехід зобов'язання включає в себе також зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом, виходячи з встановленої відсоткової ставки в розмірі 20% річних (розмір процентної ставки може бути збільшений на 2% річних в випадках, передбачених п.п. 2.2.7 і абзацом другим п.п. 2.3.2 кредитного договору), штрафів, пені і по відшкодуванню витрат банку на умовах і в порядку, передбачених кредитним договором (п.п. 1.4).

Згідно з п.п. 4.1 даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання новим позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору.

Також 07.06.2012 року ПАТ Банк «Морський» , ТОВ «Сота-Плюс» та ПП «ВТФ «ТАБ» уклали додаткову угоду №1 до кредитного договору №640511-КЮ від 03.06.2011 року, якою замінили позичальника на нового та виклали п.п. 2.1.1 в наступній редакції: « 2.1.1 відкрити позичальнику позичковий рахунок за №206360115130 і перераховувати позикові кошти траншами по заяві позичальника в межах ліміту, передбаченого п.п. 1.1 даного договору на поточний рахунок позичальника №260050115130 в ПАТ Банк «Морський» , код банку 324742» , пункт 2.3.3 кредитного договору №640511-КЮ від 03.06.2011р. виклали в наступній редакції: « 2.3.3 сплачувати відсотки за кредит щомісячно, виходячи із ставки, передбаченої п. 1.4.1 даного договору, з 1 по 10 число включно наступного місяця на рахунок №206810115130 в ПАТ Банк «Морський» , код банку 324742» (том 1 а.с. 9).

Позивачем доведено, що ОСОБА_3 на виконання договору надано ПП «ВТФ«ТАБ» , починаючи з 14.06.2012 року, грошові кошти в сумі встановленого договором ліміту, про що свідчать витяги з особових рахунків підприємства №№ 206360115130, 206700115130, 206810115130, 206920115130 за період з 03.06.2011 р. по 16.06.2014 р. (том 1 а.с. 11-28).

З цих витягів також випливає, що підприємством використано кредитний ліміт, проте не здійснено платежі на виконання своїх грошових зобов'язань за договором з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, і тому утворилася заборгованість з повернення кредитних коштів у сумі 998760 грн. 97 коп. та зі сплати відсотків за користування кредитними коштами у сумі 42140 грн. 18 коп., а всього в сумі 1040901 грн. 15 коп.

Розрахунок заборгованості у вказаних сумах суд визнає правильним.

Як вбачається із матеріалів справи, 16.06.2014 року між ПАТ Банк «Морський» та ТОВ «ЕКОПІК-Україна» був укладений договір про відступлення права вимоги за договором №640511-КЮ від 03.06.2011 , укладеним між ПАТ Банк «Морський» та ПАТ «ВТФ «ТАБ» (відповідачем/боржником) (том 1 а.с. 33-34).

Відповідно до положень договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор ПАТ Банк "Морський" в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, за плату, передбачену цим договором, відступає (передає), а новий кредитор - ТОВ "ЕКОПІК-Україна" приймає (набуває) право грошової вимоги первісного кредитора за договором №640511-КЮ від 03.06.2011 з урахуванням змін та доповнень до нього. Загальна сума заборгованості боржника за правочином, вказаним у п. 1.1. цього договору, станом на дату укладення цього договору становить 1 040 901,15 грн., з яких: 9988 760,97 грн. - заборгованість по кредиту, 42140,18 грн. - заборгованість по відсотках (п. 1.1. договору).

У відповідності з п. 1.2 до нового кредитора переходить право вимоги в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та зазначені у п.п. 1.1 цього договору.

Згідно з п.п. 1.3 новий кредитор повідомлений, про всі правовідносини між боржником та кредитором та про всі наявні у Боржника заперечення.

Згідно з п. 2.1. договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор та новий кредитор домовились, що загальна вартість відступлених прав вимоги за кредитним договором (ціна продажу) складає 1040901,15 грн. та оплачується новим кредитором відповідно до умов, визначених у п. 2.2. цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, новий кредитор зобов'язаний оплатити первісному кредитору вартість відступлених прав за кредитним договором (ціну продажу) шляхом перерахування суми, визначеної у п. 2.1. цього договору протягом 5 робочих днів з моменту отримання грошових коштів від боржника . У разі отримання грошових коштів не в повному обсязі, зазначеному в п. 2.1. договору, а частками, новий кредитор перераховує грошові кошти у розмірі отриманої частки та перераховує цю частку первісному кредитору протягом 5 робочих днів з моменту її отримання.

Згідно з п. 3.1. договору про відступлення права вимоги новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредитору вартість відступлених прав вимоги (ціну продажу) за кредитним договором відповідно до умов цього договору.

Згідно до п.п. 4.3 первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність вимоги, яка може існувати на момент передачі та відома первісному кредитору, але не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником зобов'язань, право на вимогу яких відступається згідно з цим договором.

Строк дії договору передбачений п.п. 6.1, де визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань. Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками.

За актом приймання передачі від 16.06.2014 року до договору про відступлення права вимоги (том 1 а.с. 35) у відповідності до ст. 517 ЦК України ОСОБА_3 передано позивачу документи, що засвідчують права, що передаються за договором відступлення права вимоги від 16.06.2014р. по зобов'язанням, що виникають з кредитного договору №640511-КЮ від 03.06.2011 року:

- оригінал кредитного договору №640511-КЮ від 03.06.2011р.;

- довідка про заборгованість станом на 16.06.2014р.;

- виписка з банківського рахунку про рух коштів.

Частина третя статті 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Норму статті 6 ЦК України розкриває стаття 627 цього Кодексу, в якій зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Відповідно до термінів, наведених у п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» , фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 2 розділу І Положення про Державний реєстр фінансових установ України, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №41 від 28.08.2003, фінансова установа - ліцензіат - це фінансова установа, яка отримала відповідну ліцензію Нацкомфінпослуг на надання фінансової послуги.

Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ).

Згідно з п. 11 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.

При цьому ч.ч. 1 та 2 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Таким чином, договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором (фінансовою установою) клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Тобто, ознаками договору факторингу є його оплатність та те, що сторона за договором (фактор), яка передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), повинна бути фінансовою установою та мати відповідну ліцензію; тобто фактором може бути не будь-яка особа, а лише фінансова установа, визначена законом.

Разом з тим розділ І книги п'ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо сторін у зобов'язанні.

Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

У відповідності до ст.ст. 512, 514ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги заборгованості відповідача за кредитним договором №640511-КЮ від 03.06.2011р. в обсязі, заявленому до стягнення.

Суд вважає, що угода про заміну первісного кредитора ОСОБА_3 на нового кредитора ТОВ «ЕКОПІК-Україна» за договором, за яким ПП «ВТФ«ТАБ» зобов'язано сплатити грошові кошти в сумі 1040901 грн. 15 коп., узгоджується з положеннями чинного законодавства України, згідно якого кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), при цьому заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом або договором (п.1, ч.1 ст.512, ч.1 ст.516 ЦК України), а надання згоди боржником ПП «ВТФ«ТАБ» ні законом, ні кредитним договором не передбачено.

За твердженням ТОВ «ЕКОПІК-Україна» вказана заборгованість відповідачем не погашена й на даний час.

У відповідності до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, суд вважає, що ТОВ «ЕКОПІК-Україна» доведено наявність перед ним заборгованості ПП «ВТФ«ТАБ» з повернення грошових коштів у загальній сумі 1040901 грн. 15 коп., а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір у сумі 15613,53 грн. відповідно до ст. 129 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 232, 234, 237, 241 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОПІК-Україна» задовольнити повністю.

2.Стягнути з приватного підприємства «Виробничо - торгівельна фірма «ТАБ» (54052, вул. Самойловича, 38, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 19295417) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОПІК-Україна» (54000, вул. Гагаріна, 2/2, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 33535542) грошові кошти в загальній сумі 1040901 (один мільйон сорок тисяч дев'ятсот одна) грн. 15 коп. , із яких: 998760 (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч сімсот шістдесят) грн. 97 коп. - основний борг; 42140 (сорок дві тисячі сто сорок) грн. 18 коп. - борг по відсотках.

3. Стягнути з приватного підприємства «Виробничо - торгівельна фірма «ТАБ» (54052, вул. Самойловича, 38, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 19295417) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОПІК-Україна» (54000, вул. Гагаріна, 2/2, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 33535542) судовий збір в розмірі 15613 (п'ятнадцять тисяч шістсот тринадцять) грн. 53 коп.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду в порядку визначеному главою 1 розділу 4 ГПК України з врахуванням перехідних положень.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2018 року.

Суддя А.П. Алексєєв