Постанова

від 14.02.2018 по справі 567/8/16

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 567/8/16-ц

провадження № 61-382св17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Червинської М. Є.,

суддів: Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),

Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2,

відповідач - Національний природний парк Дермансько-Острозький ,

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Національного природного парку Дермансько-Острозький на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 16 березня 2016 року у складі судді: Венгерчук А. О. та рішення апеляційного суду Рівненської області від 23 травня 2016 року у складі суддів: Максимчук З. М., Собіни І. М., Хилевича С. В.,

В С Т А Н О В И В :

10 квітня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу № 567/8/16-ц призначено до судового розгляду.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК справа № 567/8/16-ц передана до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до Національного природного парку Дермансько-Острозький (далі - НПП Дермансько-Острозький , Парк) і просив змінити підставу та формулювання звільнення, стягнути невиплачену заробітну плату, середній заробіток за несвоєчасний розрахунок, вихідну допомогу, скасувати дисциплінарне стягнення та відшкодувати моральну шкоду.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 згідно наказу директора № 17 від 11 лютого 2015 року прийнятий в НПП Дермансько-Острозький на посаду інспектора з охорони природно заповідного фонду II категорії з оплатою праці згідно штатного розпису. 4 серпня 2015 року згідно наказу № 45 від 28 липня 2015 року на нього додатково покладено виконання обов'язків завідуючого господарством без звільнення від основної роботи з доплатою 50% за суміщенням посад. 20 жовтня 2015 року у день коли він перебував на лікарняному, його увільнено від виконання обов'язків завідуючого господарством згідно наказу №72 від 20 жовтня 2015 року. Вважає даний наказ незаконним, оскільки у день, який працівник не виконує обов'язки покладені на нього роботодавець не має права його звільняти (увільняти) такого працівника з роботи.

17 листопада 2015 року ним було подано заяву в якій він просив звільнити його з посади інспектора з охорони природно заповідного фонду II категорії за власним бажанням відповідно до частини третьої статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) у зв'язку із невиконанням власником законодавства про працю та умов колективного договору, а саме не виплатою лікарняних відповідно листка непрацездатності поданого 29 жовтня 2015 року, відсутністю спецодягу (пункт 2 розділу VI колективного договору), відсутністю медичних аптечок (пункт 3 розділу колективного договору), відсутністю обов'язкового страхування та неналежного оформлення документів відповідно до законодавства про працю, не забезпечення належними матеріально-технічними засобами та транспортом. Просив звільнити його з 23 листопада 2015 року, однак згідно наказу директора відповідача № 91 від 23 листопада 2015 року його звільнено згідно частини першої статті 38 КЗпП за власним бажанням з 23 листопада 2015 року.

Вважає таке звільнення незаконним, оскільки частина перша статті 38 КЗпП передбачає звільнення на підставі бажання працівника, а будь-яких заяв про звільнення саме по цій нормі закону він не подавав, так як просив звільнити його відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП у зв'язку із порушенням законодавства про працю та умов колективного договору.

Вказує, що розрахунок на день звільнення відповідач не провів. Зазначає, що розрахунок по листках провів лише 8 грудня 2015 року, тому за період з 24 листопада по 8 грудня 2015 року вважає, що йому має бути виплачена середня заробітна плата. Наказ відповідача № 72 від 20 жовтня 2015 року вважає незаконним, тому що за період з 21 жовтня 2015 року по 23 листопада 2015 року вважає, що мав право на отримання доплати 50 %, яка визначена в наказі № 45 від 28 липня 2015 року про покладення на нього виконання обов'язків завідуючого господарством і за вказаний період йому недоплачено 465 грн 82 коп.

Вважає, що відповідач не провів вчасно виплату коштів за листком непрацездатності. Рахує, що йому недоплачено, згідно збільшених позовних вимог, за період з 21 жовтня 2015 року по 23 листопада 2015 року, не виплачена доплата за суміщення посад та за період з 1 по 23 листопада 2015 року, не виплачена заробітна плата за поданим розрахунком. Рахує, що йому має бути виплачено 3045 грн 15 коп. Просив також стягнути середньомісячну заробітну плату за непроведення своєчасного розрахунку за весь період згідно збільшених позовних вимог та поданого розрахунку - 2 408 грн 04 коп.

Просив також скасувати наказ про притягнення його до дисциплінарного стягнення, стягнути моральну шкоду, однак в подальшому від даних позовних вимог відмовився.

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області позов задоволено частково. Зобов'язано НПП Дермансько-Острозький змінити формулювання підстав звільнення ОСОБА_2 в наказі № 91 від 23 листопада 2015 року Про звільнення ОСОБА_2 та викласти підставу звільнення у наступній редакції: ОСОБА_2, інспектора з охорони природно - заповідного фонду ІІ категорії, звільнити із займаної посади 23 листопада 2015 року у зв'язку з невиконанням власником умов колективного договору за частиною третьою статті 38 КЗпП. Стягнуто з НПП Дермансько-Острозький на користь ОСОБА_2 вихідну допомогу в розмірі 7 407 грн 12 коп. Стягнуто з НПП Дермансько-Острозький на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 561 грн 27 коп., витрати на правову допомогу в розмірі 1 102 грн 40 коп. Провадження в справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до НПП Дермансько-Острозький в частині стягнення моральної шкоди, скасування наказу № 66 від 2 листопада 2015 року Про оголошення догани ОСОБА_2 - закрито. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 23 травня 2016 року рішення Острозького районного суду Рівненської області від 16 березня 2016 року в частині стягнення з НПП Дермансько-Острозький на користь ОСОБА_2 вихідної допомоги та стягнення з НПП Дермансько-Острозький судового збору змінити, зменшивши розмір стягнутої вихідної допомоги з 7 407 грн 12 коп. до 4 067 грн 46 коп. та збільшивши розмір стягнутого судового збору з 561 грн 27 коп до 974 грн 40 коп. В решті оскаржуваної частини рішення суду залишити без змін.

У червні 2016 року НПП Дермансько-Острозький подав касаційну скаргу в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. У касаційній скарзі НПП Дермансько-Острозький вказує, що судами неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Судами не встановлено обставин, які мають значення для справи: чи дійсно саме порушення законодавства про працю стали причиною розірвання трудового договору з ініціативи працівника, чи можливо існували інші причини, які спонукали ОСОБА_2 подати заяву про звільнення відповідно до частини третьої статті 38 КЗпП. Вказує, що позивач за час не пред'являв будь-яких вимог щодо порушення трудових прав, законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.

НПП Дермансько-Острозький стверджує, що відсутність у лютому-жовтні 2015 року форменого одягу, медичних аптечок, особистого страхування, інструктування з охорони праці не перешкоджали позивачу виконувати посадові обов'язки, не спонукали працівника подавати відповідачу заяву про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП. Вина відповідача у відсутності у позивача форменого одягу, медичних аптечок, обов'язкового державного особистого страхування, інструктування з охорони праці відсутня, через заборону придбання форменого одягу відповідно до Постанови КМ України Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету від 1 березня 2014 року № 65; зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунку відповідача відповідно до розпорядження Державної фінансової інспекції в Рівненській області.

Також особа, яка подала касаційну скаргу, вказує, що позивач пропустив строк звернення до суду, встановлений частиною першою статті 233 КЗпП. При цьому відповідач заявляв про сплив строку звернення, проте суди не застосували цю норму.

Колегія суддів приймає аргументи викладені в касаційній скарзі з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що копію наказу № 91 від 23 листопада 2015 року Про звільнення ОСОБА_2 та трудову книжку позивач отримав 24 листопада 2015 року. До суду першої інстанції позивач звернувся 31 грудня 2015 року, про що свідчить відтиски штемпелю на поштовому конверті.

У частині першій статті 233 КЗпП передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 6 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16, вказано, що встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Аналіз оскаржених рішень свідчить, що суд першої інстанції послався на статтю 233 КЗпП в своєму рішенні. Проте апеляційний суд не перевірив доводів відповідача в цій частині.

Європейський суд з прав людини зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності є порушенням статті 6 Конвенції. Встановлена законом позовна давність була важливим аргументом, вказаним компанією-заявником в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло призвести до відмови в позові. Проте, суд не навів ніяких обґрунтованих причин для неприйняття до уваги цього важливого аргументу (GRAFESCOLO S.R.L. проти Республіки Молдова, № 36157/08, § 22, 23, від 22 липня 2014 року).

Оскільки апеляційний суд не перевірив доводів відповідача в частині застосування строків звернення до суду, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП, колегія суддів позбавлена можливості перевірити правильність застосування норм у цій частині.

У зв'язку з наведеним, частиною першою статті 233 КЗпП, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржене рішення апеляційного суду Рівненської області від 23 травня 2016 року скасувати скасувати, і направити справу на новий розгляд до апеляційного суду Рівненської області. Під час нового розгляду справи апеляційному суду слід надати оцінку доводам, а також відповідним доказам, НПП Дермансько-Острозький щодо застосування наслідків спливу строку звернення до суду, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП.

21 вересня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зупинено виконання рішення апеляційного суду Рівненської області від 23 травня 2016 року до закінчення касаційного провадження. Оскільки колегія суддів за результатами розгляду касаційної скарги зробила висновок про скасування оскарженого рішення, тому відсутні підстави для поновлення його виконання відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Національного природного парку Дермансько-Острозький задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 23 травня 2016 року скасувати.

Справу № 567/8/16-ц направити на новий розгляд до апеляційного суду Рівненської області.

Стягнути на користь Національного природного парку Дермансько-Острозький (код в ЄДР 37592777, місцезнаходження: 35800, Рівненська область, м. Острог, вул. Мануїльського, буд. 88) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 1 169 грн 28 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції рішення апеляційного суду Рівненської області від 23 травня 2016 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: В. І. Журавель

В. М. Коротун

В. І.Крат

В. П.Курило