Рішення

від 07.02.2018 по справі 823/653/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 року (16:44 год.) м.Київ № 823/653/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України, Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за участю:

позивача (в режимі відеоконференції з Тальнівським районним судом Черкаської області): ОСОБА_1,

представника Пенсійного фонду України: Зінченко І.Є., довіреність №10883/06-40 від 10.04.2017,

представника Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області: не з'явився,

треті особи: не з'явились,

Суть спору: 25.04.2017 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) з позовом до Пенсійного фонду України (далі - відповідач-1 ), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії голови правління Пенсійного фонду України Зарудного О.Б., пов'язані із виданням і підписанням п. 4 наказу Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №213-о "Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області";

- визнати протиправним та скасувати п. 4 наказу Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №213-о "Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області";

- поновити позивача на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01.04.2017 і до моменту фактичного поновлення на публічній службі;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць;

- зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень при нарахуванні відповідних платежів, провести їх з урахуванням п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення";

- зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень сплатити належні платежі до Державного бюджету України та державних цільових фондів з донарахованих сум, забезпечити подання належної звітності до контролюючих органів, провести відповідні перерахунки попередньо виплачених платежів з урахуванням рішення суду;

- постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними та направити її Кабінету Міністрів України та Міністерству соціальної політики України;

- встановити строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови;

- постановити окрему ухвалу, якою зобов'язати Правління Пенсійного Фонду України усунути причини та умови, що сприяли порушенню трудового законодавства та направити її Кабінету Міністрів України та Міністерству соціальної політики України;

- залучити як доказ матеріали адміністративних справ: №823/305/16; 823/1265/16, 823/1360/16 (де відповідач є стороною по справі) які підтверджують наявність протиправних рішень відповідача по відношенню до позивача;

- звільнити позивача від сплати судового збору у відповідності до вимог пп.1 п.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір";

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 у справі №823/653/17 позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк до 12.06.2017 для усунення недоліків позовної заяви (т. І, а.с.39-40).

09.06.2017 року позивач надав заяву про виконання ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 та направив суду адміністративний позов, підписаний власноручно позивачем (т. І, а.с.45, 46-65).

В адміністративному позові, який надійшов до Черкаського окружного адміністративного суду 09.06.2017 позивач просить поновити позивача на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області та звільнити позивача від сплати судового збору у відповідності до вимог пп.1 п.1ст.5 Закону України "Про судовий збір".

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.06.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №823/653/17, повідомлено осіб, які беруть участь у справі, що розгляд справи відбудеться колегіально під головуванням судді Тимошенко В.П. (т. І, а.с.1).

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.06.2017 адміністративну справу №823/653/17 передано на розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду (т. І, а.с.121).

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.07.2017 адміністративну справу №823/653/17 передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду (т. І, а.с.130).

22.08.2017 адміністративна справа №823/653/17 надійшла на адресу Київського окружного адміністративного суду та у результаті автоматизованого розподілу справи між суддями Київського окружного адміністративного суду передана на розгляд судді Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2017 прийнято адміністративну справу №823/653/17 до провадження судді Кушнової А.О., розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено попереднє судове засідання (т. ІІ, а.с.4-5).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, як не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - третя особа 1 ) (т. ІІ, а.с.23-25).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.09.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - третя особа 2 ) (т. IV, а.с.26-28).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2017 розгляд справи №823/653/17 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (т. VІ, а.с.30-31).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Звенигородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі - відповідач-2 або Звенигородське ОУПФУ ) (т. VІІ, а.с.38-39).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що предметом спору даного адміністративного позову є незаконні дії керівника відповідача-1, пов'язані з порушенням норм законодавства, що регулюють трудові відносини, а саме процедуру звільнення з роботи.

Так, позивач вказує, що 31.03.2017 звільнений з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у зв'язку з реорганізацією відповідно до п.4 ст. 83 та п.1 ч.1 ст. 87 Закону України Про державну службу .

Позивач зазначає, що 14.03.2017 йому надано пропозицію наявної тимчасово вакантної посади головного спеціаліста Тальнівського відділу обслуговування громадян Звенигородського ОУПФУ, тимчасово на період соціальної відпустки основного працівника. Крім того, пропозицією від 21.03.2017 додатково до запропонованої вищезазначеної посади, позивачу було запропоновано посади головних спеціалістів (в основному тимчасові) в Звенигородському відділі з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій, Звенигородському відділі обслуговування громадян, віддалене робоче місце у м. Ватутіне, Ватутінському відділі обслуговування громадян, Лисянському відділі обслуговування громадян.

При цьому, позивач звертає увагу на вимоги положення частини третьої статті 42 КЗпП, якою передбачено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

У той же час, позивач вказує, що він працював на посаді керівника управління безперервно з 16 серпня 2000 року, тобто 16 повних років. Непропонування посади начальника відділу пов'язано, на думку позивача, з упередженим ставленням до позивача з боку відповідача-1, що має своє підтвердження у наявності судових рішень, які набрали законної сили. Крім того, позивач стверджує, що відповідач-1 під час проведення реорганізації проводив перестановки і кадрові зміни з метою створення умов ненадання пропозиції для зайняття посади позивачу.

Також позивач вказує, що оскаржуваний наказ Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №213-о "Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області" видано не в умовах воєнного чи надзвичайного стану, та у зв'язку з його прийняттям було протиправно допущено обмеження права позивача на працю та доступу до державної служби, тому вищезазначений наказ, на думку позивача, є таким, що суперечить положенням Конституції України і є протиправним.

Крім цього, позивач стверджує, що оскаржуваний наказ відповідача-1 призвів до порушення прав позивача, закріплених в основоположних міжнародних документах про права людини, є протиправним і таким, що суперечить міжнародним договорам.

Відповідач-1 позов не визнав, на обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988 Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України відбулося скорочення граничної кількості працівників Пенсійного фонду України на 1896 осіб в цілому, що спричинило скорочення чисельності працівників.

Відповідач-1 вказує, що посади начальника управління були наявні в штатних розписах обох управлінь - управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області і Звенигородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Черкаської області відповідно. Натомість, в Звенигородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Черкаської області передбачена одна одиниця посади начальника управління. Оскільки з двох посад начальників управлінь залишилася лише одна посада, відбулося скорочення посад - начальника управління у зв'язку з припиненням управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області.

Також, відповідач-1 стверджує, що у даних спірних правовідносинах має місце реорганізація і, як наслідок, скорочення посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області.

Відповідач-1 зазначає, що оскільки позивач відмовився від запропонованих вакантних посад в Звенигородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Черкаської області, тому правомірно 29.03.2017 було видано наказ №213-о про його звільнення у зв'язку з реорганізацією. Крім цього, на виконання вимог статті 49-2 КЗпП позивач був попереджений про наступне вивільнення 05.01.2017, про що є його особистий підпис.

Також відповідачем-1 вказано, що посада начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, яку займав позивач, віднесена до групи оплати праці 4 відповідно до постанови КМУ від 18.01.2017 №15, тому рівнозначною посадою для позивача може бути лише посада керівника управління. У даному випадку, навіть посада заступника начальника управління не є рівнозначною, оскільки віднесена до групи оплати праці 5.

Твердження позивача про упереджене ставлення до нього відповідача-1 і, як наслідок, не пропонування йому посади начальника Тальнівського відділу обслуговування громадян Звенигородського ОУПФУ не відповідає фактичним обставинам та повністю спростовується. Відповідач-1 вказав, що дійсно на момент скорочення посади позивача, посада начальника Тальнівського відділу обслуговування громадян Звенигородського ОУПФУ була вакантною. На зазначену посаду розглядалися дві кандидатури керівного складу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі, а саме, позивач та заступник начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області - Толдонова Н.В.

У той же час на думку відповідача-1, начальником Звенигородського ОУПФУ обґрунтовано запропонована посада начальника Тальнівського відділу обслуговування громадян Звенигородського ОУПФУ Толдоновій Н.В., оскільки вона має відповідну освіту та кваліфікаційний рівень, постійно та систематично протягом останніх років перед реорганізацією підвищувала свою кваліфікацію та професійний рівень, виявила кращі професійні знання під час співбесіди, тривалий час спрямовувала та контролювала відділ обслуговування громадян, а також, враховуючи досвід роботи та обсяг виконання робіт протягом року перед реорганізацією, зарекомендувала себе більш компетентним, досвідченим, грамотним та відповідальним державним службовцем.

З приводу вимоги позивача щодо поновлення на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі, відповідачем-1 зазначено, що юридична особа управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі припинена, а відтак, і посада начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі відсутня.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідачем-1 вказано, що Пенсійний фонд України не має жодних зобов'язань щодо виплати заробітної плати керівникам територіальних органів Фонду. Зазначає, що позивач отримував заробітну плату в управлінні Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, яка йому була виплачена по день фактичного звільнення з посади. Правонаступником вказаного управління, після його припинення є Звенигородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області. Тому, на думку відповідача-1 позовна вимога про стягнення з Пенсійного фонду України середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставною.

Відповідач-2 позов не визнав, надав до суду відзив на адміністративний позов б/н від 02.02.2018 (том 7, а.с.93-100), в якому зазначив, що наказом Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №213-о позивача звільнено з посади начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у зв'язку з реорганізацією на підставі пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу .

Посада начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, яку займав позивач, віднесена до Групи оплати праці 4, тому рівнозначною посадою може бути лише посада керівника управління. У той же час, на момент скорочення посади начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі, вакансії начальників (їх заступників) управлінь Пенсійного фонду України Черкаської області були відсутні, тому рівноцінної посади для позивача на момент його звільнення не було.

Відповідач-2 стверджує, що позивачу відповідно до його спеціальності та кваліфікації було запропоновано ряд вакантних посад у Звенигородському ОУПФУ. З приводу твердження позивача щодо не пропонування останньому посади начальника Тальнівського відділу обслуговування громадян Звенигородського ОУПФУ відповідачем-2 вказано, що дійсно на момент скорочення посади позивача була вакантною посада начальника Тальнівського відділу обслуговування громадян Звенигородського ОУПФУ. Разом з цим, на зазначену посаду претендували дві кандидатури керівного складу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі, а саме, начальник управління - ОСОБА_1 та заступник начальника управління - Толдонова Н.В.

Відповідно до положень статті 42 КЗпП України, було проаналізовано продуктивність праці та кваліфікацію ОСОБА_1 й Толдонової Н.В., у зв'язку з чим представниками адміністрації Звенигородського ОУПФУ були проведені зустрічі з трудовим колективом Управління ПФУ в Тальнівському районі. У першу чергу було проаналізовано рівень кваліфікації ОСОБА_1 й Толдонової Н.В., а також проаналізовано проходження вказаними особами підвищення кваліфікації. З метою визначення професійної компетенції та рівня знань потенційних кандидатів була проведена співбесіда із позивачем та Толдоновою Н.В., що підтверджується відповідним протоколом. Крім цього було проаналізовано продуктивність праці шляхом порівняльного аналізу перебування на лікарняному ОСОБА_1 й Толдонової Н.В. за період з 01.01.2008 по 31.03.2017.

Таким чином, вказані обставини, на думку відповідача-2, підтверджують дотримання Звенигородським ОУПФУ приписів ст. 42 КЗпП України, у зв'язку із чим надано право переважного залишення на роботі Толдоновій Н.В., оскільки саме вона у порівнянні із позивачем мала вищу кваліфікацію і продуктивність.

Враховуючи зазначене, відповідачем-2 вказано, що посада начальника Тальнівського відділу обслуговування громадян Звенигородського ОУПФУ позивачу не пропонувалася, оскільки аналіз кваліфікації та продуктивності праці засвідчив кращі показники та результати у Толдонової Н.В., яка теж претендувала та мала право на зайняття зазначеної посади.

Крім цього відповідачем-2 повідомлено, що 26.01.2018 відбувся конкурс на вакантну посаду начальника Тальнівського відділу обслуговування управління обслуговування Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області. У свою чергу позивач, маючи можливість взяти участь у конкурсі на зазначену посаду, наданим йому правом не скористався, тим самим підтвердивши свої наміри щодо небажання займати посаду начальника Тальнівського відділу обслуговування громадян, яку йому, на його думку, безпідставно не запропонували при скороченні посади, яку він займав на момент звільнення. Тобто відповідач-2 стверджує, що позивач проігнорував своє законне право на працевлаштування, про порушення якого він зазначає у своєму адміністративному позові як на підставу незаконних дій з боку відповідачів.

Суд зазначає, що треті особи по справі правом на подання заяв чи клопотань, надання письмових пояснень суду щодо позовних вимог позивача не скористались.

У судовому засіданні сторони підтримали правові позиції, викладені ними у позовній заяві та запереченнях на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2 виданий Тальнівським РВ УМВС України в Черкаській області 9 лютого 1999 року (т. ІІ, а.с.20-21).

Як вбачається із трудової книжки НОМЕР_3 з 1995 року позивач працював в органах Пенсійного фонду України на різних посадах, а саме:

- з 01.02.1995 - на посаді спеціаліста І категорії Тальнівського районного відділу Пенсійного фонду;

- з 01.11.1996 - на посаді головного спеціаліста Тальнівського районного відділу Пенсійного фонду;

- з 10.07.1998 - на посаді заступника начальника Тальнівського районного відділу Пенсійного фонду - начальника підвідділу надходження доходів цього райвідділу;

- з 03.03.2000 позивача звільнено з посади заступника начальника відділу - начальника підвідділу надходження доходів Тальнівського районного відділу Пенсійного фонду;

- з 16.08.2000 позивача призначено на посаду начальника Тальнівського районного відділу Пенсійного фонду України по переводу з Тальнівської районної ради, як такого, що був зарахований до кадрового резерву на цю посаду;

- з 24.05.2002 - позивач перебував на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області (т.1, а.с.103-104).

На виконання вимог статті 17 Закону України "Про державну службу" 02.02.1995 позивач прийняв присягу державного службовця.

Судом встановлено, що пунктом 19 наказу від 24.05.2002 №34/ос Черкаського обласного управління Пенсійного фонду України Про звільнення начальників районних та міських відділів та призначення начальників Пенсійного фонду України в районах, містах та районах у м. Черкаси позивача з 24.05.2002 призначено на посаду начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі, звільнивши з посади начальника районного відділу Пенсійного фонду України (т.3, а.с.47-50).

Відповідно до наказу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі від 01.06.2002 №5/ОС Про виконання обов'язків начальника управління з 01.06.2002 ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі (т.3, а.с.51).

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком №2 (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/988-2016-%D0%BF/paran14#n14).

Згідно додатку №2 до вказаної постанови Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області реорганізоване шляхом приєднання до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області.

Відповідно до пункту 1 наказу Пенсійного фонду України від 26.12.2016 №177 "Про заходи у зв'язку із реорганізацією деяких територіальних органів Фонду" зобов'язано начальників Пенсійного фонду України в областях:

1.1. попередити про наступне вивільнення осіб, які працюють на посадах, звільнення з яких віднесено до повноважень Голови правління Пенсійного фонду України;

1.2. запропонувати особам, вказаним в підпункті 1.1. цього наказу, іншу роботу у відповідному управлінні;

1.3. забезпечити у порядку, визначеному законодавством, документування дій, передбачених пп. 1.1, 1.2 цього наказу;

1.4. після вжиття заходів, зазначених у підпунктах 1.1-1.3 цього наказу, невідкладно направляти департаменту персоналу та адміністративного забезпечення Пенсійного фонду України необхідні документи з метою проведення процедури призначення та/або звільнення (т. 2, а.с.54а).

Згідно з пунктом 1 наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області відповідно до Закону України від 15.05.2003 №755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (із змінами), пункту 1 частини першої статті 87 Закону України від 10.12.2015 №889-VІІІ Про державну службу , статті 49-2 Кодексу законів про працю України, постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України", наказів Пенсійного фонду України від 26.12.2016 №177 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду , від 03.01.2017 №1 Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 р. №988 , наказано попередити про наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією осіб, які працюють на посадах, звільнення з яких віднесено до повноважень Голови правління Пенсійного фонду України, згідно з додатком 1 (т. 2, а.с.60-61).

Пунктами 2 та 3 вищевказаного наказу від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області передбачено запропонувати особам, вказаним у пункті 1 цього наказу, інші посади у відповідному управління згідно з додатком 2. Наказано призначити голів комісій з припинення управлінь Пенсійного фонду України в районах Черкаської області, що реорганізуються, згідно з додатком 3.

Додатком 1 до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.01.2017 №1 затверджено Список керівників підвідомчих управлінь, що підлягають попередженню про наступне вивільнення , в якому, зокрема, є і начальник Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області ОСОБА_1 (т. 2, а.с.62).

Крім цього, додатком 2 до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.01.2017 №1 затверджено Список керівників підвідомчих управлінь, які підлягають попередженню про наступне вивільнення, та запропоновані їм посади , в якому, зокрема, начальнику Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області ОСОБА_1 запропоновано посаду головного спеціаліста Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (т. 2, а.с.63-64).

Також, додатком 3 до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.01.2017 №1 затверджено Перелік голів комісій з припинення управлінь Пенсійного фонду України в районах Черкаської області, що реорганізуються , згідно з яким, зокрема, головою комісії з припинення Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області призначено Толдонову Наталію Вікторівну (т. 2, а.с.65).

Додатком 4 до наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.01.2017 №1 затверджено План заходів з проведення реорганізації територіальних органів Пенсійного фонду України в області , згідно з яким визначено відповідний зміст заходів, термін їх виконання та виконавців (т. 2, а.с.66).

06.01.2017 заступником начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області за два місяці до вивільнення працівників заповнено та подано до відповідного територіального органу Державної служби зайнятості України звітність форми № 4-ПН "Інформація про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці" за вих. №132/09 про вивільнення посади, зокрема, начальника управління на підставі наказу про попередження про заплановане вивільнення від 04.01.2017, запланована дата вивільнення 06.03.2017 (том 5, а.с.19).

У свою чергу, 16.01.2017 позивач як начальник Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області звернувся до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із запитом Про письмове підтвердження , згідно із яким вимагав надати письмове підтвердження наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області (том 1, а.с.25).

16.01.2017 комісією з припинення УПФУ в Тальнівському районі о 17 годині 10 хвилин складено акт про те, що 16.01.2017 надано для ознайомлення начальнику управління ПФУ в Тальнівському районі ОСОБА_1 о 16 годині 20 хвилин:

- завірену заступником начальника управління - начальником загального відділу управління адміністрування - господарського забезпечення Золотарьовою В.М. копію наказу Головного управління ПФУ в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області на 2 аркушах;

- завірену заступником начальника управління - начальником загального відділу управління адміністрування - господарського забезпечення Золотарьовою В.М. копію додатку 1 до наказу Головного управління ПФУ в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області на 2 аркушах;

- завірену копію заступником начальника управління - начальником загального відділу управління адміністрування - господарського забезпечення Золотарьовою В.М. додатку 2 до наказу головного управління ПФУ в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області на 3 аркушах;

- завірену заступником начальника управління - начальником загального відділу управління адміністрування - господарського забезпечення Золотарьовою В.М. копію додатку 3 до наказу Головного управління ПФУ в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області на 2 аркушах;

- завірену заступником начальника управління - начальником загального відділу управління адміністрування - господарського забезпечення Золотарьовою В.М. копію додатку 4 до наказу Головного управління ПФУ в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області на 2 аркушах (том 2,а.с.77-78).

Також у вищевказаному акті від 16.01.2017 зазначено, що від підписання повідомлення про ознайомлення 16.01.2017 з наказом Головного управління ПФУ в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області ОСОБА_1 відмовився. Наказ повернено комісії.

У той же час, ОСОБА_1 на зазначеному акті від 16.01.2017 вказано, що акт на підпис передано о 17 годині 20 хвилин, тобто після закінчення робочого дня. В зв'язку з необхідністю виконання норм трудової дисципліни, пояснення та заперечення будуть надані 17.01.2017.

Судом встановлено, що 17.01.2017 позивач ознайомлений з наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області , що підтверджується особистим підписом позивача (т. 2, а.с.67-68).

При цьому, позивачем на примірнику наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області зазначено: Звертаю увагу, що ані комісією, ані керівництвом Головного управління ПФУ в Черкаській області не надано на мій запит письмового підтвердження даного наказу. Вбачаю порушення, внаслідок неправомірних дій вищезазначених посадових осіб, зокрема, положень Європейської Конвенції з прав людини, ст. ст. 9, 24, 43 Конституції України (т. 2, а.с.68).

Вищевказане також підтверджується складеним о 09 годині 06 хвилин комісією з припинення УПФУ в Тальнівському районі актом від 17.01.2017 (том 2 а.с.76).

Судом встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області на лист позивача від 16.01.2017 Про письмове підтвердження листом від 19.01.2017 вих. №557/08 повідомлено, зокрема, про те, що засвідчена копія наказу від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області надіслана 05.01.2017 голові комісії з припинення управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області Толдоновій Н.В. (т. 1, а.с.26).

Суд зазначає, що 17.03.2017 за вих. №1317/09 голова комісії з припинення управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області Толдонова Н.В. звернулась до голови первинної профспілкової організації працівників Пенсійного фонду України в Тальнівському районі з поданням, відповідно до якого на виконання статті 43 Кодексу законів про працю України просила дати згоду виборчого органу первинної профспілкової організації управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі (членом якої він є) на звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі у зв'язку з реорганізацією та скороченням чисельності і штату працівників відповідно п.1 частини першої ст. 87 Закону України Про державну службу , як такого, що згоди не надав (том 3, а.с.294).

17.03.2017 на засіданні профспілкового комітету управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області складено протокол №10, згідно якого ухвалили, зокрема, надати згоду первинної профспілкової організації працівників управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі, членом якої є ОСОБА_1, на розірвання договору з ОСОБА_1 та звільнення його з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі відповідно до п.1 частини першої ст. 87 Закону України Про державну службу , як такого, що станом на 17.03.2017 згоди не надав на запропоновану посаду в Звенигородському об'єднаному управління Пенсійного фонду України Черкаської області (том 3, а.с.295-299).

Судом встановлено, що до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області 20.03.2017 надійшла від первинної організації профспілки працівників Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області за вх. №335/06 Згода профспілкової організації (том 3 а.с.300).

У згоді профспілкової організації зазначено, що, розглянувши письмове подання адміністрації про надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1, первинна профспілкова організація працівників Пенсійного фонду України в Тальнівському районі надає згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 та звільнення його з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі відповідно до п.1 частини першої ст. 87 Закону України Про державну службу згідно рішення засідання профспілкового комітету управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі.

Також, 22.03.2017 начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області направлено до голови правління Пенсійного фонду України подання за вих. №2838/07, згідно з яким внесено пропозицію щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у зв'язку з реорганізацією та скороченням штату працівників відповідно до пункту 4 частини першої статті 83 та пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу (том 2, а.с.55).

У поданні також зазначено, що станом на 22.03.2017 ОСОБА_1 не надав згоди на запропоновані йому вакантні посади Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" Пенсійним фондом України прийнято наказ №213-о від 29.03.2017 Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області (т. 3, а.с.303).

Згідно з пунктом 4 вищевказаного наказу від 29.03.2017 №213-о наказано звільнити ОСОБА_1 з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у зв'язку з реорганізацією, пункт 4 частини першої статті 83 та пункт 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу .

30.03.2017 начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за вих. №3174/07 направлено для опрацювання головам комісій з припинення управлінь Пенсійного фонду України, у тому числі, в Тальнівському районі Черкаської області копію наказу Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №213-о Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області (т. 2, а.с.74).

30.03.2017 головою комісії з припинення Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі, заступником начальника управління Толдоновою Н.В. видано наказ від 30.03.2017 №17-о "Про оголошення п.4. наказу Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №213-о Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області ", пунктом 1 якого наказано оголосити пункт 4 наказу Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №№213-о Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області :

4. Звільнити ОСОБА_1 з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у зв'язку з реорганізацією, пункт 4 частини першої статті 83 та пункт 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу (т. 3, а.с.304-306).

Пунктом 2 наказу Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області від 30.03.2017 №17-о наказано вважати ОСОБА_1 таким, що припинив виконання обов'язків на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області 31.03.2017 .

Згідно з пунктом 3 вказаного наказу від 30.03.2017 №17-о визначено виплатити ОСОБА_1:

- вихідну допомогу в розмірі середньої місячної заробітної плати відповідно до частини 4 статті 87 Закону України Про державну службу ;

- грошову компенсацію за невикористані відпустки відповідно до статті 24 Закону України Про відпустки ;

- щорічну основну оплачувану відпустку за період роботи з 16.08.2014 по 15.08.2015 тривалістю 10 календарних днів;

- щорічну основну оплачувану відпустку за період роботи з 16.08.2015 по 15.08.2016 тривалістю 15 календарних днів;

- щорічну основну оплачувану відпустку за період роботи з 16.08.2016 по 31.03.2017 тривалістю 4 календарних дні;

- додаткову відпустку за стаж державної служби понад 19 років (з 01.02.2014 по 31.01.2015) тривалістю 15 календарних днів;

- додаткову відпустку за стаж державної служби понад 20 років (з 01.02.2015 по 31.01.2016) тривалістю 15 календарних днів;

- додаткову відпустку за стаж державної служби понад 21 рік (з 01.02.2016 по 31.01.2017) тривалістю 15 календарних днів;

- додаткову відпустку за стаж державної служби понад 22 роки (з 01.02.2017 по 31.01.2018) тривалістю 15 календарних днів.

31.03.2017 складено акт передачі справ та майна про те, що у начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області ОСОБА_1, на момент звільнення із займаної посади справи та довірене у зв'язку з виконанням посадових обов'язків майно для передачі відсутнє (т. 3, а.с.312).

Також, як вбачається з матеріалів справи листом Міністерства соціальної політики України від 12.04.2017 №7747/0/2-17/30 Про погодження звільнення та призначення , адресованого голові правління Пенсійного фонду України, відповідно до пункту 8 частини другої статті 18 Закону України Про центральні органи виконавчої влади та пункту 10 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №423, погоджено, зокрема, звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області у зв'язку з реорганізацією (том 5, а.с.186-187).

Позивач вважає, що його звільнення відбулось всупереч встановленому законом порядку, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частинами першою та третьою статті 23 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, врегульовані Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною першою статті 5 Закону №889-VIII встановлено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (частина третя статті 5 Закону №889-VIII).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України "Про державну службу", а у частині, що ним не врегульовані - норми законодавства про працю.

За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Закону №889-VIII, державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Відповідно до статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі (пункт 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 87 Закону №889-VIII процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення .

У разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати (частина четверта статті 87 Закону №889-VIII).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (частина друга статті 40 КЗпП України).

Відповідно до частини четвертої статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання , поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно з абзацом першим пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи (абзац другий пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992).

Судом встановлено, що оскаржуваний наказ, яким позивача звільнено з посади, прийнятий на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року №988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України".

Згідно Додатку 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 р. № 988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" Перелік територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі реорганізоване шляхом приєднання до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області .

Судом встановлено, що штатний розпис управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області від 25.01.2017, затверджений начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, передбачав штат у кількості 32 штатних одиниць, а саме:

- керівництво у кількості 3 штатних одиниць: начальник управління, перший заступник начальника управління, заступник начальника управління;

- відділ обслуговування громадян у кількості 5 штатних одиниць: начальник відділу, головний спеціаліст (4 штатні одиниці);

- відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 8 штатних одиниць: начальник відділу, заступник начальника відділу, головний спеціаліст (6 штатних одиниць);

- відділ платежів до пенсійної системи та контрольно-перевірочної роботи у кількості 5 штатних одиниць: начальник відділу, головний спеціаліст (3 штатні одиниці), провідний спеціаліст;

- бюджетно-фінансовий відділ у кількості 4 штатних одиниць: начальник відділу-головний бухгалтер, головний спеціаліст (2 штатні одиниці), спеціаліст;

- сектор ведення електронних реєстрів та підтримки інформаційно-аналітичних систем у кількості 2 штатних одиниць: завідувач сектору, головний спеціаліст;

- сектор адміністрування і захисту інформаційно-аналітичних систем у кількості 2 штатних одиниць: завідувач сектору, головний спеціаліст-системотехнік;

- головний спеціаліст - юрисконсульт;

- головний спеціаліст з персоналу та організаційно-інформаційної роботи;

- провідний документознавець (т. 2, а.с.113-114).

Суд зазначає, що наказом управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області від 30.01.2017 №13 Про введення в дію штатного розпису наказано ввести в дію з 01.01.2017 штатний розпис управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, затверджений 25.01.2017 начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (т. 2, а.с.112).

20.02.2017 наказом управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області №28 Про внесення змін до штатного розпису наказано внести зміни до штатного розпису на 2017 рік управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, затверджені начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 24.02.2017 (т. 2, а.с.109). Пунктом 2 вищевказаного наказу від 20.02.2017 №28 наказано зміни до штатного розпису ввести в дію з 01.01.2017.

Так, судом встановлено, що внесені зміни до штатного розпису на 2017 рік управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, затверджені начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 24.02.2017, полягали, зокрема, у наступному:

- у відділі платежів до пенсійної системи та контрольно-перевірочної роботи затверджено штатних посад у кількості 4: начальник відділу, головний спеціаліст (3 штатні одиниці), тобто, виведено одну посаду провідного спеціаліста ;

- у бюджетно-фінансовому відділі затверджено штатних посад у кількості 3 штатних одиниць: начальник відділу-головний бухгалтер, головний спеціаліст (2 штатні одиниці), тобто, виведено одну посаду спеціаліста ;

- виведено посаду провідного документознавця (т. 2, а.с.110-111).

Також даними змінами до штатного розпису на 2017 рік Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області не передбачено керівні посади, а саме: начальник управління, перший заступник начальника управління та заступник начальника управління.

Таким чином, штат у кількості 32 штатних одиниць, який затверджений начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 25.01.2017, було змінено до 26 штатних одиниць , що було затверджено начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 24.02.2017.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.01.2018 Звенигородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області зареєстроване як юридична особа 31.03.2016 , ідентифікаційний код 40383821, місцезнаходження: 20200, Черкаська обл., Звенигородський район, місто Звенигородка, вулиця Софії Терещенко, будинок 28 (том 7, а.с.26-27).

Наказом Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області від 25.01.2017 №17 наказано ввести в дію з 01.01.2017 штатний розпис на 2017 рік Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, затверджений начальником головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області 25.01.2017 (том 2, а.с.106).

Судом встановлено, що штатний розпис Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на 2017 рік, який затверджений начальником головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області 25.01.2017 та введений в дію наказом Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області від 25.01.2017 №17, свідчить про те, що у Звенигородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Черкаської області передбачено штат у кількості 105 штатних одиниць та у його складі перебувають наступні структурні підрозділи:

- керівництво у кількості 3 штатних одиниць;

- відділ з обслуговування громадян у кількості 6 штатних одиниць;

- Катеринопільський відділ обслуговування громадян у кількості 7 штатних одиниць;

- Лисянський відділ обслуговування громадян у кількості 7 штатних одиниць;

- Ватутінський відділ обслуговування громадян у кількості 6 штатних одиниць;

- відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 14 штатних одиниць;

- Катеринопільський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 7 штатних одиниць;

- Лисянський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 7 штатних одиниць;

- відділ платежів до пенсійної системи та контрольно-перевірочної роботи у кількості 6 штатних одиниць;

- бюджетно-фінансовий відділ у кількості 9 штатних одиниць;

- відділ ведення електронних реєстрів, підтримки, адміністрування і захисту інформаційно-аналітичних систем у кількості 13 штатних одиниць;

- адміністративно-господарський відділ у кількості 6 штатних одиниць;

- Ватутінський сектор з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 5 штатних одиниць;

- сектор персоналу та організаційно-інформаційної роботи у кількості 4 штатних одиниць;

- юридичний сектор у кількості 5 штатних одиниць (том 2, а.с. 107-108).

Також суд зазначає, що 20.02.2017 наказом Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області №42 наказано ввести в дію з 01.01.2017 зміни до штатного розпису на 2017 рік Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, відповідно затверджені начальником головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 24.02.2017 (том 2, а.с. 103).

Так, внесені зміни до штатного розпису на 2017 рік Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, затверджені начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 24.02.2017, полягали, зокрема, у наступному:

- у Катеринопільському відділі обслуговування громадян затверджено штатних посад у кількості 6, виведено одну посаду провідного документознавця ;

- у Лисянському відділі обслуговування громадян затверджено штатних посад у кількості 6, виведено одну посаду провідного документознавця ;

- у Ватутінському відділі обслуговування громадян затверджено штатних посад у кількості 5, виведено одну посаду провідного документознавця ;

- у відділі з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій затверджено штатних посад у кількості 13, виведено одну посаду провідного спеціаліста ;

- в адміністративно - господарському відділі затверджено штатних посад у кількості 1, виведено п'ять посад: одну посаду провідного документознавця , три посади водіїв автотранспортних засобів, одну посаду прибиральника службових приміщень;

- у секторі персоналу та організаційно-інформаційної роботи затверджено штатних посад у кількості 3, виведено одну посаду спеціаліста (том 2, а.с.104-105).

Також даними змінами до штатного розпису на 2017 рік Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області не передбачено керівні посади, а саме: начальник об'єднаного управління, перший заступник начальника об'єднаного управління та заступник начальника об'єднаного управління.

Таким чином, штат у кількості 105 штатних одиниць, який затверджений начальником Головного управління Пенсійного фонду України Черкаської області 25.01.2017, було змінено до 92 штатних одиниць, що було затверджено начальником Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 24.02.2017.

У той же час суд зазначає, що Звенигородським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Черкаської області видано наказ від 30.03.2017 №71, згідно з яким наказано, зокрема, ввести в дію з 31.03.2017 структуру Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, погоджену начальником головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області; штатний розпис на 2017 рік Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, погоджену начальником головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (том 2, а.с. 96-97).

Так, структура Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, затверджена начальником Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області 15.02.2017, погоджена начальником головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 15.02.2017 та введена в дію з 31.03.2017 наказом Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області від 30.03.2017 №71, передбачає наступні структурні підрозділи:

- керівництво у кількості 3 штатних одиниць: начальник об'єднаного управління, перший заступник начальника об'єднаного управління, заступник начальника об'єднаного управління;

- Звенигородський відділ обслуговування громадян у кількості 5 штатних одиниць;

- Ватутінський відділ обслуговування громадян у кількості 5 штатних одиниць;

- Катеринопільський відділ обслуговування громадян у кількості 5 штатних одиниць;

- Лисянський відділ обслуговування громадян у кількості 5 штатних одиниць;

- Тальнівський відділ обслуговування громадян у кількості 5 штатних одиниць;

- Звенигородський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 12 штатних одиниць;

- Ватутінський сектор з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 3 штатних одиниць;

- Катеринопільський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 6 штатних одиниць;

- Лисянський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 6 штатних одиниць;

- Тальнівський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 7 штатних одиниць;

- фінансово-економічний відділ у кількості 9 штатних одиниць;

- відділ адміністрування, супроводження інформаційних систем, електронних реєстрів та захисту інформації у кількості 14 штатних одиниць;

- сектор персоналу та організаційно-інформаційної роботи у кількості 4 штатних одиниць;

- юридичний відділ у кількості 5 штатних одиниць;

- адміністративно-господарський відділ у кількості 5 штатних одиниць (том 2, а.с.98).

Також суд зазначає, що відповідно до штатного розпису на 2017 рік Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, затвердженого начальником головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області 15.02.2017, передбачено штат у кількості 99 штатних одиниць , а саме:

- керівництво у кількості 3 штатних одиниць: начальник об'єднаного управління, перший заступник начальника об'єднаного управління, заступник начальника об'єднаного управління;

- Звенигородський відділ обслуговування громадян у кількості 5 штатних одиниць: начальник відділу, головний спеціаліст (4 штатні одиниці);

- Ватутінський відділ обслуговування громадян у кількості 5 штатних одиниць: начальник відділу, головний спеціаліст (3 штатні одиниці), провідний спеціаліст;

- Катеринопільський відділ обслуговування громадян у кількості 5 штатних одиниць: начальник відділу, заступник начальника відділу, головний спеціаліст (3 штатні одиниці);

- Лисянський відділ обслуговування громадян у кількості 5 штатних одиниць: начальник відділу, заступник начальника відділу, головний спеціаліст (2 штатні одиниці), спеціаліст;

- Тальнівський відділ обслуговування громадян у кількості 5 штатних одиниць : начальник відділу, головний спеціаліст (4 штатні одиниці);

- Звенигородський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 12 штатних одиниць: начальник відділу, заступник начальника відділу, головний спеціаліст (10 штатних одиниць);

- Ватутінський сектор з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 3 штатних одиниць: завідувач сектору, головний спеціаліст (2 штатні одиниці);

- Катеринопільський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 6 штатних одиниць: начальник відділу, заступник начальника відділу, головний спеціаліст (4 штатні одиниці);

- Лисянський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 6 штатних одиниць: начальник відділу, заступник начальника відділу, головний спеціаліст (4 штатні одиниці);

- Тальнівський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 7 штатних одиниць : начальник відділу, заступник начальника відділу, головний спеціаліст (5 штатних одиниць);

- фінансово-економічний відділ у кількості 9 штатних одиниць: начальник відділу - головний бухгалтер, заступник начальника відділу - заступник головного бухгалтера, головний спеціаліст (7 штатних одиниць);

- відділ адміністрування, супроводження інформаційних систем, електронних реєстрів та захисту інформації у кількості 14 штатних одиниць: начальник відділу, заступник начальника відділу, головний спеціаліст (12 штатних одиниць);

- сектор персоналу та організаційно-інформаційної роботи у кількості 4 штатних одиниць: завідувач сектору, головний спеціаліст (3 штатні одиниці);

- юридичний відділ у кількості 5 штатних одиниць: начальник відділу, головний спеціаліст - юрисконсульт (4 штатні одиниці);

- адміністративно-господарський відділ у кількості 5 штатних одиниць: начальник відділу, провідний документознавець, водій автотранспортних засобів (3 штатні одиниці) (том 2, а.с.99-100).

Таким чином, матеріалами підтверджується, що при приєднанні Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області відбулось скорочення штату, зокрема, кількість штатних одиниць у Тальнівському відділі обслуговування громадян у кількості було визначено як 5 штатних одиниць, у Тальнівському відділі з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій - 7 штатних одиниць, тобто всього 12 штатних одиниць замість 32 штатних одиниць в УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області на початок реорганізації.

Згідно із частиною першою статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації (частина друга статті 42 КЗпП України).

Відповідно до частини першої статті 49 2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (частина друга статті 49 2 КЗпП України).

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (частина третя статті 49 2 КЗпП України).

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що розірвання трудового договору з працівником має супроводжуватися наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених КЗпП України, а також дотриманням установлених вимог при вивільненні працівника (попередження за 2 місяці про наступне вивільнення, врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення чисельності або штату працівників, змін в організації виробництва і праці тощо). Ці норми кореспондуються з конституційним правом громадянина на захист від незаконного звільнення (статті 43 Конституції України).

У постанові від 07.11.2011 (справа №6-45цс11) Верховний Суд України відзначив, що звільнення працівника на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України вважається законним, якщо до звільнення працівнику було запропоновано вакантні посади, що відповідали його спеціальності та кваліфікації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 01.04.2015 (справа 6-40цс15), де Суд зазначив, що власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП, щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому, як зазначив Верховний Суд України, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії , що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про дотримання відповідачем-1 норм трудового законодавства у частині попередження позивача про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення, а саме 17.01.2017 року згідно наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.01.2017 №1 (т. 2, а.с.67-68), суд зазначає таке.

Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (у редакції, чинній на момент звернення позивача із запитом Про письмове підтвердження від 16.01.2017 ) державний службовець у разі виникнення у нього сумніву щодо законності виданого керівником наказу (розпорядження), доручення повинен вимагати його письмового підтвердження , після отримання якого зобов'язаний виконати такий наказ (розпорядження), доручення. Одночасно з виконанням такого наказу (розпорядження), доручення державний службовець зобов'язаний у письмовій формі повідомити про нього керівника вищого рівня або орган вищого рівня. У такому разі державний службовець звільняється від відповідальності за виконання зазначеного наказу (розпорядження), доручення, якщо його буде визнано незаконним у встановленому законом порядку, крім випадків виконання явно злочинного наказу (розпорядження), доручення.

При цьому судом встановлено, що 16.01.2017 комісією з припинення УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області надано для ознайомлення начальнику Управління ПФУ в Тальнівському районі ОСОБА_1: копію наказу Головного управління ПФУ в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області ; копію додатку 1 Список керівників підвідомчих управлінь, що підлягають попередженню про наступне вивільнення до наказу від 04.01.2017 №1; копію додатку 2 Список керівників підвідомчих управлінь, які підлягають попередженню про наступне вивільнення, та запропонування їм посади до наказу від 04.01.2017 №1; копію додатку 3 Перелік голів комісій з припинення управлінь Пенсійного фонду України в районах Черкаської області, що реорганізуються до наказу від 04.01.2017 №1; копію додатку 4 План заходів з проведення реорганізації територіальних органів Пенсійного фонду України в області до наказу від 04.01.2017 №1 (том 2,а.с.67-73).

Позивач був ознайомлений з вищевказаними документами 17.01.2017, про що свідчить його особистий підпис на наданих йому для ознайомлення копіях документів.

У зв'язку з тим, що надані позивачу копії документів не були засвідчені належним чином, що викликало у позивача сумніви у справжності засвідчених копій, позивач 16.01.2017 звернувся до начальника ГУ ПФУ у Черкаській області із відповідним запитом Про письмове підтвердження , в якому вимагав надати письмове підтвердження наказу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області (том 1, а.с.25).

Суд зазначає, що наказом Пенсійного фонду України від 03.07.2012 №107 затверджено Інструкцію з діловодства у Пенсійному фонді України (том 6, а.с.155, 157-205).

Згідно із абзацом першим пункту 72 розділу ІІ Документування управлінської інформації Інструкції з діловодства у Пенсійному фонді України у Пенсійному фонді України засвідчуються копії лише документів, що створюються в ньому, а також у випадках, передбачених в абзаці другому цього пункту. Копія документа виготовляється і видається тільки з дозволу Голови правління, його заступників або керівника структурного підрозділу.

Абзацом третім пункту 72 розділу ІІ Документування управлінської інформації Інструкції з діловодства у Пенсійному фонді України передбачено, що відмітка Копія проставляється на лицьовому боці у верхньому правому кутку першого аркуша документа.

Відповідно до пункту 73 розділу ІІ Документування управлінської інформації Інструкції з діловодства у Пенсійному фонді України напис про засвідчення документа складається із слів Згідно з оригіналом , найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту документа Підпис .

Напис про засвідчення копії скріплюється печаткою із зазначенням на ній найменування установи (без зображення герба) або печаткою структурного підрозділу (департамент організаційно-інформаційної роботи та господарського забезпечення, департамент персоналу та бухгалтерського обліку).

Копія документа повинна відповідати оригіналу (абзац третій пункту 74 розділу ІІ Документування управлінської інформації Інструкції з діловодства у Пенсійному фонді України).

Аналогічні вимоги щодо засвідчень копій документів закріплені Типовою інструкцією з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України 30 листопада 2011 року №1242.

Оглянувши копії документів, наданих комісією з припинення УПФУ в Тальнівському районі для ознайомлення позивачу, а саме: копію наказу Головного управління ПФУ в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області ; копію додатку 1 Список керівників підвідомчих управлінь, що підлягають попередженню про наступне вивільнення до наказу від 04.01.2017 №1; копію додатку 2 Список керівників підвідомчих управлінь, які підлягають попередженню про наступне вивільнення, та запропонування їм посади до наказу від 04.01.2017 №1; копію додатку 3 Перелік голів комісій з припинення управлінь Пенсійного фонду України в районах Черкаської області, що реорганізуються до наказу від 04.01.2017 №1; копію додатку 4 План заходів з проведення реорганізації територіальних органів Пенсійного фонду України в області до наказу від 04.01.2017 № 1, судом встановлено, що написи про засвідчення копій вищевказаних документів було здійснено за допомогою комп'ютерної оргтехніки, а не власноруч за допомогою напису відповідальної особи.

Крім цього, надана позивачу копія наказу Головного управління ПФУ в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області не містить підпису С.М. Зінник у графі Начальник головного управління , а також копії додатків до вказаного наказу від 04.01.2017 №1 не містять підписів В.І. Федоренко у графі Начальник відділу персоналу та організаційно-інформаційної роботи .

Крім того, графа Начальник головного управління , яка має містити підпис С.М. Зінник, зазначена як Начальник головного управлінн , що не відповідає оригіналу документу.

Таким чином, надана комісією з припинення УПФУ в Тальнівському районі для ознайомлення позивачу копія наказу Головного управління ПФУ в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області та копії додатків до нього, не є копіями документів, оскільки надані копії не відповідають оригіналам вказаних документів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач не був належним чином ознайомлений з наказом Головного управління ПФУ в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області та додатками до нього, оскільки надані позивачу копії вказаних документів не відповідають оригіналам, а тому не можуть вважатися копіями документів, засвідченими належним чином у відповідності до вимог законодавства.

Згідно з вимогами частини восьмої статті 9 Закону України "Про державну службу" керівник у разі отримання вимоги державного службовця про надання письмового підтвердження наказу (розпорядження), доручення зобов'язаний письмово підтвердити або скасувати відповідний наказ (розпорядження), доручення в одноденний строк .

У разі неотримання письмового підтвердження у зазначений строк наказ (розпорядження), доручення вважається скасованим.

Тобто, Законом України "Про державну службу" чітко встановлено обов'язок керівника надати письмове підтвердження відповідного наказу в одноденний строк.

Як встановлено судом, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області на лист позивача від 16.01.2017 Про письмове підтвердження листом від 19.01.2017 вих. №557/08 повідомлено, зокрема, про те, що засвідчена копія наказу від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області надіслана 05.01.2017 голові комісії з припинення управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області Толдоновій Н.В. (т. 1, а.с.26).

У той же час, відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надана позивачу з порушенням передбаченого законодавством одноденного строку для письмового підтвердження запитуваного наказу від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області та взагалі не містила відповіді по суті поставленого питання.

Враховуючи, що наказом Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області було наказано повідомити про наступне вивільнення працівників у зв'язку з реорганізацією, суд дійшов до висновку, що керівником Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не надано письмове підтвердження відповідного наказу у спосіб, встановлений законом, а лише повідомлено про те, що засвідчена копія запитуваного наказу надіслана голові комісії з припинення управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що з огляду на вимоги частини восьмої статті 9 Закону України "Про державну службу" наказ Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області вважається скасованим у силу закону у частині, що стосується позивача.

Суд зазначає, що 03.03.2017 відбулась зустріч представників адміністрації Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області з трудовим колективом управління ПФУ в Тальнівському районі Черкаської області, за результатами якої було складено відповідний протокол (том 2, а.с.85-89). На зазначеній зустрічі 03.03.2017 головував перший заступник начальника Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області Терещенко Н.М.

Порядком денним вищезазначеної зустрічі від 03.03.2017 було передбачено: ознайомлення з постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988 Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України ; знайомство з колективом управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області; співбесіда з працівниками управління та визначення їх думки щодо попередньо запропонованих їм вакантних посад державних службовців.

Як вбачається зі змісту протоколу від 03.03.2017, зокрема, у ході проведення попередньої бесіди із ОСОБА_1, останнім повідомлено про те, що йому необхідно запропонувати рівнозначну посаду, тобто посаду начальника управління. Проте, позивач розуміє, що такої посади немає, тому дати відповідь одразу не готовий. Також повідомлено ОСОБА_1 про можливість зайняття посад, розміщених в м. Звенигородка, м. Ватутіне та смт. Лисянка.

Також протоколом від 03.03.2017 передбачено, що у ході розмови з Толдоновою Н.В. було повідомлено про наявність вакансій начальника Тальнівського відділу обслуговування громадян.

Крім цього, 14.03.2017 відбулась зустріч представників адміністрації Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області з трудовим колективом управління ПФУ в Тальнівському районі Черкаської області, за результатами якої було складено відповідний протокол (том 2, а.с.89а-90). На зазначеній зустрічі 14.03.2017 головувала начальник Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області Пона Л.В.

Порядком денним вищевказаної зустрічі від 14.03.2017 було визначено: продовження розпочатої 03.03.2017 роботи із працівниками управління ПФУ в Тальнівському районі Черкаської області, а саме надання їм пропозицій вакантних посад у Звенигородському об'єднаному управлінні ПФУ Черкаської області.

Так, на вищевказаній зустрічі представників адміністрації з трудовим колективом було вирішено запропонувати посаду начальника Тальнівського відділу обслуговування громадян Звенигородського об'єднаного управління ПФУ Черкаської області Толдоновій Н.В., а вакантну посаду (тимчасову) головного спеціаліста Тальнівського відділу обслуговування громадян Звенигородського об'єднаного управління ПФУ Черкаської області - ОСОБА_1 , про що зазначено у пункті 3 протоколу від 14.03.2017.

У той же час, суд звертає увагу, що додатком 4 План заходів з проведення реорганізації територіальних органів Пенсійного фонду України в області до наказу Головного управління ПФУ в Черкаській області від 04.01.2017 №1 Про заходи у зв'язку з реорганізацією деяких територіальних органів Фонду в області не передбачено здійснення такого заходу як зустріч представників адміністрації відповідного органу Пенсійного фонду України в області з трудовим колективом управління, що припиняється, зокрема, з метою проведення співбесіди з працівниками управління та визначення їх думки щодо попередньо запропонованих їм вакантних посад державних службовців.

Таким чином, заступник начальника Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області Терещенко Н.М. та начальник Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області Пона Л.В. не були уповноважені на вчинення дій щодо проведення співбесіди з працівниками управління ПФУ в Тальнівському районі Черкаської області та визначення їх думки щодо попередньо запропонованих їм вакантних посад державних службовців, а також на вирішення питання щодо запропонування вакантних посад.

14.03.2017 начальником Звенигородського ОУПФУ о 16:19 год. листом від 14.03.2017 Пропозиція вакантної (постійної, тимчасової) посади запропоновано ОСОБА_1, який займає посаду начальника управління ПФУ в Тальнівському районі Черкаської області, наявну тимчасову вакантну посаду головного спеціаліста Тальнівського відділу обслуговування громадян Звенигородського ОУПФУ, тимчасово на період соціальної відпустки основного працівника (том 2 а.с.57).

У графі погоджуюсь (відмовляюсь) на вищезазначеному листі Пропозиція вакантної (постійної, тимчасової) посади позивачем власноруч вказано, що так як про дану пропозицію дізнався лише за 15 хвилин, тому необхідний час для роздумів та прийняття рішення.

Крім цього, 21.03.2017 начальником Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області листом Пропозиція вакантної (постійної, тимчасової) посади запропоновано ОСОБА_1, який займає посаду начальника УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області наступні вакантні посади у Звенигородському об'єднаному управлінні ПФУ Черкаської області:

1) головний спеціаліст Тальнівського відділу обслуговування громадян (тимчасова);

2) головний спеціаліст Звенигородського відділу з питань призначення перерахунку та виплати пенсій (постійна);

3) головний спеціаліст Звенигородського відділу з питань призначення перерахунку та виплати пенсій (тимчасова);

4) головний спеціаліст фінансово-економічного відділу у м. Звенигородка (постійна);

5) головний спеціаліст Звенигородського відділу обслуговування громадян (тимчасова);

6) головний спеціаліст відділу адміністрування, супроводження інформаційних систем, електронних реєстрів та захисту інформації (віддалене робоче місце у м. Ватутіне) (тимчасова);

7) провідний спеціаліст Ватутінського відділу обслуговування громадян (тимчасова);

8) спеціаліст Лисянського відділу обслуговування громадян (постійна) (том 2, а.с.58).

Також вказаним листом Пропозиція вакантної (постійної, тимчасової) посади від 21.03.2017 передбачено, що є вакантна посада начальника юридичного відділу, але запропонувати її ОСОБА_1 не можуть, так як останній не відповідає кваліфікаційним вимогам щодо зайняття даної посади (не має юридичної освіти).

Так, на вищезазначеному листі Пропозиція вакантної (постійної, тимчасової) посади від 21.03.2017 позивачем вказано, що із даними пропозиціями ознайомлений 21.03.2017 об 11:03 год.

Суд зазначає, що запропонування 21.03.2017 ОСОБА_1 восьми вакантних посад та ознайомлення позивача із вказаними пропозиціями підтверджується також актом від 21.03.2017, складеним начальником Звенигородського ОУПФУ Черкаської області, головним спеціалістом сектору персоналу та організаційно-інформаційної роботи Звенигородського ОУПФУ Черкаської області, головою комісії з припинення управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, заступником начальника відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області та головним спеціалістом - юрисконсультом управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області (том 2, а.с.82).

У той же час, 23.03.2017 на електронну пошту Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшов лист за вх. №986/04 від начальника управління ОСОБА_1 (вих. №1404/01-01 від 23.03.2017), яким було повідомлено, що від вакантної посади головного спеціаліста Тальнівського відділу обслуговування громадян Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, тимчасово на період соціальної відпустки основного працівника , яка була запропонована 14.03.2017 за підписом начальника Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області позивач відмовився (том 2, а.с.56).

Крім цього, 27.03.2017 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області надійшов письмовий лист за вх. №374/09 від ОСОБА_1, датований 24.03.2017, тотожний за змістом до вищевказаного листа за вих. №1404/01-01 від 23.03.2017 (том 2, а.с.83).

Також, як вбачається з матеріалів справи, начальником Звенигородського ОУПФУ Черкаської області, першим заступником начальника Звенигородського ОУПФУ Черкаської області, завідувачем сектору персоналу та організаційно-інформаційної роботи Звенигородського ОУПФУ Черкаської області складено Акт №3 від 28.03.2017 про те, що 28.03.2017 був зроблений дзвінок ОСОБА_1, начальнику Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, з метою отримання від нього рішення щодо запропонованих йому 21.03.2017 вакантних посад у Звенигородському ОУПФУ Черкаської області. Водночас, ОСОБА_1 було повідомлено, що йому необхідний ще час (приблизно тиждень) для прийняття рішення (том 2, а.с.84).

Суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо відмови позивача від запропонованих йому 21.03.2017 восьми вакантних посад у Звенигородському об'єднаному управлінні ПФУ Черкаської області.

Суд зазначає, що відповідно до наданої Звенигородським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Черкаської області інформації у формі довідки від 12.09.2017 №9284/14 (том 2, а.с.135), у Звенигородському об'єднаному управлінні ПФУ Черкаської області станом на 29-30 березня 2017 року були наявні наступні вакантні посади:

1) головний спеціаліст Тальнівського відділу обслуговування громадян (тимчасова);

2) головний спеціаліст Звенигородського відділу з питань призначення перерахунку та виплати пенсій (постійна);

3) головний спеціаліст Звенигородського відділу з питань призначення перерахунку та виплати пенсій (тимчасова);

4) головний спеціаліст фінансово-економічного відділу у м. Звенигородка (постійна);

5) головний спеціаліст Звенигородського відділу обслуговування громадян (тимчасова);

6) головний спеціаліст відділу адміністрування, супроводження інформаційних систем, електронних реєстрів та захисту інформації (віддалене робоче місце у м. Ватутіне) (тимчасова);

7) провідний спеціаліст Ватутінського відділу обслуговування громадян (тимчасова);

8) спеціаліст Лисянського відділу обслуговування громадян (постійна);

9) начальник Тальнівського відділу обслуговування громадян (постійна);

10) начальник юридичного відділу (постійна).

При цьому, як вже було встановлено судом, вакантну посаду начальника юридичного відділу запропонувати ОСОБА_1 не можливо, так як останній не відповідає кваліфікаційним вимогам щодо зайняття даної посади (не має юридичної освіти) (том 2, а.с.58).

Судом встановлено, що наказом Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області від 30.03.2017 №19-о Про призначення працівників Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області наказано, зокрема, на підставі заяви Толдонової Н.В. призначити з 03.04.2017 Толдонову Наталію Вікторівну на посаду начальника Тальнівського відділу обслуговування громадян Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області за переведенням (том 2, а.с.138-143).

Разом з цим, незважаючи на те, що станом на 29 - 30 березня 2017 року посада начальника Тальнівського відділу обслуговування громадян була вакантною, зазначена посада позивачу запропонована не була, що підтверджується наявними доказами у матеріалах справи, та не заперечується відповідачами.

Беручи до уваги, що у Звенигородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Черкаської області були вакантними всі дев'ять посад, що відповідали досвіду, спеціальності та кваліфікації позивача, з яких позивачу було запропоновано лише вісім, суд вважає, що відповідачами не виконано вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України, а саме не виконано обов'язку щодо працевлаштування позивача, зокрема, запропонування всіх вакантних посад, що відповідали його спеціальності та кваліфікації.

Крім цього, суд звертає увагу, що відповідно до роз'яснення Міністерства юстиції України від 25.01.2011 без номера Гарантії працівників у разі ліквідації або реорганізації підприємства, установи, організації визначено, що при змінах в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган повинен додержуватися, зокрема, такого порядку дій: видати наказ, яким уповноважити відділ кадрів або інший відділ підприємства, на який покладено здійснення функції відділу кадрів (далі - відділ кадрів), провести необхідні заходи в зв'язку зі звільненням працівників (не пізніше ніж за два місяці до їх проведення), включаючи ознайомлення працівників з наказом під розпис та вручення письмового повідомлення про звільнення (Відділ кадрів повинен підготувати письмове повідомлення про можливе звільнення працівників та за два місяці до запланованого вивільнення персонально (під розпис) ознайомити кожного працівника з наказом про внесення змін в організацію виробництва і праці та вручити письмове повідомлення.

Одночасно з попередженням пропонується працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. Протягом двох місяців від дати попередження від працівників, істотні умови праці яких зміняться, доцільно отримати письмову заяву про згоду продовжувати роботу після зміни істотних умов праці або відмову від цього.

Також, судом встановлено, що у структурі Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області передбачений Тальнівський відділ з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у кількості 7 штатних одиниць, який очолюється начальником відділу.

Тобто, після початку реорганізації Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області передбачено дві керівні посади , які відповідали спеціальності та кваліфікації позивача, а саме начальник Тальнівського відділу обслуговування громадян Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області та начальник Тальнівського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області.

Так, суд зазначає, що відповідно до наказу Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області від 22.02.2017 №5-0, підписаного головою комісії з припинення управління, заступником начальника управління Толдоновою Н.В., на підставі заяви Борзенкова А.В. переведено Борзенкова Андрія Владиславовича 22.02.2017 за згодою з посади начальника відділу обслуговування громадян на рівнозначну посаду начальника відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області (том 5, а.с.167).

У той же час, наказом Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області від 30.03.2017 №19-о Про призначення працівників Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області призначено Борзенкова Андрія Владиславовича на підставі його заяви з 31.03.2017 на посаду начальника Тальнівського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області за переведенням (том 5, а.с.24, 25-27).

Проаналізувавши вищезазначене, суд зазначає, що станом на 29-30 березня 2017 року посада начальника Тальнівського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, на яку лише з 31.03.2017 було призначено Борзенкова А.В., була вакантною, проте також не була запропонована позивачу як вакантна.

Крім цього, суд звертає увагу, що згідно з листом Міністерства соціальної політики України Про переважне право на залишення на роботі від 21.05.2012 № 80/06/187-12 законодавством не передбачені критерії і порядок визначення працівників із більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці.

На практиці для виявлення таких працівників роботодавцем робиться порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації працівників , у процесі якого, як правило, враховуються такі обставини: наявність відповідної освіти, післядипломної освіти, документів про підвищення кваліфікації, відсутність дисциплінарних стягнень, наявність заохочень за успіхи у роботі, отримання премій за виконання особливо важливих робіт, відсутність прогулів, відпусток без збереження заробітної плати, тривалого перебування на лікарняних листках, зауважень з боку адміністрації щодо строків і якості виконуваних завдань, обсяги виконуваних робіт тощо.

Cуд зазначає, що позивач має вищу освіту, що підтверджується дипломом спеціаліста Уманської сільськогосподарської академії серії ЛР №006029 від 27.09.1996 за спеціальністю Облік і аудит з кваліфікацією спеціаліста - економіст по бухгалтерському обліку і фінансах (том 3, а.с.21), тобто спеціальність позивача підтверджена наявними у матеріалах доказами.

Щодо кваліфікації позивача необхідно зазначити, що позивач працював в органах Пенсійного фонду України з 1995 року, а саме: з 02.1995 по 10.1996 - на посаді спеціаліста І категорії Тальнівського районного відділу Пенсійного фонду України Черкаської області; з 11.1996 по 07.1998 - на посаді головного спеціаліста Тальнівського районного відділу Пенсійного фонду України Черкаської області; з 07.1998 по 03.2000 - на посаді заступника начальника райвідділу - начальника підвідділу надходження доходів Тальнівського районного відділу Пенсійного фонду України Черкаської області; з 08.2000 до 05.2002 - на посаді начальника Тальнівського районного відділу Пенсійного фонду України Черкаської області; з 05.2002 - на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області.

Також, як вбачається із біографічної довідки ОСОБА_1 (станом на 31.03.2017) загальний стаж роботи позивача складає 26 років 5 місяців, стаж державної служби - 22 роки 2 місяці (том 2, а.с.91).

Про наявність у позивача заохочень за успіхи у роботі свідчать наступні документи:

- нагородження грамотою Управління з питань сім'ї та молоді облдержадміністрації з нагоди Дня молоді та за активну участь у соціально-економічному і громадському житті від 27.06.2002 (том 6, а.с.90);

- нагородження Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за вагомий внесок у виконання завдань, покладених на органи Пенсійного фонду України, сумлінну і самовіданну працю та з нагоди 11-ої річниці Незалежності України від 23.08.2002 (том 6, а.с.91);

- нагородження почесною грамотою Правління Пенсійного фонду України за сумлінну працю, високий професіоналізм та з нагоди Дня працівника соціальної сфери від 03.11.2002 (том 6, а.с.92);

- нагородження у листопаді 2003 року почесною грамотою Черкаської обласної ради за багаторічну сумлінну працю, активну участь у реалізації державних програм з питань соціальної політики та з нагоди Дня працівників соціальної сфери №ІІ72 (том 6, а.с.93);

- нагородження почесною грамотою Черкаської обласної ради за багаторічну сумлінну працю, ініціативність, відповідальність у виконанні депутатських обов'язків та з нагоди Дня місцевого самоврядування від 07.12.2004 №1619 (том 6, а.с.94);

- нагородження почесною грамотою Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за вагомий внесок у виконанні завдань, покладених на органи Пенсійного фонду України, бездоганну працю, високий професіоналізм від 19.09.2005 (том 6, а.с.95);

- нагородження подякою Тальнівської районної державної адміністрації Тальнівської районної ради за багаторічну сумлінну працю, особистий внесок у забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями і громадянами району вимог законодавства про державне соціальне страхування стосовно пенсійного забезпечення та з нагоди 30-річчя від дня народження від 19.09.2005 (том 6, а.с.96);

- у листопаді 2006 року нагородження Черкаської обласної державної адміністрації за високий професіоналізм, багаторічну сумлінну працю, вагомий внесок у реалізацію державної програми соціального захисту населення та з нагоди Дня працівника соціальної сфери за №2966 (том 6, а.с.97);

- нагородження подякою Тальнівської районної ради як депутату Тальнівської районної ради четвертого скликання 2002-2006 років за сумлінне виконання депутатських обов'язків, вагомий особистий внесок у подальший розвиток органів місцевого самоврядування (том 6, а.с.98);

- нагородження у 2014 році грамотою Черкаського обкому професійної Спілки працівників Пенсійного фонду України за високий професіоналізм, активну участь у громадській і профспілковій роботі та з нагоди Дня працівника соціальної сфери України (том 6, а.с.99);

- нагородження у 2007 році почесною відзнакою Пенсійного фонду України, що підтверджується відомостями із біографічної довідки ОСОБА_1 (том 2, а.с.91).

Також, позивач підвищував кваліфікацію, що підтверджується наступними доказами:

- з 16 по 20 лютого 1998 пройшов навчання в Центрі підвищення кваліфікації державних службовців і керівників державних підприємств, у станом й організацій Черкаської обласної державної адміністрації за професійною програмою підвищення кваліфікації кадрів державної служби, що підтверджується відповідним свідоцтвом за реєстраційним №423 (том 3, а.с.24);

- з 3 по 13 червня 2003 року підвищував кваліфікацію за напрямом Державне управління в Інституті вищої кваліфікації Київського національного торговельно-економічного університету, що підтверджується Свідоцтвом про підвищення кваліфікації ІНФОРМАЦІЯ_2від 13.06.2003 за реєстраційним номером 23 (том 3, а.с.60);

- у жовтні 2003 року успішно виконав програму навчального курсу з вивчення та організації впровадження Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , що підтверджується сертифікатом Пенсійного фонду України, Проект технічної допомоги Агентства США з міжнародного розвитку Впровадження пенсійної реформи в Україні (том 3, а.с.61);

- з 19 по 30 травня 2008 року пройшов навчання та перевірку знань у сфері цивільного захисту на Черкаських обласних курсах підвищення кваліфікації керівних кадрів та опрацював навчальний курс за обов'язками Керівники структурних підрозділів, або спеціально призначені особи з питань НС підприємств, установ, організацій , що підтверджується Посвідченням про функціональне навчання у сфері цивільного захисту №434, видане 30.05.2008 за реєстраційним номером 433 (том 3, а.с.122-123);

- у жовтні 2012 року пройшов підвищення кваліфікації за програмою короткострокового тематичного семінару для керівників апарату, самостійних структурних підрозділів, керівників, спеціалістів та працівників відповідальних за кадрову роботу в апараті, структурних підрозділах райдержадміністрації, територіальних органах державної влади з напряму 1501 Державне управління , що підтверджується відповідним свідоцтвом за реєстраційним №16762, видане Черкаським обласним центром перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій (том 3, а.с.182);

- у грудні 2012 року пройшов підвищення кваліфікації за програмою тематичного короткострокового семінару Нормативно-правове регулювання діяльності органів Пенсійного фонду України в сучасних умовах для начальників підвідомчих управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області, що підтверджується відповідним свідоцтвом за реєстраційним №18064, виданим Черкаським обласним центром перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій (том 3, а.с.183).

Крім цього, позивач брав участь у Всеукраїнському конкурсі Кращий державний службовець та успішно пройшов перший тур у номінації Кращий керівник , що підтверджується Сертифікатом Пенсійного фонду України від 30.04.2009 (том 3, а.с.139).

З приводу твердження відповідачів про те, що позивач протягом останніх чотирьох років перед звільненням не підвищував кваліфікацію, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8 Положення про систему підготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2010 № 564 (далі - Положення №564, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування є безперервним процесом і здійснюється за такими видами: навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації; тематичні постійно діючі семінари; спеціалізовані короткострокові навчальні курси; тематичні короткострокові семінари, зокрема, тренінги; стажування в органах, на які поширюється дія Законів України "Про державну службу" та "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також за кордоном; самостійне навчання (самоосвіта); щорічний Всеукраїнський конкурс "Кращий державний службовець" (для державних службовців).

Строк та форма підвищення кваліфікації визначаються органом, у якому працює державний службовець чи посадова особа місцевого самоврядування, залежно від сфери їх діяльності. При цьому строк підвищення кваліфікації з відривом від служби і збереженням заробітної плати (грошового забезпечення) не повинен перевищувати чотирьох тижнів (за погодженням з Кабінетом Міністрів України, як виняток, - двох місяців), без відриву від служби - шести місяців, для військовослужбовців, поліцейських - 90 календарних днів (за умови відшкодування фінансових витрат стороною, що приймає, та за рішенням Віце-прем'єр-міністра України відповідно до розподілу функціональних обов'язків - 18 місяців).

Як стверджував позивач у судових засіданнях по справі, він самостійно займався навчанням (самоосвітою), що згідно із Положенням №564 є одним із видів підвищення кваліфікації, та відповідно спростовує твердження відповідачів.

Крім того, позивач стверджував, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області не направляло позивача на підвищення кваліфікації, що не було спростовано відповідачами під час розгляду справи, а отже відсутність у позивача документів про підвищення кваліфікації в останні два роки перед звільненням не свідчить про недотримання позивачем вимог Положення №564, яке передбачає, що строк та форма підвищення кваліфікації визначаються органом, у якому працює державний службовець.

Суд звертає увагу, що жодних доказів невідповідності позивача спеціальності та кваліфікації всім вакантним посадам, рівнозначним за посадовими обов'язками у Звенигородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Черкаської області посаді, яку займав позивач до звільнення, як і доказів вжиття заходів щодо переведення позивача на такі вакантні посади у реорганізованому територіальному органі ПФУ, відповідачі під час розгляду справи не надали.

Крім цього, необхідно зазначити, що ОСОБА_1 як начальником Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області було направлено лист від 23.11.2016 №6685/01-01, адресований директору Департаменту персоналу та адміністративного забезпечення Пенсійного фонду України, пунктом 5 якого повідомлено, що ОСОБА_1 …на ім'я начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області Зінник С.М. 18.07.2016 №4559/08 були надані пропозиції щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника управління Толдонової Н.В. за недоліки у роботі. Про результати розгляду пропозицій управління проінформоване не було. (том 4, а.с.139-144). Проте жодної реакції на вказаний лист позивача не відбулося, що свідчить про упереджене ставлення до позивача.

З приводу твердження відповідача-2 про те, що позивач не взяв участь у конкурсі, який відбувся 26.01.2018 на вакантну посаду начальника Тальнівського відділу обслуговування Управління обслуговування Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області та відповідно небажання ОСОБА_1 займати посаду начальника Тальнівського відділу обслуговування, суд зазначає, що участь у конкурсі на заміщення вакантних посад є відповідним правом особи, а не його безпосереднім обов'язком і не свідчить про законність звільнення особи з посади.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2014 виклав правовий висновок про те, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 39088425).

Суд відмічає, що позивачу не було запропоновано посаду начальника Тальнівського відділу обслуговування громадян, яка із усіх вакантних станом на 29 - 30 березня 2017 року посад найбільше відповідала досвіду роботи позивача, як керівника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області.

Судом встановлено, що станом на 29-30 березня 2017 року посада начальника Тальнівського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, на яку лише з 31.03.2017 було призначено Борзенкова А.В., була також вакантною, проте з невідомих суду причин також не була запропонована позивачу як вакантна.

При цьому відповідачі не надали об'єктивних доказів того, чому позивачу взагалі не запропоновано жодної керівної посади, як особі, що має безперервний досвід керівника територіального органу ПФУ більше 16 років.

Натомість, на думку суду, пропозиція вакантної посади позивачу мала відбутись на рівні з іншими працівниками управління одразу після затвердження штатного розпису нової установи 15.02.2017, проте пропонування позивачу вакантних посад відбулось 14.03.2017, коли запропоновано одну тимчасову вакантну посаду головного спеціаліста начальника Тальнівського відділу обслуговування громадян та 21.03.2017, коли запропоновано вісім вакантних посад і жодної керівної посади.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивачу не було створено всіх умов на рівні з іншими працівниками, що може бути розцінено як свідчення упередженого ставлення до позивача.

Також суд звертає особливу увагу на те, що вибір роботодавця на користь іншої особи має відбуватись після пропонування працівнику всіх вакантних посад. У той же час з обставин справи вбачається, що кандидатура позивача розглядалась роботодавцем на посаду начальника Тальнівського відділу обслуговування громадян, проте без її пропонування, що порушує встановлений порядок, оскільки роботодавець має право обирати із кандидатів на посаду після пропонування всіх вакантних посад і згоди працівника із запропонованими посадами.

Також необхідно зазначити, що посилання позивача на дискримінацію з боку органів Пенсійного фонду України, яка виявилась у нерівному ставленні до реалізації особою права на працевлаштування, обмеженні права на підвищення кваліфікації та професійного рівня позивача, а також відповідно упередженому ставленні до позивача, пов'язано на думку позивача із тим, що він, будучи начальником Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, звернувся із офіційним зверненням до відповідних органів Пенсійного фонду України про надання роз'яснення щодо необхідності виконання планів по передплаті газети Пенсійний кур'єр Управлінням Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області та застосування заходів реагування у вигляді зменшення розміру премії у разів невиконання встановлених планів.

Приймаючи до уваги наведені вище обставини справи у сукупності суд приходить до висновку про те, що звільнення позивача було проведено з порушенням установленого законом порядку, що полягало у незапропонуванні позивачу всіх вакантних посад, що відповідали спеціальності та кваліфікації позивача , у той час як судом встановлено, що такі вакантні посади існували і були запропоновані іншим працівникам, які у подальшому були переведені до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області.

Отже, вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу Пенсійного фонду України "Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області" від 29.03.2017 №213-о у частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Вирішуючи питання поновлення позивача на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, суд виходить з наступного.

Як було встановлено судом вище, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" вирішено реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом приєднання до окремих органів Пенсійного фонду України за переліком згідно з додатком №2 (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/988-2016-%D0%BF/paran14#n14).

Згідно додатку №1 до вказаної постанови, Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі реорганізоване шляхом приєднання до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.01.2018 за №1003469534, Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області (ідентифікаційний код 21366691) припинено , про що внесено запис 04.04.2017 за №10141120011000363 (том 6, а.с.217-221).

Тобто, на день прийняття судового рішення у даній справі Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області припинено.

Верховний Суд України у постанові від 17 жовтня 2011 року (справа № 21-237а11) висловив позицію, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 36 КЗпП зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України дійшла висновку, що у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено (постанова від 28.10.2014 справа №21-484а14).

У справі, що розглядається судом встановлено, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" реорганізовано шляхом приєднання територіальний орган Пенсійного фонду України - Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, яке очолював позивач до моменту звільнення.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина друга статті 104 Цивільного кодексу України).

При цьому, зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (стаття 609 Цивільного кодексу України).

Тобто, саме у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) юридичної особи виникає правонаступництво - перехід майна, прав та обов'язків до юридичних осіб, що утворились внаслідок реорганізації.

Водночас, питання припинення юридичної особи публічного права слід розглядати не лише в контексті припинення її майнових зобов'язань, позаяк така особа створювалась для виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.

Відповідно, функції держави не зникають із припиненням юридичної особи публічного права (крім випадку повної відмови держави від виконання певних функцій, що потребуватиме відповідних змін у законодавстві), а тому, у будь-якому випадку, враховуючи принцип безперервності влади, має бути вирішено питання про "функціональне" правонаступництво юридичної особи публічного права.

Тобто, при припинені юридичної особи публічного права у результаті приєднання, її права та обов'язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи. При цьому до правонаступника переходять обов'язки не тільки у частині майнових прав, а й трудових відносин, у тому числі обов'язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Реорганізація юридичної особи публічного права - це таке припинення діяльності, при якому його права, обов'язки і майно переходять до інших діючих чи знову створюваних юридичних осіб, які приймають на себе виконання функцій і завдань реорганізованої юридичної особи публічного права чи реорганізованих юридичних осіб публічного права, що припинили свою діяльність. При реорганізації має місце правонаступництво, так би мовити, заміна у правовідносинах, які виникли раніше, одних суб'єктів господарювання на інших з переходом до них усіх прав та обов'язків перших (до правонаступника переходять весь пасив і актив майна, борги, права і обов'язки за угодами тощо).

З огляду на те, що судом встановлено, що позивача було протиправно звільнено з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, суд у розглядуваній справі дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, що своєю чергою включає обов'язок Пенсійного фонду України як роботодавця видати наказ про поновлення позивача на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області та у зв'язку з припиненням Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області одночасно з поновленням позивача на посаді вчинити заходи, пов'язані з реорганізацією цього територіального органу Пенсійного фонду України, попередити про майбутнє звільнення та запропонувати позивачу всі наявні посади, а так само вчинити інші дії, які залежать від роботодавця по працевлаштуванню незаконно звільненої особи.

Отже суд зазначає, що захист порушеного права позивача у зазначений спосіб передбачає негайне видання органом, який виконує повноваження (завдання) особи, що ліквідується, наказу про поновлення позивача на посаді та одночасне вжиття заходів по працевлаштуванню незаконно звільненої особи з урахуванням кваліфікації, досвіду роботи та пропонуванням всіх наявних вакантних посад , які позивач може обіймати відповідно до своєї кваліфікації та досвіду роботи.

Також, відповідно до абзацу 10 підпункту 10.2 пункту 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 №7 "Про судове рішення в адміністративній справі", задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов'язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

Суд зазначає, що визнання протиправним та скасування акта індивідуальної дії (розпорядження про звільнення) має наслідком його недійсність з моменту прийняття. Тобто такий акт індивідуальної дії від моменту прийняття не породжує жодних правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його скасуванням.

Таким чином, встановлення судом факту незаконного звільнення працівника і, як наслідок, поновлення його на роботі, є нерозривними складовими одного процесу із захисту порушеного права, що співпадають у часі.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що поновлення на роботі незаконно звільненого працівника повинно відбуватись з дня, наступного за днем звільнення.

Наведені висновки узгоджуються також з правилами ведення трудових книжок та порядком скасування у них записів про незаконне звільнення.

Так, наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).

Абзацом першим пункту 2.26 Інструкції визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно з абзацом першим пункту 2.27 Інструкції запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Днем звільнення вважається останній день роботи (абзац другий пункту 2.27 Інструкції).

Пунктом 2.10 Інструкції передбачено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі необхідності зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за номером таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за номером таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі".

Як встановлено вище судом, останнім днем роботи позивача було 31.03.2017 (п'ятниця), що відповідно є днем звільнення позивача з посади.

Враховуючи, що день звільнення вважається останнім днем роботи, то днем поновлення позивача на посаді є перший робочий день, який наступає за днем звільнення, тобто 3 квітня 2017 року , який припадає на понеділок.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи , що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку (абзац четвертий пункту 2 Порядку №100).

За приписами абзацу третього пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

У пункті 6 Постанови "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 №13 Пленуму Верховного Суду України зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Абзацом першим пункту 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як встановлено вище судом, відповідно до пункту 2 наказу від 30.03.2017 №17-о управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області "Про оголошення п.4. наказу Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №213-о Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області ", наказано вважати ОСОБА_1 таким, що припинив виконання обов'язків на посаді начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області 31.03.2017 (т. 3, а.с.304-306).

Як вбачається з довідки Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області від 05.09.2017 №9002/12, сума нарахованої заробітної плати позивача у січні 2017 року (за 12 робочих днів) - 5130,00 грн. та у лютому 2017 року (за 9 робочих днів) - 3847,50 грн.

Отже, сума нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати за січень та лютий 2017 року становить 8977,50 грн. (5130,00 грн. + 3847,50 грн.).

При цьому, кількість робочих днів, за які позивачу виплачена заробітна плата складає 40 днів: 20 днів у січні 2017 року та 20 днів у лютому 2017 року.

Суд звертає увагу, як вбачається з табелів обліку використання робочого часу за січень та лютий 2017 року, фактично позивачем було відпрацьовано 21 робочий день за період з січня по лютий 2017 року, у тому числі, 12 відпрацьованих робочих днів у січні 2017 року, 9 - у лютому 2017 року (том 2, а.с.115-116).

Отже, середньоденна заробітна плата позивача становить 427,50 грн. (8977,50 грн./21 день).

Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача складає 212 робочих днів та обраховується, починаючи з першого дня після звільнення - 03.04.2017 по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі, тобто по 07.02.2018 включно (з 03.04.2017 по 30.04.2017 - 19 робочих днів; з 01.05.2017 по 31.05.2017 - 20 робочих днів, з 01.06.2017 по 30.06.2017 - 20 робочих днів; з 01.07.2017 по 31.07.2017 - 21 робочий день; з 01.08.2017 по 31.08.2017 - 22 робочих днів; з 01.09.2017 по 30.09.2017- 21 робочий день; з 01.10.2017 по 31.10.2017 - 21 робочий день; з 01.11.2017 по 30.11.2017 - 22 робочих днів; з 01.12.2017 по 31.12.2017 - 20 робочих днів; з 01.01.2018 по 31.01.2018 - 21 робочий день; з 01.02.2018 по 07.02.2018 - 5 робочих днів).

Враховуючи, що кількість днів вимушеного прогулу складає 212 робочих днів, розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу становить 90 630,00 грн. (212 х 427,50 грн.).

Суд зазначає, що позивач працював в органах Пенсійного фонду України, а саме, в Управлінні Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області.

При цьому, згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 р. за № 41/26486 (далі - Положення №28-2), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України. Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду (том 7, а.с.28-32).

Отже, управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області є територіальним органом Пенсійного фонду України, діяльність якого контролюється, координується та підпорядковується саме Пенсійному фонду України та безпосередньо Головному управлінню Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Таким чином, обов'язок щодо нарахування та виплати заробітної плати позивачу покладено на територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому він працював, а саме - на управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області.

Як встановлено вище судом, на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області реорганізовано шляхом приєднання до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області і на день розгляду справи проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.01.2018 за №1003469534.

Враховуючи вищевикладене, права та обов'язки Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області в порядку правонаступництва перейшли до Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області.

Суд зауважує, що відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення №28-2 управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань забезпечує ведення бухгалтерського обліку з виконання доходів і видатків, кошторису видатків на утримання управління Фонду та своєчасно складає і в установленому порядку подає затверджену звітність головним управлінням Фонду.

Крім цього, підпунктом 8 пункту 6 Положення №28-2 передбачено, що управління Фонду має право у межах своєї компетенції розпоряджатись майном і коштами Фонду в межах затвердженого кошторису видатків.

Штатний розпис та кошторис видатків на утримання управління Фонду затверджуються начальником відповідного головного управління Фонду (пункт 11 Положення №28-2).

Згідно з пунктом 12 Положення №28-2 управління Фонду є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Приймаючи до уваги, що правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області, яке на день розгляду справи припинене, є Звенигородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області, яке є самостійним розпорядником бюджетних коштів, належним відповідачем за позовними вимогами про стягнення на користь позивача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу є саме Звенигородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій голови правління Пенсійного фонду України Зарудного О.Б., пов'язаних із виданням і підписанням п. 4 наказу Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №213-о "Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області", суд зазначає наступне.

Дія - активна поведінка суб'єкта владних повноважень (органу чи посадової особи). Об'єктом оскарження може бути як одноразова, так і триваюча дія, яка порушує права чи інтереси позивача.

Позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Оскільки наслідком розв'язання публічно-правового спору, по суті, має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, то у разі незгоди з рішенням суб'єкта владних повноважень, вимога про визнання протиправними дій відповідача по винесенню такого рішення не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред'явлення позову про скасування наказу про звільнення.

Зважаючи на те, що спірний наказ Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №213-о "Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області" у частині звільнення позивача з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області оскаржено у межах даного судового провадження, обраний позивачем спосіб захисту права шляхом оскарження дій відповідача з приводу винесення такого наказу не відповідає його змісту, з огляду на що у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

За змістом частини першої статті 72 та частини першої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно статті 5-1 Кодексу законів про працю України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Всупереч викладеним положенням відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про правомірність звільнення позивача у зв'язку з проведеною реорганізацією у ході розгляду справи надано не було.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених у судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені відповідачами під час розгляду адміністративної справи, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача, а позивачем доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Згідно із пунктами 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03.04.2017 та у частині стягнення із Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах одного місяця у розмірі, що становить 4488,75 грн. (5130,00 грн. + 3847,50 грн. = 8977,50 грн. : 2 = 4488,75 грн.) без урахування обов'язкових податків та зборів - допустити до негайного виконання.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як встановлено судом, позивач відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, витрати позивача, пов'язані з залученням свідків та проведенням судових експертиз також відсутні, отже, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідачів не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає активну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

Приймаючи до уваги обставини справи, суд вважає за необхідне зобов'язати Пенсійний фонд України, який є суб'єктом владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, з таким розрахунком, щоб суб'єкт владних повноважень мав реальну можливість виконати судове рішення у визначений законом і цим рішенням спосіб з урахуванням об'єктивних обставин.

З приводу вказаних позивачем у позовній заяві вимог, а саме: зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень при нарахуванні відповідних платежів, провести їх з урахуванням п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення"; зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень сплатити належні платежі до Державного бюджету України та державних цільових фондів з донарахованих сум, забезпечити подання належної звітності до контролюючих органів, провести відповідні перерахунки попередньо виплачених платежів з урахуванням рішення суду; постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними та направити її Кабінету Міністрів України та Міністерству соціальної політики України; постановити окрему ухвалу, якою зобов'язати Правління Пенсійного Фонду України усунути причини та умови, що сприяли порушенню трудового законодавства та направити її Кабінету Міністрів України та Міністерству соціальної політики України; залучити як доказ матеріали адміністративних справ: №823/305/16; 823/1265/16, 823/1360/16 (де відповідач є стороною по справі), які підтверджують наявність протиправних рішень відповідача по відношенню до позивача; звільнити позивача від сплати судового збору у відповідності до вимог пп.1 п.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", суд вважає, що вказані вимоги позивача заявлені як відповідні клопотання, які були вирішені судом під час розгляду справи по суті та частково пов'язані з виконанням даного судового рішення, тому не розглядаються судом як позовні вимоги.

Керуючись статтями 243-246, 250, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №213-о "Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області" в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області.

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03.04.2017 року.

4. Стягнути зі Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (ідентифікаційний код 40383821, місцезнаходження: 20200, Черкаська обл., Звенигородський район, місто Звенигородка, вулиця Софії Терещенко, будинок 28) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 90630,00 грн. (дев'яносто тисяч шістсот тридцять грн. 00 коп.) без урахування обов'язкових податків та зборів.

5. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 03.04.2017.

6. Звернути до негайного виконання постанову суду в частині стягнення зі Звенигородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (ідентифікаційний код 40383821, місцезнаходження: 20200, Черкаська обл., Звенигородський район, місто Звенигородка, вулиця Софії Терещенко, будинок 28) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах одного місяця у розмірі 4488,75 грн. (чотири тисячі чотириста вісімдесят вісім грн. 75 коп.) без урахування обов'язкових податків та зборів.

7. В частині позовних вимог про визнання протиправними дій голови правління Пенсійного фонду України Зарудного О.Б., пов'язаних із виданням і підписанням п. 4 наказу Пенсійного фонду України від 29.03.2017 №213-о "Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області" - у задоволенні позову відмовити.

8. Зобов'язати Пенсійний фонд України та Звенигородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складений 19.02.2018.

Суддя Кушнова А.О.