Постанова

від 14.02.2018 по справі 752/17627/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження № 22-ц/796/1885/2018

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2018 року м. Київ

Унікальний номер справи 752/17627/16-ц

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Шахової О.В.( суддя-доповідач), Головачова Я.В., Вербової І.М., за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.

учасники справи:

позивач ОСОБА_4

відповідач Головна астрономічна обсерваторія Національної академії наук України

третя особа ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4,

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва, ухвалене 8 грудня 2017 року суддею Плахотнюк К.Г. в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва (дата та час складення повного тексту рішення не відомі),-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Головної астрономічної обсерваторія Національної академії наук України про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральноїх шкоди і свої вимоги обгрунтувувала тим, що з 01.11.2006 року була зарахована на посаду молодшого наукового співробітника до Головної астрономічної обсерваторії НАН України. 22.09.2016 року наказом № 29-К її звільнено з займаної посади відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України. Звільнення її з роботи вважає незаконним, оскільки під час її звільнення відповідачем порушено порядок накладення на неї дисциплінарного стягнення.В день звільнення вона не була ознайомлена з наказом про звільнення і копію наказу її було видано тільки 10.10.2016 року. Наказ про звільнення був виданий у той час коли вона хворіла, що підтверджується листком непрацездатності. Крім того, її звільнення з роботи відбулося без згоди регіонального комітету профспілки працівників НАН України, а зазначені в наказі про звільнення причини її звільнення не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки причини її відсутності на роботі є поважними та підтверджені листками непрацездатності. Та обставина, що за результатами перевірки Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Рівненського обласного відділення проведеної з приводу необґрунтованості їх видачі встановлено, що листок непрацездатності № 173070 щодо її непрацездатності з 30.06. по 01.07.2016 року виданий необґрунтовано є помилкою лікаря який видавав її листок нпрацездатності та не може свідчити про відсутність факту її звернення за медичною допомогою.

Просила поновити її на посаді молодшого наукового співробітника в Головній астрономічній обсерваторії НАН України, стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також відшкодувати моральну шкоду в розмірі місячної заробітної плати, що була завдана їй незаконним звільненням.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 8 грудня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_4 на посаді молодшого наукового співробітника Головної астрономічної обсерваторії Національної академії наук України з 30 вересня 2016 року.

Стягнуто з Головної астрономічної обсерваторії Національної академії наук України на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 16 814 грн. 40 коп.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді молодшого наукового співробітника Головної астрономічної обсерваторії Національної академії наук України та середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах середнього заробітку за один місяць в розмірі 2 872 грн. 65 коп. допущено до негайного виконання

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу та, посилаючись на порушення норм процесуального права та невірне застосування матеріального права, просить рішення суду, в частині відмови в задоволені позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та часткового задоволення її вимог про стягнення середнього заробітку за час вимішеного прогулу,скасувати та ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що суд першої інстанції при ухваленні рішення безпідставно дійшов висновку про те, що розгляд справи відбувався тривалий час з її вини, внаслідок чого стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу лише з 30.09.2016 року по 21.03.2017 року (120 днів),в той час як до стягненя підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.09.2016 року по 8.12.2017 року. Також вважає,що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки були наявні умови для відшкодування такої шкоди, а саме: наявність факту порушення роботодавцем її законних прав, що призвело до ускладнення її подальшого працевлаштування, втрати моральних життєвих зв'язків, виникнення додаткових зусиль для організації свого життя і між цими умовами існує причиний зв'язок, адже звільнення з роботи негативно вплинуло на її ділову репутацію, її колеги почали ставитися до неї зневажливо, що в результаті негативно вплинула на її стан здоров'я .

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

В судове засідання суду апеляційної інстанції позивачка не з'явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлена належно. Заяв про відкладення справи та про причини неявки не подавала.

Представник відповідача до суду з'явився, але у зв'язку з затримкою часу розгляду справи та неможливістю подальшого очікування подав заяву про розгляд справи у його відстутності.

Неявка зазначених осіб в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

За правилами п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до правил статей 147-1, 148, 149 КЗпП України: за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення; дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку; до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами трудових спорів № 9 від 06.11.1992 року у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, п. 1 ст. 41 КЗпП України чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до правил ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника , прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 з 01.11.2006 року перебувала у трудових правовідносинах із Головною астрономічною обсерваторією та займала посаду молодшого наукового співробітника (а.с.7).

22.09.2016 року наказом № 26-К ОСОБА_4 звільнена зроботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП Україниза прогули. Підстава - службова записка зав. відділу фізики зірок та галактик Ю.І. Ізотова; рішення ПК (протокол № 11 від 19.09.2016 року).

Зазначений вище наказ містить відмітку про отримання його копії ОСОБА_4 10.10.2016 року (а.с.8,26).

04.11.2016 року директором Головної астрономічної обсерваторії НАН України було видано також наказ № 37-К на заміну наказу від 22.09.2016 року № 29-К, яким наказано звільнити ОСОБА_4 молодшого наукового співробітника відділу фізики зір та галактик з 29.09.2016 року у зв'язку з прогулами без поважної причини, п. 4 ст. 40 КЗпП України. (а.с.28).

Згідно листа директора Головної астрономічної обсерваторії №79-521/23 від 04.11.2016 року, надісланого на адресу ОСОБА_4, відповідачем повідомлено позивачку про те, що керівництво ГАО НАН України 22.09.2016 року не було повідомлене про те, що вона знаходилася на лікарняному,а тому наказ № 29-К від 22.09.2016 року було змінено, а саме: дата звільнення встановлена 29.09.2016 року. У додатку до цього ж листа ОСОБА_4 надіслано копію наказу. Запрошено її з'явитися до відділу кадрів Головної астрономічної обсерваторії НАН України для внесення відповідних змін до трудової книжки та для отримання повного розрахунку (а.с. 29).

За змістом рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_4 отримала листа Головної астрономічної обсерваторії 10.11.2016 року (а.с.30).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про поновлення на роботі суд першої інстанції встановив, що причини відсутністі ОСОБА_4 на роботі є поважними,оскільки вона хворіла .При цьому, суд вважав, що факт необгрунтованої видачі її листків непрацездатності не спростовує звернення ОСОБА_4 за медичною допомогою та свідчить про те,що за станом здоров'я вона не могла виконувати свої трудові обв'язки.З огляду на зазначене та з урахуванням того, що відповідачем порушено порядок притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї такої крайньої міри як звільнення,суд вважав, що звільнення позивачки з підстав п.4 ст.40 КЗпП є незаконним.

Встановивши таким чином, що звільнення позивачки було проведено з порушенням закону, у відповідності до ст.235 КЗпП України, ст. 27 Закону України "Про оплату праці", Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 та відповідно до роз'яснень, викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24.12.1999 року, суд дійшов висновку, що об'єктивно вимушений прогул ОСОБА_4 складає 120 робочих днів.

Такі висновки судом зроблено з огляду на те, що у період часу з 21.03.2017 і по 07.12.2017 року справа за позовом ОСОБА_4не знаходила свого вирішення по суті з вини самої позивачки,яка неодноразово, без поважних причин не з'являлась на виклики суду, а відтак вважав, що остання має право на середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.09.2016 року і по 21.03.2017 року включно, що становить в грошовому виразі 16 814,40 грн.(140, 12 х 120 = 16 814,40) 16 814, 40 грн.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду та вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що суд безпіставно обмежив час вимушеного прогулу з огляду на таке.

Як вбачається, для визначення періоду часу за який позивачка має право на середній заробіток за час вимушеного прогулу судом враховано, що ОСОБА_4 звернулася до суду 27.10.2016 року і до завершення судового розгляду ухваленням судом 08.12.2017 року рішення минуло більше року, а тому при визначені періоду за який необхідно стягнути на користь позивачки середній заробіток, суд на вимогу ст. 235 КЗпП проаналізув причини тривалості часу вимушеного прогула та встановив, що після звернення 27.10.2016 року ОСОБА_4 до суду з позовом про поновлення на роботі, попереднє судове засідання було призначено судом на 14.02.2017 року на яке позивачка не з'явилася, направлена судом на її адресу судова повістка була повернута до суду з відміткою відділу зв'язку про причини повернення - за закінченням встановленого строку зберігання.

Повторно попереднє судове засідання було призначено судом на 21.03.2017 року, з'явилися сторони у справі, однак судове засідання не відбулося з причин - зайнятості головуючого судді в розгляді клопотань слідчих органів. 03.03.2017 року ОСОБА_4 подала до суду заяву, якою повідомила суд про зміну адреси її місця проживання. Наступні судові засідання у цій же справі, що були призначені на 01.06., 25.09.2017 року не відбулися, оскільки представники позивачки не були готовими до участі у судовому розгляді заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене, висновки суд першої інстанції зроблено на підставі повного, та всебічного з'ясування обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, надання належної правої оцінки зібраним у справі доказів та застосування правових норми, які регулюють дані правовідносини, а відтак, рішення суду грунтується на встановлених фактичних обставинах,що мають значення для правильного вирішення справи та відповідає вимогам закону, є законним та обгрунтованим і підстав для його скасування не вбачається

Правильність проведеної судом методики розрахунку середньої заробітної плати, позивачкою не оскаржується.

Що стосується доводів ОСОБА_4 щодо відмови їй в задоволені вимог про відшкодування завданої моральної шкоди за наслідками звільнення з роботи за прогул без поважних причин, ці доводи, на думку колегії суддів, не можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, оскільки як вбачається з мотивувальної частини рішення, ці вимоги судом вирішено частково,проте в резолютивній частині рішення посилання на ці вимоги відсутнє, що відповідно до закону є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Так, судом встановлено, що діями відповідача було порушено законні права позивача, що призвело до необхідності звернення останньої за їх захистом до суду, однак для захисту порушених законних прав у суді ОСОБА_4 не докладала значних зусиль, про що свідчить несвоєчасне повідомлення суд про зміну адреси місця проживання, не вжиття заходів для отримання правової допомоги, що призводило до неодноразового відкладення судових засідань та затягування у вирішенні судом її ж позову.

Обгрунтовуючи свої висновки про часткове задоволення вимог ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, суд на підставі встановленого та відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпП та роз'яснень, що містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди і з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, виходив з того,що на підтвердження доводів про заподіяння моральної шкоди в заявленому розмірі, позивачка не надала суду достатніх та належних доказів.

Таким чином, ці доводи були предметом дослідження суду першої інстанції, з оцінкою якого колегія суддів погоджується.

Станом на день розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідчем - Головною астрономічною обсерваторією НАК України подано наказ від 14 грудня 2017 року про виконання рішеня суду від 8 грудня 2017 року про поновлення ОСОБА_4 на роботі та перерахування на її адресу серенього заробітку за час вимушеного пргогулу в повному обсязі.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення,а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 8 грудня 2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 19.0 2.2018 року.

Суддя-доповідач

Судді: