Постанова

від 16.05.2019 по справі 752/17627/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 травня 2019 року

м. Київ

справа № 752/17627/16-ц

провадження № 61-25573св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головна астрономічна обсерваторія Національної академії наук України,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2017 року у складі судді Плахотнюк К. Г. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Головачова Я. В., Вербової І. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головної астрономічної обсерваторії Національної академії наук України (далі - Головна астрономічна обсерваторія НАН України) про поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 01 листопада 2006 року вона прийнята на роботу на посаду молодшого наукового співробітника до Головної астрономічної обсерваторії НАН України. 22 вересня 2016 року наказом № 29-К її звільнено із займаної посади відповідно до пункту 4 статті 40 Кодексу закону про працю України (далі ? КЗпП України ). Звільнення її з роботи є незаконним та безпідставним, оскільки під час її звільнення відповідачем порушено порядок накладення на неї дисциплінарного стягнення, а саме у день звільнення вона не була ознайомлена із наказом про звільнення, а копію наказу їй видано тільки 10 жовтня 2016 року. Наказ про її звільнення виданий у період перебування її на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності. Крім того, її звільнення з роботи відбулося без згоди регіонального комітету профспілки працівників НАН України, а зазначені у наказі причини її звільнення не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки вона була відсутня на роботі через хворобу, що підтверджується листками непрацездатності. Та обставина, що за результатами перевірки Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Рівненського обласного відділення проведеної з приводу необґрунтованості видачі листків непрацездатності встановлено, що листок непрацездатності № 173070 за період із 30 червня по 01 липня 2016 року виданий необґрунтовано, то всі зауваження стосуються лікарів, а не її стану здоров`я. Її відсутність на роботі з 06 по 10 червня 2016 року та із 30 червня по 01 липня 2016 року не є прогулами відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України , а тому її звільнення із цієї підстави є незаконним.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просила поновити її на посаді молодшого наукового співробітника у Головній астрономічній обсерваторії НАН України, стягнути на її користь середній заробіток на час вимушеного прогулу, а також відшкодувати моральну шкоду у розмірі місячної заробітної плати.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді молодшого наукового співробітника Головної астрономічної обсерваторії НАН України із 30 вересня 2016 року. Рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді молодшого наукового співробітника Головної астрономічної обсерваторії НАН України допущено до негайного виконання. Стягнуто із Головної астрономічної обсерваторії НАН України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 16 814,40 грн. Рішення суду у частині стягнення із Головної астрономічної обсерваторії НАН України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу допущено до негайного виконання у межах середнього заробітку за один місяць у розмірі 2 872,65 грн.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що причини відсутності позивача на роботі є поважними, оскільки вона хворіла. Факт необґрунтованої видачі її листків непрацездатності не спростовує звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою та свідчить про те, що за станом здоров`я вона не могла виконувати свої трудові обов`язки. З урахуванням того, що відповідачем порушено порядок притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї такої крайньої міри як звільнення, суд вважав, що звільнення позивача на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України є незаконним. З огляду на те, що у період часу із 21 березня по 07 грудня 2017 року справа за позовом ОСОБА_1 не вирішувалася судом по суті із її вини, оскільки вона неодноразово, без поважних причин не з`являлася на виклики суду, а тому остання має право на середній заробіток за час вимушеного прогулу із 30 вересня 2016 року по 21 березня 2017 року включно, що становить 16 814,40 грн. Незаконними діями відповідача порушено права позивача, що призвело до необхідності звернення останньої за їх захистом до суду, однак для захисту порушених законних прав у суді ОСОБА_1 не докладала значних зусиль, а тому розмір відшкодування моральної шкоди із урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості складає 1/2 частини від її середньомісячної заробітної плати.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи, перевірки доводів і заперечень сторін, надання належної правової оцінки зібраним у справі доказам та застосування правових норми, які регулюють спірні правовідносини, а тому рішення місцевого суду ґрунтується на встановлених фактичних обставинах, що мають значення для правильного вирішення справи та відповідає вимогам закону, є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників

У квітні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року , в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди змінити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, дійшли помилкового висновку, що тривалий час розгляду справи стався із вини позивача. Зобов`язуючи відповідача відшкодувати позивачу розмір заподіяної моральної шкоди, суд першої інстанції у резолютивній частині вказаний факт не зазначив, що є порушенням норм процесуального права. Завдана позивачеві моральна шкода повинна бути відшкодована у повному обсязі у розмірі середньомісячного заробітку.

10 та 15 серпня 2018 року від Головної астрономічної обсерваторії НАН України надійшли відзиви на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , у яких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін оскаржувані судові рішення, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, її доводи не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України ).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 не підлягає задоволенню із таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 із 01 листопада 2006 року працювала у Головній астрономічній обсерваторії НАН України на посаді молодшого наукового співробітника.

22 вересня 2016 року наказом № 26-К ОСОБА_1 звільнена з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогули. Підстава - службова записка завідуючого відділу фізики зірок та галактик ОСОБА_4

Зазначений наказ містить відмітку про отримання його копії ОСОБА_1 10 жовтня 2016 року.

04 листопада 2016 року директором Головної астрономічної обсерваторії НАН України видано наказ № 37-К на заміну наказу від 22 вересня 2016 року № 29-К, згідно з яким звільнено ОСОБА_1 , молодшого наукового співробітника відділу фізики зір та галактик, із 29 вересня 2016 року, у зв`язку з прогулами без поважної причини, згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України .

Із листа директора Головної астрономічної обсерваторії НАН України від 04 листопада 2016 року №79-521/23, надісланого на адресу ОСОБА_1 , вбачається, що керівництво Головної астрономічної обсерваторії НАН України 22 вересня 2016 року не було повідомлене про те, що вона знаходилася на лікарняному, а тому наказ від 22 вересня 2016 року № 29-К змінено, а саме: дата звільнення встановлена 29 вересня 2016 року. У додатку до цього ж листа ОСОБА_1 надіслано копію наказу. Запрошено її з`явитися до відділу кадрів Головної астрономічної обсерваторії НАН України для внесення відповідних змін до трудової книжки та для отримання повного розрахунку.

За змістом рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 отримала лист Головної астрономічної обсерваторії 10 листопада 2016 року.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини другої статі 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Положеннями статті 237? КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи те, що заява про поновлення позивача на роботі розглядалася судами більше одного року, суд першої інстанції, із яким погодився й суд апеляційної інстанції, на виконання приписів статті 235 КЗпП України належним чином проаналізував причини тривалості вимушеного прогулу та встановив, що тривалий розгляд цієї справи відбувся через вину позивача, що проявляється у нез`явлені без поважних причин на судові засідання, тривалому неповідомленні про зміну адреси її місця проживання, у зв`язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на виплату середнього заробітку за період із 30 вересня 2016 року по 21 березня 2017 року включно, що складає 120 робочих днів.

Правильність проведеної судом методики розрахунку середньої заробітної плати, позивачем не оскаржується.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 1/2 середньомісячного заробітку позивача, суди попередніх інстанцій правильно взяли до уваги незаконність звільнення останньої із роботи, ненадання позивачем достатніх доказів заподіяння моральної шкоди у заявленому розмірі, недокладення нею значних зусиль для захисту порушених прав.

Доводи касаційної скарги щодо незазначення у резолютивній частині рішення суду першої інстанції про часткового задоволення вимог про відшкодування завданої моральної шкоди не можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, оскільки як вбачається з мотивувальної частини рішення, ці вимоги судом вирішено частково, проте в резолютивній частині рішення посилання на ці вимоги відсутні, що відповідно до статті 270 ЦПК України є підставою для ухвалення додаткового рішення.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що суди дійшли помилкового висновку про тривалість розгляду справи через вину позивача та ними неправильно визначений розмір відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими і по своїй суті зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги, яким судами попередніх інстанцій надана належна оцінка, Верховний Суд приходить до висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії ). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Таким чином, касаційна скарга не містять доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.

Рішення судів попередніх інстанцій у частині поновлення на роботі сторонами не оскаржуються, а тому суд касаційної інстанції не переглядає судові рішення у цій частині.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, арішення судів попередніх інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 14 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак С. О. Погрібний Г. І. Усик