Постанова

від 14.02.2018 по справі 495/9148/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/1088/18

Номер справи місцевого суду: 495/9148/16-ц

Головуючий у першій інстанції Гайда-Герасименко О. Д.

Доповідач Драгомерецький М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді: Драгомерецького М.М.

суддів колегії: Черевка П.М.,

Громіка Р.Д.,

при секретарі: Бахірко А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 травня 2017 року за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства Агрокомпанія Агроток про зобов'язання виконати обов'язок в натурі,-

В С Т А Н О В И Л А:

18 листопада 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ПП Агрокомпанія Агроток про зобов'язання виконати обов'язок в натурі.

Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,43 га, що розташована на території Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив №9, ділянка НОМЕР_2.

10 жовтня 2011 року між ОСОБА_4 та ПП Агрокомпанія Агроток було укладено договір оренди земельної ділянки №158, згідно з яким позивачка передала, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,43 га.

Державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.01.2015р. про реєстрацію договору оренди земельної ділянки №158 від 10 жовтня 2011 року.

Згідно з п. 2 зазначеного Договору встановлено, що його укладено на 5 (п'ять) років, тобто до 10 жовтня 2016 року, а пунктом 19 Договору передбачено, що його дія припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

Не бажаючи пролонгувати дію Договору, ОСОБА_4 звернулась до відповідача із листом-повідомленням від 11.08.2016р. про заперечення у поновленні договору оренди землі, згідно з яким повідомила про те, що вона заперечує щодо поновлення (пролонгації) договору оренди земельної ділянки №158 від 10.10.2011р. на новий строк та у зв'язку з наведеним попросила у строк до 11 жовтня 2016 року повернути їй земельну ділянку, яка перебуває у користуванні відповідача; утриматися від здійснення агротехнічних робіт на земельній ділянці.

Позивачка вважає, що договір між нею та відповідачем було укладено 10.10.2011 року на 5 років, тобто до 10.10.2016 року, а отже відповідач на даний час не виконав свій обов'язок щодо повернення земельної ділянки, а тому вона звернулась до суду із вказаним позовом та просила його задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, але надав заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Рішенням Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, з наведених у позовній заяві правових підстав.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони по справі не з'явились, але про розгляд справи вони неодноразово сповіщались належним чином. Від представника відповідача ПП Агрокомпанія Агроток надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Тому у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка належним чином повідомлених сторін у судове засідання не перешкоджає розглядові справи та доступі до суду апеляційної інстанції.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 14.02.2018 року.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги , перевіривши матеріали цивільної справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню в повному обсязі за таких підстав.

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі , в редакції яка була чинною на час укладання договору, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У ч. 1 ст. 14 Закону України Про оренду землі зазначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст. 17 вказаного Закону передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Частиною 1 ст. 19 вказаного Закону передбачено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Як зазначено у ч. 1 ст. 31 вказаного Закону договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачці ОСОБА_4 на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,43 га, що розташована на території Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, масив №9, ділянка НОМЕР_2, кадастровий НОМЕР_3, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданого 08 грудня 2004 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010451500430 (а.с. 4, 5, 7).

10 жовтня 2011 року між ОСОБА_4 та ПП Агрокомпанія Агроток було укладено договір №158 оренди земельної ділянки, згідно з яким позивачка передала, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,43 га, кадастровий номер НОМЕР_3.

Згідно з п. 2 зазначеного договору його укладено на 5 (п'ять) років, тобто до 10.10.2016 року, а пунктом 19 договору передбачено, що його дія припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

За умовами п. 11 договору, після припинення його дії орендар повертає Орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

За п. 27 договору оренди земельної ділянки цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області Щеплоцькою Христиною Богданівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18607583 від 14.01.2015 року про реєстрацію права оренди земельної ділянки №158 від 10.10.2011 року, орендодавець ОСОБА_4, орендар ПП Агрокомпанія Агроток , строком дії 5 років, з правом пролонгації, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,43 га, на території Бритівської сільської ради, Білгород-Дністровського району Одеської області (а.с. 6).

11.08.2016 року позивачка ОСОБА_4 звернулась до відповідача із листом-повідомленням про заперечення у поновленні (пролонгації) дії договору оренди земельної ділянки №158 від 10 жовтня 2011 року на новий строк та просила у строк до 11.10.2016 року повернути їй за актом приймання-передачі земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3, площею 4,43 га, яка перебуває у користуванні відповідача; утриматися від здійснення агротехнічних робіт на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_3, площею 4,43 га, яка перебуває у його користуванні згідно з договором оренди земельної ділянки (а.с.8), який відповідач отримав 18 серпня 2016 року (а.с.9).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки 14 січня 2015 року державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області Щеплоцькою Х.Б. зазначений договір зареєстровано в Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області, то його дія спливає 14 січня 2020 року. Таким чином, строк дії договору оренди не закінчився, договір є чинним та позивачка передчасно звернулась до суду з вимогою про повернення їй земельної ділянки.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, виходячи з наступного.

У ч.ч. 1 та 2 ст. 367 ЦПК України, що набрав чинність з 15 грудня 2017 року, зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Аналогічні положення містяться в статтях 10, 60 ЦПК України (2004р).

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Аналогічні положення містяться у статті 212 ЦПК України (2004р.).

У статті 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Аналогічні положення містяться у статті 57 ЦПК України (2004р.).

Статтями 77 - 80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено у ч.і 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак в порушення положень ст. ст. 12, 81, 263, 264 ЦПК України суд першої інстанції не перевірив належним чином обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та не надав правильної оцінки наявним у справі доказам.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку докази були досліджені судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, тому апеляційний суд має законні підстави для встановлення обставин, що мають значення для справи, та дослідження й оцінки наявних у справі доказів.

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу позивачка була зобов'язана довести в судовому засіданні ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог, а відповідач - ті обставини, на які він посилався як на заперечення проти позову, а саме, те, що дія договору оренди землі закінчується 11 жовтня 2020 року.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належ ній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2 зазначеного договору його укладено на 5 (п'ять) років, тобто до 10 жовтня 2016 року, а п. 19 Договору передбачено, що його дія припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.

Дійсно, пунктом 27 договору оренди земельної ділянки передбачено, що цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Однак, в порушення умов договору, передбачених п. 15, після підписання договору 10 жовтня 2011 року орендар, відповідач, ПП Агрокомпанія Агроток , ухилився від державної реєстрації вказаного договору у Білгород-Дністровській районній державній адміністрації Одеської області й став використовувати земельну ділянку за призначенням незаконно.

Законом України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та інших законодавчих актів від 11 лютого 2010 року №1878-УІ, який набрав чинність з 16 березня 2010 року, стаття 6 Закону України Про оренду землі була доповнена частиною п'ятою такого змісту: "Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону";

статті 18 і 20 цього Закону були виключені.

Згідно статті 18 Закону України Про оренду землі , яка була чинною до 16 березня 2010 року, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Стаття 20 вказаного Закону передбачала, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, на момент укладання спірного договору оренди земельної ділянки - 10 жовтня 2011 року, статті 18 та 20 Закону Про оренду землі були виключені.

Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та інших законодавчих актів від 11 лютого 2010 року №1878-УІ, визначено, що до 01 січня 2013 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

До 1 січня 2013 року державна реєстрація спірного договору оренди земельної ділянки також не була проведена територіальними органами земельних ресурсів.

Лише 14 січня 2015 року Державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області Щеплоцькою Х.Б. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18607583 від 14.01.2015р., про реєстрацію права оренди земельної ділянки №158 від 10 жовтня 2011 року (а.с. 6).

Частиною 1 та 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Сторони дійшли всіх істотних умов договору оренди землі, у тому числі строку дії договору, й підписали його 10 жовтня 2011 року, що є моментом укладення договору, орендар весь час з 10 жовтня 2011 року по 14 січня 2015 року ухилявся від державної реєстрації цього договору, бажаючи у незаконний спосіб продовжити дію договору, чим суттєво порушив право власності позивачки на належну їй земельну ділянку.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 4 ЦПК України).

За таких обставин, виконуючи повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що державна реєстрація договору оренди землі свідчить про його чинність і не може змінювати день укладання договору, строк його дії, оскільки зміни до договору, у тому числі щодо строку його дії, вносяться згідно ст.ст. 651,652 ЦК України. Отже, строк дії договору оренди земельної ділянки обчислюєть ся з дати його підписання та не пов'язується з датою державної реєстрації, що узгоджується з правовим висновком, висловленим Верховним Судом України у постанові від 19.02.2014р. у справі №6-162цс13 та у постанові від 18.01.2017р. у справі №6-2777цс16.

Строк дії спірного договору оренди землі сплинув, але відповідач відмовляється повернути земельну ділянку її власнику, позивачці ОСОБА_4, чим порушує її права, тому у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України її право підлягає судовому захисту шляхом зобов'язання ПП Агрокомпанія Агроток повернути її позивачці за актом приймання-передачі належну їй на праві власності земельну ділянку.

Отже, позов ОСОБА_4 є законним, обґрунтованим й підлягає задоволенню.

Порушення норм процесуального права, а саме, ст. ст. 12, 81, 263, 264 ЦПК України та норм матеріального права, а саме, ст. ст. 651, 652 ЦК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

На підставі ч.ч. 1 та 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачка понесла і документально підтвердила витрати по сплаті судового збору при подачі позовної заяви в сумі 551,20 грн. (а.с. 2), при подачі апеляційної скарги в сумі 704,00 грн. (606, 32 грн.+97,68) (а.с. 42зв,48), тому у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги позивача стягненню з відповідача на користь позивача підлягає й судовий збір в сумі 1255,20 гривень (551,20 гн.+704 грн.).

Керуючись ст. ст . 367, 368, 374, 376, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, судова колегія, судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити в повному обсязі, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 травня 2016 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до Приватного підприємства Агрокомпанія Агроток про зобов'язання виконати обов'язок в натурі задовольнити в повному обсязі.

Зобов'язати Приватне підприємство Агрокомпанія Агроток (код юридичної особи 37832074, місце знаходження: 67755, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Бритівка, вул. Центральна, 58 Б) повернути ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) за актом приймання-передачі земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,43 га, розташовану на території Бритівської сільської ради Білгород - Дністровського району Одеської області, масив №9, ділянка НОМЕР_2, кадастровий НОМЕР_3, яка належить ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданого 08 грудня 2004 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010451500430, та яка перебуває в користуванні Приватного підприємства Агрокомпанія Агроток на підставі договору оренди земельної ділянки №158 від 10.10.2011р., зареєстрованого державним реєстратор Одеського міського управління юстиції Одеської області Щеплоцькою Христиною Богданівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18607583 від 14.01.2015р. у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому Приватне підприємство Агрокомпанія Агроток одержало її в оренду.

Стягнути з Приватного підприємства Агрокомпанія Агроток (код юридичної особи 37832074, місце знаходження: 67755, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Бритівка, вул. Центральна, 58 Б) на користь ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) судовий збір в сумі 1 255,20 гривень.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено: 14 лютого 2018 року.

Судді апеляційного суду Одеської області: М.М. Драгомерецький

П.М. Черевко

Р.Д. Громік