Рішення

від 12.02.2018 по справі 310/3069/16-ц

БЕРДЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 310/3069/16-ц

2/310/21/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Айленд , третя особа ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ Авто-Айленд , третя особа ОСОБА_4 про визнання договору недійсним, витребування майна в якому зазначила, що 09.06.2006 року ОСОБА_5 придбав автомобіль Mitsubishi Grandis, кузов №JMBLNNA4W6Z001008, державний номер НОМЕР_1. Вона та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 02.08.2008 року. ОСОБА_5 помер 04.09.2014 року. Вона та донька ОСОБА_5 прийняли спадщину. 17.02.2015 року їй стало відомо, що належний ОСОБА_5 автомобіль перебуває у власності ОСОБА_2 на підставі довідки-рахунку ВІА №757523 від 02.092014 року, яка була видана ТОВ Авто-Айленд . Після ОСОБА_2 автомобіль зареєстровано за ОСОБА_3 Вважала договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_2 набув право власності на спірний автомобіль недійсним на підставі ч.1 та ч.3 ст. 203 ЦК України, оскільки правочин здійснено з порушенням п. 12, 48 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери , так як спірний автомобіль в місто Київ не переміщався, ключі та документи від нього ОСОБА_5 ТОВ Авто-Айленд в м. Київ для продажу автомобіля не передавались. На зворотній стороні довідки-рахунку відсутня відмітка про суб'єкта оцінки та оціночну вартість автомобіля. У додаткових письмових поясненнях посилався на порушення п. 18 зазначеного порядку, оскільки проставлено печатку та підпис на бланк довідки-рахунку, який не в повному обсязі заповнений (не заповнено графу двигун № та графу (сума словами) гривень . У довідці-рахунку зазначено дату її видачі 31 серпня 2014 року, тобто до отримання її бланку 02.09.2014 року. Правильний запис 2 вересня не зроблено на зворотному боці з відміткою виправленому вірити та не завірено підписом відповідальної особи ТОВ Авто-Айленд . Просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02.09.2014 року (довідка-рахунок ВІА №757523 від 02.09.2014 року) автомобіля Mitsubishi Grandis, 2006 року випуску, кузов №JMBLNNA4W6Z001008, державний номер НОМЕР_2 (попередній державний номер НОМЕР_1), укладений між ТОВ Авто-Айленд та ОСОБА_2 Витребувати від ОСОБА_3 автомобіль Mitsubishi Grandis, 2006 року випуску, кузов №JMBLNNA4W6Z001008, державний номер НОМЕР_2 (попередній державний номер НОМЕР_1).

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 позов підтримали і просили його задовольнити. Представник позивача посилався на порушення п. 12 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери , оскільки на зворотній стороні довідки-рахунку не зазначена вартість транспортного засобу, дата складання звіту про оцінку та посилання на суб'єкта оціночної діяльності. У довідці-рахунку від 02.09.2014 року міститься виправлення дати з 31 серпня 2014 року на 9 вересня 2014 року з порушенням п. 18 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери , оскільки на її зворотній стороні не зазначено правильний запис, а є тільки відмітка виправленому вірити з проставлянням печатки та підпису невідомої особи. Також у порушення п. 18 зазначеного порядку не заповнено всі графи довідки-рахунку, а саме не заповнена графа двигун № . Крім того, за п. 48 цих правил ТОВ Авто-Айленд повинно здійснювати діяльність з комісійного продажу автомобілів на спеціально обладнаній території. Відповідно до повідомлення УДАІ у м. Києві МВС України зазначене товариство має право здійснювати діяльність в м. Києві бул. Лепсе,10, але за вказаною адресою автомобіль не знаходився і продаж його там не здійснювалась, що підтверджується висновком оперуповноваженого СДСБЕЗ Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області, а також поясненнями свідка ОСОБА_7 Вважав, що зміст правочину суперечить п.п. 12,18,48 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери , а тому за ст. 203 ч.1 ЦК України його слід визнати недійсним та витребувати у ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився без поважних причин, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Його представник ОСОБА_8 у письмовому відзиві та в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, оскільки ОСОБА_2 придбав спірний транспортний засіб у ОСОБА_5 і укладений ними правочин відповідає вимогам закону.

Відповідач ОСОБА_3 у письмовій заяві зазначила, що спірний автомобіль був придбаний нею з додержанням вимог діючого законодавства. Просила в задоволенні позову відмовити.

Представник ТОВ Авто-Айленд та ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились без поважних причин.

З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно з вимогами ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Із свідоцтва про шлюб серії 1-ЖС №055486 від 02.08.2008 року вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 уклали шлюб 02.08.2008 року (а.с.5). Із свідоцтва про смерть серії І-ЖС №299309 від 05.09.2014 року вбачається, що ОСОБА_5 помер 04.09.2014 року (т.1,а.с.6).

За ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Згідно статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини ст. 1270 ЦК України встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцями майна ОСОБА_5 в рівних частках є його дружина ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_4, які за цим свідоцтвом мають право на спадщину у вигляді права на частку в статутному капіталі ТОВ АВТОСОЮЗ . Спадкоємець ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на 1/2 частку спадщини. Свідоцтво про право на спадщину на іншу 1/2 частку спадщини не видано (т.1,а.с.7).

Аналізуючи зазначені докази, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги майна ОСОБА_5, вона прийняла спадщину після смерті останнього і оформила спадкові права на 1/2 частку в статутному фонді ТОВ АВТОСОЮЗ .

Позивач вважала, що її протиправно позбавили можливості оформити спадкові права на автомобіль Mitsubishi Grandis, кузов №JMBLNNA4W6Z001008, державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, який належав спадкодавцю ОСОБА_5, але суд не може з цим погодитися.

Із повідомлення центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Василівського та Михайлівського районів ДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області від 23.04.2015 року та 28.08.2015 року, судом встановлено, що автомобіль Mitsubishi Grandis, кузов №JMBLNNA4W6Z001008, державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, який ОСОБА_5 придбав 09.06.2006 року був перереєстрований 20.01.2015 року на ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 за довідкою-рахунком. 18.02.2015 року зазначений автомобіль був знятий з обліку для реалізації ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зареєстрований 18.02.2015 року на нового власника ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1, а.с.8,11,т.2,а.с.9,10,11,20,21,22).

Згідно довідки-рахунку ВІА 757523 від 02 вересня 2014 року ТОВ Авто-Айленд продало і видало ОСОБА_2 автомобіль Mitsubishi Grandis, кузов №JMBLNNA4W6Z001008, державний номер НОМЕР_1 (т.2,а.с.11).

У подальшому на підставі довідки-рахунку ОСОБА_9 ВІА №988284 від 28.02.2015 року ФОП ОСОБА_9 продав і видав ОСОБА_3 автомобіль марки Mitsubishi Grandis, кузов №JMBLNNA4W6Z001008 (т.2.а.с.10).

Виходячи із зазначених доказів, судом встановлено, що з 09.06.2006 року ОСОБА_5 на праві особистої власності належав автомобіль Mitsubishi Grandis, кузов №JMBLNNA4W6Z001008, державний номер НОМЕР_1, оскільки він був придбаний до укладення шлюбу з ОСОБА_1 02.08.2008 року.

ОСОБА_5 уклав договір комісії з ТОВ Авто-Айленд , яке на виконання умов договору продало ОСОБА_2 автомобіль Mitsubishi Grandis, кузов №JMBLNNA4W6Z001008, державний номер НОМЕР_1, який оформлено в формі довідки-рахунку, що відповідає вимогам ст.ст. 207, 639 ЦК України.

Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_5 у встановленому законом порядку розпорядився належним йому транспортним засобом Mitsubishi Grandis, кузов №JMBLNNA4W6Z001008, державний номер НОМЕР_1 і його волевиявлення було вільним і відповідало його внутрішній волі, оскільки належних доказів, які підтверджують зворотне суду не надано.

ОСОБА_1 прийняла спадщину і оформила право власності на спадкове майно, яке належало спадкодавцю на час відкриття спадщини, а саме частку в статутному капіталі ТОВ АВТОСОЮЗ .

Враховуючи, що ОСОБА_5 за життя у встановленому законом порядку розпорядився належним йому транспортним засобом і на момент відкриття спадщини це майно не входило до складу спадщини, а також вимоги ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право позивача, суд вважає, що ОСОБА_1 жодним чином не довела порушення її прав.

Крім того, що стосується позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу від 02.09.2014 року недійсним в зв'язку з тим, що зміст цього правочину суперечить актам цивільного законодавства, а саме Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери слід зазначити наступне.

Дійсно, правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі спеціальних правил, закріплених в Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року №1200 та положень ЦК України.

Так, ст. 1011 ЦК України передбачає, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач посилався на порушення п.п. 12,18,48 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери.

Що стосується порушення пункту 12 зазначеного порядку слід зазначити, що дійсно цей пункт передбачає видачу (оформлення) підприємством, що здійснює комісійну торгівлю, довідок-рахунків під час реалізації транспортних засобів, що перебували у користуванні після нанесення таким підприємством на зворотному боці довідки-рахунка інформації про оціночну вартість такого транспортного засобу (номер та дата складення звіту про оцінку) та суб'єкта оціночної діяльності, який відповідно до Порядку проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 р. N 231, має право проводити оцінку для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства (номер сертифіката суб'єкта оціночної діяльності, дата його видачі, напрям (спеціалізація). Але дія цього абзацу не поширюється на випадки, коли для визначення доходу від продажу (обміну) легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів за вибором платника податку - фізичної особи використовується їх середньоринкова вартість відповідно до статті 173 Податкового кодексу України, інших актів законодавства. Дія цього абзацу не поширюється також на випадки, коли дохід фізичної особи, яка відчужує рухоме майно у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, які зареєстровані в Україні, відповідно до закону не підлягає оподаткуванню.

У довідці-рахунку серії ВІА №757523 від 02 вересня 2014 року (т.2,а.с.11) відсутня інформації про оціночну вартість такого транспортного засобу (номер та дата складення звіту про оцінку) та суб'єкта оціночної діяльності (номер сертифіката суб'єкта оціночної діяльності, дата його видачі, напрям (спеціалізація), але суд вважає, що в даному випадку слід взяти до уваги вимоги п. 12 зазначених правил, які передбачають, що необхідність зазначення вказаної інформації не поширюється на випадки, коли для визначення доходу від продажу (обміну) легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів за вибором платника податку - фізичної особи використовується їх середньоринкова вартість відповідно до статті 173 Податкового кодексу України, інших актів законодавства, а також у випадку, коли дохід фізичної особи, яка відчужує рухоме майно у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, які зареєстровані в Україні, відповідно до закону не підлягає оподаткуванню.

Відповідно до п. 173,1 ст. 173 Податкового кодексу України дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку). Середньоринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Позивачем не надано суду докази, які би підтверджували, що вартість спірного автомобіля не була визначена не нижче середньоринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості визначеної згідно із законом, що виключає необхідність проведення оцінки та зазначення в довідці рахунку інформації про оціночну вартість відчужуваного транспортного засобу та суб'єкта оціночної діяльності.

Крім того, згідно п. 173,2 ст. 173 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не оподатковується, але позивач не надав суду докази того, що на протязі 2014 року до укладення оспорюваного правочину ОСОБА_5 отримав дохід від об'єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда.

З огляду на викладене відсутні підстави вважати, що в довідці-рахунку від 02 вересня 2014 року слід зазначити відомості про оціночну вартість такого транспортного засобу (номер та дата складення звіту про оцінку) та суб'єкта оціночної діяльності, який відповідно до Порядку проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 р. N 231, має право проводити оцінку для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства (номер сертифіката суб'єкта оціночної діяльності, дата його видачі, напрям (спеціалізація).

Крім того, позивач посилався на порушення п. 18 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, який передбачає, що забороняється ставити печатку, штамп та підпис відповідальної особи суб'єкта господарювання на незаповнених чи не в повному обсязі заповнених бланках довідок-рахунків, актів приймання-передачі і біржових угод. В разі допущення помилки під час заповнення довідки-рахунка, акта приймання-передачі або біржової угоди неправильний запис закреслюється, на зворотному боці робиться правильний запис з відміткою "виправленому вірити", який завіряється підписом відповідальної особи суб'єкта господарювання, що скріплюється круглою печаткою. Під час заповнення бланків зазначених документів більше трьох виправлень не допускається.

Так, судом встановлено, що в довідці-рахунку серії ВІА №757523 від 02 вересня 2014 року (т.2,а.с.11) міститься виправлення дати його видачі, а саме 31 серпня закреслено і над перекресленим записано 2 вересня . На зворотному боці зазначеної довідки-рахунку міститься відмітка виправленому вірити , яка завірена підписом та скріплена круглою печаткою, але відсутній правильний запис, який проставлено на місці виправлення. Також встановлено, що на довідці-рахунку від 02 вересня 2014 року проставлено печатку, штамп та підпис відповідальної особи суб'єкта господарювання, хоча у бланку не заповнено графа в якій слід зазначити номер двигуна та графа в якій відображається словами скільки гривень одержані касою торговельної організації.

Аналізуючи довідку-рахунок від 02.09.2014 року та діюче законодавство, суд вважає, що зазначені позивачем порушення, які допущені при заповненні довідки-рахунку жодним чином не впливають на дійсність правочину виходячи з наступного.

За ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи з поняття правочину можливо прийти до висновку, що зміст правочину - це відображення волевиявлення осіб, які його уклали. Відображення волі осіб повинно відповідати вимогам, які ставляться законом до певного виду правочину.

Отже за ст. 203 ч. 1 ЦК України зміст правочину, тобто волевиявлення осіб, яке відображено в правочині має відповідати вимогам цивільного законодавства, щодо чіткого відображення в цьому правочині волевиявлення його учасників у вигляді всіх необхідних умов певного виду правочину. Суд вважає, що поняття змісту правочину неможливо зводити до перевірки відповідності повноти та суворої відповідності заповнення всіх розділів стандартного бланку певного виду правочину.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зміст правочину не буде відповідати актам цивільного законодавства в тому випадку, якщо в ньому не відображено всі суттєві умови договору, які встановлені діючим законодавством, а не у випадку незаповнення або неправильного заповнення стандартного бланку певного виду договору.

Довідка-рахунок від 02.09.2014 року містить всі суттєві умови договору купівлі-продажу транспортного засобу, а саме предмет договору та його ціна, тому волевиявлення ОСОБА_5 чітко виражено в договорі і воно направлено на здійснення відчуження належного йому спірного транспортного засобу.

Посилання позивача на порушення при укладенні договору п. 48 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, оскільки купівля-продаж автомобіля не здійснювалась на спеціально обладнаній території ТОВ Авто-Айленд в м. Києві по бул. Лепсе,10 має характер припущень і у судовому засіданні належними доказами не підтверджено. Підтверджуючи ці обставини позивач посилався на висновок оперуповноваженого Бердянського МВ ГУМВС України в Запорізькій області від 13.03.2015 року та на пояснення свідка ОСОБА_7, але зазначений документ та пояснення свідка не підтверджують факт того, що спірний транспортний засіб в місто Київ не виїжджав, ключі та документи від нього ОСОБА_5 у м. Київ ТОВ Авто-Айленд для продажу автомобіля не передавались.

За викладених обставин доводи позивача про те, що договір купівлі-продажу від 02.09.2014 року суперечить актам цивільного законодавства не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому в задоволенні позову про визнання договору недійсним слід відмовити.

Що стосується позовних вимог про витребування спірного транспортного засобу у ОСОБА_3 то ці вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідними від вимоги про визнання недійсним договору, яка залишена без задоволення.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 203,207,215,639,655,1216,1261,1223,1269,1270,1010, Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року №1200, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 22.02.2018 року.

Суддя