Постанова

від 10.07.2018 по справі 310/3069/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 310/3069/16 Головуючий у 1-й інстанції Полянчук Б.І.

Номер провадження 22-ц/778/1948/18 Суддя-доповідач Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Подліянової Г.С.,

суддів: Дашковської А.В.,

Кримської О.М.,

за участю секретаря Волчанової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Айленд , третя особа ОСОБА_6 про визнання договору недійсним, витребування майна,-

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Айленд (далі ТОВ Авто-Айленд ), третя особа ОСОБА_6 про визнання договору недійсним, витребування майна.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначала, що 09.06.2006 року ОСОБА_7 придбав автомобіль Mitsubishi Grandis, державний номер НОМЕР_1. Вона та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 02.08.2008 року. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Позивач та донька ОСОБА_7 прийняли спадщину. 17.02.2015 року позивачеві стало відомо, що належний ОСОБА_7 автомобіль перебуває у власності ОСОБА_4 на підставі довідки-рахунку ВІА №757523 від 02.092014 року, яка була видана ТОВ Авто-Айленд . Після ОСОБА_4 автомобіль зареєстровано за ОСОБА_5 Вважала договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_4 набув право власності на спірний автомобіль недійсним на підставі ч.1 та ч.3 ст. 203 ЦК України, оскільки правочин здійснено з порушенням п. 12, 48 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери , так як спірний автомобіль в місто Київ не переміщався, ключі та документи від нього ОСОБА_7 ТОВ Авто-Айленд в м. Київ для продажу автомобіля не передавались. На зворотній стороні довідки-рахунку відсутня відмітка про суб'єкта оцінки та оціночну вартість автомобіля. У додаткових письмових поясненнях позивач посилався на порушення п. 18 зазначеного порядку, оскільки проставлено печатку та підпис на бланк довідки-рахунку, який не в повному обсязі заповнений (не заповнено графу двигун № та графу (сума словами) гривень . У довідці-рахунку зазначено дату її видачі 31 серпня 2014 року, тобто до отримання її бланку 02.09.2014 року. Правильний запис 2 вересня не зроблено на зворотному боці з відміткою виправленому вірити та не завірено підписом відповідальної особи ТОВ Авто-Айленд .

На підставі викладеного, позивач просив суд, визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02.09.2014 року (довідка-рахунок ВІА №757523 від 02.09.2014 року) автомобіля Mitsubishi Grandis, 2006 року випуску, кузов НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_2 (попередній державний номер НОМЕР_1), укладений між ТОВ Авто-Айленд та ОСОБА_4 Витребувати від ОСОБА_5 автомобіль Mitsubishi Grandis, 2006 року випуску, кузов НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_2 (попередній державний номер НОМЕР_1).

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилалась на те, що вона як спадкоємець після померлого чоловіка ОСОБА_7 прийняла спадщину, яка належала останньому. Між тим, їй стало відомо, що належний її чоловікові автомобіль Mitsubishi Grandis, державний номер НОМЕР_1 перереєстровано на іншу особу на підставі довідки-рахунку ВІА № 757523 від 02.09.2014 року, яка була видана ТОВ Авто-Айленд , яку вона вважає оформлену не у відповідності до вимог закону та просила визнати її недійсною.

Відмовляючи в задоволені позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що чоловік позивача, ще за життя розпорядився спірним автомобілем, позивачем не доведено, що при укладанні договору купівлі-продажу було порушення порядку заповнення довідки-рахунку, а також те, що позивачем не надано доказів того, що спірний автомобіль не було продано відповідно до Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1200 від 11.11.2009 року.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим у справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Судом встановлено, що із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 02.08.2008 року вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 уклали шлюб 02.08.2008 року (а.с. 5).

Із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 05.09.2014 року вбачається, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (т.1, а.с. 6).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцями майна ОСОБА_7 в рівних частках є його дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_6, які за цим свідоцтвом мають право на спадщину у вигляді права на частку в статутному капіталі ТОВ АВТОСОЮЗ . Спадкоємець ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на 1/2 частку спадщини. Свідоцтво про право на спадщину на іншу 1/2 частку спадщини не видано (т. 1, а.с. 7).

Позивач в позові зазначала, що її протиправно позбавили можливості оформити спадкові права на автомобіль Mitsubishi Grandis, кузов № НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, який належав спадкодавцю ОСОБА_7

Згідно ч. 1 ст. 1216, ч. 1 ст. 1217, ч. 1 ст. 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч. 1 ст. 1258, ч. 1 ст. 1261 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи спадкоємцями, після смерті ОСОБА_7 є його дружина позивач у справі - ОСОБА_3 та його донька третя особа у справі - ОСОБА_6, які у відповідності до вимог закону прийняли спадщину, після смерті останнього.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.

На підставі статті 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Відчуження транспортного засобу може бути проведено одним із таких способів: відчуження за цивільно-правовими договорами, посвідченими нотаріально; продаж шляхом оформлення довідки-рахунку.

Отже, правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з пунктом 14 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, усі графи довідки-рахунку, акта приймання-передачі та біржової угоди заповнюються друкарським способом або від руки одним почерком, підписуються відповідальною особою суб'єкта господарювання та скріплюються круглою печаткою.

Пунктом 8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є зокрема довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1 засвідчена суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

Із повідомлення центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Василівського та Михайлівського районів ДАІ ГУ МВС України в Запорізькій області від 23.04.2015 року та 28.08.2015 року, судом встановлено, що автомобіль Mitsubishi Grandis, кузов НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1, 2006 року випуску, який ОСОБА_7 придбав 09.06.2006 року був перереєстрований 20.01.2015 року на ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за довідкою-рахунком Серія ВІА № 757523 від 02 вересня 2014 року.

18.02.2015 року зазначений автомобіль був знятий з обліку для реалізації ОСОБА_4, та зареєстрований 18.02.2015 року на нового власника ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1, а.с. 8, 11, т. 2, а.с. 9, 10, 11, 20, 21, 22).

Згідно довідки-рахунку ВІА 757523 від 02 вересня 2014 року ТОВ Авто-Айленд продало і видало ОСОБА_4 автомобіль Mitsubishi Grandis, кузов № НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 за ціною 70000.00 грн., які ним були сплачені. На цій довідці - рахунку міститься підпис керівника, бухгалтера, одержувача та печатка ТОВ Авто-Айленд (т. 2, а.с. 11).

У подальшому на підставі довідки-рахунку Серія ВІА №988284 від 28.02.2015 року ФОП ОСОБА_8 продав і видав ОСОБА_5 автомобіль марки Mitsubishi Grandis, кузов № НОМЕР_3 (т. 2, а.с. 10).

Судом першої інстанції вірно зроблений висновок про те, що з 09.06.2006 року ОСОБА_7 на праві особистої власності належав автомобіль Mitsubishi Grandis, кузов НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1, оскільки він був придбаний до укладення шлюбу з ОСОБА_3 02.08.2008 року.

ОСОБА_7 уклав договір комісії з ТОВ Авто-Айленд , яке на виконання умов договору продало ОСОБА_4 автомобіль Mitsubishi Grandis, кузов № НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1, який оформлено в формі довідки-рахунку, що відповідає вимогам ст.ст. 207, 639 ЦК України.

Також колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що за життя ОСОБА_7 у встановленому законом порядку розпорядився належним йому транспортним засобом Mitsubishi Grandis, кузов НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 і його волевиявлення було вільним і відповідало його внутрішній волі, оскільки належних доказів позивач в спростування встановленого, не надано.

Таким чином, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог статей 77-81, 89 ЦПК України , враховуючи, що довідка-рахунок Серія ВІА № 757523 від 02 вересня 2014 року відповідає встановленим вимогам, оскільки в ній зазначені всі істотні умови договору купівлі-продажу спірного автомобіля, обов'язкові реквізити ( підписи осіб), печатка ТОВ Авто-Айленд , дійшов до обґрунтованого висновку про відповідність вимогам закону правочину щодо відчуження спірного автомобіля ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги про те, що при укладенні договору купівлі-продажу спірного автомобіля було порушено п. 12 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери є не обґрунтовані з наступних підстав.

Пункт 12 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами передбачає видачу (оформлення) підприємством, що здійснює комісійну торгівлю, довідок-рахунків під час реалізації транспортних засобів, що перебували у користуванні після нанесення таким підприємством на зворотному боці довідки-рахунка інформації про оціночну вартість такого транспортного засобу (номер та дата складення звіту про оцінку) та суб'єкта оціночної діяльності, який відповідно до Порядку проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 р. N 231, має право проводити оцінку для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства (номер сертифіката суб'єкта оціночної діяльності, дата його видачі, напрям (спеціалізація).

Між тим, вищезазначені вимоги не поширюються на випадки, коли для визначення доходу від продажу (обміну) легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів за вибором платника податку - фізичної особи використовується їх середньо ринкова вартість відповідно до статті 173 Податкового кодексу України, інших актів законодавства, а також не поширюється на випадки, коли дохід фізичної особи, яка відчужує рухоме майно у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, які зареєстровані в Україні, відповідно до закону не підлягає оподаткуванню.

Так судом встановлено, що у довідці-рахунку серії ВІА №757523 від 02 вересня 2014 року (т. 2, а.с. 11) відсутня інформації про оціночну вартість такого транспортного засобу (номер та дата складення звіту про оцінку) та суб'єкта оціночної діяльності (номер сертифіката суб'єкта оціночної діяльності, дата його видачі, напрям (спеціалізація), але суд вважає, що в даному випадку слід взяти до уваги вимоги п. 12 зазначених правил, які передбачають, що необхідність зазначення вказаної інформації не поширюється на випадки, коли для визначення доходу від продажу (обміну) легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів за вибором платника податку - фізичної особи використовується їх середньо ринкова вартість відповідно до статті 173 Податкового кодексу України, інших актів законодавства, а також у випадку, коли дохід фізичної особи, яка відчужує рухоме майно у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, які зареєстровані в Україні, відповідно до закону не підлягає оподаткуванню.

Відповідно до п. 1 ст. 173 Податкового кодексу України дохід від продажу (обміну) легкового автомобіля, мотоцикла, мопеда визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу (міни), але не нижче середньо ринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості, визначеної згідно із законом (за вибором платника податку). Середньо ринкова вартість легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (для кожної марки, моделі таких транспортних засобів з урахуванням року випуску та пробігу, на підставі аналізу фактичних цін продажу відповідних транспортних засобів), і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Позивачем не надано суду докази, які би підтверджували, що вартість спірного автомобіля не була визначена не нижче середньо ринкової вартості відповідного транспортного засобу або не нижче його оціночної вартості визначеної згідно із законом, що виключає необхідність проведення оцінки та зазначення в довідці рахунку інформації про оціночну вартість відчужуваного транспортного засобу та суб'єкта оціночної діяльності.

Крім того, згідно п. 2 ст. 173 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) протягом звітного (податкового) року одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда, не оподатковується, але позивач не надала суду докази того, що на протязі 2014 року до укладення оспорюваного правочину ОСОБА_7 отримав дохід від об'єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля та/або мотоцикла, та/або мопеда.

З огляду на викладене колегія приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що в довідці-рахунку від 02 вересня 2014 року слід зазначити відомості про оціночну вартість такого транспортного засобу (номер та дата складення звіту про оцінку) та суб'єкта оціночної діяльності, який відповідно до Порядку проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2013 року N 231, має право проводити оцінку для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства (номер сертифіката суб'єкта оціночної діяльності, дата його видачі, напрям (спеціалізація), про що також вірно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні суду.

Також в апеляційній скарзі позивач посилається на порушення вимог п. 18 Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, який передбачає, що забороняється ставити печатку, штамп та підпис відповідальної особи суб'єкта господарювання на незаповнених чи не в повному обсязі заповнених бланках довідок-рахунків, актів приймання-передачі і біржових угод. В разі допущення помилки під час заповнення довідки-рахунка, акта приймання-передачі або біржової угоди неправильний запис закреслюється, на зворотному боці робиться правильний запис з відміткою "виправленому вірити", який завіряється підписом відповідальної особи суб'єкта господарювання, що скріплюється круглою печаткою. Під час заповнення бланків зазначених документів більше трьох виправлень не допускається.

Так судом першої інстанції встановлено, що в довідці-рахунку серії ВІА №757523 від 02 вересня 2014 року (т. 2, а.с. 11) міститься виправлення дати його видачі, а саме 31 серпня закреслено і над перекресленим записано 2 вересня . На зворотному боці зазначеної довідки-рахунку міститься відмітка виправленому вірити , яка завірена підписом та скріплена круглою печаткою, але відсутній правильний запис, який проставлено на місці виправлення. Також встановлено, що на довідці-рахунку від 02 вересня 2014 року проставлено печатку, штамп та підпис відповідальної особи суб'єкта господарювання, хоча у бланку не заповнено графа в якій слід зазначити номер двигуна та графа в якій відображається словами скільки гривень одержані касою торговельної організації.

Аналізуючи зазначену довідку, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції про те, що зазначені позивачем порушення, які допущені при заповненні довідки-рахунку жодним чином не впливають на дійсність правочину виходячи з наступного.

За ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи з поняття правочину можливо прийти до висновку, що зміст правочину - це відображення волевиявлення осіб, які його уклали. Відображення волі осіб повинно відповідати вимогам, які ставляться законом до певного виду правочину.

Отже відповідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину, тобто волевиявлення осіб, яке відображено в правочині має відповідати вимогам цивільного законодавства, щодо чіткого відображення в цьому правочині волевиявлення його учасників у вигляді всіх необхідних умов певного виду правочину. Суд вважає, що поняття змісту правочину неможливо зводити до перевірки відповідності повноти та суворої відповідності заповнення всіх розділів стандартного бланку певного виду правочину.

Таким чином, зміст правочину не буде відповідати актам цивільного законодавства в тому випадку, якщо в ньому не відображено всі суттєві умови договору, які встановлені діючим законодавством, а не у випадку не заповнення або неправильного заповнення стандартного бланку певного виду договору.

Колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що довідка-рахунок від 02.09.2014 року містить всі суттєві умови договору купівлі-продажу транспортного засобу, а саме предмет договору та його ціна, сплата коштів за цим договором, тому волевиявлення ОСОБА_7 чітко виражено в договорі і воно направлено на здійснення відчуження належного йому спірного транспортного засобу.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 не виїжджав до м. Києва для продажу спірного автомобіля та автомобіль ним не передавався у м. Київ ТОВ Авто-Айленд для його продажу не підтвердженні належними письмовими доказами та не можуть бути підставою для визнання правочину недійсним.

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 лютого 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13.07.2018 року.

Головуючий

Судді: