Ухвала

від 26.02.2018 по справі 348/300/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 348/300/18

Провадження № 11-сс/779/75/2018

Категорія ст. 183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі

суддів ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16.02.2018 року про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в межах 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 88100 грн,

за участю прокурора ОСОБА_8 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині визначення розміру застави, вважає її розмір занадто низьким, та таким, що може призвести до настання ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Посилається на те, що злочин, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_7 , згідно зі ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, та розмір застави щодо цих злочинів, визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а у виключних випадках розмір застави може й перевищувати цю межу. Апелянт просить визначити заставу в межах 285 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 502 170 грн, оскільки саме такий розмір зможе зобов`язати підозрюваного належно виконувати покладені на нього обов`язки та забезпечити виконання завдань кримінального провадження.

З оскаржуваної ухвали слідчого судді вбачається, що, задовольняючи клопотання слідчого, та обираючи розмір запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 88100 грн, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, а також дані, що характеризують особу підозрюваного. При визначені розміру застави, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, з огляду на положення ст.ст. 177,178 КПК України, а також на характер кримінального правопорушення та конкретні обставини провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що ступеню порушених суспільних цінностей в даному кримінальному провадженні та існуючим ризикам, відповідає сума в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 88 100 гривень (вісімдесят вісім тисяч сто гривень 00 копійок). Саме такий розмір застави слідчий суддя вважає альтернативою запобіжному заходу у вигляді тримання під вартою, що буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив ухвалу слідчого судді скасувати, прийняти нову з визначенням застави в розмірі 502170 грн;

- підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_9 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали провадження, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора належить задовольнити частково, ухвалу слідчого судді - скасувати, прийняти нову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Апелянт висловив свою незгоду в частині розміру застави, як альтернативного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вважає необхідним обрати щодо підозрюваного заставу у більшому розмірі.

В той же час, відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Так, як вбачається з наданих матеріалів, 16.02.2017 року за №12017090000000048 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за фактом вимагання гронових коштів за попередньою змовою групою осіб у ОСОБА_10 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України (а.п. 4).

З цього приводу було розпочате досудове розслідування та 14.02.2018 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України (а.п. 25-27).

Органом досудового розслідування встановлено, що осінню 2016 року ОСОБА_7 , переслідуючи корисливі цілі, з метою незаконного збагачення, вирішив зайнятись протиправною діяльністю - вимаганням грошових коштів у приватних підприємців Івано-Франківської області із погрозою застосування фізичного насильства.

Реалізовуючи злочинний умисел ОСОБА_7 вступив у злочинну змову з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , та невстановленими слідством особами, дізнались що приватний підприємець ОСОБА_10 розпоряджається значними коштами, та розробили злочинний план заволодіння ними.

В подальшому ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих спонукань, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , та невстановленими слідством особами, запросили ОСОБА_10 на зустріч в кафе «Засада», що знаходиться в селі Павлівка Тисменицького району Івано-Франківської області, для пред`явлення майнової вимоги із погрозою застосування насильства до ОСОБА_10

26.11.2016 року близько 17.00 год. в приміщенні кафе «Засада» ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та невстановленими слідством особами, стали погрожувати фізичним насильством ОСОБА_10 , при цьому пред`явили майнову вимогу передачі їм грошових коштів у сумі 200 000 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 26.11.2016 року становить - 5 116 000 гривень.

Продовжуючи злочинні дії ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та невстановлені слідством особи, підтверджуючи реальність своїх погроз стали наносити потерпілому удари руками та ногами по тілу.

ОСОБА_10 сприйняв реально погрози ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та невстановлених слідством осіб.

Підозра у вчиненні цього діяння обґрунтовується, зокрема, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.02.2017 року, згідного якого прийнято усну заяву від ОСОБА_10 (а.п. 5-6); протоколом допиту потерпілого ОСОБА_10 від 20.02.2017 року (а.п. 7-11); протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 14.03.2017 року (а.п. 12-14); протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.03.2017 року (а.п. 15-18) тощо.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого відомості, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 , кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

За вимогами ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Апеляційним переглядом встановлено, що при обрані запобіжного заходу, у відповідності до вимог ст.ст. 193, 194 КПК України, слідчим суддею об`єктивно взято до уваги дані про особу підозрюваного, який обґрунтовано підозрюється у вчинені тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, що полягає у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства на потерпілим, вчиненими за попередньою змовою групою осіб.

Перевіряючи доводи клопотання органу досудового розслідування на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що заявлені у клопотанні органу досудового розслідування ризики є реальними, тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у вчиненому злочині, а також суспільну небезпечність самого злочину, у вчиненні якого він підозрюється, обґрунтовано вказавши, що більш м`які запобіжні заходи не здатні запобігти зазначеним ризикам.

Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів дійшла висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного ОСОБА_7 виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовим позиціям ЄСПЛ.

При обранні такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою, на думку колегії суддів, слідчий суддя врахував як обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , дані про його особу, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, так і потребу органу слідства у проведенні ряду слідчих дій, спрямованих на встановлення всіх обставин даного кримінального провадження, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Між тим, визначений в оскаржуваній ухвалі розмір застави, в якості альтернативного запобіжного заходу, - 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 88100 грн, не в повній мірі узгоджується з вимогами і положеннями ч. 3 ст. 183 КПК України в частині обґрунтованості обраного ним розміру застави.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення з погрозою насильства, санкція статті якого передбачає показання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Між тим, діючим законодавствам передбачено, як те що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно, так і те, що згідно з приписом ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя має право й не визначати розмір застави у кримінальних провадження щодо злочину, вчиненого із застосування насильства або погрозою його застосування.

Апелянт вважає, за необхідне визначити розмір застави в межах 285 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 502 170 грн, оскільки саме такий розмір, на думку апелянта, зможе зобов`язати підозрюваного належно виконувати покладені на нього обов`язки та забезпечити виконання завдань кримінального провадження.

В той же час, в своїй апеляційній скарзі прокурор не навів переконливих тверджень щодо визначення застави ОСОБА_7 саме у такому розмірі.

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що з огляду те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 189 КК України, а саме у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, яке скоєне за попередньою змовою групою осіб та виразилось у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та особи підозрюваного, який зокрема раніше судимий, застава у визначених судом першої інстанції межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 , покладених на нього обов`язків.

Однак, розмір застави повинен бути помірним та пропорційним щодо конкретної людини та обставин, вчиненого ним кримінального правопорушення, в той час як запропонований апелянтом розмір застави у сумі 502 170 грн, призведе до неможливості виконання застави, оскільки є явно непомірним для підозрюваного, з урахуванням даних про особу, які містяться в матеріалах провадження.

Колегія суддів, враховуючи сукупність встановлених обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного, вважає необхідним, при визначенні розміру застави вийти за межі, встановлені п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

На думку колегії суддів, застава в межах 120 (сто двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить що 211440 грн (двісті одинадцять тисяч чотириста сорок гривень 00 копійок), здатна забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків.

Саме такий розмір застави, за переконанням колегії суддів, є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього законом обов`язків та є помірним для ОСОБА_7 .

При визначенні підозрюваному розміру застави, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 12, 176-178, 182, 183, 194, 376, 404, 407, 419 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 16.02.2018 року про застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням застави в межах 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 88100 грн, скасувати.

Постановити нову ухвалу.

Клопотання слідчого СВ Надвірнянського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області ОСОБА_14 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Івано-Франківській установі виконання покарань (№12), протягом 60 днів (шістдесяти днів).

Термін початку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою для ОСОБА_7 рахувати з дня затримання у разі невнесення застави, а саме з 26 лютого 2018 року, протягом 60 днів (шістдесяти днів).

Визначити ОСОБА_7 розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, - 120 (сто двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить що 211440 грн (двісті одинадцять тисяч чотириста сорок гривень 00 копійок), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок за реквізитами: р/р 37312032002265 ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код 26289647, банк одержувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суд;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з усіма свідками по даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

У разі внесення застави оригінал документу з відміткою банку має бути наданий відповідальній особі Івано-Франківської УВП №12, яка після перевірки має розпорядитися про звільнення підозрюваного з під варти, про що повідомити слідчого та суд.

Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.

З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Після внесення застави і звільнення ОСОБА_7 з під варти слід вважати, що до нього застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити ОСОБА_7 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

Згідно з оригіналом

Суддя ОСОБА_3