Рішення

від 16.02.2018 по справі 426/17106/16-ц

СВАТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 426/17106/16-ц

РІШЕННЯ

іменем України

16 лютого 2018 року Сватівський районний суд Луганської області в складі головуючого - судді Попової О.М., за участі секретаря судового засідання Крикунової Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сватове цивільну справу № 426/17106/16-ц за позовом ОСОБА_1 - законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Управління служби у справах дітей Індустріального району м. Харкова про встановлення права спільного користування та стягнення упущеної вигоди і неустойки, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися з первісним позовом про припинення права на частку у спільному майні до ОСОБА_5, неповнолітньої ОСОБА_2 в особі її матері ОСОБА_1, треті особи: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Артемівської районної у м. Луганську Ради, Служба у справах дітей Індустріального району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради. У позові просили:

1. Припинити право власності ОСОБА_5 на:

- 1/5 частці квартири № 12, що розташована в будинку АДРЕСА_4;

- 1/5 частці нежитлового приміщення № 1, що розташована в будинку АДРЕСА_5;

- 1/5 частці автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER, 2006 p. випуску, чорного кольору, об'єм двигуна 4164, тип ТЗ - легковий (універсал), № шасі (кузова, рами) VIN- -НОМЕР_3, реєстраційний № НОМЕР_1.

2. Припинити право власності ОСОБА_2 на:

- 1/5 частці квартири № 12, що розташована в будинку АДРЕСА_4:

- 1/5 частці нежитлового приміщення № 1, що розташована в будинку АДРЕСА_5;

- 1/5 частці автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER, 2006 p. випуску, чорного кольору, об'єм двигуна 4164, тип ТЗ - легковий (універсал), № шасі (кузова, рами) VIN-НОМЕР_4, реєстраційний № НОМЕР_1.

3. Визнати за ОСОБА_3 право власності на:

- 1/5 частці квартири № 12, що розташована в будинку АДРЕСА_4 вартістю 61940.00 (шістдесят одна тисяча дев'ятсот сорок) грн.;

- 1/5 частці нежитлового приміщення № 1, що розташована в будинку АДРЕСА_5 вартістю 59826.00 (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот двадцять шість) грн.;

- 1/5 частці автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER, 2006 p. випуску, чорного кольору, об'єм двигуна 4164, тип ТЗ - легковий (універсал), № шасі (кузова, рами) VIN-НОМЕР_4, реєстраційний № НОМЕР_1 вартістю 49246.00 (сорок дев'ять тисяч двісті сорок шість) грн..

Всього на суму 171012.00 (сто сімдесят одна тисяча дванадцять) грн.

4. Визнати за ОСОБА_4 право власності на:

- 1/5 частці квартири № 12, що розташована в будинку АДРЕСА_4 вартістю 61940.00 (шістдесят одна тисяча дев'ятсот сорок) грн.;

- 1/5 частці нежитлового приміщення № 1, що розташована в будинку АДРЕСА_5 вартістю 59826.00 (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот двадцять шість) грн.;

- 1/5 частці автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER, 2006 p. випуску, чорного кольору, об'єм двигуна 4164, тип ТЗ - легковий (універсал), № шасі (кузова, рами) VIN-НОМЕР_4, реєстраційний № НОМЕР_1 вартістю 49246.00 (сорок дев'ять тисяч двісті сорок шість) грн..

Всього на суму 171012.00 (сто сімдесят одна тисяча дванадцять) грн.

Після закінчення з'ясування обставин справи, до початку судових дебатів представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_6 заявив про відмову від позову, внаслідок чого судом було постановлено ухвалу про закриття справи в цієї частині.

ОСОБА_1 - законний представник неповнолітньої ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Управління служби у справах дітей Індустріального району м. Харкова із зустрічним позовом про встановлення права спільного користування та стягнення упущеної вигоди і неустойки. У позові просила:

1. Встановити порядок спільного користування між співвласниками, закріпив за ОСОБА_2 кімнату в спірній житловій квартирі, яка на техпаспорті зазначена 19,1 кв.м.

2. Встановити порядок спільного користування між співвласниками, закріпив за ОСОБА_2 площу у спірному нежитловому приміщення, у першому поверсі, яка у техпаспорті зазначена 27,3 кв.м., у підвалі, яка на техпаспорті зазначена - 39,6 кв.м.

3. Стягнути на користь ОСОБА_2, суму упущеної вигоди від використання відповідачами її частки у спільному нежитловому приміщенні за період після смерті батька у розмірі 80500 грн.

4. Стягнути на користь ОСОБА_2 неустойку, за порушення відповідачами зобов'язання виплачувати сестрі її частку доходів за використання спільного майна, які необхідні їй для лікування і підтримки життєвих потреб (придбання їжі, одягу, розвитку, освіти) у розмірі 80500 грн.

На обґрунтування позовних вимог наведені наступні доводи.

ОСОБА_2 рівна у своїх правах з Відповідачами і має право на проживання в спірній квартирі нарівні з Відповідачами. Запис розмови ОСОБА_2 з ОСОБА_4 доказує, що відповідачі перешкоджають ОСОБА_2 в користуванні спільним майном. ОСОБА_4 вказує незадоволення, що мати ОСОБА_7 - ОСОБА_1 за допомогою МНС буде відкривати доступ до спільного майна, в якому є частка її доньки. На підставі цього ОСОБА_2 не має можливості отримувати комунальні послуги, для того, щоб їх оплачувати. При визначенні судом порядку спільного користування, ОСОБА_2 зможе зайняти виділену їй площу у вигляді ізольованих кімнат. ОСОБА_2 потребує встановлення порядку спільного користування: квартирою за адресою: АДРЕСА_1, 1/5 частину якої вона отримала у спадщину від батька; нежитловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_5, приміщення 1. 1/5 частина спірної квартири складе 22 кв.м. це значна частка в 4-кімнатній квартирі, 1/5 частина спірного нежитлового приміщення складе 65 кв.м. ОСОБА_8 як управляюча майном ОСОБА_2, не бажає виділу частки у натурі у спірному спільному майні, вона вимагає встановлення порядку спільного користування спірним майном: спірною квартирою і спільним нежитловим приміщенням.

Запис розмови ОСОБА_2 з ОСОБА_4 доказує незаконне втручання Відповідачів в здійснення її права на особисте і сімейне життя, підтверджує отримання Відповідачами доходів від використання частки ОСОБА_2. ОСОБА_2 має потребу в користуванні спільним майном. Через 5 років їй буде 18 років і вона буде користуватися спільним майном особисто. У запису розмови з сестрою, ОСОБА_4 підтвердив, що він не має потреби проживати у спірній квартирі і не планує допускати ОСОБА_2 для користування нею, тому Відповідачі планують здавати її в оренду пропонуючи ОСОБА_2 частину цих доходів, але зобов'язання порушено. ОСОБА_2 не отримала ніяких коштів, які необхідні їй для лікування, придбання одягу, їжі. Про ці свої потреби вона розповідає Відповідачу у наданій розмові. Проживати в квартирі батька ОСОБА_2 має право нарівні з відповідачами.

Необхідно встановити порядок спільного користування між співвласниками, закріпив за ОСОБА_2 кімнату в спірній житловій квартирі, яка на техпаспорті зазначена 19,1 кв.м. На техплані спірної житлової квартири, наданого відповідачами, видно, що для того, щоб зробити ізольовані кімнати: для ОСОБА_2 - кімната площею 19,1 кв.м., необхідно вихід до кімнати 32,3 закрити і зробити вихід до кухні-столової площею 25,3 кв.м. Виходить дві ізольовані кімнати 19.1 кв.м. і до кімнати площею 32,3 кв.м. доповнюється кабінетом-бібліотекою площею 7,5 кв.м. і зробивши простінки в столовій, можна зробити ще одну кімнату з вікном. Брати, як одностатеві отримують площу 39,8 кв.м., якою можуть розпоряджатися на свій погляд. Так як діти всі рівні.

Для захисту прав ОСОБА_2, необхідно встановити порядок спільного користування між співвласниками, закріпив за ОСОБА_2 площу у спірному нежитловому приміщенні, на першому поверсі - приміщення на техпаспорті зазначене № 34- 27,3 кв.м., 2,3 кв.м. з якої піде для коридору, для проходу у кімнату 11,7 кв.м. Відповідно у користування для ОСОБА_2 на першому поверсі 25 кв.м. (65-25=40). У підвалі закріпити за ОСОБА_2 приміщення № 12, площею 39,6 кв.м.

Розмір площі житлового приміщення, тобто спірної квартири, нежитлового приміщення з офісом, згідно ст.358 ЦКУ, дозволяє її використовувати всім співвласникам на праві сумісної власності. Спірна квартира, з поправками, стосовно перенесення дверей для ізолювання кімнат, розподіл площ нежитлового приміщення, згідно наданих планів, не втратять свого цільового призначення, не будуть знищені і не втратять своєї цінності, згідно ст. 183 ЦКУ.

Відповідачі самостійно використовують 324,7 кв.м. спірного нежитлового приміщення при веденні батьківського бізнесу, в якому є доля ОСОБА_2. Відповідачі зобов'язувалися тим, що ОСОБА_2 буде отримувати доходи з усього батьківського майна. Але фактично, ні за один день ведення бізнесу вони не виплатили їй плату за використання її частки у спільному нежитловому приміщенні для ведення батьківського бізнесу, в якому є частка ОСОБА_2, як спадкоємиці, перешкоджаючи при цьому їй в здачі частини нежитлового приміщення в оренду для отримання коштів для підтримки життєвого рівня сестри (придбання одягу, їжі, ліків, розвитку). Згідно Витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видом діяльності батька ОСОБА_7 та відповідачів було: надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, неспеціалізована оптова торгівля. Після смерті батька ОСОБА_2 була позбавлена Відповідачами коштів, які отримувала щомісячно від батька, які той отримував від своєї підприємницької діяльності. Після його смерті вона повинна була отримувати ці кошти, шляхом здачі в оренду її частини нежитлового приміщення. Відповідачи позбавили сестру коштів, які їй необхідні для підтримки її життєвих потреб: придбання одягу, їжи. ліків. Відповідачі не спілкувались з ОСОБА_1 стосовно використання доходів від частини ОСОБА_2, шляхом використання ними спільного офісу. Відповідачі не виконали свого зобов'язання і не виплатили сестрі кошти за користування її часткою в нежитловому приміщенні, при веденні батьківського бізнесу Відповідачами. На підставі викладеного, Відповідачі зобов'язані виплатити сестрі суму коштів за перешкоди в користуванні спільним нежитловим приміщенням, як вказано в наданому запису розмови. ОСОБА_2 має право за рахунок батьківського майна забезпечувати свої життєви потреби нарівні з Відповідачами при користуванні даним приміщенням. Домовленість виплати визначена у запису розмови. 3500 грн. - щомісячна плата відповідачів, за використання 1/5 частини у спільному нежитловому приміщенні. За березень 2015 - січень 2017 року = 23 місяця *3500 грн = 80 500 грн. 80 500 грн. це виплата Відповідачами на користь ОСОБА_2 за використання її частини в нежитловому приміщенні, для ведення ними батьківського бізнесу.

За порушення зобов'язання і невиплату коштів за використання 1/5 частини нежитлового приміщення, яка належить ОСОБА_2, відповідачами, які за рахунок цієї частини приміщення отримують доходи з батьківського бізнесу, не враховуючи життєві потреби сестри, потрібно стягнути з них неустойку. По причині цинічного відношення до молодшої сестри - цинічного позбавлення її коштів, ОСОБА_1 вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_2 неустойку в розмірі 100% заборгованості за використання ними її 1/5 частини нежитлового приміщення - 80500 грн.

ОСОБА_2 має рівні права з відповідачами для проживання у спільній квартирі, для використання нежитлового приміщення для підтримки життєвих потреб.

17.05.2017 р. ОСОБА_1 надала суду Клопотання про збільшення розміру і доповнення позовних вимог зустрічної позовної заяви, в якому просила суд відмовити у задоволенні вимог первісної позовної заяви, та заявила наступні змінені вимоги:

1. Вселити і встановити порядок спільного користування між співвласниками, закріпив за ОСОБА_2 кімнату в спірній житловій квартирі, яка на техпаспорті зазначена 19,1 кв.м.

2. Вселити і встановити порядок спільного користування між співвласниками, закріпив за ОСОБА_2 площу у спірному нежитловому приміщення, у першому поверсі, яка на техпаспорті зазначена 27,3 кв.м., у підвалі, яка на техпаспорті зазначена - 39,6 кв.м.

3. Визнати правочин дійсним, який згідно ст..ст. 221, 218 ЦКУ укладений в усній формі і не потребує нотаріального посвідчення, між ОСОБА_2, який схвалений її матір'ю, ОСОБА_4. ОСОБА_3 (запис розмови).

4. Прийняти збільшення позовних вимог в еквіваленті долара США.

5. Стягнути на користь ОСОБА_2, суму упущеної вигоди від використання Відповідачами її частки у спільному нежитловому приміщенні за період після смерті батька у розмірі 119 392,00 грн, що відповідає 4 510 долл.США (26.4743).

6. Стягнути на користь ОСОБА_2 неустойку, за порушення Відповідачами зобов'язання виплачувати сестрі кошти за користування ними її часткою у спільному майні, які необхідні їй для лікування і підтримки життєвих потреб (придбання їжі, одягу, розвитку, освіти) у розмірі 119 392,00 грн., що відповідає 4 510 долл.США (26.4743 ).

7. Припинити право власності на 1/5 частину у спільному автомобілі, позашляховика Toyota Landcruiser 2006 року випуску, 4164 куб.см, з реєстраційним номером НОМЕР_1 яка належить ОСОБА_2, з виплатою, на її користь компенсацію 101 098 грн, що відповідає 3819 долл.США (26,4743 ),

за умови виплати ОСОБА_4 50 549,00 грн., що відповідає 1909,50 долл.США. на користь ОСОБА_2,

за умови виплати ОСОБА_3 50 549,00 грн., що відповідає- 1909,50 долл.США. на користь ОСОБА_2.

8. Визнати право власності на 1/25 позашляховика Toyota Landcruiser 2006 р оку випуску, 4164 куб.см, з реєстраційним номером ВВ 5445 АІ за ОСОБА_4, за умови виплати ОСОБА_4 50 549,00 грн., що відповідає- 1909,50 долл.США. на користь ОСОБА_2.

9. Визнати право власності на 1/25 позашляховика Toyota Landcruiser 2006 року випуску, 4164 куб.см, з реєстраційним номером ВВ 5445 АІ за ОСОБА_3, за умови виплати ОСОБА_3 50 549,00 грн., що відповідає 1909,50 долл.США. на користь ОСОБА_2

10. Розрахунок на користь ОСОБА_2 за 1/5 частку автомобіля, упущену вигоду, неустойку проводити в гривні по офіційному курсу долара США на день розрахунку.

На обґрунтування змінених позовних вимог наведені наступні доводи.

В запису розмови з ОСОБА_4, ОСОБА_2, згідно ст. 177 Сімейного Кодексу України і ст. 221 ЦКУ, на його пропозицію не продавати її частку батьківського майна і отримувати плату за використання цієї частки у спільному майні, озвучила мінімальний розмір цієї плати 3500 грн., це той розмір коштів, які померлий батько щомісячно надавав ОСОБА_2 на життєві потреби, коли вона з матір'ю деякий час стали жити не разом з ним по сімейним обставинам. Відповідачі порушили зобов'язання. Після смерті батька вони позбавили ОСОБА_2. яка в той час була 11-річною дитиною, коштів, які необхідні дитині для життєвих потреб, лікування. Згідно наведеного розрахунку сума заборгованості за 2015-2017 рр., згідно укладеного правочину, який зафіксований на запису, складає 119392,00 грн., що дорівнює 4 510 долл.США. Розрахунок, на твердження ОСОБА_1, зроблений на підставі укладеного між ними правочину (запис розмови) і наданого зобов'язання. при якому визначена щомісячна сума виплати. ОСОБА_1 стали відомі обставини того, що через рік після смерті батька, присвоїв його бізнес, в якому є частка ОСОБА_2, отримуючи дохід, використовуючи частину офісного приміщення, частка якого належить ОСОБА_2, відповідачі розпочали підприємницьку діяльність у м. Києві. Вид діяльності відповідає видам діяльності підприємств померлого батька ОСОБА_7, тобто неспеціалізована оптова торгівля. ТОВ "Ван Флор", ідентифікаційний код 40258788, засновник - Відповідач ОСОБА_3, адреса офіса і реєстрації: м.Київ, вулиця Еспланадна, будинок 20. офіс 715. Дана адреса знаходиться у Печерському районі м.Києва, який розташований в центральній частині м. Києва. Дата реєстрації даного підприємства 05.02.2016 року, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Дані обставини свідчать про те, що Відповідачі не мали власних коштів, а тільки через рік, заробив на батьківському бізнесі, не виплачуючи ОСОБА_2 частину коштів, вони змогли відкрити підприємств оптової торгівлі у м. Києві, що підтверджено ними в первісному позові і відомостями з Реєстру юридичних осіб. Так саме Відповідач ОСОБА_4, до смерті батька не вів підприємницьку діяльність, а після його смерті присвоїв його бізнес разом з другим Відповідачем - ОСОБА_3, позбавив ОСОБА_2 коштів необхідних для обстеження, лікування і підтримки її життєвого рівня (придбання їжі, одягу, отримання освіти). Порушив зобов'язання, виплачувати ОСОБА_2 плату за користування її часткою в проведенні батьківського бізнесу, Відповідачі нанесли ОСОБА_2 збитки. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно викладеного Відповідачі зобов'язані розрахуватися з ОСОБА_2, враховуючи індекси інфляції за період заборгованості на підставі ст.ст.610, 611, 623 ЦКУ. Неустойка, на думку ОСОБА_1 складає 100 % заборгованості ОСОБА_4 і ОСОБА_3 перед ОСОБА_2, тобто 119 392,00 грн., що відповідає 4 510 долл.США. Автомобіль Toyota Landcruiser 2006 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_2, ринковою вартістю 505 492 грн, 1/5 спільної часткової вартості даного автомобіля 101 098 гри, відповідає 3819 долл.США.

Також ОСОБА_1 просила стягнути з відповідачів судові витрати в остаточній сумі 20671 грн., які складаються з витрат на проїзд, роздруківку судових документів, поштові відправлення, вартості оцінки спірного майна, добових.

Третя особа - Служба у справах дітей Індустріального району Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради надала суду лист від 30.12.2016 р., в якому просила розглядати справу без участі представника Служби, при винесенні рішення просила врахувати інтереси малолітньої дитини та висновок Служби від 30.12.2016 р., в яких заперечували проти задоволення позову ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як проти такого, що порушує майнові права дитини.

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03.10.2017 року № 2147-VIII, викладено у новій редакції Цивільний процесуальний кодекс України (далі ЦПК України). Цей закон набрав чинності з 15.12.2017 року. Відповідно до п. 9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Отже, судовий розгляд продовжується та закінчується за правилами ЦПК України в редакції 2017 р.

У ході судового розгляду ОСОБА_1, після набрання чинності новою редакцією ЦПК України, неодноразово подавала заяви та клопотання про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог, які були залишені без розгляду у зв'язку з закінченням процесуальних строків їх подачі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Представник відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6 заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1, надав суду письмові заперечення проти позовних вимог, які обґрунтував наступними доводами. Вважає, що спільне користування квартирою АДРЕСА_1 є неможливим, оскільки житлова кімната 7, площею 19,1 кв.м. не є ізольованою, тому, для того, потрапляти до вказаної кімнати ОСОБА_2 та її матір ОСОБА_1 зможуть тільки через житлову кімнату 9; визначення спільного користування квартирою, запропоноване ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4 - 1/5 частки неможливе, оскільки відсутня технічна можливість поділення квартири без порушення законних прав ще одного співвласника ОСОБА_3 - 3/10 частки; спільне володіння та користування вказаною квартирою неможливі, оскільки сторони Позивачі з одного боку та Відповідач-2, з другого боку, знаходяться в неприязних стосунках; ОСОБА_2, частка якої (1/5) є незначною, є неповнолітньою та проживає зі своєю матір'ю ОСОБА_1 у м. Харкові, не приймає участі в догляді за квартирою, не несе витрати на її утримання та не сплачує комунальні платежі, їх сплачує Позивач-1 - ОСОБА_4 Також вважає, що спільне користування нежитловим приміщенням № 1, що розташована в будинку АДРЕСА_5 є неможливим, оскільки приміщення 34, площею 27,3 кв.м. не є ізольованим; визначення спільного користування вказаним приміщенням, запропоноване ОСОБА_1 в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4 - 1/5 частки неможливе, оскільки сукупна площа приміщень, на які претендує ОСОБА_4 перевищує відповідну її частку у праві спільної часткової власності на це приміщення;

спільне володіння та користування вказаним приміщенням неможливі, оскільки сторони Позивачі з одного боку та Відповідач-2, з другого боку, знаходяться в неприязних стосунках; ОСОБА_2, частка якої (1/5) є незначною, є неповнолітньою та проживає зі своєю матір'ю ОСОБА_1 у м. Харкові, не приймає участі в догляді за приміщенням не несе витрати на його утримання та не сплачує комунальні платежі. Їх сплачує Позивач-1 - ОСОБА_4

Вважає, що вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення на користь її неповнолітньої доньки ОСОБА_2 компенсації за упущену вигоду від використання її частки у спільному нежитловому приміщенні та неустойки за порушення зобов'язання виплачувати частку доходів за використання спільного майна є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню, оскільки не підтверджені жодними доказами. Жодних домовленостей (усних або письмових) між ОСОБА_1, з одного боку, та Позивачами с другого боку, щодо порядку використання спільного майна та розподілу доходів від цього використання не існує. Наданий ОСОБА_1 диск з записом та розшифрування записів не є належними доказами, оскільки одержані з порушенням порядку, встановленого законом. До того ж, невідомо, між ким відбулись ці розмови. Вважає, що наявність домовленості між ОСОБА_1, з одного боку, та Позивачами, з другого боку щодо порядку використання спільного майна та розподілу доходів від цього використання має бути підтверджена певними засобами доказування, визначеними, зокрема, ст.358 ЦК України.

Просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

В останньому судовому засіданні, після закінчення з'ясування обставин справи, до початку судових дебатів представник позивачів за первісним позовом адвокат ОСОБА_6 заявив про відмову від первісного позову, внаслідок чого судом було постановлено ухвалу про закриття справи в цієї частині.

Дослідивши докази у справі, вивчивши пояснення та заперечення сторін, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_1., що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 від 05.03.2015 р. Спадкоємцями після його смерті є:

- ОСОБА_3 в 3/10 частках квартири № 12, що розташована в будинку АДРЕСА_4, в 3/10 частках нежитлового приміщення № 1, що розташована в будинку АДРЕСА_5, в 3/10 частках автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER, 2006 p. випуску, чорного кольору, реєстраційний № НОМЕР_1;

- ОСОБА_4 в 3/10 частках квартири № 12, що розташована в будинку АДРЕСА_4, в 3/10 частках нежитлового приміщення № 1, що розташована в будинку АДРЕСА_5, в 3/10 частках автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER, 2006 p. випуску, чорного кольору, реєстраційний № НОМЕР_1;

- ОСОБА_5 в 1/5 частці квартири № 12, що розташована в будинку АДРЕСА_4, в 1/5 частці нежитлового приміщення № 1, що розташоване в будинку АДРЕСА_5, в 1/5 частці автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER, 2006 p. випуску, чорного кольору, реєстраційний № НОМЕР_1;

- неповнолітня ОСОБА_2 07.11.2003 p. народження в 1/5 частці квартири № 12, що розташована в будинку АДРЕСА_4, в 1/5 частці нежитлового приміщення № 1, що розташоване в будинку АДРЕСА_5, в 1/5 частці автомобіля марки TOYOTA, модель LAND CRUISER, 2006 p. випуску, чорного кольору, реєстраційний № НОМЕР_1.

Згідно ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. У цьому випадку співвласники не дійшли згоди стосовно розпорядження спільним майном, тому спір вирішується судом.

Оскільки поділ спірного нерухомого майна в натурі є неможливим, що визнається обома сторонами, спір полягає у визначенні порядку користування спірними житловою квартирою та нежитловим приміщенням.

Згідно технічного паспорту (а.с.95-96) загальна площа квартири складає 107,5 кв.м., житлова площа - 51,4 кв.м., з неї - дві неізольовані житлові кімнати площею 19,10 кв.м. та 32.30 кв.м. Таким чином, на частку ОСОБА_2 - 1/5 - припадає 10,28 кв.м. житлової площі. Отже, виділення у користування ОСОБА_2 неізольованої житлової кімнати площею 19,1 кв.м. неможливо, оскільки суттєво обмежить житлові права інших трьох співвласників спірної квартири. Доводи ОСОБА_1 про можливе перепланування спірної квартири з метою виділення ізольованої кімнати не можуть бути прийняти судом до уваги без проведення відповідного будівельно-технічного експертного дослідження, клопотання про призначення якого сторони не заявляли. Окрім того, експертна установа - Донецький НДІСЕ повідомив (листи Донецького НДІСЕ від 21.07.2017 р. № 220/01-19 та від 07.08.2017 р. № 234/06-19), що на непідконтрольну територію виїзд експертів не здійснюється, а без безпосереднього дослідження об'єктів експертизи, висновок може мати суб'єктивний (приблизний) характер дослідження.

Позовна вимога про визначення порядку користування нежитловим приміщенням, що розташоване в будинку АДРЕСА_5 шляхом виділення в користування ОСОБА_2 площі у спірному нежитловому приміщення, у першому поверсі, яка на техпаспорті зазначена 27,3 кв.м., у підвалі, яка на техпаспорті зазначена - 39,6 кв.м. також не підлягає задоволенню, оскільки з наданих копій технічної документації, без проведення відповідного будівельно-технічного експертного дослідження, клопотання про призначення якого сторони не заявляли, неможливо визначити дійсний стан цього приміщення, та наявність технічної можливості такого виділення.

Позовна вимога про визнання дійсним правочину про платне користування відповідачами часткою спільного майна, який, на твердження ОСОБА_1 укладений в усній формі і не потребує нотаріального посвідчення, між ОСОБА_2, який схвалений її матір'ю, ОСОБА_4, ОСОБА_3, не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.12 ЦПК України (в ред.2017 р.) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. На підтвердження укладення договору ОСОБА_1 наданий запис телефонної розмови, та її розшифровка (а.с.105-109 т.1) неповнолітньої ОСОБА_2 з відповідачем ОСОБА_4, яка відбулась 15.10 2015 р. Наданий запис не може бути визнаний доказом укладення будь-якого договору, оскільки не містить ніяких конкретних вказівок на предмет та вид договору, його умови, обов'язки, які сторони зобов'язуються виконувати, розміри та строки оплати, та ін. Окрім того другий відповідач ОСОБА_3 у розмові участі не приймав. Інших доказів укладення будь-якого правочину між сторонами позивачкою не надано.

Вимоги про стягнення суми упущеної вигоди від використання відповідачами частки ОСОБА_2 у спільному нежитловому приміщенні та неустойки фактично є похідними від вимоги про визнання правочину дійсним, а тому також не підлягають задоволенню. Окрім того, суду не надано ніяких доказів того, спірне нежитлове приміщення використовується для отримання доходу (здається в оренду, є складом, офісом або використовується іншим чином). Відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію ТОВ "Ван Флор", засновником якого є відповідач ОСОБА_3 в м.Києві, не підтверджують доводи позивачки.

Згідно ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання. Оскільки неповнолітня ОСОБА_2 є співвласником спірної квартири за адресою: АДРЕСА_2, та має право на проживання в цієї квартирі, позовна вимога про її вселення до спірної квартири підлягає задоволенню.

Позовна вимога про вселення неповнолітньої ОСОБА_2 в нежитлове приміщення, що розташоване в будинку АДРЕСА_5, задоволенню не підлягає, оскільки нежитлові приміщення не призначені для проживання громадян.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 частково судові витрати, які підтверджені документально - витрати на проїзд з м. Харкову до м. Сватове, витрати на роздруківку, поштові відправлення, тощо, в сумі 2589,72 грн.

На підставі ст.ст. 358, 359, 383, 638 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 141, 263-265, 268 ЦПК України (в ред. 2017 р.), суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 - законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа Управління служби у справах дітей Індустріального району м. Харкова про встановлення права спільного користування та стягнення упущеної вигоди і неустойки задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_2 в квартиру за адресою: АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_3 в рівних частках - по 1/2 частини з кожного - на користь ОСОБА_1 - законного представника неповнолітньої ОСОБА_2 документально підтверджені судові витрати в сумі 2589,72 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити через необґрунтованість. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Апеляційного суду Луганської області через Сватівський районний суд Луганської області. З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть отримати за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 26 лютого 2018 року.

Суддя О.М. Попова