Постанова

від 20.02.2018 по справі 922/1309/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2018 р. Справа № 922/1309/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, дов.б/н від 18.04.2017 (копія у справі)

відповідача - ОСОБА_2, за договором б/н від 05.01.2018 (у справі);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Американське Підприємство «ОСОБА_2 ЛТД» (вх.№3683Х3) на рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2017 по справі №922/1309/17 (суддя Шарко Л.В., повний текст рішення складено 17.11.2017)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мир» , м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-американське підприємство «ОСОБА_2 ЛТД» , с. Слатине, Дергачівського району Харківської області

про витребування майна та стягнення 308 270,51 грн , -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року ТОВ "Мир" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Спільне Українсько-Американське підприємство "ОСОБА_2 ЛТД" згідно якого просило суд: витребувати у ТОВ "СУАП "ОСОБА_2 ЛТД" на користь ТОВ "Мир" наступне обладнання та технічну документацію до нього: лінію переробки ПЕТ пляшок 1000 Кg/Н (повний єдиний комплекс обладнання для подрібнення та подальшого відмивання ПЕТ пляшок з відділенням полімерної етикетки та отриманням подрібнених ПЕТ пластівців з високою якістю відмивання); лінію мийки ПЕТ пляшки (повний комплекс обладнання для відмивання ПЕТ пляшок з відділенням полімерної етикетки і отримання пляшок ПЕТ з високою якістю відмивання); лінію переробки ПЕТ пляшок 1000 Кg/Н (повний єдиний комплекс обладнання для подрібнення та подальшого відмивання ПЕТ пляшок з відділенням полімерної етикетки та отриманням подрібнених ПЕТ пластівців з високою якістю відмивання). Стягнути з ТОВ "СУАП "ОСОБА_2 ЛТД" на користь ТОВ "Мир" заборгованість у розмірі 281744,00 грн, з яких: 97000,00 грн - за договором оренди обладнання від 29.01.2013 № 29/01/13; 70000,00 грн - за договором оренди обладнання від 27.05.2013 № 27/05/13; 114744,00 грн - за договором оренди обладнання від 04.05.2016 № 04/05/16. Стягнути з ТОВ "СУАП "ОСОБА_2 ЛТД" на користь ТОВ "Мир" 3% річних - 1 991,51 грн, інфляційне збільшення боргу за час прострочення - 5947,62 грн, пеню - 18587,38 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.11.2017 позовні вимоги задоволені повністю. Витребувано у ТОВ «СУАП «ОСОБА_2 ЛТД» на користь ТОВ «Мир» наступне обладнання та технічну документацію до нього: - лінію переробки ПЕТ пляшок 1000 Кg/Н (повний єдиний комплекс обладнання для подрібнення та подальшого відмивання ПЕТ пляшок з відділенням полімерної етикетки та отриманням подрібнених ПЕТ пластівців з високою якістю відмивання); - лінію мийки ПЕТ пляшки (повний комплекс обладнання для відмивання ПЕТ пляшок з відділенням полімерної етикетки і отримання пляшок ПЕТ з високою якістю відмивання); - лінію переробки ПЕТ пляшок 1000 Кg/Н (повний єдиний комплекс обладнання для подрібнення та подальшого відмивання ПЕТ пляшок з відділенням полімерної етикетки та отриманням подрібнених ПЕТ пластівців з високою якістю відмивання). Стягнуто з ТОВ «СУАП «ОСОБА_2 ЛТД» на користь ТОВ «Мир» заборгованість у розмірі 281744,00 грн.; 5947,62 грн. - втрати від інфляції; 1991,51 грн. - 3 % річних; 18587,38 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань; витрати по сплаті судового збору в розмірі 67874,34 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, ТОВ «СУАП «ОСОБА_2 ЛТД» , який є відповідачем по справі, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2017 у справі №922/1309/17 та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Заявник апеляційної скарги вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, спираючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, не дослідив та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не сприяв повному об'єктивному та неупередженому їх розгляду, що призвело до ухвалення судом незаконного та необґрунтованого рішення, яке не відповідає фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем так і не було передано обладнання, що є об'єктом оренди підписаних договорів, та не надано жодних актів прийому-передачі, підписання яких є обов'язковим в момент передачі обладнання в оренду. Між сторонами по справі було підписано лише акти приймально-здаточних випробувань до договорів оренди обладнання. Проте, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки вищезазначеним документам, прирівнявши їх юридичну значимість до акту прийому-передачі, внаслідок чого було прийнято незаконне та необґрунтоване рішення.

Позивач, ТОВ Мир надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2017 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, позивач зазначає, що доказів, якими б підтверджувався демонтаж та вивезення обладнання після проведення випробувань, відповідачем надано не було. А, отже, посилання відповідача на те, що після випробування робочого стану ліній №1 та №3 усе обладнання було розібрано та вивезене орендодавцем є безпідставними. Акт приймально-здавальних випробувань лінії №2 також був складений між сторонами після випробування цієї лінії, однак, цей акт не був повернутий позивачем після підписання, а отже знаходиться у ТОВ СУАП ОСОБА_2 ЛТД .

03.10.2017 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147, яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції, 15.12.2017 цей закон набрав чинності.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

20.02.2018 відповідач ТОВ СУАП ОСОБА_2 ЛТД надав додаткові письмові пояснення по справі, в яких відповідач наводить аналогічні доводи, які зазначені в апеляційній скарзі. Зокрема, відповідач знову посилається на те, що спірними договорами оренди було передбачена передача обладнання за актами прийому передачі та актами випробувань робочого стану і підписання відповідних актів є істотною умовою. Так, відповідач зауважує на тому, що лише підписання сторонами акту приймання-передачі є підтвердженням того, що орендар прийняв обладнання у фактичне користування у стані, що повністю його задовольняє на момент передачі, згідно специфікації та зазначенням дати такого підписання акту. Відтак, відповідач вважає, що оскільки в матеріалах справи відсутні акти приймання-передачі об'єктів оренди, підписані уповноваженими представниками обох стороні та скріплені печатками їх підприємств, то і відсутні правові підстави для стягнення з відповідача орендної плати та витребування обладнання з чужого володіння.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017 №2147, справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Оскільки ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2017 у справі №922/1309/17 було відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду за правилами ГПК України, в редакції до набрання чинності законом від 03.10.2017, суд апеляційної інстанції продовжує розглядати справу за правилами ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017 №2147.

Відповідно до статті 207 ГПК України, в редакції закону від 03.10.2017 №2147, головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

В судовому засіданні 20.02.2018 представник відповідача ТОВ СУАП ОСОБА_2 ЛТД звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи, в якому відповідач просить призначити по справі №922/1309/17 судову почеркознавчу експертизу для вирішення наступних питань: чи виконано підпис від імені ТОВ Мир ОСОБА_3 на договорі №29/01/13 від 22.02.2013, акті приймально-здаточних випробувань до договору №29/01/13 від 22.02.2013, на акті приймально-здаточних випробувань до договору №27/05/13 від 27.05.2013, договорі оренди обладнання №27/05/13 від 27.05.2013, договорі оренди обладнання №04/05/2016 від 04.06.2016, акті зарахування однорідних вимог від 04.08.2016?.

Згідно п.1 ч.1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності, зокрема таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

У п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики призначення судової експертизи № 4 від 23.03.2012 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, та відмовляє у задоволенні відповідного клопотання відповідача.

Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ТОВ «Мир» є власником обладнання загальною вартістю 4216685,40 грн, яке належить йому на підставі контракту №КSD20120413 від 25.06.2012, укладеного з «Шанхай Кайсуньдун Індастрі» (Китай) наступного складу:

- Лінія переробки ПЕТ пляшок 1000 Кg/Н (повний єдиний комплекс обладнання для подрібнення та подальшого відмивання ПЕТ пляшок з відділенням полімерної етикетки та отриманням подрібнених ПЕТ пластівців з високою якістю відмивання) (лінія №1) вартістю - 1 290 300,05 грн;

- Лінія мийки ПЕТ пляшки (повний комплекс обладнання для відмивання ПЕТ пляшок з відділенням полімерної етикетки і отримання пляшок ПЕТ з високою якістю відмивання) (лінія №2) вартістю - 2 046 656,35 грн;

- Лінія переробки ПЕТ пляшок 1000 Кg/Н (повний єдиний комплекс обладнання для подрібнення та подальшого відмивання ПЕТ пляшок з відділенням полімерної етикетки та отриманням подрібнених ПЕТ пластівців з високою якістю відмивання) (лінія №3) вартістю - 879 729,00 грн.

Позивач, ТОВ Мир за договорами оренди передав вищезазначене обладнання у користування за плату на певний строк ТОВ СУАП ОСОБА_2 ЛТД , який є відповідачем по справі.

Так, за договором оренди обладнання №29/01/13 від 29.01.2013 позивач передав в оренду відповідачу лінію №1 зі строком дії 10 років з моменту прийняття об`єкту оренди, із розміром орендної плати - 33000,00 грн, яка підлягає сплаті щоквартально в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 25 числа місяця, наступного після закінчення кожного кварталу (п.п. 3.1, 4.1).

За договором №04/05/16 від 04.05.2016 позивач передав в оренду відповідачу обладнання - лінію №2, зі строком дії до 31.12.2016 з моменту прийняття об`єкту оренди; із розміром орендної плати 16500,00 грн за місяць, яка підлягає сплаті в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 25 числа наступного місяця (п.п. 3.1. 4.1).

За договором №27/05/13 від 27.05.2013 позивач передав відповідачу в оренду обладнання - лінію №3, зі строком дії до 31.12.2016 з моменту прийняття об`єкту оренди та розміром орендної плати - 33000,00 грн та підлягає сплаті щоквартально в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 25 числа місяця, наступного після закінчення кожного кварталу (п.п. 3.1, 4.1).

У вказаних договорах оренди обладнання, сторони визначили умови передачі обладнання від орендодавця до орендатора. Так, пункти 5.1 - 5.3 зазначених договорів мають ідентичні положення, а саме: об'єкт оренди повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем протягом 5 днів з моменту підписання даного договору оренди обладнання. Передача майна в оренду здійснюється відповідними фахівцями сторін за актом прийому-передачі протягом 10 днів, після монтажу обладнання на території орендаря . Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту прийому-передачі та акту випробування робочого стану.

04.08.2016 між сторонами було проведено взаємозалік однорідних грошових вимог та складено відповідний акт, у відповідності до якого:

- дебіторська заборгованість ТОВ «Мир» перед ТОВ «СУАП« ОСОБА_2 ЛТД» станом на 01.08.2016 за договором поставки №01/11/14 від 01.11.2014 склала 121280,00 грн;

- дебіторська заборгованість ТОВ «СУАП« ОСОБА_2 ЛТД» перед ТОВ «Мир» станом на 01.08.2016 складає 248524,00 грн, за договором поставки №52 від 01.02.2016 - 104024,00 грн., за договором оренди №04/05/16 від 04.05.2016 - 49500,00 грн, за договором оренди №103 від 29.01.2013 - 95000,00 грн.

З урахуванням наявності взаємних дебіторських заборгованостей, сторони домовилися провести взаємозалік на суму 121280,00 грн і визначили, що з моменту підписання даного акту зобов'язання сторін припиняються на вказану суму.

26.12.2016 позивач направив відповідачу повідомлення про розірвання договорів №29/01/13, №04/05/16, №27/05/13, керуючись пунктом 3.2, яким передбачена така можливість, у разі якщо одна із сторін у термін 1 місяць до закінчення даного договору в письмовому вигляді повідомить про намір його розірвати.

Обґрунтовуючи зазначене повідомлення, позивач вказав, що з огляду на факт зміни складу засновників ТОВ "Мир" в листопаді 2016 року, і нову внутрішню політику підприємства, керуючись нормами чинного законодавства і умовами діючих вищевказаних договорів, договори оренди №29/01/13, №27/05/13, №04/05/16 вважаються розірваними з 31.12.2016. Крім того, керуючись пунктом 8.1 договорів, позивач просив відповідача повернути орендоване обладнання разом з технічною документацією по акту прийому-передачі до 30.01.2017.

Разом з цим, у повідомленні позивач вказав на наявність утвореної заборгованості та просив її погасити, а саме: за період 2013-2016 рік - 265244,00 грн (98244,00 грн - за договором №04/05/16, 97000,00 грн за договором №29/01/13, 70000,00 грн за договором №27/05/13).

Матеріалами справи підтверджується, що дане повідомлення отримано відповідачем 29.12.2016, про що свідчить відповідна відмітка про отримання у поштовому повідомленні (т. 1 а. с. 40).

20.03.2017 позивач продублював повідомлення про відмову від договорів оренди та повернення обладнання і вказав, що у зв'язку з тривалим простроченням сплати орендних платежів за користування обладнанням (понад трьох місяців підряд) ТОВ «Мир» заявило про відмову від договорів оренди обладнання №29/01/13, №04/05/16, № 27/05/13. Також, в зазначеному повідомленні підприємство позивача просило погасити заборгованість, що виникла за договорами оренди обладнання, зокрема за №29/01/13 - 97000, 00 грн, за №04/05/16 - 114744,00 грн; за №27/05/13 - 70000,00 грн та повернути обладнання разом з технічною документацію по акту приймання-передачі у строк до 7 (семи) днів з дня отримання даного повідомлення.

Зважаючи на те, що відповідач ні яким чином не відреагував на обидва повідомлення позивача, зокрема не погасив заборгованості, що виникла за спірними договорами оренди обладнання та не повернув орендоване майно, позивач звернувся за захистом своїх прав до господарського суду Харківської області із позовною заявою.

Господарський суд Харківської області, приймаючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги зазначив, що відповідачем не здійснювалась оплата за договорами оренди понад три місяці, в зв'язку з чим позивач скористався своїм правом, наданим йому положеннями ст.782 ЦК України, щодо дострокового розірвання спірних договорів, про що було письмово повідомлено відповідача відповідними листами. Враховуючи те, що договори оренди обладнання є розірваними, а орендоване майно (лінії №1, №2 та №3) не було повернуто відповідачем законному власнику майна, незважаючи на повідомлення, суд першої інстанції дійшов висновку щодо законності вимоги позивача про витребування у ТОВ «СУАП «ОСОБА_2 ЛТД» на користь ТОВ «Мир» . Крім того, суд визнав, що матеріалами справи підтверджується той факт, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати виконав неналежним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 281744,00 грн, в зв'язку з чим підлягають стягненню як і сума основної заборгованості, так і нараховані суми втрат від інфляції, 3%річних, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За правилами ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом (ч.7 ст.179 ГК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів зазначає, що положеннями статей 759, 763, 785 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З системного аналізу вказаних статей та умов укладених між сторонами договорів вбачається, що між сторонами у даній справі виникли правовідносини з найму (оренди) приміщення, що регулюються главою 58 Цивільного кодексу України "Найм (Оренда) ".

Згідно зі ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд . У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до положень ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Також, статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідач, враховуючи той факт, що відповідачем не здійснювалась оплата за договорами оренди понад три місяці, скористався наданим йому положеннями ст. 782 ЦК України правом щодо дострокового розірвання спірних договорів, про що письмово повідомив відповідача відповідними листами.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду, щодо законності вимоги позивача про витребування у ТОВ «СУАП «ОСОБА_2 ЛТД» на користь ТОВ «Мир» орендованого обладнання та технічної документації до нього, зважаючи на те, що договори оренди обладнання від 29.01.2013 №29/01/13, від 04.05.2016 №04/05/16, від 27.05.2013 №27/05/13 є розірваними, а орендоване майно (лінії №1, №2 та №3) так і не було повернуто відповідачем законному власнику майна.

Стосовно твердження заявника апеляційної скарги, що позивачем так і не було передано обладнання, яке є об'єктом оренди підписаних договорів, та не надано жодних актів прийому-передачі, підписання яких є обов'язковим у момент передачі обладнання в оренду судом першої інстанції, а відтак і відсутні правові підстави для стягнення з відповідача орендної плати та витребування обладнання з чужого володіння, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.2 спірних договорів оренди обладнання, передача майна в оренду здійснюється відповідними фахівцями сторін за актами прийому-передачі протягом 10 днів, після монтажу обладнання на території орендаря.

Згідно пункту 5.3 об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання ату прийому-передачі та акту випробування робочого стану.

Відповідно до актів приймально-здаточних випробувань ліній випробування проводилися за адресою знаходження підприємства-відповідача, а саме: Харківська область, Дергачівський район, смт. Слатіно, вул. Польова, 1-А.

Відповідач не заперечує проти факту, що орендодавцем та орендарем було проведено монтаж обладнання з подальшим проведенням випробування обладнання. Однак, заперечує проти того, що зазначене обладнання, після його монтажу та випробування технічного стану, залишилось на його підприємстві.

Позивач, в свою чергу, зазначає, що процедура проведення випробування, полягає у з'ясуванні технічного робочого стану обладнання та у встановленні наявності або відсутності дефектів такого обладнання тощо. Після проведення пусконалагоджувальних робіт обладнання може прийматись до експлуатації, а підставою для цього слугують акти приймально-здаточних випробувань. Крім того, лінії з переробки ПЕТ пляшок є громіздкими за своєю конструкцією.

З наведених обома сторонами своїх міркувань по справі, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що відповідач ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції не надав доказів на підтвердження демонтажу встановленого позивачем на території підприємства - відповідача спірного обладнання після проведення пусконалагоджувальних робіт та підписання відповідних актів. Також в матеріалах справи відсутні будь-які документи з приводу незадовільної роботи орендованого обладнання за спірними договорами та його вивезення після демонтажу з території підприємства відповідача.

Щодо відсутності у матеріалах справи підписаних між сторонами актів прийому-передачі та наявності актів приймально-здаточних випробувань ліній, слід зазначити, що чинним законодавством не передбачено будь-яких типових документів для оформлення операцій із надання/отримання послуг. Дещо розширена назва документа дозволяє використовувати його для підтвердження факту як надання послуг та і виконання робіт. Важливим є сам факт адекватного відображення господарської операції в обліку відповідно до принципу превалювання змісту над формою.

Так, наявні в матеріалах справи акти приймально-здаточних випробувань ліній договорів №29/01/2013 від 29.01.2013 та №27/05/2013 від 29.01.2013, з яких вбачається, що приймально-здаточні випробування ліній переробки ПЕТ пляшок проводилися за присутності комісії у складі представників як підприємства відповідача так і підприємства позивача, зокрема були присутні директори обох юридичних осіб. При цьому, випробуваннями було встановлено, що лінії по переробки ПЕТ пляшок знаходяться у робочому стані та відповідають меті і умовам експлуатації. Вказані акти підписані всіма представниками комісії (т. 1 а.с.27, 32).

Щодо пиймально-здавальних випробувань лінії №2 за договором оренди обладнання №04/05/16 від 04.05.2016, слід зазначити, що такий акт до цього договору в матеріалах справи відсутній. Проте, матеріали справи містять акт заліку однорідних вимог від 04.08.2016 згідно з яким заборгованість ТОВ СУАП ОСОБА_2 ЛТД перед ТОВ Мир станом 01.08.2016 становить 248524,00 грн, в тому числі за договором №04/0516 від 04.05.2016 - 49500,00 грн., що свідчить про існування господарських відносин та взаєморозрахунків між сторонами по справі за договором №04/05/16 та, як слідство, свідчить про користування відповідачем об'єктом оренди за вказаним договором.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами у даній справі, колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою має ознаки договору оренди (найму), за яким, відповідно до частини 1 статті 283 ГК України, одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди. Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

При цьому, статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зважаючи на приписи наведених статей, а також враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов'язання по своєчасній орендній оплати виконав неналежним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договорами оренди обладнання в сумі 281744,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача сум пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, 3% річних та втрат від інфляції, то колегія суддів апеляційної інстанції з цього приводу зазначає таке.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Так, відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, на підставі вищевикладеного позивачем нараховано відповідачу до стягнення пеню в розмірі 18587,38 грн, суму та строк нарахування якої було перераховано як судом першої інстанції так і апеляційним судом, встановлена його вірність та відповідність нормам чинного законодавства.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, враховуючи вищенаведене, апеляційним господарським судом було здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача 5947,62 грн інфляційних та 1991,51 грн - 3% річних від простроченої суми боргу та встановлено, що їх нарахування є правомірним та таким, що підлягає задоволенню в межах заявленої суми, оскільки при перевірці їх розміру судом не було виявлено їх завищення з боку позивача.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Американське Підприємство «ОСОБА_2 ЛТД» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.11.2017 у справі №922/1309/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 26.02.2018.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Пелипенко Н.М.