Рішення

від 20.02.2018 по справі 415/6998/17

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 415/6998/17

Провадження № 2/415/425/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.02.18 року Лисичанський міський суд Луганської області

у складі: головуючої судді Чернобривко Л.Б.

при секретарі судових засідань Павлові О.В.

з участю предстаника позивача Васильєвої В.М.

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянушви у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лисичанську цивільну справу за позовом Комунального підприємства ЛЖЕК № 1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання втратившими право користування жилим приміщенням,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом до до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання втратившими право користування жилим приміщенням посилаючись на те, що квартира № 106 в буд. 109 по пр.. Леніна м. Лисичанська є державною та перебуває на балансовому обліку КП ЛЖЕК № 1 . В теперішній час в квартирі зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_5 . З 2007 року відповідачі за даною адресою не проживають. Комунальні платежі по даній квартирі не сплачуються, станом на 01.11.2016 року заборгованість по сплаті послуг по утриманню будинків та прибудинкових територій складає 6104,99 грн.. Відповідачі не користуються житловим приміщенням без поважних причин. Рішенням Виконавчого комітету Лисичанської міської ради №218 від 20.03.2007 року затверджені методичні рекомендації по своєчасному виявленню пустуючи квартир та передачі їх у комунальну власність для повторного заселення. На підставі викладеного, позивач змушений звернутися до суду щодо визнання відповідачів втратившими право користування житловим приміщенням за їх відсутності за місцем проживання більше 6 місяців без поважної причини.

У судовому засіданні представник позивача Васил'єва В.М. позов підтримала. У своїх поясненнях послалась на обставини, викладені у позовній заяві та доповнила, що в червні 2017 року сусідка ОСОБА_3 платила заборгованість по сплаті послуг по утриманню будинку та прибудинкової території у сумі 4060,00 грн. Станом на 01.11.2017р. заборгованість складає 3461,59 грн. ОСОБА_3 всилилась до квартири, а відповідачка ОСОБА_5 в квартирі так і не мешкає. .

Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що вона разом з чоловіком та донькою отримала житло за адресою: АДРЕСА_1. На теперішній час вона працює в Італії, але вона щорічно приїжджає до України. Борг за комунальні послуги частково сплатила. Іншого житла вона не має. На підставі викладеного, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву в якій про сила справу слухати у її відсутність, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні суду пояснив, квартира належить ОСОБА_3. ОСОБА_5 працює в Італії. У серпні 2017 року відповідачка звернулась до ЖЕК №1 та дізналась, що на підставі заочного рішення Лисичанського міського суду вона втратила право користування житлом. Вказане заочне рішення було скасовано. Відповідно до ст.. 61 ЖК України договір найму з відповідачкою не укладався. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив що, по даній справі він нічого пояснити не може. Йому відомо, що був дзвоник в його квартиру, де жінка представившись представником КП ЛЖЕК№ 1 повідомила, що збирає підписи по 106 квартирі,щодо мешканців квартири, які перебувають в Італії. В акті він не розписувався. Жінка з 106 квартири іноді приїздила, дочку її він не знає.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що до неї приходили працівники ЖЕК, розмовляли на площадці, запитували чи живе хто в квартирі, люди без квартир, а ця квартира стоїть пуста та питали чи може вона підписати акт , вона поставила підпис в акті, чому не знає. Вона підтверджує, що квартирі спірній проживали, поїхали 8 років потому. Передавали їй ключі , щоб доглядала за квартирою, опломбували воду. Квартиру відкривали з працівниками міліції. Вона була присутня, при цьому не пам'ятає, чи підписувала вона акт. Згадала, що ключі від квартири їй залишила інші сусіди, з квартири 107 Моргун, а не з квартири 106.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що в спірній квартирі АДРЕСА_1 відповідачка разом з донькою, в якій тривалий час не мешкають,про що свідчить заборгованість за комунальні послуги. Коли стали опитувати сусідів, прийшла сусідка, якій і було повідомлено про наявність заборгованості у відповідачів ЖЕК № 1. Через деякий час ця ж сусідка внесла в погашення боргу 3000грн. , але це не могло вирішити питання, оскільки за розпорядженням виконкому квартира йшла на розподіл. Квартиру було відкрито, складений акт, опечатано. Через деякий час з'явилась ОСОБА_5. Про те що в квартирі ніхто не проживає тривалий час, свідчили залишені в двері повідомлення, квитанції. Ключі від квартири були у сусідів, але з них ніхто в квартиру не пускав, тільки дозволяли скидати повітря з батарей опалення. ОСОБА_5 появилась в ЖЕКу після винесення рішення суду. Всі сусіди знали, що відповідачі проживають в Італії, але відповідачка заборонила їм про це говорити. Тому точних даних про місце їх проживання працівникам ЖЕК 1 не було відомо. У відповідачки є ордер на проживання в квартирі, тому вона повинна вносити плату за проживання в квартирі, бо квартира державна , не приватизована. З відповідачкою було укладено договір про надання послуг, а не договір найма квартир, бо цю квартиру вона не наймала, а проживала відповідно виданого ордеру.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_5 та її представника, показання свідків, дослідивши наявні в матеріалах письмові докази, встановивши на їх підставі фактичні обставини та характер спірних правовідносин між сторонами спору, визначивши правові норми, що підлягають застосуванню, суд вважає що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з огляду на наступне.

Із довідки Центру надання адміністративних послуг у м. Лисичанську від 17.11.2016 року вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_5.

Як вбачається з ордеру на жиле приміщення № 385, зазначений ордер виданий ОСОБА_3 на склад сім'ї з 3 осіб за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому № 201 від 18.06.1991 року.

Із довідки КП ЛЖЕК№ 1 вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1, знаходиться на балансі підприємства.

Із акту про не проживання квартиронаймача та членів його сім'ї в жилому приміщенні від 28.11.2016 року вбачається, що у жилому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які не проживають в квартирі з 2007 року, виїхали до Італії, квартира стоїть пуста, комунальні послуги не оплачуються, санітарно-технічний стан квартири не підтримується.

Із витягу з особового рахунку квартиронаймача з № 104345 за адресою АДРЕСА_1 вбачається, що квартиронаймачем числиться ОСОБА_3, заборгованість по квартирній платі станом на 01.11.2016 року складає - 6107,99 грн.

Із витягу з особового рахунку квартиронаймача з № 104345 за адресою АДРЕСА_1 вбачається, що у липні 2017 року було сплачено заборгованість за комунальні послуги 4060,00 грн.

Ст. 47 Конституції України проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Відповідно до ч.1ст.61Цивільного Кодексу України, користування житловим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Як встановлено у судовому засіданні, договір найму житлового приміщення між позивачем та відповідачами не укладався.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до п. 6 ст. 29 Цивільного кодексу України, фізична особа може мати кілька місць проживання. Це означає, що особа є вільною у виборі місця проживання і фактично може проживати у різних місцевостях, проте офіційно може бути зареєстрованою лише за одним місцем проживання.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.11 постанови від 12.04.1985 року зі змінами № 2 Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України на ствердження вибуття члена сім`ї на інше постійне місце проживання суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання /повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо/. Суд може визнати особу такою, що втратила право користування жилим приміщенням, лише з однієї вказаної позивачем підстави, передбаченої ст. 71 або ст. 107 ЖК України. Змінити підставу позову суд вправі тільки за згодою позивача.

На підтвердження того, що відповідачі саме виїхали до Італії та там працювали, ОСОБА_3 надані частково перекладені з італійської мови ( дата та номер запису в ЄДРПОУ 19.11.2013, 2 383 000 0000 010690, вид економічної діяльності 74.30 надання послуг перекладу перекладачем ОСОБА_10. який зареєстрований як фізична особа-підприємець , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) договори. Тому суд вважає, що відповідачі були відсутні за місцем проживання з поважної причини, а саме працювали в Італії.

На підставі встановлених судом фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,12,81,258,263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову Комунального підприємства ЛЖЕК № 1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання втратившими право користування жилим приміщенням відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 20.02.2018 року.

Повний текст рішення суду виконаний 26.02.2018 року.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Л.Б. Чернобривко