Рішення

від 16.01.2020 по справі 415/6998/17

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

у.н. 415/6998/17

н.п. 2/415/45/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.01.20 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Фастовця В.М.,

з участю

секретаря судового засідання Гавриленко В.В.,

представників

позивача ОСОБА_1.,

відповідача Бондарєвої В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства Автотрейдінг про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та іншим витратам, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 06 листопада 2017 р. звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі за період з 15.03.2008 по 31.12.2012 у розмірі 147980,72 грн., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 22014,96 грн., заборгованість по витратам, підтвердженим зведеним актом інвентаризації активів і зобов`язань ПП Автотрейдінг від 25.09.20152 у сумі 31842,147 грн., в тому числі: на відрядження - 3145,91 грн., витрати на поштові послуги - 316,44 грн., витрати на послуги зв`язку та інтернету - 1222,47 грн., витрати на нотаріальні послуги та довідки - 798,24 грн., витрати на паливо - 26359,11 грн., середній заробіток за весь час затримки виплати належних йому сум при звільненні по день фактичного розрахунку, виходячи із розміру окладу, встановленого п. 3.1 Трудового контракту: еквівалентному 900 доларів США по курсу НБУ на день виплати.

В обґрунтування позову зазначив, що 15 березня 2008 року між позивачем та ЗАТ з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка (правонаступником якого є ПАТ з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка ) було укладеного Трудовий контракт, відповідно до якого позивача з 15 березня 2008 року призначено на посаду директора ПП Автотрейдінг в м. Лисичанську. П. 3.1 Трудового контракту встановлено, що за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, директору щомісяця виплачується заробітна плата у розмірі 5000 грн., що є еквівалентом 990 доларів США за рахунок коштів підприємства. Тобто, заробітна плата виплачується за рахунок коштів ПП Автотрейдінг . Наказом № 04/01 від 16.01.2013 позивача звільнено згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України. Рішенням Лисичанського міського суду від 14.10.2014 змінено формулювання причин звільнення, а саме: із звільнення з посади директора відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України на Звільнення з посади директора у зв`язку із закінченням строку трудового договору відповідно до п. 2 ст. ч. 1 ст. 36 КЗпП України . В порушенням норм законодавства, повний розрахунок з позивачем не здійснений.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали, дали пояснення, аналогічні викладеному у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, усно та письмово пояснив, що 15 березня 2008 р. між позивачем та ЗАТ з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка (м. Київ) - єдиним засновником ПП Автотрейдінг було укладено трудовий контракт б/н, згідно з яким позивача призначено на посаду директора ПП Автотрейдінг . Відповідно до п. 3.1 Контракту за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, директору щомісяця виплачується заробітна плата за рахунок коштів підприємства. Посадовий місячний оклад без урахування обов`язкових податків і зборів встановлено у розмірі 5000 грн. Позивач як перша посадова особа ПП Автотрейдінг систематично порушував чинне законодавство, що встановлено актами перевірок № 12-09-151/0028 від 23.02.2012 та № 12-09-151/0048 від 25.05.2012, проведених Територіальною державною інспекцією праці у Луганській області. За що позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 188-6 КУпАП. П. 2.2.4 Контракту передбаченого, що директор підприємства до 15 числа кожного місяця зобов`язаний звітувати власнику про результати діяльності підприємства за попередній місяць, включаючи але не обмежуючись звітами про хід ліквідації заборгованості до бюджету, з виплати заробітної плати та простроченої дебіторської і кредиторської заборгованості, в тому числі при проведенні експортно-імпортних операцій. Відповідно до п. 3.7 Контракту заробітна плата директору за відпрацьований місяць виплачується разом з виплатою заробітної плати усім іншим категоріям працівників підприємства за відповідний період. Згідно з п. 5.2 Статуту ПП 2Автотрейдінг до виключної компетенції власника відноситься затвердження нормативних актів підприємства, визначення його організаційної структури, затвердження штатного розпису, визначення умов оплати праці посадових осіб підприємства. Водночас підпунктом д пункту 5.5 Статуту регламентовано, що директор здійснює розроблення та подання на затвердження власнику штатного розпису підприємства. Пунктом 3.6 Контракту передбачено, що розмір основної заробітної плати, який встановлений цим Договором може бути змінений лише за погодженням з власником. Укладеним Контрактом не передбачена процедура зміни заробітної плати, а прописано, що відповідна зміна відбувається лише за погодженням з власником. Відповідно до ст. 103 КЗпП України регламентовано, що власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни. Отже, позивач, як уповноважений власником одноособовий орган, погодивши відповідне питання з власником, зобов`язаний у визначений законом спосіб і строк провести відповідну процедуру, а якщо умови оплати праці погіршуються, то має право оскаржити їх у передбаченому законодавством порядку. Відповідно до ч. 3 ст. 64 ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Штатний розпис на підприємстві розроблявся позивачем самостійно, він щорічно складав відповідний штатний розпис, згідно затвердженої структури підприємства і чисельності працівників, положень про оплату праці та з урахуванням вимог нормативно - правових актів. Щоразу розробляючи штатний розпис та положення про оплату праці позивач мав право довести до відома власника, що через підвищення курсу долара США по відношенню до національної грошової одиниці, можливо змінити його заробітну плату, передбаченому Контрактом, але такої ініціативи з дати призначення до дати звільнення не проявляв. Як вбачається з Фінансових звітів за 2009, 2010, 2011 та 2012 роки ПП Автотрейдінг було збитковим і позивач вимушений був укладати з власником договори про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у квітні 2008 року на суму 100000 грн., додаткову угоду № 2 від 01.10.2008 про надання грошової допомоги у сумі 500000 грн., 25.03.2009 додаткову угоду № 3 про зміну повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги. Згідно п. 2.2.13 п. 2.2 Контракту питання нарахування та виплати заробітної плати віднесено до повноважень директора підприємства, за невиконання або неналежне виконання яких він несене особисту відповідальність. 30.12.2011 позивач наказом № 26 Про організацію бухгалтерського обліку на підприємстві безпосередньо на себе поклав ведення бухгалтерського обліку. Тобто сам позивач нараховував собі заробітну плату та інші виплати. 23 лютого та 25 травня 2012 року Територіальною державною інспекцією з питань праці в Луганській області проведені перевірки ПП Автотрейдінг з питань виконання законодавства про оплату праці. За результатами проведених перевірок складені відповідні акти, якими було встановлено, що позивачем порушені вимоги ст. ст. 33, 34 Закону України Про оплату праці та Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати . 28.05.2012 територіальною державною інспекцією з питань праці у Луганській області проведена повторна перевірка ПП Автотрейдінг за результатами якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 188-6 КУпП. 03.09.2012 згідно Договору № SBK/030912-ф про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, на поточний банківський рахунок ПП Автотрейдінг було перераховано 1850000 грн., але станом на 01.1.2013 підприємство мало заборгованість перед працівниками з виплати заробітної плати на суму 43582,58 грн. Обіймаючи посаду директора, особисто виконуючи обов`язки бухгалтера ПП Автотрейдінг , позивач мав можливість спілкуватись з власником і у нього була можливість звернутись з особистою заявою про зміну заробітної плати у зв`язку із зміною курсу НБУ до долара США, але позивач це питання не порушував, отримував заробітну плату узгоджену з власником у Контракті. Окрім цього відповідний розмір заробітної плати постійно затверджувався штатним розписом підприємства., який позивач сам же й розробляв. Що стосується виплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум при звільненні по день фактичного розрахунку то, вважає таку вимогу необґрунтованою, оскільки відповідач виплатив позивачу всі належні суми та компенсації при його звільненні, видавши трудову книжку. Під час розгляду цивільної справи № 415/1731/13-ц Лисичанським міським судом були допитані свідки, які пояснили, що після звільнення позивача з посади директора ПП 2Автотрейдінг , за вказівкою власника, новим директором підприємства з позивачем був здійснений повний розрахунок у зв`язку із звільненням, крім того виплачена грошова компенсація за невикористану відпустку в кількості 24 дня, а також виплачена компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату. У зв`язку з тим, що позивач, обіймаючи посаду директора, виконував обов`язки бухгалтера згідно з власним наказом, то бухгалтерський облік на підприємстві вів особисто позивач. Кар`єр на якому ПП Автотрейдінг здійснювало підприємницьку діяльністю знаходиться в селищі Серебрянка Донецької області. Звіти про власні відрядження складав особисто позивач. Списання пального проводилось щомісячно. Фінансування ПП Автотрейдінг здійснювалось за рахунок кошів власника, оскільки підприємство було збитковим, власного прибутку не мало. Відповідно до Розділу 6 Контракту та Статуту передбачений контроль за діяльністю підприємства, зокрема, для здійснення контролю за фінансово - господарською діяльністю підприємства власник призначає на строк до трьох років ревізора з числа працівників підприємства або залучає незалежну аудиторську організацію. Комплексна перевірка діяльності підприємства та директора підприємства здійснюється не рідше одного разу на рік або достроково за рішенням власника. Крім цього п. 2.2.7 п. 2.2 Контракту передбачено, що директор попередньо погоджує з власником всі суттєві накази та розпорядження і передає власнику по одному примірнику виданих ним наказів і розпоряджень (окрім кадрових). У зв`язку з цим відповідач вважає, що акт інвентаризації може мати юридичну силу тільки після його погодження з власником. Під час проведення інвентаризації позивачем не ставилось питання перевірки всієї документації, інвентаризація проводилась лише для зсування наявності активів та пасивів підприємства та наявності первинних документів. Під час проведення відповідної інвентаризації позивач не підтверджував грошові витрати на відрядження авансовими звітами і фактичних затрат не відображав. Позивач дійсно виїздив по службовим питанням у відрядження, але документально не підтверджував, тому на підприємстві відсутні будь-які документальні підтвердження сплати позивач особистих коштів у сумі 31842,17 грн. Згідно з п. 3.2 Контракту директор на свій розсуд визначає час і порядок використання відпустки (час початку і час закінчення, одночасно або частинами та інш.), попередньо погодивши з власником. Позивач свої відпустки з власником не погоджував, та документально не оформлював. Тобто умовами Контракту не передбачено грошової компенсації за невикористану відпустку, а також не визначено за чий рахунок здійснюється нарахування такої компенсації.

Суд, вислухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши письмові докази у справі, дійшов наступного висновку.

15 березня 2008 р. між позивачем та ЗАТ з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка було укладено Трудовий контракт (далі Контракт), згідно якого позивача призначено на посаду Директора ПП Автотрейдінг в м. Лисичанську на строк з 15 березня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно /а.с.5-10/.

Наказом № 04/01 від 16 січня 2013 р. позивача наказом Генерального директора ПрАТ Слобожанська будівельна Кераміка звільнено з посади директора підприємства з 17 січня 2013 року, згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України з огляду на винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує гроші, товарні цінності (п.2.2 трудового контракту від 15.03.2008), оскільки ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу /а.с.12/.

Згідно п. 2.2.13 Трудового контракту, директор несе особисту відповідальність за здійснення фінансово - господарської діяльності підприємством, за наявності боргів підприємства до бюджету, з виплати заробітної плати працівникам підприємства та прострочену дебіторську та кредиторську заборгованість підприємства, в тому числі при проведені експертно - імпортних операцій. Директор зобов`язаний негайно вживати дієвих заходів щодо ліквідації заборгованості підприємства до бюджету, з виплати заробітної плати працівникам та простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства, в тому числі при проведенні експортно - імпортних операцій.

Наказом № 26 від 30 грудня 2011 року позивач поклав на себе ведення бухгалтерського обліку на підприємстві /а.с.82/.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 14 лютого 2014 року у справі № 415/1731/13-ц, визнано незаконним наказ ПАТ з іноземними інвестиціями Слобожанська Будівельна Кераміка від 16 січня 2013 року № 04/1 про звільнення ОСОБА_3 згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України з формулюванням причин звільнення втрата довір`я . Змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_3 з ПП Автотрейдінг із звільнено з посади директора відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України на звільнення з посади директора у зв`язку з закінченням строку трудового договору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України /а.с.22-24/.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з такого.

На підставі ст.81 ч.1 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

1.Щодо позовних вимог про стягнення заробітної плати

На підставі ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст..1 Закону України Про оплату праці заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно п.3.1 а) Контракту посадовий місячний оклад без урахування обов`язкових податків і зборів встановлюється у розмірі 5000 грн., що відповідає на день укладання даного Контракту еквіваленту 990 доларів США. Виплата провадиться в національній валюті України по курсу НБУ, який склався на останній день місяця, в якій провадиться виплата.

З положення Контракту чітко вбачається, що розмір посадового місячного окладу був визначений в розмірі 5000 грн.

З логіко-лексічного тлумачення цього положення не вбачається, що сторони погодили подальшу виплату місячного окладу в еквіваленті до будь-якої суми у доларах США. Саме по собі посилання у Контракті на еквівалент місячного окладу в іноземній валюті станом на дату підписання Контракту не є достатньою підставою для такого висновку.

Разом з цим, суд не приймає посилання представника відповідача на погані фінансові показники підприємства та на те, що відповідальність за виплату заробітної плати була на позивачі, бо діючим законодавством не передбачена можливість невиплати заробітної плати з подібних підстав, як не передбачено це і Контрактом.

Як вбачається із довідки про розмір заробітної плати позивача для обрахунку пенсії, наданої суду самим позивачем (а.с.13) та затверджених ним штатних розписів (а.с.165-173), розмір його заробітної плати з дня укладання Контракту та по день звільнення був не меншим за погоджений сторонами розмір в 5000 грн..

З акту перевірки територіальної державної інспекції праці від 25.05.2012 р. №12-09-151/0048 вбачається, що заборгованості із заробітної плати у відповідача станом на 01 квітня 2012 р. не було (а.с.117-119).

Зазначені ж в розрахунку компенсації за затримку у виплаті заробітної плати суми за жовтень - грудень 2012 р. (а.с.175) є виплаченими (а.с.178-181), як виплачена разом із компенсацією за невикористану відпустку заробітна плата і за січень 2013 р. (а.с.177).

Тому у звязку з відсутністю заборгованості із заробітної плати відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

2. Щодо вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку

Відповідно до ст.24 ч.1 Закону України Про відпустки уразі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Згідно актів перевірки територіальної державної інспекції праці від 25.05.2012 р. №12-09-151/0048 та від 23.02.2012 р. №25.05.2012 р. №12-09-151/0028 (а.с.117-122) порушень законодавства про відпустки у відповідача не встановлено.

Суд не приймає у якості доказу позовних вимог аудиторський звіт з доповненням (а.с.25-33), т.я. висновок про наявність розрахованої в ньому заборгованості зроблений виключно на підставі дослідження особової картки позивача, а не наказів по підприємству і бухгалтерської документації, тому суд вважає, що цього доказу явно недостатньо для доведення періодів роботи, за які відпустка повинна була надаватися.

Тому суд приймає до уваги розрахунок такої компенсації, зроблений відповідачем (а.с.174). Розрахована в ньому сума була виплачена позивачу разом з іншими виплатами 28 березня 2013 р. (а.с.176-177).

Виходячи з цього відсутні підстави для задоволення позову і в цій частині.

3. Щодо стягнення витрат на відрядження, поштові послуги, зв`язок, Інтернет та паливо.

Згідно п.п.3.3 Контракту Директору можуть сплачуватися кошти на представницькі витрати, в тому числі у валюті (якщо він перебував у відрядженні за кордоном), згідно з кошторисом, затвердженим Власником.

Суду не надані докази здійснення позивачем службових відряджень та понесених ним у зв`язку із цим витрат, як відсутні і докази витрат на поштові послуги, Інтернет, зв`язок і паливо.

Суд не приймає у якості таких доказів аудиторський звіт з доповненням (а.с.25-33), т.я. він посилається на зведений акт інвентаризації активів і зобов`язань ПП Автотрейдинг (а.с.14-19), а не на безпосередньо досліджену аудитором первинну бухгалтерську документацію відповідача.

У зазначеному ж акті інвентаризації (а.с.14-18) також відсутнє посилання на первину документацію, на підставі якої зроблено висновок про наявність заборгованості підприємства перед позивачем. Хоча в інших розділах акту такі посилання на підтвердження встановленого внаслідок інвентаризації існують - акти маркшейдерських замірів з пояснювальними записками щодо наявності глини; акти взаєморозрахунків щодо дебіторської заборгованості тощо.

Докази складання таких актів та наявності первинної документації на підтвердження витрат (чеків, накладних, квитанцій тощо) суду не надані.

Окрім того, відповідно до п.5.5. Договору про використання особистого автомобілю у службових цілях від 01 листопада 2011 р. між сторонами у справі (а.с.137) обліг пробігу автомобіля ведеться згідно шляхових листів, в яких вказані маршрути руху.

Наявність таких шляхових листів позивачем не доведена, відсутнє посилання на них як в аудиторському звіті так і в акті інвентаризації.

Не надані суду і докази затвердження кошторису витрат власником ПП Автотрейдинг .

Тому підстав для задоволення позову в цій частині теж немає.

4. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Оскільки остання сума, яка підлягала виплаті позивачу при звільнені, була виплачена позивачу 28 березня 2013 р. (а.с.177, 178), з 29 березня 2013 р. почався відлік передбаченого ст.233 ч.1 КЗпП України 3-місячного строку для звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку.

Однак позивач вказаний строк звернення до суду пропустив, поважних причин пропуску не навів, тому підстави для задоволення позову в цій частині відсутні (тим більш, що з такими вимогами він не звертався до суду навіть у 2013-му році до неналежного відповідача, як це вбачається з рішення Лисичанського міського суду від 14 лютого 2014 р., яке набрало чинності, - а.с.22-24, 188-190).

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати позивача на правову допомогу на підставі ст.141 ЦПК України стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 263-265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 до Приватного підприємства Автотрейдінг , код ЄДРПОУ 31261360, яке знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Орджонікідзе, буд. 126 про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та іншим витратам відмовити за безпідставністю вимог.

В задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до Приватного підприємства Автотрейдінг про стягнення середнього заробітку за час затримки в розрахунку відмовити за пропуском строку звернення до суду.

Рішення може бути оскаржене до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня складання повного тексту рішення 27 січня 2020 р. (з урахуванням положень ст.124 ч.3 ЦПК України).

Суддя: