Рішення

від 01.03.2018 по справі 925/955/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року Справа № 925/955/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від позивача - Москаленко Д.С. - представник за довіреністю,

від відповідача - Король О.А. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву фізичної особи-підприємця Карасьова Анатолія Анатолійовича

про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

у справі

за позовом споживчого товариства "Центральний ринок-Золотоноша",

м. Золотоноша, Черкаської області

до фізичної особи-підприємця Карасьова Анатолія Анатолійовича,

м. Золотоноша, Черкаської області

про стягнення 8 232 грн. 81 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 02 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Карасьова Анатолія Анатолійовича на користь споживчого товариства "Центральний ринок-Золотоноша" - 7 690 грн. 00 коп. боргу, 271 грн. 89 коп. пені та 1 547 грн. 36 коп. витрат на сплату судового збору. В решті вимог в позові відмовлено.

До господарського суду Черкаської області із заявою про перегляд рішення господарського суду Черкаської області від 02 жовтня 2017 року за нововиявленими обставинами звернувся фізична особа-підприємець Карасьов Анатолій Анатолійович.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29 січня 2018 року відкрито провадження за нововиявленими обставинами, справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд заяви фізичної особи-підприємця Карасьова Анатолія Анатолійовича про перегляд судового рішення зі справи №925/955/17 за нововиявленими обставинами призначено в судовому засіданні на 01 березня 2018 року.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги викладені в заяві підтримав та просив суд скасувати рішення суду по даній справі та прийняти нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні проти заяви заперечував, однак у визначені судом строки відзиву не надав.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 14 год. 00 хв. 01 березня 2018 року.

В судовому засіданні, яке відбулося 01 березня 2018 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/955/17.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд вважає, що заява фізичної особи-підприємця Карасьова Анатолія Анатолійовича перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідною заявою фізична особа-підприємець Карасьов Анатолій Анатолійович зазначав, що рішенням суду від 02 жовтня 2017 року стягнуто з останнього заборгованість за договором оренди торгового місця від 01 березня 2017 року №б/н , пеню та судові витрати.

Водночас, рішенням господарського суду Черкаської області від 14 грудня 2017 року визнано недійсним укладений між споживчим товариством "Центральний ринок - Золотоноша" та фізичною особою - підприємцем Карасьовим Анатолієм Анатолійовичем договір оренди торгового місця від 01 березня 2017 року.

Судом встановлено, що приймаючи рішення від 14 грудня 2017 року господарський суд Черкаської області дійшов висновку, що у даному випадку невідповідність спірного договору вимогам ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України та п. 2 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 №868 є підставою для визнання його недійсним відповідно до вимог ч. 1 ст. 203, ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України.

Статтею 320 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами.

Зокрема, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України).

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

В зв'язку з тим, що рішенням суду від 14 грудня 2017 року визнано недійсним договір оренди торгового місця від 01 березня 2017 року, суд дійшов висновку, що це є нововиявленою обставиною, яка впливає на юридичну оцінку обставин, здійснену місцевим господарським судом у судовому рішенні, що переглядається, оскільки рішенням суду від 02 жовтня 2017 року стягнуто борг, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди торгового місця від 01 березня 2017 року.

Статтею 236 ЦК визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

За змістом положень ст. 207 ГК господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Правові наслідки недійсності правочину та наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним визначено ст. 216 ЦК та ст. 208 ГК відповідно. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Отже, чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє. У майбутньому можуть бути припинені виключно права та обов'язки сторін за тим недійсним правочином, за яким ці права та обов'язки передбачалися на майбутнє. Тобто визнання недійсним договору та визнання недійсним зобов'язання не є тотожними поняттями, оскільки в силу прямої вказівки закону договір, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а визнання недійсним зобов'язання за цим договором стосується наслідків недійсності такого договору.

Оскільки договір оренди торгового місця від 01 березня 2017 року є недійсним з моменту його вчинення, то дані обставини є істотними для розгляду справи, вони не були встановлені судом під час первісного розгляду справи, та не були і не могли бути відомі відповідачу станом на 02 жовтня 2017 року.

Вказані обставини стали відомими після набрання рішення господарського суду Черкаської області від 14 грудня 2017 року зі справи №925/1286/17 законної сили.

Рішення зі справи №925/1286/17 (згідно даних реєстру) набрало законної сили 22 січня 2018 року.

Врахування їх судом під час первісного розгляду справи мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Крім того, ухвалюючи рішення про відмову у позові в частині стягнення пені в розмірі 270 грн. 92 коп. суд виходив з того, що наданий суду розрахунок є невірним.

Водночас, оскільки недійсний договір не створює жодних юридичних наслідків, то в цій частині слід було відмовити в позові з інших підстав.

З урахуванням наведеного, також відсутні підстави для стягнення з відповідача 7 690 грн. 00 коп. боргу та 271 грн. 89 коп. пені. за недійсним договором.

Отже, суд вважає за необхідне заяву фізичної особи-підприємця Карасьова Анатолія Анатолійовича задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 02 жовтня 2017 року зі справи №925/955/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.

Згідно ч. 4 ст. 325 ГПК України у разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд:

1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду;

2) приймає постанову - якщо переглядалася постанова суду;

3) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду.

Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах (ч. 7 ст. 325 ГПК України).

Згідно п.3 ч. 3 ст. 333 ГПК України суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він відмовляє в позові повністю.

Відповідач також просив суд у порядку повороту виконання судового рішення стягнути з позивача 2 000 грн. 00 коп.

Клопотання відповідача від 01 березня 2018 року про долучення доказів (довідки ДВС) суд задовольнив.

Згідно копії довідки Золотоніського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 01 березня 2018 року №4436 відповідачем на депозитний рахунок державної виконавчої служби було сплачено 2 232 грн. 75 коп. згідно наказу від 19 жовтня 2017 року зі справи №925/955/17.

Згідно пунктів 1, 13, 14 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року стягнуті з боржника грошові суми підлягають зарахуванню на рахунки для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам, у тому числі в іноземній валюті, відкриті Міністерством юстиції України, головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, відділами державної виконавчої служби в органах, що здійснюють казначейське обслуговування (в іноземній валюті - в банках), приватними виконавцями - в банках (далі - депозитний рахунок).

У разі достатності суми для покриття всіх вимог стягувача та наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів державний виконавець не пізніше ніж протягом трьох робочих днів від дня ознайомлення з інформацією про надходження коштів готує одне розпорядження (додатки 6, 7) (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби. Розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається відповідальній особі, копія залишається у виконавчому провадженні.

Підготовка розрахункових документів про перерахування коштів здійснюється відповідальною особою не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня отримання розпорядження державного виконавця.

Перерахування коштів з рахунків органів державної виконавчої служби чи приватного виконавця здійснюється на підставі платіжних доручень .

Платіжне доручення підписується начальником органу державної виконавчої служби та відповідальною особою або приватним виконавцем.

Копії платіжних доручень (реєстри до платіжних доручень) про перерахування коштів стягувачам долучаються до матеріалів виконавчого провадження, яким визначено належність указаних коштів стягувачам.

Станом на 01 березня 2018 року матеріали справи не містять доказів платіжних доручень про перерахування коштів з депозитного рахунку ДВС на рахунок стягувача.

Отже, на даний час підстав для стягнення грошових коштів з позивача на користь відповідача в порядку повороту виконання рішення суду немає, а заяву в цій частині подано до суду передчасно.

Частиною 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Оскільки, по даній справі судом прийнято нове рішення, суд вважає за доцільне, з метою недопущення порушення прав боржника та безпідставного стягнення грошових коштів, одночасно визнати раніше виданий наказ по справі таким, що не підлягає подальшому виконанню.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами в порядку ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240, 252, 325, 328, ч. 3 ст. 333 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву фізичної особи-підприємця Карасьова Анатолія Анатолійовича про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 02 жовтня 2017 року зі справи №925/955/17 скасувати.

3. Прийняти рішення по справі №925/955/17, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

4. Визнати наказ від 19 жовтня 2017 року зі справи №925/955/17 таким, що не підлягає виконанню повністю.

5. Заяву фізичної особи-підприємця Карасьова Анатолія Анатолійовича про поворот виконання рішення суду залишити без задоволення.

6. Стягнути з споживчого товариства "Центральний ринок-Золотоноша", вул. Грибоєдова,2, м. Золотоноша, Черкаської області, ідентифікаційний код 38094781, р/р 26003720299092 в ОУ АТ "Ощадбанк", МФО 354507 на користь фізичної особи-підприємця Карасьова Анатолія Анатолійовича, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 2 400 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

7. Копію рішення надіслати сторонам та Золотоніському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 02 березня 2018 року.

Суддя А.В.Васянович