Рішення

від 22.02.2018 по справі 914/2339/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2018р. Справа №914/2339/17

За позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , м.Київ в особі регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» , м. Лиман

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МІГ» , м. Львів

про стягнення 183 925,00 грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участю представників:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № б/н від 15.12.2017р.).

Права і обов'язки роз'яснено. Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , в особі регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МІГ» про стягнення 183 925,00 грн.

Ухвалою суду від 14.11.2017р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 30.11.2017р.

Ухвалою суду від 30.11.2017р. розгляд справи відкладено на 14.12.2017р.

Ухвалою суду від 14.12.2017р. розгляд справи відкладено на 26.12.2017р.

З 15.12.2017 набрали чинності зміни до ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, відповідно до яких суд здійснюватиме розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.12.2017р. розгляд справи в підготовчому засіданні відкладено на 30.01.2018р.

Ухвалою від 30.01.2018р. підготовче провадження закрито. Призначено справу до розгляду по суті на 22.02.2018р.

13.02.2018р. до суду надійшло клопотання від представника позивача про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами.

Представник позивача у судове засідання 22.02.2018р. не з'явився.

У судовому засіданні 22.02.2018р. представник відповідача заперечив проти позовних вимог.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

10.05.2017р. згідно з накладною №37110830, зі станції Шкло-Старжиська Львівської залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці було відправлено вагон № 60659323 з вантажем - лом чорних металів.

16.05.2017р. на проміжній станції Волноваха було здійснено контрольне комісійне переважування зазначеного вагону та складено комерційний акт №486202/58, відповідно до якого під час контрольного комісійного зважування з повною зупинкою і розчепленням на 150т вагах станції Волноваха (держповірка проведена 15.02.2017р., контрольний огляд-перевірка 10.05.2017р.) вагона № 60659323 відправленого за накладною №37110830 було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу із зазначеною в накладній масою - менше на 3900 кг.

18.05.2017р. на станції Сартана Донецької залізниці на підставі комерційного акту станції Волноваха №486202/58 від 16.05.2017р. було здійснено комісійне переважування зазначеного вагону та складено новий комерційний акт №484809/425, відповідно до якого під час контрольного зважування на вагах станції вагона №60659323 відправленого за накладною №37110830 було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу із зазначеною в накладній масою - менше на 3250 кг., і менше на 650 кг, ніж вказано у комерційному акті станції Волноваха.

Як зазначив позивач, відповідно до накладної №37110830 відправником вантажу є ТОВ МІГ . Маса вантажу визначена вантажовідправником без участі представників залізниці про, що вказано в графі 24 перевізних документів, завантаження проводилося вантажовідправником. Вказані відмітки є в перевізних документах.

У позовній заяві позивач покликається на ст. 24 Статуту залізниць України, за якою вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Відтак, спір виник внаслідок того, що відповідач зазначив неправильні відомості про вантаж у залізничній накладній. Відтак, ПАТ «Українська залізниця» , в особі РФ «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» , звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 183 925,00 грн. штрафу.

Відповідач заперечив проти позовних вимог та зазначив наступне.

В своїх запереченнях відповідач покликається на позицію викладену у Постановах ВГС України від 13.12.2017р. у справі №910/4183/17 та від 24.05.2017р. у справі №904/10497/16.

У вищевказаних постановах Вищий господарський суд України зазначив, що зміст загального поняття штрафу наведено у ч. 2 ст. 549 ЦК України, яка передбачає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Тобто, за загальним правилом штраф обраховується не з загальної вартості послуг (робіт, товарів), а з вартості послуг (робіт, товарів), які виконані з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). І відповідно, зважаючи на те, що інше прямо не передбачено Статутом, штраф за неправильно зазначену у накладній масу має визначатися, виходячи з вартості провізної плати надлишку (недостачі) маси вантажу.

Як зазначив відповідач, із наданого позивачем розрахунку штрафу, вбачається, що суму заявлених до стягнення грошових коштів було обчислено з вартості провізної плати всього вантажу, що на його думку прямо суперечить ч. 2 ст. 549 ЦК України, а також не відповідає засадам добросовісності, розумності та справедливості, на яких має ґрунтуватися зобов'язання (п. 6 ч, 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України).

За розрахунком відповідача (згідно позиції ВСГУ), штраф, який підлягає до стягнення має становити: 1903,68грн. (різниця недовантаження 3250кг) х 5 = 9518,4грн.

Однак, відповідач просив за можливе зменшити розмір штрафу до однократного розміру провізної плати різниці недовантаження, тобто, до 1903,68грн.

При цьому, відповідач звернув увагу, що РФ Донецька залізниця у жодних договірних зобов'язаннях з ТзОВ МІГ не перебуває, позадоговірних відносин також не виникло, так як діями останнього Донецькій залізниці не було заподіяно ніякої шкоди, яка б активувала право щодо стягнення штрафів та притягнення до будь якого виду відповідальності, встановленої чинним законодавством.

На думку відповідача ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії Донецька залізниця є неналежним позивачем у даній справі, і позов про стягнення штрафу не може бути задоволений у будь-якому вигляді на користь ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії Донецька залізниця .

Позивач заперечив проти покликань відповідач про розмір штрафу, зазначивши, що розрахунок визначення провізної плати здійснюється у відповідності до розділу IV "Ставки плати за перевезення" Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, який затверджено Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009р. № 317 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. № 340/16356 (зі змінами та доповненнями) та із застосуванням підвищуючого коефіцієнту у відповідності до наказу Міністерства інфраструктури України від 26.04.2016р. № 161 (зі змінами та доповненнями). Основними складовими розміру провізної плати є відстань перевезення, рід вантажу, який перевозиться, приналежність рухомого складу. Провізна плата визначається в графі 31 накладної відповідно до Правил оформлення перевізних документів і визначається станцією відправлення відповідно до Збірника тарифів. Відповідно до розділу 31 накладної №37110830 провізна плата за вагон №60659323 складає 36785 грн. В накладній провізна плата зазначена через дріб (36785/31455) для зручності розподілу коштів між учасниками перевезення: 36785 грн. - загальна провізна плата, 31455 грн. - Інфраструктурна складова провізної плати, 5330 грн. (36785-31455) - вагонна складова провізної плати.

Щодо постанови Вищого господарського суду України від 24.05.2017р. у справі №904/10497/16 та від 13.12.2017р. у справі № 910/4183/17 позивач вважає ці рішення не позицією ВГСУ при розгляді аналогічних справ, а лише висновком суду по конкретних справах.

При цьому, позивач зазначив, що згідно п. 6.2 Роз'яснення Президії Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002р. за № 04-5/601 (із змінами та доповненнями) та ч. 4 п. 21 Оглядового листа Вищого господарського суду України Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства від 29.11.2007р. № 01-8/917, у застосуванні пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Крім того, позивач наголосив, що ПАТ Укрзалізниця (ідентифікаційний код 40075815), як нова юридична особа, утворене згідно із Законом України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування та постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. №200 Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" .

Статут Публічного акціонерного товариства Українська залізниця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 735. Відповідно до зазначеної постанови Кабінету Міністрів Україні ПАТ Укрзалізниця утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.

Відтак, за твердженням позивача додаткові угоди на пролонгацію договору № Л/М/14/2014/п на 2016 та 2017 роки могли бути укладені ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю МІГ тільки з ПАТ Укрзалізниця , як юридичною особою, в особі регіональної філії Львівська залізниця (яка не є юридичною особою).

Тому ПАТ Укрзалізниця в особі регіональної філії Донецька залізниця є належним позивачем у даній справі.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

За змістом статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них; умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Згідно з приписами статей 23 і 24 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року N 644 (далі - Правила), передбачено, що у разі, коли під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про код одержувача, його адресу, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

За змістом пункту 1.5 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року N 442, для визначення маси вантажів, що перевозяться залізничним транспортом, можуть застосовуватися електромеханічні (електронні) та важільні вагонні ваги для зважування із зупинкою та зважування у русі, а також інші засоби ваговимірювальної техніки, передбачені Правилами приймання вантажів до перевезення.

Згідно з приписами статті 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до пункту 5 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається зважуванням (на вагонних, вантажних, елеваторних та інших вагах) або іншим способом. Тип ваг указується в перевізних документах. Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній.

Таким чином, масу вантажу визначає вантажовідправник, який несе відповідальність за достовірність внесених до залізничної накладної відомостей.

Отже, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість, до укладання договору перевезення, перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ.

Як встановлено судом, у накладній №37110830 правильність внесених відомостей підтвердив своїм підписом представник відправника - відповідача.

Позивач за неправильне зазначення в накладній маси вантажу нарахував відповідачеві штраф згідно статті 118 Статуту залізниць України у розмірі п'ятикратної провізної плати у сумі 183 925,00 грн.

Водночас, під час розгляду справи представник відповідача покликався на можливість зменшення розміру штрафу до 1903,68грн. та неправомірність подання позову ПАТ Українська залізниця в особі регіональної філії Донецька залізниця .

Щодо неправомірності подання позову ПАТ Укрзалізниця в особі РФ Донецька залізниця суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.3 ст. 95 Цивільного кодексу України, філії та представництва не є юридичними особами.

Філії, представництва, інші відокремлені підрозділи наділяються певною господарською компетенцією. Втім, не маючи статусу юридичної особи, такі підрозділи не наділяються самостійною господарською процесуальною правоздатністю та дієздатністю.

Оскільки, регіональна філія Донецька залізниця є підрозділом ПАТ Укрзалізниця , відтак, останнє вправі самостійно визначати в особі якої своєї філії подавати позови. Відтак, ПАТ Укрзалізниця в особі регіональної філії Донецька залізниця є належним позивачем у даній справі.

Стосовно заявленого штрафу у розмірі 183 925,00 грн. за неправильне зазначення в накладній маси вантажу слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (пп. 3.17.4 пп. 3.17 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності - слід зазначити про право судів при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір, з урахуванням всіх конкретних обставин справи.

Правовий аналіз вищенаведених законодавчих норм свідчить про те, що вони застосовуються за наявності певних умов на розсуд суду та не є імперативними.

Таким чином, господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, вправі зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати. Відтак, зважаючи на вищенаведене та беручи до уваги пояснення представників сторін, враховуючи, що відповідач вказав більший розмір вантажу, ніж був в дійсності перевезений залізницею, що також не завдало шкоди транспортній інфраструктурі позивача, суд вважає за можливе зменшити розмір штрафу та стягнути з відповідача 9000,00грн. В решті позовних вимог в цій частині відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача повністю.

Керуючись статтями 73,74,76-79, 91, 96, 120, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «МІГ» (79024, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 176, ідентифікаційний код 32569455) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, ідентифікаційний код 40150216) 9000,00грн. штрафу та 1600,00грн. судового збору.

3.В решті позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 05.03.2018р.

Суддя Ділай У.І.