Окрема ухвала

від 28.02.2018 по справі 916/3877/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

О К Р Е М А У Х В А Л А

28 лютого 2018 року Справа № 916/3877/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Аленіна О.Ю., Лашина В.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ

на ухвалу господарського суду Одеської області від 13.12.2017р. (за результатами розгляду скарги боржника на дії державного виконавця)

по справі № 916/3877/14 (головуючий суддя суду першої інстанції: ОСОБА_2, судді: Желєзна С.П., Щавинська Ю.М.)

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю УКРСПЕЦБУД1

до відповідачів 1.Товариства з обмеженою відповідальністю СЕДНА С ;

2.Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ

про стягнення 293 646,41грн.

Обставини справи:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю УКРСПЕЦБУД1 звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СЕДНА С , ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ про стягнення 293646,41грн.

17.11.2014р. Компанія Прідж ОСОБА_3 звернулась до господарського суду Одеської області, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, із заявою про визнання недійсним рішення Дирекції ТОВ ЛОКО ДІДЖІТАЛ щодо укладення Договору поруки № 01/08/12-П від 01 лютого 2014 року між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Локо Діджітал , ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СЕДНА С та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю УКРСПЕЦБУД1 .

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.03.2015р. позов задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю СЕДНА С (65026, м. Одеса, вул. Жуковського, буд 19, код ЄДРПОУ 24538589), ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ (01001, м. Київ, вул Ірининська, буд 5/24, офіс 90, код ЄДРПОУ 37819980) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю УКРСПЕЦБУД1 (65005, м. Одесса, вул. Прохорівська, буд 42, код 34930233) - заборгованість у розмірі 293 646,41 грн., яка складається з суми основної заборгованості у розмірі 238 096,80грн., 12 035,30грн. пені, 30 238,29грн. інфляційного збільшення та 13 276,02грн. 3% річних; витрати по сплаті судового збору у сумі 5872,94грн.; у задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами - відмовлено.

На виконання рішення суду видано наказ № 916/3877/14 від 23.03.2015, державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 05.05.2016 відкрито виконавче провадження.

23.10.2017р. від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ (боржник у виконавчому провадженні) до господарського суду Одеської області надійшла скарга на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції у місті ОСОБА_4 при виконанні судового рішення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2017р. у задоволенні скарги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ - відмовлено.

04.01.2018р. до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ на ухвалу господарського суду Одеської області від 13.12.2017р. (вх. № 67/18 від 04.01.2018р.), в якій скаржник просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 13.12.2017р. у справі № 916/3877/14 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю скаргу ТОВ ЛОКО ДІДЖІТАЛ на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції у місті ОСОБА_4.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ (вх. № 67/18 від 04.01.2018р.) на ухвалу господарського суду Одеської області від 13.12.2017р. у справі № 916/3877/14 залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Одеської області від 13.12.2017 про відмову у задоволенні скарги ТОВ ЛОКО ДІДЖІТАЛ на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції у місті ОСОБА_4 залишено без змін.

Виявлені порушення вимог закону та правове обґрунтування для винесення судом окремої ухвали:

Під час апеляційного перегляду ухвали господарського суду Одеської області колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду були встановлені порушення вимог чинного законодавства з боку посадових осіб Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції у місті ОСОБА_4.

21.06.2016 головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України Про виконавче провадження . Постанова від 21.06.2016 обґрунтована тим, що в ході проведення виконавчих дій з примусового виконання зазначеного виконавчого документу майна, належного боржнику і на яке можливо звернути стягнення не виявлено; заходи здійснені державним виконавцем щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження (в редакції яка діяла станом на день винесення постанови від 21.06.2016р.) виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) визнання боржника банкрутом;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

14) списання згідно із Законом України Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Таким чином, державний виконавець при винесенні постанови від 21.06.2016 зазначив підстави винесення постанови - відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення, які станом на той час були відсутні в Законі як визначені підстави для закінчення виконавчого провадження, тому державний виконавець у постанові послався на існуючу норму Закону України Про виконавче провадження п. 10 ч. 1 ст. 49 - направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2017р. головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про скасування процесуального документу на підставі абзацу 4 частини третьої статті 74 Закону України Про виконавче провадження , а саме скасовано документ Постанова про закінчення виконавчого провадження від 21.06.2016р., що видав ОСОБА_5 при примусовому виконанні наказу № 916/3877/14. Як підстава для винесення постанови від 19.06.2017 державним виконавцем зазначено - помилка виконавця.

Відповідно до ст. 41 Закону України Про виконавче провадження (в редакції яка діяла станом на день винесення постанови від 19.06.2017р.) у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Постанова про відновлення виконавчого провадження державним виконавцем в установленому Законом порядку винесена не була.

Так ст. 74 ч. 3 Закону України Про виконавче провадження (в редакції яка діяла станом на день винесення постанови від 19.06.2017) передбачено, що:

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

Граматична помилка - це помилка в структурі мовної одиниці, в структурі слова, словосполучення, пропозиції-це порушення будь-якої граматичної норми - словотворчої, морфологічної, синтаксичної.

Арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв'язку із використанням несправної техніки.

Виходячи з приписів даної норми Закону колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що по-перше винесення Постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.06.2016 не може вважатися помилкою, а по-друге скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження мав право лише начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а не сам державний виконавець, оскільки Законом України Про виконавче провадження він не наділений відповідними повноваженнями.

Що стосується винесеної судом постанови від 21.06.2016 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з відсутністю майна боржника, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне:

Наслідком не виявлення (відсутності) майна, на яке може бути звернуто стягнення є повернення стягувачу виконавчого документа за приписами п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції яка діяла станом на день винесення постанови від 21.06.2016р.). В такому випадку державний виконавець замість повернення виконавчого документа стягувачу безпідставно закінчив виконавче провадження з причини відсутності майна боржника, посилаючись при цьому на п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби), однак визначені підстави закінчення виконавчого провадження в даному випадку державним виконавцем належним чином не були встановлені.

Також колегія суддів звертає увагу на наявність порушень Закону України Про виконавче провадження не тільки в діях державного виконавця, який виносив оскаржені постанови, як це було встановлено судом першої інстанції та з чим погодився апеляційний суд, а також у діях начальника відділу ДВС, якому був безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Згідно ст. 49 ч. 3 Закону в редакції, яка діяла на дату винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. З цього вбачається, що начальник відділу або не затверджував вказану постанову, чим проявив бездіяльність з питань контролю за діями державного виконавця, або затвердив незаконну постанову, чим порушив вимоги Закону разом із підлеглою посадовою особою.

В даному випадку начальник відділу ДВС, діючи в межах наданих йому Законом повноважень, повинен був не затверджувати незаконну постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та своєчасно вказати підлеглому на недоліки при виконанні рішення суду, а у разі встановлення в порядку контролю факту наявності вже закінченого без законних підстав виконавчого провадження скасувати постанову державного виконавця та зобов'язати його відновити виконавче провадження, здійснити необхідні дії для виконання рішення суду.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду критично оцінює дії держаного виконавця, щодо зазначення помилки в постанові, оскільки в даному випадку скасування процесуального документу не може розцінюватись як виправлення арифметичних чи граматичних помилок.

Як зазначено колегією суддів апеляційного господарського суду, постанова головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_4 територіального управління юстиції у місті Києві про закінчення виконавчого провадження від 21.06.2016 прийнята з порушенням норм Закону України Про виконавче провадження , а тому не повинна й далі порушувати права стягувача як сторони виконавчого провадження. До такого ж висновку апеляційний господарський суд дійшов і відносно не виконання державним виконавцем вимог ст. 41 Закону України Про виконавче провадження щодо відсутності постанови про відновлення виконавчого провадження.

Приймаючи безпідставну постанову про закінчення виконавчого провадження державний виконавець допустив грубе порушення прав стягувача, а тому з урахуванням принципу обов'язковості судового рішення постанова державного виконавця від 19.06.2017 про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження не може бути скасована судом, оскільки це призведе до унеможливлення подальшого виконання судового рішення.

Відповідно до положень Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Однією з засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. № 18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Більш того, слід зазначити, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» .

Виявлені апеляційним господарським судом порушення з боку державного виконавця та начальника відділу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця повинні бути усунені в установленому Законом порядку, але без порушення законних прав стягувача у даному виконавчому провадженні, тобто одні процесуальні порушення при здійсненні примусового виконання рішення суду не повинні тягнути за собою інші, ще більш значні за наслідками порушення щодо права особи на мирне володіння своїм майном (Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Стаття 1 Першого протоколу гарантує кожному майнове право - право власності. Власністю вважаються кошти, присудженні зацікавленій особі відповідно до остаточного та обов'язкового рішення суду, щодо яких доведено, що вони можуть бути витребувані. Так у масиві однотипних рішень Європейського суду з прав людини про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції підставою для відповідного порушення є тривала невиплата заборгованостей, які присуджені остаточним рішенням суду, що набуло законної сили. Будь-яка норма, котра обмежує право власності, може бути розглянута у світлі принципу поваги до права власності.

Стаття 246 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній з 15.12.2017, містить наступні правові норми:

Суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких входить притягнення вказаних осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність у діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Окрему ухвалу може бути постановлено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

За вищевказаними фактами апеляційним господарським судом виноситься окрема ухвала в порядку ст. 246 ГПК України з направленням для розгляду та вжиття заходів щодо усунення порушень начальнику Управління державної виконавчої служби ОСОБА_4 управління юстиції у місті Києві, якому підпорядковані вказані посадові особи.

Керуючись ст.ст. 234, 246 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Начальнику Управління державної виконавчої служби ОСОБА_4 управління юстиції у місті Києві розглянути дану окрему ухвалу та повідомити Одеський апеляційний господарський суд в місячний строк з дня отримання про результати її розгляду згідно ст. 246 Господарського процесуального кодексу України.

Усунути виявлені судом недоліки та порушення, запобігти їх повторенню в подальшій службовій діяльності підпорядкованих посадових осіб.

Окрема ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.Ю. Аленін

ОСОБА_6