Постанова

від 28.02.2018 по справі 916/3877/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2018 року Справа № 916/3877/14 м. Одеса, пр. Шевченка, 29

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів секретар судового засідання Представники сторін в ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 судове засідання не з'явились. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ на ухвалу господарського суду Одеської області від 13.12.2017р. (за результатами розгляду скарги боржника на дії державного виконавця) (головуючий суддя суду першої інстанції: ОСОБА_6, судді: Желєзна С.П., Щавинська Ю.М.; час і місце оголошення ухвали: 13.12.2017 о 14:15 год., м. Одеса, пр. Шевченка, 29, господарський суд Одеської області, зал судових засідань № 3) у справі№ 916/3877/14 за позовом до відповідачів проОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю УКРСПЕЦБУД1 1.Товариства з обмеженою відповідальністю СЕДНА С 2.Товариства з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ стягнення 293 646,41грн. В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю УКРСПЕЦБУД1 звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю СЕДНА С , ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ про стягнення 293 646,41грн.

17.11.2014 Компанія Прідж ОСОБА_7 звернулась до господарського суду Одеської області в межах даної справи, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, із заявою про визнання недійсним рішення Дирекції ТОВ Локо Діджітал щодо укладення Договору поруки № 01/08/12-П від 01 лютого 2014 року між ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю Локо Діджітал , ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю СЕДНА С та ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю УКРСПЕЦБУД1 .

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.03.2015р. позов задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю СЕДНА С (65026, м. Одеса, вул. Жуковського, буд 19, код ЄДРПОУ 24538589), ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ (01001, м. Київ, вул Ірининська, буд 5/24, офіс 90, код ЄДРПОУ 37819980) на користь ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю УКРСПЕЦБУД1 (65005, м. Одесса, вул. Прохорівська, буд 42, код 34930233) - заборгованість у розмірі 293 646,41 грн., яка складається з суми основної заборгованості у розмірі 238 096,80грн., 12 035,30грн. пені, 30 238,29грн. інфляційного збільшення та 13 276,02грн. 3% річних; витрати по сплаті судового збору у сумі 5872,94грн.; у задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами - відмовлено.

23.10.2017 від ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ до господарського суду Одеської області надійшла скарга на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_8 територіального управління юстиції у місті ОСОБА_8, в якій заявник просить:

- визнати неправомірними дії ОСОБА_8 державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_8 територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_9 по винесенню постанови від 19.06.2017року ВП № 50996805 про скасування процесуального документа; постанови про арешт коштів боржника від 19.06.2017року; постанови про арешт майна боржника від 19.06.2017року;

- визнати неправомірними: постанову від 19.06.2017року ВП № 50996805 про скасування процесуального документа; постанову про арешт коштів боржника від 19.06.2017року; постанови про арешт майна боржника від 19.06.2017року;

- зобов'язати державного виконавця вчинити дії щодо скасування арешту коштів та майна боржника за ВП № 50996805.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.12.2017 у задоволенні скарги ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ - відмовлено.

Вказана ухвала суду першої інстанції мотивована наступним.

Станом на 21.06.2016р. рішення суду по справі №916/3877/14 не виконано.

Постанова про закінчення виконавчого провадження від 21.06.2016 прийнята не у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підлягає обов'язковому скасуванню.

19.06.2017 державним виконавцем винесено постанову про скасування процесуального документу у зв'язку з помилкою виконавця.

Колегія суддів критично оцінює дії держаного виконавця, щодо зазначення помилки в постанові, оскільки в даному випадку скасування процесуального документу не може розцінюватись як виправлення арифметичних чи граматичних помилок.

Однак, факт скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, яка прийнята не у відповідності до норм чинного законодавства не може порушувати ані права боржника, ані права стягувача.

Дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_8 територіального управління юстиції у місті ОСОБА_8 жодним чином не порушили законні права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ .

Приймаючи безпідставну постанову про закінчення виконавчого провадження державний виконавець допустив грубе порушення прав стягувача, а тому з урахуванням принципу обов'язковості судового рішення задоволення скарги боржника на дії державного виконавця в частині вимог про скасування постанови від 19.06.2017 не може бути задоволене судом, оскільки призведе до унеможливлення виконання судового рішення.

04.01.2018р. до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області надійшла апеляційна скарга ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ на ухвалу господарського суду Одеської області від 13.12.2017р. (вх. № 67/18 від 04.01.2018р.), в якій скаржник просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 13.12.2017р. у справі № 916/3877/14 повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити повністю скаргу ТОВ ЛОКО ДІДЖІТАЛ на дії Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_8 територіального управління юстиції у місті ОСОБА_8.

Як на підставу викладених у скарзі вимог апелянт зазначає наступне:

- державним виконавцем порушені вимоги абз. 4 ч. 3 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на момент скасування процесуального документу), а також право на вчасне оскарження рішень та дії державного виконавця, забезпечене п. 9 ч. 1 ст. 2 цього Закону;

- державним виконавцем порушено вимоги ст. 41 Закону України Про виконавче провадження , оскільки постанова про відновлення виконавчого провадження не приймалась, а арешт коштів та майна можливий лише в межах відкритого виконавчого провадження та застосовується для забезпечення реального виконання рішення;

- підставою для закінчення виконавчого провадження та прийняття постанови від 21.06.2016року було встановлено відсутність майна боржника, отже державний виконавець діяв не у спосіб визначений Законом, тому постанови про арешт коштів та майна боржника є незаконними ті підлягають скасуванню.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.01.2018р. апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ (вх. № 67/18 від 04.01.2018р.) на ухвалу господарського суду Одеської області від 13.12.2017р. у справі № 916/3877/14 залишено без руху; встановлено ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Одеському апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 1 600,00грн. та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 13.12.2017р. у справі № 916/3877/14 з викладенням поважності причин поновлення строку - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; роз'яснено ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ , що у разі невиконання вимог даної ухвали у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

29.01.2018р. ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ подало суду апеляційної інстанції на виконання ухвали суду від 09.01.2018р. докази сплати судового збору у розмірі 1 600,00грн. та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 13.12.2017р. у справі № 916/3877/14.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2018 року поновлено ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 13.12.2017 у справі № 916/3877/14 та відкрито апеляційне провадження у справі № 916/3877/14.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2018 призначено справу № 916/3877/14 до розгляду на 28 лютого 2018 року о 15:30 год.

20.02.2018 до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ про проведення судового засідання, призначеного на 28.02.2018р. о 15:30 в режимі відеоконференції в приміщенні Печерського районного суду міста Києва.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 року клопотання ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ про проведення судового засідання 28 лютого 2018 року о 15:30 год. в режимі відеоконференції задоволено; доручено Печерському районному суду міста Києва (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 42-А) забезпечити проведення судового засідання у справі № 916/3877/14, розгляд якої призначено на 28 лютого 2018 року о 15:30 год. в режимі відеоконференції в приміщенні Печерського районного суду міста Києва.

27.02.2018р. на електрону адресу Одеського апеляційного господарського суду від Печерського районного суду міста Києва надійшло повідомлення про неможливість проведення відеоконференції в зазначений час у зв'язку із зайнятістю залів судових засідань, обладнаних засобами для проведення відеоконференції, іншими судами.

У зв'язку з отриманням зазначеного повідомлення від Печерського районного суду міста Києва, помічником судді Петровою Л.Є. 27.02.2018 року представнику ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ по справі № 916/3877/14 ОСОБА_10, за довіреністю вих. № 13/11/17-1 від 13.11.2017р. (том 2 а.с. 178) було передано телефонограму, якою було повідомлено, що розгляд справи № 916/3877/14 в режимі відеоконференції 28.02.2018р. о 15:30год. не відбудеться за відсутності можливостей Печерського районного суду міста Києва у зв'язку з зайнятістю залів судових засідань; розгляд апеляційної скарги по справі № 916/3877/14 відбудеться 28.02.2018р. о 15:30 год. в приміщенні Одеського апеляційного господарського суду зал судових засідань № 8, 3 поверх. Телефонограма була прийнята ОСОБА_10, про що здійснено відповідні відмітки у телефонограмі, текст якої долучено до матеріалів справи.

У судове засідання 28.02.2018р. представники сторін та учасники справи не з'явились без повідомлення про причини неявки. Доказом фактичного направлення ухвали ОАГС від 02.02.2018р. на адресу сторін та учасників є відбиток штампу канцелярії Одеського апеляційного господарського суду на зворотньому боці останнього аркушу вказаної ухвали та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з відмітками про отримання ухвали суду від 02.02.2018 сторонами. Вказані документи додані до матеріалів справи та в повній мірі свідчать про належне повідомлення сторін та учасників справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги Одеським апеляційним господарським судом.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 28.02.2018р., не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялося.

Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність сторін у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинна заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази та доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд встановив наступне .

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.03.2015 позов задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю СЕДНА С (65026, м. Одеса, вул. Жуковського, буд 19, код ЄДРПОУ 24538589), ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ (01001, м. Київ, вул Ірининська, буд 5/24, офіс 90, код ЄДРПОУ 37819980) на користь ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю УКРСПЕЦБУД1 (65005, м. Одесса, вул. Прохорівська, буд 42, код 34930233) - заборгованість у розмірі 293 646,41 грн., яка складається з суми основної заборгованості у розмірі 238 096,80грн., 12 035,30грн. пені, 30 238,29грн. інфляційного збільшення та 13 276,02грн. 3% річних; витрати по сплаті судового збору у сумі 5872,94грн.; у задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами - відмовлено.

На підставі цього рішення судом видано наказ № 916/3877/14 від 23.03.2015р., який пред'явлено до виконання та постановою старшого державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_8 територіального управління юстиції у місті Києві від 05.05.2016р. відкрито виконавче провадження ВП № 50996805.

21.06.2016 головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_8 територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України Про виконавче провадження . Постанова від 21.06.2016 обґрунтована тим, що в ході проведення виконавчих дій з примусового виконання зазначеного виконавчого документу майна належного боржнику і на яке можливо звернути стягнення не виявлено; заходи здійснені державним виконавцем щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження (в редакції яка діяла станом на день винесення постанови від 21.06.2016р.) виконавче провадження підлягає закінченню у разі:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі;

6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення;

7) визнання боржника банкрутом;

8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону.

14) списання згідно із Законом України Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Таким чином, державний виконавець при винесенні постанови від 21.06.2016 зазначив підстави винесення постанови - відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення, які станом на той час були відсутні в Законі як визначені підстави для закінчення виконавчого провадження, тому державний виконавець у постанові послався на існуючу норму Закону України Про виконавче провадження п. 10 ч. 1 ст. 49 - направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2017р. головним державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_8 територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про скасування процесуального документу на підставі абзацу 4 частини третьої статті 74 Закону України Про виконавче провадження , а саме скасовано документ Постанова про закінчення виконавчого провадження від 21.06.2016р., що видав ОСОБА_9 при примусовому виконанні наказу № 916/3877/14. Як підстава для винесення постанови від 19.06.2017 державним виконавцем зазначено - помилка виконавця.

Відповідно до ст. 41 Закону України Про виконавче провадження (в редакції яка діяла станом на день винесення постанови від 19.06.2017р.) у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку , виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Так ст. 74 Закону України Про виконавче провадження (в редакції яка діяла станом на день винесення постанови від 19.06.2017) передбачено, що:

1.Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

2. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

3. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець . Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом .

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова .

Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.

4. Скарга у виконавчому провадженні подається виключно у письмовій формі та має містити:

1) найменування органу державної виконавчої служби, до якого вона подається;

2) повне найменування (прізвище, ім'я та по батькові) стягувача та боржника, їхні місця проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (прізвище, ім'я та по батькові) представника сторони виконавчого провадження, якщо скарга подається представником;

3) реквізити виконавчого документа (вид документа, найменування органу, що його видав, день видачі та номер документа, його резолютивна частина);

4) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;

5) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дня подання скарги.

5. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Граматична помилка - це помилка в структурі мовної одиниці, в структурі слова, словосполучення, пропозиції-це порушення будь-якої граматичної норми - словотворчої, морфологічної, синтаксичної.

Арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв'язку із використанням несправної техніки.

Виходячи з приписів даної норми Закону колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що по-перше винесення Постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.06.2016 не може вважатися помилкою, а по-друге скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження мав право лише начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а не сам державний виконавець, оскільки Законом України Про виконавче провадження він не наділений відповідними повноваженнями.

Що стосується винесеної судом постанови від 21.06.2016 про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з відсутністю майна боржника, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне:

Наслідком не виявлення (відсутності) майна, на яке може бути звернуто стягнення є повернення стягувачу виконавчого документа за приписами п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (в редакції яка діяла станом на день винесення постанови від 21.06.2016р.). В такому випадку державний виконавець замість повернення виконавчого документа стягувачу безпідставно закінчив виконавче провадження з причини відсутності майна боржника, посилаючись при цьому на п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби), однак визначені підстави закінчення виконавчого провадження в даному випадку державним виконавцем не були встановлені.

Також колегія суддів звертає увагу на наявність порушень Закону України Про виконавче провадження не тільки в діях державного виконавця, який виносив оскаржені постанови, як це було встановлено судом першої інстанції та з чим погодився апеляційний суд, а також у діях начальника відділу ДВС, якому був безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Згідно ст. 49 ч. 3 Закону в редакції, яка діяла на дату винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. З цього вбачається, що начальник відділу або не затверджував вказану постанову, чим проявив бездіяльність з питань контролю за діями державного виконавця, або затвердив незаконну постанову, чим порушив вимоги Закону разом із підлеглою посадовою особою.

В даному випадку начальник відділу ДВС, діючи в межах наданих йому Законом повноважень, повинен був не затверджувати незаконну постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та своєчасно вказати підлеглому на недоліки при виконанні рішення суду, а у разі встановлення в порядку контролю факту наявності вже закінченого без законних підстав виконавчого провадження скасувати постанову державного виконавця та зобов'язати його відновити виконавче провадження, здійснити необхідні дії для виконання рішення суду.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та критично оцінює дії держаного виконавця, щодо зазначення помилки в постанові, оскільки в даному випадку скасування процесуального документу не може розцінюватись як виправлення арифметичних чи граматичних помилок.

Як зазначено колегією суддів апеляційного господарського суду, постанова головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_8 територіального управління юстиції у місті Києві про закінчення виконавчого провадження від 21.06.2016 прийнята з порушенням норм Закону України Про виконавче провадження , а тому не повинна й далі порушувати права стягувача як сторони виконавчого провадження. До такого ж висновку апеляційний господарський суд дійшов і відносно не виконання державним виконавцем вимог ст. 41 Закону України Про виконавче провадження щодо відсутності постанови про відновлення виконавчого провадження.

Приймаючи безпідставну постанову про закінчення виконавчого провадження державний виконавець допустив грубе порушення прав стягувача, а тому з урахуванням принципу обов'язковості судового рішення постанова державного виконавця від 19.06.2017 про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження не може бути скасована судом, оскільки це призведе до унеможливлення подальшого виконання судового рішення.

Відповідно до положень Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Однією з засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012р. № 18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Більш того, слід зазначити, що відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» .

В п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі Шмалько проти України (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд» , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду»

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Як визначено ч. 1 та ч. 2 ст. 48 Закону України Про виконавче провадження (в редакції яка діяла станом на день винесення постанови від 19.06.2017р.), звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Ч. 1 та ч. 2 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження (в редакції яка діяла станом на день винесення постанови від 19.06.2017р.) передбачено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Як визначено ч. 1 ст. 56 Закону України Про виконавче провадження (в редакції яка діяла станом на день винесення постанови від 19.06.2017р.) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постановами головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_8 територіального управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника від 19.06.2017р., накладено арешти на все майно, що належить боржнику та на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках, відкритих боржником в ПАТ АБ Південний , ПАТ ОТП БАНК , ПАТ СБЕРБАНК , ПАТ БАНК ВОСТОК .

Таким чином, системний аналіз правових норм підтверджує, що державним виконавцем правомірно накладено арешт на кошти боржника відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження , який визначає умови і порядок виконання рішення суду, і норми якого є імперативними.

Питання зняття арешту з усього майна боржника або його частини визначено статтею 59 Закону України Про виконавче провадження , зокрема частина 4 зазначеної статті встановлює виключний перелік підстав, за наявності яких державний виконавець повинен зняти арешт та винести постанову про зняття арешту з такого майна (коштів) боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження документів, які підтверджують одну з підстав, зазначених в ч. 4 ст. 59 Закону.

Згідно частини четвертої статті 59 Закону підставою для зняття арешту з майна або його частини державним виконавцем є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

Скаржником не підтверджено факту виникнення будь-якої з означених в ч. 4 ст. 59 Закону підстав для зняття арешту з майна (коштів) боржника.

З огляду на викладене та з урахуванням того, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, суд зазначає, що доводи скаржника та апелянта, та вимоги викладені в резолютивній частині скарги на дії державного виконавця та в резолютивній частині апеляційної скарги, призведуть до унеможливлення виконання судового рішення, а тому не можуть бути задоволені.

Виявлені господарським судом та апеляційним господарським судом порушення з боку державного виконавця та начальника відділу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця повинні бути усунені в установленому Законом порядку, але без порушення законних прав стягувача у даному виконавчому провадженні, тобто одні процесуальні порушення при здійсненні примусового виконання рішення суду не повинні тягнути за собою інші, ще більш значні за наслідками порушення щодо права особи на мирне володіння своїм майном (Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Стаття 1 Першого протоколу гарантує кожному майнове право - право власності. Власністю вважаються кошти, присудженні зацікавленій особі відповідно до остаточного та обов'язкового рішення суду, щодо яких доведено, що вони можуть бути витребувані. Так у масиві однотипних рішень Європейського суду з прав людини про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції підставою для відповідного порушення є тривала невиплата заборгованостей, які присуджені остаточним рішенням суду, що набуло законної сили. Будь-яка норма, котра обмежує право власності, може бути розглянута у світлі принципу поваги до права власності.

Таким чином висновки суду першої інстанції про відмову у задоволені скарги ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ є обґрунтованими, оскаржувана ухвала в цій частині винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому не підлягає скасуванню або зміні.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ .

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що під час апеляційного перегляду колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено порушення державним виконавцем та начальником відділу державної виконавчої служби вимог Закону України Про виконавче провадження , тому за даними фактами апеляційним господарським судом виноситься окрема ухвала в порядку ст. 246 ГПК України з направленням для розгляду та вжиття заходів щодо усунення порушень начальнику Управління державної виконавчої служби ОСОБА_8 управління юстиції у місті Києві, якому підпорядковані вказані посадові особи.

Керуючись статтями 269-270, 275-276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю ЛОКО ДІДЖІТАЛ залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 13.12.2017р. по справі № 916/3877/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено та підписано судом 03.03.2018р.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.Ю. Аленін

ОСОБА_3