Рішення

від 06.03.2018 по справі 297/660/16-ц

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/660/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., з участю секретаря Вейг А.С., представника позивача за довіреністю ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатської області за довіреністю ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 сільської ради, ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатської області, ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання нечинним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування державного акту на землю, внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом ОСОБА_5 сільської ради, управління Держгеокадастру у Берегівському районі, ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання нечинним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування державного акту на землю, внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку

Позов мотивований тим, що вона, ОСОБА_4, є власницею об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі - ферми: корівника та навісу, який знаходиться за адресою с.Гут, вул.Міжлісовий хутір, 1\8, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.02.2016 року. Вказаний об'єкт нею придбано згідно договору купівлі-продажу від 05.05.2015 року у 17 фізичних осіб, які отримали його в рахунок майнових паїв, як члени колишнього колективного сільськогосподарського підприємства Колос с.Велика Бийгань, Берегівського району, правонаступником якого було СТОВ Колос , та мали відповідний майновий сертифікат.

14.07.2015 року їй, позивачки ОСОБА_4, Великобийганьською сільською радою видано свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСГП, згідно якого їй виділено нерухоме майно: корівник і навіс на загальну суму 7884 гривень, загальною площею 1099,1 кв.м.. А 15.02.2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 здійснена державна реєстрація права власності вказаного нерухомого майна.

Разом з тим, позивачки стало відомо, що власником земельної ділянки, де знаходиться її корівник і навіс, є відповідачка ОСОБА_6. Земельна ділянка за кадастровим номером 2120482401:00:002:0042, площею 0,4245 га, за адресою с.Гут, вул.Міжлісовий хутір, 1\8, зареєстрована за відповідачкою ОСОБА_6 на підставі рішення ОСОБА_5 сільської ради Про передачу земельних ділянок у власність № 121 від 22.01.2008 року та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 468821 від 01.04.2009 року.

Позивачка вважає, що вказане рішення ОСОБА_5 сільської ради про надання ОСОБА_6 у власність земельної ділянки є незаконним, а державний акт виданий з порушенням законодавства, реєстрація права власності на неї підлягає скасуванню, адже передавати у власність можна лише вільну від забудови земельну ділянку. При цьому, корівник та навіс перебував у власності 17 фізичних осіб, які як члени колишнього КСГП отримали його в рахунок майнових паїв, від котрих вона, позивачка, їх придбала, тому посилаючись на вимоги ст.120, частини 1 і 2 ст.155 ЗК України, ч.1 ст.377, ч.1 ст.391, ст.392 ЦК України, ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень просить задовольнити її вимоги.

Відповідачка ОСОБА_6 подала заперечення проти позову, в якому зазначила, що рішення Берегівського районного суду від 11 січня 2016 року, яким визнано за позивачкою право власності на нежитлову будівлю (корівник і навіс), скасовано рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 30 травня 2016 року. Відтак, на сьогоднішній день право власності позивачки на нежитлову будівлю - ферму не може бути порушено, оскільки такого права, просто, не існує. Тому заявлений позов не підлягає задоволенню. Крім того, зі змісту договору купівлі-продажу від 05.05.2015 року позивачка придбала майнові паї окремих членів КСГП Колос , яким було виділено в натурі майно (частину корівника). Навіс не виділявся жодному з них, так як не належав КСГП Колос і не входив до складу пайового фонду останнього. Адреса корівника у даному договорі вказано як с.Гут, Міжлісовий хутір, у той час як згідно свідоцтва про право власності та технічного паспорту на нежитлову будівлю - ферма знаходиться с.Гут, Міжлісовий хутір, 1. Також позивачкою, на думку відповідачки, у позовній заяві не вказано, норми Цивільного кодексу, Земельного кодексу, яким суперечить спірне рішення ОСОБА_5 сільради та її державний акт (том 1 а.с. 100-103).

Згідно поданого заперечення представник відповідача ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатської області вважав позов необґрунтованим, та в якому слід відмовити, оскільки відповідачки ОСОБА_6 була виділена рішенням уповноваженого органу - сільською радою вільна земельна ділянка та вона набула право власності на спірну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства. Оскільки судове рішення Берегівського райсуду про визнання право власності на нерухоме майно - корівник і навіс скасовано апеляційним судом, тому вона ні власником, а ні землекористувачем земельної ділянки не є, тому її права не могли бути порушені. Крім того, скасування рішення органу місцевого самоврядування згідно Земельного кодексу не може бути підставою припинення право власності на земельну ділянку. Головне управління Держгеокадастру у Закарпатської області згідно цього заперечення також вважає, що спірне рішення ОСОБА_5 сільради не може бути скасоване, оскільки не є чинним після отримання ОСОБА_6 правовстановлюючого документу на землю (том 2 а.с. 33-43).

15.08.2016 року ухвалою суду задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 та витребувано з управління Держгеокадастру у Берегівському районі технічну документацію із землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_6 земельної ділянки, кадастровий номер 2120482401:00:002:0042 (том 1 а.с. 96-97).

Ухвалою від 30.08.2016 року задоволено клопотання представника відповідачки ОСОБА_6 - ОСОБА_8 про витребування доказів, а саме витребувано з КП Берегівське бюро технічної інвентаризації Берегівської районної ради інвентаризаційну справу на нежитлову будівлю ферми - корівника з навісом за адресою с.Гут, Міжлісовий хутір, 1\8 (том 1 а.с. 122-123).

Ухвалою, занесеною в журнал судового засідання, задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про приєднання копій письмових доказів до справи: рішення Берегівського райсуду від 16.09.2014 року, довідки ТОВ Колос №4 від 15.03.2016 року, №30 від 16.09.2016 року, №26 від 29.08.2016 року та рішення виконавчого комітету ОСОБА_5 сільради від 28.09.2005 року з додатком (том 1 а.с. 133-141, 142).

14 грудня 2016 року за клопотанням представника відповідачки ОСОБА_6 - ОСОБА_8 провадження у справі зупинено до вирішення іншої справи, яка розглядалась в Закарпатському окружному адміністративному суді за позовом ОСОБА_6 про скасування рішення про державну реєстрацію (том 1 а.с. 192-193).

Ухвалою райсуду від 05 жовтня 2017 року провадження у справі відновлено (том 2 а.с. 1-2).

За клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 ухвалою Берегівського районного суду від 22 грудня 2017 року замінено неналежного відповідача управління Держгеокадастру у Берегівському районі на належного - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатської області (том 2 а.с. 28-29).

Позивачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі (том 1 а.с. 90).

Представник позивачки - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатської області ОСОБА_3 у судовому засіданні позов не визнала та дала пояснення, які аналогічні із викладеним у письмовому заперечені.

Інші учасники судового процесу на розгляд справі по суті не з'явились.

Отже, судом встановлені наступні фактичні обставини.

Згідно договору купівлі-продажу від 05.05.2015 року позивачка ОСОБА_4 придбала у 17 фізичних осіб їх майнові паї на корівник в с.Гут, Міжлісовий хутір, загальна вартість яких становить 7884 гривні, як членів колективного сільськогосподарського підприємства Колос Надьбегань (тепер ОСОБА_9) Берегівського району, та які мали відповідний майновий сертифікат на згадане майно (том 1 а.с. 40-41).

14.07.2015 року позивачки ОСОБА_4 Великобийганьською сільською радою видано свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСГП, згідно якого їй виділено нерухоме майно: корівник і навіс за адресою с.Гут, Міжлісовий хутір, 1, на загальну суму 7884 гривень, загальною площею 1099,1 кв.м. (том 1 а.с. 35).

Після цього, 15.02.2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 здійснена державна реєстрація права власності вказаного нерухомого майна - корівника, нежитлової будівлі, загальною площею 77,35кв.м, за адресою с.Гут, Міжлісовий хутір, 1\8, Берегівського району. Підставою виникнення права власності зазначено рішення Берегівського районного суду від 11.01.2016 року (том 1 а.с. 36).

Також судом встановлено наступне.

Земельна ділянка за кадастровим номером 2120482401:00:002:0042, площею 0,4245 га, для ведення особистого селянського господарства, за адресою ОСОБА_5 сільрада, Берегівський район, 25.02.2016 року зареєстрована на праві приватної власності за відповідачкою ОСОБА_6 на підставі рішення ОСОБА_5 сільської ради Про передачу земельних ділянок у власність № 121 від 22.01.2008 року та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 468821 від 01.04.2009 року (том 1 а.с. 37, 38).

Довідкою управління Держгеокадастру у Берегівському районі та доданою план-схемою розміщення об'єктів встановлено, що нерухоме майно ОСОБА_4 - корівник з навісом знаходиться на земельної ділянки кадастровий номер 2120482401:00:002:0042, зареєстрованій на праві власності за відповідачкою ОСОБА_6 (том 1 а.с. 131-131).

Так, із 17 виписок з протоколу засідання реорганізаційної комісії КСГП Колос за 2001 та 2003 рік вбачається, що передано 17 особам у приватну власність корівник, а довідкою ТОВ Колос доведено про наявність у сільськогосподарського товариства у власності нежитлової будівлі ферми, а саме корівника і навісу, які були передані в якості майнових паїв (том 1 а.с. 18-34, 136).

Доданою представником позивача копією переліку основних засобів КСГП Колос с.Велика Бийгань доведено наявність на балансі, у власності даного КСГП телятника (корівника) (том 1 а.с. 139-140).

Вказані докази спростовують заперечення відповідачки ОСОБА_6 в той частині, що навіс не виділявся в якості майнового паю, так як не належав КСГП Колос і не входив до складу пайового фонду останнього.

Так, із самої Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що навіс є складовою частиною об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі - корівника (том 1 а.с. 36)

Щодо розбіжності у номеру адреси корівника у договорі купівлі-продажу, свідоцтві про право власності та технічному паспорті на нежитлову будівлю - ферми, вказаного у заперечені відповідачки, судом встановлено, що із рішення № 42 виконавчого комітету ОСОБА_5 сільської ради від 28.09.2005 року вбачається, що будівлі колишнього колгоспного двору КСГП Колос - телятнику присвоєно № 1\8, що відповідає номеру зазначеному у технічному паспорті нежитлової будівлі ферми (корівника і навісу) (том 1 а.с. 138, 42-48).

Проаналізував наведене, судом встановлено, що до прийняття спірного рішення ОСОБА_5 сільради від 22.01.2008 року та видачі 01.04.2009 року державного акту на земельну ділянку ОСОБА_6 об'єкт нерухомості, нежитлової будівлі - корівник вже існував, тобто слід відхилити аргумент представника ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатської області, що рішенням уповноваженого органу - сільською радою ОСОБА_6 була виділена вільна земельна ділянка.

При цьому суд констатує, що на той період 2008-2009 роки власником нежитлової будівлі - корівника було ТОВ Колос с.Велика Бийгань, а позивачка ОСОБА_4 лише 05.05.2015 року придбала майнові паї вказаного сільськогосподарського товариства і стала володільцем, а потім і власником цього майна.

В зв'язку з цим, її посилання на порушення вимог ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України, в редакції, яка діяли на той час, є обґрунтованими.

Так, згідно до частин 1 і 2 ст.120 ЗК України в редакції від 03.02.2009 року, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або

споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій

вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах,

встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або

споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача

переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка

зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину

земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження

до набувача переходить право користування тією частиною земельної

ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка

необхідна для їх обслуговування.

Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 сільрада діяла в порушення земельного законодавства, коли передала у власність ОСОБА_6 земельну ділянку, а потім видала їй державний акт на право власності на неї, на якої знаходився об'єкт нерухомості ТОВ Колос , тобто частина земельної ділянки, де знаходилась колишня ферма, була в користуванні іншої юридичної особи. Тобто, передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_6 було здійснено без добровільної відмови землекористувача від неї або примусового припинення його права користування земельною ділянкою, її вилучення у судовому порядку.

Наведені представником позивачки ОСОБА_1 порушення в технічної документації із землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_6 земельної ділянки кадастровий номер 2120482401:00:002:0042 також з цього приводу є аргументовані та вірно вказано на порушення ОСОБА_5 сільською радою вимог ст.140 ЗК України.

При цьому, судом в ході розгляду справи встановлено, що рішення Берегівського районного суду від 11 січня 2016 року, яким визнано за позивачкою право власності на нежитлову будівлю (корівник і навіс) та було підставою виникнення права власності і внесення відомостей в державний реєстр речових прав на нерухоме майно, скасовано рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 30 травня 2016 року. (том 1 а.с. 149-152, 153-154).

Крім того, судом встановлено, що рішенням Берегівського районного суду скасовано рішення державного реєстратора на нерухоме майно приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на нежитлову будівлю (корівник) та зобов'язано його внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування такої державної реєстрації (том 1 а.с. 249-252).

Дані судові рішення є чинними та встановлені в них обставини у відповідності до ч.5 ст.82 ЦПК України не доказуються при розгляду даного спору.

Вказану обставину в судовому засіданні визнав представник позивачки ОСОБА_1, однак надав Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 05.03.2018 року, де запис про право власності позивачки на нежитлову будівлю - корівник не скасована (том 2 а.с. 71-72).

Оскільки після звернення ОСОБА_4 із даним позовом до суду судове рішення Берегівського райсуду по іншій справі про визнання право власності ОСОБА_4 на нерухоме майно - корівник і навіс скасовано апеляційним судом, також іншим рішенням Берегівського райсуду скасовано рішення державного реєстратора на нерухоме майно приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на нежитлову будівлю (корівник) та зобов'язано його внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування такої державної реєстрації, тому позивачка ОСОБА_4 позбулась статусу власника.

Однак, договір купівлі-продажу від 05.05.2015 року про придбання позивачкою у 17 фізичних осіб вказаної нежитлової будівлі, які отримали його в рахунок майнових паїв, та видане Великобийганьською сільською радою свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСГП, згідно якого їй виділено нерухоме майно: корівник і навіс, є чинними.

Пунктом 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 15 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав передбачено, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

Позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Відтак, на сьогоднішній день, не дивлячись на те, що судове рішення про право власності позивачки на нежитлову будівлю - корівник і навіс скасовано, однак її право володіння і користування на неї слід вважати порушеним.

Згідно до частин 1 і 2 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно до частин 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України, на яке посилається позивачка, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

В зв'язку з наведеним, так як спірним рішенням ОСОБА_5 сільської ради № 121 від 22.01.2008 року Про передачу земельних ділянок у власність були порушені права позивачки ОСОБА_4, однак ним, крім відповідачки ОСОБА_6, були передані у приватну власність земельні ділянки також іншим громадянам, тому вимогу позивачки в цій частині слід задовольнити частково, а саме слід дане рішення визнавати недійсним та скасувати лише в частині затвердження проекту приватизації земельної ділянки та передачі у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства відповідачки ОСОБА_6.

Згідно абзацу 1 ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Тому є підстава і до задоволення інших вимог позивачки про внесення запису про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_6, а також про зобов'язання звільнити її та повернути ОСОБА_5 сільраді.

Отже, суд оцінив кожний аргумент, наведений учасникам справи приходить до висновку, що позов ОСОБА_4 слід задовольнити частково.

Керуючись ч.ч. 1 і 2 ст. 120 ЗК України в редакції від 03.02.2009 року, ч. 1 ст. 155 ЗК України, ст.ст. 377, 396 ЦК України, абзацу 1 ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , п. 33 постанови Пленуму ВССУ № 15 від 07.02.2014 року Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , ст. ст. 5, 12, 13, 81, 82, 141, 263, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

р і ш и в :

Позов ОСОБА_4, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1 М., 15, Берегівського району, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, до ОСОБА_5 сільської ради, с. Гут, вул. Ракоці Ференца, 57, код ЄДРПОУ 04348912, ОСОБА_2 управління Держгеокадастру у Закарпатської області, м. Ужгород, пл. Народна, 4, код ЄДРПОУ 39766716, ОСОБА_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання нечинним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування державного акту на землю, внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку - задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати рішення ОСОБА_5 сільської ради № 121 від 22.01.2008 року Про передачу земельних ділянок у власність в частині затвердження проекту приватизації земельної ділянки та передачі у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_6.

Визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 468821 від 01 квітня 2009 року, виданий ОСОБА_6 ОСОБА_5 сільською радою.

В державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внести запис про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2120482401:00:002:0042 за ОСОБА_6.

Зобов'язати ОСОБА_6 звільнити земельну ділянку за кадастровим номером 2120482401:00:002:0042 та повернути її ОСОБА_5 сільській раді.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_10.