Постанова

від 05.07.2018 по справі 297/660/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/660/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 липня 2018 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої - Готри Т.Ю.

суддів - Бисаги Т.Ю., Мацунича М.В.,

з участю секретаря - Микуляк Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду від 06 березня 2018 року (головуючий суддя Гал Л.Л.), в справі за позовом ОСОБА_2 до Гутівської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_1, третьої особи приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Мирончук О.В., про визнання нечинним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування державного акту на землю, внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивувала тим, що вона є власником об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі ферми (корівник та навіс), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначене майно вона придбала у 17 фізичних осіб, які отримали його в рахунок майнових паїв, як члени колишнього колективного сільськогосподарського підприємства Колос , правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Колос . Саме вказане колективне сільськогосподарське товариство свого часу побудувало і постійно використовувало зазначене майно, що підтверджує довідкою СТОВ Колос від 15.03.2016 року. Це майно вона придбала на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 05.05.2015 року, на яке їй видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства від 14.07.2015 року, в якому зазначено, що на вказаний майновий пай їй виділено нерухоме майно - корівник і навіс, на загальну суму 7 884,00 грн., загальною площею 1099,1 кв.м. На її замовлення було виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю ферми (корівник і навіс) станом на 26 червня 2015 року, в якому зазначено, що площа корівника становить 94,8 кв.м, навісу - 1004,35 кв.м., а загальна площа об'єкту нерухомого майна 1099,1 кв.м. Державна реєстрація права власності на це майно була здійснена 15.02.2016 року приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Мирончук О.В., що підтверджує інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.02.2016 року.

Однак, як їй стало відомо, власником земельної ділянки, на якій знаходиться належне їй майно, є ОСОБА_1, за якою земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1, площею 0,4245 га, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 зареєстрована на підставі рішення Гутівської сільської ради Про передачу земельних ділянок у власність від 22.01.2008 року №121. Вважає, що зазначене рішення є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України, якщо на земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна, то передача у власність земельної ділянки, на якій він розташований, іншій особі, що не є власником даного об'єкту нерухомого майна, заборонена, адже земельна ділянка слідує за об'єктом нерухомого майна та нерозривно пов'язана з ним. Крім цього, передана у власність може бути лише вільна від забудови земельна ділянка. Проте, ОСОБА_1 ніколи не була власником вищезазначеного майна.

Зазначала, що оскільки вона набула право власності на нежитлову будівлю ферми (корівник та навіс), тому до неї згідно ст.120 ЗК України та ч.1 ст.377 ЦК України перейшло і право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника. Тобто, до неї перейшло право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею ферми (корівник та навіс), та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Посилаючись на наведене, просила суд визнати недійсним та скасувати рішення Гутівської сільської ради №121 від 22.01.2008 року Про передачу земельних ділянок у власність ; - визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_2 від 01 квітня 2009 року, виданий Гутівською сільською радою Берегівського району; - в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внести запис про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 за ОСОБА_1; - зобов'язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 та повернути її попередньому власнику Гутівській сільській раді.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсним та скасовано рішення Гутівської сільської ради №121 від 22.01.2008 року Про передачу земельних ділянок у власність в частині затвердження проекту приватизації земельної ділянки та передачі у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1

Визнано недійсним та скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_2 від 01 квітня 2009 року, виданий ОСОБА_1 Гутівською сільською радою Берегівського району.

В державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внести запис про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 за ОСОБА_1

Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 та повернути її Гутівській сільській раді.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 відмовити. Вказує на те, що позивачка не придбавала нежитлову будівлю ферми (корівник і навіс), що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1. Згідно договору купівлі-продажу від 05.05.2015 року ОСОБА_2 придбала майнові паї від окремих членів КСГП Колос , яким було виділено в натурі майно (частину корівника, що знаходиться у с.Гут, Міжлісовий хутір). Навіс не виділявся жодному з них, оскільки такий ніколи не належав КСГП Колос і не входив до складу пайового фонду останнього. Окрім цього, рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 11 січня 2016 року, яким визнано за ОСОБА_2 право власності на нежитлову будівлю ферми (корівник і навіс), що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, скасоване рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 30 травня 2016 року, яке ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2016 року залишено без змін. Також вказувала на те, що заочним рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2017 року скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Мирончук О.В. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю ферми (корівник і навіс), що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 від 19 лютого 2016 року індексний номер 28349952, і зобов язано цього державного реєстратора внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на вищевказане майно. За цих обставин вважає, що право власності позивачки на нежитлову будівлю ферми не може бути порушене, оскільки в неї таке право відсутнє. Окрім цього, посилалась і на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 16 вересня 2014 року, яким її позов задоволено і усунено перешкоди у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться на території Гутівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області шляхом надання їй дозволу на знесення самочинно збудованої будівлі колишнього корівника (телятника), що знаходиться на належній їй на праві приватної власності земельній ділянці.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1, позивачка ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_4 просить у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вказує на те, що земельна ділянка ОСОБА_1 була надана з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки спірним рішенням Гутівської сільської ради №121 від 22.01.2008 року, на підставі якого відповідачці було видано спірний державний акт на право власності на земельну ділянку, не затверджувався проект відведення земельної ділянки, так як наявна у матеріалах справи технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, виготовлялась на підставі заяви ОСОБА_1 від 08.05.2008 року, поданої після прийняття Гутівською сільською радою спірного рішення від 22.01.2008 року про затвердження проекту приватизації земельної ділянки та передачу в приватну власність, що є порушенням вимог земельного законодавства. У зазначеній технічній документації наявні виправлення та зафарбовування коректором, а саме в акті встановлення та погодження меж землекористування від 19.01.2009 року (акт складений через рік після затвердження проекту рішення від 22.01.2008 р.), в акті про передачу довгострокових межових знаків від 19.01.2009 року (акт складений через рік після затвердження проекту рішення від 22.01.2008 р.) в кадастрових планах та збірному кадастровому плані, що є недопустимим у вказаних документах. Також вказувала і на те, що на час розгляду справи судом право власності ОСОБА_2 на належне їй майно не припинено, а тому наявність рішень судів, на які посилається в апеляційній скарзі відповідач, давали тільки право на скасування державної реєстрації і не потягли за собою автоматичне припинення права власності позивача на об'єкт нерухомості. Також зазначала, що відповідачка не надала суду доказів на знесення нею старого навісу та побудови нового навісу згідно рішення виконавчого комітету Гутівської сільської ради від 25.07.2012 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 відмовити. Вказує на те, що земельна ділянка ОСОБА_1 була надана у відповідності до вимог земельного законодавства, яка була вільною, і на момент здійснення відповідачем ОСОБА_1 оформлення права власності на земельну ділянку, позивач ОСОБА_2 не була ані власником об'єкту нерухомого майна ані користувачем вказаної земельної ділянки, а тому її права, як користувача земельної ділянки, порушені бути не могли.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_5, який апеляційну скаргу підтримав, представника позивача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_4, який апеляційну скаргу не визнав, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 05 травня 2015 року позивачка ОСОБА_2 купила від ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22 майнові паї членів колективного сільськогосподарського підприємства КСГП Колос Надьбегань (тепер Велика Бийгань) Берегівського району, право на які посвідчено Свідоцтвами (майновими сертифікатами) про право власності на майнові паї члена колективного сільськогосподарського підприємства, яким в рахунок майнового паю було виділено частину корівника в с.Гут, Міжлісовий хутір. Зазначений договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Мирончук О.В. і зареєстрований в реєстрі за №2630 (т.1 а.с.40-41).

14 липня 2015 року позивачці ОСОБА_2 видано Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства,серії НОМЕР_3, згідно якого вона має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства Колос с.Надьбегань (с.Велика Бийгань) в розмірі 7884 грн.

15 липня 2015 року на вказаний майновий пай ОСОБА_2 було виділено нерухоме майно - корівник і навіс за адресою АДРЕСА_2 на суму 7884, грн., площею 1099,1 кв.м. (т.1 а.с.35).

Право власності ОСОБА_2 на вищевказане нерухоме майно є зареєстрованим у встановленому законом порядку, що стверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 19.02.2016 року, а також наданою представником позивача ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 05.07.2018 року на підтвердження того, що позивачка ОСОБА_2 є власником вказаного майна.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 25.02.2016 року слідує, що відповідачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,4245 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства за адресою Закарпатська область, Берегівський район, с/рада Гутівська, яка належить їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_4, виданого 01.04.2009 року Гутівською сільською радою Берегівського району Закарпатської області (т.1 а.с.37). Зазначений державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 видано на підставі рішення 13-ї сесії У скликання Гутівської сільської ради Закарпатської області від 22.01.2008 року №121 Про передачу земельних ділянок у власність , яким затверджено проект приватизації земельної ділянки та передано у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства згідно списку, в тому числі і ОСОБА_1 (т.1 а.с.38).

Згідно довідки начальника управління Держгеокадастру у Берегіському районі Закарпатської області від 19.09.2016 року №8-702-99.4-1943/2-16, нерухоме майно - нежитлова будівля (корівник і навіс) громадянки ОСОБА_2 знаходиться на земельній ділянці площею 0,4245 га, яка розташована у АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 (т.1 а.с.131). Зазначена земельна ділянка належить ОСОБА_1 Факт знаходження належного позивачці нерухомого майна на земельній ділянці відповідачки ОСОБА_1 стверджується і іншими матеріалами справи та не заперечується відповідачкою.

Довідкою голови реорганізаційної комісії КСГП Колос с.В.Бийгань ОСОБА_24 від 15.03.2016 р. №4 стверджується, що саме ТОВ Колос с.В.Бийгань були побудовані та постійно використовувались до моменту їх передачі в якості майнових паїв (2001 рік) нежитлові будівлі ферми, а саме корівник і навіс (т.1 а.с.136). Згідно переліку основних засобів КСГП Колос с.Велика Бійгань зазначений корівник належав цьому колгоспу (т.1 а.с.140). За таких обставин твердження відповідачки ОСОБА_1 про те, що навіс на належній їй земельній ділянці був збудований саме нею, не заслуговують на увагу і спростовуються матеріалами справи.

Посилання відповідачки ОСОБА_1 на рішення виконавчого комітету Гутівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 25 липня 2012 року за №23 Про надання дозволу на побудову навісу , яким їй було надано дозвіл на побудову навісу за адресою АДРЕСА_1 (К-90, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1), як на доказ будівництва саме нею навісу, не стверджують цю обставину, оскільки матеріали справи таких доказів не містять.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що належні позивачці ОСОБА_2 нежитлові будівлі ферми, а саме корівник і навіс розташовані на земельній ділянці ОСОБА_1, яка належить їй на праві приватної власності.

Позивачка ОСОБА_2 оспорює рішення Гутівської сільської ради від 22.01.2008 року, яким передано ОСОБА_1 вищевказану земельну ділянку у власність, виданий на підставі цього рішення державний акт на право власності на земельну ділянку від 01 квітня 2009 року, реєстрацію права власності на цю земельну ділянку за ОСОБА_1 з тих підстав, що такими порушуються її земельні права, оскільки до неї в порядку, передбаченому статтею 120 ЗК України та статтею 377 ЦК України з переходом права власності на нежитлові будівлі ферми, а саме корівник і навіс, перейшло і право на земельну ділянку, яка зайнята цими будівлями, та на частину земельної ділянки яка необхідна для їх обслуговування, яка відповідачці ОСОБА_1 у приватну власність була надана з порушенням земельного законодавства.

За змістом частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно частини першої статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщеній на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив із того, що земельна ділянка відповідачці ОСОБА_1 Гутівською сільською радою була передана з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки на цій земельній ділянці знаходився об'єкт нерухомості ТОВ Колос , тобто частина земельної ділянки, на якій знаходилась колишня ферма, була в користуванні іншої юридичної особи. Тому передача земельної ділянки у власність ОСОБА_1, без добровільної відмови землекористувача від неї або примусового припинення його права користування цією земельною ділянкою чи вилучення її в судовому порядку, була здійснена з порушенням вимог статей 116, 118 Земельного кодексу України, які передбачають порядок набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Тобто відповідачці була надана земельна ділянка, яка не була вільною.

Окрім цього, з наявної у матеріалах справи технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ОСОБА_1 на території Гутівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства в с.Гут, Гутівська сільська рада (бувший колгоспний двір), кадастровий номер НОМЕР_1 слідує, що рішенням Гутівської сільської ради Закарпатської області 6-ї сесії 5 скликання від 30 березня 2007 року №62 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою для подальшої приватизації для ведення особистого селянського господарства. У п.2 цього рішення зазначено, що після виготовлення технічної документації її слід подати на затвердження на сесію для передачі земельної ділянки у власність.

Рішенням Гутівської сільської ради Закарпатської області 13-ї сесії 5 скликання від 22 січня 2008 року №121 затверджено проект приватизації земельної ділянки та передано у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, зокрема і ОСОБА_1 1,2054 га в т.ч. К-90-1,2054 га., а п.3 цього рішення зобов'язано перелічених у ньому громадян виготовити державний акт на право приватної власності та зареєструвати в Єдиному державному реєстрі. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку від 01.04.2009 року.

Однак, як слідує з технічної документації із землеустрою, ОСОБА_1 із заявою до приватного підприємця ОСОБА_25 про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована на території с.Гут, Гутівська сільська рада (бувший колгоспний двір), звернулася 08 травня 2008 року, технічне завдання №50 начальником відділу Держкомзему у Берегівському районі Закарпатської області погоджене 19.01.2009 року, акт встановлення та погодження меж землекористування складено 19.01.2009 року, акт про передачу довгострокових межових знаків під охорону та зберігання складено 19.01.2009 року, кадастровий план виготовлено 18.12.2008 року, умови надання земельної ділянки від 19.01.2009 року №286, а технічна документація спірним рішенням Гутівської сільської ради затверджена 22 січня 2008 року. Отже з наведеного слідує, що на час прийняття Гутівською сільською радою спірного рішення технічна документація із землеустрою була відсутньою і на затвердження сесії не подавалася.

Статтею 81 Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення і видачі ОСОБА_1 спірного державного акту) передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 3 ст.116 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначено у ст.118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч.6 цієї статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення (ч.7).

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч.8).

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектору і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування (ч.9).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України (2005 року, який діяв на час звернення позивачки до суду з даним позовом) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Способи захисту прав на земельні ділянки передбачено статтею 152 ЗК України, відповідно до ч.2 та 3 якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом : визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних спорів , виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 87-90,97, 100, 102, 118, 123, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України, глав 27, 33, 34 Цивільного кодексу України, статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками.

Суд першої інстанції правильно виходив із того, що земельні права позивачки є порушеними за наступних обставин.

Так, відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч.4 ст.334 ЦК України).

Відповідно до статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 року (далі Закон) - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державною фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно ч.1 ст.3, п.1 ч.1 ст.4 Закону речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, зокрема право власності на нерухоме майно.

Судом встановлено, що реєстрація права власності за позивачкою ОСОБА_2 на належне їй нерухоме майно, а саме корівник і навіс були здійснені на підставі рішення Берегівського районного суду від 11 січня 2016 року, яке рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 30 травня 2016 року, що набрало законної сили, скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності на це нерухоме майно відмовлено (т.1 а.с.153-157).

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2017 року, що набрало законної сили, скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Мирончук О.В. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на нежитлову будівлю ферми (корівник і навіс), що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 854613821204) від 19 лютого 2016 року індексний номер 28349952, і зобов язано цього державного реєстратора внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на це майно.

Однак, зазначене рішення суду на час розгляду справи судами є невиконаним і позивачка ОСОБА_2 до цих пір залишається власником вищевказаного майна. Стосовно наявності судових рішень, на які посилається апелянт, то вони не потягли за собою автоматичне припинення права власності ОСОБА_2 на належне їй майно, а наявність рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2017 року є лише підставою для внесення державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на вищевказане майно, що державним реєстратором до цього часу не зроблено, а тому позивачка й надалі залишається власником вищевказаного майна, до якої згідно статей 120 ЗК України ч.1 ст.377 ЦК України перейшло право користування на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлями (корівник і навіс), та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування, які розміщені на земельній ділянці, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1, і була надана їй з порушенням вимог земельного законодавства, у зв язку з чим суд першої інстанції правильно дійшов висновку про визнання недійсним та скасування рішення Гутівської сільської ради від 22.01.2008 року на підставі ч.1 ст.155 ЗК України лише в частині затвердження проекту приватизації земельної ділянки та передачу у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1, визнав недійсним та скасував державний акт на право власності на земельну ділянку, який був виданий ОСОБА_1 на підставі незаконного рішення; на підставі абзацу 1 ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вирішив в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внести запис про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 за ОСОБА_1 і зобов'язав ОСОБА_1 звільнити цю земельну ділянку та повернути її Гутівській сільській раді.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.375 ЦПК України слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1 без задоволення, оскільки рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Берегівського районного суду від 06 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 13 липня 2018 року.

Головуюча : Судді :