Постанова

від 08.07.2020 по справі 297/660/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 297/660/16-ц

провадження № 61-41326 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: Гутівська сільська рада Берегівського району Закарпатської області, головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_2 ;

третя особа ? приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Мирончук Оксана Василівна;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу ОСОБА_2 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2018 року у складі судді

Гала Л. Л. та постанову Апеляційного суду Закарпатської області

від 05 липня 2018 року у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Бисаги Т. Ю., Мацунича М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Гутівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_2 ,

третя особа ? приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Мирончук О. В., про визнання недійсним

та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання звільнити та повернути земельну ділянку попередньому власнику.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі ферми (корівник та навіс), яке розташоване

по АДРЕСА_1 . Вказане майно вона придбала у 17 фізичних осіб, які отримали

його у рахунок майнових паїв, як члени колишнього колективного сільськогосподарського підприємства Колос (далі - КСГП Колос ), правонаступником якого є сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Колос (далі - СТОВ Колос ), яке свого часу побудувало та постійно використовувало зазначену будівлю ферми, що підтверджується довідкою СТОВ Колос від 15 березня 2016 року № 4. Вказувала, що це нерухоме майно (корівник та навіс) вона набула у власність на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 05 травня 2015 року, на яке їй видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства від 14 липня 2015 року, в якому зазначено, що на вказаний майновий пай їй виділено нерухоме майно - корівник і навіс, на загальну суму 7 884 грн, загальною площею

1 099,1 кв. м. На її замовлення було виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю ферми (корівник і навіс) станом на 26 червня 2015 року, в якому зазначено, що площа корівника становить 94,8 кв. м, навісу -

1 004,35 кв. м, а загальна площа об`єкту нерухомого майна - 1 099,1 кв. м. Державна реєстрація права власності на це майно була здійснена 15 лютого 2016 року приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Мирончук О. В., що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15 лютого 2016 року.

Разом з тим, їй стало відомо про те, що власником земельної ділянки,

на якій розташоване належне їй нерухоме майно, є ОСОБА_2 , за якою земельна ділянка з кадастровим номером 2120482401:00:002:0042, площею 0,4245 га, що розташована по АДРЕСА_1 , зареєстрована на підставі рішення Гутівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 22 січня 2008 року № 121 Про передачу земельних ділянок

у власність .

Позивачка вважала, що зазначене рішення сільської ради є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України, якщо на земельній ділянці розташований об`єкт нерухомого майна, то передача у власність земельної ділянки, на якій він розташований, іншій особі, що не є власником цього об`єкту нерухомого майна, заборонена, так як земельна ділянка слідує за об`єктом нерухомого майна та нерозривно пов`язана із ним. Крім того, може бути передана у власність лише вільна від забудови земельна ділянка. Проте, ОСОБА_2 ніколи не була власником вищезазначеного нерухомого майна.

Оскільки вона набула право власності на нежитлову будівлю ферми (корівник і навіс), то згідно з положеннями статті 120 ЗК України та частини першої статті 377 ЦК України до неї перейшло й право власності

на земельну ділянку, на якій розміщені об`єкти нерухомого майна, без

зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника. Тобто, до неї перейшло право власності

на ту частину земельної ділянки, яка зайнята будівлею ферми (корівник

і навіс), та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд: визнати недійсним

та скасувати рішення Гутівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 22 січня 2008 року № 121 Про передачу земельних ділянок у власність ; визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, серія ЯЕ №468821 від 01 квітня 2009 року, виданий Гутівською сільською радою Берегівського району Закарпатської області на ім`я ОСОБА_2 ; внести запис у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про скасування рішення

про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку

з кадастровим номером 2120482401:00:002:0042 за ОСОБА_2 ; зобов`язати ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 2120482401:00:002:0042 та повернути її попередньому власнику - Гутівській сільській раді Берегівського району Закарпатської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області

від 06 березня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.Визнано недійсним та скасовано рішення Гутівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 22 січня 2008 року № 121 Про передачу земельних ділянок у власність у частині затвердження проєкту приватизації земельної ділянки та передачі у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 . Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності

на земельну ділянку, серії ЯЕ №468821 від 01 квітня 2009 року, виданий ОСОБА_2 . Гутівською сільською радою Берегівського району Закарпатської області. У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зобов 'язано внести запис про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим

номером 2120482401:00:002:0042 за ОСОБА_2 .Зобов`язано

ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку за кадастровим номером 2120482401:00:002:0042 та повернути її Гутівській сільській раді Берегівського району Закарпатської області.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка була передана сільською радою ОСОБА_2

із порушенням вимог земельного законодавства, оскільки на цій земельній ділянці знаходився об`єкт нерухомості, який належав СТОВ Колос , тобто частина земельної ділянки, на якій знаходилась колишня ферма, була

у користуванні іншої юридичної особи, а не сільської ради. У зв`язку з цим передача земельної ділянки у власність ОСОБА_2 без добровільної відмови попереднього землекористувача від неї або примусового припинення його права користування цією земельною ділянкою чи вилучення її в судовому порядку була здійснена з порушенням вимог статей 116, 118 ЗК України, які регламентують порядок набуття громадянами

та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Отже, відповідачці була надана земельна ділянка, яка не була вільною. При цьому, незважаючи на те, що судове рішення про визнання за позивачкою права власності на наведену нерухомість скасоване, її порушене право підлягає захисту, так як є нескасованим свідоцтво про право власності

на майно і є чинним відповідний договір купівлі-продажу про придбання позивачкою вказаної нерухомості у 17 фізичних осіб.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 05 липня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, а рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 березня

2018 року - залишено без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що наявність судового рішення, що набрало законної сили, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на корівник і навіс, а також рішення суду, що набрало законної сили, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю ферми (корівник і навіс), автоматично не позбавляє її права власності на належне їй майно, оскільки вказані судові рішення на час розгляду цієї справи не виконані, а, отже,

ОСОБА_1 й надалі залишається власником вищевказаного майна, до якої згідно з вимогами статті 120 ЗК України та частини першої статті 377 ЦК України перейшло право користування на ту частину земельної ділянки,

яка зайнята будівлями (корівник і навіс), та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування, які розміщені на земельній ділянці, що на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , і була надана їй сільською радою з порушенням вимог земельного законодавства.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати

й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали

з Берегівського районного суду Закарпатської області.

У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 травня 2019 року справу за позовом

ОСОБА_1 до Гутівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_2 , третя особа ? приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Мирончук О. В., про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності

на земельну ділянку, зобов`язання звільнити та повернути земельну ділянку попередньому власнику призначено до судового розгляду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи

між суддями від 14 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві

у зв`язку зі звільненням у відставку попереднього судді-доповідача.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що оспорюваним рішенням сільської ради та державним актом на права власності на земельну ділянку порушуються права позивачки, оскільки не врахували, що реєстрація права власності за ОСОБА_1 на корівник і навіс були здійснені на підставі рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 11 січня 2016 року, яке рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 30 травня

2016 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на це нерухоме майно відмовлено. Крім того, заочним рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2017 року, що набрало законної сили, скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю ферми (корівник і навіс), що розташоване по АДРЕСА_1 , і зобов`язано державного реєстратора внести до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на це майно. Таким чином, право власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю ферми (корівник і навіс)

не могло бути порушеним, так як вона втратила таке право відповідно до вищевказаних судових рішень. При цьому оспорюване рішення сільської ради було прийняте 22 січня 2008 року, а оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку було видано 01 квітня 2009 року, тоді як ОСОБА_1 набула майнові права окремих членів колишнього КСГП Колос лише 05 травня 2015 року. Також суди не надали належної правової оцінки тому, що позивачка за договором купівлі-продажу від 05 травня

2015 року набула лише майнові паї колишніх членів КСГП Колос ,

а не нежитлову будівлю ферми (корівник і навіс). При цьому судами не з`ясовано, чи були проведені загальні збори співвласників КСГП Колос про виділення позивачці зі складу пайового фонду підприємства нерухомого майна в натурі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області , в якому зазначено, що касаційна скарга є обґрунтованою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 травня 2015 року згідно з договором купівлі-продажу ОСОБА_1 набула право власності на майнові паї членів КСГП Колос , а саме: ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , право на які посвідчено свідоцтвами (майновими сертифікатами) про право власності на майнові паї члена колективного сільськогосподарського підприємства, яким

у рахунок майнового паю було виділено частину корівника у с. Гут, Міжлісовий хутір. Зазначений договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Мирончук О. В., зареєстрований у реєстрі за № 2630 (т. 1, а. с. 40-41).

14 липня 2015 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, серії ЗК в„– 008079, згідно з якого вона має право на пайовий фонд майна КСГП Колос с. Надьбегань (зараз с. В. Бийгань) у розмірі 7 884 грн.

15 липня 2015 року головою реорганізаційної комісії КСГП Колос

с. В. Бийгань ОСОБА_20 на вказаний майновий пай ОСОБА_1

виділено нерухоме майно, а саме корівник і навіс, що розташоване

по АДРЕСА_2 , на суму 7 884, грн, площею 1099,1 кв. м (т. 1, а. с. 35).

Право власності ОСОБА_1 на вищевказане нерухоме майно зареєстровано,

що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 19 лютого 2016 року, а також наданою у суді апеляційної інстанції інформацією

з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 05 липня 2018 року на підтвердження того, що ОСОБА_1 є власником вказаного майна.

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25 лютого 2016 року

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 0,4245 га, кадастровий номер 2120482401:00:002:0042, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства за адресою: Закарпатська область, Берегівський район, с/рада Гутівська, яка належить їй на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії ЯЕ № 648821, виданого 01 квітня 2009 року Гутівською сільською радою Берегівського району Закарпатської області (т. 1, а. с. 37). Зазначений державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 видано на підставі рішення 13-ї сесії V скликання Гутівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 22 січня 2008 року № 121 Про передачу земельних ділянок у власність , яким затверджено проєкт приватизації земельної ділянки та передано у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства згідно зі списком, у тому числі ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 38).

Згідно з довідки начальника управління Держгеокадастру у Берегіському районі Закарпатської області від 19 вересня 2016 року

№ 8-702-99.4-1943/2-16 нерухоме майно - нежитлова будівля (корівник

і навіс) громадянки ОСОБА_1 знаходиться на земельній ділянці, площею 0,4245 га, яка розташована у АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2120482401:00:002:0042 (т. 1, а. с. 131).

Згідно з довідки голови реорганізаційної комісії КСГП Колос с. В. Бийгань

ОСОБА_20 від 15 березня 2016 року № 4 саме СТОВ Колос с. В. Бийгань були побудовані та постійно використовувались до моменту їх передачі

у якості майнових паїв (2001 рік) нежитлові будівлі ферми, а саме

корівник і навіс (т. 1, а. с. 136). Відповідно до переліку основних засобів КСГП Колос с. В. Бийгань зазначений корівник належав цьому підприємству (т. 1, а. с. 140).

Судами також встановлено, що реєстрація права власності за ОСОБА_1

на належне їй нерухоме майно, а саме корівник і навіс було здійснено

на підставі рішення Берегівського районного суду Закарпатської області

від 11 січня 2016 року у справі № 297/3141/15-ц, яке рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 30 травня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на це нерухоме майно відмовлено (т. 1, а. с. 153-157).

Заочним рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області

від 15 вересня 2017 року у справі № 297/159/17-ц, що набрало законної сили, скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Мирончук О. В. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю ферми (корівник і навіс), що знаходиться по АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 854613821204) від 19 лютого 2016 року, індексний номер 28349952,

і зобов`язано цього державного реєстратора внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на це майно (т. 2, а. с. 68-70).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Пред`являючи позов, ОСОБА_1 посилалася на те, що оспорюваним рішенням Гутівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 22 січня 2008 року № 121 Про передачу земельних ділянок

у власність , за яким передано у власність ОСОБА_2 спірну земельну ділянку, та виданий на підставі цього рішення сільської ради державний

акт на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку від 01 квітня

2009 року порушуються її земельні права, оскільки до неї у травні 2015 року згідно з вимог статті 120 ЗК України та частини першої статті 377 ЦК України з переходом права власності на нежитлові будівлі ферми (корівник і навіс) перейшло і право на земельну ділянку, яка зайнята цими будівлями, та

на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування, яка ОСОБА_2 була надана у приватну власність з порушенням вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, чинного на час пред'явлення позову, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Задовольняючи частково позов та скасовуючи оспорюване рішення сільської ради в частині надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, а також державний акт на право власності на цю земельну ділянку, суди виходили із того, що сільською радою порушено вимоги земельного законодавства, оскільки на земельній ділянці, яка передана у власність ОСОБА_2 , знаходився об`єкт нерухомості, який належав СТОВ Колос , тобто земельна ділянка на час передання її власність не була вільною. А з набуттям ОСОБА_1 права власності на нежитлові будівлі ферми (корівник і навіс), до неї на підставі статті 120 ЗК України та частини першої статті 377 ЦК України перейшло право на земельну ділянку, яка зайнята цими будівлями, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Разом з тим, суди не звернули уваги на те, що реєстрація права власності

за ОСОБА_1 на корівник і навіс було здійснено на підставі рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 11 січня 2016 року, яке рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 30 травня

2016 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на це нерухоме майно відмовлено.

Крім того, заочним рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 вересня 2017 року, що набрало законної сили, скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Мирончук О. В. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1

на нежитлову будівлю ферми (корівник і навіс), що знаходиться

по АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 854613821204)

від 19 лютого 2016 року, індексний номер 28349952, і зобов`язано цього державного реєстратора внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на це майно.

Таким чином, оспорювані ОСОБА_1 рішення сільської ради та державний акт на право власності на земельну ділянку не порушують її права, так як

її право власності на нежитлову будівлю ферми (корівник і навіс) було втрачено відповідно до вищевказаних судових рішень, що набрали законної сили, оскільки зі скасуванням судових рішень втрачається ті наслідки, що з них випливають.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові

від 23 грудня 2015 року № 6-758цс15.

Посилання суддів на те, що наявність судового рішення, що набрало законної сили, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на корівник і навіс, а також рішення суду, що набрало законної сили, яким скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю ферми (корівник і навіс), автоматично не позбавляє її права власності на майно, оскільки вказані судові рішення на час розгляду цієї справи ще не виконані, а тому ОСОБА_1 й надалі залишається власником вищевказаного майна, безпідставні, оскільки згідно із частиною першою статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

При цьому відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів

державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств,

установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Крім того, згідно з частиною другою статті 12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.

Натомість запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю ферми (корівник і навіс), що розташоване по

АДРЕСА_1 , не відповідає відомостям, які містяться у документах, на підставі яких проведенні державним реєстратором реєстраційні дії, так як рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 11 січня 2016 року у справі

№ 297/3141/15-ц, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю ферми (корівник і навіс), було скасоване рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 30 травня 2016 року.

Також суди, задовольняючи вимогу ОСОБА_1 щодо зобов`язання

ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку та повернути її попередньому власнику - Гутівській сільській раді Берегівського району Закарпатської області, не звернули уваги на те, що сільська рада не уповноважувала позивачку представляти інтереси органу місцевого самоврядування по поверненню останньому спірної земельної ділянки.

Крім того, суди не врахували, що оспорюване рішення сільської ради було прийняте 22 січня 2008 року , а оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку було видано ОСОБА_2 01 квітня

2009 року , тоді як ОСОБА_1 набула майнові права окремих членів колишнього КСГП Колос за договором купівлі-продажу лише 05 травня 2015 року . Таким чином, на час набуття ОСОБА_2 права приватної власності на спірну земельну ділянку земельні права позивачки не могли бути порушеними.

При цьому суди не дослідили, що позивачка набула лише майнові паї колишніх членів КСГП Колос , а не нежитлову будівлю ферми (корівник і навіс), оскільки доказів проведення загальних зборів співвласників КСГП Колос про виділення позивачці зі складу пайового фонду підприємства нерухомого майна в натурі у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення

у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко

проти України від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

На зазначене суди уваги не звернули та дійшли помилкового висновку

про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , чим фактично позбавили ОСОБА_2 власності на нерухоме майно, яке набуте останньою

у встановленому законом порядку.

Крім того, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частин першої, третьої статті 626 ЦК України двостороннім договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Отже, правова природа двостороннього договору передбачає волевиявлення обох сторін договору на зміну, припинення або встановлення прав та обов`язків сторін цього договору.

За змістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу

продавець передає/зобов`язується передати майно (товар), а покупець приймає/зобов`язується прийняти майно (товар).

Договір купівлі-продажу майнових паїв членів КСГП Колос було укладено 05 травня 2015 року між ОСОБА_1 та членами колишнього КСГП Колос ,

а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 .

Отже, саме між цими суб`єктами цивільних правовідносин виникли права та обов`язки, і саме від членів колишнього КСГП Колос мало перейти право користування земельною ділянкою у порядку статті 120 ЗК України , а не від ОСОБА_2 , яка не була учасником цих правовідносин.

Саме з моменту укладення договору купівлі-продажу та реєстрації нерухомого майна до особи переходить право на земельну ділянку (статті 657 ЦК України).

Зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду України, які викладені у постанові від 13 квітня 2016 року № 6-253цс16.

Проте, суди, задовольняючи частково позов, у порушення вищенаведеного не дали належної правої оцінки змісту договору купівлі-продажу майнових паїв членів КСГП Колос від 05 травня 2015 року, не звернули уваги

на те, що попередні власники нежитлової будівлі ферми (корівник і навіс)

не зверталися до відповідного повноважного органу (сільради, райдержадміністрації) з відповідною заявою про надання земельної ділянки необхідної для обслуговування нежитлової будівлі ферми (корівник і навіс), а також не звернули уваги, що земельна ділянка співвласникам майнових паїв КСГП Колос не виділялася, як попереднім власникам нежитлової будівлі ферми (корівник і навіс).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами

повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з цим з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 на відшкодування судового збору, сплаченого нею за подання апеляційної скарги, 3 307,27 грн та на відшкодування судового збору, сплаченого нею за подання касаційної скарги, 4 409,69 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 06 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Закарпатської області

від 05 липня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Гутівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_2 , третя особа ? приватний нотаріус Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Мирончук Оксана Василівна, про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним та скасування державного акту на землю, повернення земельної ділянки попередньому власнику відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 7 716,96 грн (сім тисяч шістнадцять гривень) на відшкодування судового збору, сплаченого нею за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття,

є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк