Постанова

від 05.03.2018 по справі 910/1026/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2018 р. Справа№ 910/1026/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання: Цукарєвій Г.В.

за участю представників:

Представники сторін:

від позивача: Михайлова В.В. довіреність № б/н від 17.01.2018;

від відповідача 1: Черей О.В. довіреність № б/н від 22.02.2018;

від відповідача 2: Гриценко Д.В. довіреність № б/н від 01.09.2017;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

від третьої особи 3: не з'явився;

від третьої особи 4: не з'явився;

від третьої особи 5: Заброда М.Л. ордер серія КС № 293258;

від третьої особи 6: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги Корпорації "Співдружність КОМП" в особі арбітражного керуючого Ліквідатора Корпорації "Співдружність КОМП" Мегері Артура Валерійовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017

у справі №910/1026/15-г

за позовом корпорації "Співдружність КОМП"

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингова компанія "Компанія з управління активами "Будівельні проекти", що діє від свого імені та в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного не диверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Аквілон";

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт";

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) приватного підприємства "Імпульс-В";

2) публічного акціонерного товариства "Таскомбанк";

3) відкритого акціонерного товариства "Плодоовоч";

4) товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингова компанія "Ін-Вест";

5) товариства з обмеженою відповідальністю "Опус-Плюс";

6) товариства з обмеженою відповідальністю "Етуаль-авто"

про витребування майна з чужого володіння.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/1026/15-г в задоволенні позову Корпорації "Співдружність КОМП" в особі арбітражного керуючого Ліквідатора Корпорації "Співдружність КОМП" Мегері Артура Валерійовича відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Корпорація "Співдружність КОМП" в особі арбітражного керуючого Ліквідатора Корпорації "Співдружність КОМП" Мегері Артура Валерійовича звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/1026/15-г скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів апеляційну скаргу Корпорації "Співдружність КОМП" в особі арбітражного керуючого Ліквідатора Корпорації "Співдружність КОМП" Мегері Артура Валерійовича у справі №910/1026/15-г передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів, КропивноїЛ.В., Пономаренка Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 апеляційну скаргу корпорації "Співдружність КОМП" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/1026/15-г залишено без руху для усунення недоліків.

Через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного Господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 було порушено апеляційне провадження та призначено справу №910/1026/15-г до розгляду на 05.03.2018.

Через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного Господарського суду від представника третьої особи 5 надійшли письмові пояснення.

Через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного Господарського суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного Господарського суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного Господарського суду від представника відповідача 2 надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Десятниченко О.В.

Згідно ч. 1, 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Враховуючи наведене, предмет спору, характер правовідносин, а також те, що заявником не обґрунтовано підстав на яких належить залучити приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Десятниченко О.В. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для залучення останнього до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а відтак про відмову в задоволені клопотання відповідача 2.

Через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного Господарського суду від представника позивача надійшла заява про зупинення апеляційного провадження до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/19005/17 та рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/19164/17.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набарання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з'ясовує, як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення.

Судом встановлено, що предметом розгляду у справі №910/19005/17 є визнання недійсними угоди №1 від 23.01.2009 та додаткової угоди від 23.01.2009, у справі №910/19164/17 - визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.10.2010, реєстровий номер 495, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Глуховцевою М.В.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про непов'язаність даної справи зі справами №910/19005/17 та №910/19164/17, оскільки підставами позову у справі №910/1026/15-г не є недійсність угоди №1 від 23.01.2009, додаткової угоди від 23.01.2009 та договору купівлі-продажу від 07.10.2010, а тому встановлення зазначених обставин не впливає на її вирішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження необхідно відмовити.

У судове засідання 05.03.2018 з'явились представники позивача, відповідача 1,2 та третьої особи 5. Представники третьої особи 1,2,3,4,6 у судове засідання не з'явились, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до п. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/1026/15-г скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи 5 в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Корпорація "Співдружність КОМП" є повним правонаступником Корпорації "АИС" (внаслідок перейменування), яка, в свою чергу, є повним правонаступником Корпорації "Автоінвестстрой".

14.05.2012 постановою господарського суду Харківської області у справі №5023/7064/11 корпорацію "Співдружність КОМП" (далі - Корпорація) було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого - Севостьянова Євгена Вікторовича.

27.03.2013 ухвалою господарського суду Харківської області у справі №5023/7064/11 було припинено повноваження ліквідатора Корпорації - арбітражного керуючого Севостьянова Євгенія Вікторовича та призначено ліквідатором арбітражного керуючого - Мегерю Артура Валерійовича.

Постановою господарського суду Харківської області від 14.05.2012 по справі №5023/7064/11 корпорацію "Співдружність КОМП" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Севостьянова Євгена Вікторовича.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.03.2013 у справі №5023/7064/11 припинено повноваження ліквідатора корпорації "Співдружність КОМП" арбітражного керуючого Севостьянова Євгена Вікторовича та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Мегерю Артура Валерійовича.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на дату порушення справи про банкрутство) ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження:

- приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;

- виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

- здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством;

- аналізує фінансове становище банкрута;

- виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

- очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

- пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту.

Ліквідатором, в ході виконання повноважень, передбачених Законом про банкрутство, булиздійснені заходи, спрямовані на виявлення ліквідаційної маси банкрута та встановлені обставини, що вказують на перехід права власності на частину активів у вигляді нежитлових будівель від Корпорації "АИС" до третіх осіб, зокрема щодо:

1) об'єктів нерухомості, розташованих за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 20, а саме:

- нежитлові будівлі, загальною площею 21980, 10 кв.м., які складаються з адміністративно- офісної будівлі, площею 528, 6 кв.м., А, будівлі виробничо-складського комплексу, площею 19617, 5 кв.м., Б, складської будівлі, площею 596, 7 кв.м., З, виробничої будівлі, площею 148, 0 кв.м., 1, будівлі їдальні, площею 288, 0 кв.м., Л, будівлі СТО, площею 523, 3 кв.м., М, виробничої будівлі, площею 278, 0 кв.м, Р.;

- нежитлові будівлі офісно-торгівельного центру (літ. "Т"), загальною площею 12429, 2 кв.м.;

- нежитлова торгівельно-виробнича будівля (літ. "У"), загальною площею 1964, 4 кв.м.;

- будівля виробничої майстерні (літ. К), загальною площею 67, 3 кв.м.

2) об'єктів нерухомого майна: нежилі приміщення з № 1 по №21 (групи приміщень № 57) (в літ. А), загальна площа 651, 1 кв.м., за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, будинок 28.

01.04.2004 між ВАТ "Плодоовоч" (участник-1) та корпорацією "Автоінвестрой" (участник-2) було укладено договір про спільну діяльність (далі - договір СД) для досягнення спільної мети, а саме: згідно п. 1.1. мета договору - об'єднання грошових коштів і майна учасника-1 і учасника-2 для досягнення спільної господарської мети, а саме: будівництва нежитлової будівлі за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 20.

23.01.2009 між ВАТ "Плодоовоч", ПП "Імпульс-В" та корпорацією "АИС" було укладено угоду № 1 до договору про спільну діяльність про заміну сторони у зобов'язанні (далі - угода), якою сторони погодили, що корпорація "АИС" передає, а ПП "Імпульс-В" приймає на себе всі права та зобов'язання за договором про спільну діяльність. Сторонами за договором про спільну діяльність стали ВАТ "Плодоовоч" та ПП "Імпульс-В".

26.12.2008 між корпорацією "Співдружність КОМП" та ПП "Імпульс-В" був укладений договір купівлі-продажу, реєстровий номер 5460, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Десятниченко О.В., відповідно до якого об'єкти, розташовані за адресою: м. Київ, пр. Відрадний, буд. 28-А, пл. 657,10 кв.м, були відчужені на користь ПП "Імпульс- В".

В подальшому 07.10.2010 між ПП "Імпульс-В" та ТОВ "ОПУС ПЛЮС" укладено договір купівлі-продажу, реєстровий номер 495, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Глуховцевою М.В., відповідно до якого об'єкти, розташовані за адресою: м. Київ, пр. Відрадний, буд. 28-А, пл. 657,10 кв.м, були відчужені на користь ТОВ "ОПУС ПЛЮС".

Станом на день розгляду справи спірне майно вибуло з володіння ПП "Імпульс-В" та ТОВ "ОПУС ПЛЮС", а власниками нерухомого майна є: по провулку Балтійському, 20 у м. Києві - ТОВ "Компанія з управління активами "Будівельні проекти", що діє від свого імені та в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного не диверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Аквілон"; по пр. Відрадний, 28 у м. Києві - ТОВ "Ріал Істейт", що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відповідними договорами купівлі-продажу нерухомого майна, залучених до матеріалів справи.

Позивач вважає, що визначені ним в позові об'єкти нерухомого майна вибули із володіння корпорації "Співдружність КОМП" поза його волею, що є підставою для витребування такого майна від останніх набувачів на його користь в порядку ст. 388 ЦК України (далі - ЦК України). При цьому ж, підставами заявленого позову позивач визначає обставини укладення генеральним директором/представником по довіреності правочинів з відчуження належної позивачу нерухомості з порушенням приписів п.п. 4.2.6. та 5.4. Установчого договору та ч.ч. 1-3 ст. 92 ЦК України, зокрема поза волею позивача та без прийняття рішень про таке відчуження загальними зборами учасників позивача, що свідчить про невідповідність волевиявлення останнього його внутрішній волі, а відтак, за переконанням позивача, наявні правові підстави щоб, як вже відмічалося на підставі положень ст. 388 Цивільного кодексу України, витребувати від останніх набувачів відчужене на їх користь нерухоме майно з метою захисту порушених прав позивача, як єдиного власника відповідного нерухомого майна.

Правом власності згідно з ч.1 ст.316 ЦК України є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 20 Господарського кодексу України (дала - ГК України) передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст.16 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 ЦК України.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

При цьому, діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Так, заміна сторони за договором про спільну діяльність від 01.04.2004 відбулась за взаємною згодою шляхом укладення додаткової угоди від 23.01.2009, що було встановлено при розгляді судової справи №30/58.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 16.04.2014 в описовій частині зазначає: "Як встановлено судами попередніх інстанцій. Відкрите акціонерне товариство "Плодоовоч" (позивач-2) є власником майнового комплексу загальною площею 24.407,90 кв. м, який складається з 11 будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про право власності на майновий комплекс від 06.10.2003 серія МК № 010007717 та реєстраційного посвідчення від 17.12.2003".

Дане положення не спростовується в описовій частині постанови Вищого господарського суду України в постанові від 04.02.2015, а навпаки, щодо встановлених обставин судами інших інстанцій по справі №30/58 існує повне погодження, розбіжності ж існують в частині кваліфікації дій позивачів відносно КП "Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна".

Отже, предметом договору спільної діяльності було належне ВАТ "Плодоовоч" нерухоме майно та грошові кошти корпорації "АИС". До досягнення спільної мети, задля якої укладався договір про спільну діяльність, тобто до завершення будівництва та реконструкції, позивач прийняв рішення про передачу своїх прав та обов'язків за договором про спільну діяльність іншій особі - ПП "Імпульс-В", про що було укладено угоду №1 про заміну сторони у зобов'язанні від 23.01.2009, за умовами якої корпорація "АИС" передала всі права та обов'язки ПП "Імпульс-В". Сторонами за договором про спільну діяльність стали ВАТ "Плодоовоч" та ПП "Імпульс-В".

В подальшому сторони договору про спільну діяльність ВАТ "Плодоовоч" та ПП "Імпульс-В" у відповідних частках оформили та зареєстрували своє право власності на спірне нерухоме майно за адресою: м. Київ, пров. Балтійський, 20.

Відповідно до ст. 387 ЦК України саме власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Також саме власник майна може заявити вимоги на витребування майна, в тому числі, від добросовісного набувача відповідно до ст. 388 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, як випливає з вищевказаних норм, таким способом захисту як витребування майна з чужого незаконного володіння може скористатись лише дійсний власник майна, тобто особа, яка може підтвердити своє право власності на майно, що витребовується.

Разом з тим, позивачем не надано, а матеріали справи не містять, належних та допустимих доказів того, що корпорація "Співдружність КОМП" була власником нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20.

При цьому, умови договору про спільну діяльність не містять умов щодо переходу права власності від ВАТ "Плодоовоч" до інших осіб та/або набуття права власності іншими особами на нерухоме майно за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20. до досягнення передбаченої договором мети спільної діяльності.

Тобто, надані позивачем матеріали не містять підтвердження належності у будь-який момент часу йому на праві власності нерухомого майна за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20, що свідчить про відсутність правових підстав у останнього для звернення до суду з позовом про витребування вказаного майна.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог корпорація "Співдружність КОМП" до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингова компанія "Компанія з управління активами "Будівельні проекти", що діє від свого імені та в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного не диверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Аквілон" про витребування нерухомого майна за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20.

Також судом встановлено, що корпорації "Співдружність КОМП" на праві власності належало нерухоме майно: об'єкт нерухомого майна: нежилі приміщення з № 1 по № 21 (групи приміщень № 57) (в літ. А), загальною площею 657,1 кв.м, який розташований за адресою: місто Київ, проспект Відрадний, будинок 28.

Зазначене нерухоме майно було відчужене позивачем 26.12.2008 на підставі договору купівлі-продажу на користь ПП "Імпульс-В".

Позивач стверджує, що при укладанні зазначеного договору купівлі-продажу генеральний директор корпорації не мав необхідного обсягу дієздатності і перевищив свої повноваження, оскільки доказів прийняття загальними зборами учасників корпорації рішень щодо продажу майна не було надано суду.

Викладене, за переконанням позивача, є підставою для витребування нерухомого майна за адресою: місто Київ, проспект Відрадний, будинок 28, у товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт" як добросовісного набувача, у власності якого на даний час воно знаходиться.

Відповідно до ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Підставою віндикаційного позову є обставини, що підтверджують правомірність вимог про повернення йому майна з чужого незаконного володіння (це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння власника, тощо). Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться в незаконному володінні.

За пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України можливість витребувати майно від добросовісного набувача залежить від відсутності у діях власника майна волі на передачу майна.

Отже, за змістом статті 388 ЦК України витребування майна власником від добросовісного набувача можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. Тому, вирішуючи спір про витребування майна з чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власників у силу обставин, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, зокрема, чи з їхньої волі вибуло це майно з їх володіння.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне майно, розташоване за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, будинок 28, було відчужене 26.12.2008 позивачем на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень на користь ПП "Імпульс-В" .

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З обставин справи вбачається, що підставою вибуття спірного нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Відрадний, будинок 28, з власності Корпорації є правочин, недійсність якого не встановлювалася та який є правомірними в силу презумпції правомірності правочинів, а тому відсутні підстави вважати, що вибуття зазначеного майна відбулось поза волею позивача.

Посилання позивача на перевищення повноважень генерального директора корпорації при укладенні договору купівлі-продажу від 26.12.2008 судом не приймаються до уваги та не досліджувались, оскільки встановлення даного факту без визнання вказаного договору недійсним, що не є предметом розгляду даної справи, не є підставою для витребування майна в порядку ст. 388 Цивільного кодексу України.

Отже, твердження позивача про вибуття нерухомого майна, розташованого за адресою: місто Київ, проспект Відрадний, будинок 28, поза волею останього не доведено відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Відповідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/1026/15-г.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Корпорації "Співдружність КОМП" в особі арбітражного керуючого Ліквідатора Корпорації "Співдружність КОМП" Мегері Артура Валерійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/1026/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/1026/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1026/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Є.Ю. Пономаренко

Л.В. Кропивна