Постанова

від 06.09.2018 по справі 910/1026/15-г

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/1026/15-г

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

позивач - Корпорація "Співдружність КОМП",

представник - адвокат Михайлова В.В. (довіреність від 03.09.2018),

відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингова компанія "Компанія з управління активами "Будівельні проекти", що діє від свого імені та в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного не диверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Аквілон",

представник - Черей О.В. (довіреність №201827-08/047 від 27.08.2018),

відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт",

представник - Гриценко Д.В. (довіреність від 01.09.2017),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

- Приватне підприємство "Імпульс-В",

- Публічне акціонерне товариство "Таскомбанк",

- Відкрите акціонерне товариство "Плодоовоч",

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингова компанія "Ін-Вест",

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Опус-Плюс",

представник - адвокат Заброда М.Л. (ордер КС №293272 від 09.07.2018)

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Етуаль-авто"

розглянув касаційну скаргу Корпорації "Співдружність КОМП" в особі ліквідатора Мегері Артура Валерійовича

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 05.03.2018

у складі колегії суддів: Смірнова Л.Г. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.

та на рішення Господарського суду міста Києва

від 14.12.2017

у складі судді Привалова А.І.

у справі №910/1026/15-г

за позовом Корпорації "Співдружність КОМП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингова компанія "Компанія з управління активами "Будівельні проекти", що діє від свого імені та в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Аквілон" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт"

про витребування майна з чужого володіння

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 02.04.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Київського апеляційного господарського суду, Корпорація "Співдружність КОМП" в особі ліквідатора Мегері Артура Валерійовича звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/1026/15-г в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/1026/15-г визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2018, після задоволення самовідводу колегії суддів: Кушніра І.В., Краснова Є.В., Мачульського Г.М.

3. Ухвалою Верховного Суду від 01.06.2018 відкрито касаційне провадження у справі №910/1026/15-г за касаційною скаргою Корпорації "Співдружність КОМП" в особі ліквідатора Мегері Артура Валерійовича на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017; призначено її розгляд у судовому засіданні на 10.07.2018 о 16 год. 45 хв.; 09.07.2018, у зв'язку з відпусткою судді Погребняка В.Я. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/1026/15-г склад колегії змінено на: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2018.

4. Ухвалою Верховного Суду від 10.07.2018 відкладено розгляд касаційної скарги Корпорації "Співдружність КОМП" на 04.09.2018 о 17 год. 15 хв.

5. У зв'язку з відпусткою судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/1026/15-г визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2018.

6. Ухвалою від 03.09.2018 Верховний Суд прийняв справу №910/1026/15-г за касаційною скаргою Корпорації "Співдружність КОМП" в особі ліквідатора Мегері Артура Валерійовича на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 до провадження, ухвалив розглянути касаційну скаргу Корпорації "Співдружність КОМП" в особі ліквідатора Мегері Артура Валерійовича на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/1026/15-г в судовому засіданні, яке призначено ухвалою Верховного Суду від 10.07.2018 на 04.09.2018 о 17 год. 15 хв.

7. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Опус Плюс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Будівельні проекти", Товариства з обмеженою відповідальністю ""Ріал Істейт" надійшли відзиви на касаційну скаргу Корпорації "Співдружність КОМП" в особі ліквідатора Мегері Артура Валерійовича.

8. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування статей 203, 204, 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 5, 75, 86, 227 ГПК України.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

9. У січні 2015 року Корпорація "Співдружність КОМП" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтингова компанія "Ін-Вест" (далі - відповідач-1); Товариства з обмеженою відповідальністю "Опус Плюс" (далі - відповідач-2); Відкритого акціонерного товариства "Плодоовоч" (далі - відповідач-3) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Приватного підприємства "Імпульс-В" та Публічного акціонерного товариства "Таскомбанк" про витребування майна з чужого незаконного володіння.

9.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що визначені ним в позові об'єкти нерухомого майна вибули із володіння Корпорації "Співдружність КОМП" поза його волею, що є підставою для витребування такого майна від останніх набувачів на його користь в порядку статті 388 ЦК України. При цьому, підставами заявленого позову позивач визначає обставини укладення генеральним директором/представником за довіреністю правочинів з відчуження належної позивачу нерухомості з порушенням приписів пунктів 4.2.6. та 5.4. Установчого договору та частин 1-3 статті 92 ЦК України, зокрема, поза волею позивача та без прийняття рішень про таке відчуження загальними зборами учасників позивача, що свідчить про невідповідність волевиявлення останнього його внутрішній волі, а відтак, за переконанням позивача, наявні правові підстави в порядку статті 388 ЦК України витребувати від останніх набувачів відчужене на їх користь нерухоме майно з метою захисту порушених прав позивача як єдиного власника спірного нерухомого майна.

Короткий зміст рішення першої інстанції

10. Рішенням від 14.12.2017 Господарський суд міста Києва у задоволенні позовних вимог відмовив.

10.1. Суд першої інстанції встановив таке:

- Корпорація "Співдружність КОМП" є повним правонаступником Корпорації "АИС" внаслідок перейменування, яка також є повним правонаступником Корпорації "Автоінвестстрой";

- 14.05.2012 постановою Господарського суду Харківської області у справі №5023/7064/11 Корпорацію "Співдружність КОМП" (далі - корпорація, боржник) визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Севостьянова Є.В.;

- 27.03.2013 ухвалою Господарського суду Харківської області у справі №5023/7064/11 припинено повноваження ліквідатора корпорації - арбітражного керуючого Севостьянова Є.В. та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Мегерю А.В.;

- ліквідатором в ході виконання повноважень здійснені заходи, спрямовані на виявлення ліквідаційної маси банкрута, та встановлені обставини про перехід права власності на частину активів у вигляді нежитлових будівель від Корпорації "АИС" до третіх осіб, зокрема, щодо об'єктів нерухомості, розташованих за адресою: місто Київ, провулок Балтійський, 20 та об'єктів нерухомого майна: нежилі приміщення з №1 по №21 (групи приміщень №57) (в літ. А), загальна площа 651, 1 кв.м., за адресою: місто Київ, проспект Відрадний, буд. 28;

- 01.04.2004 між ВАТ "Плодоовоч" та Корпорацією "Автоінвестрой" укладено договір про спільну діяльність для досягнення спільної мети: об'єднання грошових коштів та майна учасників для будівництва нежитлової будівлі за адресою: місто Київ, провулок Балтійський, 20 (пункт 1.1. Договору);

- 23.01.2009 між ВАТ "Плодоовоч", ПП "Імпульс-В" та Корпорацією "АИС" укладено угоду №1 до договору про спільну діяльність про заміну сторони у зобов'язанні (далі - угода), якою сторони погодили, що Корпорація "АИС" передає, а ПП "Імпульс-В" приймає на себе всі права та зобов'язання за договором про спільну діяльність. Сторонами за договором про спільну діяльність стали ВАТ "Плодоовоч" та ПП "Імпульс-В", а Корпорація "АИС" вийшла з договору;

- 26.12.2008 між Корпорацією "Співдружність КОМП" та ПП "Імпульс-В" укладено договір купівлі-продажу, реєстровий номер 5460, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Десятниченко О.В., відповідно до якого ПП "Імпульс- В" придбало об'єкти, розташовані за адресою: місто Київ, проспект Відрадний, будинок 28-А, площею 657,10 кв.м.;

- 07.10.2010 між ПП "Імпульс-В" та ТОВ "Опус Плюс" укладено договір купівлі-продажу, реєстровий номер 495, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Глуховцевою М.В., відповідно до якого об'єкти, розташовані за адресою: місто Київ, проспект Відрадний, будинок 28-А, пл. 657,10 кв.м, продані ТОВ "Опус Плюс";

- станом на день розгляду справи спірне майно вибуло з володіння ПП "Імпульс-В" та ТОВ "Опус Плюс", а власниками нерухомого майна є: по провулку Балтійському, 20 у місті Києві - ТОВ "Компанія з управління активами "Будівельні проекти", що діє від свого імені та в інтересах і за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "Аквілон"; по проспекту Відрадний, 28 у місті Києві - ТОВ "Ріал Істейт", що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відповідними договорами купівлі-продажу нерухомого майна, залученими до матеріалів справи.

10.2. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- заміна сторони за договором про спільну діяльність від 01.04.2004 відбулась за взаємною згодою шляхом укладення додаткової угоди від 23.01.2009, що було встановлено у даній справі та при розгляді справи №30/58 судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Так, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 16.04.2014 у справі №30/58 в описовій частині зазначив: "Як встановлено судами попередніх інстанцій, Відкрите акціонерне товариство "Плодоовоч" (позивач-2) є власником майнового комплексу загальною площею 24 407,90 кв.м., який складається з 11 будівель та споруд, що знаходяться за адресою: м. Київ, провулок Балтійський, 20. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про право власності на майновий комплекс від 06.10.2003 серія МК №010007717 та реєстраційного посвідчення від 17.12.2003". Дане положення не спростовується в описовій частині постанови Вищого господарського суду України від 04.02.2015, а навпаки, щодо встановлених обставин судами інших інстанцій у справі №30/58 існує повне погодження, розбіжності ж існують в частині кваліфікації дій позивачів відносно КП "Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна". Отже, предметом договору спільної діяльності було належне ВАТ "Плодоовоч" нерухоме майно та грошові кошти Корпорації "АИС" (т. 15, а.с. 159-160). Для досягнення спільної мети, задля якої укладався договір про спільну діяльність, тобто до завершення будівництва та реконструкції, позивач прийняв рішення про передачу своїх прав та обов'язків за договором про спільну діяльність іншій особі - ПП "Імпульс-В", про що було укладено угоду №1 про заміну сторони у зобов'язанні від 23.01.2009, за умовами якої Корпорація "АИС" передала всі права та обов'язки ПП "Імпульс-В" (т. 15, а.с. 159-160);

- сторонами за договором про спільну діяльність стали ВАТ "Плодоовоч" та ПП "Імпульс-В" Отже, Корпорація "АИС" передала новому кредитору свої обов'язки щодо фінансування будівництва та права на отримання в майбутньому частки в об'єкті будівництва;

- в подальшому сторони договору про спільну діяльність ВАТ "Плодоовоч" та ПП "Імпульс-В" у відповідних частках оформили та зареєстрували своє право власності на спірне нерухоме майно за адресою: місто Київ, провулок Балтійський, 20;

- надані позивачем матеріали не містять підтвердження належності у будь-який момент часу йому на праві власності нерухомого майна за адресою: місто Київ, провулок Балтійський, 20, що свідчить про відсутність правових підстав в останнього для звернення до суду з позовом про витребування спірного майна;

- Корпорації "Співдружність КОМП" на праві власності належало нерухоме майно: об'єкт нерухомого майна: нежилі приміщення з №1 по №21 (групи приміщень №57) (в літ. А), загальною площею 657,1 кв.м, який розташований за адресою: місто Київ, проспект Відрадний, будинок 28. Зазначене нерухоме майно було відчужено позивачем 26.12.2008 на підставі договору купівлі-продажу на користь ПП "Імпульс-В";

- підставою вибуття спірного нерухомого майна, розташованого за адресою: місто Київ, проспект Відрадний, будинок 28, з власності Корпорації є правочин, недійсність якого не встановлювалася та який є правомірними в силу презумпції правомірності правочинів, а тому відсутні підстави вважати, що вибуття зазначеного майна відбулось поза волею позивача;

- посилання позивача на перевищення повноважень генерального директора Корпорації при укладенні договору купівлі-продажу від 26.12.2008 судом не приймаються до уваги, оскільки встановлення даного факту без визнання оспорюваного договору недійсним не може бути підставою для витребування майна в порядку статті 388 ЦК України, а з вимогою про визнання договору недійсним позивач в даній справі не звертався.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

11. Постановою від 05.03.2018 Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Корпорації "Співдружність КОМП" в особі арбітражного керуючого ліквідатора Корпорації "Співдружність КОМП" Мегері А.В. залишив без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 залишив без змін.

11.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- предметом договору спільної діяльності було належне ВАТ "Плодоовоч" нерухоме майно та грошові кошти Корпорації "АИС". До досягнення спільної мети, задля якої укладався договір про спільну діяльність, тобто до завершення будівництва та реконструкції, позивач прийняв рішення про передачу своїх прав та обов'язків за договором про спільну діяльність іншій особі - ПП "Імпульс-В", про що було укладено угоду №1 про заміну сторони у зобов'язанні від 23.01.2009, за умовами якої Корпорація "АИС" передала всі права та обов'язки ПП "Імпульс-В". Сторонами за договором про спільну діяльність стали ВАТ "Плодоовоч" та ПП "Імпульс-В";

- в подальшому сторони договору про спільну діяльність ВАТ "Плодоовоч" та ПП "Імпульс-В" у відповідних частках оформили та зареєстрували своє право власності на спірне нерухоме майно за адресою: місто Київ, провулок Балтійський, 20;

- таким способом захисту як витребування майна з чужого незаконного володіння може скористатись лише дійсний власник майна, тобто особа, яка може підтвердити своє право власності на майно, що витребовується. Разом з тим, позивачем не надано, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що Корпорація "Співдружність КОМП" в будь-який період часу була власником нерухомого майна, яке розташоване за адресою: місто Київ, провулок Балтійський, 20;

- умови договору про спільну діяльність не містять умов щодо переходу права власності від ВАТ "Плодоовоч" до інших осіб та/або набуття права власності іншими особами на нерухоме майно за адресою: місто Київ, провулок Балтійський, 20 до досягнення передбаченої договором мети спільної діяльності. Тобто надані позивачем докази не містять підтвердження належності у будь-який момент часу йому на праві власності нерухомого майна за адресою: місто Київ, провулок Балтійський, 20, що свідчить про відсутність правових підстав в останнього для звернення до суду з позовом про витребування спірного майна з посиланням на договір про спільну діяльність, яка не була завершена позивачем і з якого він вийшов з власної ініціативи;

- за змістом статті 388 ЦК України витребування майна власником від добросовісного набувача може мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність в діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. Тому, вирішуючи спір про витребування майна з чужого незаконного володіння, суди повинні встановити, чи вибуло спірне майно з володіння власника у силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України, зокрема, чи з його волі вибуло майно з володіння;

- спірне майно, розташоване за адресою: місто Київ, проспект Відрадний, будинок 28, відчужене 26.12.2008 позивачем на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень на користь ПП "Імпульс-В";

- підставою вибуття спірного нерухомого майна, розташованого за адресою: місто Київ, проспект Відрадний, будинок 28, з власності Корпорації є правочин, недійсність якого не встановлювалася та який є правомірними в силу презумпції правомірності правочинів, а тому відсутні підстави вважати, що вибуття зазначеного майна відбулось поза волею позивача;

- посилання позивача на перевищення повноважень генерального директора Корпорації при укладенні договору купівлі-продажу від 26.12.2008 судом не приймаються до уваги, оскільки встановлення даного факту без визнання зазначеного договору недійсним, не є підставою для витребування майна в порядку статті 388 ЦК України.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (позивача у справі)

12. Скаржник доводив, що судами попередніх інстанцій порушено положення статті 227 ГПК України, статей 203, 204 ЦК України, оскільки в період розгляду справи №910/1026/15-г позивач звертався з клопотанням про зупинення провадження у зв'язку з розглядом справ №910/19005/17 та №910/19164/17, однак, такі клопотання було необґрунтовано відхилено судами.

12.1. Скаржник зазначив про порушення положень статті 75 ГПК України, оскільки посилання судів на наявність взаємної згоди щодо заміни сторони за договором про спільну діяльність є безпідставними, необґрунтованим та таким, що повністю спростовуються матеріалами справ №910/1026/15-г та №30/58.

12.2. Скаржник обґрунтовував порушення судами попередніх інстанцій вимог статей 387, 388 ЦК України та статті 5 ГПК України, оскільки скаржником доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами факт вибуття спірних об'єктів нерухомого майна поза волею Корпорації, а також підтверджено, що предметом спільної діяльності були об'єкти незавершеного будівництва, які були власністю позивача відповідно до його частки у спільній діяльності. Зазначені обставини є підтвердженням наявності правових підстав для застосування такого способу захисту як витребування майна в порядку статті 388 ЦК України від останнього його власника.

12.3. Скаржник аргументував порушенням судами статті 86 ГПК України, неповною оцінкою доказів, матеріалів справи, доводів сторін, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

Доводи інших учасників справи

13. У відзиві ТОВ "Опус Плюс" зазначено, що суди дійшли правильного висновку про те, що предметом договору про спільну діяльність було належне ВАТ "Плодоовоч" нерухоме майно та грошові кошти Корпорації "АІС". До досягнення спільної мети, задля якої укладався договір про спільну діяльність, тобто до завершення будівництва та реконструкції існуючої будівлі, позивач прийняв рішення про передачу своїх прав та обов'язків за договором про спільну діяльність іншій особі - ПП "Імпульс-В", про що було укладено угоду №1 про заміну сторони у зобов'язанні від 23.01.2009, за умовами якої Корпорація "АІС" передала всі права та обов'язки ПП "Імпульс-В" і сторонами за договором про спільну діяльність стали ВАТ "Плодоовоч" та ПП "Імпульс-В", які в подальшому у відповідних частках оформили та зареєстрували своє право власності на спірне нерухоме майно за адресою: місто Київ, провулок Балтійський, 20.

14. У відзивах ТОВ "Опус Плюс" та ТОВ "Компанія з управління активами "Будівельні проекти" зазначено, що витребувати майно з чужого незаконного володіння може лише дійсний власник майна, тобто особа, яка може підтвердити своє право власності на майно, що витребується. При цьому, позивачем не надано, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що скаржник у будь-який період набув право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: місто Київ, провулок Балтійський, 20, а набуття певних майнових прав, які в подальшому були відчужені третій особі при укладенні угоди про вихід зі спільної діяльності, не підтверджує набуття права власності на об'єкт нерухомості за зазначеною адресою щодо якого заявлено віндикаційні вимоги.

15. У відзиві ТОВ "Ріал Істейт" зазначено, що посилання позивача на відсутність рішення уповноваженого органу Корпорації "АИС" на відчуження нежилих приміщень (розташованих за адресою: місто Київ, проспект Відрадний, 28) на користь ПП "Імпульс-В" є безпідставним, оскільки таке рішення приймалось, а його належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи.

15.1. У відзиві ТОВ "Ріал Істейт" звертається увага суду на те, що задоволення позовних вимог позивача призведе до того, що ТОВ "Ріал Істейт" фактично залишиться і без рухомого майна і без 21 000 000 грн., які останнє сплатило за нерухоме майно, що в будь-якому випадку порушить принцип "пропорційності" та буде вважатись порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

15.2. У відзиві ТОВ "Ріал Істейт" також зазначено, що у справі №910/19164/17 рішенням Господарського суд міста Києва від 06.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018, скаржнику відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.10.2010.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

16. Цивільний кодекс України

Стаття 204 - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частини 1, 2 статті 328 - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частина 1 статті 330 - якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Стаття 387 - власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частина 1 статті 388 - якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

17. Господарський процесуальний кодекс України в редакції з 15.12.2017

Частини 1, 2 статті 5 - здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частина 1 статті 75 - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частина 2 статті 75 - відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Частина 3 статті 75 - обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Частина 4 статті 75 - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частини 1, 2, 3 статті 86 - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пункт 5 частини 1 статті 227 - суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

18. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку того чи іншого доказу у справі. Разом з тим, Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 203, 204, 387, 388 ЦК України та статей 5, 75, 86, 227 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

19. Виходячи з аналізу статей 387, 388 ЦК України, власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності в позивача суб'єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно.

20. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що визначені ним в позові об'єкти нерухомого майна вибули з володіння Корпорації "Співдружність КОМП" поза його волею, що є підставою для витребування такого майна від останніх набувачів на його користь в порядку статті 388 ЦК України.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що надані позивачем матеріали не містять підтвердження належності у будь-який момент часу йому на праві власності нерухомого майна за адресою: місто Київ, провулок Балтійський, 20. Також, судами попередніх інстанцій надано належну та повну оцінку тому, що при розгляді судової справи №30/58 судами встановлено те, що власником майнового комплексу, розташованого у місті Києві по провулку Балтійському, 20, було ВАТ "Плодоовоч".

Отже, виходячи з аналізу положень статей 328, 388 ЦК України, право на звернення до суду з позовом про витребування зазначеного майна в порядку статті 388 ЦК України має власник майна - ВАТ "Плодоовоч", а не скаржник у даній справі. Відтак, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у скаржника відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про витребування вказаного майна.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою вибуття спірного нерухомого майна, розташованого за адресою: місто Київ, проспект Відрадний, буд. 28, з власності Корпорації є правочин, недійсність якого на момент прийняття рішення суду першої інстанції не встановлювалася та який є правомірним в силу презумпції правомірності правочинів за статтею 204 ЦК України, а тому в судів були відсутні підстави вважати, що вибуття зазначеного майна відбулось поза волею позивача.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову позивача та застосування у даній справі положень статті 388 ЦК України, а доводи скаржника ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень статей 203, 204, 388 ЦК України.

21. Виходячи з положень статті 227 ГПК України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. При цьому, відповідно до положень частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, суд не повинен зупиняти розгляд справи.

При цьому, Верховний Суд не погоджується з доводами скаржника про те, що розгляд справ №910/19005/17 та №910/19164/17 є підставою для зупинення розгляду даної справи, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій дали належну оцінку предмету, підставам позовних вимог у зазначених справах та дійшли висновку про відсутність їх безпосереднього зв'язку з предметом спору у даній справі.

22. В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007, аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Аналізуючи мотивацію постановлених судами рішень крізь призму статті 6 Конвенції та зазначеної практики ЄСПЛ, Суд зазначає про належне виконання покладеного на суд обов'язку щодо мотивації прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій рішень, оскільки обґрунтування щодо відхилення доводів скаржника ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та демонструє справедливий та однаковий підхід до заслуховування доводів сторін у даній справі. Доводи скаржника про неповну та неналежну оцінку доказів у справі є намаганням переконати касаційний суд здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі наданої йому компетенції відповідно до статті 300 ГПК України, а тому Суд вважає їх необґрунтованими.

Доводи скаржника про неправильне застосування судами преюдиційних обставин відповідно до статті 75 ГПК України згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2010 (додаткового рішення 10.03.2010), залишеного в силі Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2012 у справі №30/58, а в подальшому скасованого з прийняттям нового рішення про відмову у вчиненні дій з реєстрації права власності на об'єкти нерухомості по провулку Балтійському, 20 у місті Києві за ВАТ "Плодоовоч" та ПП "Імпульс" згідно з Постановою ВГСУ від 04.02.2015, Суд вважає частково обґрунтованими, оскільки фактичні обставини про укладення договору про спільну діяльність від 01.04.2004 та добровільний вихід з нього позивача за додатковою угодою від 23.01.2009 не можуть бути преюдиційними фактами, встановленими за скасованими судовими рішеннями. Разом з тим, судами в даній справі встановлено зазначені обставини із самостійним дослідженням зазначеного договору про спільну діяльність та додаткової угоди до нього, як доказів у справі, та наданням їм відповідної оцінки про те, що такі докази не підтверджують набуття позивачем прав титульного власника нерухомого майна за адресою: місто Київ, провулок Балтійський, 20. Отже, в цілому таке процесуальне порушення при оцінці доказів не вплинуло на повноту оцінки доказів у справі та не мало наслідком прийняття неправильного рішення місцевого суду.

23. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судами першої та апеляційної інстанцій обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

А.3. Мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

24. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 12-12.3. мотивувальної частини даної постанови, Суд вважає такими, що спростовуються висновками відповідно до пунктів 19-23 мотивувальної частини даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги позивача та скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

В. Судові витрати

26. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України в редакції з 15.12.2017, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Корпорації "Співдружність КОМП" в особі ліквідатора Мегері Артура Валерійовича залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/1026/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк