Постанова

від 01.03.2018 по справі 906/848/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2018 року Справа № 906/848/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Суддя - доповідач (головуючий суддя) Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Гладка Л.А.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Костюкевич - ОСОБА_1, ОСОБА_2

третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Доріс Адвертайзинг" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.12.17р. у справі №906/848/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доріс Адвертайзинг"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3 особи-підприємця ОСОБА_4

до Приватного підприємства "Бізнес-Сістемс-Инк Груп"

про стягнення 81815,00 грн

господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.

час та місце ухвалення рішення: 13.12.17р. м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, господарський суд Житомирської області, вступну та резолютивну частину рішення проголошено о 15:45 год.

повний текст рішення складено 19.12.2017р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Доріс Адвертайзинг" звернулось з позовом до Приватного підприємства "Бізнес-Сістемс-Инк Груп" про стягнення 81815,00 грн збитків, які складаються з 76815,00 грн. реальної шкоди у вигляді втрати майна та 5000,00 грн. вартості втрат за складання звіту з оцінки майна (непрямі збитки). Позивач стверджував, що збитки завдані йому відповідачем внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором на пультову охорону від 01.06.2012 № 1214, що спричинило крадіжку на охоронюваному відповідачем об'єкті .

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.12.17р. у справі №906/848/17 в позові відмовлено.

Апелянт - Товариство з обмеженою відповідальністю "Доріс Адвертайзинг" - не погоджуючись із вказаним рішення, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить, скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 13.12.17р. у справі №906/848/17 повністю, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Скаржник вважає, що вказане рішення винесене з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності фактичних даних, які б свідчили про протиправність поведінки та вини відповідача щодо завданих збитків з посиланням на ч.2, ч.4 ст. 42 ГПК України та ч.1 ст. 43 ГПК України. Також, вважає, що судом безпідставно наведено доводи відповідача, щодо заперечення на позов.

Поза увагою суду першої інстанції, на думку скаржника залишено той факт, що відповідач самовільно зняв з себе обов'язки по виконанню договірних зобов'язань і не забезпечив охорону об'єкта позивача відповідно до умов договору, в наслідок чого сигнали на пульт централізованої охорони, що розміщений у відповідача, з боку позивача не надходили.

Скаржник зауважує, що не мав технічної можливості здати об'єкт під охорону, оскільки всі сигнали, що надходили від позивача, блокувались непередбаченою договірними правовідносинами сторін білінгвою системою відповідача. Саме ця обставина призвела до того, що позивач не зміг здати об'єкт під охорону, внаслідок чого в подальшому зазнав збитків від неправомірних дій невідомих осіб, які здійснили крадіжку його майна.

Окрім того, апелянт вважає, що місцевий господарський суд безпідставно покладає на позивача обов'язок доказування, що викрадене майно дійсно перебувало в приміщенні в свою чергу посилається на заяву про вчинення кримінального правопорушення та Витяг про внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.01.2017р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Доріс Адвертайзинг" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.12.17р. у справі №906/848/17. Справу призначено до розгляду.

26.01.2018р. на адресу апеляційного суду надійшов відзив від Приватного підприємства "Бізнес-Сістемс-Инк Груп", просить в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Доріс Адвертайзинг" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.12.17р. у справі №906/848/17 про стягнення 81815,00 грн - відмовити, рішення господарського суду Житомирської області від 13.12.17р. - залишити без змін.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.01.2018р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Доріс Адвертайзинг" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №906/848/17, доручено забезпечення проведення якого господарському суду Житомирської області.

01.03.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Доріс Адвертайзинг" надіслало на електронну адресу апеляційного суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю прибути в судове засідання через суттєве погіршення погодних умов.

01.03.2018р. від Приватного підприємства "Бізнес-Сістемс-Инк Груп" надійшло клопотання про доручення документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Приватного підприємства "Бізнес-Сістемс-Инк Груп" - Костюкевич - ОСОБА_1 заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 13.12.17р. у справі №906/848/17 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Директор Приватного підприємства "Бізнес-Сістемс-Инк Груп" - ОСОБА_2 підтримав доводи викладені представником - Костюкевич - ОСОБА_1 та надав свої пояснення, щодо обставин справи.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Доріс Адвертайзинг" та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 особа-підприємець ОСОБА_4 не реалізували процесуальне право на участь в судовому засіданні апеляційної скарги, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду скарги.

Щодо клопотання апелянта про відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених Господарським процесуальним кодексом України.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників позивача та третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Доріс Адвертайзинг" (позивач/замовник) та Приватним підприємством "Бізнес-Сістемс-Инк Груп" (відповідач/ виконавець) був укладений договір на пультову охорону № 1214 за яким замовник передав, а виконавець прийняв під охорону ПЦО (пульт централізованої охорони) офісне приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Гагаріна, 47.

Відповідно до п. 2.2 договору, охорона майна, що знаходиться на об'єкті, здійснюється у дні та години, вказані у розрахунку (Додаток № 1 до цього договору).

Згідно з п. 2.3 договору, виконавець не приймає майно на зберігання і не вступає у володіння цим майном. Виконавець приймає на себе обов'язок приймати з засобів ТС (засоби тривожної сигналізації) сигнали на ПЦО та здійснювати реагування ГРШ на сигнал тривога в межах встановленого часу, забезпечувати цілісність і збереження майна замовника на об'єкті у період знаходження об'єкта під охороною.

У відповідності до п. 2.5 договору періодом охорони вважається час з моменту прийому об'єкта під охорону до його зняття охорони замовником. Особливими умовами договору можуть бути передбачені обставини або умови, за яких період охорони вважається припиненим.

Згідно з п. 3.1 сума договору визначається сторонами на основі розрахунку (Додаток № 1 до цього договору) і становить 400,00 грн в місяць з урахуванням ПДВ. У разі зміни норм витрат на охорону , сума договору змінюється на основі наданого виконавцем обґрунтованого розрахунку без переоформлення договору в односторонньому порядку.

Пунктом 3.2 договору визначено, що оплата за цим договором здійснюється замовником авансом, щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Також пп. 4.1.2 п. 4.1 договору сторони погодили обов'язок виконавця здійснювати реагування та охорону майна замовника у визначений договором термін. У разі надходження на ПЦО сигналу про спрацювання ТС, негайно направити на об'єкт ГШР (група швидкого реагування, яка залучається для реагування при надходженні на ПЦО сигналу тривога) для забезпечення цілісності збереження майна замовника, встановлення причин спрацювання ТС. Гарантований термін прибуття ГШР на об'єкт 6 хвилин з моменту надходження сигналу на ПЦО.

Відповідно до п. 5.1.2 - 5.2.0 договору замовник зобов'язався забезпечити справний та належний стан, зокрема, вікон об'єкту, де знаходиться майно, з метою попередження несанкціонованого проникнення на об'єкт через їх пошкодження; при виявленні порушень цілісності об'єкту (пошкодження, зокрема, вікон), що включені до дислокації об'єкту що охороняється , негайно повідомити виконавця; письмово повідомити виконавця, в строк не менш ніж за 10 діб до початку робіт (рекомендованим листом з повідомленням про вручення), про проведення капітального ремонту або переобладнання об'єкта, про зміну режиму та профілю роботи, появі нових місць зберігання цінностей, а також заходів, які можуть впливати на зміну характеру охорони.

У пункті 5.2.1 замовник зобов'язався перевіряти постановку на охорону об'єкта щоразу за наступними телефонами : 41-41-09, НОМЕР_1, 0936154662,0-800-50-24-24 (цілодобово).

Згідно з п. 6.2 договору виконавець зобов'язався застрахувати свої ризики за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків перед замовником шляхом укладення договору зі страховою компанією.

Водночас у п. 6.4 договору сторони погодили , що виконавець та страхова компанія звільняються від відповідальності за збитки, завдані замовнику, зокрема, якщо крадіжкою, умисним знищенням або пошкодженням майна, що здійснені внаслідок проникнення на об'єкт через місця не укріплені або не обладнанні технічними засобами охорони.

У відповідності до пп. 9.1.2 п. 9.1 договору унормовано, що виконавець має право тимчасово не приймати об'єкт під охорону, якщо замовник має заборгованість по оплаті за охорону більше, ніж 15 днів з тимчасовим припиненням дії даного договору, про що замовник або його довірена особа сповіщаються виконавцем письмово (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) за 3 дні до припинення охорони.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Додатком №1 до Договору визначено розрахунок вартості охорони.

Додатком №2 до Договору встановлено Інструкцію про порядок приймання (здавання) об'єктів та окремих приміщень під охорону.

Вбачається, що в обґрунтування позову, позивач, зокрема, зазначив, що у зв'язку з невиконанням відповідачем вищевказаних умов договору №1214 на пультову охорону від 01.06.2012, а саме нездійсненням охорони майна позивача за адресою: м. Житомир, вул. Гагаріна, 47, 04.10.2016 приблизно 03:30 годині ранку була скоєна крадіжка невстановленою особою таємно, шляхом віджиму металопластикового вікна, яка проникла до приміщення офісу позивача, звідки викрала ноутбук та оргтехніку, чим завдала матеріальної шкоди громадянину ОСОБА_5 як представнику ТОВ "Доріс Адвертайзинг".

Згідно даних позивача, по факту цієї крадіжки на підставі ст. 185 ч. 3 КК України було відкрито кримінальне провадження за № 12016060020006297, що підтверджено витягом Житомирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області.

Позивач зазначив, що відповідачем в порушення вимог пп. 4.1.2 - 4.1.4 та п. 6.2 договору № 1214 на пультову охорону від 01.06.2012, ст. 526 ЦК України не було належним чином виконано свої договірні зобов'язання, в результаті чого у зв'язку з крадіжкою майна позивач поніс значні матеріальні збитки, оскільки було викрадено: Ноутбук 15" НР 250 (Т6Р96ЕS), Ноутбук НР Proook 4530s з програмним забезпеченням та сумкою (LW857EA), Ноутбук НР Proook 4730s з програмним забезпеченням та сумкою (А1Е72EA), Ноутбук ASER Aspire S3-391-73514G52add Champagne, Монітор 23" DELL, Фотоапарат Nikon d700, Об'єктив Tokina 28-80 f2.8, Об'єктив Nikon 50мм 1.8d, Фотоспалах YN560-II, Радіосинхронізатор.

Частина викраденого майна знаходилася у власності позивача (номери від 1 до 5), а інша частина (номери від 6 до 10) була орендована у ФОП ОСОБА_4 (далі - третя особа) згідно з договором оренди обладнання від 26.09.2016

З метою досудового вирішення спору позивач неодноразового звертався до відповідача з претензіями про сплату вартості завданих збитків, однак вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Апеляційний суд, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги, встановивши обставини, які підлягали встановленню на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, не знайшов підстав для задоволення поданої скарги.

Відносини, що склались між сторонами носять договірний характер, відповідно до укладеного договору про пультову охорону № 1214№548 від 01.06.2012р.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю правовою природою договір №1214 від 01.06.2012р. є договором охорони, який є спеціальним видом зберігання.

Згідно з ст.942 ЦК України, зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

У відповідності до ст. 950 ЦК України професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Відповідно до ст.978 ЦК України за договором охорони, охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Позовною вимогою в даній справі є стягнення збитків в сумі 81815,00 грн за неналежне виконання умов договору №1214від 01.06.2012р.

На підставі статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст. 623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на положення статті 224 Господарського кодексу України, статей 22, 611, 614, 623 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Матеріали справи, а саме витяг з кримінального провадження №12016060020006297 органу досудового розслідування Житомирського ВП ГУ НП в Житомирській області від 17.01.2017 за підписом слідчого Кузьменко В.В., свідчать, що відповідно до заяви позивача (представника юридичної особи ОСОБА_5П.) 04.10.2016 близько 03:30 години невстановленою особою шляхом віджиму металопластикового вікна було скоєно крадіжку майна у приміщенні офісу ТОВ "Доріс Адвертайзинг", що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Гагаріна, 47, сума збитку якого на той час встановлювалась. Таким чином, фактичною підставою виникнення збитків позивач вважає злочин, який було вчинено невідомими особами стосовно майна, яким позивач володів на той момент або яким користувався на законних підставах. Позивач вважає, що збитки, яких він зазнав, не настали би для нього у разі, якщо відповідач виконував би належним чином свої обов'язки за договором № 1214 на пультову охорону від 01.06.2012.

З таким твердженням не можна погодитись, з огляду на наступне.

В обґрунтування позовної заяви та апеляційної скарги, скаржник посилається на ту обставину, що станом на 04.09.2016 об'єкт охорони, а саме офіс ТОВ "Доріс Адвертайзинг", за адресою: м. Житомир, вул. Гагаріна, 47, знаходився на цілодобовому часі охорони у відповідача. Вказаний факт апелянт підтверджує посиланням на договір №1214 від 01.06.2012, чинність якого станом на момент вчинення крадіжки не оспорюється.

Відповідно до п. 6.1 договору №1214 про пультову охорону від 01.06.2012, де зазначено, що виконавець несе перед замовником відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань по договору за збитки, завдані зловмисниками, які проникли на об'єкт в період охорони, шляхом зламування, відкривання або руйнування заблокованих технічними засобами сигналізації вікон, дверей та інших конструкцій, та вчинили крадіжку майна, що зберігалося на об'єкті, якщо буде встановлена вина виконавця у її допущенні в межах завданих збитків.

Обґрунтовуючи право на стягнення збитків, позивач у апеляційні скарзі посилається на ту обставину, що відповідач в порушення умов укладеного договору №1214 про пультову охорону від 01.06.2012 не забезпечив збереження майна позивача, чим завдав збитки.

Однак судова колегія не погоджується з вказаними доводами.

Вбачається, що умовами договору сторони встановили майнову відповідальність виконавця у випадку викрадення майна замовника лише за наявності вини виконавця у його допущенні. Вина - психічне ставлення правопорушника до своїх дій або до бездіяльності та їхніх наслідків у формі умислу чи необережності.

Місцевим господарським судом встановлено, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що позивачем не доведено порушення охоронцем покладених на нього за договором господарських зобов'язань. Принагідно, судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких фактичних даних, які свідчили б про протиправність поведінки та вину відповідача щодо завданих позивачеві збитків.

Як слідує з пункту 2.6 договору, сторони визначили, що приймання виконавцем майна на об'єктах обладнаних сигналізацією і підключених до ПЦО, під охорону і зняття з охорони замовником здійснюється згідно з Інструкцією, що є додатком № 2 до договору.

Згідно з Інструкції про порядок приймання (здавання) об'єктів та окремих приміщень під охорону сторони перебачили, що об'єкт вважається прийнятим під охорону після повідомлення відповідальною особою замовника по телефону ПЦО свого прізвища, встановленого паролю і підтвердження черговим ПЦО про прийом об'єкта під охорону.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 договору сторони визначили номера телефонів, за якими замовник має перевіряти постановку на охорону об'єкта щоразу у випадку здачі його під охорону, а п. 5.1.5 - обов'язок замовника вмикати ТС перед здачею об'єкта під охорону.

Судова колегія зауважує, що позивач не довів належним чином, що напередодні події, яка сталася 04.10.2016 близько 03:30, уповноважена особа позивача, яка визначена ним відповідальна за стан ТС, належним чином виконала обов'язок щодо сповіщення відповідача про передачу майна, що знаходиться на об'єкті під охорону у встановленому порядку, незважаючи на витребувані місцевим господарським судом докази в операторів мобільного зв'язку.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, у якій позивач стверджує, що не мав технічної можливості здати об'єкт під охорону, оскільки всі сигнали блокувались, не підтверджені посиланням на будь-які докази, які могли би бути досліджені судом, а відтак не приймаються колегією суддів та відхиляються як необґрунтовані.

За умов відсутності доказів виконання уповноваженою особою такого обов'язку, апеляційний суд не має підстав для висновку про причини неприбуття на об'єкт групи швидкого реагування (ГШР) для забезпечення схоронності майна позивача, а відтак і для висновку про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Одночасно, матеріали справи не містять належних та неспростовних доказів, що приміщення, до якого відбулося проникнення та скоєно крадіжку, було включено до дислокації об'єкту, що охоронявся відповідачем, а відтак було укріплено та обладнане технічними засобами охорони, зокрема, вікна цього приміщення.

Апеляційний суд виходить з положень ст. 978 ЦК України, яка встановлює, зокрема, що володілець майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату. Як вбачається з заперечень відповідача на позов та апеляційну скаргу, саме заборгованість позивача за договором пультової охорони була однією з обставин, внаслідок яких об'єкт не був переданий на пульт для забезпечення своєчасного швидкого реагування.

Доводи апелянта щодо неправомірного використання відповідачем білінгової системи в межах виконання ним своїх обов'язків за договором не знаходять належного підтвердження, оскільки договірні відносини сторін носять характер тривалих, оскільки існують з 2012 року, і , виходячи з пояснень сторін, до договору, який виконувався, сторонами неодноразово вносились зміни і доповнення. Відтак, сторони були обізнані про зміст своїх відносин.

Крім того, згідно з повідомлених суду відомостей, позивач порушив свій обов'язок, визначений п. 5.2.0 договору, та не повідомив письмово відповідача про те, що станом на 04.10.2016 на об'єкті проводиться ремонт, а саме: зовнішня сторона стіни об'єкта була обладнана будівельним риштуванням, за допомогою якого будь-яка особа могла безперешкодно дістатися до охоронюваного приміщення з метою проникнення через вікно.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач, здійснюючи свою господарську діяльність, мав можливість та повинен був, виконуючи в свою чергу умови договору, а також проявивши розумну обачність, попередити відповідача про всі відомості стосовно об'єкта, що впливають на забезпечення його охорони, у відповідності до умов договору, однак вказаного не вчинив, проте, виходячи з положень ст.3 ЦК України, ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Також слід зауважити, що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог не підтвердженні належними, допустимими та достатніми доказами у розумінні господарського процесуального кодексу України, оскільки не доведено, що майно, про викрадення якого заявлено у кримінальному провадженні, дійсно перебувало в приміщенні, де сталася крадіжка. Апеляційний суд вважає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження цих обставин, зокрема, даних бухгалтерського обліку тощо. Наданий позивачем звіт про оцінку майна є письмовим доказом, суд міг би визначити вартість майна, яке вкрадено, проте доказом наявності цього майна у позивача на час вчинення крадіжки не являється.

Стосовно факту вчинення злочину апеляційний суд зауважує, що матеріали даної справи не містять вироку суду в кримінальному провадженні чи ухвали про закриття кримінального провадження, лише факт внесення відомостей до ЄРДР у відповідності до заяви потерпілого з правовою кваліфікацією згідно ч.3 ст.185 ККУ. Таким чином, відсутні підстави вважати, відповідно до ч.6 ст. 75 ГПК України, що обставини скоєння крадіжки з приміщення позивача є встановленими для господарського суду і не потребують доказування.

Враховуючи недоведеність обставин, з наявністю яких закон пов'язує настання наслідків у вигляді відшкодування заподіяних збитків, вимога позивача про стягнення збитків у розмірі вартості вкраденого майна, в тому числі майна третьої особи, не може вважатись обґрунтованою.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що в діях відповідача відсутні елементи складу правопорушення, а тому неможливе притягнення його до цивільно-правової відповідальності.

Щодо суми витрат, понесеної позивачем на складення звіту з оцінки майна, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суджу, що вони за своєю правовою природою не містять ознак збитків, передбачених в ст. 22 Цивільного кодексу України, та не підпадають під кваліфікацію витрат, що є непрямими збитками як зазначає позивач, відтак не підлягають задоволенню.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними; апеляційним судом не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 232, 233, 240, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Доріс Адвертайзинг" на рішення господарського суду Житомирської області від 13.12.17р. у справі №906/848/17 залишити без задоволення, рішення господарського суду Житомирської області - без змін.

Справу №906/848/17 повернути до господарського суду Житомирської області.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку, передбаченому параграфом 1 глави 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "06" березня 2018 р.

Суддя - доповіідач (головуючий суддя) ОСОБА_6

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.