Постанова

від 06.03.2018 по справі 826/4475/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

06 березня 2018 року

справа №826/4475/16

адміністративне провадження №К/9901/5219/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2017 року у складі колегії суддів Арсірія Р.О., Кузьменка В.А., Огурцова О.П. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів Бабенка К.А., Кузьменка В.В., Степанюка А.Г. у справі № 826/4475/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мерсі Центр" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними,

У С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Мерсі Центр (далі - Товариство, платник податків, позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - перший відповідач), Державної фіскальної служби України (далі - другий відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати неправомірними дії відповідача Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкових накладних Товариства для реєстрації, вважати податкові накладні, подані Товариством для реєстрації, прийнятими та зареєстрованими датою їх подання.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення діючих норм податкового законодавства України, другий відповідач не прийняв податкові накладні позивача для реєстрації, що у свою чергу перешкоджає провадженню його господарської діяльності.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року, позовні вимоги задоволено повністю, визнані неправомірними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови у прийнятті податкових накладних. Податкові накладні: №1 та №2 від 01.09.2015р. вважати поданими 19.10.2015р. Податкову накладну №62 від 17.07.2015р. вважати поданою 20.10.2015р.

Податкові накладні №4 від 01.09.2015р., №24 від 06.08.2015р., №31 від 10.08.2015р., №40 від 10.08.2015р. вважати поданими 21.10.2015р. Податкові накладні №86 від 27.07.2015р., №54 від 15.07.2015р., №45 від 13.07.2015р. вважати поданими 26.10.2015р. Податкові накладні №48 від 14.07.2015р., №49 від 14.07.2015р., №51 від 15.07.2015р., №52 від 15.07.2015р., №53 від 15.07.2015р. вважати поданими 28.10.2015р. Податкову накладну №21 від 06.07.2015р. вважати поданою 30.10.2015р.

Податкові накладні №47 від 14.07.2015р., №91 від 31.07.2015р., №83 від 27.07.2015р., №82 від 27.07.2015р., №65 від 17.07.2015р., №72 від 20.07.2015р., №64 від 17.07.2015р., №58 від 16.07.2015р. вважати поданими 04.11.2015р. Податкові накладні №71 від 18.08.2015р., №62 від 17.08.2015р., №60 від 17.08.2015р., №57 від 14.08.2015р., №56 від 14.08.2015р., №54 від 14.08.2015р., №51 від 13.08.2015р., №49 від 12.08.2015р., №48 від 12.08.2015р., №47 від 12.08.2015р., №44 від 11.08.2015р., №29 від 07.08.2015р., №28 від 07.08.2015р., №19 від 05.08.2015р., №18 від 05.08.2015р., №13 від 04.08.2015р., №11 від 04.08.2015р., №7 від 03.08.2015р., №6 від 03.08.2015р., №5 від 03.08.2015р., №4 від 03.08.2015р., №114 від 18.08.2015р. вважати поданими 04.12.2015р. Податкові накладні №85 від 27.07.2015р., №75 від 20.08.2015р., №41 від 10.08.2015р., №16 від 05.08.2015р. вважати поданими 21.12.2015р.

У листопаді 2017 року Державною фіскальною службою України подано касаційну скаргу, в якій податковий орган зазначає, що судові рішення не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, вказує, що суди попередніх інстанцій виходили виключно з формальних підстав, не врахував доводи відповідача, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Податковий орган у касаційній скарзі посилаючись на Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, вказує на те, що визнання та опрацювання податкової звітності платників податків належить до виключної компетенції податкового органу. Заявник касаційної скарги також зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що вимоги про прийняття податкових накладних Товариства із взагалі непідтвердженими показниками податкових зобов'язань ставлять під загрозу економічні інтереси держави та створює ймовірність бюджетних витрат за рахунок маніпулювання позивачем такими показниками.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За приписами частин першої, третьої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів у дані справі відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що між відповідачем - Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, як органом Державної фіскальної служби, та позивачем, як платником податків, укладено договір про визнання електронних документів від 09 вересня 2015 року №3, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (надалі - ЕЦП) до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Позивачем засобами електронного зв'язку у період з 06 липня 2015 року по 01 вересня 2015 року подано до відповідача - Державної фіскальної служби України п'ятдесят податкових накладних, що підтверджується Квитанціями, в яких зазначено: Документ не може бути прийнятий - Зверніться до ДПІ за місцем реєстрації для з'ясування причини помилки .

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковим органом не визначено причин неприйняття податкових накладних Товариства, не встановлено такі причини судами також при розгляді справи, що розцінено як неправомірні дії суб'єкта владних повноважень, що діяв не у спосіб, визначений положеннями статті 201 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх правильними з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 201.1. статті 201. Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, зокрема при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Згідно з пункту 1 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. №1246 (надалі - Порядок №1246), подання податкової накладної та/або розрахунку коригування ДФС в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 7 Порядку №1246, після надходження податкової накладної в електронній формі до ДФС здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводиться їх реєстрація.

Згідно з пунктом 8 Порядку №1246, для підтвердження прийняття податкової накладної до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.

Відповідно до пункту 9 Порядку №1246, причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Відтак, Порядок №1246 утримує виключний перелік підстав відмови у прийнятті податкових накладних, які мають бути визначені контролюючим органом у квитанції про їх неприйняття.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, причини відмови у прийнятті податкових накладних, передбачені Порядком, відповідачем не зазначені, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення адміністративного позову.

Податковий кодекс України та Порядок №1246 не уповноважує податковий орган у разі відмови у прийнятті податкових накладних спонукати платника податків на здійснення певних дій, зокрема звернення до Державної податкової інспекції за місцем реєстрації для з'ясування причини помилки.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що доводи відповідача, на якого в силу положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій) покладається обов'язок доказування, не знайшли свого підтвердження щодо причини відмови у прийнятті та реєстрації даних податкових накладних.

Колегія суддів також зазначає, що в межах спірних правовідносин суди попередніх інстанцій обрали належний спосіб захисту порушених прав та/або інтересів платника податків - визнання неправомірним неприйняття податкових накладних для реєстрації, що у свою чергу тягне настання наслідків, передбачених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, тобто податкові накладні вважаються прийнятими протягом того операційного дня, коли вони були надіслані платником податків для реєстрації.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишаються без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі № 826/4475/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ханова Р.Ф.

судді Васильєва І.А.

Пасічник С.С.