Постанова

від 07.03.2018 по справі 145/746/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/772/400/2018

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Мазурчак А. Г.

Доповідач :Рибчинський В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2018 рокуСправа № 145/746/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької областів складі:

головуючого судді Рибчинського В.П.,

суддів: Голоти Л.О., Міхасішина І.В.,

за участі секретаря Топольської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Агро Інвест Україна" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області ухвалене суддею Мазурчаком А.Г. 12 грудня 2017 року, о 11-21 год., смт. Тиврові,-

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2017 року до Тиврівського районного суду Вінницької області звернувся ОСОБА_2 з позовом до ТОВ "Агро Інвест Україна" про визнання договору оренди недійсним.

Позов мотивований тим, що 18 грудня 2008 року між ним та ТОВ Агро Інвест Україна в особі філії Стояни було укладено договір оренди № 26 земельної частки (паю), відповідно до якого він передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку розміром 4,4208 га, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Жахнівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.

Вказана земельна ділянка належить йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 03 жовтня 2008 року, виданого на підставі розпорядження Тиврівської районної державної адміністрації № 613 від 14.11.2007 року.

Перед укладенням зазначеного договору оренди між ним та відповідачем по справі було досягнуто домовленості про те, що договір оренди має бути укладено на п'ять років.

Після підписання договору оренди йому було роз'яснено, що він має пройти реєстрацію в Тиврівському районному відділі Вінницької регіональної філії Центру державного земельного кадастру і лише після цього набуде юридичної сили. Оскільки витрати на проведення реєстрації договору оренди брав на себе орендар - ТОВ Агро Інвест Україна , йому було запропоновано отримати примірник договору оренди вже після проведення його державної реєстрації.

В подальшому він неодноразово звертався до відповідача по справі з вимогою про надання йому примірника договору оренди, однак йому в цьому відмовляли, пояснюючи, що договір оренди було здано на реєстрацію та він ще не зареєстрований.

В листопаді 2017 року, після чергового звернення до відповідача йому було видано копію договору оренди № 26 земельної ділянки (паю).

Однак, при ознайомленні з копією договору оренди він виявив, що в п. 5 вказаного договору зазначено, що його укладено на 15 років, в той час як він чітко пам'ятає, що підписував - договір оренди строком на 5 років.

Після ознайомлення зі змістом договору оренди земельної ділянки (паю) та додатками до нього, ним було виявлено, що підпис у вказаному договорі та в акті приймання-передачі земельної ділянки в графі Орендодавець виконано не ним.

Вважає, що такими діями відповідач по справі порушив його права стосовно свободи договору, відтак вимушений звернутись до суду за їх захистом.

Просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (паю) №26 від 18 грудня 2008 року, укладений між ним, ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Інвест Україна .

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій послався на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а, тому просить скасувати рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року, ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд не взяв до уваги висновок судово-почеркознавчої експертизи Вінницького КНДІСЕ №4336/4337/17-21 від 19 жовтня 2017 року, в якому зазначається, що підпис в оскаржуваному договорі виконаний не ним. Вважає, що підпис сторони договору є обов'язковим реквізитом правочину, тому суд безпідставно послався на те, що він вчасно та повному обсязі отримував орендну плату, що на думку суду виражало його згоду на оскаржуваний договір.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що своєчасне отримання орендної плати свідчить про згоду позивача з умовами укладеного договору оренди землі, оскільки сторонами виконувались всі істотні умови договору та не оспорювався акт законності використання земельної ділянки упродовж 2008-2016 років. Оскільки позивачем не надано будь-яких доказів про те, що він не бажав укладення спірного договору або хотів його розірвати, або укладав на інший строк, що могло б свідчити про порушення його права, тому в задоволенні позову було відмовленою

Однак, суд апеляційної інстанції з висновком Тиврівського районного суду Вінницької області погодитись не може виходячи з наступного.

Встановлено, що 18 грудня 2008 року між ОСОБА_2 (Орендодавець) з одного боку та ТОВ Агро Інвест Україна (Орендар) в особі директора філії Стояни ТОВ Агро Інвест України Міняйло В.А., який діє на підставі довіреності з другого боку, укладено Договір оренди земельної ділянки № 26 площею 4,4208 га (а.с. 4-6).

29 грудня 2010 року вказаний договір було зареєстровано в Тиврівському районному відділі Вінницької регіональної філії (Центр ДЗК) внесено у державний реєстр земель та вчинено запис № 041006000387.

У п.5 Договору зазначено, що вказаний договір укладено на 15 років. Після закінчення строку Договору орендар має преважне право поновлення його на новий строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В статті 203 ЦК України зазначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є:

- об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Згідно ст. 17 Закону України Про оренду землі передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до вимог ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені особи.

Частиною 1 ст. 16 цього Закону передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" порушення вимог статті 4, так само як і недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору оренди землі, є підставою для визнання договору недійсним.

Згідно ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Таким чином, договір оренди, що зареєстрований у порядку, передбаченому законодавством і підписаний не власником землі, може бути визнаний недійсним.

Відповідно до висновоку експертизи Вінницького відділення КНДІСЕ №4336/4337/17-21 від 19 жовтня 2017 року, підпис на договорі оренди землі від 18 грудня 2008 року та в акті приймання-передачі земельної ділянки укладеного 18 грудня 2008 року, виконаний не самим ОСОБА_2, а іншою особою.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що в момент вчинення правочину мало місце порушення прав позивача щодо: свободи договору, необхідності згоди обох сторін при його укладанні, відсутності волевиявлення позивача відносно розпорядження земельною ділянкою, яка належить йому на праві приватної власності, передбачене вимогами ч. 3 ст.203 ЦК України, недодержання яких тягне за собою недійсність правочинів.

При вирішенні спору про визнання договору недійсним з підстав відсутності у сторони волі на його укладення, апеляційний суд вважає, що має значення наявність такої волі на момент досягнення сторонами договору згоди в належній формі з усіх істотних умов договору.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене стю 203 ЦК, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки.

Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Такий висновок повністю узгоджується з правовою позицією Верховного суду України від 18 грудня 2013 року у справі №6-127цс13.

Колегія суддів вважає, що у ОСОБА_2 було відсутнє волевиявлення на укладення договору оренди, а отримання позивачем орендної плати за використання земельної ділянки, за умови, що договір оренди землі не підписувався орендодавцем, говорить лише про досягнення згоди між сторонами про тимчасове користування земельною ділянкою позивача, але не на строк 15 років.

Враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, а саме те, що судовий збір сплачений позивачем в розмірі 640 грн. за подачу позову, 2228,40 грн. судових витрат на проведення експертизи, та 704 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги, тому дані судові витрати слід стягнути з відповідача.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового.

Керуючись ст. 376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року - скасувати та постановити нове.

Позов ОСОБА_2 до ТОВ "Агро Інвест Україна" про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №26 від 18 грудня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Інвест України .

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Інвест України на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме: 640 грн. судового збору за подачу позову, 2228,40 грн. витрат на проведення експертизи, та 704 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Рибчинський В.П.

Судді Голота Л.О.

Міхасішин І.В.