Постанова

від 04.12.2019 по справі 145/746/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

04 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 145/746/17

провадження № 61-26913св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агро Інвест Україна ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Інвест Україна на постанову Апеляційного суду Вінницької області від 07 березня 2018 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Міхасішина І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Інвест Україна (далі - ТОВ Агро Інвест Україна ) про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, посилаючись на те, що 18 грудня 2008 року між ним та ТОВ Агро Інвест Україна в особі філії Стояни було укладено договір оренди земельної частки (паю) № 26, за яким він передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 4,4208 га, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Жахнівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області. Вказана земельна ділянка належить йому на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку від 03 жовтня 2008 року серії ЯК № 269636, виданого згідно з розпорядженням Тиврівської районної державної адміністрації від 14 листопада 2007 року № 613. Перед укладенням зазначеного договору оренди між ним та відповідачем було досягнуто домовленості про його термін дії протягом 5 років. Після підписання договору він підлягав реєстрації в Тиврівському районному відділі Вінницької регіональної філії Центру державного земельного кадастру. Оскільки витрати на проведення реєстрації договору оренди брав на себе орендар - ТОВ Агро Інвест Україна , то вінмав отримати свій примірник договору оренди вже після проведення його державної реєстрації. В подальшому він неодноразово звертався до відповідача з вимогою про надання йому примірника договору оренди, однак йому відмовляли, пояснюючи, що договір ще не зареєстрований. В листопаді 2017 року, після чергового звернення до відповідача, йому було видано копію договору оренди земельної ділянки (паю) від 18 грудня 2008 року № 26. Після ознайомлення зі змістом зазначеного договору та додатками до нього, він виявив, що договір укладено на 15 років і підписи в договорі та в акті приймання-передачі земельної ділянки у графі орендодавець виконано не ним. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки (паю) від 18 грудня 2008 року № 26, укладений між ним та ТОВ Агро Інвест Україна .

В запереченні на позовну заяву ТОВ Агро Інвест Україна зазначило, що договір оренди земельної ділянки (паю) від 18 грудня 2008 року № 26 відповідає вимогам законодавства та умовам типового договору оренди землі, форму якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220. Доводи позивача про те, що оспорюваний договір оренди мав бути укладений на 5 років, не відповідають дійсності з огляду на те, що на території Жахнівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області було укладено 151 договір оренди землі, які є ідентичними (шаблонними) для всіх орендарів і всі вони укладені на 15 років. У позовній заяві ОСОБА_1 підтвердив факт укладення ним договору оренди землі, знав, хто використовує його земельну ділянку, та своєчасно і в повному обсязі отримував орендну плату. Протягом 2008-2017 років сторонами виконувалися всі істотні умови договору та не оспорювався факт використання земельної ділянки ТОВ Агро Інвест Україна , тому позивач знав про реальний строк дії договору.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року у складі судді Мазурчака А. Г. в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивачем не доведено вимог, з якими він звернувся до суду. Позивач погодився з умовами договору та йому було відомо про реальний строк дії договору оренди земельної ділянки (паю) від 18 грудня 2008 року № 26. Сторони виконували всі істотні умови договору, позивач не оспорював законності використання земельної ділянки ТОВ Агро Інвест Україна протягом 2008-2016 років. Висновок експертів за результатами проведення судової технічної та почеркознавчої експертизи № 4336/4337/17-21, складений 19 жовтня 2017 року Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, згідно з яким підпис в договорі оренди земельної ділянки від 18 грудня 2008 року № 26 та в акті приймання-передачі земельної ділянки від 18 грудня 2008 року виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою, не доводить тих обставин, що позивач не знав про строк дії договору.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 07 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 12 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 18 грудня 2008 року № 26, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агро Інвест Україна . Стягнуто з ТОВ Агро Інвест Україна на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме 640 грн судового збору за подання позовної заяви, 2 228,40 грн витрат на проведення експертизи та 704 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що підпис в договорі оренди земельної ділянки від 18 грудня 2008 року № 26 виконаний не самим ОСОБА_1 , а іншою особою, що свідчить про відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договору.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У квітні 2018 року ТОВ Агро Інвест Україна подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Апеляційного суду Вінницької області від 07 березня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд неповно з`ясував обставини справи і не звернув уваги на те, що протягом 2008-2016 років сторони виконували всі істотні умови договору, товариство своєчасно та в повному обсязі сплачувало орендну плату і позивач не оспорював законності використання ним земельної ділянки. Позивач знав про існування договору оренди земельної ділянки від 18 грудня 2008 року № 26 з часу його укладення, однак звернувся до суду зі спливом позовної давності і це питання апеляційним судом не досліджувалося. Судове рішення апеляційного суду про задоволення позову ґрунтується лише на висновку експертів за результатами проведення судової технічної та почеркознавчої експертизи № 4336/4337/17-21, який складено 19 жовтня 2017 року Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, однак суд не дослідив інші докази в їх сукупності та не врахував, що експертами досліджувався лише один примірник договору. ТОВ Агро Інвест Україна звертало увагу апеляційного суду на те, що висновок експертизи є неповним, однак ці доводи суд не врахував і помилково вважав, що укладення договору оренди відбулося за відсутності волевиявлення ОСОБА_1 .

В липні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, зазначивши про її законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 22 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі, витребувано її матеріали з Тиврівського районного суду Вінницької області та зупинено дію постанови Апеляційного суду Вінницької області від 07 березня 2018 року в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 18 грудня 2008 року № 26, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агро Інвест Україна , до закінчення касаційного провадження у справі.

11 липня 2018 року справа № 145/746/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі (далі - Закон № 161-XIV).

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону № 161-XIV).

Відповідно пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою.

Частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 03 жовтня 2008 року серії ЯК № 269636 ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 4,4208 га, кадастровий номер 0524583200:02:002:0032, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Жахнівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.

За договором оренди земельної ділянки (паю) від 18 грудня 2008 року № 26, в якому зазначено, що він підписаний ОСОБА_1 та ТОВ Агро Інвест Україна в особі директора філії Стояни Міняйло В. А., ОСОБА_1 передав у строкове платне користування відповідачу спірну земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цей договір зареєстровано в Тиврівському районному відділі Вінницької регіональної філії Центру державного земельного кадастру, внесено у Державний реєстр земель та вчинено запис за № 041006000387 від 29 грудня 2010 року.

У пункті 5 договору оренди земельної ділянки (паю) від 18 грудня 2008 року № 26 зазначено, що його укладено на 15 років. Після закінчення строку договору орендар має преважне право поновлення його на новий строк.

Згідно з висновком експертів за результатами проведення судової технічної та почеркознавчої експертизи № 4336/4337/17-21, складеним 19 жовтня 2017 року Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, підпис в договорі оренди земельної ділянки кадастровий номер 0524583200:02:002:0032, площею 4,4208 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жахнівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області від 18 грудня 2008 року № 26, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ Агро Інвест Україна , який зареєстрований в Тиврівському районному відділі Вінницької регіональної філії Центру державного земельного кадастру 29 грудня 2010 року за № 041006000387, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що оспорюваний договір підписаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання цього правочину недійсним відповідно до частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України, оскільки встановлені під час розгляду справи обставини свідчать, що волевиявлення ОСОБА_1 на вчинення цього правочину було відсутнє.

Виключне право на підписання договору оренди землі належить лише власнику земельної ділянки або уповноваженій ним у встановленому законом порядку особі, а підписання договору іншою, не уповноваженою власником особою, свідчить про порушення законних прав орендодавця під час укладення договору оренди.

Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Пунктом 1 частини першої статті 103 ЦПК України передбачено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Заявником не доведено необґрунтованості чи суперечності висновку експертизи від 19 жовтня 2017 року іншим матеріалам справи та не спростовано викладених у ньому обставин.

Доводи заявника про те, що зазначена експертиза проведена на основі лише одного примірника договору і її висновок є неповним, не заслуговують на увагу, оскільки в судах першої та апеляційної інстанцій відповідач не заявляв клопотання про призначення додаткової чи повторної експертизи, а сама по собі незгода з попереднім висновком експертизи не може бути підставою для його відхилення судом.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-80, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання заявника на те, що сторони виконували всі істотні умови договору, ТОВ Агро Інвест Україна своєчасно та в повному обсязі сплачувало орендну плату і позивач не оспорював законності використання земельної ділянки товариством, не спростовують факт відсутності вільного волевиявлення ОСОБА_1 на укладання оспорюваного договору на умовах, що в ньому викладені, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які врегульовують питання позовної давності, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частини третя, четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку й оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції. Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в місцевому суді, не приймаються та не розглядаються апеляційним судом.

Враховуючи, що ТОВ Агро Інвест Україна не заявляло в суді першої інстанції клопотання про застосування позовної давності, а стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права, апеляційний суд не вправі був розглядати таку заяву. Крім цього, відповідач не подавав заяву про застосування позовної давності й до апеляційного суду.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційним судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки дію постанови Апеляційного суду Вінницької області від 07 березня 2018 року в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 18 грудня 2008 року № 26, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агро Інвест Україна було зупинено ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2018 року, то у зв`язку із залишенням касаційної скарги без задоволення необхідно поновити її дію.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Інвест Україна залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Вінницької області від 07 березня 2018 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Апеляційного суду Вінницької області від 07 березня 2018 року в частині визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 18 грудня 2008 року № 26, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро Інвест Україна .

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов Судді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов