Рішення

від 14.02.2018 по справі 911/4182/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2018 р. м. Київ Справа № 911/4182/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства Фінростбанк

до Товариства з обмеженою відповідальністю Житлоінбуд-1

про стягнення 100000,00 грн.

За участю секретаря судового засідання Круковської Р.І.

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 10.01.2018 року).

Обставини справи:

ПАТ Фінростбанк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Фінростбанк (далі - позивач) звернулось до ТОВ Житлоінбуд-1 (далі - відповідач) з позовом про стягнення боргу за ОСОБА_2 договорами № 44-КЛ/КРВ від 28.11.2012 року, № 58-КЛ/КРВ від 19.02.2013 року та № 74-КЛ/КРВ від 17.07.2013 року у розмірі 100000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов кредитних договорів, договори банківського вкладу, якими забезпечено виконання зобов'язань за цими кредитними договорами, розірвано та перераховано кошти на поточний рахунок майнового поручителя, що суперечить постанові Правління Національного банку України № 350/БТ від 12.06.2014 року, та свідчить про нікчемність правочину про погашення боргу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.02.2016 року у справі № 911/4182/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року, позов Публічного акціонерного товариства Фінростбанк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 100000,00 грн. боргу та 1500,00 грн. судового збору. Відповідне рішення суду першої інстанції підтримане постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року у справі № 911/4182/16.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2017 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Житлоінбуд-1 задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року у справі № 911/4182/16 та рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2016 року № 911/4182/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Згідно автоматизованого розподілу справ, справу № 911/4182/16 передано до провадження судді Господарського суду Київської області Карпечкіна Т.П. для розгляду справи по суті. Ухвалою від 20.09.2017 року справу № 911/4182/16 прийнято до провадження судді.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Підпунктом 9 п. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

З огляду на обсяг та зміст позовних вимог у справі № 911/4182/16, господарський суд дійшов висновку, що справу № 911/4182/16 слід розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.12.2017 року справу № 911/4182/16 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження. Підготовче засідання призначено на 29.01.2018 року.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 29.01.2018 року не з'явився, уточнень позовних вимог не надав, додаткових доказів в підтвердження викладених у позові та поданих 11.12.2017 року поясненнях не надіслав.

В судовому засіданні 29.01.2018 року представник відповідача на виконання вимог ухвали суду від 20.09.2017 року надав письмові обгрунтовані пояснення щодо обставин справи, в яких проти позову заперечував з підстав викладених в поданих поясненнях та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову. Також зазначив про те, що відповідачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані всі наявні докази в підтвердження викладеного на які він посилається у запереченнях.

Ухвалою від 29.01.2018 року було закрито підготовче провадження у справі № 911/4182/16 та призначено справу № 911/4182/16 до судового розгляду по суті на 14.02.2018 року.

В судове засідання 14.02.2018 року позивач не з'явився, представник відповідача в судовому засіданні 14.02.2018 року підтримав заперечення проти позову.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 14.02.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджується, що також встановлено під час попереднього розгляду справи, між ПАТ Фінростбанк та ТОВ Житлоінбуд-1 (позичальник) укладено Ккредитні договори: 28.11.2012 року кредитний договір № 44-КЛ/КРВ; 19.02.2013 року кредитний договір № 58-КЛ/КРВ; 17.07.2013 року кредитний договір № 74-КЛ/КРВ.

Відповідно до п. 1.1 договору № 44-КЛ/КРВ банк надає позичальнику грошові кошти шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 800000 грн. строком користування з 28.11.2012 року по 20.11.2013 року зі сплатою 30 % річних. 20.11.2013 року укладено додаткову угоду № 1 до договору № 44-КЛ/КРВ, якою збільшено строк кредитування з 20.11.2013 року до 19.11.2014 року та зменшено процентну ставку на період з 20.11.2013 року по 19.11.2014 року на рівні 24,5 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ Житлоінбуд-1 за договором № 44-КЛ/КРВ, на підставі договору № 44-Z застави банківського вкладу (депозиту) від 28.11.2012 року ОСОБА_3 передано в заставу АТ Фінростбанк всі належні йому грошові кошти за договором про строковий вклад із щомісячною сплатою процентів Гарантований осінній зріст № 646-Д від 21.11.2012 року, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав АТ Фінростбанк в депозит грошові кошти в розмірі 819000 грн. на строк до 21.11.2013 року під 28 % річних. 20.11.2013 року укладено додаткову угоду № 1 до договору № 44-Z застави, якою внесені зміни до договору щодо продовження строку кредитування до 20.11.2014 року.

Відповідно до п.1.1 Кредитного договору № 58-КЛ/КРВ банк надає боржнику грошові кошти шляхом відкриття відкличної відновлювальні кредитної лінії з лімітом заборгованості 800000 грн. строком користування з 19.02.2013 року по 17.02.2014 року зі сплатою 30 % річних. 17.02.2014 року укладено додаткову угоду № 1 до договору № 58-КЛ/КРВ, якою збільшено строк кредитування з 17.02.2014 до 16.02.2015 року.

В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ Житлоінбуд-1 за Договором № 58 КЛ/КРВ на підставі договору № 58-Z застави банківського вкладу (депозиту) від 19.02.2013 року ОСОБА_3 передано в заставу АТ Фінростбанк всі належні йому грошові кошти за договором про строковий вклад № 938-Д від 18.02.2013 року Гарантований зимовий зріст VIР зі сплатою процентів щомісячно без можливості поповнення, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав АТ Фінростбанк у депозит грошові кошти в розмірі 311000 грн. на строк до 18.02.2014 року під 28 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ Житлоінбуд-1 за договором № 58-КЛ/КРВ на підставі договору № 58-Z-2 застави банківського вкладу (депозиту) від 07.03.2013 року ОСОБА_3 передано в заставу АТ Фінростбанк на підставі договору № 58-Z-2 застави банківського вкладу (депозиту) від 07.03.2013 року всі належні йому грошові кошти за договором про строковий вклад № 937-Д від 18.02.2013 року Гарантований зимовий зріст зі сплатою процентів щомісячно без можливості поповнення, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав АТ Фінростбанк в депозит грошові кошти в розмірі 500000 грн. на строк до 18.02.2014 року під 28 % річних. 17.02.2014 року укладені додаткові угоди №1 до договору № 58-Z застави та договору № 58-Z-2 застави, якими внесено відповідні зміни до договорів щодо збільшення строку кредитування, а також строку, на який розміщено вклади, до 18.02.2015 року.

Відповідно до умов Кредитного договору № 74-КЛ/КРВ АТ Фінростбанк надає ТОВ Житлоінбуд-1 грошові кошти шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом боргу 814500 грн. строком користування з 17.07.2013 року по 15.07.2014 року зі сплатою 23,5 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ Житлоінбуд-1 за договором № 74-КЛ/КРВ на підставі договору № 74-Z застави банківського вкладу (депозиту) від 17.07.2013 року ОСОБА_3 передано в заставу АТ Фінростбанк всі належні йому грошові кошти за договором про строковий вклад № 1510-Д від 16.07.2013 року Яскраве літо+ зі сплатою процентів щомісячно без можливості поповнення, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передав АТ Фінростбанк у депозит грошові кошти в розмірі 886000 грн. на строк до 16.07.2014 року під 22 % річних.

Відповідно до п. 3.1 ОСОБА_2 договорів надання траншів по кредиту за цим договором проводиться після розгляду банком заявок боржника на видачу кредитних коштів та їх акцепту шляхом перерахування грошових коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок боржника в АТ Фінростбанк .

На виконання ОСОБА_2 договорів позивач належним чином виконав зобов'язання з видачі кредиту, що підтверджується відповідними виписками за позичковими рахунками ТОВ Житлоінбуд-1 і останнім не запеерчується.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги, позивач (банк) зазначає, що, в порушення п. 2.1.6 договорів банківського вкладу (переданих в забезпечення виконання ОСОБА_2 договорів), вкладником (ОСОБА_3, який є заставодавцем) 24.06.2014 року усі договори банківського вкладу достроково розірвано, а кошти за ними перераховані на поточний рахунок ОСОБА_3

В той же час, погашення боргу за всіма ОСОБА_2 договорами (відповідача) відбулось 25.06.2014 року за рахунок коштів відповідача, що суперечить постанові Правління Національного банку України №350/БТ від 12.06.2014 року, якою АТ Фінростбанк віднесено до категорії проблемних та встановлено обмеження у діяльності банку, у зв'язку з чим правочини щодо погашення боргу є нікчемними відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

У зв'язку з чим, позивач вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу за ОСОБА_2 договорами, оскільки погашення заборгованості не відбулось.

Вищий господарський суд, переглядаючи в касаційному порядку рішення судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі, зазначив, що приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що правочин щодо погашення боргу за ОСОБА_2 договорами є нікчемним у результаті проведеної відповідно до ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб перевірки, оскільки погашення цього боргу відбулось за рахунок коштів відповідача, що суперечить постанові Правління Національного банку України №350/БТ від 12.06.2014 року з огляду на те, що, у порушення п.2.1.6 договорів банківського вкладу, 24.06.2014 року усі договори банківського вкладу, якими забезпечувалось виконання зобов'язань за ОСОБА_2 договорами, достроково розірвано, а кошти за ними перераховані на поточний рахунок ОСОБА_3, у зв'язку з чим за відповідачем обліковується борг за ОСОБА_2 договорами у сумі 2414500 грн.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджуючись з вказаними висновками місцевого та апеляційного господарських судів, вважає їх передчасними та такими, що прийняті за неповного встановлення істотних для справи обставин, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у зв'язку зі створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Відповідно до ст. 34 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , в редакції на час прийняття постанови Правління Національного банку України про віднесення ПАТ Фінростбанк до категорії проблемних , Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах Урядовий кур'єр та Голос України .

Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системоутворюючих банків - шість місяців. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Статтею 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначено заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку згідно якої Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.

Протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв:

1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій;

2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов;

3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів;

4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку;

5) договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;

6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі звернення до суду уповноваженої особи Фонду державне мито не сплачується.

Уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

Протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана провести інвентаризацію банківських активів і зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що на виконання вимог ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб уповноваженою особою Фонду проведена перевірка правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті, в результаті якої, як зазначає позивач, встановлено нікчемність правочинів щодо погашення заборгованості ТОВ Житлоінбуд-1 25.06.2014 року за ОСОБА_2 договорами № 44-КЛ/КРВ від 28.11.2012 року, № 58-КЛ/КРВ від 19.02.2013 року та № 74-КЛ/КРВ від 17.07.2013 року.

Проте, місцевим та апеляційним господарськими судами наведену обставину не перевірено, не витребувані відповідні документи, не з'ясовано та не надано правової оцінки діям уповноваженої особи Фонду щодо діяльності комісії з перевірки правочинів та прийняття рішення про визнання нікчемним правочину про погашення боргу за кредитними договорами, тобто, наявності правових підстав для задоволення позову.

Суди попередніх інстанцій не дослідили та не з'ясували, чи дійсно спірна сума боргу за кредитними договорами була погашена у повному обсязі, коли саме та ким здійснено сплату цього боргу.

Також, відхиляючи доводи відповідача про те, що погашення боргу за кредитними договорами відбулось за рахунок грошових коштів, залучених останнім з інших джерел ніж ті, що були розміщені в проблемному банку, а саме, за рахунок зовнішніх коштів іншої особи, місцевий та апеляційний господарські суди не перевірили відповідні доводи та не з'ясували, якою особою та яким чином відбулось погашення боргу за укладеними між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 договорами.

Крім того, поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишились дослідження та встановлення обставин щодо того, чи відображалась в обліку позивача операція з погашення кредитного боргу відповідачем та чи була сума кредитного боргу відновлена в обліку банку на рахунку відповідача як боржника банку на час визнання нікчемним правочину щодо погашення цього боргу, а також, яким чином позивач обліковував та розпорядився коштами, що надійшли в рахунок погашення боргу за спірними ОСОБА_2 договорами, які підстави для виконання цих облікових операцій.

Таким чином, під час нового розгляду суду необхідно з'ясувати наведені в постанові Вищого господарського суду України від 06.07.2017 року у справі № 911/4182/16 обставини та врахувати їх під час вирішення спору.

Під час нового розгляду спору судом досліджено та встановлено, що як вбачається з наданих відповідачем банківських виписок, погашення боргу за ОСОБА_2 договорами в загальній сумі 2414000 грн. та сплата процентів в загальній сумі 39283,23 грн., що в загальній сумі складає 2453283,23 грн., відбулось 25.06.2014 року самим боржником шляхом перерахування відповідних коштів зі свого поточного рахунку, на який кошти надійшли 24.06.2014 року від ОСОБА_4 в якості повернення тимчасової фінансової допомоги.

Таким чином, оскільки погашення кредитів відбувалось не за рахунок забезпечувального зобов'язання - переданих в заставу ОСОБА_3 депозитів, питання про виконання відповідних депозитних договорів, зокрема порушення при їх достроковому розірванні, не стосуються факту погашення зобов'язань за ОСОБА_2 договорами самим боржником за рахунок коштів, залучених з інших джерел (не від ОСОБА_3П.).

З огляду на норми чинного законодавства, порушення основного зобов'язання впливає на забезпечувальне зобов'язання, а не навпаки. Порушення, допущені заставодавцем за забезпечувальним зобов'язанням (дострокове розірвання договорів депозиту ОСОБА_3П.), які не стосуються погашення кредитної заборгованості (оскільки вивільнені ОСОБА_3 кошти не спрямовувались на погашення кредитної заборгованості), жодним чином не впливає на правомірність погашення кредитної заборгованості самим боржником за рахунок коштів, залучених з інших джерел.

Таким чином, обставини щодо дострокового розірвання депозитних договорів ОСОБА_3 не підлягають дослідженню, оскільки не впливають на результат вирішення спору.

При цьому, позивачем не надано суду жодних доказів та пояснень щодо неправомірності правочинів відповідача з ОСОБА_4 (згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України), факт надходження грошових коштів від останньої на раунок відповідача не заперечено та не спростовано.

Також, позивачем (банком) не надано доказів та пояснень чи відображалась в обліку позивача операція з погашення кредитного боргу відповідачем та чи була сума кредитного боргу відновлена в обліку банку на рахунку відповідача як боржника банку на час визнання нікчемним правочину щодо погашення цього боргу, а також, яким чином позивач обліковував та розпорядився коштами, що надійшли в рахунок погашення боргу за спірними ОСОБА_2 договорами, які підстави для виконання цих облікових операцій.

Згідно зі ст. 75 Закону України Про банки і банківську діяльність (в редакції, яка діяла станом на 12.06.2014 року), Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв:

1) банк допустив зменшення розміру регулятивного капіталу та/або нормативів капіталу банку, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України, на 10 і більше відсотків протягом звітного місяця;

2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п'ять і більше робочих днів тому;

3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

4) банк порушив вимоги законодавства щодо порядку подання та/або оприлюднення звітності, в тому числі подав Національному банку України та/або оприлюднив недостовірну звітність, що призвело до суттєвого викривлення показників фінансового стану банку;

5) систематичне незабезпечення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Проблемний банк зобов'язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.

Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Як визначено п. 12 ст. 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (в редакції яка діяла станом на 24.06.2014 року), проблемний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії проблемних у порядку, передбаченому Законом України Про банки і банківську діяльність і нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно з п. 7 ст. 32 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (в редакції яка діяла з 04.07.2014 року), у разі віднесення банку до категорії проблемних Фонд має право здійснювати позапланову перевірку такого банку з інших питань діяльності, ніж передбачені у частині першій цієї статті, перелік яких затверджується виконавчою дирекцією Фонду з метою збору інформації для підготовки проекту плану врегулювання проблемного банку у разі його віднесення до категорії неплатоспроможних.

Таким чином, наслідком проведення перевірки проблемного банку передбачалось збір інформації для підготовки проекту плану врегулювання проблемного банку у разі його віднесення до категорії неплатоспроможних.

З огляду на відповідні норми законодавства, віднесення банку до проблемних є внутрішнім регулятивним заходом Національного банку України, відповідне рішення якого про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею, тому не могло бути відоме клієнтам банку.

Крім того, до віднесення банку до категорії проблемного не застосовуються положення Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , оскільки віднесення банку до категорії проблемного та до категорії неплатоспроможного є різними поняттями.

Позивача - АТ Фінростбанк віднесено до категорії проблемних Постановою Правління Національного банку України від 12.06.2014 року № 350/БТ, в той час, як до категорії неплатоспроможних відповідний банк віднесено лише згідно з Постановою Правління Національного банку України від 15.07.2014 року № 409.

Таким чином, погашення заборгованості за ОСОБА_2 договорами відбувалось до віднесення АТ Фінростбанк до категорії неплатоспроможних та запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Крім того, під час нового розгляду справи суд зазначає про відсутність порушень постанови Правління Національного банку України №350/БТ від 12.06.2014 року, оскільки відповідна постанова не обмежувала поточної діяльності банку та руху коштів на рахунках банку, погашення заборгованості відбувалось за рахунок грошових коштів (слід відрізняти від готівкових) шляхом їх переведення з одного рахунку на інший. Крім того, відсутні підстави стверджувати про порушення черговості виконання вимог кредиторів банку та надання переваг окремим клієнтам банку, оскільки порушення черговості та встановленого порядку виконання вимог може мати місце лише в процедурі виведення банку з ринку, яка була запровадження майже через місяць після погашення заборгованості відповідачем.

Крім того, згідно з п.4 ч. 2 ст. 37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (в редакції введеній в дію з 04.07.2014 року) Уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (в редакції введеній в дію з 04.07.2014 року) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Однак, оскільки погашення кредитної заборгованості відбувалось внаслідок звичайного руху наявних коштів з поточного рахунку відповідача, що відбувалось в межах звичайної діяльності банку, відсутні підстави стверджувати про порушення встановлених ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб правил.

Крім того, щодо посилань позивача, що станом на 10.06.2014 року були відсутні в обліку невиконаних вимог клієнтів вимоги відповідача та ОСОБА_3, суд зазначає, що станом на 10.06.2014 року відповідні особи не заявляли вимог до банку, тому і були відсутні в обліку невиконаних, що жодним чином не впливає на погашення заборгованості відповідачем за ОСОБА_2 договорами.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 531 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено факт виконання відповідачем зобов'язань за ОСОБА_2 договорами у відповідності до умов таких договорів та вимог чинного законодавства, що свідчить про припинення відповідних зобов'язань. Таким чином, відсутні підстави для стягнення заявленої в позові кредитної заборгованості.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені та не обґрунтовані, відповідачами спростовані, тому задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено:01.03.2018 р.

Суддя Т.П. Карпечкін