Постанова

від 05.06.2018 по справі 911/4182/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2018 р. м. Київ Справа№ 911/4182/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Чорної Л.В.

Яковлєва М.Л.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: від позивача : Вергелес Ю.О. від відповідача : Лайшев В.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" в особі Упоноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Фінростбанк на рішенняГосподарського суду Київської області від 14.02.2018 суддя Карпечкін Т.П. повний текст складено 01.03.2018 за позовомпублічного акціонерного товариства "Фінростбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Фінростбанк" , м. Одеса дотовариства з обмеженою відповідальністю "Житлоінбуд-1", с. Петропавлівська Борщагівка, Києво - Святошинський р-н, Київська обл. простягнення 100 000,00 грн.,

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Фінростбанк в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Фінростбанк" (надалі - позивач/банк) звернулось до Господарського суду Київської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Житлоінбуд-1 (надалі - відповідач/ТОВ Житлоінбуд-1 ) про стягнення боргу за кредитними договорами № 44-КЛ/КРВ від 28.11.2012 року, № 58-КЛ/КРВ від 19.02.2013 року та № 74-КЛ/КРВ від 17.07.2013 року у розмірі 100 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов кредитних договорів, договори банківського вкладу, якими забезпечено виконання зобов'язань за цими кредитними договорами, розірвано та перераховано кошти на поточний рахунок майнового поручителя, що суперечить постанові Правління Національного банку України № 350/БТ від 12.06.2014 року та свідчить про нікчемність правочину про погашення боргу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.02.2016 року у справі № 911/4182/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року, позов публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 100000,00 грн. боргу.

Вирішено питання судових витрат ( т. 1, а.с. 69-70).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2017 у справі № 91/4182/16 залишено без змін ( т. 1, а.с. 111-115).

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2017 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоінбуд-1" задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року у справі № 911/4182/16 та рішення Господарського суду Київської області від 22.02.2016 року № 911/4182/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області ( т.1, а.с. 143-149).

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції вказав, що в оскаржуваних судових рішеннях судами попередніх інстанцій зазначено, що на виконання вимог ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженою особою Фонду проведена перевірка правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті, в результаті якої, як зазначає позивач, встановлено нікчемність погашень заборгованості ТОВ "Житлоінбуд-1" 25 червня 2014 року за кредитними договорами № 44-КЛ/КРВ від 28 листопада 2012 року, № 58-КЛ/КРВ від 19 лютого 2013 року та № 74-КЛ/КРВ від 17 липня 2013 року. Проте, місцевим та апеляційним господарськими судами наведену обставину не перевірено, не витребувані відповідні документи, не з'ясовано та не надано правової оцінки діям уповноваженої особи Фонду щодо діяльності комісії з перевірки правочинів та прийняття рішення про визнання нікчемним правочину про погашення боргу за кредитними договорами, тобто, наявності правових підстав для задоволення позову.

Суди попередніх інстанцій не дослідили та не з'ясували, чи дійсно спірна сума боргу за кредитними договорами була погашена у повному обсязі, коли саме та ким здійснено сплату цього боргу.

Також відхиляючи доводи відповідача про те, що погашення боргу за кредитними договорами відбулось за рахунок грошових коштів, залучених останнім з інших джерел ніж ті, що були розміщені в проблемному банку, а саме, за рахунок зовнішніх коштів іншої особи, місцевий та апеляційний господарські суди не перевірили доводи ТОВ "Житловик-1" в цій частині та не з'ясували, якою особою та яким чином відбулось погашення боргу останнього за укладеними з позивачем кредитними договорами.

Крім того, поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишились дослідження та встановлення обставин щодо того, чи відображалась в обліку позивача операція з погашення кредитного боргу відповідачем та чи була сума кредитного боргу відновлена в обліку банку на рахунку відповідача як боржника банку на час визнання нікчемним правочину щодо погашення цього боргу, а також, яким чином позивач обліковував та розпорядився коштами, що надійшли у рахунок погашення боргу за вказаними кредитними договорами, які підстави для виконання цих облікових операцій.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2018 відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю ( т.2, а.с. 68-77).

Місцевий господарський суд встановивши, що погашення заборгованості за кредитним договорами відбулось внаслідок звичайного руху наявних коштів з поточного рахунку відповідача ( вказані кошти на поточний рахунок ТОВ "Житловик-1" надійшли від ОСОБА_5 в якості повернення тимчасової фінансової допомоги), тобто не за рахунок предмету застави, а тому відсутні правові підстави для застосування ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб . Також, суд першої інстанції зазначив, що погашення заборгованості за кредитними договорами відбувалось до віднесення АТ "Фінростбанк" до категорії неплатоспроможних та запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Відтак, встановивши факт виконання відповідачем зобов'язання за кредитними договорами суд першої інстанції прийшов до висновку про припинення таких зобов'язань, і, відповідно, про відсутність підстав для стягнення такої заборгованості та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2018 у справі № 911/4182/16, публічне акціонерне товариство "Фінростбанк" в особі Упоноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Фінросбанк (надалі-скаржник) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" в особі Упоноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Фінросбанк обґрунтована тим, що місцевим господарським судом неповно досліджено обставини справи, надано їм невірну оцінку, а тому, на думку скаржника, висновки суду не відповідають дійсним обставинам, що склались між сторонами, а також порушено норми матеріального права, зокрема, ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Заявник апеляційної скарги зазначає, що місцевий господарський суд встановивши погашення кредиту не за рахунок предмету застави, не звернув уваги на порушення вимог Правління національного банку України № 350/БТ від 12.06.2014, якою АТ Фінростбанк віднесено до категорії проблемних, а також з метою відновлення фінансового стану АТ Фінростбанк , установленого для АТ Фінростбанк такі обмеження в його діяльності -не вивільняти отримане АТ Фінростбанк забезпечення за кредитними операціями до часу повного погашення позичальником заборгованості, а в разі потреби приймати додаткове забезпечення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 у № 911/4182/16 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/4182/16; розгляд апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Фінростбанк на рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2018 у справі № 911/4182/16 призначено на 22.05.2018; клопотання публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Фінростбанк про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; доручено Одеському апеляційному господарського суду забезпечити проведення відеоконференції 22.05.2018 о 14 год. 00 хв. у приміщенні Одеського апеляційного господарського суду за адресою: 65119, м. Одеса, пр. Шевченка, 29.

10.05.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від ТОВ Житлоінбуд-1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Фінростбанк відповідач зазначає про необґрунтованість та безпідставність доводів, викладених у апеляційній скарзі позивача та просить відмовити у її задоволенні, а оскаржуваний судовий акт залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2018 оголошено перерву у справі № 911/4182/16 до 05.06.2018 о 14 год. 00 хв.; доручено Одеському апеляційному господарського суду забезпечити проведення відеоконференції 05.06.2018 о 14 год. 00 хв. у приміщенні Одеського апеляційного господарського суду за адресою: 65119, м. Одеса, пр. Шевченка, 29.

В судовому засіданні адвокат скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, з наведених у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Адвокат відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечував, з викладених у відзиві на неї підстав та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення-без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Підпунктом 9 п.1 Перехідних положень ГПК України роз'яснено, що справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Як вбачається з матеріалів справи, що між ПАТ "Фінростбанк" та ТОВ "Житлоінбуд-1" (позичальник) було укладено кредитні договори, саме:

- 28.11.2012 року кредитний договір № 44-КЛ/КРВ;

- 19.02.2013 року кредитний договір № 58-КЛ/КРВ;

- 17.07.2013 року кредитний договір № 74-КЛ/КРВ.

На умовах, визначених цим договором, банк надає позичальнику грошові кошти шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 800 000 грн. строком користування з 28.11.2012 року по 20.11.2013 року зі сплатою 30 % річних ( п. 1.1. кредитного договору № 44-КЛ/КРВ від 28.11.2012).

20.11.2013 року укладено додаткову угоду № 1 до договору № 44-КЛ/КРВ, якою збільшено строк кредитування з 20.11.2013 року до 19.11.2014 року та зменшено процентну ставку на період з 20.11.2013 року по 19.11.2014 року на рівні 24,5 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Житлоінбуд-1" за кредитним договором № 44-КЛ/КРВ від 28.11.2012, на підставі договору № 44-Z застави банківського вкладу (депозиту) від 28.11.2012 року Лайшевим В'ячеславом Петровичем передано в заставу АТ "Фінростбанк" всі належні йому грошові кошти за договором про строковий вклад із щомісячною сплатою процентів "Гарантований осінній зріст" № 646-Д від 21.11.2012 року, відповідно до умов якого Лайшев В.П. передав АТ "Фінростбанк" в депозит грошові кошти в розмірі 819 000 грн. на строк до 21.11.2013 року під 28 % річних. 20.11.2013 року укладено додаткову угоду № 1 до договору № 44-Z застави, якою внесені зміни до договору щодо продовження строку кредитування до 20.11.2014 року.

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору № 58-КЛ/КРВ від банк надає боржнику грошові кошти шляхом відкриття відкличної відновлювальні кредитної лінії з лімітом заборгованості 800000 грн. строком користування з 19.02.2013 року по 17.02.2014 року зі сплатою 30 % річних. 17.02.2014 року укладено додаткову угоду № 1 до договору № 58-КЛ/КРВ, якою збільшено строк кредитування з 17.02.2014 до 16.02.2015 року.

Так, в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Житлоінбуд-1" за Договором № 58 КЛ/КРВ від на підставі договору № 58-Z застави банківського вкладу (депозиту) від 19.02.2013 року Лайшевим В'ячеславом Петровичем передано в заставу АТ "Фінростбанк" всі належні йому грошові кошти за договором про строковий вклад № 938-Д від 18.02.2013 року "Гарантований зимовий зріст VIР" зі сплатою процентів щомісячно без можливості поповнення, відповідно до умов якого Лайшев В.П. передав АТ "Фінростбанк" у депозит грошові кошти в розмірі 311 000 грн. на строк до 18.02.2014 року під 28 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Житлоінбуд-1" за договором № 58-КЛ/КРВ на підставі договору № 58-Z-2 застави банківського вкладу (депозиту) від 07.03.2013 року Лайшевим В'ячеславом Петровичем передано в заставу АТ "Фінростбанк" на підставі договору № 58-Z-2 застави банківського вкладу (депозиту) від 07.03.2013 року всі належні йому грошові кошти за договором про строковий вклад № 937-Д від 18.02.2013 року "Гарантований зимовий зріст" зі сплатою процентів щомісячно без можливості поповнення, відповідно до умов якого Лайшев В.П. передав АТ "Фінростбанк" в депозит грошові кошти в розмірі 500000 грн. на строк до 18.02.2014 року під 28 % річних. 17.02.2014 року укладені додаткові угоди № 1 до договору № 58-Z застави та договору № 58-Z-2 застави, якими внесено відповідні зміни до договорів щодо збільшення строку кредитування, а також строку, на який розміщено вклади, до 18.02.2015 року.

Відповідно до умов кредитного договору № 74-КЛ/КРВ від 19.02.2013 АТ "Фінростбанк" надає ТОВ "Житлоінбуд-1" грошові кошти шляхом відкриття відкличної відновлювальної кредитної лінії з лімітом боргу 814 500 грн. строком користування з 17.07.2013 року по 15.07.2014 року зі сплатою 23,5 % річних.

В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Житлоінбуд-1" за договором № 74-КЛ/КРВ від 19.02.2013 на підставі договору № 74-Z застави банківського вкладу (депозиту) від 17.07.2013 року Лайшевим В'ячеславом Петровичем передано в заставу АТ "Фінростбанк" всі належні йому грошові кошти за договором про строковий вклад № 1510-Д від 16.07.2013 року "Яскраве літо+" зі сплатою процентів щомісячно без можливості поповнення, відповідно до умов якого Лайшев В.П. передав АТ "Фінростбанк" у депозит грошові кошти в розмірі 886 000 грн. на строк до 16.07.2014 року під 22 % річних.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідно до п. 3.1 кредитних договорів надання траншів по кредиту за цим договором проводиться після розгляду банком заявок боржника на видачу кредитних коштів та їх акцепту шляхом перерахування грошових коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок боржника в АТ "Фінростбанк".

Позивач належним чином виконав зобов'язання з видачі кредиту відповідно до кредитних договорів, що підтверджується відповідними виписками за позичковими рахунками ТОВ "Житлоінбуд-1" і останнім не заперечується.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, публічне акціонерне товариство Фінростбанк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Фінростбанк" вказує, що, в порушення п. 2.1.6 договорів банківського вкладу (переданих в забезпечення виконання кредитних договорів), вкладником (Лайшевим В.П., який є заставодавцем) 24.06.2014 року усі договори банківського вкладу достроково розірвано, а кошти за ними перераховані на поточний рахунок Лайшева В.П.

За твердженнями позивача, погашення боргу за всіма кредитними договорами (відповідача) відбулось 25.06.2014 року за рахунок коштів відповідача, що суперечить постанові Правління Національного банку України № 350/БТ від 12.06.2014 року, якою АТ "Фінростбанк" віднесено до категорії проблемних та встановлено обмеження у діяльності банку, у зв'язку з чим правочини щодо погашення боргу є нікчемними відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У зв'язку з чим, позивач вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу за кредитними договорами, оскільки погашення заборгованості не відбулось.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції на час прийняття постанови Правління Національного банку України про віднесення ПАТ "Фінростбанк" до категорії проблемних", Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України".

Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.

Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує три місяці, а для системоутворюючих банків - шість місяців. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

Статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку згідно якої Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.

Протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв:

1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій;

2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов;

3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів;

4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку;

5) договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку;

6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.

Договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі звернення до суду уповноваженої особи Фонду державне мито не сплачується.

Уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

Протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана провести інвентаризацію банківських активів і зобов'язань.

Місцевим господарським судом встановлено та вбачається з наданих відповідачем банківських виписок, що погашення боргу за кредитними договорами в загальній сумі 2 414 000 грн. та сплата процентів в загальній сумі 39 283,23 грн., що в загальній сумі складає 2 453 283,23 грн. відбулось 25.06.2014 року самим боржником шляхом перерахування відповідних коштів зі свого поточного рахунку, на який кошти надійшли 24.06.2014 року від ОСОБА_5 в якості повернення тимчасової фінансової допомоги.

Таким чином, оскільки погашення кредитів відбувалось не за рахунок забезпечувального зобов'язання - переданих в заставу Лайшевим В.П. депозитів, питання про виконання відповідних депозитних договорів, зокрема порушення при їх достроковому розірванні, не стосуються факту погашення зобов'язань за кредитними договорами самим боржником за рахунок коштів, залучених з інших джерел (не від Лайшева В.П.).

З огляду на норми чинного законодавства, порушення основного зобов'язання впливає на забезпечувальне зобов'язання, а не навпаки. Порушення, допущені заставодавцем за забезпечувальним зобов'язанням (дострокове розірвання договорів депозиту Лайшевим В.П.), які не стосуються погашення кредитної заборгованості (оскільки вивільнені Лайшевим В.П. кошти не спрямовувались на погашення кредитної заборгованості), жодним чином не впливає на правомірність погашення кредитної заборгованості самим боржником за рахунок коштів, залучених з інших джерел.

Таким чином, обставини щодо дострокового розірвання депозитних договорів Лайшевим В.П. не підлягають дослідженню, оскільки не впливають на результат вирішення спору.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що банком не надано та матеріали справи не містять доказів щодо неправомірності правочинів відповідача з ОСОБА_5 (згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України), факт надходження грошових коштів від останньої на рахунок відповідача не заперечено та не спростовано.

Крім того матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів та пояснень чи відображалась в обліку позивача операція з погашення кредитного боргу відповідачем та чи була сума кредитного боргу відновлена в обліку банку на рахунку відповідача як боржника банку на час визнання нікчемним правочину щодо погашення цього боргу, а також, яким чином позивач обліковував та розпорядився коштами, що надійшли в рахунок погашення боргу за спірними кредитними договорами, які підстави для виконання цих облікових операцій.

Доказів протилежного позивачем (банком) також не надано і до суду апеляційної інтенції.

Статтею 75 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, яка діяла станом на 12.06.2014 року) визначено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв:

1) банк допустив зменшення розміру регулятивного капіталу та/або нормативів капіталу банку, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України, на 10 і більше відсотків протягом звітного місяця;

2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п'ять і більше робочих днів тому;

3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму;

4) банк порушив вимоги законодавства щодо порядку подання та/або оприлюднення звітності, в тому числі подав Національному банку України та/або оприлюднив недостовірну звітність, що призвело до суттєвого викривлення показників фінансового стану банку;

5) систематичне незабезпечення ефективності функціонування та/або адекватності системи управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.

Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

Проблемний банк у строк до 180 днів зобов'язаний привести свою діяльність у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України.

Проблемний банк зобов'язаний у строк до семи днів повідомити Національний банк України про заходи, які він вживатиме з метою приведення своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, та на вимогу Національного банку України повідомляти його про хід виконання цих заходів.

Національний банк України протягом 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних має право прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Національний банк України зобов'язаний не пізніше ніж через 180 днів з дня віднесення банку до категорії проблемних прийняти рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, або про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

У п. 12 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції яка діяла станом на 24.06.2014 року), визначено, що проблемний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії проблемних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність" і нормативно-правовими актами Національного банку України.

Положеннями п. 7 ст. 32 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції яка діяла з 04.07.2014 року) передбачено, що у разі віднесення банку до категорії проблемних Фонд має право здійснювати позапланову перевірку такого банку з інших питань діяльності, ніж передбачені у частині першій цієї статті, перелік яких затверджується виконавчою дирекцією Фонду з метою збору інформації для підготовки проекту плану врегулювання проблемного банку у разі його віднесення до категорії неплатоспроможних.

Таким чином, наслідком проведення перевірки проблемного банку передбачалось збір інформації для підготовки проекту плану врегулювання проблемного банку у разі його віднесення до категорії неплатоспроможних.

З огляду на відповідні норми законодавства, віднесення банку до проблемних є внутрішнім регулятивним заходом Національного банку України, відповідне рішення якого про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею, тому не могло бути відоме клієнтам банку.

Крім того, до віднесення банку до категорії проблемного не застосовуються положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки віднесення банку до категорії проблемного та до категорії неплатоспроможного є різними поняттями.

Також місцевим господарським судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивача - АТ "Фінростбанк" віднесено до категорії проблемних постановою Правління Національного банку України від 12.06.2014 року № 350/БТ, в той час, як до категорії неплатоспроможних відповідний банк віднесено лише згідно з постановою Правління Національного банку України від 15.07.2014 року № 409,

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що погашення заборгованості за кредитними договорами відбувалось до віднесення АТ "Фінростбанк" до категорії неплатоспроможних та запровадження в ньому тимчасової адміністрації.

Стосовно доводів скаржника в обґрунтування підстав скасування судового рішення, а саме - порушення постанови Правління Національного банку України № 350/БТ від 12.06.2014 року, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, АТ "Фінростбанк" віднесено до категорії проблемних постановою Правління Національного банку України від 12.06.2014 року № 350/БТ.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що вказана постанова не обмежувала поточної діяльності банку та руху коштів на рахунках банку, погашення заборгованості відбувалось за рахунок грошових коштів (слід відрізняти від готівкових) шляхом їх переведення з одного рахунку на інший.

Крім того, відсутні підстави стверджувати про порушення черговості виконання вимог кредиторів банку та надання переваг окремим клієнтам банку, оскільки порушення черговості та встановленого порядку виконання вимог може мати місце лише в процедурі виведення банку з ринку, яка була запровадження майже через місяць після погашення заборгованості відповідачем.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції введеній в дію з 04.07.2014 року) Уповноважена особа Фонду має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції введеній в дію з 04.07.2014 року) протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про те, що погашення кредитної заборгованості відбувалось внаслідок звичайного руху наявних коштів з поточного рахунку відповідача, що відбувалось в межах звичайної діяльності банку, а, відтак, і порушення встановлених ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правил.

Щодо посилань позивача, що станом на 10.06.2014 року були відсутні в обліку невиконаних вимог клієнтів вимоги відповідача та Лайшева В.П., колегія суддів зазначає наступне, що станом на 10.06.2014 року відповідні особи не заявляли вимог до банку, тому і були відсутні в обліку невиконаних, що жодним чином не впливає на погашення заборгованості відповідачем за Кредитними договорами.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 531 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом першої інстанції встановлено факт виконання відповідачем зобов'язань за кредитними договорами у відповідності до умов таких договорів та вимог чинного законодавства, що свідчить про припинення відповідних зобов'язань.

Таким чином місцевий господарський суд дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача кредитної заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційних скаргах обставин.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. Господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 та Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Фінростбанк в особі Упоноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Фінросбанк Андронова Олега Борисовича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2018 у справі № 911/4182/16 залишити без змін.

2. Справу № 911/4182/16 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 06.06.2018

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Л.В. Чорна

М.Л. Яковлєв