Рішення

від 07.03.2018 по справі 299/3791/17

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

---

Справа № 299/3791/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.03.2018 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого - судді Леньо В.В., при секретарі - Казимірська Н.В., за участі позивача - ОСОБА_1, її представника - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чорнотисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Виноградівського району Закарпатської області, треті особи Управління Держпраці у Закарпатській області, Профспілковий комітет Чорнотисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Виноградівського району Закарпатської області про визнання наказу про звільнення незаконним його скасування, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області з позовом до Чорнотисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Виноградівського району Закарпатської області, треті особи Управління Держпраці у Закарпатській області, Профспілковий комітет Чорнотисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Виноградівського району Закарпатської області, про визнання наказу про звільнення незаконним його скасування, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

ОСОБА_5 позовних вимог позивачка ОСОБА_1 просить поновити її на роботі, стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду в розмірі 25000 гривень.

Заявлений позов мотивує тим, що наказом директора Чорнотисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів від 20.11.2017 року №165-к її було звільнено з посади вчителя англійської мови Чорнотисівської ОСОБА_6 ступенів з 20 листопада 2017 року за здійсненні прогули без поважних причин з 18 серпня по 28 серпня 2017 року згідно п.4 ст.40 КЗпП України.

Вказане звільнення вважає незаконним та безпідставним виходячи з наступного.

Відповідачем порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення. З наказом про звільнення з роботи ознайомлено не було та копії не надано. Причини звільнення, наведені в наказі № 165-к, а саме п. 4 ст. 40 КЗпП України - прогулу без поважних причин, не відповідають дійсності обставинам справи, тому що прогулом може вважатись лише невихід на роботу без поважних причин.

Після виходу на роботу 08.09.2017 року вона особисто подала директору Чорнотисівської ЗОШ ОСОБА_3 письмову заяву, в якій повідомила про причину відсутності з 18 по 28 серпня 2017 року, однак директор категорично відмовився такі приймати, після чого оформив акт про відмову надавати письмові пояснення.

Позивач у позові зазначає, що з 18 серпня 2017 року і по 28 серпня 2017 року була відсутня на роботі з поважних причин, а саме:

18 серпня 2017 року та 21 серпня 2017 року використала ці дні за знаходження під час відпустки на лікуванні;

19 та 20 серпня 2017 року - субота та неділя, тобто вихідні - неробочі дні;

24 серпня 2017 року - святковий - ОСОБА_7 України, тобто - неробочий;

23 та 25 серпня 2017 року проходила медичний огляд осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров'я, що підтверджується медичною картою (форми №140-5/о);

26 та 27 серпня 2017 року - субота та неділя, тобто вихідні - неробочі дні;

28.08.2017 року померла мати позивачки - ОСОБА_8.

Відповідач передав питання порушення трудової дисципліни на розгляд профспілкового комітету Чорнотисівської ЗОШ шляхом доповідної в.о. начальника управління освіти, молоді та спорту Виноградівської РДА, який в свою чергу направив до профспілкового комітету Чорнотисівської ЗОШ без відповідної перевірки викладених фактів в доповідній записці, для отримання згоди на звільнення.

Профспілковий комітет Чорнотисівської ЗОШ 31.10.2017 року без участі позивачки розглянув подання в.о. начальника управління освіти, молоді та спорту Виноградівської РДА та надав згоду на звільнення.

Позивачка зазначає, що голова профспілкового комітету Чорнотисівської ЗОШ ОСОБА_9 перебуває з нею у неприязних стосунках.

Подання в.о. начальника управління освіти, молоді та спорту Виноградівської РДА до профкому про надання згоди на звільнення не було обгрунтованим, викладені в поданні факти нічим достовірним не підтверджені, перевірка фактів не проводилася.

Терміни розгляду подання вичерпані. Згоди на розгляд подання без її участі не подавала.

Під час засідання 31.10.2017 року профспілкового комітету Чорнотисівської ЗОШ знаходилася на лікарняному, що підтверджується листом Закарпатського територіального центру екстреної медичної допомоги за №1502- 27.11.2017 року.

Вказані обставини невиходу на роботу позивачка вважає поважними та такими, що не можуть вважатись прогулом в розумінні п. 4 ст. 40 КЗпП України, тому звільнення з цієї підстави є незаконним.

Оскільки відповідач звільнив її без законної підстави, а тому, відповідно до положень ст. 235 КЗпП України, зобов'язаний поновити на попередній роботі.

Враховуючи те, що в результаті незаконного звільнення не було нараховано середньомісячну заробітну плату, відповідач при поновленні на роботі зобов'язаний виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Також позивачка зазначає про спричинення їй моральної шкоди, яку обґрунтовує тим, що відповідач позбавив її гарантованого ст.43 ОСОБА_10 України права на працю та можливості заробляти собі та своїй дитині на життя. Вказані незаконні дії відповідача призвели до моральних переживань, вона втратила душевний спокій, постійно перебувала роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя своїй сім'ї. Зазначені моральні страждання нанесені незаконними діями відповідача негативно відобразилися на здоров'ї. Від постійного психологічного тиску та переслідування з боку директора Чорнотисівської ЗОШ захворіла на гіпертонічну хворобу, що підтверджується копіями листків непрацездатності, витратила на лікування значну суму грошевих коштів.

ОСОБА_5 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Розмір моральної шкоди позивачка оцінила у 25000 гривень.

Не погоджуючись із позовом, представником відповідача надано відзив, згідно якого просив у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

Позивачку ОСОБА_1 на підставі наказу N 165-к від 20 листопада 2017 року звільнено з посади вчителя англійської мови Чорнотисівської ЗОШ за невихід на роботу (прогули без поважних причин) з 18 серпня по 28 серпня 2017 року, оскільки вона не надала належних та допустимих доказів, які би підтверджували поважні причини її невиходу на роботу у вказані дні.

02.06.2017 року позивачка написала заяву про надання їй щорічної відпустки. ОСОБА_5 наказу № 69-к від 08 червня 2017 року ОСОБА_1 надано щорічну чергову відпустку строком на 56 календарних днів з 02 червня по 07 серпня 2017 року включно. Позивачка повинна була приступити до роботи 08 серпня 2017 року, але в цей день на роботу не вийшла.

ОСОБА_5 графіку роботи за серпень 2017 року, робочими днями, які пропустила позивачка у серпні 2017 року були 08, 09, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 21, 22, 23, 28 серпня 2017 року.

У зв'язку з відсутністю позивачки на робочому місці, 08 серпня 2017 року на підставі наказу № 96 створено комісію, яка засвідчила актами факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці 08, 09, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 21, 22, 23, 28 серпня 2017 року. Крім того, комісія склала акти невиходу позивачки на роботу за період з 29 серпня і до 08 вересня 2017 року.

08 вересня 2017 року ОСОБА_1 з'явилась на роботі та представила довідку про тимчасову непрацездатність, видану 12 липня 2017 року, листок непрацездатності від 29 серпня 2017 року, ксерокопію медичної картки та особову медичну книжку, видану 07 вересня 2017 року, що підтверджується актом, складеним комісією 08 вересня 2017 року.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України запропоновано позивачці надати письмові пояснення щодо її відсутності на роботі за період з 08 серпня по 28 серпня 2017 року, але остання ознайомившись з повідомленням, відмовилась від підписання та надання письмового пояснення, що стверджується актами комісії №27 та № 29 від 11 вересня 2017 року .

З наданих документів вияснилось, що позивачка з 12 по 21 липня 2017 року включно знаходилась на амбулаторному лікуванні, що підтвердилось довідкою про тимчасову непрацездатність, тобто позивачка знаходилась на лікарняному під час щорічної відпустки.

Заяву про перенесення відпустки позивачка не надавала, що підтверджується Витягом із журналу реєстрації вхідної кореспонденції, який приєднано до відзиву на позовну заяву.

ОСОБА_5 акту комісії № 29 від 14 вересня 2017 року довідка про тимчасову непрацездатність № 000730 від 12 липня 2017 року може бути використана для продовження основної відпустки з 08 серпня по 17 серпня 2017 року, та період невиходу на роботу ОСОБА_1 08, 09, 10. 11, 14, 15,16,17 серпня 2017 року визнано поважною причиною.

Також визнано поважною причиною невихід на роботу позивачки за період з 29 серпня по 07 вересня 2017 року включно, що підтверджено листком непрацездатності АДЕ № 169120 від 29 серпня 2017 року наданим ОСОБА_1

Позивачкою не підтверджено дні невиходу на роботу 18, 19, 21, 22, 23, 28 серпня 2017 року.

Також представником відповідача зазначено, що позивачка з 02 липня і по 29 серпня 2017 року знаходилась на заробітках за кордоном, а тому на лікарняному не могла перебувати, на роботі була відсутня без поважних причин.

Дні лікарняного у липні позивачці зараховано за дні невиходу на роботу з 08 серпня по 17 серпня 2017 року.

Позивачка не була присутня на похороні матері, так як знаходилась за межами України.

19 серпня 2017 року (субота) був оголошений робочим днем замість 25 серпня 2017 року (п'ятниці), що підтверджено телефонограмою управління освіти, молоді та спорту Виноградівської РДА.

За неявку на роботу у вівторок 22 серпня 2017 року позивачка не згадує нічого.

Поважність невиходу на роботу 23 та 25 серпня 2017 року пояснює тим, що проходила медичний огляд для визначення спроможності займатись відповідним видом діяльності за станом здоров'я, надала медичну картку. Проходження медичного огляду не повинно проходити в робочий час, не може бути визнано поважною причиною невиходу на роботу. При тому, що позивачка в цей час була за кордоном.

Вивчивши всі документи надані позивачкою, прийнято рішення згідно п.4 ст. 40 КЗпП України.

Надуманим є твердження позивачки про порушення норми ст. 43 КЗпП України при її звільненні за п.4ст. 40КЗпП України.

18 вересня, 27 жовтня 2017 року направлено подання до голови профкому Чорнотисівської ЗОШ ОСОБА_9 про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за ч.4 ст. 40 КЗПП України .

Позивачку тричі запрошували на засідання профспілкового комітету, а саме: 21 вересня 2017 року, 30 жовтня та 31 жовтня 2017 року. Їй про це було відомо, але кожного разу

відмовлялась від підпису про ознайомлення з цими поданнями, що стверджується актами комісії від 30 жовтня та 31 жовтня 2017 року. Жодного разу позивачка не з'являлась на засідання профкому, ігноруючи думку колективу, навмисно затягуючи строки розгляду подання та притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням профспілкового комітету Чорнотисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Виноградівської районної ради Закарпатської області від 31 жовтня 2017 року на засіданні профкому дано згоду на звільнення вчителя англійської мови ОСОБА_1 за прогули за п.4 ст.40 КЗпП України.

Твердження про порушення строків притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності спростовується наступним.

ОСОБА_1 знаходилась на лікарняному з 29 серпня по 07 вересня 2017 року; з 22 вересня по 30 вересня 2017 року; з 02 жовтня по 20 жовтня 2017 року; з 21 жовтня по 25 жовтня 2017 року; з 03 листопада по 08 листопада 2017 року; з 10 листопада по 17 листопада 2017 року.

Стягнення накладено в строки, зазначені в статті 148 КЗпП України, з врахуванням того, що позивачка перебувала на лікарняному та в 15-ти денний строк з часу отримання згоди профкому на звільнення з роботи згідно до ст.43 КЗпП України.

Відповідно до вимог статті 149 КЗпП України позивачку повідомлено, ознайомлено, вручено наказ про звільнення, але остання відмовилась від підписання про ознайомлення з наказом про звільнення. В день звільнення вручено трудову книжку, але вона відмовилась від підпису про отримання трудової книжки в книзі обліку трудової книжки, що підтверджено актом комісії № 31 від 20 листопада 2017 року.

І раніше були такі випадки, що вчитель англійської мови ОСОБА_1 неодноразово не виходила на роботу. Кожного разу складався акт про невихід на роботу, але вона відразу зверталась на швидку допомогу, де фіксувала факт підняття артеріального тиску, тому заходи дисциплінарного стягнення не застосовувались. До відзиву приєднано акти про невихід на роботу 30 травня 2012 року, 30 травня 2013 року, 02 грудня 2015 року. Про неякісну роботу позивачки свідчить колективне звернення батьків дітей, яких навчала позивачка, до керівника школи та до начальника Виноградівського управління освіти,молоді та спорту за 03 та 06 червня 2016 року.

Представник відповідача вважає, що вірно застосовано положення п 4. ст. 40 КЗпП України, вжито всіх належних заходів для дотримання вимог норм чинного законодавства при звільненні з роботи з дотриманням порядку звільнення з роботи.

Не підлягають до задоволення і позовні вимоги щодо виплати ОСОБА_1 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди. Ці вимоги є похідними від поновлення на роботі. А так як немає правових підстав для поновлення її на роботі, тому слід відмовити в задоволенні всіх позовних вимог.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 вимоги позову підтримала, зазначивши, що під час відпустки перебувала на лікарняному, а з 18 по 28 серпня лікувалася у стоматолога. З 29 серпня знову була на лікарняному. Причиною звільнення вважає неприязні стосунки з керівництвом школи. Вона пояснила причини відсутності на роботі, однак її не слухали. Після звільнення вона отримала наказ та трудову книжку. Підписи вона ніде не ставила. Вважає звільнення незаконним, бо надала документи на підтвердження поважності відсутності на роботі. Незаконним звільненням їй спричинено моральну шкоду, вона втратила звичний ритм життя, не має засобів до існування, через переживання постійно лікується.

Представник позивача ОСОБА_2 зазначив, що звільнення не законне, позаяк позивачка була відсутня на роботі з поважної причини - лікувалася у стоматолога з 18 по 28 серпня 2017 року, про що надано відповідну довідку. Невихід на роботу в суботу 19.08.2017 року не є прогулом, оскільки про зміну графіку роботи позивачку ніхто не попереджав, а телефонограма, наявна в матеріалах справи, не може вважатися достатньою підставою для перенесення робочого дня. Процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності порушена.

Також представник позивачки зауважив про відсутність доказів створення профспілкового комітету Чорнотисівської ОСОБА_6 ст.

Розгляд питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 відбувся без особистої участі ОСОБА_1, в той час, коли вона перебувала в хворобливому стані.

Через переживання з приводу незаконного звільнення ОСОБА_1 зазнала душевних страждань.

Представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечили з підстав, викладених у відзиві. При дачі пояснень зазначили, що звільнення відбулося відповідно до вимог закону, процедуру дотримано. Позивачка з 08.08.2017 року на роботу з чергової відпустки не вийшла. В школу вона прийшла тільки 08.09.2017 року, надала листок непрацездатності, довідку з поліклініки і відмовилася надати пояснення відсутності. Після цього майже весь час перебувала на лікарняному. Про розгляд подання про звільнення вона знала, однак кожного разу викликала швидку, щоб зірвати засідання. За наявною інформацією позивачка перебувала протягом серпня закордоном, оскільки була відсутня на похороні матері.

Звільнення здійснено після погодження з профспілковим комітетом в межах місячного строку з дня прогулу за виключенням днів непрацездатності.

Щодо створення та діяльності профспілкового комітету представник ОСОБА_4 зазначила, що профспілковий комітет діє з часу створення школи. Голова обраний, є печатка. Позивачка є його членом, оскільки з неї утримуються профспілкові платежі із зарплати згідно її заяви та вона отримувала допомогу від профспілкового комітету, що не заперечує сама ОСОБА_1

Також представник зауважила, що у разі заперечення членства ОСОБА_1 у профспілковому комітеті, тоді і згоди на її звільнення не потрібно.

Позов вважають безпідставним, у задоволенні такого просили відмовити.

В судовому засіданні допитано свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_9

Так, свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показала, що працює заступником директора Чорнотисівської ЗОШ з навчальної та виховної частини, вчитель англійської мови. Після відпустки вийшла на роботу 29.08.2017 року і в цей день за її участі було складено табель у якому ОСОБА_1 зазначено прогул.

Свідок ОСОБА_12 показала, що ОСОБА_18 попросила її допомогти на похоронах матері позивачки. Вона допомагала 28 та 29 серпня, однак ОСОБА_1 на похоронах не бачила. Зі слів родичів дізналася, що ОСОБА_1 перебувала за кордоном, з нею не було зв'язку.

Свідок ОСОБА_13, показала, що працює вчителем початкових класів Чорнотисівської ЗОШ. Після відпустки на роботу вийшла 08 серпня. Акти про невихід на роботу ОСОБА_1 підписувала кожен день. ОСОБА_1 прийшла на роботу у вересні, надала лікарняні та свідоцтво про смерть матері. Від неї просили надати пояснення з приводу відсутності на роботі, однак ОСОБА_1 відмовилася.

Свідок ОСОБА_14 показала, що працює вчителем біології Чорнотисівської ЗОШ. Після відпустки на роботу вийшла 08 серпня. ОСОБА_1 з 08 серпня на роботу не вийшла. З ініціативи директора була створена комісія, яка складала акти про невихід на роботу ОСОБА_1 ОСОБА_11 про невихід на роботу ОСОБА_1 підписувала кожен день особисто.

Свідок ОСОБА_15 показала, що працює секретарем Чорнотисівської ЗОШ. У серпні місяці ОСОБА_1 з відпустки на роботу не вийшла. У зв'язку з цим директор створив комісію, яка фіксувала невихід ОСОБА_1 на роботу. ОСОБА_1 заяву про продовження відпустки через хворобу не подавала.

З 14.08.2017 року вона перебувала у відпустці на 10 календарних днів. Директор ОСОБА_3 з відпустки на роботу вийшов 29. 08.2017 року.

Свідок ОСОБА_16, показала, що вчитель ОСОБА_1 з 08 серпня на роботу не вийшла. В школі з'явилася тільки у вересні.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні показала, що працює завгоспом Чорнотисівської ЗОШ. ОСОБА_1 в серпні з відпустки на роботу не вийшла. Невихід на роботу Данкай фіксувалися актами, які вона підписувала.

Допитаний у судовому засіданні голова профспілкового комітету Чорнотисівської ЗОШ ОСОБА_9 показав, що до комітету було подано на розгляд подання голови відділу освіти про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 через прогули. Після цього було подання директора. Про розгляд подання на 30.10.2017 року ОСОБА_1 повідомляли, однак вона від підпису відмовилася та на засідання не з'явилася. Тому розгляд подання перенесли на 31.10.2017 року, про що ОСОБА_1 було повідомлено. Однак вона повторно не з'явилася, тому питання розглядалося у її відсутності. Під час розгляду питання були присутні 7 членів комітету з 9-ти. Рішення про надання згоди прийнято одноголосно.

В судовому засіданні досліджені наступні докази: наказ про звільнення ОСОБА_1 від 20.11.2017 року № 165-к (а.с.5 т.1); медична карта огляду осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров'я (а.с.6-6зв.); Довідка про тимчасову непрацездатність від 12.07.2017 року (а.с.7 т.1); листок непрацездатності від 29.08.2017 року (а.с.7 т.1); листок непрацездатності від 22.09.2017 року (а.с.8 т.1); листок непрацездатності від 02.10.2017 року (а.с.10 т.1); листок непрацездатності від 21.10.2017 року (а.с.11 т.1); листок непрацездатності від 03.11.2017 року (а.с.12 т.1); листок непрацездатності від 10.10.2017 року (а.с.12 т.1); свідоцтво про смерть ОСОБА_8 від 29.08.2017 року (а.с.13 т.1); акти про невихід на роботу ОСОБА_1 18, 19, 21, 22, 23, 28 серпня 2017 року (а.с.14-19 т.1); подання в.о. начальника управління освіти, молоді та спорту Виноградівської РДА від 19.09.2017 року про отримання згоди на звільнення вчителя англійської мови ОСОБА_1 (а.с.20-20 зв. т.1); Довідка Закарпатського територіального центоу екстерної медичної допомоги № 1502-01 від 27.11.2017 року (а.с.21 т.1); повідомлення про надання письмового пояснення від 11.09.2017 року (а.с.22 т.1); акт від 11.09.2017 року про відмову надання пояснень (а.с.23 т.1); наказ № 93-к від 22.08.2017 року (а.с.24 т.1); заява ОСОБА_1 голові Виноградівської районної профспілкової організації від 21.09.2017 р. (а.с.25 т.1); заява ОСОБА_1 голові Виноградівської районної профспілкової організації від 30.10.2017 р. (а.с.26 т.1); заява ОСОБА_1 голові Виноградівської районної профспілкової організації від 31.10.2017 р. (а.с.27 т.1); повідомлення голови профспілкового комітету до ОСОБА_1 про розгляд подання про звільнення 21.09.2017 року (а.с.28 т.1); повідомлення голови профспілкового комітету до ОСОБА_1 про розгляд подання про звільнення 22.09.2017 року (а.с.29 т.1); повідомлення голови профспілкового комітету до ОСОБА_1 про розгляд подання про звільнення 30.10.2017 року (а.с.30 т.1); повідомлення голови профспілкового комітету до ОСОБА_1 про розгляд подання про звільнення 31.10.2017 року (а.с.31 т.1); Довідка з ЄДРПОУ (а.с.57-57 т.1); свідоцтво про державну реєстрацію (а.с.58-58 зв. т.1); виписка з ЄДРПОУ (а.с.59-59 зв. т.1); наказ № 234-к від 11.05.2005 року про призначення ОСОБА_3 директором Чорнотисівської ЗОШ (а.с.60 т.1); заява ОСОБА_1 від 02.06.2017 року про надання чергової відпустки (а.с.61 т.1); наказ № 69-к від 08.06.2017 року про надання ОСОБА_1 чергової відпустки з 12.06.2017 року тривалістю 56 календарних днів (а.с.62 т.1); наказ директора Чорнотисівської ЗОШ № 96 від 08.08.2017 року про створення комісії з метою з'ясування причин та обставин відсутності на роботі ОСОБА_1 (а.с.63 т.1); акти про відсутність на роботі ОСОБА_1 08, 09, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 21, 22, 23, 28, 29, серпня 2010 року (а.с. 64-78 т.1); телефонограма (а.с.79 т.1); акт від 08.09.2017 року (а.с.80 т.1); повідомлення про надання письмового пояснення (а.с.81 т.1); акти від 11.09.2017 року (82, 83 т.1); акт від 14.09.2017 року про встановлення днів прогулів (а.с.84); акти від 30 та 31.11.2017 року про повідомлення ОСОБА_1 про розгляд питання про її звільнення (а.с.85, 86 т.1); акти від 20.11.2017 року про ознайомлення з наказом про звільнення та вручення трудової книжки (а.с.87, 88 т.1); витяг з протоколу засідання профспілкового комітету Чорнотисівської ЗОШ від 31.10.2017 року (а.с.89 т.1); повідомлення профспілкового комітету Чорнотисівської ЗОШ від 01.11.2017 року (а.с.90 т.1); подання Директора Чорнотисівської ЗОШ від 27.10.2017 року до профспілкового комітету про отримання згоди на звільнення вчителя англійської мови ОСОБА_1, яка вчинила прогул (а.с.91); табель обліку використання робочого часу Чорнотисівської ЗОШ за серпень 2017 року

(а.с.92-96 т.1); табель обліку використання робочого часу Чорнотисівської ЗОШ за серпень 2017 року (а.с.97-100 т.1); табель обліку використання робочого часу Чорнотисівської ЗОШ за серпень 2017 року (а.с.101 -103 т.1); копія журналу реєстрації заяв (а.с.104-106 т.1); акти про відсутність на роботі ОСОБА_1 30.05.2012 року, 30.05.2013 року, 02.12.2015 року (а.с.107 -109 т.1); заяви батьків (а.с.110, 111 т.1); подання Директора Чорнотисівської ЗОШ від 18.09.2017 року до профспілкового комітету про отримання згоди на звільнення вчителя англійської мови ОСОБА_1, яка вчинила прогул (а.с.91); інформація на запит від 04.12.2017 року (а.с.131-132 т.1); копія протоколу зборів первинної профспілкової організації від 14.11.2014 року № 9 (а.с.165-166 т.1); правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників Чорнотисівської ОСОБА_6 ст.. (а.с.238-241 т.1); довідка ОСОБА_19 про те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 находилася на лікуванні зубів 18, 19, 21, 22, 23, 28 серпня 2017 року (а.с.245 Т.1); лист в.о. начальника управління соціального захисту населення від 17.05.2013 року №05-14/2087 (а.с.5-6 зв. т.2); напис про повідомну реєстрацію колективного договору, який зареєстрований Виноградівською районною державною адміністрацією за реєстраційним №23 від 17.05.2013 року (а.с. 7 т.2); колективний договір укладений між адміністрацією Чорнотисівської ОСОБА_6 ступенів та профспілковою організацією працівникіів Чорнотисівської ОСОБА_6 ступенів на 2013-2018 роки (а.с.8-14 т.2); розгорнута профспілкова карта первинних профспілкових організацій працівників освіти і науки Виноградівського району Закарпатської області станом на грудень 2017 року (а.с.15 -24 т.2); відомість на видачу печаток та кутових штампів первинним профспілковим організаціям освітніх установ і закладів Виноградівського району (а.с.25-27 т.2); список профспілкових комітетів освітніх установ і закладів Виноградівського району Закарпатської області, яким належить виготовлення круглих печаток, кутових штампів і штампів для сплати профспілкових внесків (.с. 28-32 т.2); підписи працівників Чорнотисівської ОСОБА_6 ступенів, які дали згоду на утримання з заробітної плати 1% профспілкових внесків (а.с.33 т.2); список первинних профспілкових організацій освітніх установ Виноградівського району на підставі статистичних звітів станом на 02.02.2609 року, (уточнені на 12.03.2009 року) (а.с.34-35 т.2); список голів первинних профспілкових організацій освітніх установ Виноградівського району, обраних в листопаді-грудні 2009 року (а.с.36-38 т.2); профспілкова карга функціонування первинних профспілкових організацій установ освіти Виноградівського району станом на березень. 2011 року (а.с.39-43 т.2); відомості про керівний орган Виноградівської районної профспілки працівників освіти і науки та його юридична адреса (а.с.44 т.2); відомості про організаційні ланки профспілки працівників освіти і науки України по Виноградівському району (а.с.45 - 48 т.2); довідка про доходи ОСОБА_1 за жовтень-листопад 2017 року (а.с.53 т.2); виписка з корегуючого табеля обліку робочого часу за серпень - листопад 2017 року (а.с. 54-55 т.2).

Заслухавши сторін та їх представників, свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

В судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що згідно наказу директора Чорнотисівської ОСОБА_6 ст. № 69-к від 08.06.2017 року ОСОБА_1 надано чергову відпустку тривалістю 56 календарних днів (а.с.62 т.1).

На роботу позивач ОСОБА_1 повинна була вийти 08.08.2017 року, оскільки день 28.06.2017 року - ОСОБА_10 при розрахунку тривалості відпустки не обраховується.

08.08.2017 року ОСОБА_1 на роботу не вийшла.

У зв'язку з відсутністю позивачки на робочому місці, 08 серпня 2017 року на підставі наказу директора Чорнотисівської ЗОШ ОСОБА_3 № 96 (а.с. 63 т.1) створено комісію у складі ОСОБА_3, директор школи, ОСОБА_17, завгосп школи, ОСОБА_15, секретар, ОСОБА_14, вчитель біології, ОСОБА_16, вчитель початкових класів, ОСОБА_13, вчитель початкових класів, яка засвідчила актами факт відсутності працівника ОСОБА_1 на робочому місці 08, 09, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 18. 19, 21, 22, 23, 28 серпня 2017 року. ОСОБА_14 комісія склала акти невиходу позивачки на роботу за період з 29 серпня і до 08 вересня 2017 року.

08.09.2017 року ОСОБА_1 з'явилась на роботі та надала довідку про тимчасову

непрацездатність, видану 12.07.2017 року, листок непрацездатності від 29.08.2017 року, ксерокопію медичної картки та особову медичну книжку, видану 07.09.2017 року, з яких встановлено, що позивачка з 12.07.2017 року і по 21.10.2017 року включно знаходилась на амбулаторному лікуванні.

Запропоновано позивачці надати письмові пояснення щодо її відсутності на роботі за період з 08 серпня по 28 серпня 2017 року, але остання ознайомившись з повідомленням, відмовилась від підписання та надання письмового пояснення, що стверджується актами комісії №27, № 29 від 11 вересня 2017 року (а.с.82, 84 т.1).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Закону України Про відпустки , ст.80 КЗпП України щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку.

Відповідачем прийнято до уваги довідку про тимчасову непрацездатність № 000730 від 12.07.2017 року для продовження основної відпустки з 08.08. по 17.08.2017 року та період невиходу на роботу ОСОБА_1 08, 09, 10. 11, 14, 15,16,17 серпня 2017 року визнано поважною причиною.

Також визнано поважною причиною невихід на роботу позивачки за період з 29.08 по 07.09. 2017 року включно, що підтверджено листком непрацездатності АДЕ № 169120 від 29.08.2017 року.

Невихіду на роботу ОСОБА_1 18, 19, 21, 22, 23, 28 серпня 2017 року визнано прогулами без поважних причин.

Рішенням профспілкового комітету Чорнотисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Виноградівської районної ради Закарпатської області від 31 жовтня 2017 року на засіданні профкому дано згоду на звільнення вчителя англійської мови ОСОБА_1 за прогули за п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.89, 90 т.1).

ОСОБА_5 наказу №165-к директора Чорнотисівської ОСОБА_6 ступенів ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя англійської мови Чорнотисівської ОСОБА_6 ступенів з 20 листопада 2017 року за здійсненні прогули без поважних причин з 18 серпня по 28 серпня 2017 року (згідно п.4 ст.40 КЗпП України) (а.с. 5 т.1).

Суд констатує, що правовідносини між сторонами врегульовані кодексом законів про працю України (КЗпП України).

Так, згідно п. 4 ст.40КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9 Про практику при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або повноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

ОСОБА_5 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної

профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з'явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплiнарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати вiд порушника трудової дисциплiни письмовi пояснення. За кожне порушення трудової дисциплiни може бути застосовано лише одне дисциплiнарне стягнення. При обраннi виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступiнь тяжкостi вчиненого проступку i заподiяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, i попередню роботу працiвника. Стягнення оголошується в наказi (розпорядженнi) i повiдомляється працiвниковi пiд розписку.

ОСОБА_5 наказу №165-к ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя англійської мови Чорнотисівської ОСОБА_6 ступенів з 20 листопада 2017 року за здійсненні прогули без поважних причин з 18 серпня по 28 серпня 2017 року (згідно п.4 ст.40 КЗпП України). ОСОБА_5 матеріалів справи та пояснень представника відповідача прогулами за вказаний період визнано невихід на роботу 18, 19, 20, 21, 22, 23 та 28 серпня 2017 року.

Факт не виходу на роботу у зазначені дні позивачем не оспорюється, таке випливає як із змісту позову, та з пояснень та позивачки та доданих нею документів.

В судовому засіданні позивачка пояснила, що перебувала на лікуванні у стоматолога з 18 по 28 серпня 2017 року, на підтвердження чого надано довідку. Керівництво школи до відому не ставила, так як директор в той час перебував у відпустці.

Даючи оцінку даній підставі на предмет поважності причини невиходу на роботу, суд зазначає, що законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП, слід виходити з конкретних обставин. Судова практика під поважними причинами розглядає такі, які зазвичай не залежать від волі особи, є об'єктивно непереборними, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами та підтверджені належними доказами.

На підтвердження поважності причини невиходу на роботу позивачка надала довідку з Стомат. Кабінет Виноградово за підписом лікаря ОСОБА_19 про те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 находилася на лікуванні зубів 18, 19, 21, 22, 23, 28.08.2017 р. діагноз - численний карієс порожнини рота (а.с.245 т.1).

Непрацездатність особи може підтверджуватись не тільки листком непрацездатності, але, залежно від обставин й іншими доказами, чи показаннями свідків.

Суд констатує, що інших доказів, зокрема медичної документації про кількість, тривалість маніпуляцій, їх необхідність для ОСОБА_1, час проведення лікування до даної довідки не долучено. Судом приймається до уваги, що в канікулярний період позивачка повинна була б бути на роботі 9 -ї год. до 12.20 год. За таких обставин, констатувати факт, що ОСОБА_1 не мала можливості лікувати зуби після 12.20 год. достатніх підстав не має. Тому, на підставі тільки одної довідки, у якій тільки констатується факт лікування зубів, невихід на роботу не може бути визнано з поважних причин.

Додатковою підставою поважності причини невиходу на роботу 19.08.2017 року позивачкою зазначено, що 19.08.2017 року календарно є суботою. ОСОБА_5 правил внутрішнього розпорядку є вихідним днем. Про перенесення робочого дня її ніхто не попереджав. Крім того, перенесення відбулося на підставі телефонограми в.о. начальника управління.

Даючи цьому оцінку, суд виходить з наступного.

ОСОБА_5 з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 №850-р "Про перенесення робочих днів у 2017 році", з метою створення сприятливих умов для святкування 24 серпня - Дня незалежності України, робочий день з п'ятниці 25 серпня перенесено на суботу 19 серпня 2017 року. Отже, правовою підставою для перенесення робочого дня є зазначена Постанова.

Крім того слід зауважити, що перенесення робочого дня на інший є звичною практикою і узгоджується з положення КЗпП України.

Щодо доводів позивачки, що її ніхто про такий перенос не попереджав, слід зауважити, що позивачка не перебувала на роботі у цей період.

Відтак доводи, що невихід на роботу у суботу 19.08.2017 року не є прогулом не заслуговують на увагу.

Однак невихід на роботу 28.08.2017 року не може вважатися прогулом з огляду на наступне.

Відповідачем обставину смерті матері позивачки не прийнято за поважну з тих мотивів, що остання не була присутня на похованні.

ОСОБА_5 п.9 ч.1 ст. 25 Закону України «Про відпустки» працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад.

Отже, закон як підставу вказує факт смерті, і жодним чином не пов'язує з іншими обставинами.

Відсутність на похованні є обставиною морально-етичного характеру, однак правового значення не має.

З огляду на зазначену норму Закону невихід на роботу 28.08.2017 року є поважним,

оскільки дані обставини, закон вважає як підставу для надання неоплачуваної відпустки та не може вважатися прогулом.

Доводи представника відповідача про те, що позивачка із заявою до директора не зверталася не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

ОСОБА_5 свідоцтва про смерть від 29.08.2017 року - 26.08.2017 року померла ОСОБА_8 - матір позивачки. ОСОБА_14 обставина сторонами не оспорювалася.

День смерті ОСОБА_8 26.08.2017 року припав на суботу, тобто вихідний неробочий день. 28.08.2017 року був понеділок, робочий день. Однак, суд приймає до уваги, що директор школи з чергової відпустки на роботу вийшов тільки на наступний день - 29.08.2017 року. Вказана обставина стверджується матеріалами справи і поясненнями ОСОБА_3 На час відпустки ОСОБА_3 обов'язки директора на іншу особу не покладалися. Отже, з правової точки зору, особи, до якої позивачка могла звернутися із заявою про надання відпустки у зв'язку із смертю близької особи не було.

За вказаних обставин суд констатує, що прогулами може бути визнано тільки 5 днів невиходу позивачки на роботу, а саме - 18, 19, 21, 22 та 23 серпня 2017 року. Відтак, початок перебігу місячного строку накладення дисциплінарного стягнення повинен обраховуватися з 24.08.2017 року, за виключенням днів непрацездатності або відпустки.

ОСОБА_1 звільнено 20.11.2017 року.

За період з 24.08.2017 року по день звільнення - 20.11.2017 року позивачка у відпустці не була, проте перебувала на лікарняному у період з 29.08. по 07.09.2017 року, з 22.09. по 30.09.2017 року, з 02.10. по 20.10. 2017 року, з 21.10. по 25.10.2017 року, з 03.11. по 08.11.2017 року; з 10.11. по 17.11.2017 року.

Шляхом підрахунку встановлено, що позивачку звільнено на 32 день після прогулу.

Поняття протягом місяця чи місячний термін у юриспруденції, як правило, означає на протязі 30-ти днів.

Вказане є грубим порушенням прав працівника, що тягне за собою поновлення працівника на роботі.

Крім цього, суд вважає зауважити наступне. З пояснень, наданих у судовому засіданні директором Чорносисівської ЗОШ ОСОБА_3, він перебував у черговій відпустці до 28.08.2017 року. 29.08.2017 року вийшов на роботу. Це підтверджується також табелем за серпень 2017 року. В серпні ОСОБА_3 з відпустки не відкликався. На час перебування у відпустці обов'язки директора Чорнотисівської ЗОШ на іншу особу не покладено.

Однак 08.08.2017 року директор Чорнотисівської ЗОШ ОСОБА_3 видав наказ № 96 про створення комісії у складі ОСОБА_3, директор школи, ОСОБА_17, завгосп школи, ОСОБА_15, секретар, ОСОБА_14, вчитель біології, ОСОБА_16, вчитель початкових класів, ОСОБА_13, вчитель початкових класів, яка засвідчувала актами відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 08, 09, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 18. 19, 21, 22, 23, 28 серпня 2017 року та з 29 серпня по 08 вересня 2017 року. Ця ж комісія 14.09.2018 року актом № 29 визнала відсутність на роботі ОСОБА_1 18.08., 19.08., 21.08., 22.08., 23.08., 28.08. як прогули без поважних причин.

Суд констатує, що дана комісія була створена директором ОСОБА_3 08.08.2017 року, який перебував у відпустці, а отже неуповноваженою особою. Відповідно, сама комісія, її акти та рішення не можуть вважатися легітимними та таким, що мають юридичне значення, а її рішення та акти є неналежними доказами.

За вказаних обставин, фактично крім визнання особисто позивачкою ОСОБА_1 факту не виходу на роботу, та пояснень свідків, допустимих доказів такого матеріали справи не місять.

Щодо процедури надання згоди на звільнення ОСОБА_1 профспілковим комітетом слід зазначити наступне.

Так, матеріали справи містять декілька подань до профспілкового комітету про надання згоди на звільнення ОСОБА_1, зокрема: подання в.о. начальника управління освіти, молоді та спорту Виноградівської РДА від 19.09.2017 року (а.с.20 т.1), подання директора Чорнотисівської ЗОШ від 18.09.2017 року (а.с.112 т.1), подання директора Чорнотисівської ЗОШ від 27.10.2017 року (а.с.91 т.1).

Профспілковий комітет Чорнотисівської ЗОШ з цього приводу засідав чотири рази, зокрема 21.09. та 22.09.2017 року, 30.10. та 31.10.2017 року. 21.09 розглядалося подання директора (а.с.28 т.1), а 22.09. - подання начальника освіти, молоді та спорту.

Результат розгляду невідомий.

З пояснень представників відповідача вбачається, що до Закону України «Про освіту» було внесено зміни і у зв'язку з законодавчими змінами було подано подання від директора школи та начальника управління освіти, молоді та спорту.

Відповідно до ч.2 ст.43 КЗпП України у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцяти денний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

З дослідженого у судовому засіданні протоколу засідання профкому від 31.10.2017 року та витягу з вказаного протоколу, що міститься в матеріалах справи не зрозуміло, яке подання було підставою для розгляду. Про це зазначено лише в повідомленні (а.с.90 т.1), що розглядалося подання директора від 27.10.2017 року про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 через прогул та таку згоду надано.

Проте, відомостей про розгляд решти подань матеріали справи не містять.

Крім того, слід звернути увагу на процедуру надання згоди на звільнення. Так, директор Чорнотисівської ЗОШ звернувся до профспілкового комітету з поданням 27.10.2017 року. Розгляд подання призначено на 30.10.2017 року. У зв'язку з неявкою ОСОБА_1 перенесено на 31.10.2017 року. 31.10.2017 року подання розглянуто за відсутності ОСОБА_1 та надано згоду на звільнення. Слід зауважити, що календарно 27.10.2017 року є п'ятниця, а 30.10. та 31.10. - наступні понеділок та вівторок відповідно. Отже, подання отримано 27.10., на наступний робочий день призначено його розгляд, який відкладено знову на наступний день і розглянуто.

Законодавцем передбачено 15-ти денний строк на розгляд подання. Час відкладення такого не врегульовано, тому проведення процедури розгляду у максимально стислі строки, як у даному випадку 3 робочі дні не може бути визнано порушенням, однак свідчить про його формальність.

Щодо розгляду подання 30 та 31.10.2010 року за відсутності ОСОБА_1 слід зазначити наступне.

Мотивуючи як порушення процедури розгляду, позивачка вказувала, що засідання проводилося за її відсутності, та без її заяви про розгляд без неї. Крім цього зазначила, що в той час була непрацездатною, про що свідчить довідка про виклик швидкої допомоги.

Так, дійсно, у матеріалах справи міститься довідка, що ОСОБА_1 зверталася амбулаторно до бригад ЕМД з приводу гіпертонічної хвороби 30.10., 31.10., 02.11., 20.11. та 21.11.2017 року (а.с.21 т.1). Однак у вказані дні 30 та 31.10.2017 року позивачка перебувала на роботі, лікарняний не відкривала. Іншого доказу на підтвердження факту непрацездатності матеріали справи не містять. Сам по собі факт звернення до лікаря чи виклик швидкої не може свідчити про стан непрацездатності.

Законом передбачено (ст.43 КЗпП), що у разі неявки особи на засідання профкому, таке розглядом відкладається. У разі повторної неяки працівника без поважних причин, подання може розглядатися за його відсутності.

Отже, законодавчо передбачено право профкому на розгляд подання про звільнення у відсутності працівника.

Про розгляд подання на зазначені дати позивачка знала, оскільки таке випливає з її листів від 30 та 31.10.2017 р до голови районної профспілки (а.с. 26, 27 т.1).

За вказаних обставин суд констатує, що формально процедуру надання згоди профспілковим комітетом дотримано.

Щодо доводів представника позивача про те, що профком Чорнотисівської ЗОШ є нелегітимним та позивачка не є членом такої громадської організації слід зауважити наступне.

У рішенні Конституційного суду України від 18.10.2000р. у справі за конституційними поданнями народних депутатів України та Уповноваженого Верховної ОСОБА_12 України з прав людини щодо відповідності ОСОБА_10 України (конституційності) статей 8, 11, 16 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (справа про свободу утворення профспілок) зазначено, що частина перша статті 36 ОСОБА_10 України ґарантує право громадян України на свободу об'єднання, зокрема, у громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення економічних, соціальних та інших інтересів, за винятком обмежень,

встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей. ОСОБА_5 з частиною третьою цієї статті професійні спілки є громадськими організаціями, що об'єднують громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності. Громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів.

Професійні спілки є громадськими організаціями, на що прямо вказано у частині третій статті 36 ОСОБА_10 України, Закон України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 року поширює свою дію і на професійні спілки, хоча особливості правового реґулювання діяльності профспілок визначаються Законом України про профспілки (частина четверта статті 1). Закон України "Про об'єднання громадян", як і передбачено більш пізнім законодавчим актом - Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", є частиною законодавства про профспілки і застосовується до них, якщо інше не передбачено цим Законом (частини перша та третя статті 4).

У статті 9 Закону України "Про об'єднання громадян" встановлено, що об'єднання громадян України утворюються і діють із всеукраїнським, місцевим та міжнародним статусом. До місцевих належать об'єднання, діяльність яких поширюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або реґіону. Територія діяльності самостійно визначається об'єднанням громадян. Отже, види статусу професійних спілок, передбачені статтею 11 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", головно ґрунтуються на положеннях базового Закону України "Про об'єднання громадян".

Стаття 11 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (далі - Закон) визначає статус профспілок (місцевих, обласних, реґіональних, республіканських, всеукраїнських) за ознакою наявності організаційних ланок профспілки на певній території та залежно від того, яку частину членів профспілки, котрі працюють за даною професією чи фахом, вони об'єднують.

У статті 2 Закону зазначено, що "професійні спілки створюються з метою представництва, здійснення та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки". Обсяг прав профспілок щодо захисту інтересів працівників не ставиться у залежність від статусу профспілки, визначеного статтею 11 Закону. Це підтверджує і стаття 10 Закону: "Усі профспілки рівні перед законом і мають рівні права щодо захисту прав та інтересів членів профспілки". Названі положення узгоджуються з приписами частини третьої статті 36 ОСОБА_10 України.

Статусом професійних спілок обумовлюється представництво відповідної профспілки на загальнонаціональному, реґіональному, місцевому, галузевому рівнях при веденні консультацій, колективних переговорів щодо укладення угод, колективних договорів (на відповідному територіальному та галузевому рівнях), участь у роботі тристоронніх органів (Національна рада соціального партнерства), керування соціальним страхуванням тощо. Положення статті 11 Закону в цілому узгоджуються з чинними законодавчими актами, що передбачають конкретні повноваження профспілок та їх об'єднань, такими, як Закон України "Про колективні договори і угоди", Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)".

ОСОБА_5 зі статтею 3 Закону України "Про колективні договори і угоди" стороною генеральної угоди (що укладається на державному рівні) виступають професійні спілки, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди; стороною угоди на галузевому рівні є профспілки чи об'єднання профспілок або інших представницьких організацій трудящих, які мають відповідні повноваження, достатні для ведення переговорів, укладення угоди та реалізації її норм на більшості підприємств, що входять в сферу їх дії; угода на реґіональному рівні укладається об'єднаннями профспілок чи іншими уповноваженими трудовими колективами органами; колективний договір на підприємстві, в установі, організації укладається однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом. Отже, представницький характер профспілок та їх об'єднань зумовлений не стільки їхнім формальним статусом, який законодавець визначив виходячи насамперед з територіальної сфери їх діяльності, скільки повноваженнями, наданими їм трудовими колективами підприємств, установ і організацій, та взаємодією між самими профспілками.

Суспільні відносини за участю профспілок реґулюються законодавством тією мірою, в якій це необхідно для забезпечення представництва і захисту інтересів трудівників, успішного функціонування профспілок. Саме по собі визначення видів статусу професійних спілок у статті 11 Закону є правомірним в контексті визнання державою правосуб'єктності цих громадських організацій. Доцільність такого законодавчого вреґулювання статусу профспілок та їх об'єднань, як це передбачено статтею 11 Закону, не вирішується Конституційним Судом України.

2.2. Водночас Конституційний Суд України дійшов висновку, що окремі положення статті 11 Закону обмежують право громадян на свободу об'єднання, закріплене у частині першій статті 36 ОСОБА_10 України.

Частина друга статті 11 Закону визначає, що статус місцевих мають профспілки, до складу яких входять не менше трьох первинних організацій, що діють на підприємствах, в установах або організаціях однієї адміністративно-територіальної одиниці (міста, району, села), чи об'єднують не менше 9 членів профспілки, які працюють на різних підприємствах, в установах або організаціях. Кожна з наведених вимог створює обмеження в реалізації права громадян на свободу об'єднання в професійну спілку, оскільки вимагається наявність членів профспілки на кількох підприємствах, в установах, організаціях або принаймні трьох організаційних ланок ("первинних організацій") на одному підприємстві, в установі чи організації, а таких у конкретному населеному пункті чи на підприємстві, в установі, організації може і не бути. Рівночасно може бути обмеженим і право на свободу об'єднання у профспілку, що її мають створити "на основі вільного вибору їх членів" (частина третя статті 36 ОСОБА_10 України) за родом професійної діяльності, якщо певна професія представлена, приміром, тільки на одному підприємстві, в установі чи організації, розташованому в місті, районі чи селі. Крім того, редакція частини другої статті 11 Закону ставить під сумнів статус місцевих профспілок на рівні районів у містах та селищ, що також складають систему адміністративно-територіального устрою України (частина перша статті 133 ОСОБА_10 України).

Як зазначалося вище, частина перша статті 11 Закону встановлює, що профспілки можуть мати статус від всеукраїнського до місцевого (останній є найнижчим за територіальним критерієм).

Частина друга статті 11 Закону виключає об'єднання громадян у професійні спілки зі статусом місцевих на одному підприємстві, в установі чи організації, залишаючи для них тільки можливість входження разом з іншими як організаційних ланок в існуючу професійну спілку з відповідним статусом або утворення такої. З аналізу цієї частини статті 11 та інших норм Закону випливає, що такі профспілкові організації (стаття 37) існують в якості організаційних ланок профспілок (абзаци третій і четвертий статті 1, частина одинадцята статті 16), а саме "первинних організацій, що діють на підприємствах, в установах або організаціях" (частина друга статті 11). Ці організації не можуть мати визначеного статтею 11 Закону статусу професійної спілки, тобто самоврядної громадської організації, що набуває статусу юридичної особи, зареєструвавшись у порядку, встановленому частинами другою, третьою, четвертою, п'ятою, шостою статті 16. Організаційні ж ланки профспілок набувають статусу юридичної особи на підставі статуту зареєстрованої всеукраїнської профспілки чи профспілки іншого статусу (частина десята статті 16), у якому і визначено їхні повноваження (пункт 6 частини третьої статті 14).

Таким чином, стаття 11 Закону обмежує право громадян на свободу об'єднання у профспілки. Тому положення цієї статті, що унеможливлює створення самостійної профспілки на окремому підприємстві, в установі чи організації без дотримання умов, передбачених частиною другою, відповідно до яких статус місцевих мають лише профспілки, "до складу яких входять не менше трьох первинних організацій ... чи об'єднують не менше 9 членів профспілки, які працюють на різних підприємствах, в установах або організаціях", не відповідає частині першій статті 36 ОСОБА_10 України.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу щодо офіційного тлумачення поняття "професійна спілка, що діє на підприємстві, в установі, організації", використаного в абзаці шостому частини першої статті 43 1 Кодексу законів про працю України (справа про профспілку, що діє на підприємстві), сформулював правову позицію, що "ОСОБА_10 України не містить обмежень щодо утворення професійних спілок громадянами, які працюють на одному підприємстві, в установі, організації", та установив, зокрема, що із змісту частини третьої статті 36

ОСОБА_10 України випливає, що "всі професійні спілки, які утворені і діють згідно з їх статутами на підприємствах, в установах, організаціях, мають ґарантовані ОСОБА_10 України рівні права для захисту трудових і соціальних прав своїх членів..." (Рішення Конституційного Суду України від 29 жовтня 1998 року N 14-рп/98 // Вісник Конституційного Суду України. - 1999. - N 1).

Крім того, положення статті 11 Закону, що унеможливлює створення самостійної профспілки на підприємстві, в установі чи організації без дотримання визначених її частиною другою умов, нівелює передбачене ОСОБА_10 України право громадян на свободу об'єднання в аспекті утворення самостійної профспілки на підприємстві, в установі або організації, чим порушує одночасно і частину другу статті 22 ОСОБА_10 України, згідно з якою конституційні права і свободи ґарантуються і не можуть бути скасовані.

3.1. Стаття 16 Закону реґламентує леґалізацію професійних спілок, їх об'єднань.

Нею прямо передбачена обов'язкова леґалізація (офіційне визнання) профспілок та їх об'єднань шляхом реєстрації. У разі реєстрації профспілки та їх об'єднання набувають статусу юридичної особи (частини перша і дев'ята статті 16).

Встановлення реєстрації (із набуттям статусу юридичної особи) як єдиного способу леґалізації перешкоджає реалізації права утворювати професійні спілки "на основі вільного вибору їх членів" (частина третя статті 36 ОСОБА_10 України), оскільки громадяни можуть визнати за потрібне об'єднатися з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав у таку професійну спілку (як правило, нечисленну), яка не обов'язково повинна мати права юридичної особи.

3.2. Виходячи з особливого місця профспілок у механізмі захисту трудових і соціально-економічних прав та інтересів громадян, частина третя статті 36 ОСОБА_10 України встановлює додаткову, порівняно із загальними приписами частини першої цієї ж статті, ґарантію реалізації права громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної діяльності, на об'єднання у професійні спілки: "Професійні спілки утворюються без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів".

На підставі системного аналізу статті 36 ОСОБА_10 України Конституційний Суд України дійшов висновку, що наведене положення її частини третьої вимагає встановлення у Законі такого порядку реєстрації профспілок, яке було б актом надання статусу (прав) юридичної особи і не більше. ОСОБА_5 з частиною одинадцятою статті 16 Закону "зареєстровані профспілки ...набувають цивільних прав і беруть на себе цивільні зобов'язання". Ще до реєстрації вона є правоздатною (зокрема, має право оскаржити до суду рішення про відмову в реєстрації), проте повного обсягу дієздатності профспілка набуває після її реєстрації як юридичної особи.

Стаття 16 Закону передбачає леґалізацію (реєстрацію) Міністерством юстиції України та його територіальними органами профспілок відповідно до їх статусу (частина друга). Леґалізуючий орган проводить перевірку на відповідність статусу, визначеного статтею 11 цього Закону, вносить організацію в Реєстр об'єднань громадян та видає посвідчення встановленого зразка (частина п'ята); у разі невідповідності поданих документів профспілок, їх об'єднань зазначеному статусу леґалізуючий орган відмовляє в реєстрації (частина шоста). Тим часом частина четверта статті 3 Закону позбавляє права використовувати у своєму найменуванні визначення "профспілка" або похідних від нього будь-яку організацію, яка не пройшла леґалізації відповідно до статті 16, оскільки нелеґалізовані профспілки за змістом названої частини розглядаються як такі, що перебувають поза цим Законом (не "діють на підставі цього Закону"). А частина перша статті 13 проголошує: "Держава забезпечує реалізацію права громадян на об'єднання у професійні спілки та додержання прав та інтересів профспілок, леґалізованих у порядку, передбаченому цим Законом" (власне, його статтею 16).

Таким чином, реєстрація за встановленим статтею 16 Закону порядком, якщо формально і не є стадією утворення профспілки, то фактично зводиться до попереднього дозволу на її діяльність. Адже дозвіл на діяльність як профспілки така організація отримує лише після реєстрації, що в принципі рівнозначне вимозі про попередній дозвіл. Це є обмеженням передбаченого частиною третьою статті 36 ОСОБА_10 України права громадян на утворення профспілок без попереднього дозволу на основі вільного вибору їх членів.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення статті 16 Закону в частині

встановлення таких умов леґалізації профспілок, які фактично пов'язують початок діяльності створеної з метою забезпечення і захисту інтересів працівників організації як профспілки з моментом її реєстрації у відповідних органах, що рівнозначно вимозі про попередній дозвіл на утворення профспілки, не відповідають частині третій статті 36 ОСОБА_10 України.

3.3. Статтею 8 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, як і статтею 11 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, що є частиною національного законодавства України, ґарантується право людини на свободу об'єднання, зокрема, право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення зазначеного права не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки чи громадського порядку або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ратифікувавши 11 серпня 1956 року Конвенцію Міжнародної організації праці 1948 року про свободу асоціації і захист права на організацію (N 87), Україна взяла на себе обов'язок ужити необхідних заходів щодо ґарантування трудящим вільного здійснення права на організацію (профспілку), що визначені у її статтях 1, 2, 7, 8, 10, 11. Так, Конвенцією закріплено: право працівників створювати за своїм вибором організації без попереднього дозволу, а також вступати в такі організації за єдиної умови підпорядкування статутам останніх (стаття 2); право організації працівників вільно організовувати свою діяльність (стаття 3); набуття статусу юридичної особи не може бути підкорено умовам, що перешкоджають застосуванню статей 2, 3 (стаття 7); національне законодавство держав-учасниць не може порушувати ґарантії, передбачені цією Конвенцією.

Суть цих положень міжнародних договорів відображена в тексті ОСОБА_10 України, зокрема у статтях 36, 37, які містять подібні ґарантії та застереження щодо реалізації громадянами права на свободу об'єднання, в тому числі у профспілки.

Отже, твердження про те, що профспілкова організація набуває прав виключно після державної реєстрації не відповідає вимогам закону.

З матеріалів справи вбачається, що первинна профспілкова організація Чорнотисівської ЗОШ має керівний орган - профспілковий комітет у кількості 9 осіб, з складу якого обрано голову та секретаря, має печатку та кутовий штамп.

Також слід зауважити про непослідовність та суперечливість позиції позивачки щодо її членства у профспілці. Заперечуючи під час судового розгляду своє членство, ОСОБА_1 у листі від 21.09.2017 року (а.с. 25 т.1) стверджує, що є членом профспілки та сплачує профспілкові внески з 1989 року.

Крім того, згідно заяви (а.с.33 т.2) позивачка надала згоду на утримання із зарплати профспілкових внесків.

Також у судовому засіданні позивачка не заперечувала про отримання від профспілкової організації матеріальної допомоги.

За вказаних обставин доводи про те, що профспілкова організація не є легітимною, та ОСОБА_1 не її членом спростовуються матеріалами справи.

Щодо доводів про неправильний запис в трудовій книжці, оскільки позивачку прийнято на роботу в Чорнотисівську середню школу, а звільнено з Чорнотисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст., слід зазначити наступне. При перейменуванні підприємства, на якому працює працівник, у його трудовій книжці робиться відповідний запис. Відсутність такого запису свідчить про порушення порядку ведення записів у трудовій книжці. Однак зазначене порушення не може слугувати підставою для визнання звільнення незаконним.

Щодо твердження позивачки, що від неї ніхто пояснень не вимагав, однак зазначено про те, що вона від дачі таких відмовилася слід також зазначити таке.

Матеріалами справи стверджено як і сторонами, що при виходу на роботу, позивачка надала документи, підтверджуючі, на її думку, поважність причин відсутності на роботі.

Разом з тим, слід зауважити, що з часу 08.09.2017 року (час виходу на роботу) до 30.10. 2017 року (час розгляду подання на звільнення профкомом) було достатньо часу, щоб за бажанням, письмові пояснення надіслати поштовим зв'язком.

Суперечливими та взаємовиключними є твердження позивачки, викладені у позові, що копія наказу про звільнення їй не надавалися, оскільки, при подачі позову, копія наказу про звільнення нею долучено до матеріалів (а.с.5 т.1). Крім того, позивачка у судовому засіданні

пояснила, що отримала наказ про звільнення та трудову книжку. Вказане узгоджується з матеріалами справи.

Щодо обрахування компенсації за вимушений прогул.

ОСОБА_5 довідки про доходи ОСОБА_1 за жовтень - листопад 2017 року нараховано 11342,13 грн.

У жовтні 2017 року було 21 робочий день та 14 робочих днів у листопаді 2017 року (включно з днем з вільнення 20.11.2017 року). Отже, середній заробіток за робочий день становить 11342,13 грн./35 днів = 324, 06 грн/день.

8 робочих днів у листопаді, 20 - у грудні 2017 року, 21 - у січні 2018 року, у лютому 2018 року - 20, і у березні 2018 року по день винесення рішення включно - 5. Отже, загальна кількість днів прогулу становить 74 дні.

Отже, компенсація за вимушений прогул становить 324,06 грн./день х 74 дні = 23980,44 грн.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

ОСОБА_5 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

ОСОБА_5 Мінюсту України від 13.05.2004, № 35-13/797 "Методичні рекомендації "Відшкодування моральної шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

ОСОБА_5 приписів Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Судом встановлено, що звільнення позивачки з роботи відбулося з порушенням вимог закону, тобто незаконне.

За вказаних обставин доводи про те, що незаконні дії відповідача призвели до моральних переживань, вона втратила душевний спокій, постійно перебувала роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя своїй сім'ї заслуговують на увагу.

Однак доказів того, що саме через звільнення з роботи позивачка захворіла на гіпертонічну хворобу матеріали справи не містять.

З урахуванням зазначеного позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 2500 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Так, згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст.141 ЦПК).

За вказаних обставин з відповідача на користь держави підлягає стягненню розмір судового збору по ставці за немайнові вимоги та з відповідача на користь позивача за вимогу про стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст.ст.258, 259, 260 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задоволити - частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі вчитилем англійської мови Чорнотисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Виноградівської районної ради Закарпатської області.

Стягнути з Чорнотисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Виноградівської районної ради Закарпатської області, код ЄДРПОУ 26213839, с.Чорнотисів вул. Шевченка, 3 Виноградівського району Закарпатської області, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 компенсацію за час вимушеного прогулу у розмірі 23980,44 гривень (двадцять три тисячі дев'ятсот вісімдесят гривень 44 копійок).

Стягнути з Чорнотисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Виноградівської районної ради Закарпатської області, код ЄДРПОУ 26213839, с.Чорнотисів вул. Шевченка, 3 Виноградівського району Закарпатської області, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 моральну шкоду у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень.

У задоволенні решти вимог позову - відмовити.

Стягнути з Чорнотисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Виноградівської районної ради Закарпатської області, код ЄДРПОУ 26213839, с.Чорнотисів вул. Шевченка, 3 Виноградівського району Закарпатської області, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 1600 (одну тисячу шістсот) гривень судового збору.

Стягнути з Чорнотисівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Виноградівської районної ради Закарпатської області, код ЄДРПОУ 26213839, с.Чорнотисів вул. Шевченка, 3 Виноградівського району Закарпатської області, на користь держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Рішення в частині поновлення на роботі та компенсації за вимушений прогул в частині стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Апеляційного суду Закарпатської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.03.2018 року.

ГоловуючийОСОБА_20