Рішення

від 08.12.2017 по справі 925/1064/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2017 р. Справа № 925/1064/15

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В., за участі представників сторін: позивача - Міхальової В.В. за довіреністю, відповідача - Лещинського О.Й. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімічний захист до Селянського (фермерського) господарства Агросвіт про стягнення 107037 грн. 04 коп.,

ВСТАНОВИВ:

25.06.2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрохімічний захист звернувся в господарський суд з позовом (вх. № 15335 від 25.06.2015) до Селянського (фермерського) господарства Агросвіт (далі - відповідач, а разом - сторони) в якому просив суд стягнути з відповідача на свою користь на підставі укладеного сторонами договору поставки № 38 від 17.03.2014 року з додатковими договорами до нього заборгованість: 108208,66 грн. перерахунку вартості поставленого товару з урахуванням фактичного курсу долара США, 6831,71 грн. пені, 19179,46 грн. штрафу у розмірі 15%, 9920,79 грн. 40% річних, 1482,05 грн. 96% річних, 8194,74 грн. інфляційних втрат, що разом складає 153817,41 грн., та відшкодувати понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 3076,35 грн.

07.10.2015 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (т. 1 а.с. 191-192), в якій просив суд внаслідок перерахунку розміру спірної заборгованості із-за виявлених арифметичних помилок стягнути з відповідача на свою користь 107037,04 грн. перерахунку вартості поставленого товару з урахуванням фактичного курсу долара США, 6831,71 грн. пені, 19179,46 грн. штрафу у розмірі 15%, 9920,79 грн. 40% річних, 1482,05 грн. 96% річних, 8194,74 грн. інфляційних втрат, що разом складає 152645,79 грн., заява прийнята судом до провадження.

Позов мотивовано порушенням відповідачем договірних зобов'язань щодо повноти, порядку і строків розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 30.06.2015 року позовна заява прийнята до розгляду, по ній порушено провадження у справі № 925/1064/15, справа призначена до судового розгляду, а рішенням господарського суду Черкаської області від 15.01.2016 року у цій справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 81700,37 грн. курсової різниці (сума коригування вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей), 6831,71 грн. пені, 19179,46 грн. штраф 15%, 9920,79 грн. 40% річних, 1482,05 грн. 96% річних, 8194,74 грн. інфляційних втрат, 1910,03 грн. судових витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено (т. 2 а.с. 12-23, 152-161).

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2017 року частково задоволена касаційна скарга відповідача, рішення господарського суду Черкаської області від 15.01.2016 року і постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2016 року у справі № 925/1064/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Черкаської області (т. 2 а.с. 194-199).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 29.12.2016 року справа № 925/1064/15 прийнята до провадження в іншому складі суду і призначена до судового розгляду, а рішенням господарського суду Черкаської області від 20.02.2017 року у цій справі, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 21663,07 грн. курсової різниці, 6831,71 грн. пені, 19179,46 грн. штраф 15%, 9920,79 грн. 40% річних, 1482,05 грн. 96% річних, 8194,74 грн. інфляційних втрат та 1345,43 коп. судових витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено (т. 3 а.с. 29-40, 97-105).

Постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2017 року частково задоволені касаційні скарги позивача і відповідача, рішення господарського суду Черкаської області від 20.02.2017 року і постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року у справі № 925/1064/15 скасовані в частині вирішення спору про стягнення 107037,04 грн. перерахунку вартості поставленого товару з урахуванням фактичного курсу долара США, справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Черкаської області. В іншій частині рішення господарського суду Черкаської області від 20.02.2017 року і постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року у справі № 925/1064/16 залишено без змін (т. 3 а.с. 167-174).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.09.2017 року справа № 925/1064/15 в частині вирішення спору про стягнення 107037,04 грн. перерахунку вартості поставленого товару з урахуванням фактичного курсу долара США, прийнята до провадження, призначена до судового розгляду, сторін зобов'язано надати суду письмові обґрунтовані пояснення щодо обставин справи з урахуванням викладених у постанові Вищого господарського суду України від 22.08.2017 року по цій справі зауважень (т. 3 а.с. 179).

На виконання вимог ухвали господарського суду Черкаської області від 12.09.2017 року позивач і відповідач в особі своїх представників подали письмові пояснення, відповідно, позивач - вх. № 22964 від 26.10.2017, вх. № 24880 від 15.11.2017, т. 3 а.с. 182-186, 195-196, відповідач - вх. № 22808 від 24.10.2017, т. 3 а.с. 180-181. В своїх поясненнях позивач наполягав на задоволенні позову повністю, відповідач заперечував проти його задоволення повністю з мотивів необґрунтованості і безпідставності позовних вимог.

В засіданні суду позивач в особі свого представника позов з підстав і в розмірі, викладених у позовній заяві і письмових поясненнях від 26.10.2017 і 15.11.2017 року, підтримала і просила суд задовольнити повністю, представник відповідача позов не визнав і просив суд відмовити у його задоволенні повністю з підстав, викладених у письмових відзиві і поясненнях від 24.10.2017 року.

Згідно з ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошувались вступна і резолютивна частини рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з таких підстав.

У справі № 925/1064/15, яка розглядається, рішенням господарського суду Черкаської області від 20.02.2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року, позов задоволено частково, стягнуто з Селянського (фермерського) господарства Агросвіт на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімічний захист 21663,07 грн. курсової різниці, 6831,71 грн. пені, 19179,46 грн. штраф 15%, 9920,79 грн. 40% річних, 1482,05 грн. 96% річних, 8194,74 грн. інфляційних втрат та 1345,43 коп. судових витрат по сплаті судового збору. В решті позову, а саме в частині вимог про стягнення 85373,97 грн. (курсової різниці) перерахунку вартості поставленого товару з урахуванням фактичного курсу долара США і 1730,92 грн. судових витрат - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.08.2017 року у справі № 925/1064/15 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року і рішення господарського суду Черкаської області від 20.02.2017 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення 107037,04 грн. (курсової різниці) перерахунку вартості поставленого товару з урахуванням фактичного курсу долара США та розподілу судових витрат, справа № 925/1064/15 в цій частині передана на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду, в решті вимог постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року і рішення господарського суду Черкаської області від 20.02.2017 року залишені без змін. Із постанови суду касаційної інстанції вбачається, що суди першої і апеляційної інстанцій правильно визначили предмет спору, вірно застосували норми законодавства при його вирішенні. При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій, встановивши неналежне виконання СФГ Агросвіт зобов'язань за договором № 38 від 17.03.2014 року та додатковими договорами, а саме порушення ним строків оплати та, перевіривши розрахунок пені, штрафу, річних та інфляційних втрат, які були нараховані ТОВ Агрохімічний захист на суму заборгованості (без урахування курсової різниці) за період прострочення по кожній поставці, враховуючи умови укладених договорів, положення ст.ст. 549, 625 ЦК України, дійшли обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з СФГ Агросвіт 6831,71 грн. пені, 19179,46 грн. 15% штрафу, 9920,79 грн. 40% річних, 1482,05 грн. 96% річних, 8194,74 грн. інфляційних втрат. Доводи СФГ Агросвіт щодо відсутності підстав для задоволення означених позовних вимог з посиланням на положення ст. 538, 612 ЦК України суд касаційної інстанції визнав необгрунтованими з огляду на положення ст. 692 ЦК України та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи, зокрема щодо неналежного виконання СФГ Агросвіт зобов'язань за спірним договором, а також того, що нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат та річних було здійснено продавцем на суму боргу без урахування курсової різниці.

Зважаючи на викладене, колегія суддів касаційного суду прийшла до висновку, що оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог про стягнення з СФГ Агросвіт 6831,71 грн. пені, 19179,46 грн. 15% штрафу, 9920,79 грн. 40% річних, 1482,05 грн. 96% річних, 8194,74 грн. інфляційних втрат відповідають вимогам матеріального та процесуального права, а тому підлягають залишенню без змін.

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права прийшла до висновку, що касаційна скарга ТОВ Агрохімічний захист та касаційна скарга СФГ Агросвіт підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Місцевим і апеляційним господарськими судами встановлено, що 17.03.2014 між ТОВ Агрохімічний захист (продавець) та СФГ Агросвіт (покупець) укладено договір поставки № 38, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити засоби захисту рослин (товар) за найменуванням, ціною і кількістю визначеною договором.

Згідно з п. 1.2 договору, вартість товару на дату укладення договору становила 203223,96 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Вартість товару в період дії договору може змінюватись в порядку, передбаченому п. 2.2, при цьому така ціна є узгодженою сторонами і не потребує додаткового узгодження шляхом підписання змін та доповнень до цього договору.

Фактичний курс долара США на дату укладення цього договору становить 10,6 грн./долара США. Під фактичним курсом долара США розуміється курс продажу долара США, встановлений філією та/або відділенням Банку, в якому у продавця відкрито поточний рахунок, на відповідну дату (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 2.1 договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену у п.1.2 даного договору у наступні строки: 40644,79 грн. не пізніше 20.03.2014 та 162579,71 грн. не пізніше 25.10.2014, всього згідно з п. 1.1 договору - 203223,96 грн.

В п. 2.2 договору сторони погодили, що при остаточному розрахунку здійснюється перерахунок вартості товару з урахуванням фактичного курсу долара США на дату оплати відповідно до графіку закріпленого в п. 2.1 договору, за наступною формулою: S1=S0*A1/A0, де SO - сума даного договору, яка повинна бути перерахована відповідно до графіку закріпленого в п. 2.1 цього договору, S1 - сума у гривнях, що підлягає сплаті з урахуванням п. 2.2 цього договору; А0 - вартість у гривнях одного долара США за фактичним курсом, що встановлений на дату укладення даного договору (додаткової угоди) згідно з п. 1.3 договору, А1 - вартість у гривнях одного долара США за фактичним курсом, що встановлений на дату кінцевої оплати відповідно до графіку закріпленого в п. 2.1 договору.

Додатковим договором про зменшення кількості поставки товару № П6-38 від 21.04.2014, укладеного сторонами до договору поставки № 38 від 17.03.2014, зменшено кількість товару поставки за договором на 10112,04 грн.

Додатковою угодою № 131/38 від 26.03.2014 до договору поставки № 38, сторони доповнили основний договір поставки наступним переліком засобів захисту рослин - дисулам кількістю 220 на загальну суму 31991,52 грн. Фактичний курс долара США на дату укладання цього договору становив 11,1 грн./долара США. Строки оплати визначені у п. 3 додаткового договору, а саме покупець зобов'язався сплатити до 28.03.2014 продавцю 9597,46 грн., до 25.10.2014 - 22394,06 грн., всього 31991,52 грн.

При остаточному розрахунку здійснюється перерахунок вартості товару з урахуванням фактичного курсу долара США на дату кінцевої оплати відповідно до графіку, закріпленого в п. 2 додаткового договору за формулою S1=S0*A1/A0.

Додатковою угодою № 220/38 від 22.04.2014 до договору поставки № 38 від 17.03.2014 сторони доповнили основний договір поставки наступним переліком засобів захисту рослин - штеф-альфа-цип кількістю 90 на загальну суму 10112,04 грн. Фактичний курс долара США на дату укладання цього договору становив 11,5 грн./ долара США. Строки оплати визначені у п. 3 додаткового договору, а саме покупець зобов'язався сплатити до 30.04.2014 продавцю 2022,41 грн., до 25.10.2014 - 8089,63 грн., всього 10112,04 грн.

Додатковою угодою № 276/38 від 05.05.2014 до договору поставки № 38 від 17.03.2014 сторони доповнили основний договір поставки наступним переліком засобів захисту рослин - штеф-альфа-цип кількістю 60 л на загальну суму 6976,08 грн. Фактичний курс долара США на дату укладання цього договору становив 11,9 грн./долара США. Строки оплати визначені у п. 3 додаткового договору, а саме покупець зобов'язався сплатити до 08.05.2014 продавцю 2092,82 грн., до 25.10.2014 - 48863,26грн., всього 6976,08 грн.

Додатковою угодою № 524/38 від 01.08.2014 до договору поставки № 38 від 17.03.2014, сторони доповнили основний договір поставки наступним переліком засобів захисту рослин - дикват кількістю 580 л на загальну суму 43520,88 грн.; тотал -К кількістю 1500 л на суму 121770,00 грн. Фактичний курс долара США на дату укладання цього договору становив 12,3 грн./долара США. Строки оплати визначені у п. 3 додаткового договору, а саме покупець зобов'язався сплатити до 12.08.2014 продавцю 49587,26 грн., до 25.10.2014 - 115703,62 грн., всього 165290,88 грн.

В пунктах 5 укладених додаткових угод до договору № 38 від 17.03.2014 сторони погодили, що при остаточному розрахунку здійснюється перерахунок вартості товару з врахуванням фактичного курсу долара США на дату кінцевої оплати відповідно до графіку, закріпленому в пункті 2 додаткових угод за наступною формулою S1=S0*A1/A0.

Сторони в пунктах 6 цих додаткових договорів також погодили, що підтвердженням фактичного курсу долара США є довідка банку. При застосуванні п. 5 додаткового договору продавець виставляє рахунок-фактуру, який покупець зобов'язаний оплатити протягом 1 банківського дня.

Суд касаційної інстанції погодився. що господарськими судами (місцевим і апеляційним) встановлено, що на виконання умов договору № 38 від 17.03.2014 та додаткових договорів до нього ТОВ Агрохімічний захист поставило СФГ Агросвіт наступний товар: за видатковою накладною № 167 від 02.04.2014 позитив+ в кількості 1940 л на суму 154230,00 грн.; видатковою накладною № 376 від 07.05.2014 ореол максі в кількості 280 л на суму 32401,60 грн.; видатковою накладною № 125 від 26.03.2014 дисулам в кількості 220 л на суму 26659,60 грн.; видатковою накладною № 297 від 22.04.2014 штеф-альфа-цип в кількості 90 л на суму 10112,04 грн.; видатковою накладною № 368 від 07.05.2014 штеф-альфа-цип в кількості 60 л на суму 6976,08 грн.; видатковою накладною № 650 від 11.08.2014 дикват в кількості 580 л на суму 36267,40 грн. та тотал-К в кількості 1500 л на суму 101475,00 грн., всього на суму 165290,88 грн.

СФГ Агросвіт оплатило вартість отриманого товару із порушенням графіку та без урахування положень п. 1.2, 2.2 договору та додаткових договорів до договору № 38, а саме оплата покупцем була проведена без здійснення перерахунку вартості товару з урахуванням фактичного курсу долара США на дату оплати відповідно до графіку за договором № 38 та додатковими договорами до нього.

Предметом позову, що розглядався місцевим і апеляційним господарськими судами була матеріально-правова вимога ТОВ Агрохімічний захист до СФГ Агросвіт про стягнення 107 037,04 грн. перерахунку вартості товару з врахуванням фактичного курсу долара США, 6831,71 грн. пені, 19179,46 грн. - 15% штрафу, 9920,79 грн. - 40% річних, 1482,05 грн. -96% річних, 8194,74 грн. інфляційних втрат.

Задовольняючи частково заявлені позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що сторонами за договором передбачене використання курсу долара не на момент фактичного грошового розрахунку чи виставлення рахунку, а на кінцеву дату, встановлену графіком у договорі № 38 та додаткових договорах до нього.

Місцевим господарським судом встановлено, що комерційний курс купівлі-продажу готівкового долара США за гривні для всієї мережі АТ Райффайзен Банк Аваль (банк обслуговування продавця), станом на дати оплати за товар у 2014 році, визначених у договорі № 38 та додаткових договорів до нього, а саме на:

- 28.03.2014 - курс купівлі становив 10,8000грн. за 1 дол. США; курс продажу становив 11,4000грн. за 1 дол. США;

- 30.04.2014 - курс купівлі становив 10,9000грн. за 1 дол. США; курс продажу становив 11,9000грн. за 1 дол. США;

- 08.05.2014 - курс купівлі становив 11,1000грн. за 1 дол. США; курс продажу становив 12,1000грн. за 1 дол. США;

- 12.08.2014 - курс купівлі становив 12,6000грн. за 1 дол. США; курс продажу становив 13,3000грн. за 1 дол. США;

- 25.09.2014 - курс купівлі становив 12,8000грн. за 1 дол. США; курс продажу становив 13,0000грн. за 1 дол. США;

- 25.10.2014 - курс купівлі становив 12,8000грн. за 1 дол. США; курс продажу становив 13,0400грн. за 1 дол. США.

Виходячи з курсу долара США станом на дату оплати, а також того, що

Пунктом 1.3 Договору № 38 сторони визначили фактичний курс долара США в розмірі 10,6 грн. /долара США (USD).

Пунктом 2 додаткового договору №131/38 від 26.03.2014 до договору №38 сторони визначили фактичний курс долара США в розмірі 11,1грн. /долара США (USD).

Пунктом 2 додаткового договору №220/38 від 22.04.2014 до договору №38 сторони визначили фактичний курс долара США в розмірі 11,5грн. /долара США (USD).

Пунктом 2 додаткового договору №276/38 від 05.05.2014 до договору №38 сторони визначили фактичний курс долара США в розмірі 11,9грн. /долара США (USD).

Пунктом 2 додаткового договору №524/38 від 01.08.2014 до договору №38 сторони визначили фактичний курс долара США в розмірі 12,3грн. /долара США (USD),

застосувавши формулу, погодженою сторонами у договорі №38 та додаткових договорах до цього договору для визначення при остаточному розрахунку вартості товару з урахуванням курсу долара США S1=S0*A1/A0,

де:

SO - сума даного договору, яка повинна бути перерахована відповідно до графіку закріпленого в п.2.1 цього договору, S1 - сума у гривнях, що підлягає сплаті з урахуванням п.2.2 цього договору; А0 - вартість у гривнях одного долара США за фактичним курсом, що встановлений на дату укладення даного договору (додаткової угоди) згідно з п.1.3 договору, А1 - вартість у гривнях одного долара США за фактичним курсом, що встановлений на дату кінцевої оплати відповідно до графіку закріпленого в п.2.1 договору,

місцевим господарським судом зроблено розрахунок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, суми курсової різниці (сума коригування вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей), а саме:

28.03.2014: 40644,79 х (11,40:10,6) = 43712,32 - 40644,79 = 3067,53

30.04.2014: 2022,41 х (11,90:11,5) = 2092,70 - 2022,41 = 70,34

08.05.2014: 2092,82 х (12,10:11,9) = 2127,99 - 2092,82 = 35,17

12.08.2014: 49587,26 х (12,45:12,3) = 50191,98 - 49587,26 = 604,72

25.09.2014: 115703,62 х (13,0:12,3) = 122288,37 - 115703,62 = 6584,75

25.10.2014: 152467,13 х (13,04:12,3) = 161639,95 - 152467,13 = 9172,81

25.10.2014: 22394,06 х (13,04:12,3) = 23741,34 - 22394,06 = 1347,28

25.10.2014: 4883,2 х (13,04:12,3) = 5176,98 - 4883,2 = 293,78

25.10.2014: 8089,63 х (13,04:12,3) = 8576,32 - 8089,63 = 486,69,

всього 21663, 07 грн.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що СФГ Агросвіт було здійснено оплату вартості товару, отриманого за договорами № 38 та додатковими договорами до нього без курсової різниці, здійснивши власний розрахунок суми курсової різниці (сума коригування вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей), дійшли висновку про часткове, а саме в розмірі 21 663,07 грн, задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача курсової різниці.

Такі висновки судів попередніх інстанцій, колегія суддів суду касаційної інстанції визнала передчасними з огляду на таке.

При здійсненні розрахунку суми курсової різниці, суди попередніх інстанцій не звернули уваги та не дали належної оцінки тій обставині, що товар, який поставлявся за договором № 38 від 17.03.2014 на суму 40644,79 грн. із строком оплати не пізніше 20.03.2014 був оплачений покупцем 17.03.2014.

Судами попередніх інстанцій не було враховано, що відповідачем без порушення строків, а саме 05.08.2014 було здійснено оплату товару за додатковим договором № 524/38 від 01.08.2014 на суму 49587,26 грн. (строк оплати якого у договорі визначено 12.08.2014).

Крім того, колегія суддів звернула увагу на те, що суд апеляційної інстанції переглядаючи рішення місцевого господарського суду, зокрема в частині здійсненого судом розрахунку розміру курсової різниці (сума коригування вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей), належним чином не перевірив його правильність з огляду на заперечення СФГ Агросвіт , наведених в апеляційній скарзі та правильності зазначення судом у здійсненому розрахунку показників, зокрема фактичного курсу долара США визначеного сторонами на дату укладення договору № 38 та додаткових договорів до нього.

Також, розглядаючи позовні вимоги про стягнення з СФГ Агросвіт суми коригування вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей з урахуванням курсової різниці, судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки та не спростовано заперечення СФГ Агросвіт щодо того, що продавцем не виставлялись рахунки із визначення сум оплати з використанням розрахунку курсової різниці, у строки і порядку обумовлені договором та не можливість зміни ціни за рахунок курсової різниці після сплати покупцем остаточного платежу за відсутності у покупця обов'язку самостійно перераховувати вартість товару з урахуванням курсу долара США.

Керуючись нормами ст. 111 7 ГПК України та враховуючи що, як місцевий господарський суд так і апеляційний господарський суд, при розгляді позовних вимог в частині стягнення з СФГ Агросвіт 107037,04 грн. перерахунку вартості товару з урахуванням фактичного долара США припустилися неправильного застосування приписів ч.1 ст. 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи, колегія суддів прийшла до висновку про скасування судових рішень в частині вирішення спору про стягнення з СФГ Агросвіт 107037,04 грн. перерахунку вартості товару з урахуванням фактичного долара США з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 35, ч. 1 ст. 111 12 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Рішення господарського суду Черкаської області від 20.02.2017 року у справі № 925/1064/15 в частині стягнення з Селянського (фермерського) господарства Агросвіт на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімічний захист 6831,71 грн. пені, 19179,46 грн. штраф 15%, 9920,79 грн. 40% річних, 1482,05 грн. 96% річних, 8194,74 грн. інфляційних втрат набрало законної сили.

Предметом спору у справі № 925/1064/15, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про стягнення 107037,04 грн. (курсової різниці) перерахунку вартості поставленого товару з урахуванням фактичного курсу долара США та розподілу судових витрат, умови застосування якої погоджені сторонами у пунктах 2.1.-2.3. договору № 38 від 17.03.2014.

Спірні правовідносини сторін виникли із укладених сторонами договору поставки № 38 від 17.03.2018 року і додаткових договорів до нього, вимоги позивача і заперечення відповідача ґрунтуються на правах і обов'язках, що витікають із суті цього договору, за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусового виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Нормами частин 1-3 ст. 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 8 лютого 2017 р. у справі N 6-1905цс16, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 192 ЦК України). Про такі випадки йдеться у ст. ст. 193, 524 та 533 ЦК України, Законі України від 16 квітня 1991 року N 959-XII Про зовнішньоекономічну діяльність , Декреті Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю , Законі України від 23 вересня 1994 р. N 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті . За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Якщо у договорі передбачено інший порядок, суду слід з'ясувати сутність такого визначення .

Обґрунтовуючи позов, позивач в особі свого представника посилалась на доводи, викладені у позовній заяві з урахуванням додатково поданих письмових пояснень (т. 1 а.с. 130-135), заяви про зменшення розміру позовних вимог (т. 1 а.с. 191-192), письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідача (т. 2 а.с. 73-75), відзиві на касаційну скаргу відповідача (т. 2 а.с. 185-190), письмових поясненнях під час повторного розгляду справи від (т. 3 а.с. 9-13), апеляційній і касаційній скаргах на рішення суду (т. 3 а.с. 47-53, 15-121), запереченнях на апеляційну скаргу відповідача (т. 3 а.с. 78-82), а також в остаточних поясненнях під час розгляду справи в цьому провадженні від 26.10. і 15.11.2017 (т. 3 а.с. 182-186, 195-196). Доводи позивача на протязі усього розгляду справи є послідовними. Крім того, 15.11.2017 року представник позивача подала для приєднання до матеріалів справи остаточний розрахунок корегування вартості поставленого товару (курсової різниці) з урахуванням зауважень, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 22.08.2017 року по цій справі (т. 3 а.с. 197-199). Відповідно до цього розрахунку загальна сума курсової різниці складає 47086,75 грн.

Відповідач в особі своїх представників у запереченнях на позов посилався на доводи, викладені ним у відзиві на позов, додаткових поясненнях до нього, апеляційних і касаційних скаргах на судові рішення, а також в остаточних поясненнях під час розгляду справи в цьому провадженні від 24.10.2017 (т. 1 а.с. 122-123, 188-190, т. 2 а.с. 61-64, 172-176, т. 3 а.с. 14-16, 64-65, 88-89, 132-135, 180-181). Крім того, відповідачем були подані заява про зменшення розміру неустойки, а також свій контр розрахунок розміру курсової різниці, який складав 47551,33 грн. і 46778,26 грн. відповідно (т. 1 а.с. 197, 198, т. 3 а.с. 158-159). За змістом остаточних доводів відповідача позов не підлягає задоволенню повністю з огляду на норми ч.ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України, правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 22.03.2017 року № 3-1403гс16, Вищого господарського суду України у постанові від 08.12.2015 № 910/16404/15, умови договору поставки № 38 від 17.03.2014 з додатковими договорами до нього. Зокрема, відповідач стверджує, що позивач виставив рахунки на сплату спірної курсової різниці, чим змінив ціну договору, після проведення відповідачем повного розрахунку за поставлений товар, тобто після його повного виконання, що суперечить вищенаведеним нормам Цивільного кодексу і правовим висновкам Верховного Суду України. Разом з тим, на відповідача не покладався обов'язок самостійно перераховувати вартість поставленого товару з урахуванням курсу долара США.

Розділами 1, 2, 3, 7 укладеного договору поставки № 38 від 17.03.2014 року сторони погодили умови цього договору щодо предмету і ціни договору, порядку розрахунків, терміну й порядку поставки, інших умов.

Враховуючи ці умови договору та додаткових договорів до нього Вищий господарський суд України від 22.08.2017 року по цій справі прийшов до висновку, що СФГ Агросвіт оплатило вартість отриманого товару із порушенням графіку та без урахування положень п. 1.2, 2.2 договору та додаткових договорів до договору № 38, а саме оплата покупцем була проведена без здійснення перерахунку вартості товару з урахуванням фактичного курсу долара США на дату оплати відповідно до графіку за договором № 38 та додатковими договорами до нього. Разом з тим, суд касаційної інстанції зауважив, що суди попередніх інстанцій приймаючи рішення, не врахували таке:

товар, який поставлявся за договором № 38 від 17.03.2014 на суму 40644,79 грн. із строком оплати не пізніше 20.03.2014 був оплачений покупцем 17.03.2014;

відповідачем без порушення строків, а саме 05.08.2014 було здійснено оплату товару за додатковим договором № 524/38 від 01.08.2014 на суму 49587,26 грн. (строк оплати якого у договорі визначено 12.08.2014);

правильність розрахунку розміру курсової різниці (сума коригування вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей) належним чином не перевірені з огляду на заперечення СФГ Агросвіт , наведені в апеляційній скарзі та правильності зазначення судом у здійсненому розрахунку показників, зокрема фактичного курсу долара США, визначеного сторонами на дату укладення договору № 38 та додаткових договорів до нього;

вирішуючи спір в частині стягнення суми коригування вартості отриманих товарно-матеріальних цінностей з урахуванням курсової різниці, судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки та не спростовано заперечення СФГ Агросвіт щодо того, що продавцем не виставлялись рахунки із визначення сум оплати з використанням розрахунку курсової різниці, у строки і порядку обумовлені договором та не можливість зміни ціни за рахунок курсової різниці після сплати покупцем остаточного платежу за відсутності у покупця обов'язку самостійно перераховувати вартість товару з урахуванням курсу долара США.

В засіданні суду позивач подав виправлений розрахунок спірного розміру курсової різниці з урахуванням зауважень, викладених касаційним судом у своїй постанові у цій справі, відповідач в особі свого представника правильності цього розрахунку не спростовував, наполягав на відмові у задоволенні позову із зазначених вище підстав.

За змістом норм ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599, ч.ч. 1-3 ст. 632 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до умов пунктів 1.2., 2.1., 2.2., 2.3. абз. 2, 7.1. договору № 38 від 17.03.2014, вартість товару на дату укладення цього договору становила 203223,96 грн. і може змінюватись в порядку, передбаченому п. 2.2., при цьому така ціна є узгодженою сторонами та не потребує додаткового узгодження шляхом підписання змін та доповнень до цього договору. Покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в п. 1.2. даного договору у строки: не пізніше 20.03.2014 - 40644,79 грн., не пізніше 25.10.2014 - 162579,17 грн., а разом 203223,96 грн. При остаточному розрахунку здійснюється перерахунок вартості товару з врахуванням фактичного курсу долара США на дату оплати відповідно до графіка, закріпленого в п. 2.1 за погодженою формулою. Підтвердженням фактичного курсу долара США є довідка банку. При застосуванні п. 2.2. цього договору продавець виставляє рахунок фактуру, який покупець зобов'язаний оплатити протягом 1 банківського дня, строк, протягом якого виставляється рахунок, сторонами не встановлено. Вартість вважається сплаченою повністю, коли остаточна оплата, розрахована в порядку, визначеному в п. 2.2., перерахована на розрахунковий рахунок продавця. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 р., а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором.

Отже виконання договору № 38 від 17.03.2014 та додаткових договорів до нього вважатиметься проведеним належним чином, а відповідно і зобов'язання сторін по ньому вважатимуться припиненими лише після сплати повної вартості товару з урахуванням передбаченої договором курсової різниці незалежно від строку (дати) виставлення продавцем рахунків із визначення сум оплати з використанням розрахунку курсової різниці. Відтак, заперечення відповідача щодо суперечності спірної вимоги позивача в цій частині нормам ч.ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України, правовим висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 22.03.2017 року № 3-1403гс16, Вищого господарського суду України у постанові від 08.12.2015 № 910/16404/15 суд визнає необґрунтованими і відхиляє.

Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлено, що:

господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства (ч. 3 ст. 4 3 );

сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи (ч. 3 ст. 22);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33);

обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34);

господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43).

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

З урахуванням викладеного, відповідно до встановлених обставин справи та приписів законодавства суд частково надає перевагу запереченням відповідача щодо помилковості здійсненого позивачем перерахунку вартості поставленого товару з урахуванням фактичного курсу долара США (курсової різниці) у розмірі 107037,04 грн., визнає правильним розрахунок в розмірі 47086,75 грн. і позов задовольняє частково на цю суму. Вимоги позивача про стягнення решти спірної суми (107037,04-47086,75) 59950,29 грн. і інші доводи відповідача у запереченні на позов відхиляє як необґрунтовані.

При зверненні до суду 25.06.2015 року з позовною заявою позивач визначив ціну позову у розмірі 153817,41 грн., за подання до суду позовної заяви платіжним дорученням № 562 від 19.06.2015 сплатив судовий збір у розмірі 3076,35 грн. за ставкою 1,5 відсотка ціни позову (т. 1 а.с. 12).

За заявою від 07.10.2015 (т. 1 а.с. 191-192) позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення перерахунку вартості поставленого товару з урахуванням фактичного курсу долара США (в цій частині просив стягнути 107037,04 грн.), разом сума до стягнення складала 152645,79 грн. Відповідно, розмір судового збору за ставкою 1,5 відсотка ціни позову складає 3052,66 грн., 23.69 грн. сплаченого судового збору підлягають поверненню.

Платіжними дорученнями № 137 від 14.03.2017 і № 333 від 12.05.2017 позивач сплатив 3383,99 грн. і 3691,62 грн. судового збору за подачу апеляційної і касаційної скарг, а разом 10128,27 грн. (т. 3 а.с. 54, 122).

Відповідач сплатив судовий збір платіжними дорученнями № 107 від 10.03.2016 на суму 3384 грн., № 730 від 03.11.2016 - 3691,62 грн., № 61 від 16.03.2017 - 3383,99 грн., № 89 від 12.05.2017 - 3691,62 грн. за подачу апеляційних і касаційних скарг, а разом 14151,14 грн. (т. 2 а.с. 65, 177, т. 3 66, 136).

Відповідно до ч. 1 ст. 44, абз. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 55 ГПК України: судові витрати складаються, зокрема, з судового збору; судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою, в ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені).

Законом України Про судовий збір встановлено, що:

за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (абз. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4);

розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства (ч. 7 ст. 6);

сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п.п. 1, ч. 1 ст. 7).

При вирішенні питань повернення і розподілу судового збору суд керується також роз'ясненнями, викладеними в пунктах 4.4., 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , за змістом яких: у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат; питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ.

За результатами остаточного розгляду справи судами усіх інстанцій позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 47086,75 грн. курсової різниці, 6831,71 грн. пені, 19179,46 грн. 15% штрафу, 9920,79 грн. 40% річних, 1482,05 грн. 96% річних, 8194,74 грн. інфляційних втрат, що разом складає 92695,50 грн. (або 60,72% ціни позову), у задоволені решти позову в частині стягнення 59950,29 грн. (або 39,28% ціни позову) курсової різниці відмовлено.

З огляду на викладені обставини справи і з урахуванням наведених норм законодавства і судової практики, підлягають поверненню позивачу за його клопотанням за ухвалою суду 23,69 грн. у зв'язку зі зменшенням позивачем розміру позовних вимог.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно задоволеній частині позову, а саме сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3052,66 грн., за подання апеляційної скарги 3383,99 грн., за подання касаційної скарги 3691,62 грн., а разом (10128,27х60,72%) 6149,88 грн. Відповідно, не підлягає задоволенню вимога позивача про відшкодування судових витрат в частині сплаченого судового збору за подання позовної заяви, апеляційної і касаційної скарг у розмірі (10128,27х39,28%) 3978,39 грн.

З позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати за подання апеляційних і касаційної скарг у розмірі (14151,14х39,28%) 5558,56 грн. Відповідно, не підлягають відшкодуванню відповідачу судові витрати в частині сплаченого судового збору за подання апеляційних і касаційних скарг у розмірі (14151,14х60,72%) 8592,58 грн.

Разом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі (6149,88-5558,56) 591,32 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-86 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства Агросвіт , код ЄДРПОУ 32687188, місцезнаходження: 20810, Черкаська область, Кам'янський район, с. Грушківка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрохімічний захист , код ЄДРПОУ 36465489, місцезнаходження: 26243, Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Олександрівка, вул. Першотравнева, 28 - 47086 грн. 75 коп. курсової різниці, 591 грн. 32 коп. судових витрат.

У задоволенні позову в частині решти вимог про стягнення 59950 грн. 29 коп. курсової різниці, 5558 грн. 56 коп. судових витрат - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його підписання.

Повний текст рішення підписано 19.03.2018 року.

Суддя В.М. Грачов